Формалізація та законодавче закріплення механізмів забезпечення стійкості енергетичної безпеки України

Виробництво біогазу на очисних спорудах систем водовідведення.

Споруди очищення стічних вод можуть бути оснащені установками для виробництва біогазу, що виробляється при обробці осаду стічних вод. Це дозволить ефективно використовувати біогаз, що виробляється, для енергії. Ці об'єкти можуть стати основою для розвитку біоенергетичних кластерів. У містах, на відміну від агропереробних заводів, немає проблем з підключенням до газових мереж, і вони є центрами споживання газу. Використання біогазу на спорудах очищення стічних вод разом з високоефективною когенерацією може призвести до повного декарбонізації енергії, що виробляється на цих установках.

Ці напрями можуть стати ефективними засобами покращення енергетичної безпеки міст та громад, а також сприяти розвитку екосистеми інновацій у сфері енергоефективності.

Сфокусована увага на рівні формування національної політики у сферах енергетики та регіонального розвитку лише на трьох вказаних напрямках може дати швидкий ефект для розвитку держави:

Гнучка генерація енергії.

Для подолання наявного та перспективного дефіциту потужності ми маємо зосередити увагу на розвитку гнучкої генерації, що дозволить інтегрувати відновлювану енергію та декарбонізувати енергетичний мікс. Це створить нові можливості для національного енергетичного сектору.

Розвиток місцевої інфраструктури.

Громади отримають можливості для збереження та розвитку централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Вирішення проблеми утилізації осаду стічних вод допоможе вирішити екологічні проблеми та використати міські землі більш ефективно.

Лібералізація регуляторної бази.

Для цього необхідно терміново змінити регуляторну базу, щоб усунути перешкоди для ділової активності на рівні громад та привернення приватних інвестицій. Нам слід спростити доступ до ринку електроенергії для об'єктів розподіленої генерації та створити стимули для інвестицій у такі проекти через податкові пільги.

Значення енергетичної стійкості.

Енергетична стійкість громад є фундаментом сталої та стійкої енергосистеми держави. Слідування принципу “трьох Д” (декарбонізація, децентралізація та диджиталізація) допоможе досягти цілей сталого розвитку та енергетичної незалежності.

Ці напрямки можуть стати основою для створення та розвитку місцевих та регіональних економічних кластерів, сприятимуть розвитку місцевої, регіональної та національної економіки України.

Україна активно приступила до створення системи захисту критичної інфраструктури, відповідно до найкращих світових стандартів та європейського законодавства. В основу покладаються директиви Європейського союзу NIS 2 (EU 2022/2555) та RCE (EU 2022/2557), що стосуються захисту критичної інфраструктури, та взаємодіє з країнами, які вже почали їх впровадження. Крім того, Україна уклала меморандум про співпрацю з Американською агенцією з кібербезпеки та захисту критичної інфраструктури (CISA) та провела навчання згідно з методикою CISA.

Наразі активно розробляється нормативно-правова база. Україна вже сформувала секторальні переліки об'єктів критичної інфраструктури (ОКІ), створено реєстр об'єктів критичної інфраструктури, Урядом затверджено порядок ведення Реєстру критичної інфраструктури.

Укриття критичної інфраструктури є проблемою національної безпеки для багатьох країн, включаючи Україну. У цьому контексті Кабінет Міністрів 28 квітня ухвалив постанову, якою передбачено створення реєстру критичної інфраструктури. Планується, що до кінця року Держспецзв'язку внесе до цього реєстру тисячі об'єктів.

Ця ініціатива має велике значення для бізнесу та національної безпеки, оскільки об'єкти, що потраплять до реєстру, матимуть переваги у відношенні захисту та отримання ресурсів у разі кризових ситуацій. Паралельно з ухваленням постанови, уряд затвердив правила функціонування реєстру, що позначає його фактичний запуск. Відтепер відповідні міністерства зобов'язані ідентифікувати та класифікувати об'єкти для включення до реєстру.

