Процес управління фінансовим лізингом підприємства

1.4 Техніко-економічна характеристика „Української Лізингової Компанії”, як приклад діяльності банку у сфері лізінгу

В останні роки попит на лізинг в Україні постійно зростає, що відповідно пояснює тенденції швидкого росту лізингової індустрії. На фоні майже дворазового збільшення кількості діючих лізингових компаній у 2005 році у порівнянні з попереднім роком (з 34 до 62 ), деякі компанії збільшили об'єм лізингових операцій у 4-5 разів, що висуває все вищі вимоги до удосконалення їх організаційної структури.

ТОВ “Українська лізингова компанія” заснована в 1999 році одним з найбільших українських банків - АКІБ “УкрСиббанк” і спеціалізується на наданні послуг по фінансовому й оперативному лізингу майна, що може бути віднесене до основних фондів. У жовтні 2006 року ТОВ “Українська лізингова компанія” відзначила 7 років створення компанії. 27 липня 2004 року ТОВ “Українська лізингова компанія”, однієї з перших в Україні, одержала дозвіл Держфінпослуг на надання послуг фінансового лізингу. Відповідно до положень Закону України від 12.07.2001р. “Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг” обов'язковою умовою надання послуг фінансового лізингу є одержання відповідного дозволу. В 2006 році стратегічне партнерство посилено входженням крупного французського банка BNP Paribas. BNPP володіє структурними підрозділами в більш ніж 85 країнах світу. Загальні активи групи BNP Paribas на 31 грудня 2004 р. склали EUR 905,94 млрд. Чисті активи УкрCиббанка на 01.01.2006р. склали 10 669,2 млн. гривень, власний капітал - 947,7 млн. грн. У березні 2005 року ТОВ “Українська лізингова компанія” збільшила статутний фонд на 2,1 млн грн. Свою частку в лізинговій компанії підняв до 99,996% АКІБ “УкрСиббанк”, що є стратегічним партнером компанії. (Рис 2)

Рис. 2. Інвестиції для придбання об'єктів лізингу Українською Лізинговою Компанією

Компанія застосовує сучасні стандарти роботи із клієнтами на підставі максимального задоволення потреб клієнтів, надання комплексних рішень і встановлення довгострокового співробітництва по розвитку бізнесу клієнта.

“Українська лізингова компанія” стабільно збільшує обсяги реалізації лізингових послуг. (Додаток Б) Стрімко росте кількість укладених договорів і об'єктів лізингу. Це, у першу чергу, результат плідних зусиль команди фахівців лізингової компанії й основних учасників лізингової діяльності - ліизингоотримувачів, банку-засновника і потужного фінансового партнера - АКІБ “Укрсиббанк”.

У цей час значно виріс професійний рівень фінансового й технічного керівництва підприємств. Також відбувся ряд істотних позитивних змін у законодавстві, що регулює лізингову діяльність в Україні.

Все це дозволяє провідним підприємствам України, а також успішним підприємцям активно використовувати ефективний фінансовий інструмент - Лізинг.

Основні пріоритети Компанії:

- вид лізингу - фінансовий;

- об'єкт (предмет) лізингу - обладнання, транспорт, комерційна нерухомість;

- сегмент - корпоративні клієнти, а також малий і средній бізнес;

- територіальний розвиток компанії - вся Україна.

Організаційна структура Української Лізингової Компанії залежить в першу чергу від трьох визначальних чинників: по-перше, від розміру компанії (за кількістю персоналу), по-друге, від кількості її власних та залучених ресурсів, і по-третє, від її територіального розташування (наявності регіональних представництв). У той же час, специфіка діяльності компанії може також виступати одним із впливових факторів на формування її організаційної структури. Головною метою визначення оптимальної організаційної структури є підвищення ефективності роботи компанії та забезпечення її стабільності за рахунок зменшення ризиків. Ефективність роботи компанії може бути забезпечена за напрямками, які включають в себе пошук клієнтів, їх оформлення, а також покращення взаємодії між підрозділами компанії під час проведення лізингової угоди. Швидкість пошуку клієнтів та їх оформлення досягається за рахунок орієнтації компанії на збільшення продаж та включає швидку оцінку платоспроможності лізингоодержувача та прискорення оформлення лізингових угод.

