Державне регулювання економіки в епоху неоліберального глобалізму

На жаль, позитивних змін так і не відбулося, адже «важко примусити людину щось зрозуміти, коли її доходи визначаються тим, що вона цього не розуміє». За гроші можна купити вплив, а за великі гроші - великий вплив. Політика, яка привела нас туди, де ми нині знаходимося, не принесла великої користі більшості, але для небагатьох людей на самій верхівці виявилася досить і досить вигідною, принаймні на якийсь час [18, с. 128]. Криза показала можливість в один момент зруйнувати всі попередні надбання, а неоліберальна концепція перетворила жадність, прагнення до наживи і надмірне показове споживання в одні з найвищих людських якостей [6, с. 154-155]. Як казав Ш. Монтеск'є, коли дикунам хочеться заволодіти плодами, вони зрубують дерево [30]. Так і світ фінансів отримував колосальні короткострокові прибутки, однак в довгостроковому періоді криза звела їх діяльність до збиткового стану. Однак відбувся перерозподіл тягаря на платників податків.

Враховуючи вищезазначені провали неоліберальної концепції глобалізації, необхідним є посилення ролі держави у соціально-економічному житті як носія ЗЕІС. Лише ДРЕ, що спираються на стратегічне планування інноваційного та інклюзивного розвитку в рамках національних інтересів, може вберегти від негативного впливу глобальних процесів і забезпечити належний рівень життя населення та економічного розвитку. Окрім цього, потрібно вдосконалити систему функціонування міжнародних та глобальних інститутів, пріоритетами яких були б принципи прозорості діяльності, рівності учасників та превалювання довгострокового соціального ефекту над економічними вигодами. Економічна політика на глобальному та національному рівнях, відійшовши від ідей «спонтанного порядку» та віри в саморегуляцію ринку, повинна бути направлена на:

- перерозподіл економічних благ для соціального захисту незаможного населення та побудова ефективної системи оподаткування та податкової співпраці;

- посилення позицій профспілок та найманих робітників відповідно;

- забезпечення довгострокового інноваційного розвитку, що забезпечив би високий рівень зростання продуктивності праці та зайнятості;

- вирівнювання розвитку територій за допомогою протекціонізму та перерозподілу інвестиційних ресурсів;

- вирішення екологічних проблем та забезпечення раціонального природокористування шляхом інститу- ційного контролю та інвестування в «зелений» бізнес;

- регулювання негативних наслідків від діяльності монополій: забезпечення конкурентного середовища, захист найманих працівників та споживачів, підтримка малого та середнього бізнесу (що є основою зайнятості) тощо;

- обмеження та жорсткий контроль фінансового сектору з метою підвищення його ефективності, зменшення його надприбутковості та забезпечення стабільності функціонування реального сектору та економіки загалом.

На додачу до вищевказаного в останні 10 років виникли ще три серйозні виклики неоліберальній глобалізації, що додатково посилюють підтримку ідеї підвищення ролі держави в економіці: 1) загострення політики торгових війн (в першу чергу між Китаєм та США); 2) кардинальна зміна соціально-економічної реальності під впливом епідемії; 3) розгортання масштабного військового конфлікту між Україною та Росією, що трансформувалося в світову геополітичну, економічну, військову та культурно-цивілізаційну кризу [37]. Під впливом даних викликів буде змінюватися глобальний простір і держави повинні адекватно реагувати на це.