Наприклад, атомні електростанції вважаються об'єктами першої категорії критичної інфраструктури. Однак для їхнього включення до реєстру, вони мають подати заявку до Міненерго, яке подасть їх до Держспецзв'язку. Так само, Міносвіти визначатиме, які навчальні заклади вважатимуться об'єктами критичної інфраструктури та до якої категорії вони належать.

Держспецзв'язку відповідає за розробку та ведення реєстру, організуючи взаємодію між об'єктами критичної інфраструктури та органами, що забезпечують їхню охорону, такими як Національна гвардія, ДСНС, СБУ. Також встановлені типові рішення щодо забезпечення захисту та стійкості об'єктів, відповідно до рівнів їхньої критичності.

З питання відповідальності за невиконання вимог реєстру, передбачено два аспекти. Перший полягає в адміністративній відповідальності, яка буде встановлена згідно зі змінами до адміністративного кодексу, а другий - у випадках, коли невиконання вимог призводить до аварій або загрози національній безпеці. Нагляд за дотриманням вимог реєстру також здійснюватимуть відповідні міністерства в своїх секторах.

Створення реєстру критичної інфраструктури не призведе до додаткової бюрократії для бізнесу. Навпаки, це спростить та уніфікує процедури, оскільки буде єдиний орган, який відповідатиме за цю справу. Крім того, компанії, що потраплять до реєстру, матимуть переваги у відношенні захисту та отримання ресурсів у разі кризових ситуацій.

Українська система електропостачання, як і в багатьох інших країнах, стикається зі значними викликами, пов'язаними із забезпеченням стійкості та безпеки. Однак, на відміну від розвинених країн, в Україні відсутня цілісна система попередження та реагування на загрози критичній інфраструктурі, зокрема у сфері електроенергетики.

Наразі державні органи не мають конкретних профільних департаментів, що б відповідали за реагування, відновлення та аналіз ситуацій в разі загроз критичній інфраструктурі, зокрема у сфері електроенергетики. Наприклад, існуюча Служба захисту критичної інфраструктури при РНБО не має повноважень для виконання державної політики у цій сфері через відсутність необхідної законодавчої бази та стратегічних документів.

Уніфікація стандартів безпеки для усіх учасників ринку електроенергії є важливим аспектом. Досвід США показує, що впровадження «стандартів надійності» у сфері кібербезпеки та фізичної безпеки є ефективним заходом. На жаль, в Україні, хоча існують уніфіковані стандарти безпеки на рівні НЕК "Укренерго", вони не є обов'язковими для регіональних операторів електромереж.

Нещодавно була введена вимога для Оператора Системи Передачі розробити План забезпечення безпеки критичної інфраструктури. Проте, питання забезпечення електропостачання кінцевим споживачам у кризових ситуаціях залишається нерегульованим. Це створює можливість для операторів електричних мереж відключати споживачів з метою забезпечення операційної безпеки, але не враховує інтереси кінцевих користувачів.

Крім того, на відміну від США, в Україні відсутні поняття Організації з надійності електричної енергії (ERO) та «стандартів надійності». У США ці функції покладені на енергетичного регулятора, але в Україні НКРЕКП не має таких повноважень.

Крім того, ERO в США разом із спеціальними аналітичними центрами та порталами обміну інформації організовують загальнодержавні навчання щодо фізичних або кіберзагроз у сфері енергетики.

У випадку ризиків стійкості енергетичної системи України (етап Preparedness, Response) функції попередження та реагування на загрози покладені на Кабінет Міністрів України, який може запроваджувати "надзвичайні заходи" щодо електроенергетичної галузі за поданням Міненерго або НКРЕКП.

