Модель оцінки фінансової безпеки комерційного банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Ключові слова: ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА, ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА, МЕТОД РІВНІ ІЄРАРХІЇ, МОДЕЛЬ, КЛАСТЕРИ, ДИСКРИМІНАНТНИЙ АНАЛІЗ.

Метою дипломної роботи є побудова моделі оцінки фінансової безпеки комерційного банку.

Об'єктом дослідження виступає фінансова безпека комерційного банку.

В першому розділі було розглянуто питання присвячені економічної безпеці підприємства, складовим безпеки, їх взаємодії. Це дозволили визначити основну складову економічної безпеки - фінансову складову.

Другий розділ присвячений дослідженню теоретичного базису моделей для дослідження фінансової безпеки, а саме методу рівня ієрархії, кластерному аналізу, дискримінантному аналізу.

В третьому розділі за допомогою методу аналізу ієрархій побудовано модель оцінки фінансової складової економічної безпеки комерційного банку. Ця модель містить критерії (групи показників) та альтернативи (самі показникі) та дозволяє оцінити та спрогнозувати значення фінансової складової економічної безпеки комерційного банку.

Також здійснено групування банків України на три кластера. Що дозволило визначити рівні фінансової безпеки комерційних банків.

• ЗМІСТ
• безпека банківський кластерний
• Вступ
• 1. Теоретичні аспекти забезпечення фінансової безпеки комерційних банків
• 1.1 Сутність, місце й ролі фінансової складової у системі забезпечення економічній безпеці банківської діяльності
• 1.2 Система керування безпекою у комерційних банках
• 1.3 Чинники забезпечення фінансової складової безпеки банківської діяльності
• 1.4 Підходи до управління фінансовою безпекою комерційного банку
• 2. Моделі оцінки фінансової безпеки комерційного банку
• 2.1 Метод аналізу ієрархій
• 2.2 Сутність методів кластерного аналізу
• 2.3 Характеристика методів багатомірної класифікації з навчанням
• 3. Комплекс моделей оцінки фінансової безпеки комерційного банку
• 3.1 Модель оцінки фінансової безпеки
• 3.2 Застосування кластерного аналізу
• 3.3 Використання дискримінантного аналізу для дослідження фінансової безпеки комерційного банку
• Висновки
• Список джерел інформації
• ВСТУП
• Слабкість економічної системи і втрата фінансової безпеки, відсутність конструктивних методів захисту банківської діяльності визначає її нестійкість. Серед проблем захисту банківської діяльності від загроз зовнішнього й внутрішнього характеру дедалі більше актуалізується необхідність забезпечення охорони фінансових ресурсів, захисту і розбазарювання майна комерційного банку, створення його фінансової безпеки. Для комерційних банків особливо значимими є такі умови ефективної і безпечної діяльності, як забезпечення повернення кредитів, підвищення прибутковості, підтримку ліквідності, зниження банківських ризиків.
• Актуальність теми дипломної роботи визначається потребою розв'язання концептуальних питань забезпечення безпеки банківської діяльності. Це з тим, що банківська діяльність завжди пов'язана з ризиком, можливого витікання конфіденційної комп'ютерної інформації, наявністю внутрішніх та зовнішніх загроз. Напружена криміногенна обстановка країни, поява в Україні активно діючих структур економічної розвідки, міжнародна організована злочинність, повсюдне застосування жорстких методів на банківські структури визначають актуальність аналізованої у роботі проблеми на найближчу перспективу.
• Рівень наукової розробки проблем підвищення фінансової безпеці комерційного банку досить великий, проте фундаментальних праць з використанню конкретних інструментів, сприяють фінансовій безпеці банківської системи та її суб'єктів, доки досить.
• Узагальнення сучасної спеціальної літератури показує, що вона присвячена переважно організаційним і правових аспектів банківської безпеки; до того ж специфічні проблеми стійкості й надійності банків (повернення кредитів, зниження банківських ризиків, запобігання легалізації тіньових доходів) є теоретично не розробленими. У сучасних умовах важливе значення має комплексний підхід до аналізу проблеми забезпечення фінансової безпеки банківської діяльності. Значущість і актуальність теми визначили вибір напрями дослідження, цілі й завдання роботи.
• Мета дослідження полягає у побудові комплексу моделей оцінки фінансової безпеки комерційного банку.
• Поставлене мета дослідження зумовлює необхідність розв'язання наступних завдань:
• 1. Вивчити теоретичні аспекти забезпечення фінансової безпеки комерційних банків;
• 2. побудувати моделі оцінки фінансової безпеки.
• Предметом дослідження є фінансова безпека комерційного банку.
• Об'єктом дослідження є процеси забезпечення фінансової безпеки у власність ТОВ «>Хоум Кредит ендФинанс Банк»
• Інформаційно-емперична база дослідження представлена економіко-статистичними даними, котрі характеризують рівень економічних правопорушень банківській сфері. У процесі підготовки даної роботи широко використовувалися такі науково-методологічні джерела: вітчизняні й іноземні незалежні монографії за відповідною проблематики, періодичних видань, офіційні статистичні і інформаційні дані, представлені Комітетом з державної статистиці, Укази президента, постанови і розпорядження Уряди, Web сайти Інтернет.
• 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
• 1.1 Сутність, місце й ролі фінансової складової у системі забезпечення економічній безпеці банківської діяльності
• Економічна безпека банківської діяльності - це стан ефективнішого використання ресурсів задля унеможливлення загроз і забезпечення стабільного функціонування комерційних банків.
• Головна мета забезпечення економічної безпеки банку є досягнення максимальної стабільності функціонування, і навіть створення зовнішньої основи і перспектив зростання незалежно від об'єктивних і суб'єктивних загрозливих чинників.
• Для досягнення найвищого рівня економічної безпеки банк має проводити роботу з забезпечення стабільності та ефективності функціонування основних її складових.