Покращення взаємодії відділів всередині компанії також може значно скоротити час укладення лізингових угод. У той же час, стримуючим фактором є прагнення компанії зберегти рівень безпеки шляхом мінімізації фінансових та операційних ризиків, які включають в себе два основних компонента: ризик дефолту лізингоодержувача та ризик недостатності фінансових ресурсів всередині лізингової компанії.

Ризик дефолту мінімізується за рахунок аналізу бізнес плану лізингоодержувача, його платоспроможності та фінансового стану. Важливість мінімізації цього виду ризику пояснюється тим, що виявлення проблемних угод на ранніх етапах їх укладення є більш дешевшим засобом ніж ліквідація наслідків фактичного дефолту.

Ризик перетину фінансових потоків вичерпується за рахунок грамотного фінансового планування резервів на рівні компанії, а також використання схем залучення фінансових ресурсів.

Коректне формування та відлагоджена робота організаційної структури компанії в першу чергу допомагає знизити операційні ризики її функціонування. Основні операційні ризики лізингової компанії включають в себе: помилки в оформленні та проведенні угод, технологічні збої в системі проведення та моніторингу угод, а також можливості проведення фінансових махінацій з боку персоналу компанії. Чим більша компанія, тим більші її операційні ризики і, відповідно, вплив організаційної структури на ефективність її роботи. Таким чином, питання організаційної структури є найбільш актуальними для великих та швидко зростаючих лізингових компаній. Організаційна структура лізингової компанії повинна відповідати загальним принципам її будови з метою мінімізації вищезгаданих фінансових ризиків.

Основними суттєвими принципами побудови організаційної структури лізингової компанії є:

- ієрархічне розмежування функцій відділів продажу (відділу роботи з клієнтами або фронт офісу), і служб/спеціалістів, які займаються аналізом ризиків, адмініструванням лізингових угод, юридичною перевіркою документації та перевіркою стану предмету додаткової застави;

- незалежність служби внутрішнього аудиту компанії від інших служб та підрозділів;

- колегіальність прийняття рішень, які несуть в собі потенційні ризики.

Розмежування функцій відділу продаж з іншими вищезгаданими підрозділами допоможе запобігти ризиків пов'язаних з завищенням оцінки лізингового майна, одержання неліквідних активів в заставу, порушення процедур оформлення угод, відхилення від установлених умов договору, відсутності частини документів, порушення порядку проплати, і т.п.

Додержання другого принципу дозволяє сформувати систему ефективного внутрішнього контролю за діяльністю підрозділів лізингової компанії та запобігти “фільтрації” інформації, яка доводиться до засновників (ради директорів). Для додержання третього принципу, лізингові компанії (за типом банків) створюють кредитні комітети для прийняття остаточного рішення щодо підтвердження лізингової угоди, а великі лізингові компанії додатково формують комітети управління ризиками із залученням засновників або їх представників. Членами кредитного комітету зазвичай є голови підрозділів, провідні спеціалісти і генеральний директор. Створення/реорганізація організаційної структури компанії базуються на наступних етапах. Спочатку складається поетапна карта операційного процесу компанії в якій визначаються ключові кроки проходження лізингової угоди. (Додаток В ) Після цього ці кроки трансформуються у функції, які формують функціональні групи. Функціональні групи в свою чергу формують відповідні організаційні одиниці або відділи, які і складають організаційну структуру компанії. Потім визначається порядок та принципи взаємодії між відділами компанії, складаються посадові інструкцій для кожного працівника всередині відділів, призначаються члени кредитного комітету та підключається система внутрішнього аудиту.

Поетапна карта операційного процесу Української Лізингової Компанії містить наступні визначальні етапи проходження лізингової угоди:

- пошук клієнтів;

- заповнення заявки на лізинг та подача відповідних документів;

- прийняття рішення на засіданні кредитного комітету;

- підписання лізингової угоди;

- отримання авансового платежу та поставка предмету лізингу;

- моніторинг проходження угоди;

- оформлення закінчення дії лізингової угоди.

