Фінансові ризики та управління ними (на прикладі ПАТ "Кіровоградський хлібозавод")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

Тема: «Фінансові ризики та управління ними (на прикладі ПАТ "Кіровоградський хлібозавод")»

студентки Циганенко Лілії Вікторівни

групи ФК-12-1с

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ

1.1 Сутність та класифікація фінансових ризиків

1.2 Методи оцінки фінансових ризиків на підприємстві

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «КІРОВОГРАДСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД»

2.1 Організаційна характеристика та аналіз фінансового стану підприємства

2.2 Визначення рівня фінансових ризиків підприємства на основі матриці фінансової стратегії Ж. Франшона і І. Романе

2.3 Оцінка ризиків та ймовірності настання банкрутства на підприємстві за моделями

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ПАТ “КІРОВОГРАДСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Основним видом діяльності більшості підприємств (окрім спеціалізованих - банки, кредитні спілки, фінансові групи тощо) є виробництво продукції, товарів, послуг, що пов'язано з наявністю різних видів виробничого, комерційного, транспортного ризиків. Виробничу діяльність супроводжує фінансова, яка, в свою чергу, також генерує різноманітні види ризиків.

Будь-який підприємець прагне вести свою діяльність таким чином, щоб звести можливу величину збитків до мінімуму, а величину прибутків - до максимуму. Щоб досягти успіху в цьому необхідно в рамках підприємства використовувати здобутки науки у сфері управління ризиками та передовий досвід підприємств, що успішно впроваджують систему ризик-менеджменту.

Неодмінною складовою системи ризик-менеджменту є політика управління фінансовими ризиками. Саме в цьому і полягає актуальність теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є поліпшення фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства за рахунок зменшення впливу фінансових ризиків.

Завдання роботи:

1. Розглянути теоретичні аспекти управління фінансовими ризиками, а саме:

- поняття «фінансового ризику», його особливостей;

питання класифікації, аналізу та оцінки фінансових ризиків, а також принципів управління ними;

2. Провести аналіз та оцінку ризиків фінансової діяльності, а також характеристика об'єкта дослідження;

3. Надати рекомендації щодо зменшення впливу ризиків на діяльність об'єкта дослідження.

Об'єктом курсової роботи є фінансові ризики на ПАТ "Кіровоградський хлібозавод"

Предметом виступають ризики на вплив фінансової діяльності підприємства.

Під час дослідження використовувались такі методи: синтез, аналіз, індуктивний і дедуктивний методи, прогнозування, групування і порівняння, розрахунково-аналітичні методи.

У процесі дослідження використано наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії, методики ціноутворення, матеріали науково-практичних конференцій, періодичні видання, а також фінансова звітність підприємства.

Дана курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 25 найменування. Робота викладена на 52 сторінках, містить графічний матеріал у кількості 9 таблиць, 5 рисунків, та додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ

1.1 Сутність та класифікація фінансових ризиків

З розвитком ринкових відносин здійснення підприємницької діяльності відбувається в умовах зростаючої невизначеності. Саме невизначеність стану зовнішнього середовища та внутрішньої ситуації змушує підприємця брати на себе ризик, який може зумовлювати як виграш, так і втрати.

Вважають, що термін «ризик» - грецького походження, який бере початок від слів ridsikon, ridsa - «стрімчак, скеля» і пов'язується, у першу чергу, з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері господарської діяльності та суспільно-економічного життя. У сучасній західній економічній літературі розглядають дві теорії ризику: класичну та неокласичну (рисунок 1.1).

Рисунок 1.1 - Сутнісна характеристика теорій ризику

Істотний недолік класичної теорії, на думку її критиків, полягає в обмеженості розуміння сутності ризику та його економічного змісту. Відповідно до положень даної теорії ризик є чинником формування лише частини прибутку. Противники неокласичної теорії ризику наголошують на тому, що вона не враховує фактора задоволення від ризику, згідно з яким підприємець може піти на великий ризик [1, с. 99-100].

Ризики існували завжди, проте датою народження ризик-менеджменту як системного підходу і нового управлінського рішення формально можна вважати середину XX століття. В 1955 р. професор страхування Уейн Снайдер вперше запропонував термін «ризик-менеджмент», а Рассел Галлахер в 1956 р. вперше описав професію ризик-менеджера. З цього часу почалося узагальнення і активний аналіз усіх знань про ризики, почалося формування нової управлінської науки.

Не зважаючи на те що питання ризику вивчається вже на протязі досить значного проміжку часу, серед науковців й досі немає єдиної думки щодо визначення ризику.

Одним з найпоширеніших визначень ризику є можливість небезпеки, невдачі та понесення втрат. В економічній літературі найчастіше зустрічаються наступні трактування ризику:

- ймовірність підприємства зазнати збитків в результаті здійснення підприємницької діяльності ;

– діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого є можливість якісно і кількісно оцінити ймовірність досягнення передбаченого результату, невдачі, відхилення від мети ;

– можливий розкид результатів, можливе їх коливання навколо очікуваного значення;

– ймовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності;

– об'єктивно-суб'єктивна категорія, що пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості, конфліктності в ситуації неминучого вибору і яка відображає ступінь досягнення суб'єктом очікуваного результату.

З позиції фінансової діяльності ризик - це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом. З огляду на зазначене, важливо чітко визначитися в розумінні фінансового ризику.

Особливість зазначених ризиків полягає в тому, що вони є наслідком взаємовідносин між суб'єктами ризику, тобто виникають через так званий людський фактор, не мають природних стабілізаторів рівня ризику. А відтак, вони мають небезпечну властивість - постійно змінюватись, не підлягають узагальненню, є суто індивідуальними, характеризують притаманні тільки даному суб'єкту господарської діяльності особливості: вид діяльності, її обсяг, конкурентне середовище, надійність партнерів, кваліфікацію спеціалістів тощо[2, с. 352].

