Процес управління фінансовим лізингом підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

фінансовій лізинг ринковий банк

Сьогодні Україна стоїть на шляху переходу до розвиненої ринкової економіки. Проте цей шлях є досить непростим. Однією з перешкод до розбудови високорозвиненої держави є високий рівень морального та фізичного зносу техніки та технологій, що використовуються нині вітчизняними підприємствами. Застарілі техніка та технології, а нерідко і відсутність необхідного обладнання є причиною погіршення умов праці людей, зниження продуктивності праці, низької якості продукції, виникнення аварій тощо. Без інвестицій в оновлення основних засобів Україна не може сподіватися на досягнення проголошених нею соціальних та економічних цілей. Неможливо підняти матеріальний добробут людей в умовах низької продуктивності праці, неефективності виробництва, низької конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Проте оновлення основних фондів за рахунок власних коштів є сьогодні нерозв'язною проблемою для більшості підприємств України, а банківські кредити сьогодні недоступні більш ніж третині підприємств. В таких умовах чи не єдиним виходом з ситуації, що склалася в Україні, є лізинг.

Лізинг виступає тим фінансовим механізмом, що дозволяє придбати необхідну техніку на умовах поступової сплати коштів, зароблених на її експлуатації. В сучасних умовах саме лізинг для більшості вітчизняних підприємств може стати одним з реальних джерел технічного і технологічного переоснащення. Виступаючи альтернативою банківському кредитуванню, лізинг сьогодні набуває все більшої популярності в Україні. Проте на шляху розвитку лізингу в Україні постають об'єктивні перешкоди пов'язані з загальною макроекономічною ситуацією в країні, відсутністю сприятливого правового середовища, несприятливим оподаткуванням, проблемами визначення платоспроможності клієнтів, неадекватністю фінансового забезпечення лізингових угод і нестачею дешевих фінансових ресурсів українських лізингових компаній. Упродовж кількох останніх років популярність лізингу в Україні як альтернативного інвестиційного механізму зросла. Разом із тим, представники влади та бізнесу ще не в повній мірі усвідомлюють його переваги для економіки країни в цілому та для кожного підприємства зокрема.

Актуальність зазначеної теми обумовлюється тим, що лізинг є унікальним інвестиційним механізмом оновлення основних засобів, його частка у ВВП та загальних інвестиціях, у світовій практиці, є значною.

Ціль роботи полягає в розгляді вимог до лізингоодержувача з позицій Української Лізингової Компанії. Предметом є механізм реалізації здійснення лізингових операцій в компанії. Об'єкт дослідження - процес управління фінансовим лізингом підприємства.

Метою даної роботи є виявлення теоретичних основ організації, розкриття діючої практики з питань управління фінансовим лізингом, та також пошук напрямів вдосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

В роботі вирішені наступні задачі: досліджено теоретичні основи та необхідність управління фінансовим лізингом в сучасних умовах, проведено аналіз нормативно-законодавчої бази, визначено шляхи оптимізації управління фінансовим лізингом тощо.

Дослідженням проблеми використання лізингу в процесах відтворення основного капіталу були розглянуті наукові дослідження таких авторів, як : Капроні Р., Сусанян К.Г., Чекмарева Е.Н., Ткачев Д.В., Хмільовський В.М., Шевчук Ю., Внукова Н. У цих роботах наведені пропозиції щодо вдосконалення лізингових операцій, розглянуті питання управління фінансовими коштами підприємств та ефективності оновлення основних виробничих фондів.

Проведено аналіз законодавчих актів, що регулюють лізингові відносини: Закон України “Про лізинг”, Закон України “Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг”, Закон України “Про внесення змін до ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок реєстрації договорів лізингу”, та ін.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі дозволять оновити виробництво, отримати найсучасніше устаткування, і цим самим покращити якість продукції без залучення банківського кредитування.

1. Загальна частина

1.1 Теоретико-суттєва характеристика та особливості впливу ринкового середовища на розвиток фінансового лізингу

Лізинг став невід'ємною часткою економічної структури зарубіжних країн. Так, у 1994 році світовий обсяг лізингових інвестицій в машини та обладнання склав 356,4 мільярдів американських доларів. З них на США припадало більше третини світових операцій по лізингу у співставних цінах, на країни Західної Європи - біля 25 відсотків, на Японію - 17,1 відсотка. У 1996 році обсяг лізингу в країнах з високими, середніми та низькими доходами склав відповідно 313, 39 та 5 мільярдів доларів США.

На Україні ця підприємницька діяльність розвивається досить повільно.

Це пов'язано зі спадом виробництва, кризою неплатежів, інфляційними процесами. Крім цього, лізинг не одержав широкого розповсюдження через слабку інформованість про його можливості та переваги, недосконалість нормативно-правової бази, відсутність стимулювання та підтримки з боку держави. Тому на сьогоднішній день обсяг лізингових операцій у нашій країні складає менше 300 мільйонів гривень. Лізинг в Україні повинен розглядатися як спосіб активізації інноваційної діяльності, джерело фінансування, метод структурної перебудови економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків з врахуванням всіх особливостей входження держави до ринку.

Стимулювання розвитку науково-технічного прогресу, оновлення основних виробничих фондів, покращення організації виробництва та праці, процесів постачання та збуту можливе завдяки лізингу.

Ця операція поєднує елементи оренди, кредиту, інноваційної, інвестиційної та зовнішньоторгової діяльності і є прийнятною для будь-якого підприємства незалежно від форми власності, обсягу виробництва, наявної фінансової та матеріальної застави.

Термін “лізинг” походить від англійського слова “to lease” - орендувати, брати в оренду. Хоча в історичному плані операції типу “лізинг” відомі були ще в древньому Вавилоні близько 2 тис. років до н.е., але початком лізингових операцій закордонні дослідники приймають 1877 р., коли американська компанія “Белл Телефон Компані” прийняла рішення замість продажу телефонів здавати їх в оренду.

