Формалізація та законодавче закріплення механізмів забезпечення стійкості енергетичної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна спеціальна служба транспорту

Формалізація та законодавче закріплення механізмів забезпечення стійкості енергетичної безпеки України

Світлана Бондаренко д. екон. н., професор, головний спеціаліст воєнно-наукового відділу Адміністрації

Олександр Коротченко Магістрант

м. Київ, Україна



Анотація

Мета роботи: вивчення, аналіз та формалізація механізмів, необхідних для забезпечення стійкості енергетичної безпеки в Україні. Основним завданням є розробка конкретних стратегій та політик, які будуть закріплені у законодавстві, з метою мінімізації загроз для енергетичної системи країни та забезпечення незалежності та стійкості у сфері енергетики.

Метод: аналіз, моделювання.

Практична цінність дослідження: розроблені рекомендації можуть бути використані для розробки політики та законодавства з метою зміцнення стійкості та безпеки енергетичного сектору України.

Цінність дослідження: Дослідження спрямоване на аналіз та розробку конкретних заходів та правових механізмів, які дозволять країні ефективно захищати свою енергетичну інфраструктуру та забезпечувати незалежність у військових умовах.

Тип статті: дослідницька.

Ключові слова: стійкість, енергетична безпека, загрози енергетичній безпеці, екосистема енергетичного сектора. sector ecosystem



Abstract

Formalization and legislative consolidation of mechanisms for ensuring the resilience of energy security in Ukraine

Purpose: study, analysis and formalization of the mechanisms necessary to ensure the resilience of energy security in Ukraine. The main task is to develop specific strategies and policies that will be enshrined in legislation in order to minimize threats to the country's energy system and ensure independence and sustainability in the energy sector.

Method: analysis and modeling.

Practical implications: The developed recommendations can be used to develop policies and legislation to strengthen the resilience and security of Ukraine's energy sector.

Value of research: The study is aimed at analyzing and developing specific measures and legal mechanisms that will allow the country to effectively protect its energy infrastructure and ensure independence in wartime.

Papertype: research.

Key words: resilience, energy security, threats to energy security, energy.



Вступ

Російсько-українська війна значно впливає на стан енергетичного сектора України через прямі та непрямі наслідки, такі як зруйнування інфраструктури, переривання ланцюгів постачання та зміни в енергетичній політиці. Одним з найбільш відчутних наслідків війни є масштабне руйнування енергетичної інфраструктури, включаючи генеруючі станції, електромережі, газопроводи та інші ключові об'єкти. Зруйновані об'єкти не тільки потребують великих витрат на відновлення, але й призводять до втрат виробничих потужностей.

За даними Світового банку, загальний збиток енергетичної інфраструктури України становить $11 мільярдів. Понад половина енергетичної інфраструктури була пошкоджена, що призвело до відключення електроенергії в усій країні. Для відновлення інфраструктури Уряд України та міжнародні партнери, зокрема Світовий банк, активно співпрацюють. За підтримки Світового банку виділено $200 мільйонів грантового фінансування для ремонту з можливістю додаткового фінансування до $300 мільйонів. Більшість електростанцій України повернулися до роботи, але пошкодження трансмісійних підстанцій продовжують обмежувати їхню продуктивність. Пріоритетом на 2023-2024 роки залишається відновлення енергомережі, що складає значний відсоток, від загальних оцінених потреб країни у відновленні.

Для України, яка знаходиться в складній геополітичній ситуації та має велику залежність від імпортованих енергоресурсів, забезпечення сталості та стійкості енергетичної системи є стратегічним завданням. У цьому контексті, формалізація та законодавче закріплення механізмів забезпечення енергетичної безпеки стає надзвичайно важливим аспектом національної політики. Через формалізацію механізмів можна розробити системи прогнозування можливих загроз та визначення оптимальних стратегій запобігання кризовим ситуаціям. Це дозволяє адаптуватися до змін в енергетичному середовищі та планувати дії на майбутнє для забезпечення неперервності діяльності та сталості енергетичної системи незалежно від зовнішніх факторів.

Метою наукової статті є вивчення, аналіз та формалізація механізмів, необхідних для забезпечення стійкості енергетичної безпеки в Україні. Основним завданням є розробка конкретних стратегій та політик, які будуть закріплені у законодавстві, з метою мінімізації загроз для енергетичної системи країни та забезпечення незалежності та стійкості у сфері енергетики.



Теоретичні основи дослідження

Головною ідеєю даного дослідження є розгляд формалізації та законодавчого закріплення механізмів забезпечення стійкості енергетичної безпеки України в умовах повномасштабної збройної агресії. Дослідження спрямоване на аналіз та розробку конкретних заходів та правових механізмів, які дозволять країні ефективно захищати свою енергетичну інфраструктуру та забезпечувати незалежність у військових умовах.

Науковою новизною даного дослідження є розгляд енергетичної безпеки України в контексті повномасштабної збройної агресії та визначення специфічних механізмів захисту та підтримки енергетичної системи країни у таких умовах.

Методологія дослідження

Методологія дослідження, спрямованого на формалізацію та законодавче закріплення механізмів забезпечення стійкості енергетичної безпеки України в умовах повномасштабної збройної агресії, базується на комплексному аналізі та поєднанні різних методів дослідження. На основі аналізу даних та моделювання розробляються конкретні рекомендації та стратегії щодо формалізації механізмів забезпечення енергетичної безпеки та їх законодавчого закріплення.

Літературний огляд

Визначення та концепція енергетичної безпеки є ключовими в аналізі та розвитку енергетичних систем. У 2021 році Кабінет Міністрів України прийняв Стратегію енергетичної безпеки на період до 2025 року. У цьому документі дефініція “енергетична безпека” визначається як захищеність національних інтересів у сфері забезпечення доступу до надійних, стійких, доступних і сучасних джерел енергії технічно надійним, безпечним, економічно ефективним та екологічно прийнятним способом у нормальних умовах і в умовах особливого або надзвичайного стану [1].