Критеріями для запровадження заходів визначено:

пошкодження електроенергетичних установок або незаконне втручання третіх осіб, що може призвести до обмеження споживання електроенергії більш як на 100 МВт;

зниження резерву енергогенеруючих потужностей ОЕС України нижче допустимого рівня протягом трьох діб;

критичний стан забезпечення паливом, зокрема зниження запасів палива на окремих теплових електростанціях енергогенеруючих компаній нижче 20-денного запасу;

відсутність протягом трьох місяців підряд повної оплати електричної енергії або оплата у розрахунковому місяці нижче 90 %.

Тимчасові надзвичайні заходи можуть бути введені на період, що не перевищує одного місяця. Під час їх застосування суб'єкти електроенергетики зобов'язані діяти відповідно до стандартів операційної безпеки функціонування ОЕС України та розпоряджень Оператора системи передачі “НЕК “Укренерго”. Вимоги щодо забезпечення безпеки об'єктів електроенергетики в надзвичайних ситуаціях є обов'язковими для всіх суб'єктів ринку електричної енергії незалежно від форми власності. В Україні також діє Антикризовий енергетичний штаб під головуванням прем'єр-міністра, до складу якого входять представники уряду та найбільших енергетичних підприємств. Цей штаб проводить аналіз стану енергетичної галузі, опрацьовує шляхи врегулювання питань в цій сфері та подає відповідні рекомендації Кабінету Міністрів України.

Загалом, в Україні відсутні урядові та міжурядові органи, спеціалізовані у захисті критичної інфраструктури та електроенергетики, що є однією з важливих проблем. Україна стикається з серйозною проблемою крос-секторальної комунікації як у самому енергетичному секторі, так і взагалі. У США існують державні (EGSCC) та приватні (ESCC) органи, що активно співпрацюють між собою для ефективного попередження, реагування та відновлення після загроз.

Специфічний досвід США у цьому напрямку включає створення інформаційних аналітичних центрів та порталів, які координують взаємодію державних та приватних органів та операторів інфраструктури. Ці портали відіграють ключову роль у розповсюдженні інформації про потенційні загрози, аналізі інцидентів та розробці рекомендацій для відповідних урядових та приватних структур. У профільних міністерствах США (DOE, DHS) функціонує система місцевого представництва або здійснюється ефективна співпраця з місцевими органами влади, які відповідальні за координацію та обмін інформацією на рівні конкретних регіонів у разі загроз енергетичній інфраструктурі. Місцеві органи влади у США регулюють свої дії в разі кризових ситуацій в енергетиці за допомогою планів забезпечення енергетичної безпеки. Ці документи включають аналіз потенційних загроз сектору енергетики регіону, інструкції щодо взаємодії місцевих посадовців під час кризи та правила комунікації.

Для України, яка знаходиться вже майже десятиліття у війні, важливими є дослідження взаємозв'язку між енергетичною безпекою та обороноздатністю держави. При цьому розуміється, що обороноздатність держави визначається рівнем готовності економіки, населення та військової організації до відбиття зовнішньої агресії, захисту територіальної цілісності та незалежності. Таке визначення дає можливість виділити ключові аспекти, які впливають на обороноздатність України у контексті її енергетичної безпеки:

Економічна готовність. Ступінь економічної стабільності та резильність перед енергетичними кризами визначається рівнем диверсифікації енергетичних джерел, ефективністю програм енергозбереження та інвестицій в альтернативні джерела енергії.

Готовність населення. Готовність населення України до відбиття енергетичних загроз включає у себе рівень освіченості та усвідомлення населення щодо проблем енергетичної безпеки, а також його участь у програмах енергозбереження та адаптації до можливих кризових ситуацій.

Військова готовність та оборонна стратегія. Цей аспект охоплює здатність військових структур до захисту енергетичної інфраструктури в разі конфлікту. Це включає в себе розробку та впровадження планів захисту критичних енергетичних об'єктів та інфраструктури від можливих загроз.

