Етика ділового спілкування у педагогічному колективі

Мовленєві моделі взаємодії «Викладач-студент»

У взаємодії викладача і студента учасники можуть використовувати загальні прийоми (характерні для будь-якої навчальної ситуації) та індивідуалізовані (властиві конкретному викладачеві.). До загальних відносять звичні для кожного заняття фрази: “Сядьте як слід! Відкрийте зошити, уважно слухайте…”. Індивідуалізовані фрази можна почути під час обговорення студентами викладача, використання при цьому його улюблених слів, реплік. Ці типові фрази називають мовленнєвими штампами (мовленнєвими моделями). Наприклад, викладач під час пояснення нового матеріалу часто використовує мовленнєву модель “Прошу слухати мене уважно…”. На заняттях вона сприймається як можлива й виправдана, але в багатьох педагогічних ситуаціях може бути недоречною. Як мовленнєві моделі часто використовують крилаті фрази, промовисті поетичні рядки, прислів'я і приказки. Наприклад, під час оцінювання виконаної фізкультурної вправи викладач може сказати: “Мало каші з'їв”. Прихований смисл цієї фрази зрозумілий як йому, так і студентові. До подібних моделей можна віднести слова “Хотіли як краще, а вийшло як завжди”, цитати з творів класики: “А судді хто?”, “Хочу повідомити вам неприємну новину…” та ін. У кожній мовленнєвій моделі викладача можна простежити певний оцінний підтекст, емоційний фон, який може бути оптимізуючим, нейтральним і гальмуючим. Організаційний момент заняття націлений на підготовку студентів до продуктивної роботи. Для цього викладач має вміти визначити емоційний фон аудиторії, за необхідності - підсилити або скоригувати його. Зустріч зі студентами починається з привітання, яким викладач задає тон спілкуванню, заряджає позитивним настроєм, передає своє доброзичливе ставлення: “Доброго ранку! Сьогодні гарна погода, і настрій у вас, бачу, теж гарний”. Значення слова “бачу” означає, що викладач хотів би бачити гарний настрій в студентів. При цьому можуть бути використані такі моделі: оптимізуючі (“Радий вас бачити. Нас чекає сьогодні незвичайний матеріал…”, “Подібне ми вже робили, томуви з цим завданням легко впораєтесь. Спробуємо закріпити успіх”), нейтральні (“Перевірьте готовність робочих місць. Налаштуйтеся на серйозну роботу. Нам сьогодні потрібно буде…”), гальмівні (“У половини з вас немає зошитів! Навіщо ви ходите на заняття - не розумію”). Однак гальмівними фразами користуватися слід дуже обережно. Якщо викладач, наприклад, виявив відсутність у більшості студентів робочих зошитів, краще відразу подбати про організацію їх роботи, ніж тратити час і сили на нотації. Підготовка до викладу матеріалу пов'язана з елементами інструктажу, який також містить мовленнєві моделі, метою яких є продуктивна активізація уваги, емоційна й інтелектуальна підтримка студентів. У типових моделях мовлення викладача простежуються оптимізуючі (“Чи всі готові до розв'язання наступної задачі?”, “Дякую, бачу, що всі готові до сприйняття матеріалу.”), нейтральні (“Коли говорить викладач, потрібно відкласти всі справи й уважно його слухати”), гальмівні (“Петренку, якщо ти такий розумний, бери крейду і пояснюй матеріал!”). При цьому слід враховувати, що осуд особистості співрозмовника негативно позначається на результатах спільної діяльності. Якщо подібне повторюється накожному занятті (деякі студенти, відчувають емоційний та інтелектуальний тиск), важко сподіватися на формування сприятливої для співробітництва атмосфери. Найпоширеніші репліки і висловлювання викладача, які по -різному впливають на комунікацію зі студентами, наведено у табл. 1

Мовленню деяких педагогів притаманна вербальна агресія, яка може спричинити небажані для педагогічного процесу наслідки. За багатьма ознаками агресія як продумана мовленнєва діяльність (наприклад, бажання викладача продемонструвати домінуючу позицію над студентами) відрізняється від суто поведінкової реакції педагога на ситуацію, що дратує (наприклад, порушення дисципліни на занятті). Нерідко вербальна агресія викладача є своєрідною захисною реакцією на прояв агресії до нього з боку вихованців. Вона, не будучи усвідомленою й продуманою, обумовлена миттєвим подразником (непокорою вимозі, дратівливою реплікою , шумом в аудиторії та ін.). Завдяки такій вербальній поведінці педагог виплескує негативні емоції, захищаючись від прояву агресії. Мовна агресія викладача втілюється найчастіше у відкритих формах (погрозах, ворожих зауваженнях, образах, категоричних вимогах), що породжують бар'єри комунікації.

Осуд, критика, звинувачення (“Все, що ти зробив, нікуди не годиться”, “У мене більше нема сил з тобою сперечатися”, “Все це сталося виключно через тебе”) унеможливлюють досягнення комунікативної мети. Адже будь-яка особистість непросто сприймає негативну інформацію про себе, часто відгороджується від неї, шукає виправдань або слабких місць у позиції опонента, менше аналізуючи в цій ситуації свою поведінку чи намагаючись її змінити. Уникнення проблеми, відволікання уваги (“Викинь це з голови”, “Давай поговоримо про інше”, “Знайшов про що хвилюватися”, “Ти так переживаєш, начебто світ руйнується”) сигналізує студентові, що педагога його проблеми або не хвилюють, або він вважає їх дріб'язковими. В усіх випадках він негативно сприймає слова педагога.. Слово є дуже сильним інструментом у руках викладача. Щоб досягти взаєморозуміння зі студентами і їхніми батьками, він мусить уникати (не демонструвати в словах, тоні, інтонації) скептицизму, нестриманості, недовіри чи сумніву в позитивних якостях вихованців, навіть якщо вони погано вчаться, порушують дисципліну. Викладач є однією із знакових, авторитетних фігур для батьків і їхніх дітей, його оцінки, прогностичні судження мають для них неабияке значення. Тому його слова повинні містити в собі і бачення позитивних якостей студента, і оптимістичний сценарій її майбутнього. При цьому доречно мати на увазі, що неврози (неврастенія, істерія, психостенія), психічні травми (страх, закомплексованість, різноманітні синдроми), моральна втома і виснаженість студента є результатом неосвіченості і низької етичної, мовленнєвої культури викладача. Мовленнєва взаємодія викладача зі студентами має вибудовуватися на засадах рівноправності, взаємоповаги, моральності партнерів, супроводжуватися вживанням у мовленні необхідних формул етикету. Не менш важливою особливістю є її адекватний тон (спокійний, нейтральний) і вмотивований темп мовлення, уникнення різких оцінних суджень, іронічних зауважень, уїдливих натяків та інших негативних мовленнєвих проявів на адресу співрозмовника. Його слово може вселити людині віру в себе, наснажити її силами, надихнути на добрі справи, а може принизити, зневірити, відгородити від людей. Тому викладач має завжди про це пам'ятати.

У процесі спілкування провідною особистісною потребою є потреба щоразу самовираження і самореалізації у діяльності, слові, думках уголос, яка видозмінюється, індивідуалізується. Зовнішнім показником цього є обраний людиною для свого самовираження засіб, який впливає на комунікативну поведінку особистості.

Комунікативна поведінка викладача--організація мовного процесу, невербальної поведінки викладача, що впливає на створення емоційно-психологічної атмосфери педагогічного спілкування, відносини міжвикладачем і студентом, на стиль їх діяльності.

Американський учений М. Тален запропонував типологію комунікативної поведінки вчителів, яка охоплює такі їх ролі: “Сократ” (учитель, який полюбляє дискусії, сперечання і провокує їх.) Керівник групової дискусії” (головним у навчальному процесі вважає досягнення згоди, встановлення співпраці між учнями, відводячи собі роль посередника); “Майстер” (учитель є взірцем у ставленні до життя, який учні мають наслідувати); “Генерал” (учитель, який уникає двозначності, підкреслено вимогливий, жорстко вимагає слухняності, вважаючи, що учень має підкорятися його наказам); “Менеджер” (стиль, що характеризується атмосферою ефективної діяльності класу, індивідуальним підходом до учнів, заохоченням їх ініціативи); “Тренер” (атмосфера у класі пройнята духом командної належності, учителю відведена роль того, хто надихає групові зусилля, для кого головне -- кінцевий результат, перемога);“Гід” (“ходяча енциклопедія”, йому притаманні лаконічність, точність, витримка, технічна бездоганність, що нерідко породжують нудьгу). Немало психокомунікативних елементів використали у своїй класифікації моделей спілкування В. Кан-Калік та І. Юсупов. Вона охоплює такі моделі спілкування: -- “Монблан” (диктаторська). Педагогпідноситься над класом, як гірська вершина. Він відірваний від учнів, мало цікавиться їх інтересами, взаєминами з ними, його спілкування зводиться лише до інформування учнів, що зумовлює їх пасивність. Учитель перебільшує інформативну функцію слова; -- “Китайська стіна” (неконтактна). За такого спілкування учитель постійно наголошує на своїй перевазі над учнями, виявляє до них зневажливе ставлення, переоцінює роль мовлення, особистого прикладу; -- “Локатор” (диференційованої уваги). У такому спілкуванні переважає вибірковість учителя в організації взаємовідносин з учнями. Він зосереджує увагу на групі слабких або сильних учнів, що руйнує цілісну і безперервну систему спілкування, довільно поєднує діалог і монолог у спілкуванні; -- “Робот” (негнучкого реагування). Педагог цілеспрямовано і послідовно діє на підставі певної програми, незважаючи на обставини, що вимагають змін у спілкуванні. Монологічність він поєднує з навмисною і невмотивованою діалогічністю; -- “Я сам” (авторитарна). Учитель є головною дійовою особою, нерідко гальмує ініціативу учнів. Діалогічність за такої моделі спілкування зведена до мінімуму, застосовується лише як тактичний прийом; -- “Гамлет” (гіперрефлексивна). Дії вчителя супроводжують сумніви, чи правильно його зрозуміють, чи адекватно відреагують на його зауваження тощо. Він перебільшує самопрезентаційну і чуттєву функцію мовлення; -- “Друг” (активної взаємодії). Ця модель може спричинити для вчителя втрату ділового контакту в спілкуванні. Він адекватно використовує діалог, професійне і загальнолюдське мовлення; -- “Тетерук” (гіпорефлексивна). Під час взаємодії з учнями учитель чує лише себе, не реагує на учня, не усвідомлює його переживань і потреб, перебільшує інформативну функцію мовлення. На інших засадах вибудовується класифікація В. Сатира, в якій виокремлено такі комунікативні типи: -- запобігливий. Він постійно намагається догодити іншим, просить вибачити, уникає суперечок, поводиться так, ніби нічого не може зробити сам без схвалення інших, погоджується з будь-якою критикою на свою адресу, вдячний уже за те, що з ним розмовляють; -- звинувачувальний. Це диктатор, який шукає винуватців, поводиться зухвало, говорить різко, перебиває інших, прагнучи в такий спосіб завоювати авторитет, владу над ними. У глибині свідомості він знає, що без інших нічого не вартий, і тому радіє, якщо йому підкоряються, почуваючи себе винними; -- розважливий (комп'ютер). Людина надзвичайно коректна, спокійна, все розраховує наперед, має монотонний голос, вибудовує довгі фрази; -- віддалений. Він не реагує на жодні запитання, часто говорить недоречно, невчасно і невлучно; -- врівноважений. Це цілісна особистість, що поводиться послідовно, гармонійно, до інших ставиться відкрито, чесно, не принижує людської гідності, знаходить вихід із скрутного становища, може об'єднати інших для спільної діяльності. Така людина прямо передає свої думки, відкрито виражає почуття, спілкуватися з нею легко. На мою думку ця класифікація доречна не тільки до шкільних вчителів, але й до викладачів вищих навчальних установ. Комунікативно ефективний викладач має створювати власну модель діловогоспілкування, творчо реагуючи на зміну зовнішніх обставин, поведінку партнерів, вміло досягаючи конструктивної мети. На комунікативну поведінку педагога відчутно впливають і його установки -- стійкі схильності до певної форми реагування, за допомогою якої може бути задоволена потреба. Вони орієнтують його діяльність у певному напрямі, віддзеркалюють стан особистості, забезпечують легкість, автоматичність і цілеспрямованість поведінки, опосередковують активну його взаємодію із соціальним середовищем. Установки можуть бути позитивними, негативними,упередженим.Роль установки в педагогічному спілкуванні було досліджено під час експерименту, відомого в історії педагогіки як “ефект Пігмаліона”. Американські психологи Розенталь і Джекобсон після психологічного обстеження школярів, визначення рівня їх розумового розвитку повідомили вчителям, що в класах є учні з високим інтелектуальним потенціалом, назвавши їх прізвища. При цьому були названі діти, які насправді мали різні успіхи й здібності. Через певний час психологи виявили найпомітніші успіхи в розвитку тих дітей, які були названі серед кращих, але мали посередні оцінки. Сталося це тому, що вчителі, дізнавшись про неабиякі здібності своїх вихованців, змінили установку щодо них. Навіть якщо рівень знань дитини був вельми невисокий, учитель почав уважніше придивлятися до неї, створюючи умови для її ефективного розвитку. Він ставився до дитини як до талановитої і робив усе для того, щоб розвинути її талант. Отже, установка педагога завжди повинна бути позитивною, динамічною, оптимістичною. Основні етичні норми та правила спілкування. Взагалі кожен викладач повинен бути зразком як повсякденного загальнолюдського, так і ділового спілкування. Він повинен дотримуватися основних етичних норм та правил спілкування та постійно пропагувати їх. Ось основні з них:

Щиро цікавитися іншими людьми (докладаючи зусиль, часу і енергію для завоювання друзів);

Посміхайтесь. Існує формула (настрій - ПП);

Пам'ятайте, що ім'я людини самий солодкий і важливий для неї звук;

Будьте хорошим слухачем (стимулюйте, заохочуйте інших піклуватись про себе) явний скандаліст і критик пом'якшується в присутності терпеливого слухача і мовчить в період його гніву.

Як зацікавити людей? Як завоювати їх симпатію?

Завжди запевняйте свого співбесідника у значимісті його особистості.

Давайте іншим те, що хотіли би отримати від інших.

Вчиться в кожної людини.

Десять правил вміння слухати:

Перестаньте говорити.

Допомагайте співрозмовнику відкритися до спілкування.

Продемонструйте, що ви готові слухати.

Усуньте роздратовуючи моменти, не стукайте по столу, не перекладайте папери, не малюйте.

Співпереживайте співрозмовнику.

Будьте терпеливі: не економте час, не перебивайте, не крокуйте до дверей.

Стримуйте емоційний характер і роздратованість - надайте словам емоційний зміст.

Не допускайте спорів і суперечок (перемога в спорі це поразка).

Задавайте питання, які стимулюють співрозмовника і свідчать про те, що ви його слухали.

Перестаньте говорити. Щоб слухати необхідні обидва вуха: перше сприймає зміст, друге чуттєво відображує його.

Дев'ять правил дотримування яких дозволяє впливати на людей не викликаючи в них почуття образи:

Починайте з похвали і визнання гідності співбесідника.

Вказуйте на помилки не прямо, а опосередковано.

Спочатку говоріть про власні помилки, а потім критикуйте співбесідника.

Ставте співбесіднику питання замість наказів.

Давайте людям можливість спасти свій престиж.

Не скупіться на похвалу, виражайте подяку за конкретний успіх.

Створюйте людям хорошу репутацію, яку вони будуть намагатися виправдати.

Заохочуйте, створюйте враження, що помилка, яку ви хочете бачити виправленою, легко виправна.

Досягайте взаєморозуміння, спонукайте людей до бажання працювати краще.

Правила мовного спілкування:

зацікавленість, розуміння та інтерес до адресата;

повага, доброзичливість, доречна ввічливість;

вміння підібрати тему для спілкування;

логіка мовлення;

концентрація і організація уваги слухача;

орієнтація на ситуацію;

звернення до співрозмовника;

скромність в самооцінках;

збереження дистанції між старшими і меншими, батьками і дітьми, вчителями і учнями, що прийнята в даній національній і соціальній культурі.

Культура і мистецтво спілкування це не самоціль, а дорогоцінний здобуток людини. Це засіб духовного розвитку і вдосконалення особистості, яка прагне до відчуття власної гідності.

Етичні заповіді сучасного викладача я б сформулювала так: - щирість, розуміння педагогом стану своїх вихованців ( біль, радість,горе, печаль.) ; - вміння говорити про недоліки та помилки інших без хизування, кепкування, знущання, зарозумілості, повчальництва;

- педагогічна спостережливість,врівноваженість, вміння дотримуватися дистанції, не допускати фамільярності та поважати думку співрозмовника, в тому числі свого студента; - терпимість до недоліків,яких вихованець намагається уникнути; -принцип вимогливості,заснований на взаєморозумінні, справедливості та пошані; - здатність стримувати такі відчуття як дратівливість,невитриманість, обурення; - вміння не демонструвати своєї неприязні до одних студентів і не виявляти надмірної симпатії до інших,здатність не допускати надмірної цікавості до тих справ вихованців та колег, які є їх особистою таємницею, бо це є порушенням норм моралі; -намагатися не розголошувати те, що стало відомо вам про скрутне становище вихованців. - підтримувати принижених та скривджених; - не виставляти своїх заслуг та не демонструвати переваги в знаннях, життєвому досвіді перед колегами,вихованцями та їх батьками; - мати почуття міри в іронії , жарті та знати при цьому індивідуальні особливості психіки кожного студента; - не нагадувати вихованцям про їх фізичні вади,погані звички, особливо тоді,коли це болісно сприймається; - забороняти собі тримати зло по відношенню до інших; - якщо викладач зробив помилку і винуватий перед студентом, він повинен мати сміливість вибачитися.

Як педагог з тридцятирічним досвідом я впевнена,що кожний педагог повинен постійно удосконалювати етику ділового спілкування за допомогою ознайомлення з психолого-педагогічною літературою, спостереження, спеціальних вправ, постійного спілкування, громадської активності, розвитку педагогічних, комунікативних, ораторських здібностей, вдосконалення загальної культури. “Найголовніша формула успіху - знання як поводитися з людьми”. (Т.Рузвельт )

Список літератури

1. Вечер Л. С. Бороздіна Г.В. Психологія ділового спілкування. М.ИНФРА-М, 1998.

2. Грищенко Т.Б, Грищенко С.П., Іщенко Т.Д.,Т.Ф.Мельничук. Етика ділового спілкування.Навч.посібник. - Київ,2012.

3. Губенко Л. Г., Немцов В. Д. Культура ділового спілкування: Навч. посібник. -- К., 2002.

4. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. -- М., 1989.

5. Кузин Ф.А. Культура ділового спілкування. М., 2000

6. Кэсон Г.Н. 16 аксиом делового человека. -- М., 1992.

7. Лавриненко В.М. Психологія та етика ділового спілкування. М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2005.

8. Льові В. Мистецтво бути інщим.- К.,2009.

9. Лунева О. В. Хорошилова Е. А. Психология делового общения. -- М., 1987.

10. Новак В.О. Організаційна поведінка.- Кондор-видавництво, 2013.

11. Обозов Н. , Щекин Г. В. Психология работы с людьми: советы руководителю. -- К., 1990.

12. Палех Ю. И. Организация современной деловой коммуникации. -- К.: МАУП, 1995.

13. Скотт Дж. Г. Конфликты. Пути их преодоления. -- К., 1990.

14. Собченко О.М.Психологія впливу. Кондор-видавництво. К.-2013.

15. Современный этикет . Сост. И.А. Сокол. -- Харьков, 2004.

16. Тофтул М.Т. Етика.Академмир. К.-2011. Фомин Ю.А. Психология делового общения. -- Минск, 2003.

17. Чмут Т. К, Чайка Г. Л. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. -- 3-тє вид. -- К., 2003.

18. Шеломенцев В.М. Етикет і сучасна культура спілкування. -- Вид. 2-е. -- К., 2003.

Размещено на Allbest.ru