Загальною тенденцією, яку відображають дослідження світових науковців, є ростовий інтерес до проблем енергетичної безпеки, без якої неможливий сталий розвиток сучасного суспільства. Тренди та ризики в цій галузі повинні бути визначені з урахуванням сучасних викликів та можливостей для забезпечення енергетичної стійкості та безпеки не лише для України, але й для всього світу.

Варті уваги результати аналітичного аналізу загального суспільного інтересу до проблематики взаємозвязку “енергетична безпека - резильєнтність - сектор безпеки і оборони", проведеного за допомогою інструментарію Google Trends, що дозволяє проаналізувати динаміку популярності, виявити тенденції зміни суспільного інтересу та з'ясувати його піки.

Так, аналітичний аналіз динаміки зміни інтересу був здійснений за трьома пошуковими запитами в їх порівнянні: “energy security" (позначено блакитним кольором), “security and defense sector" (позначено червоним кольором) та “resilience" (позначено помаранчевим кольором) по всьому світу, за останні 5 років (з 2019 по 2024 рік), за всіма сферами суспільних інтересів та за всіма категоріям веб-пошуку (новини, ютуб, картинки, товари тощо). Результати наведені на рисунку 1.

Рисунок 1 - Аналіз популярності пошукових запитів та суспільного інтересу до питань енергетичної безпеки, резильєнтності і сектору безпеки і оборони (Побудовано автором за допомогоб інструментарію Google Trends)

Як видно з рисунку, тенденції щодо популярності всіх трьох пошукових запитів на основі аналізу даних Google Trends можна описати:

Енергетична безпека (Energy Security). За останні п'ять років можна спостерігати стабільний інтерес до питань енергетичної безпеки. Це свідчить про постійну актуальність проблем, пов'язаних з енергетикою, такими як забезпечення стабільності постачання, розвиток альтернативних джерел енергії та захист інфраструктури від потенційних загроз.

Безпека та оборонний сектор (Security and Defense Sector). Також спостерігається стабільний інтерес до питань безпеки та оборонного сектору. Це може бути пов'язано з геополітичними подіями (повномасштабною збройною агресією РФ проти України), збільшенням загроз безпеці та реформами у сфері оборони у різних країнах.

Стійкість (Resilience). Тренд стійкості є актуальним індикатором інтересу до розвитку енергетичної безпеки та заходів, спрямованих на забезпечення стійкості суспільства та інфраструктури перед різноманітними загрозами, включаючи природні катастрофи, технологічні аварії, терористичні атаки тощо. Пік інтересу до категорії резильєнтності (92%) припадає на червень 2023 року. Очевидно, це повязано із загрозами стійкості енергетичної безпеки через повномасштабну збройну агресію РФ проти України і активною підготовкою до нового опалювального сезону.

Праці науковців у цій галузі вказують на важливість розроблення систем, що враховують широкий спектр можливих загроз і забезпечують комплексний захист об'єктів критичної інфраструктури від різних видів атак.

Українські дослідники, зокрема, акцентують увагу на адаптації світових підходів та технологій до місцевих реалій та потреб. Вони також вивчають взаємодію між цивільними та військовими інженерними відомствами у забезпеченні захисту критичних об'єктів [2].

Для досягнення визначених цілей, враховуючи енергетичну стратегію України до 2035 року та інші галузеві програми, такі як реформування енергетичного сектору, інтеграція до європейських енергетичних ринків, необхідна широкомасштабна модернізація та реформування. Серед актуальних досліджень важливою є публікація [3], яка досліджує вплив російської ядерної енергетичної дипломатії на енергетичну безпеку в контексті війни в Україні. Зазначено, що Росія активно використовує ядерну енергетику для розширення своєї сфери впливу, що може створити ризики для енергетичної безпеки України.

Забезпечення енергетичної безпеки стає важливим завданням для кожної країни, враховуючи його взаємозв'язок зі стабільністю та безпекою у світі. Економічний аспект виявляється ключовим у досягненні цього завдання, оскільки розробка та впровадження сталої енергетичної політики потребують інвестицій, інноваційних технологій та державної підтримки.

Результати

Структура та динаміка енергетичної безпеки України

Сфера енергетики в Україні та у всьому світі постійно знаходиться у стані змін, адаптуючись до внутрішніх та зовнішніх викликів. Останні роки українська енергетика активно працювала над диверсифікацією джерел генерації, розвитком відновлюваних джерел енергії, зменшенням залежності від імпортованих енергоресурсів, особливо газу, та покращенням енергоефективності.

Україна зазнала значних змін у своїй енергетичній політиці після входження до Європейської мережі операторів систем передачі електроенергії (ENTSO-E). Початкові плани передбачали проведення тривалого тестування роботи національної енергосистеми в ізольованому режимі з метою підтвердження її стійкості та готовності до синхронізації з європейською системою в 2023 році. Однак, військова агресія РФ проти України 24 лютого 2022 року негативно вплинули на ці плани, змусивши країну відокремитися від енергетичної системи агресора назавжди.

Ці події спонукали український уряд до швидких дій, щоб забезпечити енергетичну незалежність країни. На початку березня 2022 року, менше ніж за місяць після вторгнення, відбулася історична подія - синхронізація українсько-молдавських енергосистем (UA/MD) з ENTSO-E. Це стало ключовим кроком у процесі інтеграції України в європейські енергетичні ринки, забезпечуючи країні незалежність від енергетичних впливів Росії.

Перед синхронізацією лише обмежена частина української енергосистеми, відома як торгова зона “Бурштинський енергоострів”, працювала синхронно з європейською енергомережею. Однак найбільша торгова зона Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС України) була залежною від енергосистеми Росії та Білорусії, що ускладнювало енергетичну політику країни. Підготовка до синхронізації ОЕС України з ENTSO-E почалася ще у 2017 році з підписанням угоди про приєднання до континентальної європейської енергосистеми. Це вимагало значних зусиль та підтримки з боку міжнародної спільноти.

