Теоретичні засади функціонування економіки IT-індустрії в контексті глобалізації світового ринку праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Теоретичні засади функціонування економіки it-індустрії в контексті глобалізації світового ринку праці

Родіонов П.Ю.

Вступ

Роль інформаційних технологій неухильно збільшується в сучасній економічній системі, яка орієнтована на створення та споживання інформації та знань. У свою чергу, IT-індустрія є однією з провідних галузей економіки та відіграє роль драйвера економічного зростання. В той же час, глобалізація світової економіки та ринку праці нерозривно пов'язана з розвитком та особливостями функціонування галузі IT. Тому слушним видається дослідити теоретичні засади економіки IT-індустрії з точки зору світового ринку праці.

Проте зважаючи на роль галузі IT у вітчизняній та світовій економічній системах, на нашу думку на даний момент недостатня увага приділяється дослідженню особливостей її функціонування та перспективам подальшого розвитку. Метою даної роботи є визначити підходи до дефініції «Економіка IT-індустрії» та проаналізувати теоретичні основи її функціонування з урахуванням впливу глобалізації світового ринку праці.

Виклад основного матеріалу

Перша частина роботи присвячена теоретичним основам економіки IT-індустрії, відповідно мова буде йти про поняття та принципи функціонування даної галузі з економічної точки зору. Аналізуючи темпи зростання вітчизняної та світової економіки, можна дійти висновку, що IT-індустрія є однією з галузей економіки, які розвиваються найбільш стрімко. Перед тим, як ми перейдемо до аналізу економіки IT-індустрії, доречним стає пригадати визначення економічної науки, яке запропонував у своєму есе Л. Роббінс: «Економіка -- це наука, яка вивчає людську поведінку як взаємозв'язок між цілями та дефіцитними засобами, які мають альтернативне використання» [1]. У свою чергу, економіка IT-індустрії базується на економічних законах та принципах, які є спільними для інших галузей економіки, при цьому маючи ряд важливих відмінностей.

В даному місці слушним є розглянути підходи до тлумачення дефініції «IT-індустрія». Як зазначають у своїй роботі автори [2], у наукових публікаціях словосполучення «ІТ-сфера» використовують доволі часто. Огляд літературних джерел виявив, що словосполучення «ІТ-сфера», «ІТ-галузь», «ІТ-сектор», «ІТ-індустрія» вживають синонімічно. Подібний зміст вкладають також у термін «індустрія програмної продукції», який використовується у розпорядчих документах Кабінету Міністрів України [3]. Чинний в Україні КВЕД виокремлює вид економічної діяльності «62.09 - Діяльність у сфері ІТ і комп'ютерних систем». Проте слід визнати, що належного значення питання сутнісної характеристики ІТ-сфери у профільній економічній літературі нашої країни не набуло.

Якщо проаналізувати галузь програмної інженерії, то можна з'ясувати, що мікроекономічна галузь економічної науки переважно займається видами рішень, які приймаються на рівні програмних інженерів або менеджерів. Нескладно пригадати цілий ряд ситуацій у процесі прийняття рішень у яких доводиться визначати ключові можливості програмного продукту як функцію певного обмеженого критичного ресурсу [4]. Економічні принципи лежать в основі загальної структури життєвого циклу програмного забезпечення та його основних удосконалень прототипування, поступового розвитку та вдосконалення. Основним економічним фактором структури життєвого циклу є суттєво зростаючі витрати на внесення змін до програмного забезпечення або усунення проблеми функціонування програмного забезпечення в залежності від фази, на якій внесено зміни чи виправлення [5].

Питання економічного змісту виникають на кожному з етапів життєвого циклу програмного забезпечення: на етапі техніко-економічного обґрунтування - скільки ресурсів потрібно інвестувати в аналіз інформаційної системи; на етапі планування та формування вимог - наскільки жорстко мають бути визначені вимоги до програмного забезпечення та наскільки ретельними мають бути їх перевірки перед початком розробки програмного продукту; на фазі проектування продукту - чи можливим є повторно використовувати фрагменти розробленого коду програмного забезпечення, яке частково відповідає встановленим вимогам; на етапі проектування - яка схема зберігання та пошуку даних має використовуватися з точки зору швидкості та ефективністю її роботи, а також легкістю модифікації; на етапі інтеграції та тестування - яка кількість тестів має бути здійснена перш, ніж програмний продукт стане доступним для користувачів та скільки тестувальників потрібно для належної оцінки придатності програмного забезпечення задіяти в роботі; на етапі технічного обслуговування - які можливі покращення продукту мають бути реалізовані першими; на етапі виводу з експлуатації - слід модифікувати існуючий програмний продукт або вивести його з експлуатації [4].

Таким чином, економічні аспекти є важливими на кожному з етапів проектування програмного продукту, виступаючи іноді у вирішальній ролі в процесі прийняття рішень. Наступним необхідно дати визначення та окреслити основні завдання економіки IT-індустрії.

У своїй роботі [6] автори вказують на те, що досягнення адекватної вартості, термінів розробки і якості програмного продукту є серйозною проблемою. Причинами тому є:

складність, прихованість проблем і змінність програмного продукту; велике різноманіття методів та процесів програмування; швидкість зміни комп'ютерних і програмних технологій. У свою чергу, реалізація великих за масштабом проектів вимагає якісно іншого підходу до організації праці та використання ресурсів, що багато в чому зумовило появу галузі економіки IT-індустрії, яку в даному випадку слушно розглядати як розділ економіки підприємства. У науковій роботі [6] дослідниками використовується термін «Економічні аспекти програмної інженерії», який пропонується вважати розділом програмної інженерії. У свою чергу, економічні аспекти програмної інженерії поділяють на п'ять напрямів, які необхідно розглядати як сукупність логічно пов'язаних тем, що безпосередньо стосуються економічних аспектів інженерії програмного продукту. До таких напрямів відносять: економічні передумови створення програмного продукту; аналіз економічних методів; практичні питання економіки програмних продуктів; ризик та невизначеність; економічні аспекти життєвого циклу програмного продукту. економічний глобалізація праця інженерія

Слід зауважити, що на даному етапі розвитку галузі IT до проблем, які входять у сферу економіки IT-індустрії слід відносити не тільки економічні питання проектування та реалізації масштабних проектів в галузі IT, але також економіку стартапів та невеликих проектів. Цікавим та перспективним видається дослідження економічних аспектів функціонування моделі фріланс та інших питань, що стосуються економічних аспектів розробки програмного забезпечення.