Захист територіальної цілісності та незалежності. Готовність до захисту територіальної цілісності та незалежності відображається у здатності запобігти нелегальному доступу до енергетичних ресурсів, захисту критичних енергетичних об'єктів від потенційних загроз та забезпеченні стабільності енергетичного сектору в умовах конфлікту чи війни.

Для проведення аналізу стійкості енергетичної безпеки та обороноздатності держави використовуються вихідні дані, які представлені у вигляді діаграм у формі “риб'ячого скелета” або деревоподібної схеми, що ілюструють можливі причини подій, що досліджуються (рис. 6).

Рисунок 6 - Причинно-наслідкова діаграма Ісікави у формалізації впливу енергетичних загроз на забезпечення обороноздатності держави

Створення системи формалізації впливу енергетичних загроз на забезпечення обороноздатності держави є ключовим етапом у підвищенні рівня безпеки та готовності країни до можливих небезпек. Ось кілька кроків, які можуть бути включені до цього процесу:

Аналіз загроз. Перший крок - це детальний аналіз потенційних енергетичних загроз, які можуть виникнути. Це включає в себе ідентифікацію можливих сценаріїв конфліктів, технологічних збоїв, кібератак та інших подій, які можуть стати загрозою енергетичній безпеці та обороноздатності.

Оцінка вразливості. Після ідентифікації потенційних загроз потрібно оцінити вразливість систем енергетики та обороноздатності до цих загроз. Це включає в себе оцінку існуючих систем захисту, резервних планів, здатності до відновлення після кризових ситуацій та інших факторів.

Розробка стратегій захисту. На основі результатів аналізу створюються стратегії та плани захисту, які враховують конкретні потреби та умови країни. Це може включати в себе розвиток технологічних засобів захисту, підвищення кібербезпеки, розробку програм відновлення та реагування на кризові ситуації.

Реалізація та навчання. Створені стратегії та плани захисту реалізуються та впроваджуються в практику, а також здійснюється тренування персоналу та проведення симуляційних вправ для вдосконалення реагування на кризові ситуації.

Моніторинг та оновлення. Система формалізації повинна бути постійно моніторена та оновлювана відповідно до змін у загрозах, технологіях та потребах держави. Це включає в себе аналіз нових загроз, перегляд ефективності заходів захисту та вдосконалення стратегій у відповідь на змінюючийся контекст.

Для формалізації впливу енергетичних загроз на обороноздатність України у контексті її енергетичної безпеки можна розглянути наступні “точки дотику” за обраними аспектами:

Енергетична інфраструктура. Оцінка ступеня захищеності енергетичної інфраструктури від потенційних загроз, таких як кібератаки або фізичні пошкодження. Це може включати аналіз вразливості електростанцій, мереж електропередачі та інших об'єктів енергетичної системи перед можливими загрозами.

Економічні наслідки. Оцінка впливу енергетичних загроз на економіку країни, зокрема на енергетичну систему, промисловість та інші галузі. Це може включати аналіз втрат від припинення електропостачання, зниження виробництва та інші економічні наслідки.

Соціальний вимір. Оцінка впливу енергетичних загроз на населення країни, включаючи можливість перерв у постачанні електроенергії, зниження життєвого рівня та інші соціальні наслідки. Це також може включати аналіз можливості забезпечення енергетичних потреб населення під час кризових ситуацій.

Безпека держави. Оцінка загроз для національної безпеки, які виникають внаслідок енергетичних загроз, таких як залежність від імпорту енергоносіїв або можливість кібератак на критичну інфраструктуру. Це може включати аналіз можливостей держави забезпечити свою безпеку в умовах енергетичних криз.

При аналізі потенційних загроз енергетичній системі України виділяються дві основні категорії: кіберзагрози та фізичні загрози.

Кіберзагрози можна поділити на три основні групи:

Атаки на IT системи об'єктів енергетичної системи, які можуть призвести до блокування роботи персоналу та комерційних процесів на ринку електроенергії.

