Управління фінансовою стійкістю промислового підприємства

2.3 Оцінка фінансової стійкості ПрАТ "КЗГО"

Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку активу балансу, тобто відношення загальної суми власного капіталу до майна підприємства. В практиці цей відносний показник отримав назву коефіцієнт автономії. По ньому дивляться, наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу.

Коефіцієнт автономії = Власний капітал / Майно підприємства (2.7)

Підставляючи у формулу (2.7) дані з балансу ПАТ "КЗГО" отримуємо:

коеф. автоном.на початок 2009р = (-30086)/95590=-0.31474

коеф. автоном.на кiнець 2009р = (-22610)/115012=-0.196588

коеф. автоном.на кiнець 2010р= 28920/159819=0.180955

На основі розрахунків можна зробити висновок, що доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить низька у 2009 роцi, це пояснюється значними збитками у виробництві. Але на кінець 2010 року трапилось досить значне підвищення коефіцієнта, це свідчить про те, що виробництво досить швидко виходить з кризи, хоча доля залученого капіталу залишається високою, норматив >0.5, відхилення вiд нормативу 0.3. Взагалі отримані дані свідчать про високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Похідними від коефіцієнта автономії є такі показники, як коефіцієнт фінансової залежності та коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до коефіцієнту автономії. Збільшення цього показника в динаміці означає збільшення долі позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (100%), то підприємство повністю фінансується за рахунок власних коштів. Коефіцієнт фінансової стійкості вираховується як співвідношення власних та позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має достатній запас фінансової стійкості і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт фінансової стійкості повинен дорівнювати 0.85 - 0.90

Здійснимо розрахунки показників фінансової залежності ПрАТ "КЗГО":

коеф.фiн. залежності на початок 2009р= 95590/(-30086)=-3.177225

коеф.фiн. залежності на кінець 2009р=115012/(-22610)=-5.086776

коеф.фiн. залежності на кінець 2010р= 159819/28920=5.526245

Показник фінансової стійкості підприємства не відповідає нормативному значенню. Більш чітко ступінь залежності підприємства від залучених коштів виражається у коефіцієнті співвідношення залучених та власних коштів. Він показує, яких коштів у підприємства більше - залучених чи власних. Чим більше коефіцієнт, тим більше залежність підприємства від залучених коштів. Допустимий рівень залежності визначається умовами роботи кожного підприємства і, в першу чергу, швидкістю обігу обігових коштів. Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів є часткою від ділення всієї суми зобов'язань по залучених позичених коштах на суму власних коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучило підприємство на 1 грн. вкладених у активи власних коштів. Нижче здійснений розрахунок коефіцієнту співвідношення залученого і власного капіталу для ПрАТ "КЗГО"

На початок 2009 = (-8+125684)/(-30086)=-4.177225

На кінець 2009 = (5+5639+130328)/(-22610)=-6.013799

На кінець 2010 = 6+128591/28920=4.446646

Цей коефіцієнт не має нормативного значення i залежить вiд виду господарської дiяльностi, як видно з розрахунків, на початок i кінець 2009 року частка залученого капіталу більша, це пояснюється кризовим становищем виробництва, на кінець 2010 року, власні кошти почали переважати над залученими - підприємство виходить з кризового становища. Стан обігових коштів відображається в показниках забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами та маневреності власних коштів. Коефіцієнт маневреності власних коштів визначається співвідношенням власних оборотних коштів підприємства та власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності = власні оборотні кошти / власний капітал

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан. Деякі автори вважають оптимальним значення цього показника рівним 0,5, а для показника забезпеченості власними оборотними коштами матеріальних запасів пропонується критерій на рівні не нижче 0,6. Але ці критерії, що пропонуються, можуть бути взяти під сумнів. Використовуючи формулу розрахуємо коефіцієнт маневреності для ПрАТ:

На початок 2009=(-30086-27665)/(-30086)=1.919531

На кінець 2009= (-22610-25163)/(-22610)=2.112915

На кінець 2010= 28920-33783/28920=-0.168154

Нормативного значення цей коефiцiєнт не має, ступінь мобiльностi зменшився у звітному році в порівнянні з попереднім, це означає, що можливість маневрувати власними засобами у підприємства знизилась.

Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства (РВОЗ). Він визначає, яку долю в вартості майна складають основні засоби виробництва. Коефіцієнт розраховується як відношення сумарної величини основних засобів (по залишковій вартості) до вартості майна підприємства за підсумком балансу (валюти балансу).