Одним із важливих компонентів карти операційного процесу виступає створення алгоритму дії компанії при виникненні нестандартних ситуацій (неплатежі, пошкодження предмету лізингу, і т.п.). Під час визначення взаємодії між відділами компанії, особлива увага приділяється процесу як моніторингу проходження угоди, так і моніторингу роботи підрозділів.

Моніторинг дозволяє відстежувати/контролювати чотири основних види ресурсів: час, гроші, трудові ресурси та матеріальні активи. У лізингових угодах контроль часу означає своєчасність оплати лізингових платежів, надання послуг, виконання фінансових та інших зобов'язань. Контроль грошей означає контроль фінансових потоків всередині компанії, а також поповнення резервів та їх достатності. Контроль трудових ресурсів передбачає контроль кваліфікації, численності персоналу і правильний розподіл навантаження між фахівцями. Моніторинг активів включає контроль стану лізингових активів та предмету додаткової застави.

Моніторинг здійснюється за допомогою ведення бази даних лізингової компанії, яка повинна відповідати наступним вимогам. База даних повинна надавати інформацію менеджерам вищої ланки для прийняття рішення і дозволяти:

- одержувати загальну картину стану лізингового портфелю на кожен момент часу;

- оцінювати стан та статус кожної лізингової угоди;

- оцінювати своєчасність виконання своїх обов'язків підрозділами компанії;

- одержувати агреговану фінансову інформацію для регулювання фінансових потоків всередині компанії.

У відповідності із зазначеними принципами та накопиченим досвідом практичної роботи, розроблено два рекомендованих типи організаційної структури для лізингових компаній: повна та спрощена. Ці структури можуть бути використані як новоствореними лізинговими компаніями, так і тими, що знаходяться у процесі реорганізації, як шаблони на етапі формування функціональних груп для визначення їх оптимальної організаційної структури. Лізингова компанія, що має 5-6 чоловік персоналу, не має потреби в якій-небудь деталізованій організаційній структурі. Простий розподіл обов'язків між працівниками буде чудово працювати в цьому випадку. Ризики при цьому невеликі, тому що практично всі працівники беруть участь у процесі проведення лізингових угод і обмін інформацією про стан угод є практично ідеальним. Для компаній з чисельністю від 7 до 15 чоловік рекомендується спрощена структура.

Для компаній з персоналом більш ніж 15 чоловік рекомендується розширена структура, що передбачає високу ефективність, пропускну здатність і орієнтацію на задоволення потреб ринку (Рис. 3).

У цьому випадку всі основні функції призначені для окремих підрозділів. До даного типу належить організаційна структура Української Лізингової Компанії.

Компанія має представництва у Автономній Республіці Крим, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Івано-Франківську, Києві, Кіровограді, Кривий Різі, Луцьку, Львові, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Харкові та Херсоні.

Лізингоотримувачі компанії агресивно розвиваються на ринку, стрімко завойовуючи все більшу його частку і зміцнюють конкурентоспроможні позиції шляхом відновлення виробництва, впровадженням перспективних закордонних технологій і високотехнологічного устаткування.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Розширена організаційна структура лізингової компанії

Найкрупнішими діючими лізингоотримувачами компанії є:

- АТЗТ “Миронівський хлібопродукт” (“Наша ряба”);

- ВАТ “Петрус” (“Златогор”, “Світ Ласощів”);

- “Зерноторгова компанія”;

- “Ксерокс-Україна”;

- Дистриб'ютор-центр (“ДЦ-мережа”);

- підприємства корпорації “ІНКОМ”;

- Корпорація “Золоті ворота”;

- Група компаній УКРРОС;

- ЗАТ “Компанія “РАЙЗ” і цілий ряд інших крупних компаній, а також підприємств середнього и малого бізнесу, приватних підприємців.

