Главная Коллекция "Revolution" Финансы, деньги и налоги Діагностика банкрутства підприємства (на прикладі ПАТ "Судноплавна компанія Укррічфлот")

Діагностика банкрутства підприємства (на прикладі ПАТ "Судноплавна компанія Укррічфлот")

Сутність і види банкрутства, причини його виникнення та наслідки настання. Організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства. Аналіз платоспроможності та ліквідності балансу. Оцінка вірогідності банкрутства, заходи щодо його запобігання.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 01.02.2013
Размер файла 2,8 M
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Банкрутство підприємства в сучасних умовах

1.1 Сутність та види банкрутства, причини його виникнення

1.2 Заходи щодо запобігання банкрутства підприємства

Висновки за розділом 1

2. Оцінка фінансового стану підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства

2.2 Аналіз платоспроможності та ліквідності балансу

2.3 Оцінка вірогідності банкрутства

Висновки за розділом 2

3. Антикризове управління підприємством

Висновки за розділом 3

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Банкрутство підприємств є відносно новим явищем для економіки України. Практика показує, що в умовах нестабільності економіки, грошового дефіциту, часто змінюваного законодавства, багато підприємств стають неплатоспроможними, що може призвести до їх банкрутства.

Питанню аналізу банкрутства підприємств в економічній науці приділяється значна увага. Це зумовлене тим, що:банкрутство певного суб'єкта господарювання призводить до порушення макроекономічної рівноваги;від того, на скільки об'єктивно проведено оцінку ступеня ймовірності банкрутства підприємства, залежить ціна підприємства, його інвестиційна привабливість, що також негативно відбивається на економічних інтересах держави.

Дана проблема знайшла своє відображення в дослідженнях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених: Л. Омелянович, А. Подільська, Г. Савицька, С. Брукса, Т. Мітчела, К. Мастерса, М. Білик, Є. Мниха, М. Білухи, О. Терещенка, В. Загорського, Т. Тарасенка та інших. Значна кількість робіт економістів присвячена організації антикризового управління на підприємстві, а також велика увага приділена прогнозуванню кризового стану на підприємстві. [20, с 250 - 260]

Метою курсової роботи є розкриття банкрутства, як економічного явища, його сутності, причин виникнення та наслідків настання, проведення діагностики банкрутства підприємства, розробка заходів з відновлення платоспроможності боржника

Для досягнення мети в курсовій роботі були вирішені такі завдання :

- визначена сутності та причин виникнення банкрутства підприємства;

- визначені факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, що зумовлюють фінансову кризу на підприємстві;

- визначений аналіз системи показників оцінки стану платоспроможності підприємства;

- дослідженні і порівнянні методологічні підходи до прогнозування банкрутства підприємств, що розповсюджені в закордонній та вітчизняній практиці;

- здійснений аналізу ймовірності банкрутства за різними моделями, зроблені розрахунки на прикладі даних підприємства;

- розроблені програми антикризового управління підприємством і пошук шляхів фінансового оздоровлення підприємства та ін.

Об'єктом дослідження курсової роботи є Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія Укррічфлот».

Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми діагностики банкрутства в Україні.

Інформативною основою є праці українських та закордонних вчених в області банкрутства в Україні, матеріали наукових конференцій, періодичні преси.

В якості нормативної бази дослідження використані законодавчі акти та нормативні документи регулюючі фінансову діяльність в Україні

Теоретико-методологічною основою курсової роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових працях вітчизняних та закордонних вчених в області банкрутства.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми курсової роботи, показується ступень вивченості проблеми, визначається мета та цілі дослідження. формується значимість рекомендацій

В першому розділі «Банкрутство підприємств в сучасних умовах» розглядаються теоретичні аспекти діагностики банкрутства підприємств в Україні

В другому розділі «Оцінка фінансового стану» досліджується аналіз платоспроможності та ліквідності балансу, оцінюється вірогідність банкрутства.

В третьому розділі «Антикризове управління підприємством» наведено рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства, уникнення банкрутства.

У висновку сформульовані основні пропозиції за результатами проведеного дослідження.

Курсова робота містить 60 стор., 5 рисунків, 6 таблиць, 4 додатка.

1. Банкрутство підприємства в сучасних умовах

1.1 Сутність та види банкрутства, причини його виникнення

У практиці розвитку країн із ринковою економікою банкрутство виступає як механізм регулювання та саморегулювання економіки і, насамперед, дотримання виконання зобов'язань суб'єктами господарювання.

Банкрутство, як елемент ринкових відносин, стало реальністю і сучасної української економіки. Сьогодні ще багато керівників не хочуть вірити в те, що їхні підприємства можуть бути визнані банкрутами. Таке ставлення пояснюється тим, що протягом попередніх десятиліть економіка розвивалася не за законами ринку, а була наслідком тогочасної державної політики, негативними особливостями якої, зокрема, є:

- довготривалий період функціонування господарюючих суб'єктів у середовищі централізованого розподілу та планування;

- велика питома вага в економіці підприємств-гігантів, що спеціалізувалися на випуску певних видів продукції;

- дуже високий процент морального і фізичного зносу основних фондів на багатьох вітчизняних підприємствах, зокрема, висока питома вага в активах застарілого обладнання і техніки.[15,с 144 - 155]

Усе перелічене вище визначило особливу схильність вітчизняних господарюючих суб'єктів до кризових явищ, що виявилося у втраті фінансової стійкості, виникненні неплатоспроможності і, як наслідок, у банкрутстві.