Потужний імпульс розвитку лізингу дало створення спеціальних лізингових операцій, для яких лізинг став не тільки засобом торгівельної політики, але й предметом діяльності. Перша лізингова компанія “Юнайтед Стейтс лізинг корп.” була створена в 1952 р. у Сан-Франциско (США). У Європі перша лізингова компанія - “Дойче лізинг ГМБХ” - з'явилася в 1962 р. у Дюссельдорфі (ФРН). Європейський ринок лізингу тут існує з 1972 р.

В українській мові немає точного аналога терміна “лізинг”. Будь-яке його визначення не є вичерпним і не враховує всіх форм прояву цього гнучкого кредитного інструмента.

Щодо економічної сутності лізингу поки що не існує єдиної думки серед економістів.

Лізингові операції прирівнюються до кредитних з усіма нормами і правилами державного регулювання, що випливають із цього. Однак від кредиту лізинг відрізняється тим, що після закінчення його строку й виплати всієї обумовленої суми договору обґєкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо договором не передбачений викуп об'єкта лізингу по залишковій вартості або передача у власність лізингоотримувачу). При кредиті ж банк залишає за собою право власності на об'єкт як застава позички.

Економічна сутність лізингу робить його застосування найбільш ефективним у галузях, що випускають продукцію високого ступеня готовності, збут якої багато в чому визначається її конкурентоспроможністю й наявністю коштів у користувача цієї продукції.

Лізинг, з теоретичної точки зору, є організаційною формою підприємницької діяльності, яка виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Однак, як і кожне самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різні форми виявлення, які можна подати з різним ступенем конкретності.

Лізинг відноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня, в порівнянні з орендою, банківською чи комерційною, оскільки він передбачає і вимагає широкого діапазону знань і фінансового бізнесу, і положення у виробництві, на ринках устаткування та нерухомості, а також мінливих потреб клієнтів та особливостей оренди, тобто лізинг включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні.

Формами лізингу називаються особливі взаємовідносини між сторонами лізингового договору:

- зворотній лізинг - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг;

- пайовий лізинг -- це здійснення лізингу за участі суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 % вартості набутого для лізингу майна;

- міжнародний лізинг -- це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Щодо об'єкту лізингу, то ним, взагалі, може бути будь-яке майно. Найчастіше в усьому світі в лізинг дабть основні засоби, які икористовуються для господарської діяльності, такі, як виробниче та будівельне обладнання, транспортні засоби, офісна техніка тощо. Але бувабть також випадки лізингу живих тварин, медичного обладнання тощо. Однак на практиці лізингодавці завжди обмежені юридичною базою, в якій вони працюють.

Отже, об'єктами лізингу в Україні може бути будь-яке рухоме майно яке відноситься до основних засобів, у тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, обладнання), яка може вільно обертатись на ринку і до якої нема обмежень щодо передачі його в лізинг.

Суб'єктами лізингу можуть бути:

- лізингодавець -- суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

- лізингоодержувач -- суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об 'єкти лізингу за договором лізингу;

- продавець лізингового майна (далі -- продавець) -- суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Отже, в лізингових угодах допускаються до участі лише суб'єкти підприємницької діяльності. Тобто юридичні та фізичні особи, що отримали свідоцтво про державну реєстрацію у встановленому чинним законодавством порядку, тобто виключені з кола потенційних лізингоодержувачів: бюджетні установи та організації (лікарні, науково-дослідні інститути тощо), органи державної влади та місцевого самоврядування, наукові, освітні установи та приватні особи.

Відповідно до ознак окупності (умов амортизації майна) розрізняють фінансовий та оперативний лізинг.

Оперативний лізинг, як правило, ототожнюють з орендою. Оперативний (сервісний) лізинг -- service, operating leases -- являє собою орендні відносини, за яких витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням і утриманням предметів, що здаються в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Укладається він, як правило, на 2-5 років. По закінченні оперативного лізингового договору лізингоодержувач має право: продовжити строк договору на більш вигідних умовах; повернути устаткування лізингодавцю; купити устаткування у лізингодавця за наявності погодження (опціона) на придбання за ринковою вартістю. Оперативний лізинг розподіляється на рентинг і хайринг. Рентинг - це короткострокова оренда майна від одного дня до одного року. Хайринг - середньострокова оренда майна від 1-3 років.

Фінансовий (капітальний, прямий) лізинг - financial, capital leases - являє собою договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу має включати не менш як 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Даний вид лізингу характеризується наступними рисами:

- участь крім лізингодавця і лізингоодержувача третьої сторони (виробника чи постачальника об'єкту угоди);

- неможливість розірвання договору протягом основного строку оренди, тобто строку, необхідного для відшкодування витрат орендодавця;

- тривалий період лізингової угоди (звичайно близький до строку служби об'єкту угоди), після завершення строку лізингової угоди (договору) лізингоодержувач може придбати об'єкт угоди за залишковою (а не за ринковою) вартістю; укласти договір на менший строк і за пільговою ставкою; повернути об'єкт угоди лізинговій компанії.

Фінансовий лізинг поділяється на:

- лізинг в обслуговуванні;

- ліверидж лізинг;

- “у пакеті”.

Лізинг з обслуговуванням являє собою поєднення фінансового лізингу з обслуговуванням з договором підряду та передбачає надання цілого ряду послуг, пов'язаних з утриманням на обслуговування та утримання зданого в оренду обладнання.

