Фінансування сільськогосподарських підприємств (за матеріалами відкритого акціонерного товариства "Лозівське")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

У процесі трансформації економіки України до ринкової, в аграрному секторі відбулися кардинальні зміни форм власності, що зумовили радикальні перетворення в усій системі фінансових відносин. Водночас, сільськогосподарські підприємства гостро відчувають нестачу внутрішніх фінансових ресурсів. Особливість сільського господарства обумовлює складність залучення необхідних фінансових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності. Це пов'язано з сезонним характером виробництва, значною залежністю від природно-кліматичних умов, уповільненим оборотом авансованого капіталу, великою кількістю в галузі суб'єктів господарювання, критичною спрацьованістю сільськогосподарської техніки, непередбачуваністю кон'юнктури ринку на сільськогосподарську продукцію, нестабільністю отримання прибутків. Таким чином, дослідження фінансування сільськогосподарських підприємств в України сьогодні є актуальним і заслуговує на особливу увагу.

Поєднання внутрішніх джерел фінансування сільськогосподарських підприємств, ресурсів універсальних і спеціалізованих фінансово-кредитних установ за безпосередньої державної фінансової підтримки підприємств галузі має забезпечити фінансову основу ведення та розвитку бізнесу в сільському господарстві. Важливе значення належить удосконаленню механізмів державної підтримки сільського господарства, що мають ураховувати національні особливості аграрного сектору та світові тенденції скорочення прямої державної підтримки сільськогосподарських підприємств, відповідно до вимог Світової організації торгівлі (СОТ) намір вступу до якої має Україна.

Теоретичні та практичні аспекти фінансування сільськогосподарських підприємств глибоко досліджені у працях вітчизняних учених: Андрійчука В., Данілова О., Дем'яненка М., Дем'яненка С., Лайка П., Мороза М. та інших.

Джерела фінансування підприємств аграрного сектора економіки можна поділити на такі групи: державне фінансування; власні фінансові ресурси підприємств; кредитні ресурси та інвестиції.

Необхідність державного фінансування зумовлена не тільки специфікою галузі сільського господарства, а й рядом особливостей, які притаманні вітчизняним підприємствам цієї сфери. Серед них, зокрема, такі: зниження купівельної спроможності населення, що обмежує можливості підняття цін на сільськогосподарську продукцію; відставання України від розвинутих країн за рівнем науково-технічного прогресу, передових технологій тощо; потреба в інвестиціях для підтримки родючості ґрунту; низькі рівні розвитку інфраструктури сільської місцевості; розрив сталих економічних і технологічних зв'язків між різними сферами агропромислового комплексу [1, с. 21].

Одним з основних джерел фінансування сільськогосподарського виробництва залишаються власні кошти підприємств. До них відносяться нерозподілений прибуток та амортизаційні відрахування. Але для нормального відтворення основних засобів рівень амортизаційних відрахувань, який закладається в собівартості продукції, є недостатнім.

1.1 Сутність фінансування агропромислових підприємств

Фінанси підприємств АПК є складовою частиною фінансової системи і займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства, Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється ваговий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - тобто основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств АПК залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни та її продовольча безпека.

У процесі відтворення фінанси підприємств АПК як економічна категорія проявляються та виражають свою сутність через такі функції:

1) формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

2) розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення: операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;

3) контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Фінансові ресурси - це грошові кошти, які є у розпорядженні підприємства, організації установи. Виходячи із цього визначення, можна констатувати, що до фінансових ресурсів належать усі грошові фонди, а також та частина грошових коштів, яка використовується у не фондовій формі. Іншими словами, фінансові ресурси - це система грошових фондів, які забезпечують процес виробництва та відтворення у рамках даного підприємства, та сукупність форм і методів їх витрачання. Вони зазвичай виступають у формах основних, оборотних фондів (капіталу) та прибутку. Основними складовими фінансових ресурсів підприємства є власні (статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток) і залучені кошти (пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку).

При оцінці фінансової бази за основу беруться саме фінансові ресурси та можливості господарських підприємств, установ, організацій різних форм власності та видів діяльності, оскільки за їхньої допомоги створюється валовий внутрішній продукт регіону, що є джерелом фінансових ресурсів місцевих органів самоврядування. Виходячи з цих властивостей, фінансові ресурси підприємств можна класифікувати за показниками їх формування та використання.

За стадією утворення фінансові ресурси поділяються на:

- початкові -- утворені на початковій стадії діяльності підприємства і сконцентровані у статутному капіталі, джерела утворення якого залежать від форми власності:

- державна -- асигнування з бюджету та з централізованих фондів;

- акціонерна -- акціонерний капітал;

- колективна -- внески засновників;

- приватна -- власний капітал підприємця;

- прирощені - отримані підприємством у результаті його діяльності в формі чистого прибутку.

За правом власності фінансові ресурси поділяють на:

- власні -- приватний, пайовий чи акціонерний капітал, залежно від форми власності;

- невласні -- позичені, тобто отримані у вигляді позик;

- надані безоплатно -- одержані безоплатно від держави (з бюджету, фондів цільового призначення) чи інших юридичних осіб.

Власні фінансові ресурси -- це кошти, які утворюються в результаті господарської діяльності підприємства та інвестуються в його розвиток. Вони формуються за рахунок чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, дооцінки товарних запасів, виручки від реалізації власного майна підприємства та ін.

За терміном використання фінансові ресурси поділяються на вкладені та використані. Вкладені ресурси застосовуються протягом тривалого терміну використання і постійно беруть участь у процесі відтворення. Вони можуть оновлюватися, поповнюватися, змінюватися. До вкладених ресурсів належать основні засоби, оборотні кошти та інші ресурси.

На відміну від вкладених, використані ресурси -- це поточні витрати, виражені у грошовій формі. їх розмір включений в ціну товару і повністю відшкодовується у процесі одного відтворювального циклу. Величина використаних ресурсів залежить від рівня господарювання і раціональності використання. Розмір вкладених ресурсів часто не збігається з розміром використаних ресурсів. В умовах формування ринкових відносин найважливішим завданням є підвищення ефективності застосування як вкладених, так і використаних ресурсів.