Розглядаючи галузь економіки IT-індустрії на мікрорівні, слушно звернутися до SWEBOK (Software Engineering Body of Knowledge) [7], який являє собою об'єднання знань з програмного забезпечення. Відповідно до SWEBOK економіка програмної інженерії стосується прийняття рішень, пов'язаних з програмною інженерією в бізнес-контексті, надаючи метод вивчення атрибутів програмного забезпечення та програмних процесів у систематичний спосіб, який пов'язує їх з економічними показниками. Ці економічні показники можна дослідити та проаналізувати під час прийняття рішень, які входять до сфери компетенції організації програмного забезпечення та тих, що входять до інтегрованої сфери цілого виробництва чи придбання програмного продукту. Економіка програмної інженерії займається узгодженням технічних рішень програмного забезпечення з бізнес-цілями організації. У всіх типах організацій -- будь то «комерційні», «некомерційні» чи державні -- це означає стійке збереження бізнесу. У «комерційних» організаціях це додатково стосується досягнення відчутного прибутку від інвестованого капіталу -- як активів, так і використаного капіталу. Економічний аналіз і прийняття рішень є важливими інженерними міркуваннями, оскільки інженери здатні оцінювати рішення як з технічної, так і з точки зору бізнесу [7].

Розглядаючи фундаментальні основи економіки програмної інженерії, SWEBOK виділяє наступні складові елементи: фінанси; бухгалтерський облік; контроль; грошовий потік; процес прийняття рішень; оцінювання; інфляція; амортизація; оподаткування; зміна вартості грошей у часі; ефективність; результативність та продуктивність.

З точки зору життєвого циклу продукту, економіка програмної інженерії взаємодіє з такими поняттями, як: продукт; проект; програма; портфоліо; життєвий цикл продукта; життєвий цикл проекта; пропозиція; інвестиційне рішення; горизонт планування; ціна, вартість та калькуляція; зміна продуктивності; управління вартістю; рішення щодо завершення продукта або проекта; рішення щодо заміни або виводу з експлуатації [7].

Говорячи про ризики та невизначеність, у SWEBOK використовують наступні категорії: цілі, оцінки та плани; методи оцінювання; ліквідація невизначеності; пріоритезація; рішення в умовах ризику; рішення в умовах невизначеності [7].

У SWEBOK наведені наступні методи економічного аналізу: аналіз комерційних рішень; мінімально допустима норма прибутку; показник повернення інвестицій; рентабельність вкладеного капіталу; аналіз видатків та результатів; аналіз економічної ефективності; аналіз беззбитковості; економічне обгрунтування; оцінка декількох атрибутів; аналіз оптимізації [7].

Крім вищезгаданого, у SWEBOK згадуються наведені нижче категорії, що мають безпосереднє відношення до економіки програмної інженерії.

Принцип «достатньо доброго», який надає керівництво для визначення критеріїв, коли продукт є «достатньо добрим» для його постави користувачам. Ці критерії залежать від бізнес-целей і пріоритезації різних альтернатив, таких як ранжування вимог до програмного забезпечення, вимірювальні параметри якості або співвіднесення графіка зі змістом і вартістю продукту.

Економічне тертя -- це все, що заважає ринкам мати ідеальну конкуренцію. Це пов'язано з відстанню, вартістю доставки, обмежувальними правилами та/або недосконалою інформацією. Економіка програмної інженерії має на меті забезпечити основи для судження про те, як працює бізнес програмного забезпечення та наскільки вільним є ринок [7].

Екосистема - це середовище, що складається з усіх взаємозалежних зацікавлених сторін, бізнес-одиниць і компаній, що працюють у певній сфері. У типовій екосистемі є виробники та споживачі. Економіка програмної інженерії надає механізми для оцінки альтернатив у створенні чи розширенні екосистеми, наприклад, оцінки того, чи слід працювати з конкретним дистриб'ютором, чи розповсюдження здійснюватиметься компанією, яка надає послуги в певній місцевості [7].

Відповідно до SWEBOK [7], офшоринг означає здійснення комерційної діяльності, крім продажу та маркетингу, за межами країни походження підприємства; аутсорсинг -- це орієнтовані на результат відносини з постачальником, який здійснює комерційну діяльність для підприємства, коли традиційно ця діяльність виконувалася всередині підприємства.

Таким чином, об'єднуючи знання з програмного забезпечення, SWEBOK надає необхідне теоретичне підґрунтя для розуміння теоретичних та практичних аспектів економіки програмної інженерії. Далі важливим для нашої роботи є визначити основні проблеми та перспективи, які стоять перед галуззю IT-індустрії.

До сильних сторін ІТ-сектору України потрібно відносити наявність висококваліфікованого людського капіталу, значної кількості ІТ-компаній, глобальних R&D центрів, потужних ІТ-кластерів та крупних міжнародних центрів розробок, швидкозростаючий ринок аутсорсингу ІТ-послуг, низьку порівняно з США та Європою вартість послуг, готовність держави співпрацювати з галуззю інформаційних технологій [8].

На думку авторів [9], наразі можна виділити перераховані нижче проблеми, які стримують розвиток галузі IT.

Однією з головних проблем є якість навчання фахівців, зайнятих в IT-сфері. Для того щоб отримати висококваліфікованих фахівців, процес їх навчання необхідно забезпечити висококваліфікованими викладачами, сучасними технологіями та правильно організувати.

Міграція кваліфікованих фахівців, або так званий «витік мізків», який здебільшого спостерігається до країн Європи та США.

Низький внутрішній попит на розробки ІТ-сфери як наслідок надзвичайно низької платоспроможності більшої частини населення.

Порівняно низький рівень виробництва програмного забезпечення, комп'ютерного та телекомунікаційного обладнання, зовсім непомітна частка цих напрямів на світовому ринку.

Відсутність популяризації в ЗМІ. Це одночасно й незначна, й доволі суттєва проблема, яка перешкоджає розвитку. З одного боку, ЗМІ не так вигідно привертати увагу до IT-сфери, з іншого - це найбільш істотна можливість підняти інтерес молодого покоління до даної сфери.