Синхронізація енергосистеми включала технічні та регуляторні аспекти. Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) через Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ) надавало технічну допомогу оператору системи передачі НЕК «Укренерго» на різних етапах інтеграції ОЕС України до ENTSO-E. Спільно з цим запуск нової моделі ринку електроенергії в Україні сприяв гармонізації законодавства з Європейськими стандартами. USAID ПЕБ активно підтримувало розвиток ринків електроенергії, допомагаючи відкрити роздрібний та оптовий ринки, а також запровадити ринок допоміжних послуг.

Сьогодні ринок допоміжних послуг відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності енергосистеми. Величезні зусилля та підтримка міжнародних партнерів дозволили Україні забезпечити свою енергетичну безпеку та незалежність у складних геополітичних умовах.

Синхронізація з ENTSO-E відкриває нові можливості для української енергетичної системи, яка тепер може опиратися на стандарти та протоколи Європейської мережі операторів трансмісійної системи для підтримки технічного та економічного функціонування. Нові можливості включають можливість для України здійснювати комерційний експорт електроенергії до країн ЄС при надлишку виробництва, а також імпортувати електроенергію з ЄС у разі дефіциту, забезпечуючи стабільне електропостачання вітчизняних споживачів. Крім того, ця інтеграція створює сприятливі умови для повноцінної інтеграції українського енергетичного сектору до ринків ЄС, що сприяє взаємовигідному партнерству та розвитку економічних зв'язків. Наприклад, після підключення до ENTSO-E в Україні виникла можливість вести торгівлю електроенергією з країнами ЄС. Це дозволило збільшити доходи учасників ринку електроенергії в Україні та підвищити ліквідність внутрішнього ринку, що мало особливе значення під час війни, коли споживання електроенергії значно зменшилося, а платоспроможність споживачів погіршилася.

Незважаючи на позитивний вплив синхронізації з ENTSO-E, Україна зазнає труднощів через воєнні дії Росії проти України. Напади на енергетичну інфраструктуру призвели до змін у планах експорту електроенергії та стабільності внутрішнього енергетичного ринку. Проте, на допомогу Україні приходить міжнародна спільнота, включаючи USAID, які намагаються забезпечити необхідну підтримку та допомогу у цей складний період.

Зазначені постачання обладнання на суму близько 163 тис. доларів США є частиною більшої технічної допомоги від USAID ПЕБ, орієнтованої на підготовку енергосистеми України до опалювального періоду 2023-2024 років.

У свою чергу, USAID ПЕБ разом з підрядниками EGI (Elia Grid International) і KPMG презентували результати дослідження «Аналіз відповідності Правил Ринку законодавству ЄС», що відбулося 19 січня 2023 року. Це дослідження спрямоване на гармонізацію українського законодавства з правилами та стандартами ЄС у сфері електроенергетики, включаючи впровадження спільних аукціонів, інтеграцію балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг, а також роботу над вдосконаленням форвардного ринку. Ці заходи спрямовані на забезпечення стійкості енергетичної системи України та підготовку її до євроінтеграції.

Одним із пріоритетних завдань залишається відновлення пошкоджених мереж, що сталося внаслідок військових дій, та перехід на модель розподіленої генерації. Це не лише забезпечить ефективне функціонування системи, а й створить умови для покриття попиту на електричну та теплову енергію населення, кооперативів, малих промислових підприємств та навіть населених пунктів власною генерацією.

Український енергетичний сектор складається з трьох ключових елементів, які утворюють його екосистему (рис. 2).

Першим елементом "екосистеми" українського енергетичного сектору є прийняття рішень та лідерство, до якого відносяться регулятори, парламент, органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади. Влада здійснює ряд функцій у рамках української енергетичної екосистеми, включаючи розроблення та втілення стратегічних політик і концепцій.

Кабінет Міністрів та Міністерство енергетики України (далі - Міненерго) є центральними виконавчими органами у прийнятті стратегічних рішень та розробці політики в енергетичному секторі. Міненерго відповідає за реалізацію енергетичної політики, розробку стратегічних документів та контроль над паливно-енергетичним комплексом. Окрім того, воно має ключову роль у забезпеченні балансу в енергетичній сфері через розроблення та впровадження державних інвестиційних програм та прогнозування енергетичного балансу.



Рисунок 2 - Схема “екосистеми” українського енергетичного сектору (складено автором за даними [4, 5])

Державні органи, такі як Кабінет Міністрів та Міненерго, також здійснюють управління державними підприємствами, такими як Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (далі - НАЕК “Енергоатом”), та вузькогалузевими контролюючими та науковими установами. Паралельно до цього, інші відомства, такі як Мінфін, Мінрегіон та Міндовкілля, через державні програми та концепції реформування, впливають на енергетичну сферу.

Верховна Рада, в свою чергу, визначає політику стосовно розвитку енергетичного сектору та законодавчо встановлює правила функціонування енергетичних ринків в Україні. Парламент також відповідає за призначення керівника уряду та профільних міністерств, а також за ратифікацію міжнародних угод у сфері енергетики.

Регулювання енергетичного сектору України є однією з ключових складових системи національної безпеки. Незалежним регулятором у цій сфері є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП). Ця комісія відповідає за контроль за функціонуванням енергетичних ринків та надання комунальних послуг, видає ліцензії та контролює їх виконання. Крім того, НКРЕКП регулює діяльність енергетичних підприємств, встановлюючи тарифи та забезпечуючи захист прав споживачів у сферах енергетики та комунальних послуг.

Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) виступає як координаційний орган при Президентові України. її завдання включають координацію дій різних гілок влади у ситуаціях, що можуть загрожувати національній безпеці, включаючи енергетичну сферу. Рішення, прийняті РНБО, є обов'язковими до виконання для всіх гілок виконавчої влади. Наприклад, РНБО може вирішити повернути під контроль держави частини нафтопродуктопроводів, що пролягають через територію України.

Місцеві органи влади та місцеве самоврядування також відіграють важливу роль у регулюванні енергетичного сектору. Вони встановлюють тарифи на теплову енергію та інші комунальні послуги, а також розробляють та виконують комплексні плани постачання енергії для споживачів. У випадку надзвичайних ситуацій місцеві адміністрації та об'єднані територіальні громади забезпечують вжиття заходів для подолання негативних наслідків та здійснюють контроль за їх виконанням.

У цілому, система регулювання енергетичного сектору України відображає складну взаємодію різних рівнів влади та регулювальних органів з метою забезпечення стабільності, безпеки та ефективності функціонування енергетичної системи країни. Кожен з учасників цієї системи відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки та стабільності енергетичного комплексу, що є ключовим фактором для розвитку та процвітання України.

Другим елементом “екосистеми” українського енергетичного сектору є економіка та суспільство, які в Україні відіграють ключову роль у функціонуванні енергетичного сектору. Цей елемент енергетичної “екосистеми” складається з різних учасників, включаючи державні та приватні компанії, споживачів енергії та домогосподарства. У структурі кінцевого споживання серед основних джерел енергії найбільшою залишається частка природного газу - 27,3%, частка сирої нафти та нафтопродуктів складала 21,5%, електроенергії - 20,3% (рисунок 3).

Рисунок 3 - Споживання енергії за джерелом енергії (складено автором за [6])

До стратегічних секторів української економіки належить атомна енергетика, яка представлена НАЕК “Енергоатом”.

Ця компанія забезпечує більше половини виробництва електроенергії в Україні через експлуатацію чотирьох атомних електростанцій (Запорізька, Рівненська, Южно-Українська, Хмельницька), на яких експлуатується 15 енергоблоків, загальною потужністю 13885 МВт [7]. Діяльність НАЕК “Енергоатом” регулюється Держатомрегулюванням, яке відповідає за безпечне використання ядерної енергії та фізичний захист атомних станцій.

Крім того, державна компанія ПАТ “Центренерго” відіграє важливу роль у генерації електроенергії та балансуванні енергосистеми. її теплові електростанції (Трипільська, Вуглегірська, Зміївська ТЕС, сумарною встановленою потужністю 7665 МВт) є основними споживачами державного вугілля, а їхня діяльність була критично важливою під час енергетичних криз у 2020 році. Приватна група компаній “ДТЕК” володіє значними видобувними підприємствами вугілля та газу, а також займається генерацією електроенергії з альтернативних джерел. її діяльність відіграє важливу роль на енергетичному ринку України. У їх власності 8 вугледобувних підприємств, з часткою 40% видобутку серед приватних компаній. Провідну роль ДТЕК відіграє на ринку генерації електроенергії та тепла. Генерація ТЕС компаній ДТЕК складає приблизно чверть від усієї виробленої електроенергії в Україні. Лідером на ринку відновлюваних джерел енергії є група компаній “ДТЕК ВДЕ”, яка у своїй власності має сонячні та вітрові електростанції загальною встановленою потужністю 1 ГВт (станом на кінець 2019 року) [8].

НАК “Нафтогаз” є ключовим гравцем у видобутку газу та нафти в Україні, а також в розподілі та постачанні природного газу для населення та підприємств. У 2020 році в Україні видобуто 20,2 млрд куб газу, з яких державні компанії видобули 15,3 млрд куб (76%), а приватні 4,9 млрд куб (24%). Переважну більшість газу було видобуто компанією АТ “Укргазвидобування” [9], яка є дочірньою компанією НАК “Нафтогаз”. Ще однією дочірньою компанією «Нафтогазу» є ПАТ “Укрнафта”, яка є лідером у видобутку нафти в Україні [10].

Усі ці компанії виконують критичну роль у забезпеченні енергетичної безпеки та стабільності енергетичного сектору України. Вони спільно формують енергетичну “екосистему”, яка визначає стратегічні напрямки розвитку та забезпечує національну безпеку країни в енергетичній сфері.

До складу української енергетичної «екосистеми» також входять великі та середні споживачі енергії, які грають важливу роль у підтримці сталого функціонування енергетичного ринку. Ці компанії використовують енергію для виробництва товарів та послуг, а також для побутових потреб, що створює попит на енергію і впливає на її виробництво та цінову політику.

Домогосподарства в Україні також є важливими учасниками енергетичної «екосистеми». Вони споживають енергію для опалення, освітлення, готування їжі та інших щоденних потреб. Енергоефективність та стабільність постачання енергії для домогосподарств мають велике значення для забезпечення комфортних умов проживання населення та економічного розвитку країни.

Стрімкий розвиток відновлюваних джерел енергії (далі - ВДЕ) в Україні в останні роки став одним із ключових напрямків енергетичної політики країни. Зокрема, 27 липня 2023 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та “зеленої” трансформації енергетичної системи України” № 3220-ІХ, який містить масу новел щодо регуляції ринку ВДЕ та є таким, що трансформує галузь у цілому та сприяє стимулюванню розвитку генеруючих потужностей ВДЕ.

У період з 2014 по 2020 рік спостерігався значний зріст встановленої потужності ВДЕ.

Рисунок 4 - Встановлена потужність сфери ВДЕ за областями України на початок 2022 року (складено автором за [11])

За цей час було введено в експлуатацію приблизно 190 МВт вітроелектростанцій, близько 500 МВт сонячних електростанцій та приблизно 100 МВт газових електростанцій. Це сприяло диверсифікації енергетичного міксу країни та зменшенню залежності від імпортованого палива. Крім того, український енергетичний ринок піддався реформам, що сприяло виникненню нових постачальників енергії.

Лібералізація ринків газу та електроенергії зумовила зростання трейдерської діяльності, але водночас породила проблеми маніпуляції цінами через відсутність обмежень для трейдерів.

Значна частина інфраструктурних об'єктів енергетики перебуває у приватній власності або на оренді від держави. Розподільні мережі газу та електроенергії, такі як облгази та обленерго, є монополістами у своїх регіонах та часто потрапляють під розслідування з боку відповідних регулюючих органів.

Споживачі енергії в Україні складаються з промислових підприємств та домогосподарств. Промисловість споживає більше 2/3 усієї виробленої енергії, причому найбільше споживання енергії припадає на важку промисловість, яка має значний вплив на економіку країни. Домогосподарства, зі свого боку, використовують енергію для опалення, готування їжі та освітлення, проте питання енергоефективності будівель залишається актуальним.

