Бюджетний процес на рівні місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

1. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС НА РІВНІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

1.1 Місцевий бюджет. Доходи та видатки бюджету

1.2 Головні ознаки бюджетного процесу за програмно - цільовим методом

1.3 Учасники бюджетного процесу

2. СКЛАДАННЯ, РОЗГЛЯД ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

2.1 Процес складання бюджету

2.1.1 Складання бюджету

2.1.2 Прогнозування доходів та видатків місцевих бюджетів

2.2 Розгляд місцевого бюджету

2.3 Затвердження місцевого бюджету

3. НАДАННЯ ПОСЛУГ ЗА ПРОГРАМНО - ЦІЛЬОВИМ МЕТОДОМ

3.1 Галузь «Освіта»

3.2 Галузь «Охорона здоров'я»

3.3 Галузь «Культура та мистецтво»

3.4 Галузь «Житлово - комунальне господарство»

3.5 Бюджетні розрахунки (на прикладі фінансового управління)

1. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ЗА ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИМ МЕТОДОМ (ПЦМ) НА РІВНІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

1.1 Місцевий бюджет. Доходи та видатки бюджету

Бюджет - це план дій органу місцевого самоврядування із забезпечення послуг населенню протягом певного періоду, який відображає спосіб фінансування цих послуг. Він складається з двох частин: доходів та видатків. Під доходами бюджету розуміють фінансові ресурси, які місцеве самоврядування очікує отримати до свого бюджету. Під видатками бюджету розуміють план використання цих доходів, а саме у вигляді у вигляді плати за товари та послуги населенню, трансфертів установам та повернення боргів. Визначення терміну «бюджет» подано у Бюджетному кодексі України (Стаття 2).

Правову основу бюджетної діяльності органів місцевого самоврядування в Україні складають Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування», Європейська хартія про місцеве самоврядування, Бюджетний кодекс України та інші законодавчі та нормативні документи.

Для виконання своїх завдань органи місцевого самоврядування повинні мати достатні фінансові та матеріальні ресурси, а також право самостійно управляти й розпоряджатися цими ресурсами. Одним із найважливіших прав щодо власних ресурсів є право на самостійне формування, ухвалення та виконання місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України, місцевими бюджетами є: (рисунок 1.1)

· Бюджет Автономної Республіки Крим;

· Обласні бюджети;

· Районні бюджети;

· Бюджети районів у містах;

· Бюджети місцевого самоврядування (бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань, а також бюджети міст обласного та республіканського значення).

Рисунок 1.1 - Структура бюджетної системи місцевих бюджетів

Бюджетна система України будується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів.

Бюджетний кодекс визначає чотири стадії бюджетного процесу:

· Складання проектів бюджетів.

· Розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети.

· Виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети.

· Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та прийняття рішення щодо нього.

При використанні ПЦМ, формування та планування показників видатків бюджету за економічним змістом, за головними розпорядниками бюджетних коштів та функціональними ознаками дозволяє спрямовувати кошти платників податків на конкретно визначені напрями, а також обліковувати та аналізувати витрачання бюджетних коштів за цими напрямами, інформувати суспільство про обсяги витрат на оплату праці, капітальне будівництво, обслуговування боргу, про обсяги фінансування тих чи інших структур, галузей чи виконуваних функцій тощо.

Запровадження програмно-цільового методу бюджетування дозволить оцінити та обрахувати ефективність витрачання бюджетних коштів, переносячи акцент з контролю за виконанням зобов'язань на забезпечення ефективності та досягнення конкретних результатів розпорядниками бюджетних коштів.

Планування та виконання видатків за програмно-цільовим методом на рівні державного бюджету дозволить оптимізувати та вдосконалити методику розробки державних цільових програм та їх бюджетного забезпечення. Перехід місцевих бюджетів на ПЦМ планування видатків і виконання програм планувався з 2005 року.

Головні характеристики ПЦМ наведено нижче:

ь Спрямованість на результат. Акцент робиться не на витрачанні коштів, а на виконанні програми та досягненні результату.

ь Підвищення продуктивності та ефективності в державному секторі. ПЦМ запроваджує одну з найпереконливіших складових плану моніторингу та аналізу виконання бюджету: порівняння видатків та досягнутих результатів. Аналіз виступає інструментом оцінювання програм. Він дозволяє затверджувати та запроваджувати бюджетні програми, які дають ефективні результати, що виправдовують

ь Підсилення бюджетної прозорості та заохочення громадськості до участі в бюджетному процесі шляхом підготовки та проведення громадських слухань з питань місцевого самоврядування та бюджету.

ь Змінюється характер обговорення державної політики. Акцент переноситься з «утримання бюджетної установи» на «сенс функціонування бюджетної установи». Програмно-цільовий метод ставить запитання. «Наскільки ефективно витрачаються кошти при досягненні цілей державної політики?», в той час як для постатейного бюджету основне питання - «Наскільки правильно витрачаються кошти при виконанні бюджетного плану?»

В Україні використовується єдина бюджетна класифікація, яка застосовується для:

o Здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів;

o Проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також проведення необхідного аналізу організаційних, функціональних та економічних категорій видатків;

o Для забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Управління бюджетними коштами значною мірою визначається порядком складання, затвердження, виконання бюджету, а також контролем за його виконанням. Застосування найкращих практик бюджетування з метою удосконалення бюджетного процесу призведе до підвищення ефективності управління державними та місцевими фінансами. Саме такою практикою є впровадження програмно-цільового методу (ПЦМ) бюджетування, яка покращує бюджетний процес загалом та докорінно змінює концепцію управління державним та місцевими бюджетами, зокрема:

1. Створює прозору та ефективну систему прийняття управлінських рішень по бюджетних питаннях;

2. Забезпечує цільове та обґрунтоване використання бюджетних коштів розпорядниками в умовах обмежених бюджетних ресурсів;

3. Забезпечує проведення ґрунтовного аналізу затрат бюджетних коштів;

4. Дозволяє спрямовувати фінансування на користь більш успішних бюджетних програм, скорочувати або виключати неефективні програми.