З позицій фінансового менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, унаслідок якої воно незручно задовольнити у встановлений термін пред'явлені з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

До основних причин відносяться:

1. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності.

2. Істотна незбалансованість у рамках щодо тривалого періоду обсягів його грошових потоків.

3. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів.

До складу функцій фінансового менеджменту в процесі здійснення ліквідаційних процедур відносяться:

1. Оцінка майна підприємства-банкрута по балансовій вартості.

2. Визначення обсягу і складу ліквідаційної (конкурсної) маси.

3. Оцінка майна, що входить до складу ліквідаційної (конкурсної) маси, по ринковій вартості.

4. Визначення обсягу реальних фінансових зобов'язань підприємства-банкрута.

5. Вибір найбільш ефективних форм продажу майна.

6. Забезпечення задоволення претензій кредиторів за рахунок реалізації майна підприємства-банкрута.

7. Розробка ліквідаційного балансу підприємства-банкрута.

У залежності від цілей і методів здійснення діагностика банкрутства підприємства підрозділяється на дві основні системи:

1) систему експрес-діагностики банкрутства;

2) систему фундаментальної діагностики банкрутства.

Експрес-діагностика банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на базі даних його фінансового обліку по стандартних алгоритмах аналізу.

Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризового його стану.

Експрес-діагностика банкрутства здійснюється по наступних основних етапах :

1. Визначення об'єктів спостереження „кризисного поля", що реалізує погрозу банкрутства підприємства. Досвід показує, що в сучасних економічних умовах практично всі аспекти фінансової діяльності підприємства можуть генерувати погрозу його банкрутства.

2. формування системи індикаторів оцінки погрози банкрутства підприємства.

3. Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваний стандартними методами.

4. Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства. Така оцінка проводиться на основі аналізу окремих сторін кризового розвитку підприємства за ряд попередніх етапів. Практика фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабів кризового фінансового стану підприємства три принципових характеристики:

* легка фінансова криза;

* глибока фінансова криза;

* фінансова катастрофа.

Система фундаментальної діагностики банкрутства

фундаментальна діагностика банкрутства характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на основі методів факторного аналізу і прогнозування.[ 10, с 55 - 61]

Основними цілями фундаментальної діагностики банкрутства є:

* поглиблення результатів оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, отриманих у процесі експрес-діагностики банкрутства;

* підтвердження отриманої попередньої оцінки масштабів кризового фінансового стану підприємства;

* прогнозування розвитку окремих факторів, що генерують погрозу банкрутства підприємства, і їхніх негативних наслідків;

* оцінка і прогнозування здатності підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.

Фундаментальна діагностика банкрутства здійснюється по наступних основних етапах:

1. Систематизація основних факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства, факторний аналіз і прогнозування складають основу фундаментальної діагностики банкрутства, тому систематизації окремих факторів, намічуваних до дослідження, повинне бути приділена першорядна увага.

2. Проведення комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток підприємства.

Основу такого аналізу складає виявлення ступеня негативного впливу окремих факторів на різні аспекти фінансового розвитку підприємства. У процесі здійснення такого фундаментального аналізу використовуються наступні основні методи:

* повний комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів.

* кореляційний аналіз.

* СВОТ-аналіз [SWOT-analysis]. Назва цього методу представляє абревіатуру початкових букв термінів, що характеризують об'єкти цього аналізу: S- Strength (сильні сторони підприємства); W- Weakness (слабкі сторони підприємства); ПРО - Opportunity (можливості розвитку підприємства); Т- Treat (погрози розвиткові підприємства). Основним зміст СВОТ-анализа є дослідження характеру сильних і слабких сторін підприємства в розрізі окремих внутрішніх (ендогенних) факторів, а також позитивного або негативного впливу окремих зовнішніх (екзогенних) факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.

* аналітична „модель Альтмана".

3. Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативним впливом окремих факторів.

4. Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.

5. Остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Види банкрутства підприємства

Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1)зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати; 2)внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Основні причини банкрутства підприємств (організацій).

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін.[11, с 81-90]

Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричиняється зовнішніми, а 2/3 - внутрішніми причинами. Очевидним є й те, що фактори банкрутства для вітчизняних підприємств є іншими, похідними від кризового стану національної економіки.

Саме необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств передовсім через недосконалість законодавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов-таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері [21, с 284-288]. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного, капіталу, різке погіршання кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення тих чи тих показників, які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах ±3% середньомісячної величини від середньоквартальної, а наступного місяця впав на 10% і негативна тенденція наростає, то маємо вже певні симптоми кризового стану.

Існують і цілком конкретні симптоми настання тотальної заборгованості та повної неплатоспроможності підприємства (організації). Найбільш характерні з них показано на рис. 1.3.

Процес зростання процентних ставок і цін зумовлює подорожчання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, яке випереджає підвищення цін на готову продукцію, збільшує за інших однакових умов кредиторську заборгованість підприємства. Усе це потребує додаткових кредитних ресурсів і, як наслідок, призводить до негативних змін у структурі зобов'язань підприємства через підвищення середньої вартості пасивів.

Рис. 1.3. Сутність можливих симптомів банкрутства підприємств.