Низька забезпеченість сучасною спеціалізованою технікою. Дитячі садки, школи, вищі навчальні заклади, державні установи мають гостру потребу в модернізації комп'ютерного обладнання, що знижує швидкість впровадження та розповсюдження новітніх інформаційних технологій.

Збереження конфіденційності та надійність захисту даних є однією з проблем, актуальність якої щорічно зростає.

Проблеми із захистом інтелектуальної власності. Незважаючи на розвинуте законодавче забезпечення, вирішення конфліктних ситуацій у судовому порядку все ще потребує значних часових та інших ресурсів [9].

Зважаючи на той факт, що абсолютна більшість країн, які традиційно прийнято відносити до розвинутих, змогли забезпечити та підтримувати стрімкий розвиток інформаційних технологій, стає зрозумілим, що саме від ступеня розвиненості IT-індустрії багато в чому залежить економічний успіх та добробут країни. Особливо актуальним завдання розвитку галузі IT видається у контексті європейської інтеграції та розбудови держави.

Як зазначено у роботі, в Україні на даний час присутні всі складові для успішного розвитку галузі інфор-маційних технологій: високий рівень забезпеченості висококваліфікованими ІТ-фахівцями, підтримка зі сторони країн - світових лідерів, наявність політичної волі й бажання до прогресивних змін в економіці (та ІТ-галузі, зокрема) зі сторони уряду країни [10].

Щоб забезпечити динамічний розвиток ІТ-галузі, необхідно: розширити та покращити підготовку ІТ- спеціалістів; посилити боротьбу з порушенням авторських прав та кіберзлочинністю; інформувати потенційних інвесторів про привабливість українського ІТ-ринку в спеціалізованих іноземних виданнях та на Інтернет-сайтах; прийняти ряд законодавчих актів, які б забезпечували ефективну систему податко-вих стимулів для працюючих в ІТ-галузі; забезпечити розвиток ІТ-інфраструктури (насамперед - створення ІТ-парків); розвивати сферу надання адміністративних послуг населенню в електронному вигляді; впроваджувати інформаційні технології в усіх галузях. Успішна реалізація цих заходів сприятиме розвитку і зростанню не лише інформаційної індустрії, але також економіки України в цілому [10].

Не зважаючи на досягнення ІТ-компаній, успішне впровадження багатьох ІТ-проектів та розширення міжнародної співпраці, в Україні є низка перспективних напрямів для забезпечення подальшого розвитку ІТ-галузі: нейронні мережі та машинне навчання, використання ІТ у медицині, ІТ-аутсорсинг та ІТ-аутстафінг та інші [11].

Алгоритмами машинного навчання, заснованими на математичних і статистичних методах знаходяться взаємозв'язки між заданими даними. Тобто машинне навчання може застосовуватися в будь-якій сфері діяльності, де є дані та можливість визначити в них будь-які закономірності. Також застосування машинного навчання є вагомим інструментом для проведення маркетингових досліджень. Впровадження нейронних мереж дозволить вирішити важливі завдання сучасного бізнесу в Україні. [11].

Останнім часом популярним напрямком на виставках ігрової індустрії стала віртуальна (VR) та доповнена (AR) реальність. Проте цей напрям впроваджує не тільки ігрова індустрія, а й багато інших сфер діяльності [11].

Використання ІТ у медицині звичайна практика для розвинених країн, для України - це нові можливості, які дозволять підвищити якість та ефективність медичної допомоги. Сьогодні в нашій країні зроблено перші кроки щодо впровадження ІТ у медичну сферу - використовуються електронні медичні картки, здійснюється електронний запис до лікаря та інше, що дозволяє забезпечити повний та швидкий доступ до необхідної інформації про пацієнтів [11].

Розвиток ІТ-аутсорсинга та ІТ-аутстаффінга в Україні відбувається швидкими темпами та дозволяє розширити співпрацю з іноземними компаніями. Особливості розвитку ІТ- аутсорсингу в Україні полягають у тому, що значна кількість вітчизняних ІТ-компаній орієнтовані на закордонні ринки; аутсорсингові компанії зосереджені у великих містах. Одночасно спостерігається розвиток й ІТ-аутстафінга [11].

Зважаючи, що вітчизняна індустрія програмної продукції є найбільш мобільним сектором економіки, який, при цьому, не потребує для свого розвитку таких значних фінансових і матеріальних вкладень, як металургія, машинобудування, хімічна промисловість чи інші галузі. Саме розвиток ІТ-галузі, як інноваційної сфери економіки з високою доданою вартістю, дасть змогу в стислий термін збільшити ВВП країни, забезпечити стабільні валютні надходження до української економіки [10].

Таким чином, останніми десятиліттями однією з головних тенденцій розвитку економіки і суспільства загалом є проникнення інформаційних технологій у різні сфери діяльності людини. Інформатизація стає настільки важливим фактором зростання продуктивності праці і підвищення якості життя, що зміни, які відбуваються, розглядалися дослідниками як настання нової ери економічного розвитку, який називається «цифрова, або інформаційна економіка». Сьогодні розвиток інформатизації насамперед пов'язаний із впровадженням цифрових комунікаційних технологій і платформ, для яких Інтернет і мобільні пристрої є основою. Інформаційно-комунікаційні технології є серед ключових інноваційних компонентів сучасного світу. Вони представляють нову технологічну парадигму, яка належить до типу технологій загального призначення (General Purpose Technologies, GPT), які широко застосовуються та адаптуються до різних секторів економіки [12].

Аналізуючи роль економіку IT-індустрії у контексті економічного розвитку держави, можна сказати наступне. Зважаючи структуру вітчизняної економіки та роль, яку інформаційні технології відіграють в економічному житті суспільства, слушно говорити про формування інформаційної економіки. Для кращого розуміння сутності інформаційної економічної теорії, та зважаючи на її тлумачення, що подані вище можна сформулювати принципи, на які вона спирається. Нижче наведені ті положення, які на нашу думку є основоположними для даної теорії, та знання і розуміння яких може дозволити її якісному вивченню.