Основою реформування бюджетної систем и України стало прийняття в 2001 році Бюджетного кодексу України, який визначив перспективну можливість поступового переходу до програмно-цільового методу формування бюджету. З 2002 року Державний бюджет України сформовано з застосуванням елементів ПЦМ. Логічним продовженням виконання вимог Бюджетного кодексу є застосування практики програмно-цільового методу бюджетування на рівні місцевих бюджетів.

1.2 Головні ознаки бюджетного процесу за ПЦМ

бюджет доход управління місцевий

Програмно-цільовий метод в бюджетному процесі -- це система планування та управління бюджетними коштами в середньостроковій перспективі, яка пов'язує обсяг фінансування бюджетної програми з кінцевими результатами, що очікуються від її виконання.

Відповідно до даного визначення, можна окреслити основні ознаки бюджетного процесу, що здійснюється з використанням положень програмно-цільового методу:

Середньострокове планування. Для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку процес бюджетного планування не обмежується однорічною перспективою -- бюджетні показники розраховуються на декілька наступних за плановим прогнозні роки.

Увага на результатах. Перенесення акценту з утримання наявної мережі бюджетних установ на результати їх діяльності. Забезпечення оптимального співвідношення бюджетних видатків з досягнутими результатами.

Відповідальність. За кожним учасником бюджетного процесу закріплено повноваження щодо ефективного витрачання бюджетних коштів. Кожен учасник несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Прозорість бюджетного процесу. Залучення громадськості до участі в бюджетному процесі шляхом підготовки та проведення громадських слухань з питань діяльності місцевого самоврядування та бюджету.

Реалізація цих принципів пов'язана з необхідністю комплексного підходу до формування бюджету з включенням до бюджетного процесу наступних елементів:

· Середньострокове планування доходів та видатків

· Розробка бюджетних програм та показників виконання бюджетних програм

· Аналіз, оцінка та моніторинг програм

· Планування капітальних вкладень

· Запровадження сучасних методів залучення громадськості до бюджетного процесу

1.3 Учасники бюджетного процесу

Для успішного впровадження бюджетних реформ недостатньо тільки процедурних та організаційних змін. Заходи, які спрямовані на підвищення ефективності використання бюджетних коштів та досягнення результатів, вимагають змін в свідомості всіх задіяних в бюджетному процесі сторін і насамперед позитивної та активної участі у впровадженні ПЦМ з боку ключових учасників бюджетного процесу.

Відповідно до Бюджетного кодексу України (ст.20) учасниками бюджетного процесу на місцевому рівні є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями, зокрема міська рада, виконавчий орган міської ради, міський голова, місцевий фінансовий орган, розпорядники коштів міського бюджету, органи державного Казначейства, контролюючі органи, громадськість. Особливу роль в бюджетному процесі на місцевому рівні відіграють місцевий фінансовий орган, міська рада, міський голова, головні розпорядники та громадськість.

Місцевий фінансовий орган

Місцевий фінансовий орган здійснює загальну організацію та управління бюджетним процесом на рівні відповідного міського бюджету. Функціями місцевих фінансових органів є:

- документальний супровід бюджетного процесу;

- підготовка та узагальнення документів та матеріалів, необхідних для складання проекту бюджету;

- складання проекту бюджету;

- розробка та затвердження розпису;

- управління коштами відповідного міського бюджету;

- координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань формування, виконання та контролю місцевого бюджету.

Міська рада

Роль міської ради полягає зокрема в наступному:

- затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку міста, місцевих цільових програм;

- затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання місцевого бюджету;

- встановлення переліку місцевих податків та зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законодавством;

- прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках та зборах;

- інше.

Міський голова

Міський голова забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, міських цільових програм, міського бюджету та звіту про його виконання. Міський голова підписує всі рішення міської ради та її виконавчого комітету, в т.ч. рішення сесії про бюджет на відповідний період та рішення про внесення змін до нього. Міський голова оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про його виконання. До повноважень міського голови належить також ініціатива скликання загальних зборів громадян територіальної громади. Міський голова (не рідше одного разу на рік) звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами.

Розпорядники коштів міського бюджету

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Крім того, як учасники бюджетного процесу виділяються одержувачі коштів міського бюджету.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням сесій міських рад про бюджет на відповідний період (додаток 3 до рішення сесії).

Головний розпорядник бюджетних коштів:

- розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

- розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити та подає їх місцевому фінансовому органу;

- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження рішенням про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників коштів нижчого рівня (одержувачів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

- затверджує кошториси розпорядників коштів нижчого рівня;

- здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками нижчого рівня та одержувачами, і витрачанням ними бюджетних коштів;

- здійснює моніторинг, аналізує ефективність використання коштів розпорядниками нижчого рівня та одержувачами;

- одержує звіти про використання бюджетних коштів від розпорядників нижчого рівня та одержувачів, формує зведену звітність та передає її на розгляд територіальним органам Державного казначейства України та місцевих фінансових органів.

Розпорядник коштів нижчого рівня у своїй діяльності підпорядковується відповідному головному розпоряднику.