Для розуміння природи ризику фундаментальне значення має зв'язок ризику та прибутку. Проблема взаємовідношення даних категорій - одна з ключових концепцій у виробничо-господарській діяльності підприємств.

Ризик є одним із факторів формування прибутку, тому одержання істотної частини прибутків зумовлено диференційованим управлінням ризиком. Перед кожним суб'єктом господарювання постає проблема вибору між високим прибутком від ризикових операцій (з небезпекою втратити на тільки прибуток, а й вкладений капітал) та низьким прибутком від безризикових проектів.

Очевидно, що нульовий ризик забезпечує найнижчий прибуток , а за найвищого ризику, , прибуток має найбільше значення . Взаємозв'язок між прибутком і рівнем ризику можна зобразити графічно. З рисунку 1.2 видно, що більш високий ризик пов'язаний з імовірністю отримання більш високого прибутку. Принциповий вибір стосовно прийняття ризикового рішення залежить від переваги підприємця між очікуваною прибутковістю (рентабельністю), вкладених у проект коштів та їх надійністю, під якою розуміється неризикованість, ймовірність отримання прибутків.

Рисунок 1.2 - Залежність прибутку від рівня ризику

Фінансовий ризик є однією з найбільш складних категорій, яка пов'язана зі здійсненням господарської діяльності, якій властиві наступні основні характеристики:

1. економічна природа. Фінансовий ризик проявляється у сфері економічної діяльності підприємства, тісно пов'язаний з формуванням його прибутку і характеризується можливими економічними збитками в процесі здійснення фінансової діяльності.

З врахуванням перелічених економічних форм свого прояву фінансовий ризик характеризується як категорія економічна, що займає визначене місце в системі економічних категорій, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності.

2. об'єктивність прояву. Фінансовий ризик є об'єктивним явищем в функціонуванні будь-якого підприємства, він супроводжує майже всі види фінансових операцій і всі напрямки його фінансової діяльності.

3. ймовірність реалізації. Проявляється в тому, що ризикова подія може як відбутися, так і не відбутися в процесі здійснення фінансової діяльності підприємства.

4. невизначеність наслідків. Фінансовий ризик може супроводжуватись, як суттєвими фінансовими втратами для підприємства, так і формуванням додаткових доходів.

5. суб'єктивність оцінки. Рівень ризику носить суб'єктивний характер. Ця суб'єктивність, тобто нерівнозначність оцінки даного об'єктивного явища, визначається різним рівнем повноти і достовірності інформаційної бази, кваліфікації фінансових менеджерів, їх досвіду в сфері ризик-менеджменту та іншими факторами [3, с. 201-201].

Зростання ступеню впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства і в цілому на результати виробничо-господарської діяльності пов'язане зі швидкою зміною економічної ситуації і кон'юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин підприємства, появою нових фінансових технологій, фінансових інструментів та іншими факторами.

Фінансові ризики мають об'єктивну природу через невизначеність зовнішнього середовища по відношенню до підприємства. Зовнішнє середовище містить в собі об'єктивні економічні, соціальні і політичні умови, за наявності яких підприємство здійснює свою діяльність і до динаміки змін яких воно змушене пристосовуватись. Причин виникнення фінансових ризиків дуже багато. Основні з них зображено на рисунку.

Рисунок 1.3 - Причини виникнення фінансових ризиків

Першопричини їх виникнення знаходяться у площині структури капіталу. Адже фінансовий ризик зумовлений нераціональним співвідношенням власних і позикових коштів. Велика частка позикових коштів у капіталі підприємства нерідко знижує їх ефективність. Це пов'язано зі значними витратами на обслуговування кредитів, які можуть перекрити вигоди від їх залучення. Такі ризики іноді називають ризиками структури капіталу: при незадовільній структурі капіталу виникає ризик того, що підприємство залучатиме кошти за ризиковою ставкою і врешті-решт стане неплатоспроможним і, як результат, збанкрутує [4, с. 359-360].

Класифікація фінансових ризиків.

Фінансовий ризик - ризик, який виникає при здійсненні фінансового підприємництва або фінансових операцій і пов'язаний з імовірністю втрат фінансових ресурсів.

Під фінансовим ризиком підприємства розуміється імовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності.

Фінансові ризики підприємства надзвичайно різноманітні і щоб ефективно управляти ними, їх класифікують за певними ознаками (таблиця 1.1). [5, c. 79-80].

Ризик зниження фінансової стійкості підприємства генерується недосконалістю структури капіталу (надмірна частка використовуваних позикових коштів), що породжує незбалансованість позитивного та від'ємного грошових потоків підприємства за обсягами.

Ризик неплатоспроможності підприємства виникає внаслідок зниження рівня ліквідності обігових коштів, що породжує розбалансованість позитивного та від'ємного грошових потоків підприємства в часі.

Інвестиційний ризик характеризує можливість виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. Відповідно до видів цієї діяльності розподіляються і види інвестиційного ризику - ризик реального та фінансового інвестування.

