Управління фінансовою стійкістю промислового підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра інноваційного менеджменту та управління бізнес-процесами

Курсова робота

на тему: Управління фінансовою стійкістю промислового підприємства

Студентки 4-го курсу

Цихненко А.А.

Науковий керівник:

к.е.н., доцент Мокряк Е.В.

Кривий Ріг

2012р.

Змiст

Вступ

Розділ 1. Поняття фінансової стійкості підприємства та методики її оцінки

1.1 Поняття та значення фінансової стійкості для підприємства

1.2 Показники фінансової стійкості підприємства та їх характеристика

1.3 Методики оцінки фінансової стійкості підприємства

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Оцінка фінансової стійкості підприємства ПрАТ "КЗГО"

2.1 Загальна характеристика підприємства ПрАТ "КЗГО" та аналіз економічних показників

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

2.3 Оцінка фінансової стійкості ПрАТ "КЗГО"

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Шляхи удосконалення та забезпечення фінансової стійкості підприємства

3.1 Напрямки удосконалення фінансового стану ПрАТ "КГЗО"

3.2 Оцінка ефективності запропонованих заходів щодо підвищення фінансової стійкості ПрАТ "КЗГО"

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах ринкової економіки від підприємства вимагається підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників. Актуальність теми визначається зважаючи на те, що економіка нашої держави є не стабільною, виробники перебувають у складній ситуації. Не кожне підприємство нашої держави має можливість отримати кредит або кошти від інвестора. Визначаючи фінансовій стан підприємства розраховується велика кількість показників, зокрема показники ліквідності та платоспроможності. При наданні підприємству кредитів, кредитори приділяють велику увагу рівню фінансової стійкості підприємства, а отже також рівню ліквідності активів підприємства і рівню платоспроможності, адже для них на сам перед важливо, щоб підприємство вчасно і в повній мірі повернуло свої борги. Показники ліквідності та платоспроможності характеризують саме здатність підприємства вчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями. Отже якщо підприємство має стабільний рівень показників, і що важливо в динаміці за певний проміжок часу, то це є не аби яким плюсом при вирішенні надавати кредит чи ні. На фінансовий стан підприємства звертають увагу не тільки кредитори, а також інвестори, постачальники, партнери та сам керівник підприємства. Незадовільний фінансовий стан підприємства є своєрідним сигналом для його керівника, бо розібравши в деталях всі показники що впливають на фінансову стійкість підприємства можна виявити фактори, які негативно впливають на підприємство і за допомогою правильних управлінських рішень їх усунути.

Метою роботи є вироблення напрямків удосконалення фінансового стану підприємства та розроблення прогнозної оцінки ефективності запропонованих заходів ,щодо підвищення фінансової стійкості ПрАТ "КЗГО".

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1) провести розрахунки показників ліквідності та платоспроможності, та провести аналіз на основі отриманих даних;

2)дати рекомендації щодо підвищення рівня ліквідності та платоспроможності підприємства;

3) зробити висновки.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність підприємства, та його фінансовий стан.

Предметом дослідження є процес проведення розрахунків та аналізу основних показників фінансового стану підприємства.

У процесі підготовки курсової роботи використані загальнонаукові, економіко-логічні методи. Застосовані загальнонаукові методи: аналіз і синтез, порівняння. Використані економіко-логічні методи пізнання: групування; середні величини.

Інформаційною основою послужили Закони і законодавчі акти, в тому числі: Господарський кодекс України, Закон України "Про господарські товариства", Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та періодична література.

Роздiл 1. Поняття фінансової стійкості підприємства та методики її оцінки

1.1 Поняття та значення фінансової стійкості для підприємства

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства [3]. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, чим вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, тим вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність [23]. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства [1]. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану. Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо [27]. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості підприємства [29].

Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру. Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища [2]. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним.

Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів. За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати [19]. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування. Зміст фінансового аналізу випливає з його функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики [22]. Також інша функція аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І на кінець - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Фінансовий стан може бути: 1) стійким 2) нестійким 3) кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан. Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо.[13]

У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства. Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Все, що має вартість, належить підприємству і відображається у активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки [16].