Коефіцієнт РВОЗ = Основні засоби / Майно підприємства (2.9)

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Він є дуже важливим, якщо дане підприємство бажає встановити договірні відносини з новими партнерами - постачальниками або покупцями. Коефіцієнт реальної вартості майна у таких постачальників або покупців допоможе підприємству скласти уяву про їх виробничий потенціал та доцільність укладання договорів з ними з цієї точки зору. Нормальним вважається обмеження, коли реальна вартість майна складає більш 0,5 від загальної вартості активів.

За допомогою формули (2.9) розрахуємо коефіцієнт РВОЗ для ПрАТ "КЗГО".

На початок 2009 = 21956/95590=0.229689

На кінець 2009 = 19366/155012=0.124932

На кінець 2010 = 22901/159819=0.143293

Коефіцієнт РВОЗ є незадовільним за всiмома періодами, тобто виробничий потенціал підприємства досить низький, але поступово підприємство збільшує цей показник ,що пояснюється стабiлiзацiєю виробництва.

Висновки до розділу 2

Приватне акцiонерне товариство "Криворизький завод гiрничого обладнання" є одним з найбiльших заводiв Украiни по виготовленню деталей, вузлiв та машин гiрничо-збагачувального обладнання. Основнi види продукцii підприємства: сталеве i чавунне лиття, кування i штампування, механiчно обробленнi i вузли, зваренi металоконструкцii. Територiя підприємства складає 99,64 га. Чисельнiсть персоналу складає 2887 чоловiк.

Від всієї господарської діяльності в 2010 році підприємство отримало прибуток на суму 100975 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про покращення фінансового стану підприємства, а саме про прибутковість виробництва. Все це свідчить про конкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про задовільну роботу відділів збуту та маркетингу. Собівартість виготовленої продукції збільшилась на 128910 тис. грн. (64.51%).

Зменшення джерел формування майна підприємства за 2010 рік на 38726 тис. грн. обумовлено зменшенню суми позикових коштів на 1737 тис. грн. Разом с тим власні кошти збільшилась на 51530. Аналіз отриманих даних свідчить про стійкий фінансовий стан. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори воднораз пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде в змозі розрахуватися в повному обсязі. Хоча підприємство в цілому, забезпечене оборотними коштами, але всі вони дещо мобілізовані в активи, які повільно реалізуються, і в дебіторську заборгованість.

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить низька у 2009 роцi, це пояснюється значними збитками у виробництвi. Але на кінець 2010 року трапилось досить значне пiдвищення коефіцієнта, це свiдчить про те, що виробництво досить швидко виходить з кризи, хоча доля залученого капiталу залишається високою, норматив > 0.5, відхилення вiд нормативу 0.3.

Коефiцiєнт залученого та власного капіталу не має нормативного значення i залежить вiд виду господарської дiяльностi , як ми бачимо на початок i кiнець 2009 року частка залученого капталу більша, це пояснюється кризовим становищем виробництва, на кінець 2008 року, власні кошти почали переважати над залученими - підприємство виходить з кризового становища.

Стан обігових коштів відображається в показниках забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами та маневреності власних коштів. Ступінь мобiльностi зменшився у звітному році в порiвняннi з попереднім, це означає, що можливість маневрувати власними засобами у підприємства знизилась початок 2009р. = 1.919531, кінець 2009 = 2.112915, кінець 2010= -0.168154 Коефіцієнт РВОЗ є незадовільним за всiмома періодами, тобто виробничий потенціал підприємства досить низький, але поступово підприємство збільшує цей показник, що пояснюється стабiлiзацiєю виробництва: початок 2009 = 0.229689, кiнець 2009 = 0.124932, кiнець 2010 = 0.14329.

Розділ 3. Шляхи удосконалення забезпечення фінансової стійкості підприємства

3.1 Напрямки удосконалення фінансового стану ПрАТ "КГЗО"

Підприємство, що аналізується, виготовляє слюсарно - монтажні, металорізальні інструменти, обладнання для гірничо-збагачувальних комбiнатiв, підприємств різноманітних галузей народного господарства, майстерень ремонтного профілю, транспорту, а також власників легкових автомобілів. На думку фахівців підприємства вироби користуються попитом, відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов'язано з великим рівнем фондомісткості продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даних виробів. Тому найголовніша задача для даного підприємства - зниження собівартості.