Таблиця 1.1 Класифікація фінансових ризиків

За місцем виникнення	Ризик зниження фінансової стійкості Ризик неплатоспроможності (або ризик незбалансованої ліквідності) Інвестиційний ризик Інфляційний ризик Процентний ризик Валютний ризик Депозитний ризик Кредитний ризик Податковий ризик Інші види ризиків
За видами фінансових операцій	Ризик фінансування бізнесу Ризик довгострокового інвестування Ризик управління оборотним капіталом
За об'єктом	Ризик окремої фінансової операції Ризик різних видів фінансової діяльності Ризик фінансової діяльності підприємства в цілому
За сукупністю інструментів	Індивідуальний фінансовий ризик Портфельний фінансовий ризик
За комплексністю дослідження	Простий фінансовий ризик Складний фінансовий ризик
За джерелами виникнення	Зовнішній (систематичний) або ринковий ризик Внутрішній (несистематичний) або специфічний ризик
За фінансовими наслідками	Ризик, що призводить до збитків Ризик, що призводить до втраченої вигоди Ризик, що призводить як до збитків, так і до додаткових вигід
За тривалістю впливу	Постійний фінансовий ризик Тимчасовий фінансовий ризик
За рівнем фінансових втрат	Припустимий фінансовий ризик Критичний фінансовий ризик Катастрофічний фінансовий ризик
За можливістю передбачення	Прогнозований фінансовий ризик Непрогнозований фінансовий ризик
За можливістю страхування	Ризик, що підлягає страхуванню Ризик, що не підлягає страхуванню

Інфляційний ризик характеризується можливістю знецінення реальної вартості капіталу (у формі фінансових активів підприємства), а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції. Оскільки цей вид ризику в сучасних умовах має постійний характер і супроводжує практично всі фінансові операції підприємства, у фінансовому менеджменті йому приділяється постійна увага.

Відсотковий ризик полягає у непередбачуваній зміні відсоткової ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Причиною виникнення даного виду фінансового ризику є зміна кон'юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання, зростання або зниження пропозиції вільних грошових ресурсів та інші фактори. Негативні фінансові наслідки цього виду ризику проявляються в емісійній діяльності підприємства (при емісії як акцій, так і облігацій), в його дивідендній політиці, в короткострокових фінансових вкладеннях та інших операціях.

Валютний ризик властивий підприємствам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Він проявляється в недоотриманні передбачених доходів в результаті безпосереднього впливу зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується у зовнішньоекономічних операціях підприємства, на очікувані грошові потоки від цих операцій.

Так, імпортуючи сировину і матеріали, підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти по відношенню до національної. Зниження цього курсу визначає фінансові втрати підприємства при експорті готової продукції.

Валютний ризик включає в себе декілька основних підвидів: трансляційний ризик, операційний та економічний ризики.

Депозитний ризик відображає можливість неповернення депозитних внесків. Він зустрічається відносно рідко і пов'язаний з неправильною оцінкою та невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій підприємства.

Кредитний ризик має місце у фінансовій діяльності підприємства при наданні ним товарного (комерційного) або споживчого кредиту покупцям. Формою його прояву є ризик неплатежу або несвоєчасного розрахунку за відпущену продукцію в кредит готову продукцію, а також перевищення розрахункового бюджету по інкасуванню боргу.

Податковий ризик має ряд проявів: імовірність введення нових видів податків та зборів на здійснення окремих аспектів господарської діяльності; можливість збільшення рівня діючих ставок податків та зборів; зміна строків та умов здійснення окремих податкових платежів; імовірність відміни діючих податкових пільг у сфері господарської діяльності підприємства.

Структурний ризик генерується неефективним фінансуванням поточних затрат підприємства, що обумовлює високу питому вагу постійних витрат в загальній їх сумі. Високий коефіцієнт операційного левериджу при несприятливих змінах кон'юнктури товарного ринку та зниженні валового обсягу позитивного грошового потоку за операційною діяльністю генерує значно високі темпи зниження суми чистого грошового потоку за цим видом діяльності.

Криміногенний ризик. У сфері фінансової діяльності підприємств він проявляється у формі оголошення його партнерами фіктивного банкрутства; підробки документів, що забезпечують незаконне присвоєння сторонніми особами грошових та інших активів; крадіжки окремих видів активів власним персоналом та ін.

Група інших фінансових ризиків досить широка, але за імовірністю виникнення або рівнем фінансових втрат вона не дуже значима для підприємств, як попередні. До них відносяться «форс-мажорні ризики», які можуть привести не тільки до втрати передбачуваного доходу, але і частини активів підприємства (основних засобів, запасів ТМЦ); ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій (пов'язаний з невдалим вибором обслуговуючого комерційного банку); ризик емісійний та інші [6, с. 524-526].

1.2 Методи оцінки фінансових ризиків на підприємстві

Для кількісного визначення рівня ризику застосовують різні методи: від складного імовірнісного аналізу до суто інтуїтивних. Нині вітчизняні менеджери зазвичай покладаються на інтуїцію, авторитет чи на досвід попередників. Лише незначний відсоток керівників здатний оцінити ризик із використанням економіко-математичних методів.

Методи кількісної оцінки ризику є до певної міри універсальними, проте з їх допомогою не завжди вдається оцінити. Це пов'язано з браком часу, інформації, кваліфікації. Крім того, існують види ризиків, які вимагають принципово особливого підходу до їх оцінки [7, с. 66].

Зазвичай всі методи оцінки ризику об'єднують у чотири групи:

Рисунок 1.4- Методи аналізу фінансового ризику

1) експертні - дають змогу визначити рівень ризику в тому разі, коли відсутня необхідна інформація для здійснення розрахунків або порівняння, ґрунтуються на опитуванні кваліфікованих спеціалістів з наступною статистично-математичною обробкою результатів цього опитування;

2) економіко-статистичні - застосовуються лише за наявності достатньо великого обсягу статистичної інформації для отримання точної кількісної величини рівня ризику. Обчислюють середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, в-коефіцієнт тощо;

3) розрахунково-аналітичні - призначені для розрахунку відносно точного кількісного вираження рівня ризику на основі внутрішньої інформаційної бази самого підприємства (переважно застосовуються при оцінці ризику неплатоспроможності і ризику зниження фінансової стійкості);

4) аналогові - дають змогу оцінити рівень ризику по окремих операціях на основі порівняння з аналогічними, вже багаторазово здійснюваними операціями. При цьому для порівняння використовують як власний, так і зовнішній досвід здійснення таких операцій.