Яким шляхом піде світ, важко сказати. У світі намітилась діалектична протилежність глобалізації - локалізація, яка виражається у прагненні до збереження рідної мови, національних цінностей і культурної спадщини [6, с. 134]. Різного роду геополітичні сили апелюють до цього прагнення, переслідуючи власні інтереси. Задовго до кардинально нових реалій 2020-2023 рр. Н. Рубіні зазначив, що зараз у світі спостерігається рух проти глобалізації - вільного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили і технологій. Цей новий націоналізм приймає різні економічні форми: торгові бар'єри, захист активів, рух проти ПІІ, політика, що сприяє місцевим працівникам і фірмам, анти-імміграційні заходи, державний капіталізм і ресурсний націоналізм. У політичній сфері знаходяться на підйомі популістські, антиглобаліські, анти-імміграційні і в деяких випадках прямо расистські партії, які не раді «супу», що сформувався із наднаціональних інститутів управління - ЄС, ООН, СОТ і МВФ. Навіть Інтернет, втілення глобалізації протягом останніх двох десятиліть, піддається ризику бути роздробленим. Це вже відбувається у більш авторитарних країнах (Китай, Іран, Туреччина і Росія), де прагнуть обмежити доступ до соціальних медіа і розправитися зі свободою вираження [49]. Причинами таких тенденцій є ідея про те, що погіршення соціально-економічної ситуації зумовлене міжнародною торгівлею, діяльністю ТНК та МО, іноземними мігрантами тощо. Вчений проводить аналогію із історії, коли у 1930-х рр. відбувався розвиток авторитарних режимів у Європі та Азії у зв'язку із Великою депресією, в результаті це привело до ІІ світової війни.

Лівий та правий популізм у принципі перебувають в одному політико-економічному тренді і є проявами історичної тенденції до кризи неоліберальної глобалізації, яка дедалі чіткіше проступає за зовнішнім блиском «ринкового ренесансу» [12].

У таких умовах у сучасному світі відбувається процвітання автократичних режимів у світі, які спираються подальшому поширенню антиглобалістичної ідеології [40]: 1) їх частка у світовому ВВП зросла з 10 % у 2000 р. до близько 30 % зараз; 2) частка вхідних прямих іноземних інвестицій в 2000 р. була на рівні менше 10 %, а зараз сягнула понад 50 %; 3) частка капіталізації публічних компаній в 2000 р. була меншою 5 %, а зараз складає біля 30 %. Ще задовго до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, П. Єщенко та А. Арсеєнко зазначали, що протиріччя глобального капіталізму привели людство в історичну невизначеність, а альтернативою кризи може стати фашизм XXI ст. Сучасні технології дозволяють чіткіше контролювати потоки інформації, тому це може сприяти становленню досконаліших форм фашизму, ніж це було в ХХ ст. [6, с. 53-54]. Єдиним шляхом вирішення кризи глобального капіталізму є перерозподіл багатства та влади вниз, шляхом масової транснаціональної боротьби, інакше людство може піти у напрямі середньовіччя [48]. Подальше ігнорування нерівності розвитку країн та несправедливості розподілу доходів і багатства планети ймовірно закінчиться конфронтацією, насиллям та громадянськими безпорядками.

П. Єщенко та А. Арсеєнко відмічають тенденцію переходу від однополярного світу до багатополярного, що кидає виклик американській гегемонії. Однак, як зазначають науковці, потужність імперіалізму США та його здатність адаптуватись до нових обставин не дає змоги нам зарання зменшувати значимість США у світі, які будуть усілякими силами боротися за своє місце у глобальному світі [6, с. 58]. Показовим є факт, що у 2014 р. Китай обійшов США за рівнем ВВП по ПКС [56], що відбулося, як зазначив Дж. Стігліц, без супроводу фанфар [52]. У багатьох моментах (наприклад, у частині експорту та заощадження домогосподарств) Китай давно перегнав США, які втрачають свої позиції як в економічному, так і політичному плані. Пекінський консенсус знаходить більше прихильників, ніж Вашингтонський.

Рис. 10. Сценарії розвитку пануючих ідей щодо ДРЕ (побудовано автором)

Піднебесна завойовує прихильність багатьох країни (зокрема, Африки), кредитуючи та інвестуючи у реальне виробництво. Водночас США часто асоціюються з друкуванням доларів, купуванням імпорту за «безцінь», пійманням країн на борговий крючок, провокуванням війн та революцій тощо. Той світ, який побудували США та неоліберальна концепція, є занадто несправедливим та нестабільним, тому є лише дві альтернативи. Якщо глобальний порядок не зміниться, у світі відбуватимуться процеси локалізації, поляризації та з'являтимуться нові лідери серед країн. Якщо ж США стануть ініціатором і драйвером прогресивних змін системи міжнародної взаємодії, вони могтимуть зберегти свою міць та лідерство. У будь якому випадку на світовій арені немає абсолютного добра і битва ідеологій та прагнення завоювання прихильності країн ймовірно закінчиться певним позитивним узгодженням національних інтересів. Скоріше за все ми побачимо запуск моделі «Глобалізація 2.0.», коли формальний розподіл відповідальності між суверенними державами та міжнародними інститутами буде скориговано відповідно до фактичного розподілу ресурсів та економічної влади у сучасному суспільстві. Нова модель глобалізації продовжить більшість процесів поглиблення позитивної взаємозалежності, але на основі пристосування суверенної ідентичності та соціальної відповідальності національних держав до нових технологічних та інституційно-соціальних реалій.