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу. Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання.

На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь - якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів. Скорочення витрат по амортизації виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, збільшення їх навантаження.

Можна порекомендувати виробництво продукції значною кількістю маленьких серій, тоді витрати по складуванню готової продукції будуть мінімальними. Але, з іншого боку, збільшаться витрати на підготовку виробництва. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва. Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у ПАТ "КЗГО" є нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика сума готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться.

1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

2. Отримання дебіторської заборгованості.

3. Продаж резервних грошових активів.

4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5. Отримання банківських кредитів.

6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи для ПрАТ "КЗГО" більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання. Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми.

У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела формування власного капіталу ПрАТ "КЗГО" - прибуток та амортизаційні відрахування. Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

- прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

- знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

-зменшити витрати на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба також розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців. Поряд з власним капіталом ПрАТ "КЗГО" певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

- відносна простота формування базових показників оцінки вартості, це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

- виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

- вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором, чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

- залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан.

Щодо позикового капіталу, то у ПрАТ "КЗГО" при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства. Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства. Хоча залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторської заборгованості.

3.2 Оцінка ефективності запропонованих заходів, щодо підвищення фінансової стійкості ПрАТ "КЗГО"

В результаті запропонованих варiантiв, не важко спрогнозувати ефективність запропонованих заходів, які направлені на підвищення фiнансовоi стiйкостi ПрАТ "КЗГО". Таким чином, можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант - залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Реалізація продукції з негайною оплатою, отримання дебіторської заборгованості, продаж резервних грошових активів, продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів), отримання банківських кредитів, залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків. Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що вони не приведуть до збільшення валюти балансу, а звідси i покрашення фiнансовоi стiйкостi. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх - можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи: визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років; періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів; якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора; використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій; продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно; при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю; використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій; відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу; страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами; обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому буде сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Буде розроблена гнучка система знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу. Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових коштів).

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та спеціальні фонди. Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців. Не слід також нехтувати позиковим капіталом. В розвинутих країнах за питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості: відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит; виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток; вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу; залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.

Висновки до розділу 3

На основі аналізу фінансових показників ПрАТ "КГЗО" можна розробити ряд рекомендаційних заходів щодо покращення загального фінансового стану. Якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант - залучення позик. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва. Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми.

У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика. Для удосконалення діяльності треба: прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання,знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів, зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан.

Залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторської заборгованості. Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи: визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років; періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів; якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора; використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій; продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно; при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових коштів). Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел.

Висновки

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами. Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків.

Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність - обов'язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов'язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.

В умовах організації ринкових форм господарювання перед підприємствами стоїть проблема зміцнення фінансової стійкості. Зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства залежить від повноти досягнення тактичних цілей. В умовах кризи основними тактичними цілями є: - усунення неплатоспроможності підприємства; - відновлення фінансової стійкості підприємства; - зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання. Відновлення фінансової стійкості підприємства можливе лише за умови досягнення таких оперативних цілей: - збільшення обсягу позитивного грошового потоку; - зниження обсягів споживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді.

Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання підприємства залежить від досягнення таких оперативних цілей: - збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції; - перегляду окремих напрямків фінансової стратегії підприємства.

На фінансову стійкість впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, -- внутрішній і зовнішній аспекти. Очевидно, що загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах економічного механізму в Україні. Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва.