Одержувачі бюджетних коштів -- це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські організації та інші установи, що не мають статусу бюджетних установ, які одержують кошти з бюджету як фінансову допомогу або які уповноважені органами державної влади на виконання бюджетних програм чи надання послуг.

Одержувачі бюджетних коштів можуть отримувати бюджетний ресурс тільки через розпорядника бюджетних коштів.

Органи Державного казначейства

Обслуговування місцевих бюджетів за доходами, видатками та фінансуванням здійснюється територіальними органами Державного казначейства України.

Крім того, до функцій органів Державного казначейства належать:

- здійснення попереднього контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів;

- виконання платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів на підставі підтвердних документів, зареєстрованих зобов'язань, відповідно до розпису місцевих бюджетів та кошторисів розпорядників бюджетних коштів;

- бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання міського бюджету, здійснення операцій;

- облік зобов'язань;

- встановлення порядку складання, зведення та подання бухгалтерської звітності;

- кредитування міських бюджетів для покриття тимчасових касових розривів;

- інше.

Громадськість

Окрім зазначених органів та посадових осіб, місцева громада відіграє значну роль в бюджетному процесі, особливо на етапі складання бюджету.

Нормативно-правовими актами України закріплюється право громадськості брати участь у формуванні та реалізації політики на державному та місцевому рівнях. Серед таких законодавчих актів слід зазначити Конституцію України, Бюджетний кодекс, Закони України «Про місцеве самоврядування», «Про інформацію», «Про звернення громадян «, «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності», Укази Президента України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», «Про підготовку пропозицій щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади», «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади» тощо.

Методи залучення громадськості до бюджетного процесу та реалізація принципів публічності та прозорості бюджетної політики на місцевому рівні детально розглядаються в розділі «Розгляд та прийняття бюджету».

Бюджетним кодексом України визначено такі стадії бюджетного процесу (ст. 19):

- складання проекту бюджету;

- розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет;

- виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до рішення про місцевий бюджет;

- підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та прийняття рішень щодо нього.

Під стадіями бюджетного процесу розуміють низку заходів, що охоплюють розробку, виконання та оцінку ефективності використання бюджетних коштів.

Основні етапи бюджетного процесу утворюють бюджетний календар. Його особливістю є встановлення чітких граничних термінів виконання та відповідальних виконавців по заходам на кожній стадії бюджетного процесу. Запропонована схема бюджетного процесу відповідно до положень Бюджетного кодексу сприятиме підвищенню його ефективності.

Бюджетний календар -- це ефективний засіб інформування учасників бюджетного процесу та зацікавлені сторони про основні події, які відбуватимуться протягом бюджетного періоду.

Бюджетний календар має визначати дату та спосіб, в який зацікавлені сторони можуть взяти участь в бюджетному процесі.

2. СКЛАДАННЯ, РОЗГЛЯД ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

2.1 Процес складання бюджету

Пильна увага до економічних тенденцій і вчасне реагування на них є важливою основою складання бюджету. Побудова процесу складання бюджету та управління ним не знаходяться у статичному стані. Кожного року цей процес повинен враховувати вплив економічних чинників на надходження до бюджету та політичні цілі уряду. Складання бюджету непросто реагує на зміну економічних умов. Воно може допомогти уряду сформувати його політичні цілі відповідно до економічного середовища і перетворити їх на практичні дії.

Необхідно мати уявлення про вірогідний рівень доходів держави, що допоможе корегувати попередні рішення стосовно видатків і податкової політики.

Демографічні тенденції безпосередньо впливають на видатки та політику уряду.

Важко розробити змістовні бюджетні пропозиції без належного розуміння політики уряду та вимог чинного законодавства.

Макроекономічний прогноз є основою для визначення суттєвих аспектів, необхідних для початку бюджетного процесу. Кожен з цих аспектів, у свою чергу, потребує подальшого аналізу та спеціальних знань:

Аналіз основних показників економіки.

Демографічні тенденції, пов'язані з зайнятістю, та інші чинники.

Грошова маса та інші монетарні аспекти.

Інфляція взагалі та в окремих галузях.

Тенденції заощаджень та інвестицій.

Державний борг.

Основні події, що впливають на економіку.

Прогноз надходжень.

Потенційний дефіцит бюджету при різних варіантах бюджету.

Структура планування державного боргу та управління ним.

Розуміння основних фінансових ризиків

2.1.1 Складання бюджету

Чітке розуміння основних етапів у процесі складання бюджету, а також того, хто відповідає за конкретні дії на кожному етапі, є абсолютно необхідним для правильності складання бюджету.

Щоб процес складання бюджету проходив належним чином, слід запланувати адекватний час для здійснення кожного етапу.

Більшість національних процесів складання бюджету складається з окремих етапів. Особливо це стосується систем, у яких спочатку визначається національний напрямок, а потім уряд реагує на пропозиції міністерств і управлінь стосовно витрат.

Для унітарних систем з чітким розмежуванням між виконавчою і законодавчою владами спільними є такі основні етапи:

Встановлення граничних обсягів загальних видатків. На основі структури та пріоритетів, у більшості країн фінансові органи встановлюють граничні обсяги, яких повинні додержуватись розпорядники при розробці своїх бюджетних запитів. Ці ліміти можуть встановлюватись для окремих розпорядників за програмами чи функціями або для їх комбінації. В деяких випадках не вся сума прогнозних надходжень асигнується в межах лімітів: частину коштів залишають для фінансування нових пропозицій. Це пояснюється необхідністю забезпечити отримання органом влади одного комплекту пропозицій щодо виділення асигнувань, які можуть фінансуватись у межах прогнозних надходжень незалежно від того, які зміни можуть бути внесені перед поданням проекту бюджету на розгляд представницького органу. Як правило, цей етап завершується перед видання інструкцій до бюджету.