Власні фінансові ресурси є джерелом поповнення власного капіталу і становлять внутрішні або залучені джерела коштів, що служать для подальшого розвитку підприємства. Наявність власних фінансових ресурсів у аграрних підприємствах забезпечує їм реальну економічну самостійність.

Невласні фінансові ресурси -- це кошти, які утворюються за рахунок залучення до господарської діяльності підприємства фінансових ресурсів інших підприємств або фізичних осіб з метою збільшення власного капіталу.

Невласні фінансові ресурси виступають у вигляді позикових фондів (позики банку, позики кооперативних та інших організацій), залучених засобів (кредиторська заборгованість організаціям, підприємствам, установам і особам) та засобів, одержаних безоплатно.

Правильне співвідношення між власними і невласними фінансовими ресурсами відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану аграрного підприємства.

За характером вкладення фінансові ресурси поділяються на вкладені у матеріальні та нематеріальні активи. Фінансові ресурси, вкладені у матеріальні активи, - це ресурси, що мають матеріальну основу і можна визначити очікувану величину доходів від їх використання. Фінансові ресурси, вкладені у нематеріальні активи, -- це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.

За змістом вкладення виділяють фінансові ресурси, вкладені у необоротні активи (в основні засоби), які постійно забезпечують виробничий процес, і у ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл -- фінансові ресурси, вкладені в оборотні активи.

За метою використання фінансові ресурси поділяються на цільові та універсальні. Цільові фінансові ресурси використовуються за цільовим призначенням: резервний капітал, спеціальні фонди і т.д. Наприклад, оскільки основні засоби постійно зношуються, то частка їх оновлення переходить в амортизаційні відрахування, що є видом цільових фінансових ресурсів.

Універсальні фінансові ресурси можуть використовуватися на різноманітні цілі: фінансування розширеного відтворення, покриття витрат господарської діяльності, благодійні внески.

За напрямами розподілу фінансові ресурси можна поділити на три групи:

- на поповнення фонду відшкодування -- покриття витрат;

- на формування фонду споживання -- розвиток матеріально-технічної бази підприємства;

- на формування фонду нагромадження -- збільшення власного капіталу.

Для здійснення господарської діяльності, отримання продукції, доходів і накопичень підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові фінансові, а також грошові кошти. З усіх видів ресурсів фінансові мають першочергове значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними затратами часу в будь-який інший вид ресурсів. При цьому матеріальні ресурси складають основу процесу виробництва. їх формування здійснюється, як правило, за рахунок різних джерел: власних активів підприємства, позичених та залучених.

Отже, фінансові ресурси підприємств - це власний, позичений та залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку. Мобілізація підприємством необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів називається фінансуванням, а система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю.

Таким чином, фінансова діяльність суб'єкта господарювання - це дії з формування і використання його фінансових ресурсів, які мають форму економічно обґрунтованих управлінських рішень. Таке визначення фінансової діяльності вказує на застосування терміна "фінансування" як до залучення капіталу (пасив балансу), так і до розміщення капіталу в активі, якими володіє підприємство (актив балансу), тобто термін "фінансування" застосовуєтеся у більш широкому розумінні. З огляду на те, що в підприємницькій діяльності частина фінансових ресурсів перетворюється в різні матеріальні цінності, а з погляду менеджменту будь-яка діяльність людини є розробкою і реалізацією конкретних рішень щодо певного ресурсу, існує й інше визначення фінансової діяльності.

У вузькому розумінні основний зміст фінансової діяльності полягає у фінансуванні підприємства. У широкому розумінні фінансова діяльність включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов'язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб'єкта господарювання. Тобто фінансова діяльність суб'єкта господарювання -- це діяльність всередині підприємства з розробки та реалізації фінансових рішень з володіння чотирма типами цінностей, між якими можна зробити вибір: майном, матеріальними і нематеріальними цінностями; фінансовими цінностями; грошами; боргами у формі дебіторської заборгованості.

Звідси наведені визначення сутності фінансової діяльності вказують на те, що вона завжди зв'язана з варіантними розрахунками з джерел фінансування і зі сферами використання фінансових ресурсів у пошуках оптимального рішення стосовно конкретних умов підприємницької діяльності. Ця варіантність ще підсилюється невизначеністю як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємництва, що впливає і ні можливість точного прорахунку результату від прийнятого фінансового рішення.

Фінансова діяльність підприємства (в частині лише фінансування підприємницької діяльності), відповідно до П(С)БО, - це діяльність із фінансовими ресурсами підприємства, результатом якої є зміна структури власного та позикового капіталу підприємства. Завданням фінансування є мобілізація шипів для здійснення операційної та інвестиційної діяльності. Таким чином, термін "фінансова діяльність" застосовується як для позначення роботи з фінансами підприємства, так і для позначення і ільки дій з мобілізації коштів (пасив балансу).

У межах фінансової діяльності підприємства операційна, інвестиційна і фінансова (фінансування) діяльності підприємства регулюється фінансовою політикою суб'єкта господарювання, яка розробляється власниками підприємства, узгоджується »загальною соціально-економічною політикою підприємства і є планом дій щодо реалізації загальної стратегії підприємства з розвитку виробничих потужностей, поточ- і юї діяльності, маркетингу.

До фінансової діяльності або фінансування підприємства відносять операції, пов'язані з:

1) надходженням власного капіталу від розміщення акцій та інших операцій, що призводять до його збільшення;

2) отриманням та погашенням позик. У результаті цієї операції утворюються/зменшуються боргові зобов'язання за позиками, векселями, облігаціями;

3) сплатою дивідендів;

4) іншими надходженнями і платежами.

1.2 Форми фінансування

Основне завдання фінансової діяльності підприємств полягає в мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвестиційної діяльності. Термін "фінансування" характеризує всі заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів (грошових коштів, їх еквівалентів та майнових активів), їх повернення, а також відносини між підприємством та капіталодавцями, які з цього виникають (платіжні відносини, контроль та забезпечення).