У дальшому наростають кризові явища (більш явні ознаки банкрутства), які зумовлено різкими змінами структури балансу підприємства, а саме: труднощі з готівкою та різке зменшення грошових коштів на рахунках; збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження її теж може бути негативним явищем, бо свідчитиме про труднощі зі збутом, зростання запасів готової продукції); збільшення кредиторської заборгованості; зниження обсягів продажу (хоча перед ліквідацією підприємства можливий повний розпродаж його продукції). Крім того, характерною є затримка з поданням звітності, наявність конфліктних ситуацій на підприємстві.

Банкрутство може виникнути на кожному з етапів життєвого циклу конкурентної переваги фірми (ЖЦКПФ). Дослідники називають такі основні фактори, що сприяють банкрутству фірми.[7, с 123-132]

Першим детермінантом є параметри факторів виробництва. Вплив цих факторів спостерігається на всіх стадіях (етапах) життєвого циклу КПФ, але особливо важливі вони на стадії зародження. На даній стадії є сім причин, унаслідок дії яких фірма може зазнати банкрутства:

- неправильне визначення місії фірми та її виробничого профілю;

- низькі підприємницькі здібності власника (власників) фірми;

- низька кваліфікація управлінського персоналу фірми;

- неадекватний маркетинг;

- велика частка позикового капіталу;

- низька кваліфікація виконавців (робітників, інженерів і т.п.);

- неадекватність трансакційних витрат.

Наступним етапом життєвого циклу КПФ є прискорення зростання. Даний етап характеризується тим, що фірма має добрий попит на свою продукцію, сильну маркетингову стратегію, високу кваліфікацію управлінського персоналу, що дає змогу процвітати та збільшувати виробництво. У цій ситуації для фірми є небезпечною тільки велика частка позикових коштів у загальній масі капіталу, що використовується. Фірма може своєчасно не забезпечити виплат своїм кредиторам і збанкрутувати.

На етапі уповільнення зростання загрозу банкрутства створюють: погане використання оборотного капіталу, втрата гнучкості в управлінні, неадекватний маркетинг, неадекватність трансакційних витрат.

Рівень використання капіталу можна визначити, аналізуючи коефіцієнти ліквідності активів. Швидкість обороту коштів, тобто - швидкість перетворення їх на гроші, безпосередньо впливає на і платоспроможність підприємства.

Брак гнучкості в управлінні призводить до неефективних управлінських рішень, несвоєчасного прийняття таких і, як наслідок, до збільшення витрат на управління та до втрат прибутку від неадекватного й несвоєчасного реагування на зовнішні та внутрішні відхилення. Етап зрілості характеризується стабільним станом фірми, стабільним прибутком, насиченням усіма виробничими ресурсами. На цьому етапі небезпечною є низка таких факторів: високий ступінь неліквідності оборотного капіталу, старіння основного капіталу, неадекватний маркетинг, неадекватність трансакційних витрат. Так, фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння основного капіталу призводить до зниження продуктивності праці, як порівняти з іншими фірмами, до втрати конкурентної переваги фірми, а внаслідок цього - до банкрутства. На етапі спаду виробництва діють ті самі фактори, що й на етапі зрілості. Але стан погіршується загальним незадовільним фінансовим становищем суб'єкта господарювання. Він втрачає споживачів, а негативна дія внутрішніх факторів може призвести до прискореного його банкрутства. Іншим важливим детермінантом є параметри попиту. Аналіз свідчить, що ці параметри діють на всіх стадіях ЖЦКПФ і, як правило, є однаковими для всіх етапів. Різке зниження сукупного попиту негативно впливає на всі види діяльності: скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції, зменшується прибуток на одиницю продукції та загальний обсяг прибутку.

У разі розвитку виробництва товарів-замінників настає процес витискання товарів, що їх виробляє фірма, з ринків, зменшення попиту на цю продукцію і, як можливий наслідок, утрата фірмою прибутку та банкрутство.

Аналогічно діють і інші фактори параметрів попиту, але їхній вплив різний на різних етапах ЖЦКПФ. Так, на стадії інтенсивного зростання до банкрутства може призвести тільки один фактор - різке зниження сукупного попиту. Інші фактори не мають вирішального значення, оскільки фірма на цій стадії завжди має можливість ужити потрібних запобіжних заходів.

Наступним детермінантом є рівень галузевої конкуренції. Збільшення конкурентних переваг інших фірм галузі може бути каталізатором банкрутства фірми на будь-якому етапі ЖЦКПФ. Цей процес свідчить про те, що інші фірми використовують ліпші технології, маркетингову стратегію та управлінські кадри. Відставання фірми погіршує її становище на ринку і також може призвести до банкрутства.

Вплив державної політики є важливим фактором, що впливає на розвиток та функціонування фірми через фіскальну та кредитно-грошову системи.

Отже, банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів.

1.2 Заходи щодо запобігання банкрутства підприємства

Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємницької діяльності в Господарському кодексі України та в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" називаються досудовою санацією.

Поняття досудової санації міститься у ст. 1 Закону, якою вона визначається як "система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство". [2, с 7-8]

Основними ознаками, що відрізняють процедуру досудової санації від санації, що проводиться в межах судової процедури банкрутства, в розумінні українського законодавця є:

1) ознака часу здійснення санаційних заходів - до чи після порушення провадження у справі про банкрутство боржника;

2) відмінності в спрямованості санаційних заходів.