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов'язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу. В процесі аналізу стає зрозумілим:

- платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

- забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

- збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі періоду який аналізується;

- виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

- стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

- розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

- забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

- розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

- забезпеченість обігових коштів;

- утворення і використання різних фондів;

Для більш повного відображення фінансового стану підприємства потрібно розглянути показники фінансової стійкості підприємства

1.2 Показники фінансової стійкості підприємства та їх характеристика

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат. За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і витрат розрізняють такі види фінансової стійкості підприємства: 1) абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається за балансом підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів; 2) нормальний стійкий фінансовий стан, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами; 3) нестійкий фінансовий стан, коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик; 4) кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство перебуває на межі банкрутства [1].

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів, які розраховуються як відношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Порівняння цих коефіцієнтів з базисними величинами (середньогалузевими, показниками фінансово стійкіших підприємств, оптимально розрахованими) дає можливість встановити рівень фінансової стійкості аналізованого підприємства[26]. Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикових коштів, є коефіцієнти автономії, фінансової стабільності (власних та позикових коштів), фінансового лівериджу (залежно від довгострокових зобов'язань), забезпеченості власними коштами, фінансової залежності, відношення позикових і власних коштів, маневреності робочого та власного капіталу. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує рівень забезпечення підприємства власними коштами і розраховується як відношення суми фактичної наявності джерел власних і прирівняних до них коштів (за винятком сум заборгованостей за розрахунками з учасниками, доходів майбутніх періодів, резерву майбутніх витрат і платежів, реструктуризованого боргу) до суми наявних оборотних активів, підприємства [30]. Фінансова стійкість підприємства оцінюється коефіцієнтом співвідношення залучених і власних коштів, який показує, скільки позикових коштів залучило підприємство на 1 грн. вкладених в активи власних коштів. Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Він показує, скільки довгострокових позикових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами. Чим менше позикових коштів залучає підприємство для здійснення своєї статутної діяльності, тим вища його фінансова стійкість[11]. Для вивчення фінансової стійкості підприємства важливе значення має розрахунок коефіцієнта залучення довгострокових позикових коштів у сумі довгострокових активів.

Коефіцієнт показує, скільки довгострокових позикових коштів і кредитів банку припадає на одиницю довгострокових активів підприємства. Ступінь залежності підприємства від кредиторів можна визначити, розрахувавши коефіцієнт концентрації залученого капіталу, який визначається відношенням суми довго- і короткострокових вкладень до суми активів підприємства. Разом з тим для визначення ступеня концентрації власного капіталу розраховується аналогічний показник - коефіцієнт концентрації власного капіталу: Чим більший цей коефіцієнт, тим стабільніший фінансовий стан підприємства. Для визначення частки активів, що належить до власного капіталу, розраховується коефіцієнт фінансової залежності: Щоб визначити фінансову стійкість підприємства, можна додатково розраховувати й інші показники забезпеченості підприємства відповідними джерелами і коштами, необхідними для його діяльності [6]. Можна сформулювати правило, яке застосовують для підприємств будь-яких типів: кредитори (постачальники, інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю, оскільки таке підприємство з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Власники ж підприємства (акціонери, інвестори, інші особи, які зробили внесок до статутного капіталу) віддають перевагу розумному зростанню в динаміці частки позикових коштів. Аналіз фінансової стійкості може проводитися із використанням показників, що міститься в фінансовій звітності.

Абсолютна стійкість фінансового стану: запаси та затрати (3) менше суми власного оборотного капіталу (ВКоб ) та кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КРтмц) та коефіцієнт забезпеченості запасів та затрат джерелами коштів (Кзз) більше одиниці > 1.2).

Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства.

Передкризовий фінансовий стан: порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновити рівновагу платіжних засобів та платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Двр) в оборот підприємства (резервного фонду, фонду накопичення та споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних засобів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською тощо.[23] При цьому фінансова стійкість вважається допустимою, якщо виконуються наступні умови: вартість виробничих запасів плюс вартість готової продукції дорівнюють або перевищують суму короткострокових кредитів та залучених коштів, що беруть участь у формуванні запасів; вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів дорівнюють або менше суми власного оборотного капіталу. Якщо ці умови не виконуються, то спостерігається тенденція погіршення фінансового стану.