Практика оцінки фінансової стійкості проводилась за матеріалами підприємства ПАТ "КГЗО". Аналіз основних-техніко економічних показників діяльності підприємства виявив, що спостерігається зростання деяких показників і на кінець 2010р. чистий прибуток складає 464219 тис.грн. Далі було проведено аналіз балансу підприємства за 2009-2010рр. Аналіз структури виявив, що структура балансу майже ідентична по всіх роках. Такі дані викликані тим, що структура балансу цілком залежить від галузі в який працює підприємство. Дослідне підприємство працює в виробничий галузі, тому в структурі активів підприємства значну долю займають основні фонди, в структурі пасивів підприємства власний капітал. Аналіз фінансового стану підприємства виявив, що на підприємстві висока ліквідність, платоспроможність та стійкість, загальний фінансовий стан підприємства гарний. Аналіз фінансової стійкості виявив, що по всіх роках спостерігається кризовий фінансовий стан, це говорить про нестачу власних оборотних ресурсів та про те що підприємство має кредити та позики, які не погашенні, а також прострочену кредиторську заборгованість. Згідно розрахункам спостерігається, постійний значний ріст вартості матеріальних оборотних засобів, такий ріст викликано збільшенням росту обсягів виробництва. І при такому приросту навіть значні збільшення власних оборотних засобів (ВОЗ) на 219543 тис.грн в 2009р., а в 2010 навіть на 349005 тис.грн., залишили підприємство в кризовому стані. Далі було проведено аналіз відносних показників фінансової стійкості, які виявив, що не дивлячись на значну долю власного капіталу в структурі балансу, підприємство залежить від зовнішніх джерел фінансування, за рахунок того, що більшість власних засобів капіталізоване і не використовуються в обігу. Аналіз фінансової стійкості виявив, що найвищий запас фінансової стійкості в 2010 р., він дорівнює 41,50% або 852257 тис.грн. В цілому аналіз фінансової стійкості ПАТ "КЗГО" за 2009-2010рр.., виявив: - на підприємстві спостерігається фінансова криза по всіх роках- виявлена деяка нестача власних оборотних засобів, які на 50% покривають потреби підприємства; -на кiнець 2008р виявлена не дуже значна залежність від зовнішніх джерел фінансування. Отже підводячи підсумки аналізу з упевненістю можна сказати, що на ПАТ "КГЗО" має достатню фінансову стійкість яка потребує незначного збільшення. Аналіз внутрішніх факторів ризику підприємства виявив що на кінець 2010 року низька імовірність банкрутства.

Список використаних джерел

1. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник - К.: КНЕУ, 2008. - 460с.

2. Шкарабана С.І., Економічний аналіз діяльності промислових підприємств та об'єднань. - Тернопіль ТАНГ 2005

3. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Підруч.: Пер. з англ. -- К.: Молодь, 2001.

4. Господарський кодекс України-К. 2008

5. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р., №698-Х1

6. Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства: Методичні підходи // Економіка, фінанси, право. -- 2005.

7. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента - К.: НИКА-ЦЕНТР, 1999

8. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства - К.: ЛИБІДЬ, 2006

9. Національні стандарти бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік - 2001. №37.

10. Закон України "Про внесення змін до ст. 20 Закону України "Про підприємства України" від 21 вересня 2000 р., №1963-111.

11. Ареф'єва О.В. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. Посібник.- К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2002.

12. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р., №887-ХИ.

13. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р., №283/97-ВР.

14. Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент.: Навч. Посібник. - К.: 2006.

15. Фінансовий менеджмент під ред.-ю Самсонова Н.Ф.: Підручник. - М.: 2001

16. Криворучко М.І., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів - К.: "Феникс", 1997.

17. Білик М. Державні підприємства як об'єкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки // Український журнал "Економіст" - 1999. №1

18. Geoffrey R. Loftus and Elizabeth F. Loftus. Essence of Statistics - N.Y.: Alfred A. Knoff, Inc., 1994

19. Жак Ришар. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. / перевод з французского под ред. Л.П. Белых: М. "Аудит", "ЮНИТИ", 2007

20. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. Учебное пособие. Минск, М. И.П. "Экоперспектива", 1998.

21. Уткин Э.А. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов

22. Фінанси підприємств. Підручник / за ред. к.е.н.проф. А.М. Поддерьогіна: К; КНЕУ, 2005

23. Джей К.Шим, Джоел Г.Сигел. Финансовый менеджмент. М.: "Филинъ

24. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Учебное пособие: М. "Финансы и статистика", 2007

25. Фінансовий менеджмент під ред.-ю Самсонова Н.Ф.: Підручник

26. Справочник финансиста предприятия / Под ред. А.А. Воло-дина. - М.: ИНФРА-М, 2009

27. Бланк И.А. Управление использованием капитала. - К.: Эль-га, 2002.

28. Справочник финансиста / Под ред. проф. Э.А. Уткина - М.: Ассоциация авторов и издателей "ТАНДЕМ". - М.: Изд-во ЭКМОО, 2006

29. Крамаренко Г.О, Чорна О.Є Фінансовій менеджмент.: підручник. - К.: 2006.

30. Брігхем Свхен. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: Молодь, 2007

Размещено на Allbest.ru

...