• Основними напрямами організації економічної безпеки комерційного банку за окремими функціональними складовими є:
• 1) Фінансова складова, яка вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є “двигуном” будь-якої економічної системи.
• Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають політико-правовий характер і включають:
• внутрішні негативні дії;
• зовнішні негативні дії;
• форс мажорні обставини;
• У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підлягають аналізу:
• фінансова звітність і результати роботи комерційного банку -- платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання капіталу та прибутку;
• конкурентний стан комерційного банку на ринку -- частка ринку, якою володіє суб'єкт господарювання; рівень застосовуваних технологій і менеджменту;
• ринок цінних паперів комерційного банку -- оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг.
• Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи тим суб`єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.
• 2) Інтелектуальна й кадрова складова - належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму.
• Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємозв'язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи того суб'єкта господарювання.
• На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної безпеки здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи тих структурних підрозділів, Їхнє небажання або нездатність приносити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низьким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорій персоналу підприємства чи нераціональним їх витрачанням.
• Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.
• 3) Техніко-технологічна складова - процес охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох, послідовних етапів.
• Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно профілю банку. Другий етап -- це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.
• На третьому етапі здійснюється:
• а) оцінка перспектив розвитку ринків банку;
• б) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентноспроможних послуг.
• Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку банку.
• На останньому етапі аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.
• Фінансова складова є найважливішою, оскільки фінансова стабільність свідчить про забезпеченості банку власними фінансових ресурсів, рівні їх використання, напрямі розміщення.
• Найважливішою і занадто складною є проблема забезпечення фінансової складової безпеки комерційного банку. З іншого боку, фінансова складова - це результуюча від інших складових, її високий рівень визначається успішністю дій з іншим.
• Сутність фінансової складової безпеки банківської діяльності полягає у забезпеченні організаційно-управлінських, режимних, технічних і профілактичних заходів, які гарантують якісний захист правий і інтересів комерційного банку, зростання статутного капіталу, підвищення ліквідності активів, забезпечення повернення кредитів.
• Під процесом забезпечення фінансової складової економічній безпеці комерційних банків слід розуміти сукупність заходів, вкладених у запобігання шкоди від негативних впливів різних аспектів фінансово-економічної діяльності. Саме запобігання шкоди, як явно загрозливого економічній безпеці комерційного банку, а й потенційно можливого, становить мета роботи фінансових менеджерів з підтримки стійкості бізнесу.
• Негативні впливи, загрозливі для фінансової складової економічної безпеки кредитної організації, може мати суб'єктивний і об'єктивний характер. До негативних впливів суб'єктивного типу відносяться внутрішні і зовнішні впливи, основу яких становлять усвідомлені дії покупців, безліч інших суб'єктів ринку послуг і товарів комерційного банки з метою заподіяння шкоди цієї організації, і навіть неякісна робота її працівників чи партнерів з бізнесу. На відміну від впливів суб'єктивного характеру, негативні впливи об'єктивного плану є породженням обставин непереборної сили або подібних із нею зі своєї суті, що виступає джерелами виникнення обставин політичного й макроекономічного характеру, тобто. обставин, які пов'язані прямо з діяльністю цієї організації чи його співробітників.
• У розділенні негативних впливів суб'єктивного типу на внутрішні і зовнішні відбивається характер взаємовідносин винуватців заподіяного з постраждалої організацією. Приміром, внутрішнього негативного впливу є помилки, котрі іноді обґрунтовуються діями або бездіяльністю її працівників у важливій сфері, як фінансове планування і управління активами.
• Причиною чималої шкоди може бути неефективне управління обіговими коштами і структурою капіталу, недостатній контроль над співвідношенням основних та оборотних засобів, позикових засобів і власного капіталу.
• Серйозною загрозою фінансової безпеки представляють теж вади на організації контролю над структурою вкладень, співвідношенням частин фінансового портфеля по ризикованості і середньовиваженої дохідності. У кінцевому підсумку такі помилки, якщо вони відбуваються систематично чи супроводжуються значними наслідками, зазвичай, призводять до втрати організацією самостійності чи спричиняються до її банкрутства.
• До зовнішніх негативних впливів суб'єктивного типу із питань фінансової складової економічній безпеці ставляться методи лікування й прийоми конкурентної боротьби, застосовувані конкуруючими комерційними організаціями, із метою забезпечення собі додаткових переваг над ринком. До поширених видів негативних впливів із боку конкурентів належить цінова конкуренція, підвищення якості та поліпшення споживчих властивостей банківських продуктів, активна рекламна підтримка й сервісні програми, зниження, і навіть такі специфічні і всім доступні види впливів, як промисловий шпигунство і, навпаки, поширена практика інтересів органів влади й управління.
• Негативні впливи об'єктивного типу, породжені форс мажорними обставинами (стихійними лихами, війнами, масовими заворушеннями тощо) або іншими близькими до них обставинами об'єктивного типу (міжнародними угодами і внутри державними законодавчими актами, блокадами, ембарго, страйками, несприятливої кон'юнктурою цін, курсів обміну валют тощо), виникають щодо рідко й бувають зазвичай важко передбачити, але попри це їх потрібно враховувати в своїй діяльності всім підприємцям. Серед заходів, що застосовуються відвернення чи мінімізації шкоди від негативних впливів об'єктивного типу, можна назвати докладне опрацювання форсмажорних застережень в договорах з контрагентами, розробку сценаріїв реагування всіх структурних підрозділів організації на наступ форсмажорних обставин й створення необхідних ресурсних резервів.
• Оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічній безпеці здійснюється за кільком основним напрямам. Передусім, вивчається фінансова звітність. За підсумками звітних даних аналізується структура і динаміка капіталу організації, рівень її автономії і втрати фінансової незалежності він позикових коштів, ситуація з ліквідністю обігових коштів та платоспроможністю в цей час і перспектива. Відповідному аналізу піддається використання основних та оборотних засобів, структура, груповий й віковий склад виробничих фондів та інші аналогічні показники. Особливий наголос робиться на структурі оборотних засобів, рівні ліквідності запасів та дебіторської заборгованості, і навіть на показниках оборотності обігових коштів і тривалості одного їх обороту.
• Фінансова звітність є й важливим джерелом даних, необхідні аналізу структури витрат Банку та його динаміки. Аналізуючи структуру витрат, можна визначити тип стратегії банку і її орієнтації на високотехнологічні, інтенсивні шляхів розвитку, виявити приховані резерви економії ресурсів.
• Завершуючи вивчення фінансової звітності, необхідно старанно проаналізувати її прибутковість і рентабельність. Показники прибутковості і рентабельності характеризують ефективності роботи організації, використання капіталу та інших ресурсів, обгрунтованість структури витрат: дозволяють порівнювати її коїться з іншими кредитними організаціями.
• Наступний напрям оцінки поточного рівеня забезпечення фінансової складової економічної безпеки пов'язаний з вивченням конкурентного становища Банку на відповідному ринку й аналізом властивих їй конкурентних переваг. Зібрана інформація є підставою для класифікації конкуруючих суб'єктів залежно від властивих їм конкурентних переваг. Додатковими критеріями до такої класифікації можуть бути фінансові показники своєї діяльності: прибутковість і рентабельність, розмір виплачених дивідендів і величину прибутку, що припадає однією акцію, динаміка курсової вартості акцій та інших цінних паперів і т.д.[1]
• Принципове значення для економічної безпеки кожного банку має визначення довгострокових розвитків бізнесу, в яких він бере участь, і чітке уявлення про його ролі та місця у бізнесі. Починають в перспективному плануванні з прогнозування споживчих запитів і переваг, що стосуються банківських продуктів та надаваних послуг. У цьому обов'язково враховується можливість появи на ринку нових аналогічних продуктів, зі своїми споживчими властивостями, і, можливо, умови надання банківських послуг. Потім проводиться оцінка загального обсягу й динаміки платоспроможного попиту на продукти. Аналізуються основні тенденції в стратегіях потенційних конкурентів. І врешті-решт конкретизується місце даної кредитної організації на ринку банківських послуг CSFB.
• Система заходів дозволяє забезпечувати стійку економічну безпеку банківську діяльність. Основу цих заходів становить планування та прогнозування. Прогнозні оцінки відбито у стратегічному плані комерційного банку, що містить якісні параметри використання всіх ресурсів. Задля реалізації стратегії забезпечення банківської безпеки визначаються основні тактичні кроки. Найбільш оптимальної представляється розробка кількох альтернативних сценаріїв розвитку в комерційному банку, і розрахунку показників забезпечення економічній безпеці банківську діяльність з кожного з них. Після вибору оптимального варіанта за результатами розрахунків здійснюється складання поточних банківських планів.
• 1.2 Система керування безпекою у комерційних банках
• Забезпечення власної безпеки одна із постійно діючих напрямів діяльності будь-який кредитно-фінансовій організації. Відповідно управління безпекою виступає як один із необхідних елементів внутри банківського менеджменту. Воно окреслює формалізований (тобто. закріплений у нормативні документи) процес, направлений замінити рішення встановленого переліку управлінських завдань із відповідному напрямку діяльності.
• Задля більшої необхідної ефективності управління безпекою має здійснюватися у рамках цілісної системи управління. Стратегія забезпечення безпеки - сукупність довгострокових цілей і управлінських підходів, реалізація яких забезпечує захист кредитно-фінансовій організації від потенційних загроз розголошення комерційних і банківської таємниці, і навіть нанесення їй будь-яких за інші форми шкоди майнового і немайнової характеру.
• У своїй основі стратегія забезпечення безпеки банку може мати жодну з трьох розглянутих нижче концепцій.
• Концепція 1. Концепція попереднього протидії.
• Ця концепція є логічним наслідком обраної банком стратегії розвитку і і витікає з агресивної конкурентної стратегії. Вона припускає можливість використання службою безпеки найактивніших методів профілактики та протидії можливим загрозам. Основним критерієм вибору служить максимальна ефективність тієї чи іншої методики.. При реалізації аналізованої концепції допускаються, зокрема, банківське шпигунство, яке є не завжди легітимним методом контролю за лояльністю власного персоналові та т.п.
• Переваги концепції:
• 1) можливість розв'язання в банку проблем, що стосуються забезпечення власної безпеки, практично й без участі держави;
• 2) забезпечення пріоритету методів профілактичної протидії потенційним загрозам;
• 3) можливість забезпечення ефективної підтримки інших напрямів внутрибанковского менеджменту, насамперед, маркетингу та управління персоналом.
• Недоліки концепції:
• 1) висока ймовірність адекватної відповіді із боку жертв такої політики конкурентів;
• 2) неминуча суперечність із чинним законодавством, отже, потенційні проблеми з її правоохоронними, судовими і наглядовими органами;
• 3) необхідність вищого рівня ресурсної підтримки - фінансової, кадрової, матеріально-технічної.
• Рекомендації щодо застосування: великі банки, орієнтовані на обслуговування високорентабельних підприємств (галузей) чи що працюють у умовах жорсткого пресингу із боку конкурентів або кримінальних структур.
• Концепція 2: Концепція пасивного захисту.
• Ця концепція є логічним наслідком раніше обраної банком стратегії скорочення вантажовідправки і яка витікає з пасивної конкурентної стратегії. Вона передбачає пріоритетну орієнтацію банку право на захист з боку держави від імені правоохоронних і судових органів. Це дозволяє різко обмежити функції власної служби безпеки, зберігши у її інструментарії лише мінімально необхідну номенклатуру методів профілактики та відображення потенційних загроз.