Найпоширенішими і універсальними є методи доцільності витрат, експертних оцінок, статистичний, аналітичний та ряд інших.

Метод експертних оцінок носить більш суб'єктивний характер порівняно з іншими методами. Ця суб'єктивність є наслідком того, що група експертів, яка займається аналізом ризику, виголошує власні суб'єктивні судження як про попередню ситуацію, так і про перспективи її розвитку.

Найчастіше даний метод застосовується при недостатній кількості інформації або при визначенні ступеню ризику такого напряму підприємницької діяльності, який не має аналогів, що також не дає можливості аналізувати попередні показники.

В найбільш загальному вигляді сутність даного методу полягає в тому, що підприємство виділяє певну групу ризиків і розглядає, яким чином вони можуть вплинути на його діяльність. Цей розгляд зводиться до надання бальних оцінок за ймовірність виникнення того чи іншого ризику, а також до ступеня його впливу на діяльність фірми [8, с. 61].

Для оцінки узгодженості експертів найчастіше використовують коефіцієнт конкордації, величина якого вказує на достовірність оцінок. Коефіцієнт конкордації визначають за формулою:

, (1.1)

де - фактична дисперсія (середньоквадратичне відхилення) підсумкових (впорядкованих, проранжованих) оцінок, які надані експертами;

- дисперсія підсумкових (впорядкованих) оцінок за умови, що думки експертів повністю збігаються;

- сумарна оцінка, одержана і-м об'єктом;

т - кількість досліджуваних об'єктів;

п - кількість експертів.

Величина коефіцієнта конкордації коливається в межах від 0 до 1. При нульовому значенні коефіцієнта зв'язок між оцінками різних експертів відсутній, тобто відсутня узгодженість думок. Якщо значення дорівнює одиниці, то думки експертів повністю збігаються [9, с. 251].

За стабільності внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, достатньої кількості даних про перебіг окремих операцій (доходи і втрати), процесів, напрями економічної активності використовують процедури статистичного методу оцінки ризику. Цей метод ґрунтується на теорії ймовірностей розподілу випадкових величин. Маючи достатньо інформації про реалізацію певних видів ризику в минулих періодах, суб'єкт ризику здатен оцінити ймовірність реалізації їх у майбутньому.

Для визначення найімовірнішого результату, який ми очікуємо отримати в середньому, необхідно визначити величину математичного очікування М(х):

, (1.2)

де - значення, які може приймати досліджуваний параметр;

- ймовірність прийняття цих значень.

Однак для прийняття рішення необхідно так само виміряти коливання показників, тобто визначити міру відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього на практиці використовують два взаємопов'язані показники:

1. дисперсію D(x):

(1.3)

2. середньоквадратичне відхилення :

(1.4)

Причому, чим більше значення середньоквадратичного відхилення, тим більший ризик управлінського рішення.

Використовують при розрахунках також коефіцієнт варіації V:

(1.5)

За допомогою коефіцієнта варіації можна зрівнювати навіть коливання ознак, виражених в різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися в межах від 0 до 100%. При цьому, чим менше його значення, тим більша стабільність прогнозованої ситуації, і менший ступінь ризику даного заходу або напряму діяльності [10, с. 57].

Перевагою цього методу є простота математичних розрахунків, а явний недолік - необхідність великої кількості вихідних даних, оскільки чим більший масив вихідних даних, тим точніший розрахунок.

Статистичний метод дає змогу отримати найповнішу кількісну інформацію про рівень ризику, але не передбачає аналізу джерел походження ризику, тобто ігноруються певні складові ризику.

Аналітичний метод оцінювання ризику - система статистичних оцінок на основі попереднього експертного відбору ключових параметрів з подальшим аналізом впливу факторів ризику на них. Він є комбінацією статистичного оцінювання і принципів експертного аналізу.

Основними перевагами аналітичного методу є об'єднання факторного аналізу параметрів, які впливають на ризик, і виявлення можливих способів зниження його ступеня.

Метод доцільності витрат. Сутність цього методу ґрунтується на тому факті, що витрати за кожним напрямом діяльності, а також за окремими її елементами мають різний ступінь ризику. Наприклад, ступінь ризику за витратами, пов'язаними з купівлею сировини, буде вищим, ніж за витратами на зарплату.

Визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтоване на ідентифікацію потенційних зон ризику. Для цього стан за кожним з елементів витрат поділяється на області ризику (табл. 1.2), що являють собою зону загальних втрат, у межах яких конкретні втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику:

- область абсолютної стійкості;

- область нормальної стійкості;

- область нестійкого стану;

- область критичного стану;

- область кризового стану.

Після того як на підставі даних минулих періодів розраховано коефіцієнт варіації V, кожна стаття витрат аналізується на предмет її ідентифікації областям ризику і максимальних витрат.

Таблиця 1.2 Ризикові області діяльності підприємства

Область діяльності фірми	Абсолютної стійкості	Нормальної стійкості	Нестійкий стан	Критичний стан	Кризовий стан
Області ризику	Безризикова область	Область мінімального ризику	Область підвищеного ризику	Область критичного ризику	Область недопустимого ризику
Максимальні втрати	Повна відсутність втрат	Чистий прибуток	Розрахунковий прибуток	Валовий прибуток	Виручка від реалізації і майно фірми
Ступінь ризику	0	0-25	25-50	50-75	75-100

Перевага цього методу полягає в тому, що, знаючи статті витрат з максимальним ризиком, можна знайти шляхи його зниження. Наприклад, знаючи, що ризик пов'язаний з орендою транспортного засобу, можна переглянути питання про перевезення товару.

Основний недолік методу полягає в тому, що (як і при статистичному методі) підприємство не аналізує джерела ризику, а приймає ризик як цілісну величину, ігноруючи його складові [6, с. 74-78].