1. Поточна неоліберальна доктрина залишатиметься основою економічної політики. Як наслідок: 1) ТНК будуть продовжувати нав'язувати свою політику державам з метою оптимізації свого функціонування через підкупи, фінансування виборів, шантаж, лобіювання тощо; 2) розвинені країни будуть іти на компроміс із ТНК, а фактично будуть під його впливом, а також використовуватимуть їх та МО (СОТ, МВФ тощо) для просування своїх інтересів в нерозвинутих країнах, посилюючи нерівномірність розподілу вигоди від глобалізації серед країн та верств населення; 3) нерозвинуті країни будуть страждати від діяльності ТНК, розвинених країн та МО без адекватних альтернатив супротиву; 4) зростатиме табір противників неоліберального глобалізму на фоні розквіту популізму та посилення ризиків військових та економічних війн; 5) загострюватимуться усі наявні проблеми, такі як соціально-економічна нерівність в масштабах планети та окремих держав, бідність, забруднення навколишнього середовища, розбалансованість геополітичних сил тощо; 6) стрімко падатиме і до того слабка довіра до міжнародних інститутів.

2. Лібералізація буде значно поглиблюватися і держава в економіці буде відігравати пасивнішу роль. У росією, санкції тощо) підривають можливість будувати чіткі прогнози стосовно економічної ролі держави в економіці. З одного боку, розвинені країни, ТНК та МО (СОТ, МВФ, СБ тощо) продовжують активно пропагувати ідеї неолібералізму, а з іншого - у світі спостерігається зростання руху протекціонізму, локалізації та поліполярності, в основі чого лежать як популістські, так і науково-обґрунтовані погляди. Тому можливі три варіанти розвитку (панівні тенденції поряд з винятками - рис. 10) [26]: найближчому майбутньому це є малоймовірним, враховуючи наявні тенденції та геополітичні настрої. Однак, якщо так відбуватиметься, то сценарій буде схожим на те, що описано у пункті вище.

3. Роль національної держави в економіці зростатиме, що уже спостерігається в економічних політиках багатьох країн. Соціально-економічна політика, ймовірно, апелюватиме до необхідності захисту соціальних, економічних, екологічних, геополітичних та інших інтересів національного суспільства із орієнтацією на самобутність соціально-економічної системи та нівелювання негативного впливу глобальних процесів. З одного боку, такі держави можуть формувати досить агресивну політику, де матимуть місце торгові війни, протекціонізм, військові та дипломатичні конфлікти, закриття ринків, ізоляція країни або груп країн, формуватимуться локальні об'єднання держав тощо, а з іншого, - бажаючи захищати інтереси свого суспільства, держави можуть вдаватися до спроб побудови справедливого інклюзивного глобального простору, що є максимально вигідним сценарієм розвитку для людства.

Так, нинішній глобальний капіталізм з його неоліберальним фундаментом потребує реформування. Передусім необхідним є реформування міжнародних інститутів на принципах рівності та справедливості, що забезпечило б рівномірний та стабільний соціально- економічний розвиток територій світу. Ймовірно, що в ідеалі далекого майбутнього повинно бути створено один уряд, єдина валюта та вироблено єдині правила для усіх країн та компаній. Як зазначає О. Білорус, «перед людством постають нові історичні та стратегічні імперативи: 1) зупинити хаотичний, некерований розвиток світу; 2) створити ефективну систему управління світовим розвитком як єдиною системою; 3) створити реальний «глобальний уряд», глобальний парламент і глобальний суд; 4) розробити та прийняти Глобальну Конституцію Світу; 5) розробити та прийняти Глобальну стратегію та довгострокову програму розвитку нової інтегрованої світ-системи, базованих на ноосферних принципах розвитку та поступовому переході до глобальної нооекономічної системи світу». Зразком може слугувати приклад США, де економіка - багатокультурна, складна, організована у формі федерації, але одна - з єдиною валютою, з однаковими інститутами, із загальним центральним урядом. Однак поки не варто очікувати становлення такої системи, світ занадто різноманітний, щоб це було можливо. Можна лише очікувати посилення ролі регіональних об'єднань та перетягування ковдри лідерства [26].