Видання інструкцій до бюджету. Розробка інструкцій до бюджету часто вимагає прийняття складних рішень. Але у більшості країн вважають, що процес складання бюджету формально починається з виданням інструкцій до бюджету, хоча насправді він починається раніше.

Підготовка бюджетних запитів. Головні розпорядники, як правило, мають свої власні детальні процедури розробки бюджетних запитів з урахуванням потреб окремих управлінь і програм. Скільки часу витрачається на цей етап великою мірою залежить від виду та обсягів інформації, включення якої до бюджетних запитів вимагає фінансовий орган. Аналіз бюджету, прийняття рішень і документування є частинами цього процесу.

Консолідація даних і аналіз бюджету. Консолідацію цифрових даних здійснює бюджетне управління (відділ). Пояснення суті програм і примітки кожного розпорядника використовуються при аналізі бюджету разом з фінансовими даними. Бюджетні управління (відділи) аналізують точність і повноту поданих даних з метою формування основних бюджетних проблем, що потребують вирішення. Аналіз цього виду може здійснюватись під проводом окремих відділів фінансових органів, що відають основними функціональними сферами бюджету. Але бюджетне управління (відділ) у будь-якому разі здійснює консолідацію результатів аналізу з метою прийняття бюджетних рішень. На цьому етапі складання бюджету часто проводяться засідання за участю різних розпорядників з метою прояснення пропозицій.

Пропозиції стосовно капіталовкладень оцінюються і розподіляються за пріоритетами, як правило, протягом одного і того ж періоду. Головною причиною цього є необхідність збалансувати видатки і доходи.

Визначення і вирішення проблем. Цей етап передбачає документування основних бюджетних проблем, що випливли на поверхню завдяки аналізу бюджетних пропозицій і пропозицій стосовно капіталовкладень. Начальник бюджетного управління може зробити резюме проблем для представлення начальнику фінансового управління, який часто приймає попередні рішення і обговорює їх з ключовими управліннями перед прийняттям рішень.

Бюджетні рішення. Начальник фінансового управління приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозицій проекту бюджету.

Підготовка бюджету та відповідних документів. Цей етап передбачає складання бюджетного документу, підготовку підтверджуючих документів, зазвичай проекту рішення про бюджет на відповідний рік і пакету пропозицій. Розпорядники бюджетних коштів представляють окремі обґрунтування своїх пропозицій бюджетним комісіям.

Подання бюджету на розгляд часто супроводжується пояснювальною запискою стосовно змісту бюджету, аргументацією основних показників.

Формування бюджету має розглядатися як технічний процес, а також як продовження процесу здійснення політики. Це спосіб виконання державних рішень стосовно ресурсів і пріоритетів.

Фахівці, залучені в бюджетному процесі, виконують подвійну роль - тому вони повинні розглядати свої функції з двох точок зору: вони виконують технічні функції, але й здійснюють політичні рішення.

Таке поєднання з політичним процесом не може бути перебільшено - те, чому ми робимо це - так само важливо, як і те, що ми робимо.

Головна мета формування бюджету полягає в зборі та організації ресурсів, необхідних для здійснення завдань. Формування бюджету - це більше ніж просто процес обчислення.

Виконавча та законодавча гілки влади мають свої сфери відповідальності у процесі формування бюджету. Кожна з них має окрему місію і розглядатиме бюджетний процес зі своєї точки зору.

Згідно міжнародних моделей одним з важливих засобів успішного формування бюджету є можливість одночасного охоплення трирічного періоду: формування бюджету потребує аналізу попереднього року, управління процесом поточного року і підготовки до наступного року.

Календарний документ, який містить помісячний виклад одночасного здійснення діяльності з огляду на трирічний термін, допоможе керівникам, адміністраторам і фахівцям на всіх рівнях уряду завжди мати змогу бачити своє місце в бюджетному процесі і розуміти, що вони повинні робити зараз і до чого готуватися.

Застосування методик планування робочого навантаження може допомогти підвищити ефективність різних етапів бюджетного процесу і рівень ефективності роботи персоналу.

Нижче наведено приклад можливого календарного плану заходів формування проекту місцевого бюджету (див. таблицю).

Аналіз фінансових даних є основою управління органів місцевого самоврядування. Ефективне управління фінансами, що включає розуміння поточної фінансової ситуації і вміння прогнозувати доходи та видатки бюджету, є найважливішим елементом оцінки фінансового стану. Існує три основних категорії аналізу:

Контроль за видатками - витрати на надання послуг та фактори, що впливають на зростання рівня витрат;

Забезпечення бюджетних надходжень - можливості мобілізації органом місцевого самоврядування наявних джерел доходів;

Фінансовий баланс - планований та поточний баланс між видатками та доходами нині та тенденції на майбутнє.

Напрямки аналізу видатків на утримання органів місцевого самоврядування

Аналіз численності органів місцевого самоврядування в розрізі юридичних осіб, завантаженості (особливо відділів субсидій та нарахування допомог), порівняти з іншими містами та районами;

Аналіз видатків на утримання органів місцевого самоврядування (звернути увагу на утримання, енергоносії);

Аналіз правильності використання коштів на мобільні телефони та утримання і придбання легкового транспорту, утримання охорони;

Аналіз повноти зарахування до бюджету спеціальних коштів органів місцевого самоврядування;

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості та дотримання бюджетної дисципліни в органах місцевого самоврядування особливу увагу необхідно звернути на уточнення бюджетних призначень після фактичних перевитрат;

Аналіз правильності використання коштів:

на заробітну плату, преміювання, доплати за інтенсивність праці; о на санаторно-курортні путівки та лікування;

на відрядження (особливо за кордон), на організацію прийомів та дотримання лімітів видатків.