Із змісту визначення випливає, що метою процедури досудової санації є здійснення системи заходів щодо відновлення платоспроможності боржника і запобігання його банкрутству, при цьому спектр можливих дій зацікавлених в долі боржника осіб в процедурі досудової санації не деталізовано.

Виходячи з загальних принципів господарювання, викладених у ст. 6 Господарського кодексу України, можна дійти висновку, що зацікавленими особами можуть бути вжиті будь-які заходи, які хоч і не передбачені законом, але відповідатимуть загальним засобам та змісту законодавства.

Іншими словами, результатом проведення заходів досудової санації, єдиною вимогою до яких є відповідність їх чинному законодавству, має бути усунення ознак неплатоспроможності суб'єкта господарювання.

Практичне значення такого висновку полягає в тому, що критерієм успішного завершення заходів досудової санації має бути встановлення факту відсутності в підприємства заборгованості за грошовими зобов'язаннями перед кредиторами (без врахування пені та штрафів), заборгованості перед працівниками та у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), прострочених більше трьох місяців.

Співставляючи визначення досудової санації, що дається ст. 1, де метою її проведення названо "запобігання банкрутству боржника" та положення п. 3 ст. 6, яким визначаються підстави порушення справ про банкрутство, а саме: "Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат ", можна дійти висновку про те, що досудова санація має визнаватися успішно проведеною і тоді, коли внаслідок її проведення поточна сукупна заборгованість за безспірними вимогами кредиторів знижена до рівня, що не перевищує трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат. У свою чергу, це означатиме, що заходи досудової санації своїм результатом можуть мати лише тимчасове поліпшення фінансового стану боржника і при цьому вважатися успішно реалізованими. Такий висновок певною мірою вступає в протиріччя з метою проведення досудової санації, сформульованою, як "відновлення платоспроможності боржника", але, очевидно, має право на існування.

Положеннями ст. 3 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що регламентують заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури, встановлено:

1. Засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.

2. Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків i зборів (обов'язкових платежів) i відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

3. Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом. [3, с 5-9]

Закон передбачає, що заходи досудової санації мають застосовуватися як органами влади, що таким чином мають реалізовувати суспільний інтерес у відновленні платоспроможності боржника, так і іншими особами, безпосередньо відповідальними за його долю, і в першу чергу - засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, власником майна унітарного підприємства, кредиторами боржника або іншими зацікавленими особами.

Ґрунтуючись на положеннях п. 3 ст. 3 Закону, можна зробити висновок, що підставою застосування заходів досудової санації має бути спеціальна угода, яка укладається для надання боржнику фінансової допомоги і регламентації його взаємовідносин з інвестором у ході досудової санації та після її завершення.

Додаткові умови проведення досудової санації державних підприємств передбачені ч. 4 ст. 211 Господарського кодексу України та п. 4 ст. 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вони полягають у тому, що досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України.

Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що в українському законодавстві про банкрутство, згідно з суспільним інтересом у цій сфері правовідносин, основний наголос ставиться на відновленні платоспроможності боржника, а судові процедури банкрутства розглядаються переважно як засіб справедливого задоволення вимог кредиторів, видається цілком доречним більш повно реалізувати задекларовану в назві закону систему пріоритетів, поширивши сферу його дії на регламентацію правовідносин позасудового врегулювання неплатоспроможності суб'єктів господарського обігу.

Основні складові системи протидії банкрутству на рівні держави : 1. Законодавство про банкрутство та санацію неплатоспроможних підприємств, яке є вагомим інструментом державної підтримки підприємств, що опинилися в ситуації банкрутства, але є потенційно життєздатними суб'єктами ринку - ефективне. Його формування повинно здійснюватися відповідно до викладених вище цілей, завдань та принципів застосування цього інструменту, що є запорукою його високої ефективності.

2. Законотворча діяльність держави, спрямована на створення рівних умов для ведення бізнесу, захист справедливих вимог та майнових інтересів підприємств, протидію монополістичним тенденціям та недобросовісній конкуренції.

3. Державне регулювання процесу створення підприємства та формування їх статутного фонду, яке дозволяє протидіяти виникненню свідомо нежиттєздатних суб'єктів господарювання, які неспроможні розпочати господарську діяльність, зберегти інвестиційні ресурси.

4. Державний контроль за функціонуванням підприємств та проведенням окремих особливо ризикованих господарських операцій, в перебігу яких можуть бути порушені справедливі права одного з учасників або завдані суттєві фінансові збитки.

5. Державний контроль за функціонуванням банківсько-кредитної сфери та фінансових посередників, який є необхідним для протидії платіжній кризі та прискоренню швидкості обороту, недопущенню втрат коштів підприємств під час проведення розрахунково-касових операцій.

6. Антикризова державна промислова політика, спрямована на сприяння структурній передумові економіки та впровадження досягнення науково-технічного прогресу, що є запорукою підвищення конкурентоспроможності продукції, експортного потенціалу, захист вітчизняних товаровиробників, сприяння розвитку товарів, які можуть замінити імпортні тощо.