Інформація та знання становлять основну виробничу силу та виступають як фактор виробництва. Саме інформація виступає у якості предмета праці, за допомогою якого створюються нові, зокрема інформаційні продукти. З іншого боку з'являються галузі, де інформація з одного боку є фактором виробництва, без якого економічні агенти не в змозі створити новий продукт, тобто до традиційних факторів виробництва, таких як труд, земля та капітал, додається четвертий, а саме інформація. Таким чином інформаційна сфера виробництва та споживання починає переважати матеріальну.

На відміну від традиційної економіки у інформаційній виникає протиріччя до принципу, згідно якого ціна товару залежить у тому числі від кількості його пропозиції на ринку. Це головним чином пов'язане з тим, що вартість розповсюдження інформаційного продукту є низькою і вона не створює істотного впливу на вартість самого продукту.

Постійні та граничні витрати в інформаційній економіці є порівняно низькими з традиційною економікою, що створює передумови для розповсюдження інформаційних продуктів з високою швидкістю.

Домінуючим видом продукту є інформаційний об'єкт, у якого відсутня матеріальна форма. До основних товарів починають належати ті, що або у своїй основі містять інформаційні розробки, або самі являються інформаційними.

Як наслідок, рівень розвитку країни визначається не тільки і не стільки кількістю вироблених матеріальних благ, скільки наявністю наукового потенціалу для розвитку наукоємних галузей, та можливостей цей потенціал реалізувати. Інтелектуальний капітал стає визначальним чинником економічного зростання. Таким чином в інформаційному суспільстві відбувається інтелектуалізація праці. Вивчення впливу інформації на діяльність компаній є необхідною умовою підвищення ефективності їх діяльності. За ситуації, коли неможливо кардинально отримати переваги за рахунок традиційних способів ведення конкурентної боротьби, саме діяльність, пов'язана з інформацією набуває особливого значення [13].

Враховуючи вищесказане, необхідним видається зробимо спробу розглянути інформаційну діяльність фірми як основну її функцію, а також дослідимо її структуру і методику оцінювання досягнутих результатів.

Фірма як координатор. Вирішуючи перше завдання, будемо спиратися на методологію аналізу фірми М. Кассона, що наведена в роботі [14]. Так, буде використано його підхід до визначення природи фірми, поділу ресурсних потоків на матеріальні та інформаційні, а також діаграмний метод для побудови концептуальної схеми їх руху під час взаємодії суб'єктів економіки. Приватна власність, підприємництво та традиції сприяють створенню та функціонуванню складної інформаційної системи. Економічні агенти є складовими елементами структури інформаційного потоку, контролюють процеси обміну та споживання в матеріальному та інформаційному вимірах. Прийняття рішень та структуризація інформаційного потоку уже досить тривалий час вважається діяльністю, що покладається на економічні інститути, такі як державні установи, ринки та фірми. Відповідно до Р. Коуза [15], фірма виникає в результаті існування трансакційних витрат. Підприємець, що визначає напрямок руху ресурсів, має за мету знизити такі витрати, у зв'язку з чим з'являється фірма, яка у свою чергу є координатором. Наведене класичне визначення фірми дозволяє стверджувати, що одним із її завдань є зниження інформаційних витрат. У такому випадку, одним із критеріїв ефективності фірми слугує якість її інформаційних процесів. Проте варто врахувати, що з посиленням конкуренції, наслідком чого стають пошуки нових методів конкурентної боротьби, розвитком інформаційних технологій та персоналізацією продуктів та послуг, що пропонуються на ринку, відбувається значна інтенсифікація інформаційної діяльності фірми. Аналізуючи фірму з таких позицій, логічним є виокремлення та дослідження поняття інформаційної діяльності з понад інших напрямів роботи фірми як окремого чинника її розвитку. Проте спочатку варто зробити спробу роз'яснити питання, яке стосується підходів до тлумачення матеріальних і інформаційних потоків. Згідно з М. Кассоном, узгоджений потік матеріальних ресурсів може бути одним із трьох типів, залежно від типу розподілу праці: потік матеріалів, створених фізичним розподілом праці у виробництві; потік знань, створених розподілом праці у дослідженнях, в яких технічний спеціаліст створює та розповсюджує ноу-хау; потік фінансових акцій, створений розподілом праці у прийнятті ризиків, що призводить до появи класу спекулятивних інвесторів.

На противагу матеріальному, стосовно узгодженого інформаційного потоку можна зробити наступні твердження: інформаційні потоки існують скоріше між людьми, ніж між підприємствами; інформаційні потоки зазвичай двошляхові, на відміну від матеріальних потоків; потоки інформації часто є опосередкованими, підприємці є ключовими посередниками, що стосується координації інформації [14].

Варто звернути увагу на той факт, що відповідно до наведеного вище тлумачення, потік знань належить саме до матеріального потоку, що є дискусійним питанням, отже, вважаємо, що тимчасово з таким твердженням можна погодитися. Інформаційні потоки, натомість, розглядаються як обмін інформацією між окремими людьми, наприклад, підприємцями. Розглядаючи управління інформаційними потоками фірми, можна виділити інформаційний потік, що обслуговує матеріальні процеси, та інформаційний потік, що обслуговує процеси управління. Також варто провести умовну лінію між внутрішніми та зовнішніми інформаційними потоками. До внутрішніх потрібно відносити інформаційний обмін всередині фірми, а до зовнішнього - інформаційні процеси, в яких разом з конкретною фірмою беруть участь економічні агенти, які не входять до її складу. Проте цей поділ є достатньо умовним, так як внутрішній та зовнішній рівні нерозривно пов'язані і неможливі один без одного [17].

Торкаючись питання інформаційного потенціалу, можна стверджувати про його недостатню розробку. Фактично не дослідженою є його структура та відсутня загальноприйнята методика оцінки. Проте його значення для інформаційної діяльності є надзвичайно важливим, адже саме інформаційний потенціал є однією з рушійних сил розвитку підприємства, зокрема, авіакомпанії. Український вчений С. М. Ілляшенко визначає інформаційний потенціал як сукупність інформаційних ресурсів і здатностей до їх реалізації, які забезпечують умови його тривалого розвитку на основі генерації, накопичення і використання знань [16]. Вважаємо, що доцільніше розглядати інформаційний потенціал саме як здатність до ефективного використання певних ресурсів, відділяючи його від інших складових інформаційної діяльності.