Аналіз використання основних засобів.

Напрямки аналізу видатків на освіту, охорону здоров'я, культуру

Проаналізувати:

численність працівників, в тому числі в розрахунку на одного жителя (одного учня і т.д.), порівняти з іншими містами/ районами;

навчальне навантаження вчителів, введення додаткових посад та штатних одиниць, фактично зайняті посади, питому вагу обслуговуючого персоналу;

наповнюваність в класах в порівнянні з іншими містами/районами;

контингенти учнів і вихованців для розрахунків видатків;

кількість груп у дитячих дошкільних закладах, відвідування дітьми дошкільних закладів;

дотримання лімітів водо-, теплопостачання, використання електроенергії, інших енергоносіїв, вивозу твердих побутових відходів (порівняльний аналіз по закладах, установах і організаціях);

дотримання типових штатів;

дотримання норм харчування;

дотримання норм видатків на прийоми;

дотримання чинного порядку придбання і утримання мобільних телефонів та легкового транспорту; кошторис видатків щодо пріоритетності соціальних виплат, наявності

розрахунків та обґрунтувань (врахування підвищення заробітної плати, повноти врахування);

дотримання чинного законодавства з питань оплати праці;

надходження коштів від оренди приміщень, платних послуг, спеціальних коштів, коштів за дорученнями (правильність нарахування оренди та відшкодування комунальних послуг);

здійснення видатків на утримання санаторіїв, будинків відпочинку;

стан дебіторської та кредиторської заборгованості та дотримання бюджетної дисципліни в бюджетних установах (наявність дебіторської заборгованості).

Напрямки аналізу використання коштів на соціальний захист.

Обґрунтованість надання фінансової допомоги громадським організаціям (ветеранів, інвалідів, УТОГ, УТОС);

Правильність призначення субвенцій, допомог).

Напрямки аналізу використання коштів на благоустрій і будівництво.

Перевірити наявність кошторисної документації, правильність розрахунків та складання;

Виконання депутатських запитів;

Пріоритетність у добудові незавершених об'єктів;

Заходи, що вживаються щодо реалізації недобудованих об'єктів;

Витрати на обслуговування незавершеного будівництва.

Напрямки аналізу використання коштів бюджету на дотацію житлово-комунальному господарству, міському пасажирському транспорту:

Обґрунтованість надання дотацій;

Заходи, які вживаються щодо зменшення дотацій;

Які заходи вживаються для погашення населенням заборгованості за надані послуги (порівняти рівень платежів, рівень заборгованості більше 6 місяців);

Ефективність прийнятих рішень з цих питань.

На рисунку 2.1 показано ключові фактори контролю за видатками, залучення доходів та забезпечення фінансового балансу.

Рисунок 2.1 - Загальна схема збалансування місцевих бюджетів

Відповідно до Бюджетного кодексу, місцевий бюджет містить в собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету. Частину схеми "Доходи", представлену у лівій половині ілюстрації, розподілено на власні джерела та зовнішні. Основними власними джерелами доходів є закріплені за місцевими бюджетами податки і збори, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються визначенні міжбюджетних трансфертів. Зовнішні джерела включають дотації, ;субвенції та запозичення.

Загальноприйнятим джерелом місцевих надходжень є податки та збори, ставки яких встановлює та має право стягувати орган місцевого самоврядування. Адміністрування збору доходів - другий основний елемент схеми в частині «Доходи». Як правило, адміністрування ніколи не буває стовідсотково ефективними, оскільки, навіть при найкращій організації збору податків можлива недоїмка. Рівень недоїмки -- основний критерій ефективності процедур збирання.

Короткострокові кредити для погашення касових розривів свідчать про певні проблеми у плануванні доходів та видатків, у той час як довгострокові кредити під інвестиційні проекти, як правило, є ознакою належного управління фінансами і довіри до керівництва з боку позичальників. Цільове фінансування капіталовкладень та кредити на інвестиційні проекти створюють потребу своєчасного планування витрат на утримання цих об'єктів у майбутньому та інших операційних витрат, пов'язаних з їх експлуатацією.

Друга частина схеми стосується відповідальності за послуги. В першу чергу необхідно аналізувати обсяг фактично наданих послуг. Важливим фактором є заборгованість бюджету та її динаміка.

Фінансовий баланс є порівнянням доходів та видатків. Якщо доходи перевищують видатки, існує профіцит; якщо видатки є більшими за доходи, то наявний дефіцит. Відповідно до Кодексу бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині бюджету розвитку. Джерелом покриття цього дефіциту є запозичення. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

Збалансування бюджету є найбільш відповідальним етапом формування бюджету

Сфери застосування аналізу:

Визначення резервів надходження коштів.

Прогнозування тенденцій на майбутнє.

Оцінка фінансового стану.

Оцінка впливу змін у ставках місцевих податків і зборів.

Поліпшення економічної ефективності комунальних послуг.

Покращення планування та виконання бюджету.

2.1.2 Прогнозування доходів та видатків місцевих бюджетів

Фінансове прогнозування - це процес складання органами місцевого самоврядування прогнозу доходів і видатків майбутніх років, що базується на економічних припущеннях і специфічних припущеннях по фінансовій політиці. Прогнози є інструментами фінансового управління, що можуть припустити майбутній фінансовий вплив поточної політики, економічних тенденцій і припущень. Застосовані поза річним бюджетом прогнози пов'язують річний дохід з іншою, більш довгостроковою роботою по місцевому плануванню і розвитку. Фінансові прогнози доходів і видатків пов'язують річний дохід з капітальним бюджетуванням, борговим плануванням та соціально-економічним розвитком.