Перш ніж перейти до вивчення механізмів залучення фінансових ресурсів суб'ектами господарювання, розглянемо основні форми фінансування. Їх здебільшого класифікують за такими критеріями:

а) залежно від цілей фінансування;

б) за джерелами надходження капіталу;

Залежно від цілей фінансування виокремлюють такі його форми:

- фінансування при заснуванні підприємства;

- на розширення діяльності;

- рефінансування;

- санаційне фінансування.

Структурно-логічні взаємозв'язки між окремими формами фінансування наведені на рис.1.2 у формі матриці.

Статус інвестора Джерела фінансування	Позичковий капітал	Власний капітал	Реструктуризація активів
Зовнішнє	Банківські, комерційні позички	Внески учасників та засновників	Дезінвестиції
Внутрішнє	Забезпечення наступних витрат І платежів	Нерозподілений прибуток	Амортизаційні відрахування

Рис.1.2. Матриця форм фінансування

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та внутрішнє фінансування; за правовим статусом інвесторів -- власний капітал ї позичковий капітал. Власний капітал може бути сформований за рахунок внесків власників: підприємства або шляхом реінвестування прибутку. В іноземних літературних джерелах фінансування за рахунок нерозподіленого прибутку та амортизаційних відрахувань досить часто позначають також як Саsh-flow-фінансування.

Позичковий капітал, як і власний, може бути мобілізований із зовнішніх та внутрішніх джерел.

До зовнішніх джерел формування позичкового капіталу належать:

- кредити банків (довго- і короткострокові);

- кредиторська заборгованість ш матеріальні цінності, виконані роботи, послуги;

- заборгованість за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з оплати праці тощо).

До внутрішніх джерел формування позичкового капіталу можна віднести:

- нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (у т. ч. так миші стійкі пасиви);

- доходи майбутніх періодів.

Як джерела фінансування можна розглядати фінансові ресурси підприємств, що формуються в результаті реструктуризації активів, під якою розуміють заходи, пов'язані зі зміною складу та структури окремих позицій активів. У рамках реструктуризації активів розглядають також амортизаційні нарахування і кошти, які одержує підприємство в результаті дезінвестицій. Щоправда, дискусійним є питання віднесення дезінвестицій до зовнішніх джерел фінансування.

За ринкових відносин важливого значення набуває вибір оптимальної структури джерел фінансування підприємств. Фінансування підприємств здійснюється за рахунок власних і залучених коштів.

Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:

- рівень оподаткування доходів підприємства;

- темпи зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

- структура активів підприємства;

- стан ринку капіталу;

- відсоткова політики комерційних банків;

- рівень управління фінансовими ресурсами підприємства тощо.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування.

Фінансування за рахунок власного капіталу не призводить до виникнення зобов'язань, а за рахунок позичкового капіталу викликає фінансові зобов'язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресурси підприємства необхідно платити проценти. Тому ці ресурси є предметом особливої уваги менеджерів підприємства.

У науково-практичній літературі можна зустріти дві основні концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на метод нарахування (зіставлення нарахованих доходів та нарахованих витрат із відповідною корекцією), другий -- на касовий метод (зіставлення реальних грошових надходжень та грошових видатків). Наявність різних підходів зумовлена тим, що доходи та витрати підприємства, які відображені у звіті про фінансові результати, як правило, не збігаються з грошовими надходженнями (видатками) у рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду.

За логікою методу нарахування, який переважає у вітчизняній практиці, у Німеччині та у інших країнах основними елементами внутрішніх джерел фінансування підприємств є такі:

- чистий прибуток;

- амортизаційні відрахування;

- забезпечення наступних витрат і платежів.

З погляду використання касового підходу величина внутрішніх джерел фінансування в окремому періоді відповідає сальдо вхідних грошових потоків від операційної та інвестиційної діяльності підприємства і вихідних грошових потоків у рамках операційної діяльності. Принциповим є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений у необоротні та оборотні (за вирахуванням грошових еквівалентів) активи, вивільняється і трансформується в ліквідні засоби у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків.

У підприємств можуть бути різні альтернативи залучення капіталу. Звичайно, не можна надати однозначних рекомендацій щодо вибору тієї чи іншої форми фінансування. В одних випадках фінансові ресурси слід формувати через збільшення власного капіталу, в інших -- на основі залучення додаткових позичок. Для одних підприємств вигіднішою є можливість використовувати внутрішні джерела фінансування, для інших -- зовнішні. Фінансовий менеджер під час прийняття рішень щодо вибору найбільш прийнятної форми фінансування повинен використовувати відповідні критерії, про що йтиметься у наступному параграфі.

Відповідно до основних джерел фінансування діяльності аграрних підприємств виділяють такі форми фінансування:

1) самофінансування;

2) акціонерне фінансування;

3) державне фінансування;

4) банківського кредитування;

5) інші форми фінансування (додаткові внески (паї"), лізинг, венчурне фінансування, франчайзинг).

Порівняльний аналіз основних форм фінансування наведений у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Порівняльний аналіз основних форм фінансування підприємств АПК

Спосіб формування	Вимоги	Переваги	Недоліки
Самофінансування	Достатній рівень власних коштів для фінансування розвитку підприємства. Зниження в структурі капіталу питомої ваги довгострокових кредитів.	Швидка мобілізація коштів. Відсутність спеціального механізму, як у випадку з емісією акцій або облігацій.	Нестача власних джерел. Обмеження у використанні.
Кредитування	Ліквідне забезпечення, добра кредитна історія, прогнозний план розвитку проекту.	Гнучкість у запозиченні та погашенні боргу, у використанні кредиту; відсутність контролю за коштами.	Небезпека неповернення; висока процентна ставка; необхідність ліквідаційної застави.
Державне фінансування	Соціальна важливість; фінансування підприємств має відповідати стандартам, прийнятим державними органами; кошти мають йти на здійснення певних видів діяльності.	Надання за відсутності можливості отримання фінансування у комерційних структур; як правило, низькі суми платежів при погашенні за більш довготривалих періодах .	Обмеження у використанні; труднощі в отриманні; зазвичай не дуже великі суми.
Акціонерне фінансування	Необхідність в отриманні додаткових джерел коштів. Зниження у структурі капіталу питомої ваги довгострокових кредитів.	Немає зобов'язань щодо регулювання виплати дивідендів. Зниження рівня фінансової залежності підприємства.	Додаткова емісія акцій - це дорогий та тривалий у часі процес. Більш ризикові в порівнянні з іншими варіантами інвестування, не мають гарантованого доходу.