Наступним частина нашого дослідження присвячена такому важливому для нашого дослідження питанню, як розгляд можливостей співпраці вітчизняної IT-індустрії з іншими секторами економіки, передусім сферою освіти. Як зазначають у своїй роботі автори, Одним з найбільш ефективних методів підтримки та поліпшення якості вищої освіти в Україні стала активна співпраця IT-бізнесу з вищими навчальними закладами, які готують кадри для індустрії. Підтримка є багатовекторною, має фінансовий та програмний аспекти: компанії надають українським вишам фінансову допомогу, матеріально-технічне забезпечення запускають на їхній базі освітні програми, які максимально відповідають вимогам сучасного ринку, виступають спонсорами студентських олімпіад тощо. Одним з піонерів у напрямку співпраці з ВНЗ став український офіс EPAM. Компанія розпочала працювати з вишами ще у 2010 році, а першими закладами, які підхопили ініціативу бізнесу, були Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка та Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського. Іншим першопрохідцем у царині розвитку університетської IT-освіти стала корпорація SoftServe, почавши взаємодію з ВНЗ близько 10 років тому. Нині компанія активно взаємодіє з понад 20 українськими вишами. Luxoft, яка разом з EPAM Ukraine входить до топ-5 найбільших IT-компаній країни, розпочала системну роботу з ВНЗ п'ять років тому, а з 2014-го на постійній основі проводить Corporate Junior Program, мета якої -- допомога у працевлаштуванні молодих спеціалістів [18].

Унікальна властивість IT-галузі полягає в глобальній прозорості ринку праці і рухливості фахівців. Це означає, що інженер-програміст або будь-який інший фахівець, що працює в галузі, порівнює свій рівень доходу не лише з пропозиціями на місцевому ринку праці, але і з пропозиціями практично в будь-якій країні світу, оскільки досить легко може емігрувати. Реформа вищої освіти в Україні - тривалий і трудомісткий процес, що вимагає спільних зусиль та фінансових витрат таких складових суспільства як: - бізнесу, який виступає основним замовником спеціалістів певних галузей; - наукових установ, які формують напрямки розвитку суспільства та технологій за рахунок проведення фундаментальних та прикладних досліджень з актуальних напрямів науки і техніки з метою одержання нових знань та їх використання для практичних цілей; - закладів вищої освіти, які забезпечують навчання, виховання та професійну підготовку осіб за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснюють наукову та науково- технічну діяльність [18, 19].

Щоб підвищити якість вищої освіти у сучасних умовах і, найголовніше, допомогти студентам підготуватися до професійного життя за межами університетських аудиторій, необхідно активно впроваджувати більш практичний, прикладний підхід до освіти. Надання освітніх послуг, заснованих на досвіді та актуальних бізнес процесах, допоможе викорінити наявні прогалини у продуктивності молодої робочої сили. Побудова і розширення партнерських зв'язків між науковими колами та приватним сектором - невід'ємна частина налагодження цього процесу [18; 20].

Науково обґрунтовано, що найбільш перспективними напрямками є підготовка спеціалістів для роботи на фабриках майбутнього (Factory of the Feature), які прийнято поділяти на три основні типи - цифрові (Digital), «розумні» (Smart) і віртуальні (Virtual). Перспективи функціонування таких фабрик в світі є майже у всіх галузях економіки: - в сільськогосподарських підприємствах це використання безпілотних літальних апаратів для догляду за посівами, різноманітні прилади для проведення аналізу ґрунтів, прогнозу кліматичних змін, різноманітні датчики для аналізу надоїв та годівлі тварин та їх місцезнаходження) [21]; - в будівництві можливості IT-технології використовують для підтримання теплообміну за рахунок розумних термостатів, кондиціонерів, колонок, та інші повсякденні пристрої, які виконують звичайні домашні функції, освітлення під'їздів, будинків, вентиляції. Крім того набувають популярності такі технології в містобудуванні для розумного паркування, формування карт шуму, розумне освітлення та дороги та ін.; - в охороні здоров'я завдяки IT-технологіям лікарі можуть дистанційно допомагати пацієнтам, використовуючи інтернет мережі, проаналізувати стан його здоров'я та розрахувати індивідуальний метод лікування. Як показують остання події у світі вже застосовують і безпілотні літальні апарати для доставки ліків. Завдяки різноманітним фітнес-браслетам, розумним імплантатам, GPS-поясам можна прослідкувати базові медичні показники здоров'я та покращувати їх за допомогою певної стратегії лікування; - в машинобудуванні, крім автоматизації виробництва, активізувалося дослідження виробництва машин і механізмів, в яких людська участь мінімізована (автомобілі з автопілотами), різноманітні літальні та космічні апарати тощо; - в енергетиці ІТ - технології дозволяють оптимізувати роботу енергетичних установок та різноманітного обладнання, регулювати навантаження на певних ділянках енергетичних мереж; - в приладобудівних підприємствах технології дозволяють розробляти нові сучасні прилади, різноманітну апаратуру [22].

Здійснивши аналіз IT-індустрії в контексті її співпраці з сферою освіти, слушним буде проаналізувати інші фактори, що мають безпосередній вплив на розвиток вітчизняної галузі IT. Важливим є розглянути державне регулювання IT- індустрії. Спершу проаналізуємо закордонний досвід взаємодії держави та IT-індустрії, яка склалася Сполучених Штатах Америки. В основу державного регулювання ІТ-сфери у США було покладено такі положення: - сприяння дослідженням і розробкам в ІТ-галузі з подальшим поширенням цих досягнень в економіці з метою обміну технологіями та впровадження ноу-хау на ринках; - створення та модернізація інформаційної інфраструктури, розвиток глобальних комунікаційних систем із визначенням їх ролі і впливу на учасників ринку; - збереженням паритету між інформаційними цінностями - конфіденційністю, інформацією як товаром, як суспільним благом і як компонентом існування держави; - збереженням конфіденційності інформації приватного характеру; - створенням системи державного регулювання в ІТ-галузі [23; 24].

Наступною моделлю є англійська. Роль державного регулювання за цією моделлю полягає у створенні конкурентного середовища в ІТ-сфері на основі приватної ініціативи, лібералізації ринку телекомунікацій з одночасним захистом новачків та створенням мереж та інформаційних супермагістралей [25].