Вищеописані імперативи є перспективами дуже далекого майбутнього, які можливо людство і не досягне. Очевидним є те, що в найближчі десятиліття світ переживатиме складні трансформації з дуже значними ризиками входження в глухий кут. Оптимальним та досить ймовірним варіантом розвитку, як зазначено, є зростанні ролі держави в економіці, за якого, усвідомивши довгострокову пагубність агресивного регі- оно- / етноцентристського варіанту та бажаючи цивілізовано захищати загальні національні інтереси суспільства, демократичні держави вибудовують справедливий інклюзивний глобальний простір [26].

Для реалізації такого сценарію у сучасних умовах ДРЕ повинно зважати на три основні виклики, які тісно пов'язані між собою та сформовані відкритістю до сучасного глобального економічного простору. Першим викликом є зменшення суб'єктності національних держав, що підриває можливості якісного задоволення ЗЕІС. По-перше, держава обмежена у своїх діях через вплив МО та різного роду ратифікованих договорів. По-друге, вона попадає під потужний тиск транс національного капіталу та інших впливових держав. Другим викликом є підвищення ролі впливу зовнішніх факторів ДРЕ. По-перше, експортно-імпортні операції для кінцевого та проміжного споживання зумовлюють залежність від ситуації на зовнішніх ринках збуту та ресурсів (зокрема, трудових та капіталу). По-друге, великі ТНК та інші держави можуть своїми індивідуальними рішеннями призвести до економічних проблем у національних економіках. По-третє, мобільність капіталу та робочої сили, фінансіалізація та офшоризація зумовлюють потужну конкуренцію держав за ресурси та вводять в залежність від міжнародних фінансових ринків. Третім викликом є розбалансування інституційних основ ДРЕ, оскільки значна частина його інструментарію обмежується участю в МО та ратифікацією міжнародних договорів, а тому держава стає заручником своєї інституціональної відкритості до глобального економічного простору і часто не має можливості захистити ЗЕІС. З огляду на ці виклики, для побудови справедливого інклюзивного глобального економічного простору та розвитку цивілізації загалом, необхідними є посилення ролі держави як носія ЗЕІС та ДРЕ як одного із її проявів, з одночасною його трансформацією останнього у трьох напрямках (рис. 11): 1) підвищення рівня суб'єктності держави як носія загальнонаціонального інтересу, 2) забезпечення інституційних основ інклюзивного глобального розвитку на принципах рівноправності, справедливості та прозорості, 3) нейтралізація негативного впливу на національну соціально-економічну безпеку, здійснюваного міжнароднями суб'єктами [26].

Рис. 11. Необхідні трансформації ДРЕ (побудовано автором)

економіка неоліберальний глобалізація

Висновки

Інтенсивні глобалізаційні процеси останніх 50 років мають у своїй основі як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. До перших належать бурхливий розвиток технологій транспорту та комунікації, а також зменшення ролі культури, релігії та національної ідентичності. До суб'єктивних варто віднести лібералізацію економічної політики більшості держав світу під впливом неоліберальної ідеології та функціонування міжнародних форм організації економічного життя.

Неоліберальна концепція потужно пропагувалася як найефективніша ідеологія, хоча часто протирічить реаліям та діям її апологетів. Немає жодних доказів, що зменшення ролі держави призводить до економічного зростання, покращення рівня життя населення, зменшення відношення державного боргу до ВВП чи приборкання дефіциту бюджету. На додачу до цього, неолібералізм призвів до кризи 2008 р., не передбачив її, а потім держави вдалися до чужої йому політики активного державного втручання. Неоліберальні ідеї жодним чином не відображено в реальних діях провідних держав світу для усунення наслідків та ризиків загострення епідемії COVID-19. Політика суворої економії, що в минулому десятилітті нав'язувалася європейським країнам з високим рівнем боргу, також показала свою нездатність забезпечити соціально-економічний розвиток.