Загальний аналіз статистичних даних підтверджує важливі зміни в енергетичній структурі та споживанні палива в Україні протягом останнього десятиліття (рис. 5).

Рисунок 5 - Структура кінцевого споживання палива й енергії за напрямами [12]

У 2020 році загальне кінцеве споживання палива й енергії зменшилося на 3,7% порівняно з попереднім роком, досягнувши 47,8 млн т нафтового еквіваленту. Це свідчить про можливе підвищення рівня енергоефективності в країні. У структурі енергетичного споживання найбільш значущими джерелами залишаються природний газ, електроенергія та сировина нафти. Не зважаючи на загальний тренд на зменшення споживання палива, частка споживання газу зросла на 0,5% порівняно з попереднім роком, що може бути зв'язане з різноманітними факторами, включаючи технологічні та економічні. Тривалий період стабільності у споживанні вугілля та торфу свідчить про певну стійкість у цьому сегменті, але збільшення частки біопалива та нафти може свідчити про поступовий перехід до більш екологічно чистих джерел енергії.

З початку 2024 року країни ЄС вступають в нову угоду, яка передбачає обов'язкове зменшення щорічного енергоспоживання. Згідно з угодою, країни ЄС зобов'язані здійснювати зменшення на 1,49% щорічно до 2030 року, порівняно з поточним рівнем 0,8%, що забезпечить досягнення цілі в 1,9% до кінця зазначеного періоду. Крім того, нова домовленість передбачає посилення ролі державного сектору у підвищенні енергоефективності. Урядові структури взяли на себе більшу відповідальність за зменшення споживання енергії шляхом впровадження нових щорічних цілей, спрямованих на зменшення споживання енергії на 1,9% [13].

Третім елементом "екосистеми" українського енергетичного сектору є інфраструктура, яка включає операторів транспортних та розподільних енергетичних систем.

Оператор газотранспортної системи України (ОГТСУ) є ключовим елементом цієї інфраструктури. Він відповідає за транспортування природного газу українським споживачам та транзит газу з Росії до інших країн Європи через магістральні газопроводи. ОГТСУ також забезпечує балансування системи та надійне транспортування газу через мережу, що складається з газорозподільних та компресорних станцій.

Управління електроенергетичною системою покладено на Національну енергетичну компанію "Укренерго" (НЕК "Укренерго"). Вона забезпечує передачу електроенергії від генеруючих підприємств до споживачів, обслуговування енергетичних мереж та диспетчеризацію енергосистеми. Мережа компанії включає магістральні лінії та електричні підстанції, які з'єднуються з іншими країнами через міждержавні лінії.

Оператор газових сховищ, АТ "Укртрансгаз", володіє 12 сховищами зі сховищною місткістю 31 мільярд кубічних метрів газу. Ці сховища є важливим елементом енергетичної безпеки, дозволяючи зберігати газ для внутрішніх та зовнішніх потреб.

АТ "Укртранснафта" відповідає за транспортування нафти через магістральні нафтопроводи та управління перекачувальними станціями. Ця компанія має важливе значення для транзиту нафти через Україну до країн Європи.

У ході дослідження, проведеного аналітиками компанії YouControl [14], було виявлено, хто володіє найбільшими енергетичними підприємствами, що є складовими критичної інфраструктури, багато з яких постраждали від нападів противника. Результати показали, що більшість цих компаній належать державі або місцевим приватним власникам. Проте значна частина таких підприємств перебуває під прямим чи опосередкованим корпоративним контролем іноземних компаній.

Згідно з вибіркою, що включала 367 енергетичних компаній, що входять до двадцятки найбільших підприємств кожної області за обсягом чистого доходу та мають основний КВЕД в секції D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", виявлено, що у 61 з них (16,6%) присутні іноземні засновники або кінцеві бенефіціари. Іншими словами, кожен шостий об'єкт критичної інфраструктури енергетичної сфери має участь іноземного капіталу.

Найбільша кількість власників знаходиться в Кіпрі (23 компанії), Німеччині (6), Китаї (5) та Латвії (5), а також одна компанія з Росії. Країни, такі як Кіпр, Швейцарія, Нідерланди та Австрія, відомі своєю популярністю серед бізнесменів для структурування бізнес-груп, а у більшості випадків за номінальними власниками-нерезидентами стоять бізнес-інтереси представників інших країн.

Сумарний чистий дохід досліджуваних компаній за 2020 рік складав 333,1 млрд грн. Більшість виручки (26%) припадала на компанії Центрального регіону України, а по 21% - на компанії Заходу та Півночі. Найменше доходів, а отже, і енергоспоживання, відбувалося на сході (15,6%) та півдні (15,7%).

На думку дослідників [14], законодавство має передбачати створення реєстру об'єктів критичної інфраструктури. Крім того, контроль над об'єктами критичної інфраструктури, особливо у разі наявності іноземного власництва, є вкрай важливим для забезпечення національних інтересів, особливо у часи війни.

Забезпечення захисту критичної інфраструктури, зокрема енергетичної, стає дедалі важливішою задачею. Україна поступово вдосконалює законодавство та механізми управління для забезпечення надійності та безпеки своєї енергетичної інфраструктури.

Президентом України Володимиром Зеленським введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 жовтня 2023 року, що стосується організації захисту та забезпечення безпеки функціонування об'єктів критичної інфраструктури та енергетики в умовах ведення воєнних дій [15].

Крім того, Урядом України затверджено:

план заходів з відновлення об'єктів критичної інфраструктури паливно- енергетичного сектору, що були зруйновані та/або пошкоджені внаслідок збройної агресії російської федерації, із визначенням джерел фінансування цього плану;

план енергетичної стійкості України;

вимоги щодо гарантування безпеки та стійкості енергетичної інфраструктури;

вимоги до альтернативного енергозабезпечення об'єктів критичної інфраструктури.

Уряд України разом із Генеральним штабом Збройних Сил має проводити моніторинг ситуації на об'єктах критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору з метою актуалізації переліку об'єктів критичної інфраструктури, які потребують першочергового протиповітряного прикриття.

Усі ці заходи передбачаються з метою підвищення захищеності та стійкості енергетичної інфраструктури України в умовах ведення воєнних дій.

Ці аспекти є ключовими для забезпечення національної безпеки, оскільки енергетична інфраструктура визначає економічну та соціальну стабільність країни, а також її здатність відповісти на зовнішні та внутрішні загрози.

Вдосконалення нормативно-правового середовища діяльності енергетичного сектору України

Енергетична галузь в Україні та по всьому світу стоїть перед численними викликами і змінами, які впливають на її розвиток та функціонування. Військові події призвели до значного пошкодження енергетичної інфраструктури та нестабільності в постачанні енергії у 2022-2023 роках.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС відіграє ключову роль у забезпеченні енергетичної безпеки та сприяє сталому розвитку країни. Одним із основних аспектів цієї угоди є спільна мета сторін підтримати та підвищити рівень енергетичної безпеки.

Конкуруючий внутрішній ринок електричної енергії неможливий без незалежних регуляторів, які забезпечують виконання встановлених норм і правил. Згідно з Третім енергетичним пакетом, національний регулятор повинен мати повну незалежність від уряду та галузі енергетики. Крім того, національні регулятори мають співпрацювати між собою та взаємодіяти з Європейським агентством з регулювання енергетики (ACER), щоб забезпечити безперервну роботу внутрішнього ринку електрики та газу.

Також національна енергетична безпека передбачає транскордонну взаємодію та співпрацю з іншими країнами. Національні оператори магістральних мереж забезпечують недискримінаційний доступ до мереж та співпрацюють з фахівцями з інших країн для забезпечення надійності та ефективності мереж. Для забезпечення координації та гармонізації потоків газу та електричної енергії використовуються Європейська мережа операторів систем передачі електроенергії (ENTSO-E) та Європейська мережа операторів систем передачі газу (ENTSO-G).

Підтримка Європейських партнерів у сфері енергетики для України в 2023 році має велике значення. Проте скорочення підтримки та затримки, що, на жаль, спостерігаються, разом зі значним накопиченням боргів між учасниками ринку, можуть вплинути на рішення уряду щодо зменшення дотацій для вразливих верств населення та збільшення деяких тарифів, що вплине на зростання цін на електроенергію. Очікується, що суттєве збільшення цін на ринку є одним з реалістичних сценаріїв, втім ситуація лежить більше в політичній площині, ніж економічній.

Участь України у проекті Твіннінг [16], започаткованому ЄС 14 березня, спрямована на поліпшення структури та функціонування ринку електроенергії через сприяння Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в реалізації конкурентоспроможної, ефективної та сталої енергетичної системи. Шляхом належного регулювання на ринку електроенергії найбільш уразливі верстви населення будуть краще захищені, а всі споживачі отримають переваги.

Одним із ключових положень проекту є впровадження принципів, закладених у Третьому пакеті енергетичного законодавства ЄС, що стосуються належного регулювання конкуренції на ринку електроенергії, спрямованих на забезпечення оптимальних умов для споживачів. Згідно з угодами між Україною та ЄС, а також створенням Енергетичного Співтовариства, Україна зобов'язалася впроваджувати Директиву 2009/72/EC у сфері енергетики. Проект Твіннінг сприятиме переходу України до кращого регулювання на ринку електроенергії, включаючи питання захисту прав споживачів електроенергії, такі як механізм виконання суспільних зобов'язань у сфері електропостачання, вільний вибір постачальників та доступ до інформації.

Підтримка ЄС у реалізації цього проекту визначається як ключовий крок для України, оскільки вона спрямована не лише на виконання міжнародних зобов'язань, але й на захист інтересів громадян. Ця ініціатива також підкреслює необхідність створення сильного та незалежного органу регулювання, що відіграє ключову роль у захисті прав споживачів та сприянні конкуренції. У зв'язку з цим, прийняття важливого законодавства є критичним.

Згідно з оголошеними планами, проєкт Твіннінг буде реалізований на базі НКРЕКП, залучаючи досвід Словацької Республіки та інших країн-членів ЄС, а також співпрацюючи з Агентством зі співробітництва регуляторів енергетики (ACER). Запланований бюджет проекту складає 1,6 млн євро, а тривалість його реалізації - 24 місяці. Ця ініціатива є частиною ширшого пакету допомоги ЄС у впровадженні комплексних реформ в Україні, спрямованих на зміцнення енергетичного сектору та підвищення ефективності його функціонування.

За даними офіційного сайту Міненергетики, у 2024 році Україна спрямовує зусилля на розвиток ключових напрямків у сфері енергетики, зокрема на розвиток атомної галузі, децентралізацію генерації електроенергії та посилення фізичного захисту об'єктів енергетичної інфраструктури.

У планах Міненерго України значиться активна співпраця зі США в проєктах розвитку атомної енергетики, а також з Великою Британією, Канадою і США у сфері уранової промисловості. Метою є витіснення Росії зі світових ринків ядерного палива. У 2023 році були впроваджені значущі кроки в цих напрямках. Зокрема, важливим досягненням стало розроблення нового виду ядерного палива для реакторів ВВЕР-440 спільно з американською компанією Westinghouse та фахівцями НАЕК “Енергоатом”, що зруйнувало російську монополію в цій сфері.

Вдосконалення нормативно-правового середовища в енергетичному секторі є стратегічно важливим завданням для зміцнення сектору оборони в Україні. Енергетичний сектор відіграє ключову роль у забезпеченні ефективної роботи оборонної інфраструктури, а також у забезпеченні енергетичної безпеки країни в цілому. Оптимізація та модернізація правових норм і стандартів, які регулюють діяльність енергетичного сектору, сприятиме підвищенню ефективності, надійності та стійкості енергопостачання в оборонному комплексі.

Однією з основних стратегій вдосконалення нормативно-правового середовища є прийняття та імплементація законодавства, спрямованого на захист критичної енергетичної інфраструктури. Це включає в себе розробку та впровадження законів, які передбачають заходи з попередження та реагування на можливі загрози, в тому числі терористичні акти, кібератаки та інші форми агресії. Таке законодавство має забезпечувати високий рівень безпеки та захисту енергетичних об'єктів від можливих загроз.