Існує безліч можливих підходів до прогнозування, але не існує єдино вірних рішень. Проте, деякі узагальнення можна зробити щодо процесу і результатів, очікуваних від багаторічних фінансових прогнозів:

На відміну від збалансованого річного бюджету, прогнози зазвичай незбалансовані і витрати перевищують доходи. Причиною цього є методологія прогнозування, що базується на поточній політиці, програмах і економічних припущеннях. Ця політика і припущення впливають на доходи і витрати по-різному, тому вони ростуть з різною швидкістю, дисбалансуючи в майбутньому річний бюджет.

Прогнози витрат - це, в першу чергу, розширення поточних або запланованих програм, а також програм інвестування. Прогнозування служить двом цілям, а саме:

розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу);

визначає і аналізує можливості збалансування доходів та видатків (аналіз дефіциту).

Фінансове планування (й особливо прогнозування) є важливим інструментом управління і дає реальні переваги органам місцевого самоврядування і громадянам, з саме:

пов'язує політику і бюджет для досягнення довгострокових планів;

окреслює фінансове майбутнє і залишає час для запобігання несприятливим подіям;

поліпшує якість прийняття фінансових рішень;

дозволяє визначити альтернативні шляхи вирішення зазначених проблем;

удосконалює процес формування бюджету;

дозволяє краще оцінити бюджетні пропозиції та приймати відповідні рішення;

сприяє відкритості управління і прозорості прийняття рішень.

Правильний підхід до прогнозування залежить від періоду часу, який розглядається. Для того щоб бути ефективними, прогнози не обов'язково повинні бути точними. Фактично в прогнозуванні точність менш важлива, ніж процес. Процес зам по собі може підняти ефективність діяльності органів місцевого самоврядування. Наприклад, якщо органи місцевого самоврядування прогнозують недостачу доходів через два роки, розмір дефіциту менш важливий, ніж факт, що він буде присутній. Якщо органи місцевого самоврядування своєчасно займуться вирішенням проблеми майбутнього дефіциту -- це значить, що процес прогнозування змусив відповідальних осіб за прийняття рішень почати діяти раніше, ніж вони б це зробили, поліпшуючи в такий спосіб майбутню фінансову ситуацію.

Для прогнозування доходів необхідно:

визначити джерела доходів, з яких будуть складатися прогнози;

зібрати фактичні дані по кожному джерелу доходів принаймні за 3 останніх роки;

визначити основу для прогнозу (почистити дані, виключивши негрошові надходження чи відшкодування та переплати);

прогнозувати дані і характеристики кожного джерела доходів для визначення найбільш придатної методики прогнозування;

вибрати та застосувати необхідний метод прогнозування;

визначити, чи прийнятний даний прогноз доходів та відрегулювати його відповідно до змін, що можуть вплинути на доход.

Взагалі, фаза складання бюджету у процесі загального капітального бюджетування повинна бути керованою та здійснюватися керівниками обласного, районного та міського фінансового управління спільно з управлінням економіки згідно з тими самими процедурами, що і фаза складання бюджету для здійснення будь-якого іншого виду діяльності. Тобто, якщо було прийнято рішення щодо придбання основних фондів, їх придбання необхідно обґрунтувати та скласти запит відповідно до встановлених бюджетних процедур.

Проте, існує декілька факторів щодо придбання основних фондів, які необхідно розглянути в ході бюджетного процесу. їх перелік було надано вище, проте ми повторимо їх тут для того, щоб ще раз звернути на них увагу.

Основні фонди мають бути заплановані і придбані лише якщо це узгоджується із задачами та цілями державної установи/органу влади, і сприятиме виконанню цих цілей та задач.

По можливості керівництво обласного, районного та міського рівня повинно забезпечувати два бюджети, капітальний бюджет та поточний бюджет. Це має надзвичайно важливе значення з точки зору ефективного фіскального менеджменту, крім того, розподіл видатків на поточні та капітальні збільшує прозорість, оскільки це дає можливість громадянам розрізняти: скільки коштів витрачається на придбання основних фондів, і скільки - на впровадження програм з надання громадських послуг.

Якщо основні фонди можна отримати і/або повністю сплатити за них протягом одного року, річного бюджету має вистачити для того, щоб забезпечити достатню кількість грошей.

Якщо основні фонди можна отримати і/або повністю сплатити їх вартість протягом двох або більше років, тоді необхідно або знати наперед, що у бюджетах цих років буде достатньо коштів, або необхідні кошти мають бути "заброньовані" ("зарезервовані") для придбання основних фондів, і тому їх не можна буде використовувати для інших потреб.

У ході складання бюджету для придбання основних фондів вкрай важливо оцінити річні операційні витрати та витрати на утримання даних основних фондів. Ці витрати мають бути внесені до кожного з бюджетів наступних років.

2.2 Розгляд місцевих бюджетів

Терміном розгляд бюджету часто описують серію заходів, які здійснює місцевий фінансовий орган для того, щоб визначити бюджетні питання і надати загальні рекомендації депутатам стосовно бюджету. Експерт з бюджетних питань - це працівник бюджетного управління, який відповідає за аналіз бюджетних запитів.