7. Антикризова інвестиційна політика держави, основними формами якої є фінансова підтримка неплатоспроможних підприємств, насамперед стратегічно важливих, містоутворюючих, особливо небезпечних тощо, а також сприяння покращенню інвестиційного клімату в цілому, що є необхідною передумовою інвестування, у тому числі за рахунок іноземних джерел, санації українських підприємств;

8. Антикризова соціальна політика, в межах якої основними напрями державного впливу є регулювання зайнятості населення, соціальної допомоги, пенсій, сприяння розвитку освіти, медицини, соціальний захист незахищених верств населення тощо;

9. Пряме антикризове управління на підприємствах державної та муніципальної власності, що дозволяє підвищити ефективність функціонування державного сектора економіки та забезпечити зростання бюджетних надходжень;

10. Методологічна та консалтингова допомога підприємствам усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання з питань антикризового управління, банкрутства та санації;

11. Кадрове забезпечення антикризового процесу на мікрорівні шляхом проведення підготовки та перепідготовки кадрів арбітражних керуючих, розміщення державного замовлення на вузівську та після вузівську підготовки (підвищення кваліфікації). [ 15, с 230 - 239]

Висновки за розділом 1

Банкрутство - процес, у якому індивід чи організація, нездатна розрахуватися із кредиторами, позбавляється майна за рішенням суду і після цього розподіляється між кредиторами відповідно до встановленої законом черговості виплати боргів кредиторам., таких як податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута. Процес може бути ініційований або особою-боржником (добровільне банкрутство), або будь-ким з кредиторів, якому боржник не може виплатити борг (вимушене банкрутство). Доти, доки банкрут не розрахується з боргами, його фінансова діяльність жорстко обмежена.[10, с 89 - 96]

Основними складовими елементами протидії банкрутства є :

1. Законотворча діяльність держави, спрямована на створення рівних умов для ведення бізнесу, захист справедливих вимог та майнових інтересів підприємств, протидію монополістичним тенденціям та недобросовісній конкуренції.

2. Державне регулювання процесу створення підприємства та формування їх статутного фонду, яке дозволяє протидіяти виникненню свідомо нежиттєздатних суб'єктів господарювання, які неспроможні розпочати господарську діяльність, зберегти інвестиційні ресурси.

3. Державний контроль за функціонуванням підприємств та проведенням окремих особливо ризикованих господарських операцій, в перебігу яких можуть бути порушені справедливі права одного з учасників або завдані суттєві фінансові збитки.

4. Державний контроль за функціонуванням банківсько-кредитної сфери та фінансових посередників, який є необхідним для протидії платіжній кризі та прискоренню швидкості обороту, недопущенню втрат коштів підприємств під час проведення розрахунково-касових операцій.

5. Антикризова державна промислова політика, спрямована на сприяння структурній передумові економіки та впровадження досягнення науково-технічного прогресу, що є запорукою підвищення конкурентоспроможності продукції, експортного потенціалу, захист вітчизняних товаровиробників, сприяння розвитку товарів, які можуть замінити імпортні тощо.

6. Антикризова інвестиційна політика держави, основними формами якої є фінансова підтримка неплатоспроможних підприємств, насамперед стратегічно важливих, містоутворюючих, особливо небезпечних тощо, а також сприяння покращенню інвестиційного клімату в цілому, що є необхідною передумовою інвестування, у тому числі за рахунок іноземних джерел, санації українських підприємств;

7. Антикризова соціальна політика, в межах якої основними напрями державного впливу є регулювання зайнятості населення, соціальної допомоги, пенсій, сприяння розвитку освіти, медицини, соціальний захист незахищених верств населення тощо;

8. Пряме антикризове управління на підприємствах державної та муніципальної власності, що дозволяє підвищити ефективність функціонування державного сектора економіки та забезпечити зростання бюджетних надходжень.

2. Оцінка фінансового стану підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства

Об'єктом дослідження курсової роботи є Акціонерна судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ". Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" була створена в 1992 році на базі Міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот".

Розвиток водного транспорту, який функціонує за ринковими умовами господарювання, покликаний забезпечити чітку координацію виробничих процесів усіх його підсистем, внутрішніх структурних підрозділів і суміжних підприємств, а це пов'язане з необхідністю швидкого прийняття рішень, направлених на скорочення термінів обробки транспортних засобів і доставки вантажів споживачам. Тому вдосконалення методів і способів - одна з найважливіших задач поліпшення економічних показників роботи підприємств водного транспорту. Морський транспорт - вид транспорту, що спеціалізується на обслуговуванні міжнародної торгівлі. На рис. 1 відображено розподіл тоннажу світового торговельного флоту по країнах.

Рис. 2.1. Розподіл тоннажу світового торговельного флоту по країнах.

Сьогодні АСК "Укррічфлот" та її дочірні підприємства надають комплекс транспортних послуг по перевезенню вантажів та пасажирів морським і річковим флотом, навантажувально-розвантажувальним роботам у портах, по суднобудуванню та судноремонту, фрахтуванню та агентуванню флоту, по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, по туризму тощо. До складу компанії входить понад 200 самохідних та несамохідних суховантажів. Ці судна стабільно працюють на перевезеннях експортно-імпортних вантажів та вантажів закордонних фрахтувальників у Середземноморському, Чорноморсько-Азовському, Дунайському басейнах і вантажів вітчизняних споживачів на внутрішніх водних шляхах України. Головними напрямками міжнародних перевезень є лінії з річкових та морських портів України в порти Болгарії, Туреччини, Греції, Італії, Ізраїлю, Румунії, Югославії, Франції, Іспанії, а також між закордонними портами Середземноморського басейну.