Детальніше розглянемо кожну з форм фінансування.

1. Самофінансування. Ця форма є основним внутрішнім джерелом, що пов'язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті. У світовій економічній літературі залежно від способу відображення прибутку у звітності, зокрема у балансі, виділяють:

а) приховане фінансування ( пов'язане із використанням прихованого прибутку), що виникає внаслідок формування прихованих резервів;

б) відкрите самофінансування (тезаврація офіційного прибутку).

Приховані резерви -- це частина власного капіталу підприємства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді. Вониформуються шляхом недооцінки активів або переоцінки зобов'язань. До суттєвого недоліку прихованого самофінансування слід віднести порушення принципу достовірної, при складанні звітності та підвищення рівня асиметрії в інформаційному забезпеченні її зовнішніх користувачів.

Тезаврація прибутку - це спрямування на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та нарахування дивідендів.

До основних переваг самофінансування слід віднести такі:

- залучені кошти не потрібно повертити та сплачувати винагороду за користування ним;

- не потрібно надавати кредитне забезпечення;

- підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства.

Недоліки відкритого самофінансування (тезаврації) стисло можна охарактеризувати так:

— оскільки на реінвестування спрямовується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню, у результаті чого вартість цього джерела фінансування збільшується;

обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів;

— помилковість інвестицій (оскільки рентабельність реінвестицій може бути нижчою середньоринкової процентної ставки, це може призвести до зниження ефективності ринку капіталів у цілому).

Амортизаційні відрахування не належать До джерел самофінансування (як це досить часто можна зустріти у Вітчизняній економічній літературі). Ефект фінансування завдяки амортизації виникає у результаті специфічного виду реструктуризації активів: заморожені в необоротних активах фінансові ресурси вивільняються і залишаються на поточному рахунку підприємства у вигляді відповідної частини виручки від реалізації. У результаті спрямування аморти заційних відрахувань на фінансування реальних інвестицій проявляється так званий ефект розширення потужностей, або ефект Ломана-Ружді. Згаданий ефект є наслідком незбігу періоду вивільнення капіталу, авансованого в необоротні активи, що амортизуються, з періодом вибуття зношених активів із виробничого процесу. Здебільшого авансований капітал повертається на підприємство швидше, ніж виникає потреба в оновленні засобів.

До внутрішніх джерел фінансування відносять також створювані з власної ініціативи підприємств забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов'язань, величина яких є невизначеною. У складі забезпечень наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу) відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишків коштів цільового фінансування і цільових надходжень. Ефект фінансування за рахунок забезпечень проявляється завдяки існуванню часового розриву між моментом їх формування (нарахування) та використання (грошових виплат). Залежно від цього визначають можливий строк використання їх як джерела фінансування. Якщо забезпечення мають короткостроковий характер, однак нарахування здійснюється регулярно (револьверно) і зберігаються стабільні залишки на відповідних рахунках, то їх можна трактувати як довгостроковий капітал. Величина забезпечень визначається на основі прогнозних розрахунків фінансових та бухгалтерських служб підприємства. Розмір забезпечень, які спрямовуються на валові виграти, лімітується податковим законодавством. За своїми характеристиками забезпечення можна трактувати як позичковий капітал підприємства з невизначеними строками та сумами погашення. До основних видів забезпечень, які можуть створюватися на підприємствах, відносять такі:

— забезпечення виплат персоналу;

— на додаткове пенсійне забезпечення;

— на виконання гарантійних зобов'язань;

— на реструктуризацію;

— на виконання зобов'язань за ризиковими (обтяжливими) контрактами тощо.

Забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

2. Кредитування. За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підпри ємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

У процесі кредитування підприємств, насамперед, ураховуються індивідуальні особливості кругообороту їхніх оборотних коштів. Особливості індиві-дуальногокругообороту коштів підприємств проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються, насамперед, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджаюче зростання виробничих витрат порівняно з надходженням коштів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підприємстві формують реальну економічну основу для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час.

Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

— виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

— незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

— витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

— готова продукція і товари;

— платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні іапаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об'єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємст-ва харчової та легкої промисловості) або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю.

Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готової продукції можуть створюватися на підприємствах у зв'язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплексністю постачання,транспортними утрудненнями щодо відправлення продукції споживачам, припиненням відвантаження продукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо.

У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягу виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації. Витрати майбутніх періодів є також витрати, пов'язані з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається кредитна продукція і витрати включаються в її собівартість.

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бракує власних коштів, може розраховуватись зі своїми постачальниками.

1. Державне фінансування. Використанню грошових коштів бюджетів конкретними розпорядниками передує їх виділення (надання) відповідним юридичним особам. Надання грошових коштів з бюджетів різних рівнів відбувається на умовах безповоротності й безоплатності з метою забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, державного управління, оборони тощо називається бюджетним фінансуванням. Суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та суб'єктами господарювання усіх форм власності - з іншого, щодо спрямування грошових коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня нановшо- ваносгі грошовими коштами бюджету.

Бюджетне фінансування включає принципи, форми і методи надання грошових коштів бюджетів відповідним розпорядникам. Незалежно від джерел формування грошових коштів бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів, а саме: плановості, цільового спрямування коштів, безповоротності використання бюджетних коштів, безоплатності, справедливості й неупередженості, публічності та прозорості, контрольованості витрачання бюджетних коштів.