Процес розгляду бюджету офіційно починається після отримання бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів. Цей процес завершується, коли місцевий фінансовий орган закінчує розробку остаточних рекомендацій місцевій державній адміністрації, виконавчому органу відповідної ради стосовно бюджету. У дійсності експерти з бюджетних питань готуються до виконання своєї ролі задовго до видання вказівок до бюджету. Зазвичай вони відповідають за документування бюджетних пропозицій і відповіді на запитання стосовно бюджету до того, як буде прийнято рішення про місцевий бюджет на відповідний рік.

Першим підготовчим кроком бюджетного управління є консолідація даних бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, перевірка їх точності та повноти.

Цифрові дані повинні існувати у формі баз даних, які можна було б з мінімальними зусиллями змінювати та аналізувати. (В ідеальному варіанті база даних видає остаточні таблиці пропозицій стосовно проекту бюджету).

Структура фінансового органу визначає, хто і за які види діяльності відповідає під час процесу розгляду бюджету. Найефективніша організація має так характеристики:

Всі експерти з бюджетних питань знаходяться в бюджетному управлінні.

Розгляд бюджетів управлінь і відділів проводиться окремо.

Аналіз проводиться по кожному розпоряднику.

Як правило, у бюджетних управліннях (відділах) є кілька працівників, кожен з яких відповідальний за певні функції (освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, культура, органи управління, тощо). Оскільки програми капіталовкладень часто оцінюються в масштабі всієї територіальної громади згідне з встановленими критеріями, їх оцінка може проходити під керівництвом управління економіки. Але місцевий фінансовий орган завжди бере у цьому участь і. щонайменше, дає рекомендації щодо пропозицій.

Бюджетні рішення, з одного боку, вимагають пильної уваги до деталей, а з іншого боку, - синтезу дрібних питань у великі з метою їх вирішення політиками вищого рівня.

Ніколи не буває вдосталь коштів для того, щоб профінансувати всі варті фінансування види діяльності, тому в процесі складання бюджету неминуче доводиться приймати важкі та часто непопулярні рішення.

Найбільш якісний розгляд бюджету та найкращі рекомендації не забезпечать того, що не буде прийнято жодного неоптимального бюджетного рішення. Але вони неминуче приведуть до прийняття деяких вдалих рішень і знизять вірогідність прийняття дуже поганих і невиправданих рішень.

Для здійснення цих функцій експерт з бюджетних питань повинен мати аналітичні навички, уяву, хороші навички усного і письмового спілкування та бути важним до деталей.

Насправді, розгляд бюджету - це підхід до питання чи проблеми, в якому бюджетні витрати становлять лише один аспект аналізу.

Кінцевим результатом розгляду бюджету є серія рекомендацій начальнику: повного бюджетного управління стосовно фінансування галузевого міністерства, рекомендації часто бувають у формі таблиці, стислого огляду рекомендованих :обсягів фінансування та стислого викладу нерозв'язаних завдань.

Часто у той самий час, коли експерти з бюджетних питань аналізують окремі : бюджетні запити, керівник і працівники бюджетного управління здійснюють більш широкий аналіз сукупних даних бюджетних запитів. Цей аналіз зосереджується на потенційному дефіциті бюджету, актуалізованих оцінках надходжень, поточних результатах виконання бюджету, середньострокових бюджетних прогнозах і на важливих фінансових питаннях, таких як фінансування заборгованості по заробітній таті та вплив інфляції на бюджет.

Типове бюджетне середовище

Розгляд бюджету часто зосереджується на частині бюджету, присвяченій дискреційним витратам. Але повний розгляд також повинен включати сфери так званих недискреційних витрат.

Витрати по програмах, затверджених на державному рівні (освіта, охорона здоров'я, соціальна допомога), дотації та субвенції часто становлять найбільшу частину бюджету і потребують особливої уваги.

Варто звернути увагу на кілька моментів:

Під час процесу розгляду бюджету експерти з бюджетних питань і галузеві управління (працівники, що відповідають за складання бюджетних запитів; працівники, що працюють по програмах) часто підтримують тісний контакт з метою прояснення інформації та розв'язання проблем. Іноді в цьому також бере участь начальник бюджетного управління.

Процес розгляду бюджету може проходити з адекватною віддачею, лише якщо у розкладі складання бюджету для нього відведено належний час.

Розгляд бюджету завжди важче проводити під час важких періодів у економіці, тому що необхідно приділяти особливу увагу тому, фінансування яких статей бюджету слід скоротити або припинити.

Висновки

Розгляд бюджету є важливою частиною процесу складання бюджету, всі учасники якого розуміють, які види діяльності уряду слід продовжувати, які нові програми пропонуються, фінансування яких видів діяльності слід скоротити або припинити.

Розгляд бюджету проходить з найбільшою віддачею, якщо є відкрите спілкування між галузевими управліннями (відділами) і працівниками бюджетного управління (відділу),

Експерти з бюджетних питань повинні бути особами, зі здібностями до аналітичної роботи і спілкування. Лише у такому випадку їхня діяльність буде продуктивною.

2.3 Затвердження місцевого бюджету

Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 75 Бюджетного кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні та районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) бюджету.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється.

3. НАДАННЯ ПОСЛУГ ЗА ПРОГРАМНО - ЦІЛЬОВИМ МЕТОДОМ

3.1 Галузь «Освіта»

Цей розділ присвячено моніторингу виконання бюджету галузі «Освіта», складеного за ПЦМ. Моніторингом охоплено 77 міст-партнерів РМБУ.