Фінансове становище фірми - це комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і відносних показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз цих показників дозволяє оцінити фінансову стійкість фірми. А як відомо залежність між фінансовою стійкістю і ризиком прямо пропорційна. Крім того, як тільки підприємство стає фінансово нестійким, виникає ризик банкрутства

Метод аналогій використовують у тому разі, коли інші методи оцінки ризику неприйнятні. Суть даного методу полягає в тому, що при аналізі ступеня ризику певного напряму підприємницької діяльності доцільно використовувати дані про розвиток саме таких і аналогічних напрямків у минулому.

Аналіз попередніх факторів ризику здійснюється на основі інформації, одержаної із різних джерел, таких як опубліковані звіти компаній про свою попередню діяльність, інформації, розповсюджуваної державними організаціями, даних страхових компаній і т.д. Одержані таким чином дані обробляються з метою виявлення залежностей між плановими результатами діяльності фірми з урахуванням потенційних ризиків.

Об'єктивна важкість при використанні даного методу для оцінки ступеня ризику полягає в тому, що дані минулих періодів повинні застосовуватись в теперішній момент часу без урахування того факту, що будь-який напрям підприємницької діяльності знаходиться в постійному розвитку[11, с. 67].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «КІРОВОГРАДСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД»

2.1 Організаційна характеристика та аналіз фінансового стану підприємства

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградський хлібозавод» створений у відповідності із Законами України «Про підприємства», «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу» та на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області №486 від 27 березня 1996 року. Статут підприємства зареєстровано за №05022-АТ від 29.03.1996р.

Підприємство працює в хлібопекарній галузі з 1927 року. Органом державного управління є установа «Укрхлібпром». Форма власності - колективна, заснована на власності трудового колективу підприємства.

Основною метою діяльності підприємства є об'єднання матеріальних і фінансових інтересів засновників спрямоване на отримання прибутку від вкладеного капіталу, а також задоволення на основі отриманого прибутку соціально-економічних інтересів засновників і членів трудового колективу, які не є акціонерами. У відповідності з поставленими цілями досліджуване підприємство вирішує задачі в області задоволення суспільних потреб населення в хлібобулочних, кондитерських, макаронних виробах та інших продуктів харчування.

Предметом діяльності ПАТ «Кіровоградський хлібозавод» є:

- виробництво хлібобулочних, кондитерських і макаронних виробів всіх видів, їх напівфабрикатів;

- виготовлення, монтаж, наладка технологічного обладнання для хлібопекарського і кондитерського виробництва;

- перевезення транспортом підприємства вантажів та надання транспортних послуг іншим підприємствам і населенню;

- надання послуг населенню і членам трудового колективу підприємства; оптова та роздрібна торгівля;

- розвиток різноманітних підсобних господарств і реалізація їх продукції членам трудового колективу;

- закупівля у юридичних та фізичних осіб сільськогосподарської продукції по безготівковому та готівковому розрахунку;

- від імені господарств здійснювати посередницьку діяльність в придбанні сільськогосподарської техніки, комплектуючих, сільгосппродукції;

- заготівля, закупівля у фізичних та юридичних осіб продукції сільського господарства, у тому числі за готівку, з переробкою та реалізацією; проведення роздрібної комісійної (у тому числі консигнаційної) торгівлі промисловими та продовольчими товарами, шляхом створення власної торгівельної мережі;

- здійснення товарообмінних (бартерних) операцій та іншої діяльності, побудованої на різних формах зустрічної торгівлі;

- оптова та роздрібна торгівля (у т.ч. спиртними напоями та тютюновими виробами);

- надання послуг громадського харчування та інші види діяльності, які не суперечать діючому законодавству України.

ПАТ «Кіровоградський хлібозавод» є самостійною юридичною особою, по законодавству України має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банку, круглу печатку та штамп зі своїм повним найменуванням, фірмовий бланк і діє на підставі Статуту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Для ефективного реагування та чіткого керівництва підрозділами, оптимального розподілу обов'язків між заступниками і керівниками підрозділів та їх підлеглими на даному підприємстві розроблено та впроваджено схему структурної побудови колективу. Керівними посадами визнаються: голова правління, який одночасно являється і директором; заступники з фінансово-економічних, технічних та виробничих питань; головні: бухгалтер, інженер, електрик, механік; начальники відділів кадрів, постачання, збуту, транспортного відділу, відділів праці та заробітної плати, комп'ютеризації, охорони та торгівлі; начальники виробництва (відповідно по заводам), а також завідуючий канцелярією.

На сьогодні ПАТ «Кіровоградський хлібозавод» належить до лідерів переробної промисловості та лідерів харчової галузі Кіровоградської області, яке забезпечує роботою 457 чоловік.

За даними фінансової звітності, можна проаналізувати основні фінансові показники діяльності ПАТ “Кiровоградський хлібозавод” (див. додатки).

Аналізуючи ці дані, ми бачимо, що спостерігається стрімке збільшення таких показників, як: чистий дохід від реалізації продукції, який збільшився порівняно з 2009 роком на 25968 тис. грн. Разом з ним зростала і собівартість цієї продукції за 3 роки на 23034 тис. грн..

Прослідковуються позитивні зміни в фінансових результатах від операційної діяльності, прибуток збільшився до 2076 тис. грн. у 2011 році (у 2009 році - 989 тис. грн.), також зросли інші доходи в 2011 році - 899 тис. грн. в порівнянні з відповідним періодом 2009 р. - 6 тис. грн., а також відбувається зниження інших витрат з 2010 року (1802 тис. грн.), за звітний 2011 рік вони складають 899 тис. грн.