У сучасних умовах господарювання в ряді випадків відбувається поєднання бюджетного фінансування установ, організацій з розвитком платних послуг і виконанням робіт за угодами з окремими суб'єктами господарюваніія на платній основі. При цьому неприпустима проста заміна безплатних послуг платними: необхідне їх раціональне, розумне поєднання.

Система бюджетного фінансування, значним недоліком була нідсутність ефективного механізму стимулювання кращих результатів роботи установи, організації, їх. трудових колективів, збагатилася застосуванням різноманітних систем матеріального стимулювання для встановлення залежності роїмірів матеріального стимулювання від кінцевих результатів діяльності трудових колективів, а індивідуального заохочення - від обсяіу, якості й ефективності роботи конкретних працівників.

Бюджетне фінансування здійенюїггься у таких формах, як. кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання дотацій, субвенцій, субсидій. 1 Іайпоширенішою формою бюджегного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планового документа -- кошторису доходів і видатків. Кошторис це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Державне фінансування інвестицій -- це надання грошових коштів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фінансування здійснюється відповідно бюджетної класифікації видатків на основні об'єкти економічного і соціального розвитку держави.

Державні дотації -- це форма бюджетного фінансування, що застосовується для виділення грошових коштів з державного та місцевих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям для збалансування їх фінансових планів. Дотації можуть надаватися з вищого бюджету нижчим за відповідних умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження сфери використання коштів.

Субвенція - це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямовується на фінансування певних заходів, програм, проектів і за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового використання.

Субсидії - це невідплатні поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачать компенсації у формі спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Для здійснення бюджетного фінансування застосовуються два методи:метод єдиного казначейського рахунку та метод перерахування коштів бюджетів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

У сучасних економічних умовах бюджетне фінансування поєднується з кредитуванням за рахунок бюджетних коштів. До кредитування належать платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них з'являються фінансові вимоги до інших економічних суб'єктів, передбачаючи обов'язкове повернення коштів. Чинним законодавством визначається надання кредитів органам управління інших рівнів, включаючи державні позабюджетні фонди, надання кредитів підприємствам, установам, організаціям та інші кредити.

4. Акціонерне фінансування. Дана форма являє собою форму отримання додаткових фінансових ресурсів шляхом емісії цінних паперів. При фінансування діяльності підприємства дуже важливо обрати форми залучення капіталу і вирішити: нарощувати власний капітал шляхом випуску цінних паперів або залучити позиковий капітал.

Слід зазначити, що акціонування як метод інвестування ефективний лише для конкурентоспроможних підприємств. До способів нарощення капіталу відносяться:

1) прості акції;

2) привілейовані акції;

3) боргові зобов'язання з варантами (або опціонами);

4) облігації, що конвертуються;

5) субординовані та конвертуєм і облігації;

6) облігації з фіксованою процентною ставкою, що не підлягають конвертації в акції.

Прості акції -- це цінні папери, що визначають право їх власника на власний капітал підприємства. Коли капітал вперше вкладається у підприємство, то говорять не просто про прості акції, а про суму їх номінальних вартостей.

Привілейовані акції - цінні папери, що мають ряд переваг для інвестора порівняно з простими акціями. Наприклад, гарантованими дивідендами і переважним правом на погашення при ліквідації підприємства.

У випадку збільшення капіталу через випуск акцій попереднім акціонерам надаються переважні права на придбання нових акцій в тій пропорції, яка відповідає їх частці у вже існуючому акціонерному капіталі. Така практика дозволяє акціонерам зберігати контроль над діяльністю акціонерного товариства.

При недостатності коштів у колишніх акціонерів для покупки додаткових акцій останні розмішуються серед нових власників, що послаблює контроль над акціонерним товариством. Емісія і розміщення акцій пов'язані з істотними витратами. Крім того існує небезпека знецінення попередніх випусків акцій, втрати контрольного пакета акцій, поглинання акціонерного товариства іншим підприємством.

Боргові зобов'язання з варантами-- це борг підприємства або зобов'язання повернути кредиторові певну суму грошових коштів через фіксований термін часу і з премією у вигляді процентного доходу. Проте в деяких випадках такі позики настільки ризиковані, що навіть підвищена ставка процентного доходу не здатна зробити їж фінансово привабливими. В цьому випадку до боргових зобов'язань можуть бути додані варанти, щоб зробити умови інвестування прийнятнішими.

Відповідно до українського законодавства, варрант -- цінний папір, що дай власнику право на покупку реальних цінних паперів, призначених для сприяння для перерозподілу діючих капіталів. Тобто варрант -- це фінансовий інструмент, що дає його власнику право купувати цінні папери за обумовленою ціною протягом визначеного терміну чи безстроково. Як правило, варанти пропонуються у вигляді сертифікатів, визначених пакетів цінних паперів, тому вони вважаються інструментом фінансового інжинірингу і використовуються для одержання інвестицій і фінансування проектів. Часом в практиці замість варантів використовуються опціони. Опціон -- це документ, що гарантує інвесторові право або привілей на придбання акцій підприємства за фіксованою на момент оформлення варанта ціною, але в межах фіксованого терміну. Якщо протягом цього фіксованого терміну курс акцій піднімається вище за вартість, вказану у варайті, то його власник може реалізувати своє право і придбати акції за ціною, нижче ринкової, щоб потім продати їх, отримавши в рйріьштідодаткйвувиго-ду від такої різниці курсів купівлі-продажу.

Конвертовані облігації -- це документи, що оформлюють борг, і тому можуть розглядатися як один з різновидів позик. Конвертована облігацій дозволяє кредиторові за своїм бажанням конвертувати частину заборгованостей, що залишилася, в акції за певною цігіою або не робити цього, якщо кредиторові це не вигідно. Кредитор може придбати у боржника його акції за заздалегідь обумов-леною ціною, але в межах ще не погашеної суми заборгованості. Різниця між конвертованими облігаціями і борговими зобов'язаннями полягає у наступному:

- для конвертованих облігацій: кредитор може розраховувати на шрщ. мання всієї суми позики до реалізації права на покупку акцій;

-для боргових зобов'язань: з варантами кредиторові має бути повернена вся сума запозичених у нього коштів з відсотками і плюс до того він може (чи ні) ще реалізувати свої варанти.

Більшість інвесторів віддають перевагу борговим зобов'язанням з варантами.

Облігації з процентною ставкою, що фіксується, які не підлягають конвертації в акції, -- це форма запозичень, що фіксує найпростішу ситуацію позики: коли позичальник зобов'язаний просто повернути отриману грошову суму через фіксований період часу і з фіксованою сумою доплати, що створює процентний дохід кредитора. При цьому борг може мати дві форми: застраховану і не застраховану. Застрахована заборгованість підкріплюється адресною прив'язкою до певних активів, які можуть бути продані для гарантування виплати боргу.

Ці активи, іншими словами, стають заставою. В разі невдачі позичальника застрахований кредитор має право конфіскувати ці активи і продати їх для відшкодування заборгованості. Наприклад, при іпотечному кредитуванні забезпеченням кредиту виступає саме житло, що купується за допомогою кредиту. Якщо прив'язка до заставних активів не обумовлена, то такий борг є незастра- хованим і погашається у звичайному порядку.

Привабливість облігацій для потенційних інвесторів залежить від умов їх розміщення, суми позики, терміну позики, числа випущених облігацій, рівня процентної ставки, умов виплати відсотків, форми і порядку погашення, обумо- влення питань конверсії облігацій, захисту інтересів кредиторів і т. ін.

При виборі джерел фінансування потрібно враховувати переваги і недоліки, характерні для різних способів залучення капіталу.

1.3 Проблеми фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств

Фінансування діяльності підприємств агропромислового сектора здійснюється з урахуванням специфіки функціонування цієї галузі, яка визначається: сезонністю виробництва; тривалим періодом відтворення основних засобів; наявністю значного часового інтервалу між періодами здійснення витрат та отримання кінцевих результатів; безперервністю виробничих процесів; використанням у якості засобів та предметів праці живих організмів, які підпорядковані у першу чергу біологічним законам відтворення; залежністю результатів діяльності підприємств та відповідно джерел фінансування від впливу природно - кліматичних умов; необхідністю кредитного забезпечення операційної діяльності та подальшого успішного розвитку суб'єктів господарювання як наслідку впливу попередньо зазначених факторів.

Серед основних проблем фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств можна виділити: зменшення обсягів державної підтримки сільського господарства, що не забезпечує нормальне функціонування аграрного виробництва; недоступність кредитних ресурсів через високі відсоткові ставки та відсутність заставного майна для ведення не лише розширеного, а й простого відтворення; відсутність надійних гарантій повернення інвестицій та кредитів через збитковість підприємств[2]; не врахування сезонності робіт (немає стабільного фінансування у конкретно визначені періоди року), що фактично підсилює диспаритет цін. Хоча державою в цьому напрямку здійснюються певні заходи, але вони явно недостатні і це не дає позитивного результату; відсутність механізму швидкого і надійного доведення державних фінансових ресурсів до аграрних підприємств (ці ресурси «прокручуються» у комерційних банках не на користь селян); немає глибокого та надійного контролю з боку державних структур за цільовим використанням коштів за призначенням.

Проблеми джерел фінансування завжди займали значне місце в дослідженнях таких відомих науковців, як Е. Нікбахт, А. Гроппелі, Е.Ф. Брігхем, Б. Колапс та ін. Але це питання залишається невирішеним і до цього часу, тому потребує подальшого дослідження.

Необхідність державного фінансування зумовлена не тільки специфікою галузі сільського господарства, а й рядом особливостей, які притаманні вітчизняним підприємствам цієї сфери. Серед них, зокрема, такі: зниження купівельної спроможності населення, що обмежує можливості підняття цін на сільськогосподарську продукцію; відставання України від розвинутих країн за рівнем науково-технічного прогресу, передових технологій тощо; потреба в інвестиціях для підтримки родючості ґрунту; низькі рівні розвитку інфраструктури сільської місцевості; розрив сталих економічних і технологічних зв'язків між різними сферами агропромислового комплексу.

Вкрай обмежені бюджетні кошти в нашій країні доцільно спрямувати виключно на ключові заходи підтримки розвитку сільського господарства і підприємництва в сільській місцевості, а саме: наукові дослідження, зокрема в галузях елітного насінництва і племінного тваринництва; проведення технологічних ярмарок; здійснення інвестицій, які впливають на зниження затрат, поліпшення якості робіт і продукції; розвиток інфраструктури сіл і сільськогосподарських ринків; освіту і професійне навчання, перепідготовку землеробів на несільськогосподарські професії і інше; здійснення державних замовлень.

Державний фонд підтримки фермерських господарств забезпечує лише кілька процентів потреби фермерів у кредитах. На початку 90-х років можливості фонду були набагато вищими, що позитивно вплинуло на розвиток фермерства в Україні.

Одним з основних джерел фінансування сільськогосподарського виробництва залишаються власні кошти підприємств. До них відносяться нерозподілений прибуток та амортизаційні відрахування. Але для нормального відтворення основних засобів рівень амортизаційних відрахувань, який закладається в собівартості продукції, є недостатнім. Не останнє місце, як було вказано вище, займають іноземні інвестиції та лізинг обладнання. За різними оцінками, обсяг лізингових операцій в Україні становить від 300 млн грн до 1 млрд. грн.

Щодо кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств, то аналіз кредитних правовідносин в аграрному секторі економіки свідчить, що комерційними банками не враховується специфіка сезонності сільського господарства. До цього часу сільськогосподарським товаровиробникам, як правило, продовжують надаватися короткострокові кредити, в результаті чого штучно створюються умови неплатоспроможності позичальників з усіма наступними негативними наслідками [4, с. 354]. Обсяги кредитування сільського господарства комерційними банками попри негативні перспективи, мають тенденцію до зростання. В Україні існують такі проблеми ефективного розвитку агропромислового комплексу, як кредитозабезпеченість, кадрозабезпеченість, забезпечення новітньою технікою та технологіями. Для подолання даних проблем необхідна конкретно сформульована програма підтримки сільськогосподарських виробників, створення спільних регіональних ринків збуту для аграрної продукції, покращення інвестиційного іміджу України, створення системи надання державних цільових дешевих кредитів (3-5% річних від тіла кредиту).

Також практика свідчить, що дрібні фермерські господарства часто користуються кредитами приватних осіб. При цьому спостерігається чітка тенденція - чим менше за розмірами фермерське господарство, тим частіше воно звертається за кредитами до приватних осіб (родичі, друзі, знайомі). До 50 % фермерських господарств користуються такими кредитами.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ФІНАНСУВАННЯ ВАТ «ЛОЗІВСЬКЕ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ВАТ “Лозівське” було створене 5 грудня 1996 року , про що свідчить довідка з ЄДРПОУ (Додаток А). Знаходиться в Харківській області, Лозівський р-н., с. Катеринівка. ВАТ “Лозівське” є юридичною особою від дня його державної реєстрації. Товариство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, штамп, бланки та інші реквізити, а також статут (Додаток Б).

Основною метою діяльності підприємства є одержання прибутку шляхом здійснення господарсько-фінансової та іншої діяльності в порядку і на умовах, визначених діючим законодавством і статутом.

Майно товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена на самостійному балансі товариства. Джерелами формування майна товариства є: внески учасників, доходи від реалізації продукції, робіт і послуг, інші джерела не заборонені чинним законодавством.

Для здійснення своєї діяльності ВАТ “Лозівське” використовує землі, які належать йому на праві оренди. На сьогодні в оренді товариства знаходиться 1231,5 га землі. Договори оренди землі укладені на 10 років, згідно яких товариство виплачує орендодавцям орендну плату за землю. Орендна плата виплачується як в грошовому вигляді, так і в натуральному (по бажанню орендодавців).

Найважливішою складовою природних ресурсів, поряд з іншими, є земля. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, але їх роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона - головний засіб виробництва. Роль землі в сільськогосподарському виробництві визначається тим, що їй притаманна специфічна унікальна властивість - родючість, завдяки цій властивості земля активно впливає на процес сільськогосподарського виробництва. Родючість визначається здатністю грунту нагромаджувати і трансформувати вологу та поживні речовини в доступній для рослин формі.

Весь земельний масив, який використовується в господарстві, складає його земельний фонд. За цільовим призначенням до нього входять як сільськогосподарські так і інші угіддя.

Склад та структура земельних угідь, а також землезабезпеченість ВАТ “Лозівстке” представлені в таблиці 1.1, дані для розрахунку якої взято з річної фінансової звітності підприємства, а саме Форми № 50-сг за 2008 - 2011 роки (Додаток В).

Таблиця 1.1

Динаміка складу та структури земельних угідь ВАТ «Лозівське»

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011р.	Відношення 2011р. до2008р.%
	га	%	га	га	га	%	га	%
Загальна земельна площа	1237,2	100,0	1237,2	100,0	1231,7	100,0	1231,5	100,0	99,5
в т.ч. с/г угідь	1237,2	100,0	1237,2	100,0	1231,7	100,0	1231,5	100,0	99,5
з них ріллі	811,1	65,6	811,1	65,6	807,1	65,5	807,1	65,5	99,5
Приходиться на 1 робітника:
-с/г угідь	51,55	4,2	53,8	4,3	61,6	5,0	68,4	5,6	132,7
- ріллі	33,8	2,7	35,3	2,9	40,4	3,3	44,8	3,6	132,7

З наведених даних видно, що загальна земельна площа господарства в 2011 році порівняно з 2008 роком зменшилася на на 5,7 га (або 0,5 %) у зв'язку з розірванням договорів про оренду землі.

З кожним роком зменшується чисельність працівників, а тому площа с/г угідь та ріллі в розрахунку на одного робітника збільшується на 32,7%.

В таблиці 1.2 представлено динаміку основних і оборотних засобів, рівень забезпеченості та ефективність їх використання в ВАТ “Лозівське”. Вихідні дані для її розрахунку взято з Форми № 1 “Баланс” річної фінансової звітності підприємства за 2008 - 2011 роки господарської діяльності (Додаток ).

Таблиця 1.2

Динаміка основних і оборотних засобів, рівень забезпеченості та ефективність їх використання на ВАТ «Лозівське»

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011,0	Відношення 2011 р. до 2008р. %
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн	1458,0	1393,0	1665,0	2797,0	191,8
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн.	648,0	665,0	1003,0	2216,0	342,0
Фондозабезпеченість в розрахунку на 100 га. с.-г. угідь, тис. грн.	28,3	25,9	27,0	40,9	144,5
Фондоозброєність праці в розрахунку на 1 середньорічного працівнтка, тис. грн	81,0	60,6	83,3	155,4	191,8
Фондовіддача в розрахунку на 100 грн. основних фондів, грн.	193,7	157,8	205,4	87,1	44,9
Фондомісткість 100 грн. валової продукції, грн. ...

Подобные документы

• Управління джерелами фінансування підприємств

  Сутність джерел фінансування підприємства, позичковий капітал як один з джерел фінансування. Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу. Проведення оцінки ефективності управління капіталом підприємства на прикладі ТОВ "Прометей".
  
  курсовая работа [68,9 K], добавлен 03.08.2010
  

• Фактори впливу на обсяг фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні

  Визначення факторів, які впливають на фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств. Розроблення багатофакторної моделі залежності показника обсягу фінансування від звичайної діяльності до оподаткування та обсягу реалізованої продукції.
  
  реферат [1,7 M], добавлен 24.11.2010
  

• Аналіз фінансового стану підприємства

  Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. Особливості фінансування підприємств різних форм власності. Формування власного капіталу, самофінансування та дивідендна політика підприємства. Фінансування підприємства за рахунок запозичених джерел.
  
