Рентабельність продукції підвищилася.

- Період окупності капіталу

Термін окупності зменшився, що є позитивним явищем.

3. Показники фінансової стійкості:

- Обсяг власних обігових коштів

Збільшення показника свідчить про збільшення власних обігових коштів.

- Маневреність робочого капіталу

Збільшення показника є негативним явищем і свідчить про збільшення частки запасів у власних обігових коштах.

- Коефіцієнт фінансової незалежності

Фінансова незалежність збільшилася, проте все одно менше нормативного значення.

- Показник фінансового лі вереджу

Показник зменшується проте значно перевищує норму, що є негативно.

- Коефіцієнт фінансової стійкості

Показник збільшився, але все одно менше норми, що свідчить про недостатню частку стабільних джерел фінансування в їх загальному обсязі.

4. Показники ліквідності:

- Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття)

Як бачимо показник зменшився, що вказує на зменшення обсягу обігових коштів для погашення боргів протягом року.

- Коефіцієнт ліквідності швидкої

Зменшення показника є негативним і пов'язане із зменшенням ліквідних активів на одиницю термінових боргів.

- Коефіцієнт ліквідності абсолютної

Даний показник характеризує кількість абсолютно ліквідних коштів, тобто готівки у загальній кількості пасивів. Зменшення показника знижує ліквідність підприємства, хоча показник не значно відклонився від норми.

Таким чином проаналізувавши 20 показників можна зробити висновок про рейтинг підприємства.

Таблиця 4 - Рейтингова оцінка підприємства

Дотримання напрямку позитивних змін простежується у 8 показниках із 20.

Всього 20 показників - 100%

Тоді 8 показників - 40%.

Дана оцінка належить до недостатнього рівня рейтингу.

Отже, для підприємства характерний рейтинг 40%, що вказує на незадовільний фінансовий стан, що викликає підозру; характерний високий рівень ризику, що підтверджується показниками ліквідності. Дане підприємство не є інвестиційно-привабливим.

Аналіз ймовірності банкрутства підприємства на основі декількох моделей

Модель прогнозування фінансової неспроможності, розроблена американським економістом Е. Альтманом, має також назву «розрахунок Z- показника». Побудована Альтманом багатофакторна дискримінанта функція має такий вигляд:

Z=0,012Х+0,014Х+0,033Х+0,006Х+0,999Х,

де Z- залежна змінна(інтегральний показник фінансового стану підприємства);

Х,Х,…,Х- незалежні змінні(показники) дискримінантної моделі.

Це п'ятифакторна модель, де показниками виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовані до вітчизняних стандартів фінансової звітності окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:

Х = Робочий капітал/Валюта балансу;

Х = Сума нерозподіленого прибутку(непокритого збитку) та резервного капіталу/ Валюта балансу

Х = Звичайний прибуток до оподаткування + Проценти за кредит/ Валюта балансу;

Х = Ринкова вартість підприємства (ринкова вартість корпоративних прав)/ Позичковий капітал;

Х = Чиста виручка від реалізації продукції/ Валюта балансу.

Х=(2049+315-932,295)/4781=0,2995

Х=(2237+487-1072,55)/5645=0,2926

Х=(47,81+95,62)/4781=0,03

Х=(451,6+169,35)/ 5645=0,11

Х=(731,67+48)/ 4781=0,163

Х=(813,17+58)/ 5645=0,154

Х=1482,11/(382,48+1984,12+932,295)=0,449

Х=2201,55/(56,45+2314,45+1072,55)=0,639

Х=1125,67/4781=0,235

Х=1186,17/5645=0,210

Z=0,012*0,2995+0,014*0,03+0,033*0,163+0,006*0,449+0,999*0,235=0,25

Z=0,012*0,2926+0,014*0,11+0,033*0,154+0,006*0,639+0,999*0,210=0,22

Таблиця

За моделлю Альтмана: імовірність банкрутства висока. А зменшення Z на кінець звітного періоду говорить про підвищення імовірності банкрутства.

Модель Ліса:

Z=0,063Х+0,092Х+0,057Х+0,001Х,

Де Х = Оборотний капітал/Валюта балансу;

Х = Виручка від реалізації/Валюта балансу;

Х = Нерозподілений прибуток/Валюта балансу;

Х = Власний капітал/Позичковий капітал.

Х=2049/4781=0,429

Х=2237/5645=0,396

Х=1388/4781=0,29

Х=1481/5645=0,26

Х=47,81/4781=0,01

Х=451,6/5645=0,08

Х=1482,11/(382,48+1984,12+932,295)=0,449

Х=2201,55/(56,45+2314,45+1072,55)=0,639

Z=0,063*0,429+0,092*0,29+0,057*0,01+0,001*0,449=0,055

Z=0,063*0,396+0,092*0,26+0,057*0,08+0,001*0,639=0,054

Нормативне значення за моделлю Ліса Z=0,037

Отже, імовірність банкрутства-низька.

Враховуючи коефіцієнтний аналіз, можна зробити висновок про те, що найточніше характеризує ситуацію модель Альтмана. Підприємство знаходиться в незадовільному стані, а тому потрібно змінювати політику підприємства й ефективніше використовувати фонди, підвищувати оборотність і рентабельність.

Висновок

Дивідендна політика включає в себе рішення виплачувати прибуток порівняно з його збереженням у фірмі для реінвестиції. Рішення дивідендної політики можуть мати задовільні і несхвальні результати відносно ціни акцій фірми. Охоплені ключові концепції перелічені нижче:

ь Оптимальна дивідендна політика є такою дією, що встановлює саме баланс між поточними дивідендами і майбутнім зростанням, який максимізує ціну акції фірми.

ь ММ розвинули теорію непотрібності дивіденду, яка полягає в тому, що дивідендна політика фірми не впливає ні на вартість її акцій, ні на суму капіталу.

ь Теорія "синиці в руці" підтримує ту точку зору, що вартість фірми буде максимізованою за рахунок високого ріння виплати дивідендів, оскільки інвестори мають відношення до готівкових дивідендів як до менш ризикових, ніж потенційні доходи з капіталу.

ь Теорія податкової пільги полягає в тому, що оскільки довгострокові доходи з капіталу обкладаються меншими податками, ніж дивіденди, інвестори віддають перевагу компаніям, що зберігають прибуток, ніж компаніям, що виплачують його як дивіденди.

ь Дивідендна політика має виходити з інформаційного змісту дивідендів (сигналізування) і складу клієнтури. Інформаційний зміст, або сигналізування встановлює, що інвестори сприймають дивідендні зміни як сигнал прогнозу менеджерів відносно майбутнього прибутку. Вплив клієнтури припускає, що фірма буде приваблювати інвесторів, яким подобається її дивідендна політика.

ь Практично, більшість фірм пробує слідувати політиці постійної виплати, або регулярно зростаючого дивіденду. Ця політика гарантує інвесторам стабільний, надійний доход і відрахування з нього дають інвесторам інформацію про прогнози менеджерів відносно майбутнього прибутку через ефект сигналізування.

ь Залишкова політика використовується, передусім, для того, щоб встановити рівень довгострокової виплати.

ь Дивідендний реінвестиційний план (ОКР) дозволяє акціонерам автоматично мати справу з компанією, використовуючи свої дивіденди для купівлі додаткових акцій із акцій фірми. ОКР є популярними, тому що вони дозволяють акціонерам придбати додаткові акції без витрати внесків на брокерські послуги.

ь Інші фактори, такі як законні обмеження, інвестиційні можливості, здатність і величина фондів з інших джерел, податки розглядаються менеджерами, коли вони розробляють дивідендні політики для своєї фірми.

ь У рамках плану перекупівлі акцій фірма зворотно купує деякі із своїх випущених акцій, у зв'язку з чим зниження кількості акцій, які г її обороті, повинно збільшити і ЕР5, і ціну акції. Перекупівлі корисні для здійснення головних змін у структурі капіталу фірми настільки, щоб дозволити акціонерам обмежити податкові сплати по їх акціям, виходячи з доходів фірми.

Таким чином вибір дивідендної політики є досить важливим завданням для акціонерного товариства від якого залежить подальший його розвиток.

Список використаної літератури

1. Господарчий кодекс України - Х.: ТОВ «Одисей», 2005. -240 с.

2. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту-К.: «Молодь», 1997

3. Шарп У.Ф. Инвестиции - М.: «Инфра-М», 1999

Размещено на Allbest.ru