Кризовий фінансовий стан підприємства (підприємство знаходиться на межі банкрутства), при якому рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплаті праці, кредитах банку, постачальниках, бюджету тощо.

З позиції довгострокової перспективи фінансова стійкість підприємства характеризується структурою джерел коштів, залежністю від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний і позиковий капітал. Інформація про власний капітал згідно з Інструкцією № 291 узагальнюється на рахунках класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань і відповідно до П(С)БО 2 відображається в розділі І Пасиву балансу, рядках 300-380.Величина позикового капіталу визначається шляхом узагальнення інформації за такими розділами балансу: розділ ІІ "Забезпечення майбутніх витрат і платежів, розділ ІІІ "Довгострокові зобов'язання, розділ IV "Поточні зобов'язання, розділ V "Доходи майбутніх періодів.[20]

Виділяють чотири типи фінансової стійкості. Абсолютна стійкість фінансового стану. Характеризується нерівністю 33<ВОК. Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, бо за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності.

Нормальний стан для підприємства, коли частка власних оборотних коштів становить трохи вище 50%. - Нормальна стійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантує його платоспроможність. Характеризується нерівністю ВОК<33<ІФЗ, де ІФЗ - джерела формування запасів. Для покриття запасів використовуються різноманітні джерела коштів - власні і залучені.

Третьому типу фінансового стану відповідає його нестійкість, що є порушенням платоспроможності підприємства. Характеризується нерівністю 33>ІФЗ. Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.

Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик. Фінансова стійкість вважається нормальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й позичкових коштів, що залучені для формування запасів і затрат, не перевищують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат). У випадку, коли зазначені умови не виконуються, фінансова нестійкість набуває характеру ненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану [22].

Фінансова стійкість підприємства визначається за таких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є достатніми для погашення кредиторської заборгованості та здійснення податкових та інших обов'язкових платежів.

1.3 Методики оцінки фінансової стійкості підприємства

Підприємство, як правило, створюється з метою отримання прибутку, щоб чисті активи на кінець звітного періоду перевищували суму чистих активів на початок цього періоду після вилучення зобов'язань перед державним бюджетом, Пенсійним фондом, тобто будь-яких внесків власників протягом звітного періоду та будь-яких виплат. Оцінка фінансової стійкості підприємства характеризується визначенням відповідних коефіцієнтів:

1) концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії);

2) концентрації залученого капіталу;

3) довгострокового залучення позикових коштів;

4) фінансової залежності;

5) маневреності власного капіталу

6) фінансової стабільності;

7) співвідношення залучених і власних засобів

8) фінансового ліверджу;

9) платоспроможності;

10) рівня рентабельності власного капіталу.

Для визначення оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно користуватися даними фінансової звітності - Балансу (ф. № 1) і Звіту про фінансові результати (ф. № 2).[17].

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії К_а) визначається відношенням власного капіталу до балансової вартості господарських засобів. За нормативом К_а > 0,52.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу (К_З) визначається відношенням суми залученого капіталу до загальної суми господарських засобів. За нормативом К_З < 0,5, що абсолютно підтверджує одержаний фактичний коефіцієнт концентрації залученого капіталу на підприємстві.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (К_Д.З)_. визначається відношенням довгострокових зобов'язань до суми довгострокових зобов'язань і власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової залежності (К_Ф.З)_. визначається відношенням суми господарських засобів до власного капіталу. За нормативом К_Ф.З. < 0,5, звідси фінансова залежність наявності господарських засобів по відношенню до власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (К_М.В.К.) визначається відношенням власних оборотних засобів за мінусом суми поточних зобов'язань до власного капіталу. Одержаний коефіцієнт маневреності власного капіталу підтверджує, що власних оборотних активів у підприємстві недостатньо для маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової стабільності (К_Ф.С.) визначається відношенням власного капіталу до позикових коштів. Норматив К_Ф.С = 1. Одержаний фактичний коефіцієнт підтверджує фінансову стабільність підприємства.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних засобів (К_СП) визначається відношенням суми залученого капіталу і поточних зобов'язань до власного капіталу. Норматив К_СП < 1. Одержаний фактичний коефіцієнт співвідношення залучених і власних засобів підтверджує, що залучені кошти по відношенню до власного капіталу.

Показник фінансового ліверджу (К_Ф.Л) визначається відношенням довгострокових зобов'язань до власного капіталу.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_а.л) визначається відношенням грошових коштів та їх еквівалентів у національній валюті та в іноземній валюті до суми поточних зобов'язань. Норматив К_а.л > 0,2-0,3.[14] Поточні зобов'язання згідно із Балансом (ф. 1), у тому числі короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, векселі видані, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зобов'язання за розрахунками з одержаних авансів з бюджетом, позабюджетних платежів, зі страхування, оплати праці, з учасниками, внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов?язання, тобто всього за розділом IV пасиву балансу.

Рівень рентабельності власного капіталу (К_р.р) визначається відношенням балансового прибутку до акціонерного капіталу. У проведенні дослідження розрахунку фінансової стійкості підприємства мають бути зацікавлені керівники самого підприємства для встановлення повної картини ефективності використання як власного, так і залученого капіталу, а також для прийняття відповідних рішень щодо поліпшення оцінки фінансової стійкості підприємства. [3]

Висновки до розділу 1

1.Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період. Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи фінансової звітності на підприємствах України регламентовані новими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р №87. Згідно з цим П(С)БО фінансова звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітності є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів. Баланс підприємства (форма №1) служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

2. Фінансова стійкість - це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

3. На фінансову стійкість впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, -- внутрішній і зовнішній аспекти.

4. Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

- коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);

- коефіцієнта фінансування;

- коефіцієнта фінансового лівериджу;

- коефіцієнта покриття процентів;

- коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами;

- коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел. Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Коефіцієнт покриття процентів характеризує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий кредит і демонструє, в скільки разів зароблені підприємством протягом звітного періоду кошти перевищують суму процентів позики. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована.

Розділ 2. Оцінка фінансової стійкості підприємства ПрАТ "КЗГО"

2.1 Загальна характеристика підприємства ПрАТ "КЗГО" та аналіз економічних показників

фінансовий стійкість капітал платоспроможність

Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" (далі ПрАТ "КЗГО") є одним з найбільших заводів України по виготовленню деталей, вузлів та машин гірничо-збагачувального обладнання.

Основна задача заводу в системі галузевого i територіального розподілу виробництва - це забезпечення потреб гірничо-збагачувальних i металургійних комбiнатiв, шахт Криворізького i Нiкопольского - Марганцевого рудних басейнів у необхідному устаткуванні, деталях i вузлах

Територія підприємства складає 99,64 га.

Чисельність персоналу складає 2887 чоловік.

Основні види продукції підприємства: сталеве i чавунне лиття, кування i штампування, механічно обробленні i вузли, зварені металоконструкцii.

На ПрАТ "КЗГО" установлене переважно універсальне устаткування, що обумовлено типом органiзацiї виробництва (такого типу заводи побудовані в Казахстані i Старому Осколі) . Завод оснащений верстатами й устаткуванням, що дає можливість робити різні види обробки матерiалiв, виготовляти унiкальнi деталі i вузли.

Завод був створений у квiтнi 1958 року на пiдставi розпорядження Ради Мiнiстрiв та наказу Мiнiстра чорноi металургii. У 1994 роцi вiдбулась реструктуризація заводу у Закрите акціонерне товариство, яка закінчилась у 1996 році . Юридична адреса заводу : м. Кривий Рiг, вулиця Заводська 1 .

Розрахунки з бюджетом ведуться через КФ АКИБ "УкрСиббанк" , в якому відкрито розрахунковий рахунок підприємства.