Спостерігається зростання всіх показників фінансових результатів від звичайної діяльності, при тому, що у 2009 році всі показники мали від'ємне значення. За аналізований період величина власного капіталу залишилася стабільною, статутний та резервний капітал залишилися без змін, при цьому збільшується інший додатковий капітал з 939 тис. грн. - у 2009 році, до 4338 тис. грн. у 2011 році, та зростає з 2009 до 2010 року нерозподілений прибуток на 630 тис. грн., який становив в 2009 р. - 888 тис. грн., а в 2010 р. - 1518 тис. грн., та значно зменшується до 1477 тис. грн. у 2011 році.

За 3 роки активи і пасиви підприємства мали тенденцію до збільшення у 2011 році порівняно з 2009, а саме з 44167 тис. грн. у 2009 р. до 74873 тис. грн. у 2011 р.

Аналіз ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності підприємства

Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Платоспроможність підприємства означає його здатність своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі за своїми строковими зобов'язаннями, не порушуючи при цьому нормального ритму фінансово - господарської діяльності.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів), які наведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Розрахунок показників ризиків ліквідності

Показники ризиків	Нормативне значення показників	Формула визначення згідно статей балансу	Методика розрахунку
Коефіцієнт покриття (загальна ліквідність)	>1	р.260 ф.1 / р.620 ф.1	Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,6…0,8	(р.230 ф.1+р.220 ф.1+ р.160-162ф.1+р.170,180,190,200, 210 ф.1)/р.620 ф.1	Відношення суми грошових засобів, короткострокових фінансових вкладів і дебіторської заборгованості з терміном погашення менше 12 місяців до короткострокових пасивів
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0, збільшення	(р.230 ф.1+р.220 ф.1) / р.620 ф.1	Відношення суми грошових засобів і короткострокових фінансових вкладів до короткострокових пасивів

Коефіцієнт покриття показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань, та показує скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

2009 рік = 17838/40369 = 0,44

2010 рік = 23147/33427 = 0,69

2011 рік = 38963/46898 = 0,83

Коефіцієнт швидкої ліквідності відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

2009 рік = (479+4241+28+2942+3)/40369=0,19

2010 рік = (508+7457+1+2660)/33427=0,32

2011 рік = (1105+9768+1238+7651+12)/46898=0,42

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

2009 рік = 479/40369 = 0,012

2010 рік = 508/33427 = 0,015

2011 рік = 1105/46898 = 0,023

Згідно з розрахованими даними показників, ми бачимо що коефіцієнт покриття значно нижчий за норму, що свідчить про його несвоєчасну сплату боргу. Але протягом аналізованого періоду можна помітити тенденцію до збільшення показників (у 2009 році даний показник становив 0,44, у 2010 - 0,69, а у 2011 - 0,83).

Також спостерігається зростання показника швидкої та абсолютної ліквідності, але цього не досить. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2011 році зріс до 0,023 в порівнянні з 2009 (0,012), але для ефективного функціонування підприємства та негайної сплати боргів, норма цього показника повинна бути в межах від 0,2 до 0,35. Така ж тенденція спостерігається у показника швидкої ліквідності, має місце такий позитивний момент - у 2011 році даний показник зріс й майже наблизився до норми, що свідчить можливість швидкого розрахунку підприємства за поточними зобов'язаннями. Більшість показників не відповідають загальним встановленим нормам, тобто вони нижчі за загально прийняті допустимі межі, що свідчить про не здатність підприємства вчасно та в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, у підприємства відсутня можливість подальшого розширення та ефективного функціонування.

Стабільність фінансово-господарської діяльності підприємства значною мірою залежить від його фінансової стійкості. Фінансова стійкість підприємства залежить від якості, структури його продукції та послуг, їх конкурентоспроможності на ринку, від структури витрат, від правильної стратегії та тактики управління фінансовими ресурсами, від наявності достатніх резервів як гарантії платоспроможності підприємства, від економічних умов господарювання та його правового регулювання. [12. с 76-84]

Фінансову стійкість підприємства ПАТ “Кiровоградський хлібозавод” можна охарактеризувати за системою наступних показників (табл.2.2).

Таблиця 2.2 Розрахунок показників фінансової стійкості

Показники ризиків	Формула розрахунку	Формула визначення згідно статей балансу	Характеристика
1. Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал)	Власн. капітал + довгостр. зобов. - позаоборотні активи - коротк. зобов'язання		Характеризує оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгостр. зобов'язань.
2. Маневреність робочого капіталу			Показує частку запасів у власних обігових коштах
3. Коефіцієнт фінансової незалежності			Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів та його незалежність від позикових джерел
4. Показник фінансового левериджу			Характеризує залежність підприємства від довгострок. зобов'язань. Показник має бути
5. Коефіцієнт фінансової стійкості	Власний капітал + довгостр. зобов'язання/пасиви		Показує частку стабільних джерел фінансування у загальному обсязі

1. Власні обігові кошти

2009 = (330-3498-26320) = - 29518 тис. грн.

2010 = (-330-17408-27351) = - 45089 тис. грн.

2011 = (3110-24864-35904) = - 57658 тис. грн.