Щодо європейської моделі, то її зміст полягає в перегляді наявних підходів й оцінювання конкурентного середовища і міжнародної співпраці в масштабах від геополітики до технологічної політики. Власне поєднання геополітики з технологічною є характерною ознакою цієї моделі, яка проявляється у варіативності і політичній спрямованості регулювання інформаційної сфери кожної окремої країни. Загалом державне регулювання інформаційної сфери в Європейському Союзі ґрунтується на нижченаведених принципах: - розширення доступу громадян до новітніх суспільних інформаційно-комунікаційних технологій; - збільшення кількості та підвищення рівня доступності соціальних послуг, що надаються в електронній формі; - імплементація ІТ-технологій у систему державної освіти та перепідготовки кадрів; - дослідження соціальних наслідків з метою їх врегулювання щодо впровадження ІТ-технологій в усі сфери людського життя; - здійснення презентаційно- просвітницьких функцій для демонстрації можливостей ІТ-технологій суспільству з метою прискорення інформаційного розвитку та збільшення кількості активних споживачів; - забезпечення сумісності різноманітних мереж та їх уніфікації; - забезпечення нормативно-правового супроводу розробки і використання інформаційно-комунікаційних технологій [26].

Крім західної, в науковій літературі виділяють японську і китайську моделі. Суть японської моделі полягає у пріоритетному використанні і розвитку інформаційних технологій із одночасним впровадженням інформаційно- комунікаційних технологій до всіх сфер суспільного життя країни. Щодо китайської - то в її основу покладено економічну співпрацю держави і ринку [23].

Європа і країни Азії для розвитку технологій забезпечили прозоре юридичне і бізнес-поле, впровадивши систему податкових пільг. Такі проекти успішно реалізували в Гонконзі, Сінгапурі, Південній Кореї, Фінляндії, Естонії, Швейцарії і Германії. У деяких країнах ввели податкове стимулювання -- урядову підтримку компаній, що роблять значний внесок у розвиток індустрії. Так з'явилися Парки високих технологій в Індії, Білорусі, Ірландії і на Кіпрі. У Румунії IT-спеціалістів звільнили від прибуткового податку. У Естонії для співробітників подібних компаній ввели особливий режим оподаткування прибутку [18].

З огляду на вищесказане можна стверджувати, що розвиток законодавства у сфері регулювання діяльності IT-галузі є одним з найбільш важливих факторів з точки зору прискорення її розвитку та міжнародної інтеграції.

Окрім високого професіоналізму розробників, замовників привертає відносно невисока вартість роботи, що встановилася завдяки доступній податковій ставці і гнучкої моделі співпраці з інженерами. Для індустрії фізичних осіб- підприємців звичні ненормований графік і одночасна робота з безліччю клієнтів. Швидко найняти співробітника, компенсувати переробку, оформити часткову зайнятість в різних проектах і так само просто розірвати договір, якщо фахівець не відповідає встановленим вимогам -- все це можливо завдяки поточній моделі співпраці -- за договором з фізичним особою-підприємцем. У Україні основна маса IT- спеціалістів працює як ФОП 3-ої групи. Умови контракту вигідні з обох боків. Компанії беруть на себе функції координації і контролю виконавців в процесі надання послуг.

Оскільки найбільші витрати в цій області йдуть на оплату праці, договірна система допомагає компаніям оптимізувати витрати на сплату податків і конкурувати за вартістю послуг із зарубіжними IT-компаніями [18].

Зростаючий об'єм інформації, яка підлягає опрацюванню неухильно зростає. Це призводить до ситуації, в якій належне застосування інформаційних систем та технологій стає наріжним каменем ефективності управління. У свою чергу, правильне формування технічного завдання для розробки інформаційної системи є одним з найбільш важливих факторів її успішного використання.

Щодо поняття «інформаційні система» можна сказати наступне. Серед великої множини підходів до тлумачення даної дефініції, характерним є акцентування уваги на інформаційних процесах в певній сфері діяльності Так, у роботі [27] інформаційну систему пропонується розуміти як сукупність засобів збору, зберігання, передачі, оброблення інформації в певній предметній області для досягнення поставленої мети у процесі управління.

Інформаційні системи поділяють на групи в залежності від цілого ряду факторів, таких як призначення інформаційної системи, обраною архітектурою, галузями застосування тощо. Серед іншого, у роботі [28] пропонуються наступні класифікаційні ознаки: за масштабністю: одиничні, групові, корпоративні, глобальні; за галузями застосування: економічні, медичні, правові, географічні; за характером використання результатної інформації: пошукові, дорадчі, керуючі; за функціональним призначенням: виробничі, комерційні, фінансові, маркетингові тощо; по об'єктах управління: інформаційні системи автоматизованого проектування, управління технологічними процесами, управління підприємством (офісом, фірмою, корпорацією, організацією).

Інформаційні системи на даному етапі розвитку економічної системи є важливим фактором підвищення конкурентоспроможності підприємства. Інформаційні системи дозволяють організувати та оптимізувати процеси управління інформаційними потоками та інформацією, зокрема економічного характеру.

До економічної інформації належать відомості, які цир-кулюють в економічній системі, про процеси виробництва, ма-теріальні ресурси, управління виробництвом, фінанси, а також відомості економічного характеру, якими обмінюються різні системи управління.

З економічного погляду інформація -- відомості, що змен-шують невизначеність, нестачу знань, що доповнюють пред-ставлення про соціально-економічні процеси як у сфері вироб-ництва, так і в невиробничій сфері на всіх рівнях та у всіх орга-нах. Іншими словами це і фактор виробництва, і ресурс, і пев-ний товар, і суспільна цінність, і елемент ринкового механізму, і чинник конкурентної боротьби [27].

Як зазначено у роботі [27], економічна інформація є водночас предметом (первинні дані); засобом (сукупність знань, прийомів, засобів для пере-робки інформації) та результатом праці.

Економічну інформацію прийнято розрізняти за різними ознаками. Так, залежно від ролі у процесі управління виділя-ють інформацію у формі наказів, розпоряджень, планових завдань чи у формі економічних стимулів, залежно від інфор-мативності (показники у вигляді цифр -- відомості про ре-зультати виконання рішень і стану об'єкта управління).