Основною заготівельною базою і найважливішою технологічною ланкою виробництва є металургійний комплекс із замкнутим циклом: від виплавки більш 40 марок сталі і сплавів до отримання готових литих деталей, поковок і штампувань. До його складу входять цехи: фасонно-ливарні, термообрубні, ковальсько-пресовий, модельний і копровий цех. Предметом діяльності підприємства є:

- виробництво слюсарно - монтажних, металорізальних інструментів для машинобудівних підприємств, підприємств різноманітних галузей народного господарства, майстерень ремонтного профілю, сільськогосподарських підприємств, транспорту, а також власників легкових автомобілів;

- реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

- збереження на договірній основі мобілізаційних потужностей;

- надання послуг іншим юридичним особам;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації. Майно Товариства складається з основних засобів та обігових цінностей, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства. Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

Для аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства доцільно скласти таку таблицю (табл.2.1.).

Таблиця 2.1. Техніко-економічна характеристика ПрАТ "КЗГО"

Показники	Одиниця виміру	2009р.	2010р.	Відхилення	Темп приросту, %
I. Продукція
1.1.Обсяг промислової продукції (послуг) в оптових цінах без ПДВ та акцизного збору в діючих цінах	тис. грн.	322630	521325	198695	61.88
1.2.Зміна залишків незавершеного виробництва	тис. грн.	16161	21537	5376	75.03
II. Фінансові результати
2.1. Балансовий прибуток (збиток)	тис.грн.	50103	100975	50872	101,5
2.2.Собівартість виготовленої продукції	тис. грн.	234334	363244	128910	64.51
2.3. Виручка від реалізації продукції (товарів, послуг)	тис грн.	284436	464219	179783	61.27
III. Основні фонди
3.1. Річна вартість основних фондів	тис. грн.	19366	22901	3535	64.76
IV. Праця
4.1. Чисельність штатних працівників основної діяльності (середня)	чол.	2935	2887	- 48	101.66
4.2. Фонд оплати праці	тис. грн.	2354	4166	1812	56.50
V. Ефективність виробництва
5.1. Фондовіддача		12.1	15.86	3.76	76.29
5.2. Фондомісткість		0.08	0.063	-0.017	126.98
5.3. Фондоозброєність		6.598	7.932	1.334	83.18

Як видно з табл. 2.1, за 2010 рік на підприємстві випущено товарної продукції (в оптових цінах ) на 521325 тис. грн., що на 198695 тис. грн. більше обсягу 2009 року. Разом з тим збільшилось незавершене виробництво на 5376 тис. грн. Реалізовано продукції на 464219тис. грн., що на 61.27% більше реалізації минулого періоду. Від всієї господарської діяльності в 2010 році підприємство отримало прибуток на суму 100975 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про покращення фінансового стану підприємства, а саме про прибутковість виробництва. Все це свідчить про конкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про задовільну роботу відділів збуту та маркетингу. Собівартість виготовленої продукції збільшилась на 128910 тис. грн. (64.51%). Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить висока. Підприємству доцільно було б продати частину основних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отриману суму закупити нове обладнання, більш досконале. Показники фондовіддачі набагато бiльше нормативу, що рекомендується спеціалістами (в межах 3). Тобто на одиницю фондів приходиться менше одиниці продукції (на початок та кінець періоду відповідно 12 та 15). В 2010 році в порівнянні з відповідним періодом 2009 року чисельність всього персоналу знизилась на 1%, а фонд оплати праці збільшився на 56.50%.. Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2010 рік свідчать про добре становище підприємства. Це обумовлено достатнім забезпеченням виробництва власними обіговими коштами, своєчасністю розрахунків, невеликою заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом. Необхідно діяльність підприємства орієнтувати на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства. На ПрАТ "КЗГО" розроблена і впроваджена система менеджменту якості (Сертифікат 78100 7778 від 08.11.2005 р.), яка задовольняє вимоги стандартів 1809001-2000, ДСТУ ISO 9001-2001 і побудована з використанням рекомендацій стандарту 180 90.04-2000 в галузі вимірювання результативності робочих процесів, ступеня досягнення поставлених цілей, а також аналізу результатів вимірювання задоволеності споживачів і вироблення на цій основі рішень щодо вдосконалення системи. У чинній на ПрАТ "КЗГО" системі менеджменту якості забезпечується управління безліччю взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою видів діяльності, тобто забезпечується якість відповідне ІСО серії 9000, необхідне для контрактних відносин як із зарубіжними споживачами так і з вітчизняними. Ринок збуту- це всi гiрничо-збагачувальнi пiдприемства Кривого Рогу та областi, продукцiя характеризується великою якiстю та попитом, основними покупцями виступають Iнгулецький Гiрничо-збагачуваний комбiнат, Пiвдений та Пiвнiчний гiрничо-збагачувальнi комбiнати, з якими пiдприемство має довоготривалi контракти. ПрАТ КЗГО розширюе коло iноземних покупцiв, яке представлене гiрничо-збагачувальними комбiнатами Польшi,Росii, Нiмеччини, Угорщини та Словаччини.