2. Маневреність робочого капіталу

2009 = (1899+16+8229) / (17838+9-40369) = - 0,45

2010 = (2206+7+10218) / (23147+7-33427) = - 1,21

2011 = (9297+46+8+9575) / (38963-46898-1) = - 2,38

3. Коефіцієнт фінансової незалежності

2009 = 300/44167 = 0,007

2010 = -330/50505 = - 0,007

2011 = 3110/74873 = 0,041

4. Показник фінансового левериджу

2009 = 3498/ 300 = 11,6

2010 = 17408/ (-330) = 52,7

2011 = 24864/(3110+1) =8,0

5. Коефіцієнт фінансової стійкості

2009 = (300+3498)/44167 = 0,086

2010 = (-330+17408)/50505 = 0,34

2011 = (3110+24864+1)/74873 = 0,37

Дані розрахунки та від'ємні значення показників свідчать, що у підприємства не досить власних коштів, тобто функціонуючого капіталу, але поступове його збільшення на протязі трьох років є позитивним моментом. Показник фінансового левериджу показує нам, що підприємство досить залежне від довгострокових зобов'язань, хоч з роками знижує свою залежність, але ще не досягло необхідного рівня, так у 2011 році він становить 8,0, при бажаному рівні 0,25 і менше. Це говорить про недостатню кількість власних коштів. За останні 3 роки також зростає показник фінансової незалежності, який характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів та його незалежність від позикових джерел, у 2009 році він становив 0,007, у 2010 - -0,007, у 2011 - 0,041.

На протязі аналізовано періоду відбувається зростання показника фінансової стійкості, який у звітному 2009 році становить 0,086, у 2010 - 0,37 та 0,37 у 2011 році, але це зростання ще не досягло необхідного рівня, оскільки отримані значення не відповідають нормативним (0,85-0,90).

Показники ділової активності характеризують результати і ефективність поточної основної виробничої діяльності підприємства. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівня і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів оборотності, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства. Питання, що розглядаються при оцінці ділової активності, тісно пов'язані з іншими аспектами аналізу, так як базуються на результатах аналізу ефективності використання усіх ресурсів підприємства. До показників ділової активності відносять (табл.2.3).

Таблиця 2.3 Розрахунок показників ділової активності

Показники ризиків	Формула розрахунку	Формула визначення згідно статей балансу	Характеристика
1.Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)	Чиста виручка від реалізації продукції /обігові кошти		Показує кількість оборотів обігових коштів за період; скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів
2. Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)			Показує кількість оборотних коштів, інвестованих у запаси
3. Період одного обороту запасів			Характеризує період, протягом якого запаси трансформуються в кошти
4. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Чиста виручка від реалізації продукції /середня дебіторська заборгованість		Показує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість

1. Коефіцієнт оборотності обігових коштів

2009 = 54125 / (17838+9) = 3,03

2010 = 54451 / (23147+7) = 2,35

2011 = 80093 / 38963 = 2,06

2. Коефіцієнт оборотності запасів

2009 = 45377 / (1899+16+8229) = 4,47

2010 = 48034 / (2206+7+10218) = 3,86

2011 = 68411 / (9297+46+8+9575) = 3,61

4. Період одного обороту запасів

2009 = 360/-4.47 = 80,5

2010 = 360/-3.86 = 93,2

2011 =360/3.61 = 99,7

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

2009 = 54125/(90+28+2942+3) = 17,67

2010 = 54451/(92+1+2660) = 19,78

2011 = 80093/(1271+1238+7651+12) = 7,87

Згідно розрахунків, ми бачимо, що на підприємстві спостерігається зменшення коефіцієнта оборотності обігових коштів та коефіцієнта оборотності запасів (тобто середня дебіторська заборгованість значно перевищує виручку) та збільшується показник періоду одного обороту запасів, при цьому відбувається зменшення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості. Такі зміни свідчать про зменшення коштів інвестованих у запаси, про довгий період, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Ділова активність підприємства є середньою та задовільною, про це свідчать значення показників.

2.2 Визначення рівня фінансових ризиків підприємства на основі матриці фінансової стратегії Ж. Франшона і І. Романе

фінансовий ризик банкрутство хеджування

Для ефективного функціонування підприємства, покращення його фінансової діяльності, прийняття успішних управлінських рішень украй необхідним є здійснення процесу управління фінансовими ризиками на підприємстві. Управління фінансовими ризиками - це система принципів і методів розробки й реалізації процесу організації цілеспрямованої дії на зниження або повне усунення можливості виникнення повної чи часткової втрати запланованих фінансових результатів через настання несприятливих подій для суб'єкта економічної діяльності в умовах невизначеності під час здійснення внутрішньої та зовнішньої господарської діяльності. На сьогоднішній день виділяють низку методів та інструментів управління фінансовими ризиками, які можна використовувати як незалежно, так і в комплексі, до яких належать: ухилення від ризику, передача ризику іншій особі та зниження рівня ризику [5, с. 169].

Одним із найбільш ефективних методів зниження рівня фінансового ризику є побудова матриці фінансової стратегії, яка дозволяє винести вирок перспективного напряму зміни фінансово-господарського стану підприємства на основі розрахунку певних показників.

Французькими вченими Ж. Франшоном і І. Романе був запропонований один з варіантів використання матриці фінансової стратегії. Він ґрунтується на розрахунку трьох коефіцієнтів:

результат господарської діяльності;

результат фінансової діяльності;

результат фінансово-господарської діяльності.

1. Результат господарської діяльності.

Розраховується за формулою:

РГД = БРЕІ - АФЕП - ВІ + ЗПМ

де БРЕІ - брутто-результат експлуатації інвестицій;

АФЕП - зміни фінансово-експлуатаційних потреб;

ВІ - виробничі інвестиції;

ЗПМ - звичайний продаж майна.

2. Результат фінансової діяльності.

Розраховується за формулою:

РФД = АПК - ФВПК - ППР - (Д + ДВФД)

де АПК - зміни позикових коштів;

ФВПК - фінансові витрати за позиковими коштами;

ППР - податок на прибуток; Д - дивіденди;

ДВФД - інші доходи та витрати фінансової діяльності.

3. Результат фінансово-господарської діяльності (РФГД) підприємства Розраховується за формулою:

РФГД = РГД + РФД

Використовуючи методику Стоянової Е.С. розрахуємо зазначені показники для ПАТ "Кіровоградський хлібозавод"

Розрахунок коефіцієнта результату фінансової діяльності наведено в табл. 2.5, а розрахунок коефіцієнта результату фінансово-господарської діяльності підприємства подано в табл. 2.6.