Нижче у таблиці 2.1 представлені всі доходи та витрати АСК «Укррічфлот» за 2009 - 2010 роки

Таблиця 2.1 Данні про доходи та витрати АСК "Укррічфлот" за 2009-2010 рік, тис. грн

Статті

Роки

Зміни

2010

2009

Доход (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг

570348,9

506731,9

63617

ПДВ

38338,1

34473,7

3864,4

Інші відрахування з доходу

0

0

0

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг

532010,8

472258,2

59752,6

Собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг

(457132,7)

(406418,6)

(50714,1)

Валові:

Прибуток

65839,6

69552,4

-3712,8

Збиток

-

-

-

Інші операційні доходи

228747,7

200785,7

27962

Адміністративні витрати

(36402,3)

(33742,1)

2660,2

Витрати на збут

(5028,1)

(4099)

929,1

Інші операційні витрати

(201500,5)

(194675,9)

6824,6

Фінансові результати від операційної діяльності:

Прибуток

27267,3

26354,6

912,7

Збиток

-

-

-

Інші фінансові доходи

10733

11426,4

-693,4

Інші доходи

19543,4

20911,4

-1368

Фінансові витрати

(7164)

(8594,5)

-1430,5

Інші витрати

(5854,5)

(22219,6)

-16365,1

Фінансові результати від звичайної діяльності:

Прибуток

22701,8

22141,5

560,3

Збиток

-

-

-

Висновок : З таблиці видно, що зменшився прибуток на 3712,8 тис.грн., зменшились інші фінансові доходи на 693,4 тис.грн., зменшились інші доходи на 1368 тис.грн., але й зменшились фінансові витрати на 1430,5 тис.грн., та зменшились інші витрати на 16365,1 тис. грн., прибуток збільшився на 560,3 тис.грн

АСК "Укррічфлот" здійснює понад 40% перевезень зовнішньоторговельних вантажів від загального обсягу їх перевезень українськими судновласниками. При цьому обсяги вантажних перевезень суднами компанії стабільно зростають. З метою підвищення ефективності роботи та конкурентоспроможності компанії на міжнародних фрахтових ринках, враховуючи досвід європейських країн, в АСК "Укррічфлот" в 2000-2002 роках була створена перша в морській галузі України вертикально інтегрована транспортна система перевезення вантажів по принципу "від дверей до дверей" шляхом приєднання до "Укррічфлоту" Запорізького, Херсонського, Миколаївського та Дніпропетровського річкових портів. Приєднання портів до компанії дозволило залучити на річковий транспорт значні додаткові вантажопотоки та інвестиційні ресурси. АСК "Укррічфлот" здійснює перевезення пасажирів на туристичних круїзних лініях "Київ-Одеса-Київ", "Київ-Одеса-Севастополь-Ялта-Київ". Починаючи з 2001 року, компанія відкрила нову міжнародну круїзну лінію "Київ - Одеса - порти Болгарії (Несебр) - Київ". Крім туристичних рейсів, компанія здійснює і місцеві перевезення пасажирів флотом Запорізького, Херсонського, Миколаївського та Дніпропетровського річкових пор. Нижче на рисунку 2.2 представлена організаційна структура АСК "Укррічфлот"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2. Організаційна структура АСК "Укррічфлот", побудована на принципах обмеженого функціоналізму, фінансового, інвестиційного і корпоративного підходів

2.2 Аналіз платоспроможності та ліквідності балансу

Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості. Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних засобів величині короткострокових боргових зобов'язань. Ліквідність балансу є основою (фундаментом) платоспроможності і ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність - це спосіб підтримки платоспроможності. Але в той же час, якщо підприємство має високий імідж і постійно є платоспроможним, то йому легше підтримувати свою ліквідність.

Для розрахунків візьмемо данні підприємства за 2009 - 2010 роки. Для аналізу платоспроможності та ліквідності балансу підприємства розрахуємо наступні коефіцієнти.

Показники оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства.

1. Сума власних обігових коштів - загальна величина власного функціонуючого капіталу підприємства. Розраховується поточні активи поділити на поточні зобов'язання.

2. коефіцієнт покриття загальний - характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року, рекомендоване значення показника 2%

3. Маневреність власних обігових коштів - частка грошових коштів та їх еквівалентів у власних обігових коштах підприємства. Розраховується грошові кошти та їх еквіваленти поділити на суму власних обігових коштів підприємства.

4. Коефіцієнт швидкої ліквідності - величина ліквідних активів на одиницю короткострокової заборгованості, рекомендоване значення показників від 0,7 до 1%. Розраховується грошові кошти та їх еквіваленти + поточні фінансові інвестиції + дебіторська заборгованість поділити на поточні зобов'язання

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) - характеризує готовність негайно погасити короткострокову заборгованість, рекомендоване значення показника 0,2% і більше

6. Частка обігових коштів у активах підприємства - частка ліквідних активів у загальній вартості активів підприємства. Розраховується поточні активи поділити на балансову вартість активів підприємства

7. Частка власних обігових коштів у покритті запасів - характеризує здатність підприємства фінансувати запаси власними обіговими коштами, рекомендоване значення не менше 50%. Розраховується власні обігові кошти поділити на вартість запасів і помножити на 100.