Основними конкурентами пiдприємства на внутрiшньому та зовнiшньому ринках збуту є: ПАТ "Новокраматорський машинобудiвний завод", ПАТ "РЕГОМ", ПАТ "Днiпроважмаш", ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод", ПрАТ "Орджонiкiдзевський рудоремонтний завод", ВАТ "Оскольський завод металургiйного машинобудування", ВАТ "Уралмашзавод" Пiдприємства добувної галузi постiйно оновлюють виробниче обладнання закупаючи його у провiдних свiтових виробникiв i мають 2-3 рiчний термiн сервiсного обслуговування. Прiоритетним напрямком для нового обладнання ПрАТ "КЗГО" є освоєння виробництва запасних частин для нового обладнання iз закiнченням термiну сервiсного обслуговування. В дiяльностi ПрАТ "КЗГО" iснують певнi ризики, такi як: зниження платоспроможностi покупцiв i, як наслiдок, зниження обсягiв виробництва i реалiзацiї продукцiї пiдприємства; поява нових конкурентiв в галузi; наявнiсть посередникiв при реалiзацiї продукцiї; пiдвищення тарифiв на енергоносiї, сировину i матерiали. З метою уникнення цих ризикiв пiдприємством постiйно проводиться пошук нових ринкiв збуту, засвоєння виробництва нових видiв продукцiї, а також розроблення та впровадження технiчних i технологiчних заходiв щодо зниження видаткiв на матерiальнi i енергетичнi ресурси.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Причини збільшення чи зменшення майна підприємства визначають, вивчаючи зміни в складі джерел його формування. Надходження, купівля, формування майна може відбуватися за рахунок власних і позичених коштів (капіталу), характеристика співвідношення яких відкриває сутність фінансового стану підприємства. Так, збільшення долі позичених коштів, з однієї сторони, свідчать про загрозу фінансової нестабільності підприємства і збільшення рівня фінансового ризику, а з іншої - про активний перерозподіл ( в умовах інфляції і невиконання в строк фінансових зобов'язань) прибутку від кредитів по відношенню до підприємства-боржника.

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів приведений в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Аналіз складу та структури джерел коштів підприємства

Джерела коштiв	2009р.	2010р.	Змiни за перiод
Власний капiтал
Статутний капітал	150	150	0
Додатковий капітал	7301	7301	0
Нерозпод прибуток	(30062)	21469	51531
Всього за розд 1	-22610	28920	51530
Векселi виданi	42873	48535	5662
Поточнi зобов
Кредит.забор.	42317	45264	2947
Розрахунки з:
Одерж авансiв	7605	12169	4564
Бютжетом	2317	2385	68
Позабют плат	140	0	-140
Страхування	1461	2023	562
Оплата працi	3265	4166	901
Iншi поточ.зобов	30350	14047	-16303
Всього за розд 4	130328	128591	-1737
Баланс	238046	199320	-38726