• Переваги концепції:
• 1) мінімальні витрати при реалізації даної концепції;
• 2) відсутність загроз застосування до банку відповідних санкції з боку держави у силу його повної законослухняності як господарюючого суб'єкту в напрямку діяльності.
• Недоліки концепції:
• 1) повна залежність безпеки банку від ефективності діяльності правоохоронних органів держави;
• 2) орієнтація на методи протидії вже реалізованою загрозам, що є менш ефективними ніж профілактичні методи.
• Рекомендації щодо застосування: для невеликих банків, працюючих або на найменш конкурентних ринках, або під патронажем органів управління.
• Концепція 3. Концепція адекватної відповіді.
• Ця концепція є логічним наслідком раніше обраної банком стратегії обмеженого розвитку і витікає з наступальної конкурентної стратегії. Вона припускає можливість використання службою безпеки відновлення всього комплексу легітимних методів профілактики та відображення потенційних загроз. Як виняток припускається використання не повністю легітимних методів, але лише відношенні тих конкурентів чи інших джерел загроз, які першими застосували подібні методи проти конкретного банку.
• Варіант є компромісним між першої та другої концепціями, пом'якшуючи їх радикальні недоліки (проте, не дозволяючи на підлогу іншої мері використовувати й гідності). За сучасних умов застосовується більшістю кредитно-фінансових організацій.
• Чинники, що визначають вибір базової концепції забезпечення:
• 1) загальна стратегія розвитку («місія») банку, наприклад орієнтація обслуговування високорентабельних галузей чи тіньової економіки;
• 2) ступінь агресивності конкурентної стратегії банку;
• 3) ступінь «криміногенності» регіону розміщення банку;
• 4) можливості банку з забезпечення власної безпеки;
• 5) кваліфікованість персоналу служби безпеки банку;
• 6) наявність підтримки з боку місцевої органів структурі державної влади.
• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Рис.1.1. - Загальна послідовність реалізації стратегії
• Операційні підсистеми - це самостійні елементи системи управління, кожен із яких спрямовано на рішення формалізованого переліку однотипних завдань із гарантування безпеки. Відбиваючи встановлені стратегією управління цілі й пріоритети, операційні підсистеми мають своїми об'єктами:
• інформаційну безпеку;
• безпеку персоналу;
• майнову безпеку.
• Відповідно до методології менеджменту, для формування операційних підсистем необхідно дотримуватися такі загальні вимоги:
• підсистеми, що неспроможні утримувати елементів (методів, процедур тощо.), практичне функціонування яких може об'єктивно утруднити експлуатацію суміжних підсистем;
• загальна структура кожної з підсистем має відповідати наступній типовий схемі: «визначення цілей процесу - планування і організація процесу - оперативне управління процесом - оцінка результатів процесу шляхом зіставлення їх з раніше запланованими цілями»; формалізоване закріплення функцій, що з експлуатацією підсистем, за відповідними керівниками й справжнього фахівця ми як штабних, і комерційних підрозділів фірми, зокрема й механізм особисту відповідальність право їх виконання.
• Блок забезпечення є необхідною частиною будь-якої керуючої системи. Формуючи вихідні умови для управління, вона вмикає у собі декілька напрямків.
• а) інформаційне забезпечення системи управління безпекою включає у собі три компонента:
• використовувані у межах системи методи лікування й конкретні процедури отримання суб'єктами управління необхідної первинної інформації;
• формалізовані канали проходження інформацією рамках системи, які визначають маршрут руху раніше зібраної інформації з інстанціях (принципова схема: від когось - кому відомі в жодній формі - коли);
• бази даних, що містять будь-які проблеми внутрішньої і зовнішньої безпеки, що накопичуються і оновлюються протягом усього періоду функціонування на ринку.
• б) Нормативно-методичне забезпечення включає у собі комплект зовнішніх й внутрішніх регламентів, які виникають у процесі управління аналізованим напрямом діяльності. До зовнішніх регламентів ставляться законодавчі і підзаконні акти. До внутрішнії регламентів та рекомендацій відносяться будь-які постійно діючі документи, розроблені у межах конкретного банку і запроваджені у відповідності до нього порядком - інструкції, накази, розпорядження тощо. Єдиним обмеженням розробки внутрішніх регламентів є формальна відповідність (несуперечність) чинного законодавства.
• в) Технологічне забезпечення окреслюється сукупність формалізованих технологій забезпечення безпеки банку від особистих видів загроз. Тобто є передумовою ефективності управління, оскільки це дозволяє чітко визначити:
• безпосередніх учасників (інстанції, і робочі місця, що у описуваної операції з захисту від конкретної загрози);
• управлінські процедури (заходи, здійснювані у межах операції);
• типові терміни операції загалом і "кожної управлінської процедурі окремо;
• відповідальність учасників порушення описуваної технології.
• г) Інструментальне забезпечення окреслюється сукупністю прикладних методів управління, які є у рамках системи. Що стосується управління безпекою їх можна диференціювати на три групи:
• методи профілактичного характеру, дозволяють недопущення практичної реалізації потенційній загрозі;
• методи пресекающего характеру, дозволяють відбити вже реалізовану загрозу, не допустивши чи мінімізувавши можливий збитки;
• методи караючого характеру, дозволяють покарати безпосередніх винуватців реалізованої загрози.
• д) Трудове забезпечення окреслюється повністю укомплектований штат служби безпеки, що включає у собі три кваліфікаційні категорії працівників:
• менеджери, тобто. керівники різного рівня - яких очолює від віце-президента банку до бригадира зміни охоронців;
• експерти, тобто. висококваліфіковані співробітники служби безпеки, які спеціалізуються на певних напрямах її (аналітики, розробники спеціальних програмних засобів тощо.), але з виконують у своїй прямих управлінських функцій;
• виконавці (охоронці, ремонтники обладнання та інших.).