Крім того, важливим аспектом є створення ефективної системи моніторингу та контролю за функціонуванням енергетичної інфраструктури. Це передбачає розробку та впровадження механізмів перевірки та оцінки стану енергетичних систем, а також швидкого реагування на будь-які виявлені проблеми чи загрози. Ефективна система моніторингу дозволить оперативно виявляти та ліквідовувати можливі порушення чи випадки атак на енергетичну інфраструктуру, що, в свою чергу, підвищить рівень безпеки та зміцнить сектор оборони.

Не менш важливим є забезпечення високого рівня технічної та кібернетичної безпеки енергетичних систем. Це передбачає впровадження сучасних технологій захисту, а також проведення систематичних аудитів та перевірок з метою виявлення та усунення можливих слабких місць у системі захисту. Тільки шляхом постійного оновлення та удосконалення систем технічної та кібернетичної безпеки можна забезпечити ефективний захист енергетичного сектору та підвищити його стійкість до потенційних загроз.

Відповідно до Закону України № 3141-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання зловживанням на оптових енергетичних ринках”, який набув чинності з 2 липня 2023 року, встановлено стратегічні напрями розвитку енергетики, спрямовані на відповідь на актуальні виклики. Основним завданням цього закону є впровадження адаптованого Регламенту (ЄС) № 1227/2011 щодо доброчесності та прозорості гуртового енергетичного ринку, відповідно до зобов'язань перед ЄС. Це передбачає впровадження основних принципів європейського енергетичного ринку в Україні, таких як доброчесність та прозорість. Одним із важливих аспектів нового законодавства є визначення зловживань на енергетичному ринку та встановлення санкцій за їхнє порушення. До таких зловживань відносяться, зокрема, порушення встановлених обмежень щодо використання інсайдерської інформації, маніпулювання ринком.

Запроваджені санкції передбачають значні штрафи для суб'єктів господарювання, які порушують встановлені вимоги. Наприклад, за маніпулювання на ринку природного газу чи не розкриття інсайдерської інформації суб'єкти можуть отримати штрафи до 27 мільйонів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для ефективної реалізації нових норм закону, НКРЕКП прийняла ряд регулятивних актів. Зокрема, були затверджені Порядок реєстрації учасників гуртового енергетичного ринку та Порядок розслідування зловживань.

Введені новації сприятимуть розвитку конкурентоспроможного та ефективного гуртового енергетичного ринку в Україні, забезпечуючи справедливі умови для всіх учасників та підвищуючи довіру інвесторів в енергетичний сектор країни.

На основі Закону України № 3220-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та “зеленої” трансформації енергетичної системи України”, що набрав чинності з 27 липня 2023 року, започатковано новий етап розвитку енергетичної системи країни, орієнтований на відновлення та перехід до екологічно чистого виробництва електроенергії. Цей закон передбачає значні зміни в сфері відновлюваної енергетики, спрямовані на підтримку зеленої трансформації енергетичного сектору. Ключовою інновацєю є впровадження механізму ринкової премії для генераторів електроенергії з відновлюваних джерел. Ця система стимулювання надає виробникам можливість вибору між механізмом “зеленого” тарифу та ринковою премією. Ринкова премія гарантує виробникам різницю між зеленим тарифом і ринковою ціною, що забезпечує їм більш гнучкий підхід до участі в ринку. Ця нова система стимулювання дозволяє генераторам електроенергії з відновлюваних джерел обирати оптимальний спосіб підтримки їхньої діяльності. Такий підхід сприяє більш ефективній і гнучкій інтеграції відновлюваної енергії в енергетичну систему України, що стимулює зелений розвиток та забезпечує стабільні умови для інвестицій.

Інший важливий крок - це формування Національного енергетичного і кліматичного плану (НЕКП), ініційованого згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2023 року № 924. Цей план стає ключовим документом для досягнення вуглецевої нейтральності та виконання енергетичних та кліматичних цілей країни. НЕКП відображає важливість євроінтеграції та визначає стратегічні напрями для декарбонізації енергетики України.

Додатково, Указом Президента України № 737/2023 “Щодо додаткових заходів із посилення стійкості функціонування енергетичної системи та підготовки національної економіки до роботи в осінньо-зимовий період 2023/24 року” затверджено низку заходів щодо погашення заборгованостей на ринках електроенергії та газу, розвитку та стимулюванню альтернативної енергетики, створення маневрових потужностей для об'єктів енергетики, обмеження експорту українського газу та нарощуванню імпорту з нетрадиційних для України напрямків тощо.

Однією з таких ініціатив є приєднання України до Декларації COP28 на Конференції ООН зі зміни клімату. Це визначає стратегічну роль ядерної енергетики у глобальних зусиллях з боротьби зі змінами клімату. Україна, долучившись до цієї декларації, підтверджує своє зобов'язання перед міжнародною спільнотою та визнає важливість розвитку ядерної енергетики як частини стратегії з екологічного розвитку.

Подальшим кроком в цьому напрямку є активна участь України у формуванні «зеленої» енергетичної парадигми в Європейському співтоваристві. Міністр енергетики України визначає країну як ключовий хаб для розвитку відновлюваної енергетики та інноваційних технологій. Це свідчить про готовність України приймати відповідальність за розвиток екологічно чистого енергетичного сектору та активно впливати на енергетичні ринки.

У ЄС встановлено мету досягнення 32% відновлюваної енергії до 2030 року, що створює попит на системи зберігання енергії. В Україні також спостерігається зростання інтересу до цієї галузі. У 2022 році був прийнятий закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку установок зберігання енергії”, що створив правову базу для розвитку систем накопичення енергії.

Законом 3220-IX передбачені зміни, спрямовані на стимулювання розвитку відновлюваних джерел енергії. Ці зміни дають можливість домогосподарствам, малим, середнім та великим підприємствам здійснювати виробництво електроенергії з використанням сонячних чи вітрових установок та розпоряджатися нею. Також введення системи гарантій походження “зеленої” електроенергії дозволить підтвердити екологічний статус електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел.