З таблиці 2.2. бачимо, що зменшення джерел формування майна підприємства за 2010 рік на 38726 тис. грн. обумовлено зменшенню суми позикових коштів на 1737 тис. грн.. Разом с тим власні кошти збільшилась на 51530 тис. грн. Зменшення залучених коштів відбулось за рахунок зменшення кредиторської заборгованості по всіх статтях. В структурі власних коштів найбільш питому вагу мають додатковий та статутний капітал Доля додаткового капіталу у власних коштах за звітній період залишилася без змін, розмір статутного фонду не змінився. За даний період 2009-2010 сума власних оборотних коштів зросла з 581 тис. грн. до 668,1 тис. грн. Позитивним є зменшення питомої ваги залучених коштів на 55,41%, хоча короткострокові кредити підприємство не залучає. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину об'єму кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зменшення її об'єму в звітному році свідчить про фінансові зростання та стабiльнiсть на підприємстві. Про це свідчить і зменшення заборгованості робітникам по оплаті праці . За рік зменшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом та, зі страхування , з позабюджетних платежів, з іншими кредиторами . Заборгованість по авансах одержаних зменшилась . Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла на 2947 тис. грн. Тобто підприємство використовує кошти, які йому не належать в меншому розмiрi. Це сприяє покращенню фінансового стану підприємства, але якщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно повертаються. В іншому випадку виникає прострочена кредиторська заборгованість. Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності. У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства. Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають під вплив інфляції. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Адміністрацію цікавить віддача (прибутковість) усіх виробничих активів; потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на капітал що інвестувався; власників і засновників - прибутковість акції і т.д. Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні: Рентабельність продажу. Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.

	(2.1)

Нормальною вважається рентабельність не менша 30%, в умовах високого податкового тиску - 15%. Рентабельність у 2010р. для підприємства становила:

Рп = 51530 / 464219 = 0,11 (11 %).

Звідси робимо висновок, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 11 копійок прибутку від кожної гривні продажу.

У 2009р - Рп = 14202 / 284436 = 0,04 (4%).

Таким чином, у 2009 році прибуток становив всього 4 копійки від кожної гривні продажу.

Рентабельність капіталу. Показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження його свідчить про падаючий попит на продукцію підприємства і про надто високий рівень нагромадження активів. Цей показник визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу. Рентабельність майна Характеризує ефективність використання основних засобів підприємства. Цей показник визначається як співвідношення валового прибутку і середньорічної вартості основних засобів підприємства.

	(2.2)

Вона складає: 100975 / 22901 = 4.4 (40.4%) за 2010 та 50103 / 19366 = 2.59 (20.59%) за попередній рік. Рентабельність продукції. Цей показник дає можливість побачити скількох прибутків отримано на одиницю собівартості реалізованої продукції.

Рентабельність продукції = прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (ряд. 50 ф. № 2) / повна собівартість реалізованої продукції (ряд.40 ф. № 2). (2.3)

Вона складає: 100975 / 363244 = 0.27 (27.8%) за звітний період та 50103/234334 = 0,21 (21%) за попередній період. Рентабельність продукції за звітний рік виросла на 7 % . Значить кожна гривня витрачена на виробництво принесе тільки 27 копійок прибутку.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондомісткості продукції. Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондомісткість, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

ПрАТ "КЗГО" веде бухгалтерський облiк та складає фiнансову звiтнiсть згiдно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi", затвердженими в Українi Положеннями (стандартами) бухгалтерського облiку. Амортизацiя (знос) основних засобiв нараховується прямолiнiйним методом вiдповiдно до строкiв корисного використання, узгоджених з технiчним персоналом. Амортизацiя (знос) малоцiнних необоротних активiв i бiблiотечних фондiв нараховується в розмiрi 100% вiд їх вартостi в першому мiсяцi використання. Амортизацiя нематерiальних активiв, якi мають граничний термiн використання, нараховується прямолiнiйним методом. Запаси вiдповiдно до облiкової полiтики оцiнюються за найменшою з двох величин: - первiсної вартостi (для придбаних запасiв), собiвартостi (для виготовлених запасiв); - чистої вартостi реалiзацiї. Одиницею запасiв для бухгалтерського облiку вважається окреме найменування запасiв. При передачi запасiв у виробництво та реалiзацiю, оцiнка їх вартостi здiйснюється за методом iдентифiкованої вартостi. Розрахунок резерву знецiнення запасiв проводиться кожного мiсяця. Сума резерву знецiнення вiдноситься на витрати звiтного перiоду. Фiнансовi iнвестицiї облiковуються на балансi пiдприємства вiдповiдно до норм встановлених П(С)БО 13 "Фiнансовi iнструменти" i входять в облiкову групу фiнансовi активи. Фiнансовi активи вiдображаються на балансi пiдприємства, якщо воно є учасником договору щодо купiвлi таких фiнансових активiв. Дебiторська заборгованiсть вiдображається за чистою реалiзацiйною вартiстю, величина резерву сумнiвних боргiв визначається виходячи з платоспроможностi окремих дебiторiв. На протязi звiтного перiоду облiкова полiтика пiдприємства не змiнювалась, консолiдацiя фiнансових звiтiв не проводилась.