• е) Фінансове забезпечення окреслює сукупність фінансових ресурсів, виділених для підтримки та розвитку аналізованого напрями (придбання обладнання, зарплата персоналу, оплата інформації тат.п.).[2]
• При формуванні, експлуатації та розвитку системи управління безпекою банку необхідно дотримуватися деякі загальні методичні вимоги. Найголовнішим є системний підхід до проблеми забезпечення безпеки. Під цим розуміється неприпустимість акцентування зусиль служби безпеки на відображенні будь-якого однієї чи кількох видів потенційних загроз на шкоду іншим. Порушення даного вимоги до нашого часу притаманно багатьом вітчизняним комерційним фірмам й, найчастіше, колишньої областю професійної діяльності керівника аналізованого напрями.
• Другою вимогою визначається пріоритет заходів запобігання потенційних загроз (тобто. методів профілактичного характеру). Вона не вимагає додаткових обгрунтувань вже у силу забезпечувана можливості недопущення шкоди у принципі, тоді як решта методів у рази дозволяють його скоротити чи покарати винуватців.
• Третьою вимогою виступає орієнтованість системи забезпечення пріоритетним захистом конфіденційної інформації та лише потім інших об'єктів потенційних загроз.
• Роль інформації та інформаційних технологій у функціонуванні сучасної цивілізації, держави, окремих фірм послідовно збільшується. Для більшої кількості суб'єктів господарювання втрата чи розголошення інформації стає значимішою втратою, ніж розкрадання коштів і тих матеріальних цінностей. Поява та розвиток глобальних комп'ютерних мереж визначило появу чергового джерела постійних загроз інформаційної безпеки - несанкціоноване насичення бази даних. Хакерство є екзотичною формою інтелектуальної діяльності обмеженого контингенту фахівців із розробці програмних засобів наприкінці 1970-х років перетворилася на нову професійну спеціалізацію до працівників як державних спецслужб, а й приватного, зокрема і кримінального, бізнесу. Різке зростання як загальної номенклатури загроз інформаційної безпеки банків, і масштабу збитків них, визначає необхідність реалізації цієї вимоги.
• Четвертою вимогою є особиста участь у забезпечення безпеки банку всіх її структурних підрозділів, і співробітників у рамках встановленої їм компетенції та виховання відповідальності. Структура можливих загроз, серед яких не останнє місце посідають і загрози з боку власного персоналу, які виключають можливість дієвої протидії їм силами виключно співробітників служби безпеки.
• П'ятою вимогою виступає забезпечення взаємодії системи управління безпекою які кояться з іншими напрямами менеджменту. Зазначена вимога реалізується як у стратегічному так і на оперативному рівнях системи управління. У вітчизняних умовах перетворюється на режимі оперативного керування. Найбільш тісний взаємозв'язок повинний забезпечуватися між аналізованої системою та персональним менеджментом. Порушення вимоги про координацію управління різними напрямами діяльності можуть призвести до вкрай негативних наслідків. Що стосується, при розробці суміжних системам управління (наприклад, фінансового менеджменту чи маркетингу) буде порушено вимоги з боку аналізованої системи, різко зростає ймовірність негативної реалізації відповідних загроз. Натомість нормальне функціонування суміжних систем управління буде постійно порушуватися, якщо управління безпеки буде організовано за принципом самодостатності - безпеку заради самої безпеки. Отже, комплексна система управління повинна формуватися з урахуванням забезпечення відносного паритету чи консенсусу інтересів кожного з напрямів діяльності кредитно-фінансової організації.
• Шостою вимогою є домірність витрат за забезпечення безпеки банку реальному рівню загроз. Він є реалізацією принципу розумної достатності. З позиції кінцевої ефективності системи однаково неприпустимо заощаджувати на аналізованому напрямі діяльності, ослаблюючи безпеку, і перебільшувати можливі загрози, здійснюючи зайві, тобто, не окупні витрати. З огляду на, керівництво служби безпеки з очевидних причин схильне саме до завищення рівня потенційних загроз, щодо дотримання даної вимоги бажано залучення незалежних експертів від імені співробітників державних правоохоронних органів чи інших приватних охоронних структур.
• Заключною вимогою є формалізоване закріплення як функціональних обов'язків, так й повноважень (компетенцій) служби безпеки. На відміну з інших напрямів діяльності банку робота більшості співробітників цього підрозділу завжди пов'язана з загрозою перевищення посадових повноважень. Існує велика можливість порушення проти кредитно-фінансовій організації кримінальних справ цивільних позовів за обвинуваченням у порушенні чинного законодавства чи цивільних прав.
• Оцінка ефективності управління безпекою є необхідною елементом системи. Вона дозволяє вирішити кілька прикладних завдань, зокрема, здійснювати статистичний аналіз ймовірності негативної реалізації тих чи інших загроз, і навіть об'єктивно оцінювати результативність діяльності служби безпеки. На відміну більшості інших напрямів менеджменту не можна точно підрахувати забезпечений економічний ефект. Зокрема, важко визначити можливі втрати від своєчасно пресеченних загроз. За деякими видами загроз, наприклад, на адресу працівників банку прямий ефект неможливо розрахувати у принципі. От і доводиться спиратися на результати як прямої так і непрямої оцінки. Нижче наводиться перелік критеріїв, які доцільно використовуватиме вирішення цього завдання:
• 1) загальна кількість виявлених загроз, з диференціацією на загрози, припинені в повному обсязі, припинені лише частково, негативно реалізовані в обсязі (у поступовій динаміці тоді як попередніми періодами);
• 2) прямий фінансовий збиток, завданий банку внаслідок частково й цілком реалізованих загроз;
• 3) потенційний збитки, який могли би завдати банку в цілому або частково припинені загрози;
• 4) результати реалізації планових профілактичних заходів;
• 5) відсутність обгрунтованих претензій до служби безпеки із боку правоохоронних органів, власних підрозділів, і окремих співробітників.
• Правові основи безпеки комерційного банку визначають відповідні положень Конституції України та інші нормативні акти.
• Захист майнових та інших матеріальних інтересів і ділової репутації комерційних банків покликані забезпечувати також громадянське, цивільно-процесуальне й арбитражно-процессуальное законодавство.
• Правову основу безпеки кредитних відносин банків з клієнтами становлять законодавчі акти, регулюючі можливість застосування різних способів забезпечення виконання зобов'язань. Цивільний кодекс України дозволяє застосовувати утримання, заставу, поручництво і банківську гарантію. Найбільш надійним способом забезпечення виконання кредитних зобов'язань є застава. Правове регулювання заставних відносин здійснюється за допомогою низки законодавчих актів.
• Існуючі правові умови забезпечення банківської безпеки переважно дозволяють правоохоронним і охоронним структурам організовувати протистояння протиправним зазіханням саме на банківську безпеку її аспектах.
• Успішне та ефективне вирішення завдань забезпечення безпеки конкретного банку досягається шляхом формуванням системи внутрішніх нормативних актів, інструкцій, положень, правил, регламентів і функціональних обов'язків співробітників лінійних підрозділів, і служб, зокрема і безпеки. Вимоги по правовому гарантуванню безпеки передбачаються переважають у всіх структурно-функціональних правових документах, починаючи з Статуту комерційного банку і закінчуючи функціональними обов'язками кожного працівника. Необхідною умовою забезпечення безпеки банку є сукупність правил входу (виходу) осіб, у приміщення банку, вноса (винесення) документів, коштів і матеріальних цінностей. [3]
• 1.3 Чинники забезпечення фінансової складової безпеки банківської діяльності
• Управління фінансовими ресурсами, грошовими потоками банку одна із ключових елементів всієї системи сучасного управління, у яких особливе, пріоритетне значення має безпека банківської діяльності. І тому необхідно, щоб менеджери різних рівнів знали теорію фінансової безпеки, її структуру, об'єкти фінансової безпеки, основні небезпеки, і загрози, кількісні і якісні показники оцінки рівня фінансової безпеки, методи аналізу факторів, і, що особливо важливо, основних напрямів забезпечення безпеки, і навіть вміли впроваджувати практично теоретичні становища.
• Головний принцип збереження фінансової безпеки - це контроль балансування прибутків і витрат економічної системи. На збереження фінансової безпеки мають значний вплив такі чинники.
• 1. Внутрішні:
• кваліфікація облікового і фінансово-економічного персоналу;
• кваліфікація і навички вищого керівництва банку;
• юридичне забезпечення й експертиза договорів і контактів банку;
• ефективність системи внутрішнього контролю;
• касова, податкова і платіжна дисципліна;
• збутова і маркетингова стратегія банку.
• На рівень внутрішніх загроз впливає фінансова стабільність і безпека, ставляться навмисні чи випадкові помилки менеджменту у сфері управління фінансами банку, пов'язані зі стратегією банку; управлінням і оптимізацією активів і пасивів банку (розробка, впровадження контроль управління дебіторської та внутрішньої кредиторської заборгованостями, вибір інвестиційних проектів і вибір джерел фінансування, оптимізація амортизаційної і податкової політик).
• 2. Зовнішні:
• законодавча і нормативна база, регулююча господарську діяльність;
• платоспроможність дебіторів;
• діяльність (протидія) державних органів місцевого самоврядування;
• активність кредиторів по зажаданню боргів;
• ефективні ділові взаємини з фінансово-банківської системою (спроможність чи можливість залучати кредитні ресурси за мінімально можливу ціну);
• надійність партнерів, і контрагентів.
• Головні зовнішні небезпеки, і загрози, що впливають на втрату фінансової стійкості й безпеки такі:
• скуповування акцій, боргів банку небажаними партнерами;
• наявність значних фінансових зобов'язань в банку (наскільки велика величина позикових коштів і заборгованостей комерційного банку);
• нерозвиненість ринків капіталу та його інфраструктури;
• недостатньо розвинена правова система захисту прав інвесторів і виконання законодавства;
• криза грошової і фінансово-кредитної систем;
• нестабільність економіки;
• недосконалість механізмів формування економічної політики держави.
• Здатність протидіяти впливу це є процес підтримання безпеки. До суб'єктивних передумов (залежать від банку) подолання його фінансово-господарської діяльності державою ставляться: ухиляння від сплати податків, несплата податків через втрату ліквідності, невиплата податків через брак податкової бази, порушення касової і платіжної дисципліни, незадовільний стан розрахунків з контрагентами тощо. Саме від фінансових працівників банку залежить, як діятимуть згадані чинники і, як сильно вони можуть загрожувати його фінансовій безпеці.
• Нині розуміння ролі фінансового працівника в управлінні банком перейшло на якісно вищий рівень. Зараз без участі фінансистів не обходиться жодне рішення, що стосується майбутнього банку. Головне призначення фінансиста - сприяти керівництву у вирішенні стратегічних завдань. Під фінансовим працівником слід розуміти посадових осіб організації, або позаштатних консультантів, відповідальних за збереження, облік і управління фінансами, залучення, і навіть моніторинг їх використанням. До них належать: фінансові директори (менеджери), гол. бухгалтери, скарбники, аудитори, ревізори і інспектори. Вимоги до рівня і якості професіональної підготовки даних працівників останнім часом істотно зросли як із боку самих банків, так і роботодавців, але з державного боку у цих соціально-економічних відносинах - як регулюючої, контролюючою і наблюдающей бази. Дані норми регламентуються законами і нормативними документами.
• Законодавча база вимагає наявності вищої економічної чи юридичної освіти кандидата на посаду керівників виконавчих органів чи головного бухгалтера кредитної організації; необхідний також досвід керівництва відділом або іншим підрозділом кредитної організації, що здійснює банківських операції.
• Безсумнівно, забезпечення фінансової безпеки банку має спиратися на існуючі закони, мати правову основу. Нині законодавчу базу забезпечення безпеки розроблена недостатньо, а багато нормативні акти, мають вплив на результативність банківської діяльності, приміром, податкового законодавства, змінюються дуже й негативно впливають на фінансову стабільність кредитної організації.
• Виконання банком своїх зобов'язань, і навіть реалізація очікувань зацікавлених груп залежить від того, наскільки він здатний виявляти ці потреби й очікування, ефективно їх задовольняти, витримуючи оптимальний баланс залучуваних ресурсів і створюваного додаткового продукту. Зазначена здатність банку вимагає ефективної координації дій у різноманітних галузях, залучення найбільш передових технологій управління.
• Вимога збалансованості фінансових ресурсів з погляду їх джерел постачання та напрямів використання породжує ключову проблему ринкової економіки - платоспроможність банку. У нашому випадку платоспроможність є здатністю вчасно й у необхідних обсягах задовольняти свої платіжні зобов'язання.
• Основне завдання фінансової безпеки є підтримання постійної фінансової рівноваги між вхідними та вихідними платежами банку, інакше кажучи, підтримку своєї ліквідності. За рахунок часового запізнювання між вхідними і вихідними платежами виникає фінансовий пролом, який банк повинен закривати. Цей фінансовий пролом повинен постійно покриватися за допомогою відповідного залученого капіталу, інакше банк збанкрутує. Капітал треба притягувати заздалегідь, щоб фінансовий пролом не міг виникнути.
• За підсумками загальної теорії безпеки доцільно вибудувати алгоритм дій господарюючого суб'єкту, який забезпечує йому прийняття адекватного управлінського рішення.
• Складність завдання забезпечення безпеки полягає у тому, чи зможуть менеджери відстояти незалежність прийняття рішень й забезпечити умови нормальної діяльності шляхом мінімізації різних дестабілізуючих факторів, і протиправних дій.
• Ключовий чинник дальшого поступу банку - грамотний та фаховий менеджмент, а головний чинник ризику - некомпетентність і недобросовісність співробітників. За цих умов проблема фінансової стійкості й безпеки стає надзвичайно актуальною.
• Стратегія фінансової безпеки банку повинна мати:
• 1. Визначення критеріїв і параметрів (кількісних і якісних граничних значень) фінансової системи банку, відповідальних вимогам фінансової безпеки;
• 2. Розробку механізмів та дійових заходів ідентифікації загроз фінансової безпеки банку та його носіїв;
• 3. Характеристику областей їх проявів (сфер локалізації загроз);
• 4. Встановлення основних суб'єктів загроз, механізмів функціонування, критеріїв їхнього впливу на економічну (включаючи фінансову) систему банку;
• 5. Розробку методології прогнозування, виявлення та запобігання виникненню чинників, визначальних виникнення загроз фінансової безпеки, проводити дослідження з виявленням тенденцій і можливостей розвитку таких загроз;
• 6. Організація адекватної системи забезпечення фінансової безпеки банку;
• 7. Формування механізмів та дійових заходів фінансово-економічної політики;
• 8. Визначення об'єктів, предметів, параметрів контролю над забезпеченням фінансової безпеки банку.[4]
• 1.4 Підходи до управління фінансовою безпекою комерційного банку
• Комплексна структура механізму управління фінансовою безпекою комерційного банку - це сукупність фінансових інтересів комерційного банку; функцій, принципів і методів управління; організаційної структури і управлінського персоналу; техніки і технології управління; фінансових інструментів, критеріїв оцінки і показників (індикаторів) рівня фінансової безпеки;
• Принципами управління фінансовою безпекою комерційного банку є : первинність господарського законодавства; застосування програмно-цільового управління; обов'язкове визначення сукупності власних фінансових інтересів комерційного банку у складі його місії; інтегрованість підсистеми управління фінансовою безпекою комерційного банку із загальною системою фінансового менеджменту; забезпечення збалансованості фінансових інтересів комерційного банку, окремих його підрозділів і персоналу; взаємна матеріальна відповідальність персоналу і керівництва за стан фінансової безпеки комерційного банку; необхідність постійного моніторингу реальних і потенційних загроз; відповідність заходів щодо забезпечення фінансової безпеки економічній стратегії розвитку комерційного банку, його місії; координація реалізації заходів щодо забезпечення фінансової безпеки на підприємстві; необхідність і своєчасність удосконалення в разі потреби системи фінансової безпеки комерційного банку; наявність зворотного зв'язку; необхідність організаційного і методичного оформлення підсистеми фінансової безпеки; мінімізація витрат на забезпечення фінансової безпеки комерційного банку.
• Механізм управління фінансової безпеки комерційного банку також має наступні елементи (складові): сукупність фінансових інтересів комерційного банку, функції, принципи і методи управління, організаційну структуру, управлінський персонал, техніку і технології управління, фінансові інструменти, критерії оцінки рівня фінансової безпеки. У такому розумінні механізм забезпеченням фінансової безпеки комерційного банку уявляє собою єдність процесу управління і системи управління.
• До складу основних функцій забезпечення фінансової безпеки комерційного банку (ФБП) в роботі віднесено наступні: 1) планування, включаючи програмування і прогнозування, 2) організацію і регулювання, 3) стимулювання і 4) контроль у складі обліку, аналізу і аудиту.
• Для забезпечення фінансової безпеки на підприємстві повинні функціонувати спеціальні органи. Організаційна діяльність на підприємстві передбачає створення структури, що здійснює аналіз стану фінансової безпеки комерційного банку як складової економічної безпеки та розробку мір по забезпеченню економічної безпеки на підприємстві в цілому, що залежить від особливостей бізнесу може бути як власним підрозділом так і притягненим на договірній основі.
• Ключовий чинник успішного розвитку комерційного банку - грамотний і професійний менеджмент, а головний чинник ризики - некомпетентність і недобросовісна співробітників. У таких умовах проблема фінансової стійкості і безпеки підприємств стає надзвичайно актуальною і стратегічною.
• За думкою повинна бути розроблена стратегія забезпечення фінансової безпеки комерційного банку, що повинна включати наступне:
• 1) визначення критеріїв і параметрів (кількісних і якісних порогових значень) фінансової системи комерційного банку, що відповідають вимогам його фінансової безпеки;
• 2) розробку механізмів і заходів ідентифікації погроз фінансовій безпеці комерційного банку і їх носіїв;
• 3) характеристику областей їх прояву (сфер локалізації погроз);
• 4) встановлення основних суб"єктів погроз, механізмів їх функціонування, критеріїв їх дії на економічну (включаючи фінансову) систему комерційного банку;
• 5) розробку методології прогнозування, виявлення і запобігання виникненню чинників, що визначають виникнення погроз фінансовій безпеці, проведення досліджень по виявленню тенденцій і можливостей розвитку таких погроз;
• 6) організацію адекватної системи забезпечення фінансової безпеки комерційного банку;
• 7) формування механізмів і заходів фінансово-економічної політики, нейтралізуючих або пом"якшувальних дію негативних чинників;
• 8) визначення об"єктів, предметів, параметрів контролю за забезпеченням фінансової безпеки комерційного банку .
• Для зниження внутрішніх небезпек і погроз фінансовій безпеці комерційного банку необхідна, перш за все, структура контролю за забезпеченням фінансової безпеки комерційного банку.
• Орган, який повинен в оперативному режимі проводити моніторинг фінансової безпеки, оперативно реагувати на зміну ситуації, регулярно готувати документи директорові і раді директорів для ухвалення рішень по тих або інших проблемах і контролювати їх виконання, - це служба фінансової безпеки комерційного банку.
• Таким чином, для організації ефективної системи фінансової безпеки комерційного банку необхідна розробка відповідної документації комерційного банку, де мають бути визначені внутрішні і зовнішні погрози, а також критерії, на підставі яких фінансова безпека комерційного банку може бути визнана порушеною.
• Комплексної моделі оцінки рівня фінансової безпеки комерційного банку на сьогодні не має. Така методика існує по відношенню до оцінки рівня економічної безпеки. Користаючись цим підходом, формально критерій рівня фінансової безпеки можна оцінити через співвідношення брутто-інвестицій та інвестицій, які необхідні підприємству для забезпечення фінансової безпеки.
• Не вдаючись до методики розрахунку зазначимо, що оптимальним є рівень безпеки який рівний 1. чим дальше показник рівня безпеки віддаляється від цього значення і прямує до 0, тим критичнішим стає рівень фінансової безпеки комерційного банку.
• На основі кількісної оцінки можна виділити рівні фінансової безпеки комерційного банку і дати їх інтерпретацію з позиції глобального інтересу комерційного банку - збереження його ринкової позиції. Виділення рівнів фінансової безпеки комерційного банку і їх інтерпретація залежать від інтенсивності конкуренції в галузі, де діє підприємство. Таке твердження базується на основі висновку: чим нижчий рівень конкуренції на ринку чи галузі, тим вищий рівень фінансової безпеки комерційного банку і, навпаки, чим вищий рівень конкуренції, тим нижчий рівень фінансової безпеки комерційного банку, оскільки для його підтримки необхідні значні інвестиції.
• Для комерційних банків, працюючих в умовах конкуренції, можна виділити наступні види рівнів фінансової безпеки комерційного банку: підтримуючий, мінімальний, дуже низький, низький, середній, високий і дуже високий. Кількісна оцінка кожного виду рівнів фінансової безпеки комерційного банку і його характеристика з позиції збереження глобального інтересу комерційного банку має різне значення.
• Для великих комерційних банків, діяльність яких носить монопольний характер і захищена протекціоністськими діями з боку держави від світової конкуренції, рівні фінансової безпеки можуть бути наступними: підтримуючий, необхідний і достатній.
• Таким чином, фінансова безпека - визначає граничний стан фінансової стійкості, в якому повинно знаходитися комерційного банку для реалізації своєї стратегії, характеризується здатністю комерційного банку протистояти зовнішнім і внутрішнім погрозам. Для оцінки фінансової безпеки запропоновані індикатори фінансової безпеки, головними з яких є показники зміни вартості комерційного банку. Як система вона включає конкретні характеристики фінансових інструментів, що відображають до певної міри характер стосунків власності, у свою чергу, сукупність стосунків власності і характеристик фінансових інструментів формує рух капіталів, їх розподіл в рамках грошової і кредитно-фінансової політики, що реалізовується.
• Для забезпечення фінансової безпеки в комерційному банку і можливості передбачення ризиків повинна існувати система органів управління фінансовою безпекою, що мають проводити діагностування стану комерційного банку, прогнозувати можливі загрози та проводити низку мір по забезпеченню стабільності системи фінансової зокрема та економічної безпеки комерційного банку в цілому
• 2. МОДЕЛІ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
• 2.1 Метод аналізу ієрархій
• Для побудови моделі оцінки фінансової складовою економічної безпеки комерційного банку будемо використовувати метод аналізу ієрархій
• Визначивши безліч чинників () і вибравши набір критеріїв для їх оцінки (), за допомогою цього методу можна шляхом попарного порівняння всіх чинників по всіх критеріях, а також критеріїв по їх відносній важливості щодо один одного отримати глобальні пріоритети кожного чинника (). Алгоритм методу аналізу ієрархій включає наступні основні кроки (рис. 2.1).
• Рисунок 2.1 - Алгоритм методу аналізу ієрархій
• Крок 1. Декомпозиція мети в ієрархію.
• На першому кроці здійснюється декомпозиція мети в ієрархію.