За змістом інформація відображає різні процеси і фази ви-робництва: про виробництво, збут.

Стосовно відображення певних структурних одиниць економічної інформації буває регіональна, галузева, на рівні підприємств.

Залежно від можливості використання цінності інформа-ції для систем прийняття рішення вона буває: корисна, помил-кова, надмірна; ступеня обробки і місця виникнення в інфор-маційному процесі -- первинна, похідна.

Залежно від функцій управління економічна інформація поділяється на планову, облікову, нормативно-довідкову, звіт-но-статистичну, аналітичну, прогнозну тощо. Планова пов'я-зана з плануванням (стратегічним, тактичним, оперативним); облікова -- з обліком (управлінським, фінансовим); інформа-ція аналізу господарської діяльності -- з функцією економіч-ного аналізу; оперативного управління й регулювання -- з від-повідними функціями, прогнозна -- з функцією прогнозу-вання.

Планова інформація включає директивні значення запла-нованих і контрольованих показників бізнес-планування на певні періоди в майбутньому. У свою чергу планова інформа-ція буває перспективною, техніко-економічною та оперативно-го планування. Облікова інформація відображає фактичні значення запланованих показників за певний період. Норма-тивно-довідкова містить довідкові та нормативні матеріали, пов'язані з виробничими відносинами і процесами.

Нормативна інформація виникає і використовується на стадії технічної підготовки виробництва, а також в інших ви-падках, наприклад для формування цін, тарифікації. Вона містить норми й нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також Деякі інші дані, наприклад заздалегідь обумовлені табличні величини (ставки прибуткового податку з громадян).

До довідкової відносять інфор-мацію, однакову для всіх функціональних різновидів: назва підприємства, міністерства, відомства, штатний розпис, спи-сок постачальників і покупців тощо.

Звітно-статистична інформація відображає результати статистичної діяльності підприємства для органів управління.

Аналітична інформація відображає результати діяльно-сті аналітика. її можна подати в табличній та графічній фор-мах, у вигляді текстів і динамічних рядів.

Для прогнозування використовуються різні методи й мо-делі розрахунків, знання експертів і спеціалістів у конкретній предметній області. Для забезпечення достовірності прогнозу доцільно вико-ристовувати різні методи прогнозування та порівнювати отри-мані результати.

Економічна інформація за рівнями управління буває вхід-ною і вихідною.

Згідно з об'єктом управління підприємства чи його підроз-ділом інформація може бути визначена як внутрішня, так і зовнішня.

Внутрішня інформація виникає всередині об'єкта, а зов-нішня -- за межами об'єкта.

За видом інформація буває текстова, числова, графічна. Найбільш поширеною формою подання первинної та резуль-татної інформації є таблична. Таку форму мають первинні до-кументи (рядки в документах і реквізити, які можна розгляда-ти як графи), вихідні документи (звіти, відомості, розрахунки, таблиці), дані на машинних носіях у реляційних базах даних [27].

Здійснивши аналіз ролі інформаційних технологій на підприємстві та пов'язаних з цим теоретичних понять, розглянемо у наступній частині нашої роботи вітчизняну IT- галузь з точки зору глобального ринку праці. Спершу надамо визначення поняттю «Глобальний ринок праці». За визначенням Міжнародної організації праці, ринок праці - це взаємодія попиту і пропозиції на робочу силу. Ця взаємодія впливає на зайнятість, заробітну плату і доходи [29]. Тобто на глобальному ринку праці повинен існувати глобальний попит на робочу силу, а також її глобальна пропозиція. Ринок праці набуває свого глобального статусу, коли працівники з усіх куточків світу незалежно від їх місцерозташування конкурують за одні і ті самі пропозиції працевлаштування [30].

Як зазначено у роботі, глобальний ринок праці на сьогодні знаходиться у фазі свого становлення, певною мірою співпадаючи з міжнародним риноком праці, який формується завдяки міжнародній трудовій міграції, а часом і будучи відносно незалежним від неї, як це відбувається у випадку з аутсорсинговою діяльністю міжнародних ІТ-компаній. Вагому роль у становленні глобального ринку праці відіграє все більша відкритість національних економік, зростання частки міжнародної торгівлі у ВВП. Чим більше економічні результати визначаються за межами внутрішніх ринків праці, тим більше внутрішні ринки праці будуть функціонувати в глобальному масштабі або в глобальному контексті [31].

Як зазначає автор [32], поряд з міжнародним ринком капіталів, з ринком товарів і послуг, все більшу силу набирає й міжнародний ринок робочої сили, який є не просто сумою національних ринків, а представляє собою якісно новий розвиток ринку людських ресурсів в умовах посилення глобалізаційних процесів, інтернаціоналізації виробництва та зростання комунікацій. Національні ринки праці поступово втрачають свою закритість та відокремленість. Між ними виникають глобальний рух людських ресурсів, які набувають постійного і систематичного характеру. Такі транскордонні переміщення поряд з рухом капіталу між країнами утворюють міжнародний рівень ринку робочої сили. У цьому випадку мова йде не про епізодичні переміщення робочої сили з однієї країни в іншу, що траплялося й раніше. З'являються покупці і продавці робочої сили, які на постійній основі зайняті пошуками робочої сили за кордоном. Таким чином, світовий ринок праці можна визначити як наднаціональне утворення, де на постійній основі виступають покупці і продавці інтернаціональної робочої сили, що беруть участь у процесі відбору в рамках міждержавного регулювання попиту і пропозиції робочої сили [32].

Відповідно до роботи [33], процеси розвитку світового ринку праці є свідченням того, що трудова міграція вийшла на глобальний рівень і починає торкатися складних сфер соціально -- трудових відносин. Переміщення людських ресурсів на світовому ринку праці здійснюються у формі зовнішньої трудової міграції. Міжнародна трудова міграція сьо$ годні прямо або опосередковано пов'язана з пошуком можливостей гідного працевлаштування. Хоча зай$ нятість не завжди є головним спонукальним чинником первісного пересування робочої сили, зазвичай, вона надалі залишається основним стимулом у процесі міграції. Члени сім'ї, що переміщуються разом з працівниками і мігрантами за кордон, можуть також почати працювати або як наймані працівники, або як самозайняті особи. Глобальні наслідки трудової міграції можуть бути різними як для розвитку світового ринку праці, суспільств, так і для міжнародної економіки загалом. Розширення можливостей реалізації людського потенціалу, збагачення суспільного життя, збільшення обсягів наукових досягнень та покращення спілкування виступають позитивними моментами [33].