Неоліберальна концепція глобалізації та її вплив на ДРЕ призвела до низки глобальних негативних явищ та тенденцій, таких як: 1) зростання нерівності розподілу доходів та багатства на глобальному та національному рівнях (зокрема у розвинених країнах); 2) проблеми природокористування та екології; 3) нерівномірність розвитку територій та країн; 4) всезростаючий вплив транснаціонального капіталу та негативні прояви впливів МО; 5) макроекономічна нестабільність та гіпертрофований розвиток фінансової сфери (фінансіалізація) тощо.

Вищенаведені аргументи проти неоліберальної концепції та загострення економічних флуктуацій та геополітичних конфліктів у нових умовах (епідемія, торгові війни, війна в Україні, економічні санкцій, порушення ланцюгів постачання тощо), свідчать, що найбільш ймовірним варіантом є зростання ролі ДРЕ. З одного боку, такі держави можуть формувати досить агресивну політику, де матимуть місце торгові війни, протекціонізм, військові та дипломатичні конфлікти, закриття ринків, ізоляція країни або груп країн, формуватимуться локальні об'єднання держав тощо, а з іншого, - бажаючи захищати інтереси свого суспільства, держави можуть вдаватися до спроб побудови справедливого інклюзивного глобального простору, що є максимально вигідним сценарієм розвитку для людства.

Для реалізації вищевказаного оптимального сценарію розвитку в сучасних умовах підвищення ролі впливу зовнішніх факторів ДРЕ, зменшення ролі суб'єктності національних держав та розбалансування інституційних основ ДРЕ, необхідними є такі трансформації: 1) підвищення рівня суб'єктності держави як носія загальнонаціонального інтересу; 2) забезпечення інституційних основ інклюзивного глобального розвитку на принципах рівноправності, справедливості та прозорості; 3) нейтралізація негативного впливу на національну соціально-економічну безпеку, здійснюваного міжнародними суб'єктами. Створення єдиного уряду, валюти та вироблення єдиних справедливих правил гри та відповідного інституційного їх забезпечення є перспективою дуже віддаленого майбутнього. Однак такий віддалений варіант розвитку неможливий без попередньої трансформації ДРЕ у вищезазначених напрямах.

Список використаних джерел

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С. Економічна теорія. Київ, 2007. 503 с.

2. Гражевська Н.І. Еволюція сучасних економічних систем. Київ, 2011.286 с.

3. Гриценко А.А. Економіко-інформаційний імператив нової статистичної парадигми: монографія. Київ, 2020. 436 с.

4. Гриценко А.А. Методологія дослідження трансформації економічних функцій держави в умовах глобалізації. Економіка України. 2021. № 7. С. 05-13.

5. Економічна теорія: Політекономія / за ред. В.Д. Базилевича. Київ, 2007. 719 с.

6. Ещенко П.С., Арсеенко А.Г. Куда движется глобальная экономика в ХХІ веке? Київ, 2012. 479 с.

7. Єщенко П.С. Світу потрібен новий вектор розвитку: від bubbleeconomics - до економіки людини. Економіка України. 2014. № 6. С. 4-22.

8. Єщенко П.С., Арсеєнко А.Г. Пошук нової парадигми розвитку економіки - категоричний імператив часу. Економічна теорія. 2012. № 4. С. 5-18.

9. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка. Київ, 2005. 327 с.

10. Єщенко П. Світова криза і криза економічної теорії: співвідношення і взаємодія. Економічна теорія. 2014. № 3. С. 24-37.

11. Жмудська І. Формування конкурентних переваг транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. 2013. № 148. С. 61-64.

12. Звєряков М.І., Грималюк А.В. Економічна теорія, державна політика і публічне управління. Економіка України. 2019. № 11-12.

13. Колодко Г.В. Глобализация, трансформация, кризис - что дальше? Москва, 2011. 176 с.

14. Колодко Г.В. Куда идет мир: политическая экономия будущего / пер. с пол. Ю. Чайникова. Москва, 2014. 528 с.