Атаки на ОТ системи об'єктів енергетичної системи, що можуть спричинити відключення або виведення з ладу операційних систем цих об'єктів.

Інформаційні атаки, які можуть включати розповсюдження дезінформації та призвести до збоїв у роботі інформаційних та операційних систем.

Фізичні загрози можуть мати такі прояви:

Порушення функціонування об'єктів енергетичної системи, що може бути спричинене фізичним впливом на системи управління та комунікації, а також відключенням від електропостачання окремих об'єктів.

Руйнування об'єктів енергетичної системи, включаючи вибухи, диверсії та крадіжки частин інфраструктури.

Блокування роботи окремих об'єктів енергетичної системи, що може включати блокування постачання ресурсів, недопущення персоналу до об'єктів та диверсії.

Об'єктами можливих атак є оператори систем розподілу та передачі, електрогенеруючі підприємства, великі промислові споживачі, системи зберігання енергії, транспортна інфраструктура, персонал компаній, ресурси та міждержавні енергетичні мережі.

Досвід США свідчить про важливість міжсекторної координації та державноприватного партнерства у системі попередження та реагування на кризові ситуації. На відміну від цього, українська система поки не розвинула таке партнерство, що вимагає уваги та вдосконалення. Тому пропонується створення постійних координаційних груп, в які входитимуть представники органів влади та приватного сектору. Важливо, щоб залучення приватного сектору було добровільним і мало рекомендаційний характер. Пропонується створення двох рівнів координаційних груп: міжсекторальної групи, яку очолюватиме заступник міністра енергетики, та підгруп, які будуть відповідати за електроенергетику та нафту та газ (рис. 7).

Рисунок 7 - Структура координаційних груп при Міністерстві енергетики України [5]

Члени Міжсекторальної групи можуть включати в себе регуляторів, профільні міністерства, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України та місцеві органи влади.

У складі Міжсекторальної групи створюються підгрупи для електроенергетики та нафти та газу, кожна з яких має свої функції щодо комунікації між учасниками сектору, напрацювання рекомендацій до стратегічних документів та вироблення спільних позицій щодо забезпечення безпеки та стійкості секторів.

Важливим елементом запропонованого підходу є формування міжсекторальної комунікації між органами влади та приватним сектором. Міністерство енергетики України відіграє роль у співпраці з приватним сектором через Міжсекторальну координаційну групу та підгрупи. Додатково, місцеві органи влади відіграють важливу роль у розробці регіональних планів реагування на загрози для залучення місцевих ресурсів до реагування.

Для забезпечення надійної системи енергетичної стійкості України у розрізі подолання комунікаційних прогалин необхідно вжити наступні заходи:

Створення комунікаційних стандартів та підходів для взаємодії з акторами, що операційно не входять до складу енергетичної системи. Це сприятиме швидкому реагуванню на кризу та мінімізації її наслідків, оскільки ефективна комунікація між державними органами та учасниками сектору відіграє ключову роль у попередженні та зменшенні наслідків криз.

Зміни у законодавстві щодо встановлення нормативів комунікаційних стандартів та стандартів звітування про інциденти. Це дозволить забезпечити більш ефективну комунікацію та обмін інформацією між усіма учасниками.

Для подолання прогалин у компетенціях та спроможностях української системи попередження та реагування на кризи системи енергетичної стійкості України, слід вжити наступні заходи:

Установлення відповідального органу за формування енергетичної стійкості, а саме Міністерства енергетики України. Міненерго повинно аналізувати загрози та слабкі сторони енергетичної системи, виконувати ризик-менеджмент, моніторити можливі загрози та розробляти стратегічні документи. стратегія законодавство енергетичний інфраструктура

Розроблення стратегічних документів Міненерго, що визначатимуть основних стейкхолдерів, загрози, підходи до попередження та реагування на них та методи комунікації.