З метою забезпечення найбільш ефективного виконання функцій освітньої сфери, держава делегує повноваження місцевим органам влади по таких напрямках: «Забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти, можливості навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства, забезпечення розвитку всіх видів освіти, розвитку і вдосконалення мережі освітніх закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів», (стаття 32 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

За рахунок міського бюджету фінансуються наступні видатки на освіту:

- дошкільна освіта;

- загальна середня освіта;

- освіта працюючої молоді (вечірня освіта); позашкільна освіта;

- освіта учнів та вихованців за принципами інтернатної організації навчально-виховного процесу;

- методична робота та інші заходи в сфері освіти;

- бухгалтерський, фінансовий облік та господарське обслуговування установ, які здійснюють освітні програми. Ці видатки враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Видатки на утримання соціально-культурної сфери є найбільшими у структурі видатків міських бюджетів, серед яких видатки на освіту є традиційно найбільшими за обсягом.

Так, станом на 01.07.2007 року середній показник питомої ваги галузі в обсязі бюджетів міст-партнерів складав - 32,28%, в тому числі:

У групі малих міст - з населенням до 50,0 тисяч - 35,78%;

У групі середніх міст - з населенням від 50,0 до 250,0 тисяч - 29,91%;

У групі великих міст - з населенням більше 250,0 тисяч - 28,32%.

Висока питома вага видатків місцевого бюджету залежить від розгалуженої мережі установ, відвідування дітьми дошкільних навчальних закладів, наповнюваності класів, кількості педагогічних ставок та кількості вчителів, кількості учнів на одну педагогічну ставку та на одного вчителя.

Станом на 01.07.2007 найбільша кількість дошкільних навчальних закладів (ДНЗ) утримується в таких містах:

Група малих міст: м. Берегове - 16; м. Джанкой - 10; м. Малин - 9.

Група середніх міст: м. Чернівці - 113; м. Кременчук - 81; м. Івано-Франківськ - 76;

м. Біла Церква - 75; м. Нікополь - 57.

Група великих міст: м. Кривий Ріг - 313; м. Одеса - 255; м. Запоріжжя - 240.

Найбільше середнє відвідування однією дитиною ДНЗ спостерігається в наступних містах:

Група малих міст: м. Миргород - 140; м. Дубно - 120; м. Чугуїв - 120; м. Першотравенськ - 123; м. Козятин - 121.

Група середніх міст: м. Павлоград - 140; м. Новомосковськ - 139; м. Кам!янець-Подільський - 133; м. Конотоп - 120.

Група великих міст: м. Кривий Ріг - 118; м. Запоріжжя - 110; м. Миколаїв - 108.

Основним напрямом видатків для забезпечення повної загальної середньої освіти є фонд заробітної плати вчителів, планування якого здійснюється з урахуванням кількості педагогічних ставок. Найбільша кількість педагогічних ставок становить в містах:

Група малих міст: м. Миргород - 620; м. Марганець - 677; м. Славутич - 429; м. Алушта - 406; м. Южноукраїнськ - 391; м. Нетішин - 393; м. Южне - 379,5.

Група середніх міст: м. Тернопіль - 2608; м. Біла Церква - 2613; м. Ужгород -1195; м. Кам'янець-Подільський - 1126; м. Дрогобич - 925; м. Новомосковськ -984; м. Ковель - 635; м. Стрий - 595.

Група великих міст: м. Житомир - 2778; м. Миколаїв - 3068; м. Кривий Ріг - 6635.

Показник продуктивності «кількість учнів на одну педагогічну ставку» є найбільшим в таких містах:

Група малих міст: м. Хмільник - 15; м. Першотравенськ - 14,89; м. Жмеринка -14,1; Каховка - 14; Джанкой - 14.

Група середніх міст: м. Калуш - 19,7; м. Куп'янськ - 17; м. Новоград-Воли-нський - 15,2.

Група великих міст: м. Миколаїв - 14; м. Одеса - 14; м. Дніпродзержинськ -13,98; м. Суми - 12,4.

Вищезазначені показники не враховуються Міністерством фінансів України при визначенні видатків на одну дитину та одного учня, а тому делеговані повноваження місцевих органів влади не забезпечуються повністю фінансовими ресурсами. Це створює гостру проблему в досягненні результативності та ефективності використання коштів на фінансування галузі «Освіта».

Нижче поданий детальний аналіз виконання показників по наступних бюджетних програмах:

Дошкільна освіта, догляд та виховання дітей;

Забезпечення повної середньої освіти;

Позашкільна освіта.

Проведення постійного моніторингу виконання бюджетних програм галузі дасть можливість органам місцевого самоврядування отримувати достовірну та оперативну інформацію про якість освітянських послуг, їх соціальну та економічну ефективність, виявляти неефективне використання коштів та своєчасно усувати недоліки в ході реалізації програм.

3.2 Галузь «Охорона здоров'я»

Цей розділ присвячено моніторингу виконання бюджету галузі «Охорона здоров'я», складеного за ПЦМ. Моніторингом охоплено 53 міста - партнера РМБУ з 24 областей та АРК .

Розглянуто такі галузеві програми:

· Загальнопрофільна медична допомога хворим.

· Надання медичної лікарсько-акушерської допомоги породіллям та новонародженим.

· Надання невідкладної медичної допомоги населенню.

· Первинна лікувально-профілактична допомога населенню всіх вікових груп.

Традиційно, видатки на охорону здоров'я є однією з найбільших часток витрат місцевих бюджетів. Питома вага цих видатків у січні-червні 2007 року становить 26% загального обсягу місцевих бюджетів України. В обсязі бюджетів міст-партнерів проекту РМБУ середня питома вага видатків на охорону здоров'я становить 19.4%.

Запропонований моніторинг галузі за січень-червень 2007 року включає в себе огляд фінансових та результативних показників виконання бюджетних програм.

...