15. Колодко Г.В. Новий прагматизм, або економіка помірності. Економіка України. 2013. № 11. С. 13-28.

16. Колодко Г.В. Політекономія майбутнього. Економічна теорія. 2015. № 3. С. 30-42.

17. Крауч К. Странная не-смерть неолиберализма. Москва, 2012. 271 с.

18. Кругман П. Выход из кризиса есть! / пер. с англ. Ю. Гольдберга. Москва, 2013. 320 с.

19. Лютий І.О., Мороз П.А. Суперечності процесів фінансіалізації та їх вплив на економічне зростання в Україні. Економіка України. 2014. № 4. С. 29-39.

20. Назаров И.В. Мировоззренческие основания постулатов «жесткого ядра» классическо-неоклассической парадигмы, их ограниченность и христианская альтернатива. Парадигмальні зрушення в економічній теорії ХХІ ст.: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 2012. С. 128-132.

21. Райх Р. Врятувати капіталізм. Як змусити вільний ринок працювати на людей / пер. з англ. Р. Корнута. Київ, 2018. 288 с.

22. Роткопф Д. Суперкласс. Те, кто правит миром / пер. с англ. Е. Васильевой, М. Колопотина. Москва, 2010. 475 с.

23. Стиглиц Дж. Крутое пике: Америка и новый экономический порядок после глобального кризиса / пер. с англ. В. Лопатки. Москва, 2011. 512 с.

24. Стиглиц Дж. О реформе международной валютно-финансовой системы: уроки глобального кризиса. Доклад Комиссии финансовых экспертов ООН. Москва, 2010. 328 с.

25. Трофимчук О.А. Витрати держави: міфи та об'єктивна необхідність. Ефективна економіка. 2016. № 10.

26. Трофимчук О.А. Державне регулювання економіки: теоретичне переосмислення в XXI столітті. Економіка та держава. 2020. № 6. С. 206-212.

27. Трофимчук О.А. Еволюція теоретичних поглядів на роль держави в економіці. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: економічні науки. 2014. Вип. 8. Ч. 6. С. 13-18.

28. Трофимчук О.А. Перерозподільна функція держави в ХХІ ст. Вісник Інституту економіки та прогнозування. 2016. С. 84-87.

29. Трофимчук О.А. Фінансіалізація економіки: причини та наслідки. Ефективна економіка. 2014. № 4.

30. Унковська Т.Є., Демчук Н.І. Чи можливе економічне диво в Україні? Економіка України. 2013. № 12. С. 4-21.

31. Федулова Л. Інноваційний розвиток: еволюція поглядів та проблеми сучасного усвідомлення. Економічна теорія. 2013. № 2. С. 28-45.

32. Фетуни Л., Абрамова И. Закономерности формирования и смены моделей мирового экономического развития. Мировая экономика и международные отношения. 2012. № 7. С. 3-15.

33. Циганов С.А., Яншина А.М. Проблеми сталого розвитку у контексті неоліберальної моделі глобалізації. Економіка України. 2013. № 4. С. 4-14.

34. Asen E. Corporate Tax Rates around the World, 2020.

35. Clausing K., Saez E., Zucman G. Ending Corporate Tax Avoidance and Tax Competition: A Plan to Collect the Tax Deficit of Multinationals.

36. Coghlan A., MacKenzie D. Revealed - the Capitalist Network that Runs the World. Global Research. 2011.

37. Confronting Russia shows the tension between free trade and freedom.

38. Focus on Inequality and Growth. OECD. 2014.

39. Global Wealth Report 2014.

40. Globalisation and autocracy are locked together. For how much longer?

41. Historical Tables.

42. Jaumotte F., BuitronC. O. Inequality and Labor Market Institutions.

43. Kajjumba G.W., Oluka P., Osra F., Mkansi M. Offshoring-Outsourcing and Onshoring Tradeoffs: The Impact of Coronavirus on Global Supply Chain. Outsourcing and Offshoring. 2020.

44. Madland D. Without Strong Unions, the Middle Class Is in Trouble.

45. Piketty T. Capital in the 21st Century. Cambridge: Harvard University Press, 2014.

46. Piketty T. Technical appendix of the book «Capital in the 21st century».

47. Robinson D. 14 Biggest Environmental Problems of 2023.

48. Robinson W., Barrera M. Global capitalism and twenty-first century fascism: a US case study. Race & Class. 2012. Vol. 53(3). pp. 4-29.