Об'єкти лізингу були придбані в найбільших постачальників і виробників у т.ч.:

- ВАТ “Крюковський вагонобудівний завод”;

- Корпорація “Автоінвестстрой”;

- ТОВ “Торгкомплект” (“Новий проект”);

- Дистриб'юторська компанія “ Укравтозаз-Сервіс”;

- ТОВ “Торгово-Промислова Компанія “Омега - Автопоставка”;

- “Укравтоцентр” - Ситроен;

- Даталюкс група компаній;

- “Маркетлис”;

- ТОВ “Автохаус Київ”;

- Група підприємств “Автек”;

- ДП “Богдан Сервіс”;

- ЗАТ “Торговий Дім Азовзагмаш” та інші.

У світовому досвіді, західні лізингові компанії мають тенденцію на збільшення кількості лізингових угод за рахунок зменшення кількості працівників бек офісу (тих, що не працюють безпосередньо з клієнтами) і збільшення персоналу фронт офісу (продавців лізингових послуг). Цей підхід має свої переваги і недоліки, що виявляються на практиці в умовах становлення лізингового ринку України. В умовах відносної ринкової нестабільності, збільшення продаж, що є безпосередньо результатом збільшення персоналу фронт офісу, має обов'язково підтримуватися адекватним аналізом кредитоспроможності клієнтів і відповідно, контролем пов'язаних з цим ризиків. Саме тут правильна структура лізингової компанії може виступати в ролі вирішального фактора збереження ефективності її роботи. Здорова організаційна структура лізингової компанії, як і будь-якої іншої організації, повинна забезпечувати досягнення цілей компанії, тобто сприяти оптимізації використання матеріальних і трудових ресурсів, містити в собі компоненти кадрової, фінансової політики і стратегії розвитку компанії. У компаніях, де на організаційну структуру накладаються чіткі посадові інструкції, співробітники добре розуміють свої обов'язки, кому і як вони повинні звітувати і як визначається і виміряється рівень їхньої відповідальності. Такі компанії відрізняються високою ефективністю, гарною комунікабельністю і чіткою орієнтацією на потреби ринку.

Отже, Українська лізингова компанія - це команда професіоналів лізингових послуг, що надає весь спектр, клієнтам, що прагнуть бути конкурентоспроможними на українському й закордонному ринках, це сильний та надійний партнер на фінансовому ринку, який пропнує новий і успішний шлях розвитку для малого і среднього бізнесу (включаючи приватних підприємців), цим самим сприяючи розвитку лізингового бізнесу в країні. Та, перш за все, основою діяльності компанії є розвиток фінансового лізингу як такого, спираючись як на теоретичні здобутки, так і на зарубіжний досвід, що ще раз підтверджує актуальності розвитку лізингу для України.

Висновки

Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного його розуміння, а щодо економічної сутності лізингу, поки що не існує єдиної думки серед економістів. Його зміст і роль в теорії та практиці трактуються по-різному. Одні розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності, інші повністю ототожнюють його з довгостроковою орендою або з однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до найманих чи підрядних відносин, треті вважають лізинг способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права користування чужим майном, а четверті визначають лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довірителя.

Все це свідчить про значні теоретичні здобутку у сфері фінансового лізингу, та все ж таки актуальним залишається питання його практичного застосування, та відповідності теорії з практикою, бо як свідчить досвід, в реальності поняття лізингу з теоретичної та практичної точки зору не співпадають, що і викликає ряд недоліків, які стримують його активізацію в Україні. Так як, новий Закон є черговим кроком вперед у розвитку лізингу в Україні, його положення є гнучкими і дозволяють учасникам, з урахуванням принципу свободи договору, моделювати відносини між собою на власний розсуд та у відповідності до власних потреб. Адже створення надійної та ефективної законодавчої бази та вміле її корегування за допомогою договорів, додаючи сюди податкові та інші стимули для лізигодавців у першу чергу, дозволить у найкоротші терміни вирівняти стан оновлення засобів виробництва та перетворити лізинг з засобу вирішення різного роду економічних негараздів на стрімко прогресуючий вид бізнесу.

Тому передусім потрібно з'ясувати, в чому ж сутність фінансового лізингу, які його природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише повне пізнання економічного механізму та переваг, закладених в лізинговій системі, дозволить широко використовувати його в практичній підприємницькій діяльності.