8. Коефіцієнт загальної ліквідності (частка грошових коштів та їх еквівалентів у поточних активах - частка абсолютно ліквідних активів у загальному обсязі оборотних активів підприємства. Розраховується грошові кошти та їх еквіваленти поділити на поточні активи и помножити на 100.

Таблиця 2.2 Показники оцінки ліквідності та платоспроможності АСК «Укррічфлот»

№

Показники

2009 рік

2010 рік

Відхилення

(+, -)

1

Сума власних обігових коштів

25477,7

-8215,2

17262,5

2

Маневреність власних обігових коштів

0,1

0,2

0,1

3

Коефіцієнт покриття загальний

- 0,86

0,95

0,09

4

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,06

0,6

0,54

5

Коефіцієнт абсолютної ліквідності(платоспроможності)

- 0,36

0,38

0,02

6

Частка обігових коштів в активах підприємства

0,1

0,3

0,2

7

Частка власних обігових коштів у покритті запасів

24

83

59

8

Коефіцієнт загальної ліквідності(частка грошових коштів та їх еквівалентів у поточних активах)

8

9

1

З розрахунку даних коефіцієнтів можна зробити такі висновки : сума власних обігових коштів збільшилась на 17262,5 тис.грн., маневреність обігових коштів збільшилась на 0,1, Коефіцієнт швидкої ліквідності збільшився на 0,54, о повинен бути не менш 0,7, тобто у підприємства недостатній коефіцієнт швидкої ліквідності. Коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 0,2, тобто становить норму.

Показники оцінки фінансової стійкості та стабільності підприємства

1. Коефіцієнт автономії (незалежності) - характеризує незалежність підприємства від позикових коштів, рекомендоване значення 0,5 і більше. Розраховується власний капітал поділити суму власного і залученого капіталу підприємства.

2. Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталів - величина залученого капіталу на одиницю власного капіталу, рекомендоване співвідношення 1 : 1. Розраховується залучений капітал поділити на власний капітал.

3. Коефіцієнт фінансової залежності - величина залученого капіталу на одиницю загального капіталу підприємства, рекомендоване значення 0,5 і менше. Розраховується залучений капітал поділити на вартість майна підприємства.

4. Коефіцієнт фінансової стабільності - характеризує співвідношення між власними та залученими коштами, рекомендоване співвідношення 1:1. Розраховується власний капітал поділити на залучений капітал.

5. Маневреність власних коштів - частка капіталу підприємства, що перебуває в обороті, тобто дає змогу маневрувати його власними та довгостроково залученим капіталом, рекомендаційне значення 0,3 і більше. Розраховується власні обігові кошти поділити на власний капітал + довгострокові зобов'язання.

6. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів - частка довгострокових зобов'язань у сумі капіталу підприємства та його довгострокових зобов'язань. Розраховується довгострокові зобов'язання поділити на власний капітал + довгострокові зобов'язання.

7. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами - характеризує рівень фінансування оборотних активів за рахунок власних коштів підприємства, рекомендоване значення 0,1 і більше. Розраховується власні обігові кошти поділити на оборотні активи.

Таблиця 2.3 Показники оцінки фінансової стійкості АСК «Укррічфлот»

№

Показники

2009 рік

2010 рік

Відхилення

(+, -)

2

Коефіцієнт автономії(незалежності)

0.9

0.9

0

3

коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу

0.1

0.1

0

4

Коефіцієнт фінансової залежності

0.09

0.1

0.01

5

Коефіцієнт фінансової стійкості

9.7

9.2

-0.5

6

Маневреність власних коштів

0.1

1.6

1.5

7

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

0.02

0.01

-0.01

8

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами

0.6

0.6

0

Висновок : коефіцієнт автономної незалежності повинен складати не менше ніж 0,5 на початок 2009 року від складав 0,9, що відповідало нормі, на кінець 2010 - 0,9, тобто треба коефіцієнт автономії на підприємстві стабільний. Коефіцієнт співвідношення повинен бути 1:1,на підприємстві він дорівнює 0,1 та 0,1, що є нормою. Коефіцієнт фінансової стійкості зменшився, але незначно на 0,5. Загалом можна зробити, висновок, що підприємство фінансово стійке.

Показники ділової активності і руху грошових коштів підприємства

1.Коефіціент оборотності всього капіталу підприємства - кількість оборотів всього капіталу підприємства. Розраховується дохід від реалізації продукції та інші доходи від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства поділити на середнє значення суми власного і залученого капіталу.

2. Коефіцієнт оборотності активів (оборотних коштів) - кількість оборотів поточних активів підприємства. Розраховується дохід від реалізації продукції поділити на середні залишки оборотних активів

3. Коефіцієнт оборотності власного капіталу - кількість оборотів власного капіталу підприємства. Розраховується дохід від реалізації продукції та інших доходів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності поділити на середнє значення власного капіталу.

4. Коефіцієнт оборотності власних обігових коштів - кількість оборотів власних обігових коштів. Розраховується дохід від реалізації продукції поділити на середні залишки власних обігових коштів.

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості - кількість оборотів дебіторської заборгованості. Розраховується дохід від реалізації продукції поділити на середнє значення дебіторської заборгованості

6. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості за товари. роботи, послуг - кількість оборотів кредиторської заборгованості за товари. роботи, послуги. Розраховується дохід від реалізації продукції поділити на середнє значення кредиторської заборгованості.