49. Roubini N. Economic insecurity and the rise of nationalism. Project Syndicate. 2014.

50. Saez E. Striking it Richer: The Evolution of Top Incomes in the United States (Updated with 2018 estimates).

51. Saez E., Zucman G. The Triumph of Injustice: How the Rich Dodge Taxes and How to Make Them Pay / M. Weber. University of St. Gallen. June 5, 2020.

52. Stiglitz J. The Chinese Century. 01.2015.

53. UNCTAD, FDI/MNE database.

54. Wallerstein I. 2008: The Demise of Neoliberal Globalization.

55. World Development Indicators (WDI).

56. World Economic Outlook (WEO) // IMF. 04.2022.

57. WORLD MIGRATION REPORT 2020.

References

1. Halchynskyi A.S., Yeshchenko P.S. Economic theory. Kyiv, 2007. 503 p. (In Ukrainian).

2. Hrazhevska N.I. Evolution of modern economic systems. Kyiv, 2011.286 p. (In Ukrainian).

3. Hrytsenko A.A. Economic and informational imperative of the new statistical paradigm: monograph. Kyiv, 2020. 436 p. (In Ukrainian).

4. Hrytsenko A.A. Research methodology of the transformation of economic functions of the state in the conditions of globalization. Ukrainian economy. 2021. № 7. pp. 05-13. (In Ukrainian).

5. Economic theory: Political economy / ed. V.D. Basilevich. Kyiv, 2007. 719 p. (In Ukrainian).

6. Eshchenko P.S., Arseenko A.G. Where is the global economy headed in the 21st century? Kyiv, 2012. 479 p. (In Russian).

7. Yeshchenko P.S. The world needs a new vector of development: from bubbleeconomics to human economy. Ukrainian economy. 2014. № 6. pp. 4-22. (In Ukrainian).

8. Yeshchenko P.S., Arseienko A.H. The search for a new paradigm of economic development is a categorical imperative of the times. Economic theory. 2012. № 4. pp. 5-18. (In Ukrainian).

9. Yeshchenko P.S., Palkin Yu.I. Modern economy. Kyiv, 2005. 327 p. (In Ukrainian).

10. Yeshchenko P. World crisis and crisis of economic theory: relationship and interaction. Economic theory. 2014. No. 3. pp. 24-37. (In Ukrainian).

11. Zhmudska I. Formation of competitive advantages of transnational corporations in the conditions of globalization. Bulletin of Kyiv National University named after T. Shevchenko. 2013. № 148. pp. 61-64. (In Ukrainian).

12. Zveriakov M.I., Hrymaliuk A.V. Economic theory, public policy and public administration. Ukrainian economy. 2019. № 11-12. (In Ukrainian).

13. Kolodko G.V. Globalization, transformation, crisis - what's next? Moscow, 2011. 176 p. (In Russian).

14. Kolodko G.V. Where is the world going: political economy of the future. Moscow, 2014. 528 p. (In Russian).

15. Kolodko H.V. New pragmatism, or the economy of moderation. Ukrainian economy. 2013. № 11. pp. 13-28. (In Ukrainian).

16. Kolodko H.V. Political economy of the future. Economic theory. 2015. № 3. pp. 30-42. (In Ukrainian).

17. Krauch K. The strange non-death of neoliberalism. Moscow, 2012. 271 p. (In Russian).

18. Kraugman P. There is a way out of the crisis! Moscow, 2013. 320 p. (In Russian).

19. Liutyi I.O., Moroz P.A. Contradictions of financialization processes and their impact on economic growth in Ukraine. Ukraine economy. 2014. № 4. pp. 29-39. (In Ukrainian).

20. Nazarov I.V. Worldview foundations of the postulates of the "hard core" of the classical-neoclassical paradigm, their limitations and a Christian alternative. Paradigmatic shifts in economic theory of the 21st century: Proceedings of the International Scientific and Practical Conference. Kyiv, 2012. pp. 128-132. (In Russian).

21. Raikh R. Save capitalism. How to make the free market work for people. Kyiv, 2018. 288 p. (In Ukrainian).

22. Rotkopf D. Superclass. The one who rules the world. Moscow, 2010. 475 p. (In Russian).

23. Stiglitz Dzh. The steep pike: America and the new economic order after the global crisis. Moscow, 2011. 512 p. (In Russian).

24. Stiglitz Dzh. On the reform of the international currency and financial system: lessons from the global crisis. Report of the UN Commission of Financial Experts. Moscow, 2010. 328 p. (In Russian).

25. Trofymchuk O.A. State expenses: myths and objective necessity. Efficient economy. 2016. № 10. (In Ukrainian).

26. Trofymchuk O.A. State regulation of the economy: theoretical rethinking in the XXI century. Economy and the state. 2020. № 6. pp. 206-212. (In Ukrainian).

27. Trofymchuk O.A. The evolution of theoretical views on the role of the state in the economy. Scientific Bulletin of Kherson State University. Series: economic sciences. 2014. Issue 8. Part 6. pp. 13-18. (In Ukrainian).

28. Trofymchuk O.A. The redistributive function of the state in the 21st century. Bulletin of the Institute of Economics and Forecasting. 2016. pp. 84-87. (In Ukrainian).

29. Trofymchuk O.A. Financialization of the economy: causes and consequences. Efficient economy. 2014. № 4. (In Ukrainian).

30. Unkovska T.E., Demchuk N.I. Is an economic miracle possible in Ukraine? Ukraine economy. 2013. № 12. pp. 4-21. (In Ukrainian).

31. Fedulova L. Innovative development: evolution of views and problems of modern awareness. Economic theory. 2013. № 2. pp. 28-45. (In Ukrainian).

32. Fetuny L., Abramova I. Laws of formation and change of models of world economic development. The world economy and international relations. 2012. № 7. pp. 3-15. (In Russian).

33. Tsyhanov S.A., Yanshina A.M. Problems of sustainable development in the context of the neoliberal model of globalization. Economy of Ukraine. 2013. № 4. pp. 4-14. (In Ukrainian).

34. Asen E. Corporate Tax Rates around the World, 2020.

35. Clausing K., Saez E., Zucman G. Ending Corporate Tax Avoidance and Tax Competition: A Plan to Collect the Tax Deficit of Multinationals.

36. Coghlan A., MacKenzie D. Revealed - the Capitalist Network that Runs the World. Global Research. 2011.

37. Confronting Russia shows the tension between free trade and freedom.

38. Focus on Inequality and Growth. OECD. 2014.

39. Global Wealth Report 2014.

40. Globalisation and autocracy are locked together. For how much longer?

41. Historical Tables.

42. Jaumotte F., Buitron C.O. Inequality and Labor Market Institutions.

43. Kajjumba G.W., Oluka P., Osra F., Mkansi M. Offshoring-Outsourcing and Onshoring Tradeoffs: The Impact of Coronavirus on Global Supply Chain. Outsourcing and Offshoring. 2020.

44. Madland D. Without Strong Unions, the Middle Class Is in Trouble.

45. Piketty T. Capital in the 21st Century. Cambridge: Harvard University Press, 2014.

46. Piketty T. Technical appendix of the book «Capital in the 21st century».

47. Robinson D. 14 Biggest Environmental Problems of 2023.

48. Robinson W., Barrera M. Global capitalism and twenty-first century fascism: a US case study. Race & Class. 2012. Vol. 53(3). pp. 4-29.

49. Roubini N. Economic insecurity and the rise of nationalism. Project Syndicate. 2014.

50. Saez E. Striking it Richer: The Evolution of Top Incomes in the United States (Updated with 2018 estimates).

51. Saez E., Zucman G. The Triumph of Injustice: How the Rich Dodge Taxes and How to Make Them Pay / M. Weber. University of St. Gallen. June 5, 2020.

52. Stiglitz J. The Chinese Century. 01.2015.

53. UNCTAD, FDI/MNE database.

54. Wallerstein I. 2008: The Demise of Neoliberal Globalization.

55. World Development Indicators (WDI).

56. World Economic Outlook (WEO) // IMF. 04.2022.

57. WORLD MIGRATION REPORT 2020.

Размещено на Allbest.ru