На Заході лізингодавці мають пільги на проведення лізингових операцій. У нашій країні це не станеться доти, доки держава не зрозуміє, що введення пільг не призведе до зменшення надходжень до бюджету, а навпаки, з'являться нові стабільні у фінансовому відношенні підприємства, що вироблятимуть конкурентоспроможну продукцію за новими технологіями на новітньому обладнанні. Це сприятиме економічному зростанню країни в цілому, а лізинг стане насправді інструментом активізації інвестиційного процесу в Україні.

Що стосується Української лізингової компанії, то - це команда професіоналів лізингових послуг, що надає весь спектр, клієнтам, що прагнуть бути конкурентоспроможними на українському й закордонному ринках, це сильний та надійний партнер на фінансовому ринку, який пропнує новий і успішний шлях розвитку для малого і среднього бізнесу (включаючи приватних підприємців), цим самим сприяючи розвитку лізингового бізнесу в країні. Та, перш за все, основою діяльності компанії є розвиток фінансового лізингу як такого, спираючись як на теоретичні здобутки, так і на зарубіжний досвід, що ще раз підтверджує актуальності розвитку лізингу для УкраїниУкраїнської Лізингової компанії. Вона позиціонує послуги фінансового лізингу майже 7 років підтверджуючи цим свою конкурентоспроможність на ринку фінансових послуг. Період 2004 -2005рр. став успішним з точки зору зростання компанії, підвищення фінансових результатів, збільшення клієнтської бази, поширення послуг для динамічного реагування на потреби клієнтів. А що стосується стратегічних планів, то це перш за все побудова лізингової структури, яка була б здатна забезпечити фінансування, поставку і обслуговування оболаднання, спеціальної техніки будь-якої складності, що цілком зможе розширити для укранських підприємств можливості розвитку.. А впровадження описаної вище Автоматизованої Системи “Мастер лізинг ” дозволить організувати зберігання всієї необхідної інформації в єдиній базі, формувати необхідну фінансову, статистичну і управлінську звітність, автоматично формувати типові для лізингової компанії документи (лізингові договори, рахунки, накладні, акти), мінімізувати складнощі пов'язані з веденням бухгалтерського і управлінського обліку. Її застосування істотно підвищить ефективність роботи персоналу лізингової компанії, збільшить оперативність отримання інформації для ухвалення управлінських рішень.

Тобто, очікується, що в Україні створення умов для широкого використання лізингових послуг сприятиме фінансуванню для оновлення основних фондів підприємств та зростанню обсягів виробництва у різних галузях економіки, збільшенню робочих місць та покращенню рівня життя населення. Український ринок стане більш привабливим для вітчизняних та іноземних постачальників обладнання, особливо обладнання для малих та середніх підприємств та користувачів техніки в аграрному секторі.

Незалежна реалізація запропонованих шляхів активізації лізингової діяльності вимагатиме прийняття розпорядчих рішень органами виконавчої влади, проведення експериментів та певних бюджетних видатків. Проте ці заходи можна вважати цілком виправданими, оскільки їх запровадження може стати суттєвим важелем пожвавлення підприємницької діяльності в Україні.

Використана література

1. Конституція України: Прийнята на пятій сесії ВРУ 28.06.1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

2. Закон України „Про внесення змін до ЗУ “Про лізинг” від 11.12.2003 № 1381.

3. Закон України “Про внесення змін до ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 №349-ІV.

4. Закон України “Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг” від 11.01.2006 № 3301IV.

5. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко В.М. Фінанси підприємства: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. -- К.: Знання - Прес, 2004. --291 с.

6. Александрова М.М., Виговська Н.Г., Кірейцев Г.Г. Фінанси підприємства: Навч. посібник : Курс лекцій -Київ : ЦЦЛ, 2002. - 268 с.

7. Апанасенко К. Правове регулювання оренди основних фондів // Підприємство, господарство і право.--2003.-- № 11.--С. 100-103.

8. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 480 с.

9. Барабаш А. Підстави виникнення та зміст лізингових зобов'язань // Право України.- 2002.- № 12.- C. 65-70.

10. Барабаш А. Про підстави виникнення та зміст лізингових зобов'язань // Підприємництво, господарство і право.- 2002.- № 10.- C. 34-37.

11. Барабаш А., Барабаш Р. Особливості правового регулювання лізингових відносин у сфері господарювання // Підприємство, господарство і право.--2003.-- №2.--С. 6-11.

12. Биковченко Л.М. Економічна сутність лізингу // Фінанси України.- 2001.- № 11.- C. 75-77.

13. Богатырев И. Финансовые механизмы поддержки предпринимательства // Економіст.- 2000.- № 6.- C. 24-27.

14. Бондар О. В. Проблеми капіталізації витрат по лізингу // Актуальні проблеми економіки. --2004. №10. --С. 20-25.

15. Бочаров В.В., Леонтьев В.Е. Корпоративные финансы: Учебное пособие. - СП б.: Питер, 2004. - 591 с.

16. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А. Аналіз факторів оптимізації грошових потоків у системі підприємницької діяльності // Проблеми формування ринкової економіки. Трансформація курсу “Економічний аналіз діяльності підприємства” .--К.: КНЕУ, 2002. -200-214 с.

17. Вишняков И.Ю. Особенности международных лизинговых операций // WELCOM. --2004. --№1. --С. 30-35.

18. Внукова Н. Російський ринок лізингу : універсальність і доступність фінансових послуг // Лізинг в Україні -- 2006. № 2. -- С. 15-16

19. Внукова Н. Сучасний стан економічно-правового регулювання фінансового лізингу в Україні // Лізинг в Україні -- 2005. № 3. -- С. 8-10

20. Внукова Н. Чи є можливість розвитку фінансового лізингу в Україні // Лізинг в Україні -- 2006. №2. -- С. 17-19.

21. Габрук О. Оподаткування лізингових операцій // Бухгалтерський облік і аудит.--2002.-- № 8.--С. 45-47.

22. Гулай А. Потенціал банківського сектора України як основного джерела фінансування лізингових операцій // Лізинг в Україні -- 2005. № 4. -- С. 1-5.

23. Дорофеєва О.В. Диверсифікація ризиків фінансування лізингової діяльності // Актуальні проблеми економіки.- 2003.- № 5.- C. 34-39.

24. Дорофеєва О.В. Методика страхування портфельних ризиків лізингових компаній // Актуальні проблеми економіки.- 2003.- № 12.- C. 34-43.

25. Дуфенюк О.М. Лізинг у фінансовому забезпеченні розвитку сільськогосподарського виробництва // Фінанси України.- 2002.- № 7.- C. 71-78.

26. Дячек В.І. Деякі аспекти маркетингових досліджень для впровадження лізингу // Статистика України.-2004.-№ 4.-C. 64-66.

27. Жилінський А. Пропозиції щодо покращення бізнес середовища для лізингу в Україні // Лізинг в Україні -- 2005. №4. -- С.8-10

28. Жилінський А.І. Створення сприятливого середовище для розвитку фінансового лізингу в Україні // WELCOM. --2004. --№ 1. --С. 16-18.

29. Жолнерчик Г. Сублізинг та зворотній лізинг у діяльності підприємства // Ринок цінних паперів України -- 2004. -- № 9-10. --С. 33-42.

30. Жуков Е.Ф. Банки и банковские операции: Учебник для вузов. -- М.: банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. -- С. 243-248.

31. Заграно М.Г. Эффективность лизинга при обновлении основних фондов // Финансовый менеджмент. --2004. --№ 2 С.4-9.

32. Золотарьова Л. “Комерційна нерухомість”. Лізинг краще ніж оренда і кредит // Лізинг в Україні -- 2005. №5. -- С. 14-15.

33. Івасів Б.С. Операції комерційних банків: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 1992.- 116 c.

34. Капроні Р., Кисіль С., Рєзанова Н., Василенко Д. Лізинг в Україні: Посібник. Проект з розвитку лізингу в Україні . МФК, 1999.- 142 с.

35. Кириченко Ю. Бухгалтерський та податковий облік операцій з пайового лізингу // Бухгалтерський облік і аудит.-2001.- № 5.--С. 33-40.

36. Кисіль С. Українське законодавство про лізинг : поточний стан // Лізинг в Україні -- 2005. № 4. -- С. 15-17.

37. Ковалева А.М. Финансы и статистика - М, 1996. -349 с.

38. Коваленко Н., Човник Ю. Тенденції розвитку лізингу: світовий досвід і реалії в Україні // Банківська справа.--2001.-- № 3.-- С. 47-52.

39. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: Навч посібник.-- К.: Видавничий дім „Скарби”, 2001.--336 с.

40. Колядюк Ю. Аналіз кредитоспроможності лізингоодержувачів: елементи та підходи // Лізинг в Україні -- 2006. №1. -- С. 5-6.

41. Колядюк Ю. Основные финансовые риски лизинговой компании // Лізинг в Україні -- 2005. №5. -- с. 12-13.

42. Кононець О. Макроекономічні передумови розвитку лізингу в Україні // Лізинг в Україні -- 2005. №4. -- С. 6-7.

43. Костіна Н.І., Алєксєєв А. А., Мельник П. В. Моделювання фінансів: Монографія.- Ірпень: Академія ДПС України, 2002.- 224 c.

44. Коцовська Р.Р., РичаківськаВ.І., ТабачукГ.П, Грудзевич Я.В. Операції комерційних банків: Навч. посібник /.та ін.- 2-ге вид., доп.- Львів: ЛБІ НБУ, 2001.- 516 c.

45. Краснова В.В., Жнякін Б.О. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Донецьк: Альфа-Прес, 2005. - 207 с.

46. Меренг Е. Стан ринку лізингу в Україні // Лізинг в Україні -- 2006. № 1. -- С. 1-5.

47. Мірошник К. Формування інвестиційних ресурсів ФПГ на засадах фінансового лізингу// Банківська справа.--2003.-- № 3.--С. 24-27.

48. Міщенко В.І., Лубґяницький О.Г., Слав'янська Н.Г. Основи лізингу: Навч посібник--К.: „Знання”, 1997.--133 с.

49. Назаренко О. Спеціалізоване ПЗ для лізингу - Інтальов: Управління лізингом // Лізинг в Україні -- 2005. № 2. -- С. 19-20.

50. Нестеров Ф.В., Компанеец В.А. Сантехника вызывали? или гидродинамический аналіз перспектив развития рынка лизинга // WELCOM. --2004. --№ 1. --С. 35-38.

51. Оробець Л. Конвенція УНІДРУА “Про міжнародний фінансовий лізинг” // Лізинг в Україні -- 2005. № 3. -- С. 14-15.

52. Оробець Л. Конвенція УНІДРУА “Про міжнародні права на мобільне обладнання” // Лізинг в Україні -- 2005. № 5. -- С. 16.

53. Оробець Л. Лізингові асоціації - переваги від об'єднання // Лізинг в Україні -- 2005. № 2. -- С. 16-17.

54. Шевчук Ю. Закон України “Про фінансовий лізинг” переваги та недоліки нового законодавчого середовища для здійснення лізингових операцій // Лізинг в Україні -- 2005. №1. -- С. 7-8.

55. Шевчук Ю. Операції лізингу та практичні аспекти її здійснення // Лізинг в Україні -- 2005. №2. -- С. 13-15.

56. Шевчук Ю. Приєднання України до міжнародної Конвенції: переваги та порядок набрання чинності // Лізинг в Україні -- 2006. №2. -- С. 22.

57. Шевчук Ю. Цивільно-правове регулювання фінансового лізингу // Лізинг в Україні -- 2005. №5. -- С. 7-9.

58. Шеремет А.Д. Финансы предприятий. -М.: Финансы и статистика, 2003. - 265 с.

59. Шеремет А.Д., Ионова А.Ф. Финансы предприятий: менеджмент и анализ: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 537 с.

60. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.:ИНФРА -М, 1996. - 462 с.

61. Шохин Е.И. Финансовый менеджмент. Краткосрочная финансовая политика: Учебное пособие. - М., 1994. - 320 с.

62. Шубіна С.В. Конспект лекцій з курсу “Економічний аналіз” для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання. --Харків: ХФ УАБС, 2003 - 118 с.

63. Річнийзвіт«ЗАТ“Альфа-Банк”».

Размещено на Allbest.ru

...