Таблиця 2.4

Показник	Умовне позначення	Джерело інформації або формула для розрахунку	2009 рік	2010 рік	2011 рік
1. Додана вартість	ДВ	ДВ = РПв - МВ	16286	20320	31868
а) вартість виробленої та реалізованої у звітному періоді продукції (товарів, робіт, послуг)	РПв	ф2 р. 280+100	40094	55653	81662
г) матеріальні витрати	МВ	Ф.2 р. 230	23808	35333	49794
2. Брутто-результат від експлуатації інвестицій	БР	БР - ДВ- ПДВ- В0П - Всз-ПЗ Б	5836,9	-1164	2625
а) податок на додану вартість	ПДВ	ф. 2 р. 015	398.3	10540	16030
б) витрати на оплату праці	Воп	ф. 2 р.240	7742	8108	9695
в) відрахування на соціальні заходи	Всз	ф.2 р.250	2137.8	2969	3368
г) середня за звітний період поточна заборгованість за розрахунками з бюджетом	ПЗв	ф.1 р.(550п+550к)/2	85,5	83,5	73
3. Зміна фінансово-експлуатаційних потреб	ФЭП	?ФЕП = ФЕПК - ФЕПп	-45	2506	-1022
а) запаси на початок звітного періоду	Зп	ф.1 р.(100п +... + 140п)	9861	10128	12424
б) запаси на кінець звітного періоду	Зк	ф.1 р.(100к+...+140к)	10128	12424	18872
в) дебіторська заборгованість на початок звітного періоду	ДЗп	ф.1 р.(150п+... + 210п)	3	3	0
г) дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду	ДЗк	ф.1 р.(150к+... + 210к)	3	0	275
д) кредиторська заборгованість на початок звітного періоду	КЗп	ф.1 р.(520п+... + 610п)	101	413	200
е) кредиторська заборгованість на кінець звітного періоду	КЗк	ф.1 р.(520к+...+610к)	413	200	7945
ж) ФЕП на початок звітного періоду	ФЕПп	ФЕПп = Зп + ДЗп - КЗп	9763	9718	12224
з) ФЕП на кінець звітного періоду	ФЕПК	ФЕПп = Зк + ДЗк - КЗк	9718	12224	11202
4. Зміна первісної вартості основних фондів за звітний період	?ОФ	ф.1 р.(031к -031п)	6036	7702	9514
5. Інші доходи	ІД	ф.2 р.130	6	1491	899
6. Результат господарської діяльності	РГД	РГД = БР- ?ФЕП- ?ОФ + ІД	-238,1	-9881	-7012

Таблиця 2.5 Результат фінансової діяльності ПАТ "Кіровоградський хлібозавод"

Показник	Умовне позначення	Джерело інформації або формула для розрахунку	2009 рік	2010 рік	2011 рік
1. Зміна позикового капіталу за звітний період	?ПК	?ПК = ПКк-ПКп	-7574	13205	7200
а)довгострокові зобов'язання та короткострокові кредити банків на початок звітного періоду	ПКп	ф.1 р.(480п +...+510п)	12033	4459	17664
б)довгострокові зобов'язання та короткострокові кредити банків на кінець звітного періоду	ПКк	ф.1 р.(480к +... + 510к)	4459	17664	24864
2. Фінансові витрати	ПП	ф.2 р. 140	1112	720	2825
3. Податок на прибуток від звичайної діяльності	ВФ	ф.2 р.180	41	38	87
4. Виплачені дивіденди	Д	ф.2 р.(340*310)	0	0	0
5. Дохід від участі в капіталі	Дук	ф.2 р.110	0	0	0
6. Втрати від участі в капіталі та інші витрати	Вук	ф.2 р.(150 + 160)	0	1802	899
7. Довгострокові фінансові інвестиції	ФІд	ф.1р.(040п + 045п +040к + 045к/2	5218,5	4502	6303
8. Інші фінансові доходи	Дф	ф.2 р. 120	0	22	877
9. Результат фінансової діяльності	РФД	РФД = ?ПК-Вф-ПП-Д+ Дук - Вук - ФІд + Дф	-13945,5	6165	-2037

Таблиця 2.6 Результат фінансово-господарської діяльності підприємства ПАТ "Кіровоградський хлібозавод"

Показник	Умовне позначення	Джерело інформації або формула для розрахунку	2009 рік	2010 рік	2011 рік
Результат фінансової діяльності	РФД	-	-13945,5	6165	-2037
Результат господарської діяльності	РГД	-	238,1	-9881	-7012
Результат фінансово-господарської діяльності	РФГД	РФГД=РФГ+РГД	-213706,9	-3716	-9049

Після розрахунку цих основних показників можна умовно зарахувати підприємство до одного з квадрантів матриці, кожний з яких має свій номер, свою унікальну назву, і кожний з яких характеризується набором показників тих, що визначають тільки підприємства даного квадранта, і тих, що відповідно мають ідентичні шляхи подальшого розвитку. Залежно від значень результату фінансової діяльності і результату господарської діяльності підприємство може займати певні становища в матриці.

Таблиця 2.7

	РФД<<0	РФД=0	РФД>>0
РГД>>0	2011 1 РФГД=0	4 РФГД>0	6 РФГД>>0
РГД=0	7 РФГД<0	2 РФГД=0	5 РФГД>0
РГД<<0	9 РФГД<<0	8 РФГД<0	3 РФГД=0

2.3 Оцінка ризиків та ймовірності настання банкрутства на підприємстві за моделями

Одним із головних завдань управління в конкурентному ринковому середовищі є виявлення загрози банкрутства і розробка заходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.

Для прогнозування банкрутства у світовій практиці використовується система моделей, розроблених західними спе...