7. Оборотність обігових коштів підприємства - середня тривалість одного обороту обігових коштів підприємства. Розраховується середні залишки обігових коштів поділити на дохід від реалізації продукції.

8. Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів - сума доходу від реалізації продукції на одиницю вартості основних засобів та інших необоротних активів підприємства. Розраховується дохід від реалізації продукції поділити на середню вартість основних засобів та інших необоротних активів підприємства.

9. Обсяг грошового потоку (Cash - Flow) - характеризує величину грошового потоку. Розраховується чистий прибуток + амортизаційні відрахування.

10. Коефіцієнт співвідношення Cash - Flow і нетто поточної заборгованості підприємства - рівень покриття грошовим потоком поточної заборгованості підприємства. Розраховується Cash - Flow поділити на поточна кредиторська заборгованість - залишки грошових коштів і їх еквівалентів - короткострокові фінансові інвестиції.

Зведемо розраховані коефіцієнти в таблицю

Таблиця 2.4 Показники оцінки ділової активності руху грошових коштів АСК «Укррічфлот»

№

Показники

2009 рік

2010 рік

Відхилення

(+, -)

1

Коефіцієнт оборотності всього капіталу підприємства

- 0,08

0,1

0,02

2

Коефіцієнт оборотності оборотних активів

-0,17

0,35

0,18

3

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

3,1

-0,2

2,9

4

. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

-0,9

-1,1

0,2

5

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

1,89

-1,86

0,03

6

Оборотність обігових коштів підприємства

8,9

-3,1

-5,8

7

Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів

-0,12

-0,16

0,04

8

. обсяг грошового потоку (Cash - Flow)

12276,3

-26987,9

-14711,6

9

Коефіцієнт співвідношення Cash - Flow нетто поточної заборгованості підприємства

3,94

-27,9

-23,96

Висновок : коефіцієнт оборотності всього капіталу збільшився на 0,02, коефіцієнт оборотності власного капіталу збільшився на 2.9, оборотність обігових коштів підприємства зменшилась на 5,8. Зменшились грошові потоки підприємства на 14711,6.

З проведених розрахунків можна зробити такий висновок : в цілому підприємство працює ліквідно. Йому вистачає фінансування за рахунок власних коштів, незважаючи на те. що грошові потоки зменшились. Але це має і негативний результат. Підприємство не розширюється, тому йому не потрібні додаткові кошти підприємства.

2.3 Оцінка вірогідності банкрутства

банкрутство платоспроможність ліквідність баланс

Поняття банкрутства запроваджено Законом №2343-ХІІ, згідно з яким банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури, а банкрут - неплатоспроможний боржник.

Для визнання суб'єкта підприємницької діяльності боржником необхідно, щоб неспроможність виконання грошових зобов'язань тривала не менше трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Основною ознакою, за якою може ініціюватися справа про банкрутство, є мінімальний розмір заборгованості. Так, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (сукупні вимоги кредиторів) складають не менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати (до 30.09.2009 р. - 189,0 тис.грн., з 01.10.2009 р. по 30.11.2009 р. -195,0 тис. грн., з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. - 200,7 тис. грн.)

Для оцінки можливої вірогідності банкрутства проведемо горизонтальний аналіз за 2009 - 2010 роки.

Таблиця 2.5 Аналіз балансу АСК «Укррічфлот» за 2009 рік

Показник

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

Відхилення (+, -)

Тис.грн.

Пит. вага(%)

Тис.грн

Пит. вага (%)

Тис.грн

Пит. вага (%)

Актив

Необоротні активи

495799,8

81,41

507359

82

11559,2

53,54

Оборотні активи

110137,1

18,08

106076,9

17,2

-4060,2

18,8

Витрати

3038,7

0,6

4661,8

0,8

1623,1

7,51

Баланс

608975,6

100

618098,2

100

9122,6

42,2

Пасив

Власний капітал

552064,1

91

557544,9

90,2

5480,8

25,38

Забезпечення майбутніх витрат

5831,3

0,9

7117,6

1,1

1286,3

5,95

Довгострокові зобов'язання

12860,4

2,1

9437,8

1,5

-3422,6

15,85

Поточні зобов'язання

38219,8

6

43994,7

7,2

5774,9

26,74

Баланс

608975,6

100

618098,2

100

9122,6

42,2

Висновок: з проведеного аналізу видно, що в активі балансу необоротні активи збільшились на 11559,2 тис.грн, оборотні активи зменшились на 4060,2 тис.грн, витрати збільшились на 1623,1 тис.грн,

В пасиві балансу власний капітал збільшився на 5480,8 тис.грн, забезпечення майбутніх витрат збільшилось на 1286,3 тис. грн., довгострокові зобов'язання зменшились на 3422,6 тис.грн., поточні зобов'язання збільшились на 5774,9 тис.грн. В загалом баланс збільшився на 9122,6 тис грн..

Таблиця 2.6 Аналіз балансу АСК «Укррічфлот» за 2010 рік

Показник

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

Відхилення (+, -)

Тис.грн

Пит. Вага (%)

Тис.грн

Пит. вага (%)

Тис.грн

Пит. вага (%)

Актив

Необоротні активи

507359,5

83

522329,8

82

14970,3

48,74

Оборотні активи

106076,9

16,9

113051,8

17,8

6974,9

22,71

Витр...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены