Державний борг та специфіка управління ним

§ проведення передбачених умовами позик виплат основного боргу в установлені строки;

§ здійснення рефінансування позик;

§ викуп боргу, або обмін боргових зобов'язань на інші активи, які знаходяться в державній власності;

§ списання боргу повністю, або частково, яке проводиться за ініціативою боржника та за рішенням кредиторів;

§ анулювання (повна відмова)від виплати боргу.

Рефінансування державного боргу - це погашення боргу за рахунок коштів, мобілізованих шляхом емісії і розміщення нових боргових цінних паперів або проведення реструктуризації позик. Кожний з названих способів рефінансування боргу має позитивні і негативні сторони. Залучення коштів в процесі розміщення нових боргових цінних паперів держави є більш сприятливим для кредиторів. Адже в такому разі умови і строки погашення боргу не зменшуються. Разом з тим, такі операції є більш затратними для держави. Негативом в використанні цього способу є і те, що відбувається накопичення боргу. В умовах здійснення незваженої політики управління боргом така тактика може привести до так званої перевернутої піраміди, коли поточні борги погашаються за рахунок нових наростаючих емісій. В решті-решт цей спосіб може обернутися тим, що фінансування боргу стає нераціональним і навіть збитковим (в порівнянні з іншими способами) для держави.

Реструктуризація боргу - це угода про прийняття нового погашення боргу. Реструктуризація може проводитися різними способами:

· пролонгації боргу;

· прийняття нової угоди, що передбачає зміну умов погашення боргу;

· введення тимчасового мораторію на виплату процентів або частини основного боргу;

· проведення конверсії боргу.

Конверсія позик - це обмін поточних державних позик на не зобов'язання. При цьому проводиться зміна первісних умов позики: строків погашення, ставок процентів, способів виплати доходів та ін. Конверсія може бути добровільною, обов'язковою і примусовою. В разі прийняття примусового варіанту конверсія проводиться тільки в рамках установленого періоду. Використовуються також такі методи рефінансування, пов'язані з конверсією, як консолідація позик (переведення короткострокових зобов'язань в довгострокові) та уніфікація позик (заміна або об'єднання декількох зобов'язань в одну позику).

При проведені конверсії державні органи управління, як правило, намагаються перенести строки погашення позик на більш віддалені періоди. Це досягається, наприклад, шляхом заміни старих боргових цінних паперів новими. Такі операції є менш затратними з боку організації їх проведення порівняно з емісією і розміщенням нових, не пов'язаних позик та вони є більш складними за виконанням. Адже проведення конверсії позик потребує одержання згоди всіх або більшості кредиторів держави.

Прикладом може бути проведення випуску конверсійних облігацій внутрішньої державної позики (КОВДП) 1998 р. В них були конвертовані ОВДП, випущені в 1997 р. і в 1998 р., які підлягали погашенню в 1999 р. Обмін проводився на добровільних засадах. Погашення КОВДП передбачається провести (в залежності від номеру траншу) до 2001-2004 рр. За КОВДП

в 1999 р. була передбачена виплата відсотків в розмірі 40 % річних. В наступні роки доходи нараховуються за плаваючою ставкою.

В окремих випадках держави-боржники вдаються до проведення дострокового викупу боргу. Такі операції мають місце коли є можливості для швидкого нарощування валютних резервів. А це досягається за рахунок нарощування темпів зростання ВВП і стимулювання експорту. В умовах, коли на фінансових ринках державні борги продаються з високим дисконтом, позичальнику стає вигідним проведення дострокового викупу боргу. Тоді загальна сума боргу зменшується, причому такого результату досягають без узгодження з кредиторами.

В ситуації, коли державні борги країни накопичуються з великою швидкістю, державні органи управління можуть вдатися до проведення списання їх сум. Здійснення таких операцій передбачає досягнення відповідних домовленостей з кредиторами. Останні можуть дати згоду на повне або часткове списання боргів за наявності певних причин: не прогнозованих умов розвитку країни, погіршення її позицій на світових ринках з незалежних від уряду причин та ін. Прийняття рішення про анулювання (відмову від виплати) боргів має місце або на підставі політичних мотивів, або у випадках фінансової неспроможності держави. Прикладом анулювання боргів з політичних мотивів є відмова уряду СРСР від визнання боргів царської Росії. Коли держава є неспроможною виконати платежі з погашення обслуговування позик в односторонньому порядку може бути прк рішення про відмову виконати передбачені платежі. Така відмов одержала назву дефолту. Він можливий за тих умов, що державні органи управління не здатні залучити необхідні кошти обслуговування позик, в країні бракує валютних резервів, а кредитори не дають згоди на проведення рефінансування боргу.

Оголошення дефолту має багато негативних наслідків для економічного і політичного розвитку країни. В таких випадках, вона, як правило, виключається з процесу інтеграції в світову економіку. Зарубіжні кредитори відмовляються надавати додаткові кредити. Можливі фінансові санкції до держави-боржника, включаючи заморожування її активів в іноземних банках, проведення арештів державної власності за кордоном, відтік з внутрішнього фінансового ринку коштів нерезидентів, скорочення експортно-імпортних операцій тощо.

Обслуговування державного боргу включає мобілізацію і організацію виплати коштів, які складають процентні платежі, нараховані за використання фінансових ресурсів, одержаних в борг на умовах позики. Такі операції проводяться, як правило, за рахунок коштів державного бюджету. Та частина коштів, яка не перекривається доходами державного бюджету повинна бути виплачена з державних валютних або рефінансована.

Під управлінням державним боргом розуміють сукупність державних заходів, що пов'язані з випуском і погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів і виплатою доходу за державними цінними паперами, встановленням ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових цінних паперів.

Слід зазначити, що загрозу економіці становить не стільки державний борг як такий, особливо якщо він не дуже відхиляється за своїми параметрами від узагальнених макроекономічних показників, скільки зростання суми витрат на його обслуговування.

Стратегічним завданням управління державним боргом є мінімізація вартості обслуговування державного боргу. Це завдання узгоджується не лише з чисто фіскальними інтересами, а й з потребами стимулювання інвестиційної активності, а також із довгостроковим поліпшенням добробуту населення, адже економія поточних витрат на обслуговування боргу знижує податковий тягар для майбутніх поколінь.

Уряди всіх країн при управлінні боргом ставлять завдання досягнення оптимальної структури боргу з точки зору вартості й строків погашення облігаційних сертифікатів, а також прагнуть дотримуватися "золотого правила" державних фінансів: збільшення довгострокових позик при скороченні питомої ваги короткострокових позик.

Управління державним боргом передбачає ефективне використання коштів запозичення, пошук коштів для виплати боргу, нейтралізацію негативних наслідків державного боргу.

Вітчизняна політика управління державним боргом має будуватися на принципах раціонального запозичення, ефективного використання позик і безумовного (своєчасного та повного) виконання зобов'язань. При цьому подальший розвиток державних запозичень в Україні визначатиметься характером і результатами вирішення таких завдань :

- спрямування державних інвестицій на здійснення струтурної та інноваційної перебудови економіки (з цією метою слід розпочати розроблення цільових боргових зобов'язань із визначенням механізму реалізації за їх допомогою відповідних інвестиційних проектів);

- забезпечення прозорих процедур використання державних позик;

- перебудова системи державних гарантій для їх розповсюдження (на конкурсній основі) на цінні папери підприємств та організацій, що здійснюють свою діяльність у пріоритетних сферах соціально-економічного розвитку.

Ефективність залучення зовнішніх позик також залежить від того, з якою метою їх використовують. Якщо позики використовуються для фінансування поточних видатків або для погашення тих позик, що були отримані раніше, то в кінцевому підсумку це призводить до збільшення боргового навантаження на національну економіку. Продовження подібної політики може призвести до зниження темпів економічного зростання, нової стагнації, відновлення від'ємного платіжного балансу і назрівання фінансової платоспроможності держави. Подібне використання зовнішніх запозичень створює умови для вивозу капіталів з України, нічого не додаючи до ВВП і не сприяючи економічному зростанню. Використання позик для фінансування капітальних державних витрат сприятиме приросту національного доходу, одержаного в результаті економічного злету, дасть можливість не тільки сплатити проценти, а й збільшити доходи держави і населення.

Узагальнюючи викладений матеріал, можна зазначити, що вдосконаленню механізму погашення заборгованості України повинні сприяти :

- удосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованостей (прийняття відповідних законодавчих і нормативних актів, зокрема Закону України " Про державний борг " );

- визначення на основі опрацювання власного й світового досвіду оптимального співвідношення між зовнішнім і внутрішнім боргом, яке б відповідало поточній економічній ситуації та стратегічним інтересам України;

- удосконалення процедури визначення ліміту державного боргу на поточний рік шляхом введення додаткових індикаторів боргового навантаження;

- визначення допустимих меж використання бюджетних надходжень для обслуговування державного боргу;

- здійснення контролю та постійного моніторингу потоків грошових ресурсів, а в разі можливості перевищення у певні періоди граничних показників проведення політики попередження негативних явищ;

- розробка і якнайшвидше прийняття програми погашення і обслуговування державного боргу на рівні України, її суб'єктів і органів місцевого самоврядування з включенням до неї нормативів, при недотриманні яких випуск боргових зобов'язань буде автоматично призупинятися;

реалізація стратегії управління державним боргом, що дасть змогу перейти від практики "латання бюджетних дірок", до справді цілеспрямованої політики у сфері управління державним боргом. Тільки застосування ефективної стратегії управління державним боргом сприятиме ефективному використанню запозичень і створить необхідні умови для оптимізації боргового навантаження.

державний борг фінансовий управління

ВИСНОВКИ

На основі дослідження державного боргу України можна зробити такі висновки і пропозиції теоретичних аспектів цієї проблеми.

Державний борг утворюється, як правило, внаслідок надзвичайних подій (війни, революції). У нас в Україні такою надзвичайною подією стало проголошення незалежності. Бюджетний дефіцит як індикатор макроекономічної стабілізації залишається джерелом утворення державного боргу в країні. Комплексним розв'язанням проблеми дефіцит-борг вважається політика поступового зменшення рівня дефіциту із подальшою його ліквідацією.

Державний борг України має дві складові - це державний внутрішній борг та державний зовнішній борг. Кількісна оцінка державного внутрішнього боргу здійснюється в національній валюті, зовнішнього - в іноземній, як правило в доларах США.

В перехідний період в Україні державний внутрішній борг впродовж кількох років формувався переважно за рахунок кредитних емісій Національного банку з метою покриття великих розмірів бюджетного дефіциту. Такого інфляційного джерела покриття дефіциту державного бюджету немає в жодній країні з розвинутим ринковим господарством. А відтак в жодній індустріальне розвиненій країні не існує неринкового, інфляційного за своєю суттю механізму формування державного внутрішнього боргу. І лише в останні три-чотири роки в Україні стала формуватися цивілізована форма державних позик через емісію та продаж облігацій державної внутрішньої позики.

Незважаючи на теперішній, відносно невдалий етап функціонування системи внутрішніх позик в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат.

5.Для вдосконалення функціонування системи державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів, виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій та зменшення їх дохідності.

6.В Україні створився специфічний внутрішній борг держави з виплат заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат, який набув хронічного характеру. В цілому стан справ, що склався з затримками виплати заробітної плати та інших соціальних виплат, є вкрай небезпечним для держави і може призвести до соціального вибуху. Для ліквідації заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат потрібно насамперед вдосконалити нормативно-правову базу з метою погашення заборгованості та недопущення її в майбутньому.

Особливе значення мають зовнішні запозичення. Залучені зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з двох боків: з погляду їх обсягу і з позицій ефективного використання. Відомо, що при неефективному використанні ресурсів потреба у їх кількості стає необмеженою. Це спричиняє необхідність встановлення межі залучення кредитів, тобто лімітування їх обсягів.

Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, тобто збільшення боргу, необхідно вирішувати передусім з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни та можливості погашати борги за рахунок майбутнього прибутку. Тому бажання одержувати зовнішнє фінансування повинно поєднуватись з реальними розрахунками: забезпечення його погашення; ефективного використання ресурсів, що залучаються; одержання такого прибутку від використання кредитів, який дає можливість не лише своєчасно погасити борги, але й деяку частину залишити в країні і спрямовувати на економічний та соціальний розвиток. Фінансування поточних витрат, наприклад заборгованості по соціальних виплатах та заробітній платі за рахунок зовнішніх кредитів, недопустимо.

9.Залучені зовнішні позики повинні вести до збільшення виробничих потужностей, головним чином тих підприємств, продукція яких йде на експорт. Збільшення експорту продукції призведе до збільшення валютних надходжень до держави, які необхідні для обслуговування та погашення зовнішнього боргу.

10. Ріст державного боргу призводить до збільшення витрат по його обслуговуванню. Управління державним боргом має бути спрямовано на збільшення середнього терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу. В процесі управління державним боргом необхідно дотримуватися "золотого правила" державних фінансів: в загальному обсязі державних зобов'язань довгострокові зобов'язання повинні займати центральне місце. Тому політика Національного банку і Міністерства фінансів України має бути направлена на збільшення довгострокових зобов'язань при скороченні питомої ваги короткострокових позик.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України " Про державний бюджет на 2008 рік ".

Кемпбелл Р. Макконелл, Стенлі Л. Брю. Економіко. - К., 2005.

Василик О.Д. Державні фінанси України . - К.: Вища школа, 2007.

Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика. - К.: Знання, 2006.

Барановський О. Боргова безпека // Банківська справа. - 2004. - №4.

Барановський О. Боргова безпека // Банківська справа. - 2005. - №1.

Вахненко Т. Державні запозичення в Україні: підсумки 2008 року // Банківська справа. - 2009. - №2.

Крамаренко А. Здоровья не купишь // Бизнес. - 2008. - №37 (348).

Чорний В. Не хотим в яму // Бизнес. - 2006. - №45 (356).

Барановський О. Державний борг України в системі економічної безпеки // Вісник НБУ. - 2008. - №4.

Степаненко В., Бондарук Т. „Проблеми утворення та обслуговування державного внутрішнього боргу" // Фінанси України. - 2008. - №4.

Ходачук О., Березовская И. „Их долги нас погубят" // Бизнес. - 2005. - №36 (347).

13.Кучер Г. Державний борг: історія і сьогодення // Фінанси України. - 2003. -№2.

Бондарук Т. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування // Фінанси України. - 2008. - №5.

15.Козюк В. Проблема державного боргу в перехідній економіці України // Фінанси України. - 2007. - №5.

16.Льовочкін С. Проблема державного боргу ( на прикладі СІЛА ) // Фінанси України.-2008. -№4.

Побединська В. Державний борг і шляхи його оптимізації // Фінанси України.-2007. -№7.

Лютий І. Державний борг і ефективність використання державного кредиту // Фінанси України. - 2007. - №9.

Мікроекономіка і макроекономіка / Будаговська С, Кілієвич О., Луніна І., ін.-К.: Основи, 2006.-517с.

Корнєєв В.В. Фінансові зигзаги на ринку запозичень // Фінанси України.- 2005.-№3.-С.116-122.

21.Вахненко Т. Державні запозичення в Україні: підсумки 2008 року. К.: Вища школа, 2008 р.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Позики СБ та умови їх повернення за угодами з Урядом України (на 1.09. 06)

Додаток 2

Схема управління державним боргом

Размещено на Allbest.ru