Розроблення регіональних планів енергозабезпечення споживачів на випадок кризи місцевими органами влади, з відповідною координацією та інструкціями для посадовців та комунікаційними настановами.

Затвердження Плану забезпечення безпеки критичної інфраструктури для оператора системи передачі електроенергії відповідно до чинного законодавства.

Встановлення міжсекторальної співпраці через створення міжсекторальних та галузевих груп при Міненерго, що залучить різні зацікавлені сторони.

Розроблення системи стандартів безпеки для внутрішнього використання на енергетичних підприємствах, включаючи оцінку загроз, оперативні плани, навчання персоналу та стандарти звітування.

Зміни у законодавстві для встановлення законодавчих вимог щодо безпеки функціонування енергетичної інфраструктури та визначення джерел фінансування для виконання цих вимог.

Такий підхід дозволить удосконалити систему енергетичної стійкості та забезпечити ефективну взаємодію між всіма учасниками енергетичного сектору.

Отже, прийняття та реалізація цих заходів спрямовані на формування надійної системи стійкості енергетичної безпеки України, яка забезпечить ефективне попередження та реагування на кризові ситуації в енергетичному секторі. Це вимагає комплексного підходу, включаючи зміни у законодавстві, розробку стратегічних документів, встановлення стандартів безпеки та активну співпрацю між державними органами влади, приватним сектором та іншими зацікавленими сторонами.

Висновки

У результаті проведеного дослідження було виявлено, що забезпечення стійкості енергетичної безпеки України в умовах повномасштабної збройної агресії вимагає комплексного підходу та систематичних заходів. Наслідки війни, такі як руйнування енергетичної інфраструктури та переривання ланцюгів постачання, підкреслюють необхідність ефективного реагування та запобігання подібним ситуаціям у майбутньому. Основна ідея дослідження полягала в розгляді формалізації та законодавчого закріплення механізмів забезпечення стійкості енергетичної безпеки в умовах війни. Це вимагає ретельного аналізу потенційних загроз, розробки ефективних стратегій протидії та системи моніторингу та реагування. Дослідження показало, що одним із ключових аспектів є стійкість енергетичної інфраструктури. Важливо приймати конкретні кроки для забезпечення її надійності та функціонування навіть у найскладніших умовах. Також було ідентифіковано потенційні загрози та розроблено стратегії їх протидії. Значною частиною дослідження стала розробка ефективних правових механізмів, спрямованих на забезпечення адекватного захисту енергетичної інфраструктури в умовах конфлікту. Це включає як створення нових, так і вдосконалення існуючих законодавчих актів. Додатково, важливо зазначити, що дослідження підкреслює значення співпраці з міжнародними партнерами для обміну досвідом та найкращими практиками у сфері енергетичної безпеки та фізичного захисту. Такий підхід дозволить забезпечити більш ефективну взаємодію та підтримку в умовах загроз і конфліктів. Важливим аспектом є встановлення механізмів прийняття рішень та лідерства, які забезпечують розробку та впровадження стратегій і політик у сфері енергетики. При цьому необхідно враховувати роль регуляторів, органів місцевого самоврядування та інших владних структур у формуванні енергетичної політики країни. Економічний та соціальний аспекти також важливі для забезпечення стійкості енергетичного сектору. Взаємодія державних та приватних компаній, споживачів енергії та домогосподарств визначає попит на енергію та впливає на ціни та виробництво. Створення ефективної системи моніторингу та контролю за функціонуванням енергетичної інфраструктури є ключовим завданням для запобігання можливих загроз та швидкого реагування на них. Запровадження сучасних технологій захисту та співпраця з міжнародними партнерами також відіграють важливу роль у зміцненні безпеки енергетичного сектору. Пропоновані у статті стратегії та рекомендації можуть служити основою для розробки та вдосконалення політики та законодавства з метою забезпечення стійкості та безпеки енергетичного сектору України в умовах загострення геополітичної ситуації та військових конфліктів.