Інформаційні технології трансформують ринок праці, видозмінюючи зміст і характер праці, форми зайнятості, структуру робочих місць, та висувають нові вимоги до підготовки висококваліфікованих кадрів. Управління людськими ресурсами ІТ-сфери в умовах інноваційного розвитку має сприяти поліпшенню регулювання процесів формування та розподілу цих ресурсів через збирання та аналізування інформації, вивчення кон'юнктури ринку праці, визначення переліку необхідних професій та спеціальностей. Причому йдеться не лише про фахівців технічних спеціальностей, які складають основу ІТ-сектору, але й про фахівців іншого профілю, зокрема HR-менеджерів, проект- менеджерів, менеджерів по роботі з клієнтами, менеджерів з продажів, контент-менеджерів, івент-менеджерів, PR-менеджерів, маркетологов та представників інших професій, що мають можливість реалізувати свій потенціал в ІТ-сфері [34].

Аналізуючи вплив ІТ-сектору на економіку, вважаємо доцільним згадати Доповідь Світового банку про світовий розвиток “Digital Dividends». У Доповіді наголошується на тому, що цифрові дивіденди - це сектори, в яких інформаційні технології здатні забезпечити найбільшу віддачу у сфері праці, зокрема [35]: - створення робочих місць (безпосередньо в ІТ- сфері кількість робочих місць є відносно незначною, але в інших секторах економіки, створенню яких інформаційні технології сприяють, кількість робочих місць може бути дуже великою; крім того, в інноваційній економіці також швидко розширюються можливості для підприємницької діяльності та самозайнятості); - послуги (Інтернет сприяє повній автоматизації частини послуг, а отже, скороченню значної кількості робочих місць, у відповідь на що з'являються абсолютно нові товари та послуги, розширюється доступність до них, підвищується якість обслуговування) [34; 35].

Науково-технічний прогрес, який відбувся упродовж ери індустріального суспільства, мав суттєвий вплив на бурхливий 42 розвиток економік багатьох держав світу. Початок і розвиток інформаційного суспільства принесли трансформаційні зміни у бізнес-моделях, серед них з'явились нові, а деякі і зовсім зникли. Разом з тим, з'явилась необхідність у нових підходах до форм управління бізнесом, бізнес-структури стали більш гнучкими, а взаємодія з клієнтами перейшла частково в Інтернет-простір [36]. Розвиток Інтернет-технологій дозволив багатьом невиробничим організаціям здійснювати свою діяльність у мережі. Це неминуче відобразилось на ринку праці, який став вимагати іншої кваліфікації менеджерів, які здатні виконувати функції планування, мотивування, організації, делегування і контролю виконання всіх етапів бізнес-процесу. Водночас, на ринку з'явився попит на фахівців у галузі інформаційно- комунікаційних технологій , який тільки зростає [37].

Аналізуючи розвиток інформаційних технологій для ринку праці, можна стверджувати, що наслідками стали: можливість доступу до інформації практично з будь-якої точки світу; поява нових професій; нові форми організації праці; зростання частки високотехнологічних товарів в загальному експорті; зростання чисельності зайнятих в галузі ІКТ; доступ до професійної освіти в інших країн через дистанційне навчання; можливість дистанційної форми зайнятості; більші можливості для онлайн роботи; гнучкі форми зайнятості і можливість планування графіку роботи [37].

Таким чином, для успішної діяльності будь-якої IT-компанії важливим є не лише створення якісного та конкурентоспроможного технологічного продукту, а й ефективна організація міжособистісних відносин роботодавців із працівниками, матеріального та соціального забезпечення. Вдале поєднання системи соціального забезпечення призведе до успішної побудови горизонтальних та вертикальних відносин всередині організації (між працівниками, різними відділами, проектним менеджером, кадровим менеджером і керівництвом компанії) та системи комунікації із зовнішнім світом (зокрема, клієнтами, партнерами тощо). Отже, переважання соціальних пріоритетів має стати основою в організаційній структурі підприємств не лише сфери інформаційних технологій, а й інших галузей національної економіки, а орієнтація на потреби людини в процесі трудової діяльності - фундаментом розвитку держави загалом у соціальній політиці держави в епоху інформаційної економіки [38].

Сучасна структура світового ринку праці характеризується насамперед виникненням такого нового й особливого його сегменту, який пов'язаний з використанням висококваліфікованих спеціалістів (наукових працівників, інженерів, аналітиків систем тощо), а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів [39].

Розвиток сегменту ринку робочої сили значною мірою зумовлюється стрімким зростанням світової торгівлі послугами. Специфіка цього сектору ринку праці полягає в тому, що завдяки розвинутій мережі телекомунікацій певна частина інтелектуальної робочої сили може брати участь у виробничому процесі, що здійснюється на будь-якій відстані від місця її перебування [39].

Отже, в епоху глобалізації міграційна політика стає фактором інноваційного розвитку. Міграція все більше впливає на зайнятість, якість людського капіталу, продуктивність праці, рівень доходів населення. Перед країнами постає завдання залучення найбільш ефективної частини людського капіталу з-за кордону, збереження та розвитку національних інтелектуальних ресурсів і трансферу технологій через фахівців. Міграція наукових працівників, їхня праця в науково-дослідних та технологічних центрах різних країн з метою набуття, вдосконалення та застосування своїх знань є реальністю нашого часу й умовою розвитку держави в майбутньому. Багато розвинених країн та країн, що розвиваються, вже дійшли висновку, що залучення іноземних вчених, інженерів, менеджерів, викладачів та інших фахівців означає «імпорт знань» і може бути винятково вигідним для національної економіки. З цією метою коригуються міграційні законодавства, створюються спеціальні програми для висококваліфікованих мігрантів, цілеспрямовано розширюється прийом іноземних студентів та аспірантів, а також їх працевлаштування після завершення навчання, створюються міжнародні дослідницькі колективи, заохочується міграція, пов'язана з інвестиціями в пріоритетні галузі [39].