Оцінка фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності, надійності підприємства як партнера. У значній мірі втрачає значення контроль виконання планів, які регламентують діяльність підприємств, зростає потреба в оцінці фінансового стану та аналізі ліквідності (платоспроможності) підприємства. Ліквідність підприємства - це можливість у практичній ситуації, що склалася, погасити всі свої зобов'язання перед контрагентами, банками, акціонерами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності. В економічній практиці підприємств України поступово впроваджується методика оцінки фінансової стійкості і платоспроможності економічних агентів (суб'єктів ринкових відносин), яка за змістом відповідає міжнародним вимогам і ґрунтується на даних фінансової звітності і бухгалтерського балансу. В залежності від мети дослідження конкретних аналітичних задач в першу чергу необхідно агрегувати основні розділи активу і пасиву балансу. Агрегована форма бухгалтерського балансу показана на умовних даних. З орієнтацією на розробку бізнес-планів доцільно згрупувати окремі показники в основні групи:

- запаси і затрати (33);

- власні оборотні кошти (ВОК);

- джерела формування запасів (ДФЗ).

Запаси і затрати (33) визначаються за даними бухгалтерського балансу як підсумок II розділу активу балансу. Власні оборотні кошти (ВОК) розраховуються за наступною методикою: ВОК= поточні активи - поточні пасиви Таким чином, власні оборотні кошти - це різниця між поточними оборотними активами (вартість оборотного капіталу в матеріально-речовій і грошовій формах) і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями підприємства (короткострокові кредити, зобов'язаннями перед: постачальниками, бюджетом по податках і платежах, працівниками, іншими підприємствами по отриманих авансах і т.д.).

Джерела формування запасів (ДФЗ) визначаються таким чином: ДФЗ = власні оборотні кошти + короткострокові кредити банку і короткострокові позики для покриття запасів + розрахунки з кредиторами за товари, роботи послуги Порівнюючи приведені вище три основні показники (33, ВОК і ДВЗ), в практиці фінансового менеджменту можна умовно виділити такі рівні фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютну фінансову стійкість, яка характеризується нерівністю:

33 < ВОК (2.4)

2) нормальну фінансову стійкість, для якої виконується наступна нерівність:

ВОК < 33 < ДФЗ. (2.5)

3) нестійкий фінансовий стан, для якого характерною є нерівність типу:

33 >ДФЗ. (2.6)

Економічний зміст даної нерівності полягає в тому, що запаси і затрати неможливо покрити джерелами коштів.

4) критичний фінансовий стан характеризується такою ситуацією, коли не тільки не виконується нерівність , але й мають місце " непокриті збитки", а також "довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк.

Основні показники фінансового стану ПрАТ "КЗГО" наведені в табл.2.3. та графічно представлені на рис.2.1.

Таблиця 2.3 Показники фінансового стану ПАТ "КЗГО"

Показники	2009	2010
ЗВ	89755	125960
ВОК	58790	66890
ДФЗ	44415	74184



Рис.2.1. Графічне представлення показників фінансового стану підприємства ПрАТ "КЗГО" (тис. грн.)

Аналіз отриманих даних свідчить про стійкий фінансовий стан. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори воднораз пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде в змозі розрахуватися в повному обсязі.Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони дещо мобілізовані в активи, які повільно реалізуються, і в дебіторську заборгованість.

...