Список використаних джерел

1. Про схвалення Стратегії енергетичної безпеки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2021 р. № 907-р.

2. Основи інженерного захисту об'єктів критичної інфраструктури енергетичної галузі України від засобів повітряного нападу противника: монографія, / [М.В. Коваль, В.В. Коваль, А.С. Білик, В.І. Коцюруба, О.М. Кубраков]; під ред. А.С.Білика. К.: Генеральний штаб Збройних Сил України, 2023. 185 с.

3. Szulecki K., Overland I. Russian nuclear energy diplomacy and its implications for energy security in the context of the war in Ukraine. Nature Energy. 2023.

4. Tichy L., Dubsky Z. The EU Energy Security Relations with Russia Until Ukraine War. SSRN. 2023.

5. Оцінка стійкості енергетичної інфраструктури України. Аналітичний звіт.

6. Енергетичний баланс України за 2019 рік.

7. Офіційний сайт НАЕК «Енергоатом».

8. Офіційний сайт ДТЕК.

9. Україна у 2020р скоротила видобуток природного газу на 2% - до 20,2 млрд куб м.

10. Звіт ІПВГ України.

11. Міненерго: частка ВДЕ в Україні у 2021 році сягне планових показників 2030 року. - Ukrаїнська Energe, 20 квітня 2021р.

12. Як змінилося споживання енергії в Україні за 10 років.

13. European Commission. European Green Deal: EU agrees stronger rules to boost energy efficiency.

14. YouControl. Кому належить енергетична інфраструктура України.

15. Про організацію захисту та забезпечення безпеки функціонування об'єктів критичної інфраструктури та енергетики України в умовах ведення воєнних дій: Указ Президента України від 17 жовтня 2023 року.

16. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Офіційний вебпортал Регулятора.

17. Ukrainian Transmission System Operator, NPC Ukrenergo, joins ENTSO-E as new member.

References

1. On the approval of the Energy Security Strategy: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated August 4, 2021. № 907-р

2. Fundamentals of engineering protection of objects of critical infrastructure of the energy industry of Ukraine against enemy air attack means: monograph, / [M.V. Koval, V.V. Koval, A.S. Bilyk, V.I. Kotsyruba, O.M. Kubrakov]; under the editorship A.S. Bilyka. Kyiv: General Headquarters of the Armed Forces of Ukraine, 2023. 185 p.

3. Szulecki K., Overland I. Russian nuclear energy diplomacy and its implications for energy security in the context of the war in Ukraine. Nature Energy. 2023.

4. Tichy L., Dubsky Z. The EU Energy Security Relations with Russia Until Ukraine War. SSRN. 2023.

5. Assessment of the sustainability of the energy infrastructure of Ukraine. Analytical report.

6. Energy balance of Ukraine for 2019.

7. Official website of NAEC "Energoatom".

8. Official website of DTEK.

9. In 2020, Ukraine reduced natural gas production by 2% to 20.2 billion cubic meters.

10. Report of the EIA of Ukraine.

11. Ministry of Energy: the share of RES in Ukraine in 2021 will reach the planned indicators of 2030.

- Ukrainska Energetika, April 20, 2021.

12. How energy consumption has changed in Ukraine over 10 years.

13. European Commission. European Green Deal: EU agrees stronger rules to boost energy efficiency.

14. YouControl. Кому належить енергетична інфраструктура України.

15. On the organization of protection and ensuring the safety of the functioning of critical infrastructure and energy facilities of Ukraine in the conditions of military operations: Decree of the President of Ukraine dated October 17, 2023.

16. The National Commission, which carries out state regulation in the spheres of energy and communal services. Official website of the Regulator.

17. Ukrainian Transmission System Operator, NPC Ukrenergo, joins ENTSO-E as new member.

Размещено на Allbest.ru