Значний крок у розвитку сектору відновлюваної енергетики було зроблено ще у 2009 році з введенням “Зеленого тарифу”. Однак з плином часу стало очевидним, що цей механізм не є ефективним.

Закон 3220-IX вводить нові стимули для розвитку відновлюваних джерел енергії, зокрема, механізм самовиробництва. Цей механізм передбачає можливість взаємного розрахунку між споживачами та енергетичними компаніями за вироблену та використану електроенергію з урахуванням вартості послуг з передачі та розподілу електроенергії.

Таким чином, споживачі, які виробляють електроенергію з відновлюваних джерел, можуть надлишки електроенергії, яку вони не використовують, подавати у мережу та отримувати компенсацію за ці обсяги згідно з тарифами. Отримані кошти можуть бути використані для покриття витрат на електроенергію або інші послуги.

Ці законодавчі зміни сприяють розвитку ринку відновлюваних джерел енергії. Наприклад, у грудні 2023 року датська компанія Vestas підписала Меморандум про взаєморозуміння з українським ДТЕК щодо співпраці у будівництві другої черги Тилігульської вітроелектростанції на півдні України. Цей проект спільно з першою чергою станції зробить її найбільшою в Україні та Східній Європі, з потужністю 498 МВт.

Отже, збільшений інтерес інвесторів до “зеленої” енергії свідчить про потребу у додаткових фінансових ресурсах, що робить цей сектор привабливим для інвестицій. Гармонізація законодавства з європейськими стандартами є важливим кроком для досягнення цих цілей. Дипломатична та законодавча діяльність України в цьому напрямку створює сприятливі умови для залучення інвестицій та впровадження новітніх технологій у секторі відновлюваної енергетики. У рейтингу найпривабливіших країн для інвестицій в «зелену» енергетику 2023 року за показниками Cimatescope by Bloomberg Україна посіла 47 місце серед 110 країн. Дана оцінка базується на трьох основних категоріях:

“Фундаментальні засади”, за якими Україна отримала 2,88 балів із 5. Цей параметр враховує ключові ринкові політики, структури та бар'єри для інвестицій.

“Можливості”, оцінені на 0,78 балів із 5. Ця категорія визначає потенціал ринку для розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), екологічно чистого транспорту та опалювальних технологій.

“Досвід”, також з оцінкою 0,78 балів із 5, враховує історичні дані та досягнення ринку у впровадженні екологічно чистих технологій.

Участь у проєкті REBUILD UKRAINE дозволила державному оператору системи передачі в Україні, Національній електричній компанії “Укренерго” - NPC Ukrenergo, стати 40-м членом Європейської мережі операторів системи передачі електроенергії з 1 січня 2024 року [17]. Укренерго вже з квітня 2022 року є членом-спостерігачем асоціації, а в листопаді 2023 року вона успішно виконала всі технічні вимоги, необхідні для забезпечення постійного з'єднання між енергосистемами континентальної Європи та України. Цей крок є важливим та історичним у контексті євроінтеграції і значною мірою сприятиме підвищенню енергетичної безпеки, стійкості енергосистеми України та стабільності електропостачання.

Пропозиції щодо кризового управління та взаємодії в енергетичному секторі України

Тривала війна радикально змінила якісну та кількісну структуру енергетичного міксу України, що підкреслює важливість оптимальної структуризації нової системи. Ключові фактори формування такої структури включають безпеку, декарбонізацію, децентралізацію та цифровізацію.

Декарбонізація перебуває в центрі уваги протягом певного часу, проте акцент на децентралізацію представляє собою новий тренд в Україні, який, передусім, пов'язаний з атаками Росії на українську енергетичну інфраструктуру. Проте можливості розвитку децентралізованої розподіленої генерації не обмежуються лише безпековими викликами.

Роль громад у розвитку української енергетичної системи значно недооцінюється. З одного боку, реформи публічного управління, зокрема у секторі енергетики, значно послабили можливості централізованого адміністративного впливу на формування та розвиток національної енергетики. З іншого боку, енергетична децентралізація ще не отримала достатньої ресурсної та регуляторної підтримки. Проте іншого дієвого шляху, крім підвищення ролі громад, немає.

Децентралізована генерація, що тісно пов'язана із споживанням громадами, як житловими, так і комерційними, представляє найбільш ефективний засіб побудови нової енергетичної системи для країни і найкращий спосіб захисту її енергетичної інфраструктури.

У сфері розвитку місцевої енергетики можна виокремити три ключові можливості, які дозволяють ефективно та оперативно впливати на національну енергетичну систему:

Високоефективна когенерація на базі місцевих систем теплозабезпечення міст.

Незважаючи на довготривалу кризу та економічні й фізичні пошкодження систем централізованого теплозабезпечення, багато міст мають значні котельні з відповідною інфраструктурою для підключення до електричних та газових мереж. Ці котельні можуть ефективно використовуватися для виробництва електроенергії та тепла шляхом когенерації. Бракує стандартних або навіть модульних технічних рішень для цієї мети. При цьому електроенергія може не лише задовольняти власні потреби, а й постачатися у національну енергосистему. Такий підхід дозволить швидко створити необхідний обсяг гнучкої генерації. І в межах навіть одного великого міста можна оперативно розвинути значну потужність, використовуючи існуючу інфраструктуру котельень.

Сонячна генерація та системи зберігання енергії на об'єктах водопостачання та водовідведення.

Об'єкти водопостачання та водовідведення, а також покрівлі будівель на них, можна використовувати для встановлення сонячних панелей. Також на цих об'єктах можуть бути встановлені системи зберігання енергії. Важливо, щоб не було адміністративних обмежень на потужність таких систем. З одного боку, це критична інфраструктура для стійкого енергозабезпечення; з іншого боку, вони вимагають значних витрат енергії. Розвиток сонячної генерації разом із системами зберігання на цих об'єктах дозволить забезпечити їх стале енергопостачання та сприятиме декарбонізації національного енергетичного міксу. Окрім того, оптимізація роботи насосного обладнання та використання резервуарів для регулювання навантаження в системі управління попитом є об'єктом інновацій у цій сфері.

...