Ліверидж лізинг - особливий вид фінансового лізингу. У цій угоді більша частка (за вартістю) обладнання, що здається в оренду, береться внайми у третьої сторони - інвестора. У першій половині строку оренди здійснюються амортизаційні відрахування по орендованому обладнанню та виплата відсотків за взятую позикою на його придбання, що знижує оподаткований прибуток (дохід) інвестора та створює ефект відстрочки податку. Лізинг “у пакеті” - система фінансування підпиємства, при якій будівлі та споруди надаються у кредит, а обладнання здається орендареві за угодою оренди.

Фінансовий лізинг є дієвим інвестиційним інструментом швидкого та ефективного оновлення техніки і технології підприємств різних галузей економіки. Сутність його полягає у тому, що лізингоодержувач має можливість отримати у середньострокове користування необхідні йому активи, які він замовив у лізингодавця, сплачуючи йому за це періодичні лізингові платежі.

Схема фінансового лізингу наведена на Рис. 1.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема фінансового лізингу

Примітки:

1. - вибір лізингоодержувачем можливого виробника / постачальника та встановлення специфікації необхідного обладнання;

2. - укладання договору фінансового лізингу;

3. - укладання договору куплі-продажу між виробником / постачальником лізингодавцем щодо придбання лізингодавцем обладнання за встановленою лізингоодержувачем специфікою;

4. - укладання кредитного договору між лізингодавцем та банком на отримання кредиту для закупівлі обладнання у виробника / постачальника;

5. - надання банком кредиту лізингодавцю;

6. - оплата закупленого лізингодавцем обладнання;

7. - поставка закупленого обладнання лізингоодержувачу ( ця операція може здійснюватись безпосередньо між виробником /постачальником та лізингоодержувачем, або ж обладнання спочатку може надходити лізингодавцю, а вже потім - лізингоодержувачу). Активи, одержані лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, зараховується на його баланс у момент їх фізичного надходження до лізингоодержувача. Він же нараховує амортизацію по цим активам;

8. - лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі. Лізингові платежі є істотною умовою лізингового договору, тобто у кожному договорі фінансового лізингу має бути встановлено обсяг лізингових платежів, їх складові, а також графіки сплати. До складу лізингових платежів входять :сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингоотримувача за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з використанням договору лізингу;

9. - платежі у рахунок погашення банківського кредиту;

10. - укладання договору страхування;

11. - сплата лізингоодержувачем страхової премії страховій компанії.

Фінансовий лізинг дозволяє лізингоодержувачу повною мірою отримати фінансово-екононічні вигоди від користування лізинговими активами (нова техніка, технологія) упродовж дії договору лізингу, а по завершені цього договору - придбати або відмовитися від придбання його у власність.

В Україні було запропоновано, щоб фінансовий лізинг був відповідним механізмом для придбання землі (незважаючи на те, що за українським законодавством передавати в лізинг земельні ділянки нині заборонено). Коротка відповідь буде - “ні”, тому що найважливішою перевагою лізингу є те, що одна зі сторін може нараховувати амортизацію на об'єкт лізингу. Оскільки землю амортизувати не можна, лізинг не був би дуже привабливим засобом для її придбання. Ось чому заборона на лізинг землі, що існує в Україні, зайва і ,як можна припустити, чисто політична. Отже, успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного його розуміння, а щодо економічної сутності лізингу, поки що не існує єдиної думки серед економістів.

Таблиця 1. Основні відмінності між оперативним і фінансовим лізингом

№	Фінансовий	Оперативний
Головна відмінність - право власності
1	У результаті закінчення строку фінансового лізингу Лізингоотримувач здобуває право власності на предмет лізингу.	По закінченні оперативного лізингу об'єкт просто повертається Лізингодавцю. (Відсутність гарантій викупу майна Лізингоотримувачем при виплаті їм практично повної вартості лізингового майна).
Відмінності в оподатковуванні
2	Лізингоотримувач одержує податковий кредит на всю вартість об'єкта лізингу в момент прийняття об'єкта в користування від Лізингодавця.	Лізингоотримувач втрачає податковий кредит по ПДВ від вартості майна.
3	Лізингоотримувач зараховує на свій баланс як основні кошти об'єкт лізингу й, відповідно, нараховує амортизацію.	Лізингоотримувач втрачає можливість амортизувати об'єкт лізингу, тому що останній не перебуває на його балансі.
4	Винагорода (%) по лізингу, які включають всі видатки, пов'язані з реалізацією проекту (% притягнутого фінансування, і маржу лізингової компанії, страховку, видатки по конвертації й курсові різниці, транспортний збір і т.п.), не обкладається ПДВ і в повному обсязі ставиться на валові видатки Лізингоотримувача.	Лізинговий платіж ставиться на валові видатки Лізингоотримувача, і весь платіж обкладається ПДВ. (по легкових автомобілях - на валові видатки ставиться тільки 50% лізингового платежу).
5	Існує законопроект про введення прискореної амортизації по фінансовому лізингу (за аналогією як у Росії) - ініціатор змін НБУ, підтримує Мінекономіки й ін.	Всі зміни в законодавстві щодо оперативного лізингу спрямовані на зниження привабливості інструмента оперативного лізингу.
Інші відмінності
6	Лізингове майно не може бути податковою запорукою, і при цьому здобуваються права власності.	Власник майна Лізингодавець. Договір оперативного лізингу не припускає переходу прав власності.
7	На предмет лізингу не може бути накладене стягнення третіх осіб, і при цьому здобуваються права власності.	Власник майна Лізингодавець. Договір оперативного лізингу не припускає переходу прав власності.
8	Перший (авансовий) платіж - 20% вартості майна - конкурентоспроможна пропозиція на ринку лізингових послуг.	Як правило, на ринку лізингових послуг перший (авансовий) платіж - від 30% вартості майна.
9	Лізингоотримувач не залучає безпосередньо банківський кредит, у балансі його перебуває лізингове майно й підтримується оптимальне співвідношення власного й позикового капіталів, що становить інтерес для інвесторів або сторони, що фінансує.	Погіршуються показники фінансового стану підприємства з погляду оцінки кредитоспроможності, тому що наявність значних валових видатків Лізингоотримувача, відсутність основних фондів на його балансі приводить до зниження інтересу інвесторів або сторони, що фінансує.
Переваги фінансового лізингу від Української лізингової компанії
10	Дозвіл Держфінпослуг на надання фінансової послуги - фінансовий лізинг.
11	Позитивний імідж компанії протягом 5 років на ринку лізингових послуг України.
12	Якість надаваних послуг по фінансовому лізингу.
13	Довгострокова перспектива й масштабність співробітництва (наявність постійного джерела фінансування - коштів засновника АКІБ “Укрсиббанк”)
14	Конкурентоспроможна вартість послуг фінансового лізингу.
15	Компанія також пропонує послугу зворотного лізингу, при якому Лізингоотримувач продає свої ліквідні основні фонди лізингової компанії й відразу одержує їх у користування за договором фінансового лізингу.
16	Лізингоотримувач одержує комплексну фінансову послугу, що включає: - узгодження Лізингодавцем умов поставки й об'єкта лізингу, його гарантійного й сервісного обслуговування об'єкта лізингу; - Лізингодавець проводить реєстрацію майна у відповідних державних органах (у випадку такої необхідності); - Лізингодавець залучає фінансування й проводить його обслуговування (у т.ч. узгодження схеми угоди, умов фінансування, покупку іноземної валюти в банку для розрахунку за кредит і ін.); - Лізингодавець проводить оформлення застави; - Лізингодавець проводить підготовку, узгодження умов, висновок і супровід договорів страхування, оформлення відшкодування від страхової компанії у випадку настання страхової події й відновлення об'єкта лізингу; - якщо буде потреба Лізингодавець проводить комплектацію предмета лізингу додатковим устаткуванням.

Його зміст і роль в теорії та практиці трактуються по-різному. Одні розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності, інші повністю ототожнюють його з довгостроковою, треті вважають лізинг способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права користування чужим майном, а четверті визначають лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довірителя.

Все це свідчить про значні теоретичні здобутку у сфері фінансового лізингу, та все ж таки актуальним залишається питання його практичного застосування, та відповідності теорії з практикою, бо як свідчить досвід, в реальності поняття лізингу з теоретичної та практичної точки зору не співпадають, що і викликає ряд недоліків, які стримують його активізацію в Україні.

Тому передусім потрібно з'ясувати, в чому ж сутність фінансового лізингу, враховуючи при цьому як теоретичний так і прикладний зміст даного поняття, які його природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише повне пізнання економічного механізму та переваг, закладених в лізинговій системі, дозволить широко використовувати його в практичній підприємницькій діяльності.

1.2 Аналіз та оцінка законодавчої бази фінансового лізингу в Україні

Не є новиною, що українська економіка має гостру потребу в інвестиціях. Більшість експертів стверджують, що лізинг може сприяти подоланню промислового спаду. До того ж, на думку багатьох фахівців, лізинг сьогодні є єдиним законним і надійним у всіх відносинах механізмом залучення коштів для українських виробників.

Взагалі, не у всіх провідних країнах заходу існує окремий закон, що регулює взаємини в лізинговій діяльності, однак практично у всіх країнах існують певні пільги, тому що лізинг стимулює виробництво. Однак в Україні навіть із прийняттям Закону України “Про лізинг” залишається багато нез'ясованих питань. Першою подією переходу України до цивілізованого регулювання лізингових відносин можна відзначити 25 щорічні збори членів Європейської федерації національних лізингових асоціацій “Євролізинг”. У його роботі брали участь 278 делегатів з 26 країн, а також представники найбільших банків Європи й США. Рішенням загальних зборів “Євролізинга” Україна була прийнята повноправним членом цієї європейської економічної структури. Членство в “Євролізингу” створює додаткові можливості більш тісного співробітництва України з європейськими країнами в області лізингу й залучення закордонних інвестицій.

Слід зазначити, що аж до грудня 1997 р. в Україні практично не існувало законодавчих актів, що регулюють лізингові відносини. Тому багато правових і податкових питань були не відрегульовані. Так, у Законі “Про оподаткування прибутку підприємств” було лише загальне поняття “фінансова оренда”. Особливість лізингових операцій цього періоду полягала в тому, що ними займалися, як правило, організації (підприємства) що не спеціалізуються на лізингу - банки, бази постачання та ін. Існуючий тоді принцип: закону - ні, але лізинг є, і ним варто займатись.

Звичайно, існуюче законодавство України про лізинг важко назвати досконалим. Разом з тим, попри, його недоліки воно не є непереборним бар'єром для розвитку лізингу в Україні. І оскільки лізинг стає все більш популярним у країні, кардинальне реформування існуючого законодавства навряд чи вбачається виправданим без вичерпної уяви про існуючий стан справ. У кожному випадку будь-які зміни до зазначеного законодавства мають ґрунтуватись на чіткому розумінні законодавче визначеної концепції лізингу. І саме в цьому напевно полягає найбільша проблема для законотворчості. Прийняття у 2003 році Цивільного і Господарського кодексів та Закону “Про фінансовий лізинг”, на жаль, не призвело до її вирішення. Існуюче законодавство України не дає чіткого та системного уявлення про правову природу лізингу. До такого висновку призводить більш-менш детальний аналіз відповідного законодавства, основну частку якого складають на сьогодні наступні нормативні акти:

- Цивільний кодекс, яким визначаються загальні правові ознаки лізингових операцій;

- Господарський кодекс, який визначає загальні правові ознаки лізингових операцій та встановлює особливості правового регулювання лізингових операцій для банків;

- Закон “Про фінансовий лізинг”, який є спеціальним законом про фінансовий лізинг;

- Закон “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, присвячений зокрема питанням державного регулювання фінансового лізингу як фінансової послуги;

- Закон “Про банки і банківську діяльність” та нормативні акти Національного банку України, якими визначається загальні умови та порядок здійснення лізингових операцій банками;

- Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закон “Про податок на додану вартість”, що визначають правила оподаткування лізингових операцій. До найбільш характерних рис зазначеного законодавства слід віднести наступні:

- попри відсутність спеціального закону про оперативний лізинг законодавство про оперативний лізинг в Україні все ж існує. Статті Цивільного та Господарського кодексу визначають загальні правові ознаки для всіх видів і форм лізингу. Лізинг є різновидом договору найму (оренди), загальні ознаки якого містяться саме в Цивільному кодексі.

- Закон “Про фінансовий лізинг” не дає вичерпної уяви про юридичну природу фінансового лізингу. Це пов'язано з труднощами у визначенні тієї тонкої межі, яка передбачає застосування чи незастосування угод фінансового лізингу, які за своєю економічною природою є фінансовим посередництвом, загальних положень Цивільного кодексу про найм (оренду);

Зазначені нормативно-правові акти складають правову базу регулювання цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Закон України “Про фінансовий лізинг” став позитивним кроком впровадження дієвого правового механізму. Його норми об'єднали правову природу цивільно-правових відносин з економічною сутністю лізингу. Як зазначено у преамбулі до Закону, він покликаний визначити “загальні правові та економічні засади фінансового лізингу”.

Закон характеризується наступними позитивними аспектами:

- досить послідовно розкриті основні поняття, що притаманні правовідносинам фінансового лізингу;

- чітко визначені права і обов'язки учасників договору фінансового лізингу та його основні умови;

- закріплена можливість сублізингу;

- містяться норми щодо захисту прав та майна лізингодавця у разі невиконання умов договору лізингоодержувачем, у випадку знищення чи пошкодження ним майна;

- надана можливість фізичним особам отримувати у користування майно на умовах лізингу.

Суттєвою перевагою Закону є запропоноване у ньому розмежування відносин фінансового лізингу і типової оренди, а також позитивною рисою є питання визначення співвідношення його норм з нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Це є особливо важливим з огляду на існування суперечностей між нормами цих кодексів. Стаття 2 Закону визначає, що “відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом”. Таким чином, законодавець визначив пріоритет норм цивільного законодавства у регулюванні питань лізингу порівняно з нормами господарського законодавства України.

Зосереджуючи увагу на істотних умовах договору фінансового лізингу, слід відзначити, що Закон називає такими умовами предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, та розмір лізингових платежів. Інші умови договору можуть вважатись істотними тільки тоді. коли сторони дійдуть згоди і по таких умовах за заявою хоча б однієї з сторін. Зазначені норми Закону є більш прогресивними порівняно з нормами старої редакції Закону України “Про лізинг”, норми якої містили аж 14 істотних умов, що створювало можливості для зловживань з боку суб'єктів, які в будь-який час могли відмовитись від виконання договірних зобов'язань, посилаючись на факт неукладання такого договору.

Щодо специфіки правового регулювання банківських лізингових операцій, то вона полягає у тому, що:

- лізингові операції можуть здійснюватись будь-яким банком без отримання додаткових ліцензій, дозволів тощо;

- лізингова угода є для банку фінансовим посередництвом, кредитною операцією, різновидом банківського кредиту;

- банки можуть придбавати предмет лізингу лише за рахунок власних коштів;

- відсотки по банківським лізинговим угодам не можуть бути нижчими від відсоткової ставки по кредитам, які отримує банк та відсоткової ставки, яка сплачується банком по депозитах.

Варто звернути увагу на окремі суперечливі положення законодавства щодо питання передачі у лізинг майнових прав. Існують три нормативні аспекти, які дозволяють принаймні розглядати це питання: згідно Цивільного кодексу та Закону “Про фінансовий лізинг” у лізинг може передаватись лише річ, у той час як Господарський кодекс передбачає можливість передачі у лізинг майна; і Цивільним кодексом і Законом “Про фінансовий лізинг” передбачено регулювання угод і фінансового і оперативного лізингу положеннями Цивільного кодексу про найм (оренду), які прямо передбачають можливість передачі у найм майнових прав звичайно з урахуванням відповідних особливостей; у той час як Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” та інші нормативні акти розглядають основні фонди як матеріальні цінності. Господарський кодекс визнає в якості основних фондів майно тривалого використання, за умови що згідно чинного законодавства таке майно віднесене до основних фондів. За такої ситуації ключовим моментом для вирішення питання щодо того, чи може передаватись те чи інше майно або річ у лізинг, є віднесення чи невіднесення його чинним законодавством до основних фондів. До сьогодні, законодавства, яке відносило б майнові права до основних фондів, не приймалось.

Визначною подією в розвитку фінансового лізингу є приєднання України 11 січня 2006 року до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг, вчиненої 28 травня 1988 року в м. Оттаві. [4] Прийняття вказаного Закону має сприяти більш широкому застосуванню цього виду цивільно-правових зобов'язань, створенню додаткових можливостей у сфері інвестиційної діяльності та сприянню технологічному переозброєнню народного господарства України.

УНІДРУА (UNIDROIT) - Міжнародний інститут уніфікації приватного права, який був утворений ще в 1926 році. За своїм статусом це міжурядова організація, штаб-квартира якої знаходиться в Римі. Членами УНІДРУА можуть бути держави, які приєдналися до Статуту. Офіційними мовами є німецька, італійська, іспанська, англійська і французька (останні дві є одночасно і робочими мовами). Значною перевагою УНІДРУА є незалежний статус, який дозволяє зосереджуватися на питаннях юридичної техніки, не відволікаючись на політичні дискусії.

УНІДРУА використовує в залежності від ситуації не тільки традиційну форму уніфікації - міжнародну конвенцію, яка потребує належного підписання і ратифікації, що значно ускладнює процес впровадження правових норм. Альтернативною формою може служити модельний закон, створений УНІДРУА, яким держава може скористатись при створені внутрішнього законодавства. До інструментів уніфікації також належать загальні принципи, використання яких відбувається за вільною згодою сторін правовідносин.

Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг була відкрита для підписання 28 травня 1988 року в Оттаві на міжнародній дипломатичній конференції, на якій були присутні представники 55 держав. Ця Конвенція вступила в силу 1 травня 1995 року і загальнообов'язковою для себе її визнали дев'ять держав-учасниць; Франція, Італія, Угорщина, Латвія, Білорусь, Росія, Нігерія, Панама, Узбекистан. Підписали, але ще не ратифікували її ще дев'ять держав: США, Бельгія, Фінляндія, колишня Чехословаччина, Філіппіни, Танзанія, Марокко, Гвінея, Гана. Достатньо повільне розширення кола учасників є характерним для таких міжнародно-правових інструментів як багатосторонні конвенції, прийняті з метою уніфікації цивільного законодавства. Варто зазначити, що багато держав де-факто використовують Конвенцію при укладенні міжнародних договорів лізингу.

В першу чергу, варто зазначити, що саме прийняття окремої Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг може вважатись підтвердження існування окремого правового інституту - лізингу. По-друге, Конвенція, запроваджує розуміння лізингу як тристоронньої угоди, яка в свою чергу складається з договору лізингу і договору купівлі-продажу. В багатьох державах характерною ознакою лізингу е право викупу предмету лізингу по завершенні угоди, але Конвенція, враховуючи потребу в широкій уніфікації, визначає, що вона застосовуватиметься незалежно від наявності цієї опції у лізингоодержувача.

Щодо предмету лізингу, то Конвенція не застосовується до лізингу предметів, які передбачені переважно для особистого, сімейного чи побутового використання. Оригінальним чином вирішене питання щодо застосування Конвенції в тому випадку, коли обладнання стало постійною приналежністю земельної ділянки або її невід'ємною частиною. В цьому випадку Конвенція не припинить своєї дії. Компроміс полягає в тому. що факт постійної приналежності земельної ділянки вирішується безпосередньо за правом держави, на території якої ця ділянка знаходиться. Конвенція також застосовується і щодо сублізингу. ст.2 передбачає, що щодо кожної операції, яка стосується одного і того ж обладнання і є операцією фінансового лізингу, Конвенція застосовується так, ніби особа, у якої перший лізингодавець придбав обладнання, є постачальником, і ніби договір, за яким таким чином було придбане обладнання, є договором поставки. Окрім того. Конвенція розглядає можливість лізингодавця передавати свої права на обладнання, а також права за договором лізингу. що відповідно поширює дію Конвенції і на пайовий лізинг.

Позитивним є те, що Конвенція встановлює мінімальні рамки для врегулювання угод міжнародного фінансового лізингу, що, безумовно, сприятиме зростанню міжнародного лізингу як компоненту зовнішньоекономічної діяльності. Приєднання до цієї Конвенції - це крок в напрямку уніфікації норм щодо управління фінансовим лізингом.

В червні 2005 року в Україні створено Асоціацію “Українське об'єднання лізингодавців”, що є об'єднанням компаній - учасників ринку. До членів Асоціації входять такі лізингові компанії: ТОВ “Ілта”, ТОВ “Оптіма лізинг”/SIXT, ТОВ “Українська лізингова компанія”, ТОВ “Універсальна лізингова компанія”, ТОВ “Євро лізинг”, ВАТ “Арма лізинг”, ДП “Надра-Сервіс”, ТОВ “Сканія Кредіт Україна”, ТОВ “Перша лізингова компанія”/ALD Automotive. Асоційованими членами Асоціації є близько десяти страхових компаній, банків та постачальників обладнання. Офіційним партнером асоціації з питань бухгалтерського обліку та податкового законодавства є компанія “IGK Україна аудит”, представник в Україні однієї з найвідоміших в світі аудиторських компаній Baker Tilly International.

Згідно Статуту асоціації метою її діяльності є сприяння розвитку відкритого і рівнодоступного ринку оперативного і фінансового лізингу в Україні шляхом координації та розвитку діяльності підприємств, що об'єдналися для захисту спільних інтересів. Асоціація співпрацює з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності, Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України, Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Українським Союзом Промисловців та Підприємців у сфері вдосконалення законодавства у сфері лізингу та створення сприятливих умов для його розвитку.

Асоціація активно співпрацює з проектами технічної допомоги “Розвиток лізингу в Україні” Міжнародної фінансової корпорації (IFC) та “Ініціатива сприяння кредитуванню” Агентства США з Міжнародного розвитку (USAID) з якими підписано Протоколи про співпрацю та координацію дій.

У межах вирішення завдання щодо уніфікації українського законодавства у сфері лізингу та стандартів роботи з законодавством та практикою європейських лізингових компаній, Асоціація активно співпрацює з асоціацією LEASEUROPE. Для підтвердження важливості створення економічних стимулів для розвитку лізингової галузі в Україні Асоціація “Українське об'єднання лізингодавців” працює над проектом Програми розвитку лізингу в Україні, враховуючи досвід розвитку галузі лізингу в 30 країнах Європи. Розділяючи позицію необхідності уніфікації українського та європейського законодавств у галузі лізингу, подолання податкових перепон у галузях фінансового та оперативного лізингу, популяризації лізингу як одного з інструментів фінансування оновлення основних засобів в Україні, створення Кодексу професійної честі компаній галузі, створення атмосфери партнерства між владними структурами та лізинговою галуззю, Асоціація “Українське об'єднання лізингодавців” закликає всіх учасників ринку до об'єднання зусиль у межах першого в Україні об'єднання компаній - лізингодавців. Саме зараз настав час зміни підходу до захисту інтересів від аматорського розрізненого до ефективного професійного лобіювання важливих для всіх учасників галузі питань. Саме об'єднання можливостей та контактів з законодавчою та виконавчою владами, засобами масової інформації дозволить впевнено будувати майбутнє лізингових компаній та країни.

Світова практика довела, що лізинг є ефективним інвестиційним механізмом і важливим елементом державної економічної та інвестиційної політики. В країнах з розвиненою ринковою економікою його частка в інвестиціях в основні засоби складає приблизно 30 %, а в решті країн з високими показниками росту вона досягає 10-15 % (в Україні - лише 1,2 відсотків). В країнах Східної Європи, що демонструють високі темпи зростання (Естонія, Чеська Республіка, Угорщина, Польща) співвідношення річного обсягу ринку лізингу та ВВП дорівнює 2-5% (в Україні - лише 0,25%). Тому була розроблена Програма розвитку лізингу в Україні на період 2006 - 2010 років у відповідності до Указу Президента України “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” від 25 жовтня 2005 р., та з урахуванням “Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002 - 2010 роки”, затвердженої Постановою КМУ від 28 грудня 2001 р., а також положень “Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки”, затвердженої Постановою КМУ від 28 липня 2003 р. Метою даної Програми є створення в Україні умов для розвитку лізингу як одного з ефективних механізмів інвестування в оновлення основних засобів.

Політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні має бути спрямована на:

- дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства;

- дотримання єдиних підходів при розробці та реалізації політики щодо учасників кредитних відносин на фінансовому ринку;

- забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;

- запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

- забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу;

- зміцнення та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу, підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки лізингу.

Реалізація завдань та заходів, визначених Програмою, сприятиме розвитку в Україні стабільного, прозорого, заснованого на конкурентних засадах ринку лізингу, який сприятиме процесу швидкого оновлення основних засобів підприємств всіх видів економічної діяльності.

Лізингова діяльність в Україні не ліцензується, проте фінансовий лізинг класифікується як фінансова послуга та підпадає під регулювання і нагляд з боку держави в особі Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Таким чином, Закон “Про фінансовий лізинг” є черговим кроком вперед для створення надійної та ефективної законодавчої бази та вміле її корегування дозволить у найкоротші терміни вирівняти стан оновлення засобів виробництва та перетворити лізинг з засобу вирішення різного роду економічних негараздів на стрімко прогресуючий вид бізнесу.

Однак, незважаючи на те, що Закон зробив лізинг більш привабливим фінансовим інструментом, на практиці залишається чимало питань, без врегулювання яких розвиток лізингу в Україні ускладнюється. Зокрема, у законодавстві повинен бути прописаний чіткий та прозорий порядок вилучення предмету лізингу у разі порушення лізингоодержувачем умов платежів.

1.3 Економіко-математичні методи і моделі фінансового лізингу в Україні та на Заході

Методологічний підхід щодо лізингових операцій застосовується насамперед у тій мірі, у якій виявляються загальні риси й аналогії в їх функціонуванні й розвитку. Він є більш конкретним, ніж загальна економічна теорія, так як опирається на метод переходу від абстрактного до конкретного.

Для вирішення тих або інших проблем у лізинговому бізнесі широко залучаються різні методи дослідження.

Найбільш загальне значення мають аналіз і синтез систем. Аналіз дозволяє ділити досліджуваний об'єкт на складені елементи, з'ясовувати їх роль і місце в системі, виявляючи тим самим структуру системи. Синтез заключається у об'єднанні цих елементів у єдине ціле, у функціонуючу систему. Практика системних досліджень показує, що в багатьох випадках системне формулювання проблеми або відкриває шляхи до використання нового, стосовно до даної проблеми, дослідницького апарата, або стимулює пошуки й конструювання спеціального апарата.

У системних дослідженнях цілісність розглядається як принцип, обумовлений специфікою об'єкта й конкретним дослідницьким завданням, принцип, що дає відповідну програму дослідження. Відмінні риси такої програми можуть бути зведені до наступних моментів: по-перше, досить чітке й різке визначення границь об'єкта, що виступає як підстава для відділення об'єкта від середовища й розмежування його внутрішніх і зовнішніх зв'язків;по-друге, виявлення й аналіз системоутворюючих зв'язків об'єкта й способу їх реалізації; по-третє, встановлення механізму динаміки об'єкта, тобто способу його функціонування й розвитку Методологічна функція принципу цілісності, якщо її розглядати в загальному виді, складається не в тому, що на кожному кроці вона пропонує. прагнути до абсолютного охоплення об'єкта вивчення, а насамперед у тому, що вона постійно орієнтує на підхід до предмета дослідження як до принципово незамкнутого елементу, що допускає залучення до аналізу нові типи зв'язків.

Підсумком синтезу декількох системних уявлень повинна бути особлива модель об'єкта, що по необхідності буде “лінійної”, тобто такою, що дасть єдине його зображення.

Трактування цілісності як методологічного принципу істотно змінює зміст цієї категорії. “Матеріал”, у якому втілюється цілісність об'єкта, -- це насамперед внутрішні й зовнішні зв'язки.

Саме на них будується функціональна організація об'єкта й система його взаємодій із середовищем, з механізмами управління й розвитку об'єкта. Така сукупність уявлень виступає як система методологічних орієнтирів при дослідженні складних об'єктів, до числа яких відноситься процес розрахунку лізингових платежів.

Конструктивність же цих орієнтирів забезпечується розчленовуванням, розгортанням поняття цілісності за рахунок введення ряду додаткових понять: система, організація, структура, управління, зв'язки, функції і т.д.

Системний підхід визначають як особливий тип методологічного дослідження, у зв'язку з чим метою конкретного застосування системного підходу є не характеристики об'єкта самого по собі, а аналіз дієвості й продуктивності способів виявлення, що застосовуються у вивченні даного об'єкта. Особливий інтерес при цьому представляє вивчення можливості конструювання дослідницького предмета на основі системної інтерпретації наявного образа об'єкта й системної організації різних способів його вивчення.

Однієї із завдань системного аналізу є визначення всього комплексу заходів, необхідних для досягнення поставлених цілей, при цьому також виявляються невирішені проблеми, вузькі місця, що вимагають першочергової уваги й концентрації ресурсів.

Комплексний характер системного аналізу дає можливість виявити взаємозалежну сукупність всіх необхідних лізингових заходів. Для виконання цих завдань необхідно здійснити взаємопов'язану передпланову перевірку всіх етапів відтворювального й підприємницького циклів.

Ще одна область застосування системного аналізу в оптимізації лізингового бізнесу -- розробка окремих комплексних логістичних програм. Системний аналіз при цьому застосовується для визначення цілей, структури й ефективності самої програми.

Характерним для системного аналізу є те, що пошук кращого рішення проблеми починається з визначення й упорядкування цілей діяльності лізингової компанії, при функціонуванні якої виникла дана проблема. При цьому встановлюється відповідність між цими цілями, можливими шляхами рішення проблеми, що виникла, й необхідним для цього ресурсами. Системний аналіз характеризується головним чином упорядкованим, логічно обґрунтованим підходом до дослідження проблем і використанню існуючих методів їхнього рішення, які можуть бути розроблені в рамках інших наук.

Лізинг за своєю природою - інвестиційна операція. На Заході так і є. Саме тому, що лізингодавці на Заході мають пільги на проведення лізингових операцій, останні посідають значне місце у частці інвестицій.

Існують дві загальноприйняті моделі фінансового лізингу:

1. Розглядати фінансовий лізинг як продаж об'єкта. Об'єкт зараховується на баланс лізингоодержувача, який нараховує на нього амортизацію.

Таблиця 2. Фінансовий лізинг як продаж

Переваги	Недоліки
Простота визначення у відповідному законодавстві	Критичний податковий тиск на лізингодавця. У момент передачі предмета лізингу в користування у виникають податкові зобов'язання виходячи з суми майбутніх прибутків. Складна система заліків сплаченого податку, якщо відповідний контракт розірвано (контракт не виконано, прибутки не отримано, а податок все одно вже сплачено)
Відповідає справжній економічній природі фінансового лізингу (вартість предмета лізингу виплачується повністю)	Суперечить Цивільному Кодексу України, за яким фінансовий лізинг - це передача права користування майном
Відповідає європейській практиці оподаткування фінансового лізингу.	Незрозуміла ситуація, за якої продавець продав предмет, але залишається його юридичним власником

Основним елементом моделі “Фінансовий лізинг як продаж послуги” є сума, за яку лізингоодержувач викуповує об'єкт. Оскільки частина лізингового платежу представляє відшкодування вартості майна, об'єкт повинен бути проданий за заздалегідь визначену залишкову вартість у кінці строку лізингу, з урахуванням того, яку вартість майна лізингоодержувач уже сплатив у складі лізингових платежів.

2. Фінансовий лізинг розглядається як продаж послуги. Об'єкт залишається на балансі лізингодавця, який нараховує амортизацію. Весь лізинговий платіж є валовим доходом лізингодавця і витратами лізингоодержувача.

Таблиця 3. Фінансовий лізинг як послуга з користування

Переваги	Недоліки
Простота й однозначність можливого відображення в законодавстві та відповідність Цивільному Кодексу України	Призведе до значних податкових зобов'язань, якщо графік виплати буде коротшим за графік амортизації (як і є в Україні)
Рівномірне розподілення податкових зобовязань на весь строк лізингу	Незрозуміло як буде розглядатись сума кінцевого розрахунку за фінансовим лізингом

США розглядають фінансовий лізинг як послугу та пропонують графіки прискореної амортизації, аби заохочувати підприємства модернізувати свою технічну базу частіше. У результаті це допомагає компаніям залишатись конкурентоздатними на світовому рівні та збільшує обсяги продажу виробничого обладнання в країні.

За даної моделі лізингодавець показує суму всіх майбутніх платежів, які він отримає під час строку лізингу, у звітному періоді, в якому майно передається лізингоодержувачу.

Деякі країни використовують комбінацію з цих моделей, аби надати сторонам лізингової угоди додаткові пільги і, таким чином, сприяти економічному зростанню своєї країни.

Існують й інші моделі, які поєднують ці дві основні моделі або розглядають фінансовий лізинг як позику. Ці моделі зазвичай розробляються для того, щоб стимулювати зростання обсягу фінансового лізингу. Однак в Україні ситуація зовсім інша, адже тут поєднання цих двох моделей має наслідок позбавлення фінансового лізингу економічної привабливості. На Заході лізингодавці мають пільги на проведення лізингових операцій. У нашій країні це не станеться доти, доки держава не зрозуміє, що введення пільг не призведе до зменшення надходжень до бюджету, а навпаки, з'являться нові стабільні у фінансовому відношенні підприємства, що вироблятимуть конкурентоспроможну продукцію за новими технологіями на новітньому обладнанні. Це сприятиме економічному зростанню країни в цілому, а лізинг стане насправді інструментом активізації інвестиційного процесу в Україні.

...