  отчет по практике [681,1 K], добавлен 16.04.2011
  

• Особливості венчурного фінансування промислових підприємств України

  Економічна сутність, зміст та організаційні форми венчурного фінансування, його аналіз і оцінка для промислових підприємств України. Зарубіжний досвід застосування венчурного капіталу у фінансуванні інноваційних підприємств, перспективи застосування.
  
  контрольная работа [119,5 K], добавлен 17.12.2015
  

• Джерела фінансування виробничих інвестицій підприємств

  Сутність і класифікація інвестицій, їх відмінні риси та особливості використання. Характеристика капітальних вкладень підприємства, загальні підходи до їх планування. Аналіз визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 19.01.2010
  

• Фінансове забезпечення діяльності підприємств

  Характеристика підприємства як суб’єкта фінансових відносин, оцінка його діяльності на макрорівні. Фінансове забезпечення діяльності підприємств різних форм господарювання. Прийоми фінансування підприємств за рахунок власного та позичкового капіталу.
  
  курсовая работа [49,8 K], добавлен 08.02.2011
  

• Порядок фінансування народного господарства в Україні

  Особливості фінансування державних підприємств та АПК. Порядок фінансування промисловості, капіталовкладень та житлово-комунального господарства. Правові основи фінансування енергетики, транспорту та видатків місцевих бюджетів на капітальні вкладення.
  
  реферат [17,6 K], добавлен 22.01.2009
  

• Класифікація джерел та форм фінансування підприємств

  Процес формування та використання фінансових ресурсів як основи забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності господарюючих суб’єктів. Класифікація форм фінансування підприємств. Переваги та недоліки внутрішніх і зовнішніх джерел.
  
  научная работа [61,8 K], добавлен 26.03.2015
  

• Форми фінансування підприємств

  Статутний капітал, як джерело фінансування підприємств. Амортизація як джерело фінансових ресурсів. Комерційні банки як джерело кредитного фінансування. Лізинг та комерційний кредит. Спеціальні фонди і програми. Емісія та розміщення цінних паперів.
  
  реферат [257,6 K], добавлен 07.11.2008
  

• Формування і використання джерел фінансування державних підприємств (на прикладі Білоцерківської дослідно-селекційної станції)

  Економічна сутність і види фінансових ресурсів державного підприємства. Особливості їх структури і нормативно-правового регулювання. Аналіз показників фінансового стану БЦДСС, оцінка структури джерел формування фінансових ресурсів, шляхи оптимізації.
  
  дипломная работа [732,1 K], добавлен 13.04.2012
  

• Бюджетне фінансування житлового господарства

  Теоретичні аспекти фінансового забезпечення підприємств комунальної форми власності. Загальна характеристика та аналіз джерел фінансування КП УЖКГ в м. Павлоград. Особливості реформування комунального сектору в умовах української моделі самоврядування.
  
  курсовая работа [200,5 K], добавлен 04.01.2012
  

• Фінансові аспекти використання та амортизації основних засобів та інших необоротних активів

  Структура використання основних засобів у виробничо-господарській діяльності підприємства. Обґрунтування і вибір оптимальних джерел фінансування придбання та експлуатації основних засобів. Формування ефективної амортизаційної та інвестиційної політики.
  
  контрольная работа [18,2 K], добавлен 05.09.2010
  

• Економічний зміст і форми інвестицій

  Особливості поняття інвестицій в широкому економічному сенсі. Джерела фінансування та класифікація форм інвестицій і видів інвесторів. Інвестиційна політика підприємств та її ефективність. Правове регулювання інвестиційної діяльності підприємств.
  
  реферат [27,6 K], добавлен 05.09.2008
  

• Теоретичні основи проектного фінансування

  Зміст, характеристика і мотивація проектного фінансування як об'єднання різних джерел і методів фінансування конкретного інвестиційного проекту. Принципи та види, схема організації, сучасний стан і перспективи розвитку проектного фінансування в Україні.
  
  реферат [28,1 K], добавлен 19.11.2009
  

• Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

  Сутність основних засобів та їх відтворення. Показники стану та ефективності використання основних засобів. Знос і амортизація основних засобів. Сутність і склад капітальних вкладень. Джерела фінансування капітальних вкладень. Фінансування ремонту.
  
  лекция [136,7 K], добавлен 15.11.2008
  

• Інвестиційна діяльність підприємства та її ефективність

  Поняття інвестиційної діяльності та проблеми її активізації в Україні. Класифікація джерел фінансування інвестицій. Сутність інвестиційного проекту та його цикли. Проблеми фінансового забезпечення інвестиційної діяльності, методи оцінки її ефективності.
  
  курсовая работа [124,1 K], добавлен 01.12.2013
  

• Фінансування розвитку диверсифікації сільськогосподарського виробництва

  Реформування економіки аграрного сектора України. Основні ринкові умови господарювання - дотримання принципів самоокупності та фінансування підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності. Диверсифікація сучасного сільськогосподарського виробництва.
  
  статья [22,5 K], добавлен 31.01.2011
  

• Аналітичне обґрунтування рішень у процесі фінансування господарської діяльності

  Узагальнено сукупність аналітичних робіт щодо розроблення політики фінансування підприємства. Запропоновано структурно-логічну модель прийняття управлінських рішень для політики фінансування підприємства, спрямованої на підвищення його ринкової вартості.
  
  статья [225,6 K], добавлен 24.10.2017
  

• Бюджет фінансування інвестиційної програми на плановий рік

  Проведення експрес-аналізу показників платоспроможності АТП "Транзит" для вибору інвестиційної стратегії. Порядок планування джерел фінансування інвестиційної програми підприємства. Складання бюджету фінансування інвестиційних витрат на плановий рік.
  
  контрольная работа [164,3 K], добавлен 06.12.2010
  

• Фінансово-господарська діяльність ТОВ "Чернівці Поліхімбуд"

  Основи фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Фінансування підприємств різних форм організації бізнесу. Дивідендна політика організації. Фінансування підприємства за рахунок запозичених ресурсів. Класифікація інвестицій за об’єктами вкладень.
  
  отчет по практике [646,5 K], добавлен 15.02.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам