Фінансове планування на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Зміст та завдання фінансового планування,його значення

1.1 Сутність, види, методи та принципи фінансового планування

1.2 Роль фінансового планування в ринковій економіці

Розділ 2. Аналіз фінансового плану підприємства(на матеріалах ЗАТ `'Ужгородська швейна фабрика”)

2.1 Аналіз порядку складання та прийняття фінансового плану

2.2 Аналіз виконання фінансового плану підприємства

Розділ 3. Вдосконалення фінансового планування на підприємстві в сучасних умовах

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі економічного розвитку нашої країни лише невелика кількість функціонуючих підприємств приділяє достатню увагу такому процесу, як планування. Після переходу України до ринкової економіки спостерігалася ейфорія з приводу ринку, що він сам здатний вирішувати усі економічні проблеми, і не потрібно ніякого планування. Така ситуація призвела до невизначеності і негативних явищ у державі.

На даний час, коли попередня система галузевого планування втратила своє значення і повністю зруйнована, на більшості підприємств не приділяється належна увага фінансовому плануванню, а планові розрахунки мають короткочасний характер. Увага до складання фінансових планів на підприємствах була послаблена через високі темпи інфляції, а постійні умови господарювання, нестабільність податкової системи, взаємні неплатежі підприємств роблять розрахунки фінансових показників малодостовірними. Разом з тим відмова від фінансового планування рівнозначна відмові від розроблення способів фінансового забезпечення поставлених завдань в області підприємництва.

Ведення підприємницької діяльності немислиме без чіткого економічного розрахунку і бачення перспективи, що значно полегшує підприємницьку діяльність, знижує рівень її ризикованості.

Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони і ділянки функціонування підприємства.

Фінансове планування відображає одну з найважливіших сторін організації виробництва - управління фінансово - господарською діяльністю підприємства. Його необхідність викликана тим, що потрібно передбачити конкретні грошові кошти, без наявності яких неможливе неперервне функціонування підприємства, оскільки їх необхідно витрачати для придбання сировини, матеріалів, інших цінностей, сплати податків, відрахувань до спеціальних фондів, виконання фінансових зобов'язань перед постачальниками, членами трудового колективу.

У ринкових відносинах від фінансових можливостей підприємства багато в чому залежить не тільки неперервність виробництва, але й кінцеві результати його діяльності, уникнення банкрутства. Тому головним призначенням фінансового планування стає передбачення надходження доходів підприємства, визначення видатків, результативності кожної господарської і фінансової ситуації, обгрунтування найвірогіднішого напрямку використання фінансових ресурсів підприємства.

Разом з тим, росте розуміння важливості для кожного підприємства наявності довгострокових цілей, планування ціленаправленого розвитку у довгостроковій перспективі.

Фінансове планування здатне активно впливати на усі сторони роботи підприємства через вибір об'єктів фінансування, направлення грошових коштів і вибірково, в залежності від віддачі тих чи інших заходів економічного і соціального розвитку, сприяти раціональному використанню трудових, матеріальних і грошових ресурсів, і тому обрана тема дипломної роботи є дуже актуальною.

Предметом дослідження дипломної роботи виступає фінансове планування на ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” та шляхи підвищення його ефективності.

Метою дипломної роботи є поглиблення теоретичних і практичних навичок проведення аналізу, узагальнення та застосування знань при розв'язанні конкретних завдань, а саме: дослідження фінансового планування на підприємстві, визначення ефективності процесу фінансового планування і пошук шляхів його удосконалення.

Досягнення поставленої мети здійснювалось послідовним вирішенням наступних завдань:

-викладення теоретичних основ фінансового планування економічного розвитку підприємства в цілому;

-розкрити сутність поняття фінансового планування, дослідити погляди різних економістів щодо цього і сформувати визначення терміну фінансового планування;

-довести необхідність застосування фінансового планування в сучасних умовах господарювання:

-дослідити різні методи і принципи фінансового планування;

-розглянути проблеми, що виникають при фінансовому плануванні на підприємстві;

- розглянути основні показники фінансового плану досліджуваного підприємства за поточний та попередній роки і провести їх порівняння;

-запропонувати шляхи вдосконалення процесу фінансового планування на досліджуваному підприємстві.

Об'єктом дослідження дипломної роботи є ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”.

Дипломна робота складається зі вступу,трьох розділів, висновків, додатків та джерел використаної літератури.

У першому розділі розкривається зміст, сутність та завдання фінансового планування на підприємстві.

Другий розділ присвячений проведенню аналізу фінансового плану на ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”.

У третьому розділі вказано на деякі шляхи удосконалення фінансового планування на підприємстві в сучасних умовах.

Дослідження, проведені в роботі, ілюструються в таблицях, рисунках і додатках.

У дипломній роботі використані такі нормативні, методичні та інформаційні джерела, як Закони України, Укази Президента України, методична література з теми дослідження, наукові розробки з даного кола питань, підручники провідних науковців, публікації у періодичних виданнях та інтернету.

Розділ 1. Зміст та завдання фінансового планування, його значення

1.1 Сутність, види, методи та принципи фінансового планування

Перехід економіки України на ринкові принципи функціонування та розвитку обумовлює необхідність кардинальних змін в системі управління, в тому числі, в плануванні діяльності підприємства. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації зверху всієї його діяльності та надання підприємству широких прав у визначенні та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництва, мотивації праці та відповідальності за кінцеві результати господарювання, але й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності до ринкових коливань. Все це повинно знайти відображення в планах діяльності підприємства.

Аналіз багатьох наукових досліджень та їх систематизація свідчать про те, що фінансове планування на підприємстві - це планування фінансових ресурсів і напрямків їх використання з метою забезпечення господарської та фінансової діяльності підприємства [21, с. 52].

Фінансове планування є важливим гарантом розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності діяльності підприємства, створення умов, які забезпечили б його платоспроможність та фінансову стійкість.

Фінансова діяльність тісно пов'язана із виробничою діяльністю, тому фінансове планування базується на виробничому плануванні, планах постачання, планах капітальних вкладень, а також на взаємовідносинах господарства із фінансовими органами. Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів для потреб підприємства, що забезпечується наступним:

- по-перше, воно виходить з необхідності найбільш ефективного використання виробничих потужностей, нової техніки, передової технології виробництва, поліпшення якості продукції;

- по-друге, виконання планів з прибутку і обсягу інших фінансових ресурсів (наприклад, амортизації на повне відтворення основних засобів) потребує дотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів;

- по-третє, обсяг фінансових ресурсів, який визначається при плануванні, не дозволяє підприємству або ускладнює створення надмірних запасів матеріальних ресурсів, здійснення позапланових капітальних вкладень [8, с. 445].

Отже, фінансове планування - це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю.

Об'єктами планування є доходи підприємства, включаючи нагромадження (прибуток тощо) , взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інших форм інвестування фінансових ресурсів (зокрема, участь на ринку цінних паперів), обсяг довготермінових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреби підприємства у власних оборотних коштах і джерелах їх покриття.

Головним інструментом фінансового планування в сучасних умовах є фінансовий план підприємства (баланс доходів і видатків). Широке розповсюдження у практиці мають також такі інструменти фінансового планування, як платіжний календар, бізнес-план.

У сучасних умовах роль фінансового планування поступово змінюється, оскільки підприємства самі зацікавлені в тому, щоб реально оцінювати свій фінансовий стан на сьогоднішній день та на найближчу перспективу, по-перше, щоб досягти успіху в своїй господарській діяльності; по-друге, щоб своєчасно виконати свої зобов'язання перед бюджетом, соціальними фондами, банками та іншими кредиторами, тим самим захистивши себе від штрафних санкцій.

Метою складання фінансового плану підприємствами є взаємоузгодження доходів та витрат у плановому періоді.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання [25, с. 46 - 47]:

- які грошові кошти може мати підприємство у своєму розпорядженні;

- які джерела їх надходження;

- чи достатньо засобів для виконання запланованих завдань;

- яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

- як повинен здійснюватись розподіл прибутку на підприємстві;

- як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

Виконання фінансового плану здійснюється у процесі фінансово господарської діяльності,забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою складають баланс грошових надходжень. Він показує, коли у підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти покласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери, а в період, коли виникає додаткова потреба, - забезпечувати залучення коштів.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. Власні фінансові ресурси формуються за рахунок власних джерел фінансування. Основні джерела фінансування підприємства, як зовнішнього, так і внутрішнього наглядно видно на рисунку 1.1.

Види фінансування	Зовнішнє фінансування	Внутрішнє фінансування
Фінансування на основі власного капіталу	1. Фінансування на основі внесків і пайовий участі (наприклад, випуск акцій, залучення нових пайовиків)	2. Фінансування за рахунок прибутку після оподаткування (самофінансування у вузькому значенні)
Фінансування на основі позикового капіталу	3. Кредитне фінансування (наприклад, на основі позик, позик, банківських кредитів, кредитів постачальників)	4. Позиковий капітал, що формується на основі прибутків від продажу - відрахування в резервні фонди (на пенсії, на відшкодування збитку природі веденням гірських розробок, на сплату податків)
Змішане фінансування на основі власного й позикового капіталу	5. Випуск облігацій, які можна обміняти на акції, опціонні позики, позики на основі надання права участі в прибутку, випуск привілейованих акцій	6. Особливі позиції, що містять частину резервів (тобто, що не оподатковуються поки відрахування)

Рис.1.1 Джерела фінансування підприємства[2,с.196]

Власний капітал утворюється за рахунок особистої участі власників у його формуванні. При цьому, створюючи капітал підприємства, власник частково втрачає прямий зв'язок з капіталом, і він фактично стає власним капіталом підприємства, а не власника. Власний капітал, як правило, вкладається в довгострокові майнові цінності, а тому його капіталізація досить висока, іноді наближаючись до 100% [2, с. 198]. Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість, недостатнє кредитне забезпечення), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами. Однак суттєвою проблемою, яка при цьому виникає, є проблема контролю власниками за ефективним використанням фінансових ресурсів.

Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, пов'язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Ефект самофінансування проявляється з моменту одержання чистого прибутку до моменту його визначення, розподілу та виплати дивідендів, оскільки отриманий протягом року прибуток вкладається в операційну та інвестиційну діяльність.

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм (залучення кредитів) кредитування.

Кредитування - відповідні економічні відносини, які пов'язані з видачею підприємству коштів у тимчасове користування, на строго визначені цілі, за певну плату та на умовах повернення [34, с. 156].

Позичковий капітал - це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок ще не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі. Якщо потреби підприємства у капіталі покриваються за рахунок позичкового фінансування, то відбувається зміна абсолютної (сума) або відносної (структура) величини зобов'язань підприємства, відображених у його пасиві. При цьому позичковий капітал використовується суб'єктами господарювання у різних співвідношеннях, але факт позичкового фінансування необхідно розглядати як перманентне та об'єктивно обумовлене явище. За таких умов ефективність позичкового фінансування формуватиме основи конкурентоспроможності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Позичковий капітал підприємства може формуватися за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування. До внутрішніх джерел формування відносять забезпечення наступних виплат і платежів та доходи майбутніх періодів. До зовнішніх джерел формування позичкового капіталу відносять довгострокові зобов'язання і поточні зобов'язання [4, с. 176]. Діяльність підприємства безпосередньо залежить від обсягу і структури його фінансового капіталу. Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові кошти займають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства. Оптимальна структура загального капіталу є передумовою ефективності його використання. Використання позикових коштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову стійкість підприємства. Отже, використання позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення [18, с. 272].

Виконання фінансового плану здійснюється у процесі фінансово господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою складають баланс грошових надходжень. Він показує, коли у підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти покласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери, а в період, коли виникає додаткова потреба, - забезпечувати залучення коштів.

Методи фінансового планування -- це конкретні способи планових розрахунків. Планування фінансових показників здійснюється за допомогою кількох методів (див. рис 1.2).

Щодо методики фінансового планування, то тут широко застосовуються методи економічного аналізу, коефіцієнтів, нормативний, балансовий метод, а також економіко-математичні методи.

Вихідним у фінансовому плануванні є економічний аналіз використання фінансових ресурсів за минулий період. Цей метод потрібно розглядати не як просте порівняння звітних даних з плановими для виявлення відхилень, а як спосіб, що дозволяє визначити основні закономірності, тенденції в русі вартісних показників, внутрішні резерви банку.

Метод коефіцієнтів, або екстраполяції передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені. Цей метод використовується при індексації вартості основних фондів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей в зв'язку з інфляцією, при плануванні прибутку, величини власних оборотних коштів та ін. Метод коефіцієнтів базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів щодо результатів певного проміжку часу: рік, квартал, місяць. Наприклад індексація заробітньої плати проводиться із застосуванням коефіцієнтів, які визначаються статистичними органами за індексом підвищення цін. [3,с.156].

Перевага методу коефіцієнтів полягає у його простоті, водночас цьому методу притаманний суттєвий недолік. Справа в тому, що разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванні фінансових показників, механічно на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце в попередній період; внутрішні резерви, як звичайно, не вишукуються.

Головним недоліком методу коефіцієнтів є те, що він не стимулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економії коштів. Нормативний метод у фінансовому плануванні позбавлений вказаного недоліку; він передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів. Це - нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачання коштів в бюджетних установах та ін. [3,с.157].

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними [13,с.287].

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Зміст балансового методу полягає в тому, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття, в результаті чого досягається збалансованість плану.

Прикладом застосування балансового методу у фінансовому плануванні є баланс доходів і витрат підприємства - поточний фінансовий план, який розраховується на рік з розбивкою по кварталах. Оскільки підприємствам надана самостійність у плануванні, складається він у довільній формі, яку вони вважають необхідною для себе.

Основними принципами фінансового планування на підприємстві є:

1. Принцип фінансового співвідношення строків (золоте банківське правило) -- отримання і використання коштів має здійснюватись у встановлені строки, тобто капітальні вкладення з тривалими строками окупності необхідно фінансувати за рахунок довгострокових залучених коштів.

2. Принцип платоспроможності -- планування грошових коштів має постійно забезпечувати платоспроможність підприємства. У цьому випадку у підприємства має бути достатньо ліквідних коштів для забезпечення погашення короткострокових зобов'язань.

3. Принцип рентабельності капіталовкладень -- для капіталовкладень необхідно вибрати найдешевші способи фінансування (фінансовий лізинг, інвестиційний селенг та ін.)

4. Принцип збалансованості ризиків -- особливо ризикові довгострокові інвестиції доцільно фінансувати за рахунок власних коштів.

5. Принцип пристосування до потреб ринку -- для підприємства важливо враховувати кон'юнктуру ринку та свою залежність від надання кредитів.

6. Принцип максимальної рентабельності -- доцільно вибирати ті капіталовкладення, які забезпечують максимальну рентабельність.

В основі фінансового планування лежать стратегічний та виробничий плани.

Стратегічний план передбачає формулювання цілей, задач, масштабів сфери діяльності підприємства. Найчастіше ці цілі формулюються у вигляді загальних кількісних орієнтирів. В рамках стратегічного планування виділяють чотири типи цілей:

- ринкові (який сегмент ринку планується охопити);

- виробничі (яка структура виробництва та технологія забезпечать випуск продукції необхідного обсягу та якості);

- фінансово-економічні (які основні джерела фінансування і прогнозні фінансові результати);

- соціальні (в якій мірі будуть забезпечені соціальні потреби суспільства).

Виробничі плани складаються на основі стратегічного плану і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики

Фінансові плани можна розділити на перспективні, поточні і оперативні.

Прикладом сполучення перспективного і поточного планування є бізнес-план, який є одним з найважливіших елементів процесу планування. Його прийнято розробляти в розвинутих капіталістичних країнах при створенні нового підприємства чи обґрунтуванні виробництва нових видів продукції. Він складається на період від трьох до п'яти років, оскільки планові розробки на більш тривалі періоди не можуть бути достовірними.

Бізнес-план - це документ, який відображає в концентрованій формі ключові показники, які підтверджують доцільність деякого проекту. Тобто він не є тільки фінансовим планом, він необхідний для розробки стратегії фінансування і залучення конкретного інвестора на визначених умовах до участі в створенні нового підприємства чи фінансуванню нової виробничої програми.

Бізнес-план виконує такі функції:

- можливість використання бізнес-плану для формування стратегії бізнесу (особливо важливо в період створення підприємства і розробці нових напрямків діяльності підприємства);

- власне планування (для економічної оцінки вибраного напрямку діяльності підприємства і для контролю за його виконанням);

- залучення позикових коштів(бізнес-план зазвичай ключовий фактор при вирішенні питання про залучення кредитів);

- рекламно-пропагандистська (необхідна для залучення потенційних партнерів).

Складання бізнес-плану, безсумнівно, сприяє внутрішньому керуванню підприємством, тому що він розробляється на основі постановки цілей, способів їхнього практичного здійснення, ув'язування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. Це змушує менеджерів аналізувати і прогнозувати ситуацію, вивчати можливості фірми, що дозволяє приймати більш кваліфіковані рішення.

Основна частина бізнес-плану має організаційний і виробничий характер. Відповідні розділи бізнес-плану в узагальненому виді дають представлення про продукцію, планованої до виробництва, її основних якостях, дизайні, упакуванні, організації збуту, сервісу після продажу. Обов'язково визначається приблизна ціна продажу і витрати на її виробництво. До складу бізнес-плану входять детально пророблений виробничий план а також результати маркетингових досліджень, тому що для організації збуту необхідно оцінити конкуренцію на ринку, насиченість аналогічними видами продукції. Це, в свою чергу, визначає методику проведення рекламної компанії і т.д.

Для рішення проблем фінансового забезпечення нового підприємства має значення юридичний план, у якому визначається організаційно-правова форма підприємства (від її залежать конкретні способи залучення капіталу) і види діяльності, що може бути зв'язане з одержанням ліцензій і патентів.

В інших країнах прийнято оцінювати господарський ризик і страхувати його окремі види, що знаходить висвітлення в розділі плану по оцінці ризиків і страхуванню. Для оцінки господарського ризику необхідний ретельний аналіз інвестиційних проектів на основі спеціальних методик і експертних оцінок фахівців.

1.2 Роль фінансового планування в ринковій економіці

В умовах ринкового господарювання найважливішими факторами, що обумовлюють масштаби і темпи розвитку підприємства, є обсяг і структура фінансових ресурсів, які перебувають в його розпорядженні. Без визначення фінансових можливостей та перспектив забезпечення сталого фінансового стану підприємство не може досягти стабільного економічного розвитку. Організація фінансового планування може бути ефективною тільки тоді, коли в ній будуть закладені науково обґрунтовані принципи. У науковій літературі немає єдиного підходу щодо визначення принципів фінансового планування.

Досвід як зарубіжних фірм, так і українських підприємницьких структур свідчить, що в умовах ринку недооцінка планування, в тому числі фінансового, ігнорування його призводять до значних, нічим не виправданих економічних втрат, і в кінцевому рахунку -- до банкрутства.

Відомо, що за радянських часів до планування і прогнозування існував жорсткий централізований підхід. Плани підприємств визначалися завданнями галузевих міністерств, мала місце добре відпрацьована система виробничих планів. Разом з тим, за великим рахунком, планування виробництва -- це лише складова більш значного планування -- фінансового. В умовах ринкової економіки планування на підприємстві є внутрішньофірмовим. Основна його мета -- забезпечення фінансових можливостей для успішної господарської діяльності, одержання необхідних для цього коштів і в кінцевому підсумку -- досягнення прибутковості всіх видів діяльності підприємства.

Сучасні умови господарювання, за яких підприємства опинилися наодинці з невизначеним зовнішнім середовищем, непередбачуваною поведінкою інших суб'єктів ринкових відносин спонукали їх до впровадження та максимального розширення прогнозування і фінансового планування, подальшого удосконалення методології й методики розроблення як прогнозів, так і планів. Для державних підприємств фінансове планування стало взагалі обов'язковим.

Практика країн з ринковою економікою свідчить, що чим вищий рівень фінансового планування, тим ефективнішим є управління діяльністю підприємств. У цьому зв'язку доцільно визначитися із сутністю та завданнями фінансового планування на різних підприємствах.

Фінансове планування потрібне в першу чергу для збереження фінансової рівноваги підприємства, а з іншого боку -- для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів. Дійсно, фінансовий план, як і будь-який інший план, -- це взаємозалежне, взаємозумовлене, регулююче управління діяльністю, де навіть невеликі зміни зовнішніх і внутрішніх умов та чинників можуть порушити передбачені структури і баланси, що потребує повного перегляду всіх складових. Особливо це важливо за сучасної складної економічної ситуації, коли непрогнозована інформація, нестабільність законодавства диктують необхідність щомісячного коригування плану розвитку підприємства.

Існує також погляд, що за своєю суттю фінансове планування в підприємницьких структурах -- це сукупність методів і засобів визначення джерел одержання фінансових ресурсів і напрямків їхнього використання для забезпечення господарської діяльності. Очевидно, методи і засоби виступають лише інструментами розрахунку необхідних фінансових ресурсів підприємства на плановий рік. Крім того, в цьому розумінні фінансового планування наголошується на поточній діяльності, а відповідно й на поточному фінансовому плані [13, с. 234].

Отже, з усіх розглянутих визначень сутності фінансового планування цілком очевидним є те, що без фінансового планування не може бути досягнутий такий рівень управління економікою підприємства, який забезпечує підвищення її ефективності, успіх на ринку, розширення та оновлення матеріальної бази, успішне розв'язання соціальних питань, здійснення матеріального стимулювання працівників.

Рис. 1.4 Основні етапи фінансового планування на підприємстві

Розглянувши визначення фінансового плану різних авторів, вважаємо за необхідне уточнити, що процес фінансового планування повинен відображати мету операційної та маркетингової діяльності підприємства, являти собою розробку системи різних за змістом і термінами дії фінансових планів, визначати обсяг фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання залежно від розміру підприємства, форми господарювання, форми власності та поставлених завдань. Отже, за допомогою фінансового планування підприємство визначає на плановий рік усі джерела формування та надходження коштів, приріст активів, обсяг повернення залучених коштів та витрати, пов'язані покриттям збитків минулих періодів, підтримує свою платоспроможність та ліквідність.

Фінансове планування -- це складний процес, що включає в себе ряд етапів, відображених на рис. 1.4.

На першому етапі на основі фінансової звітності проводиться аналіз фінансових показників діяльності підприємства за попередній період. Основна увага приділяється показникам: обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку. На основі проведенного аналізу оцінюються фінансові результати діяльності підприємства, визначаються стан, недоліки і проблеми.

На другому етапі розробляється фінансова стратегія і фінансова політика за основними напрямами фінансової діяльності підприємства (складаються основні прогнозні документи, які відносяться до перспективних фінансових планів і включаються до структури бізнесплану, якщо останній розробляється на підприємстві).

На третьому етапі уточнюються і конкретизуються основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.

На четвертому етапі погоджуються показники фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними й іншими планами і програмами, що розроблені підприємством.

На п'ятому етапі здійснюється оперативне фінансове планування шляхом розробки оперативних фінансових планів.

Завершується процес фінансового планування на підприємстві аналізом і контролем за виконанням фінансового плану.

Шостий етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, співставленні із запланованими показниками, виявленні причин відхилення від планових показників, в розробці заходів щодо уникнення негативних явищ.[7]

Фінансове планування -- специфічна сфера управління. На всіх етапах історичного розвитку воно потребувало особливих підходів щодо свого здійснення. Специфічність фінансового планування полягає в тому, що об'єктом фінансового планування завжди є діяльність держави, господарських структур і окремих громадян; предметною галуззю фінансового планування є фінансові ресурси, їхній рух при здійсненні відтворювальних процесів в економіці. Сферою застосування фінансового планування є створення, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів на всіх етапах від виробництва до споживання валового внутрішнього продукту. Фінансове планування відображає вартісний бік економіки, тобто в його основі зосереджена грошова оцінка явищ і процесів економічного життя суспільства, що дає змогу визначити найефективніші варіанти фінансового забезпечення планових показників, завдань і передбачуваних заходів.

Призначенням фінансового планування є вирішення таких основних завдань [7, с. 317]:

-- забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, необхідними для його нормальної господарської діяльності, включаючи розширене відтворення основних засобів підприємства, формування обігових коштів, матеріальне стимулювання, забезпечення соціальних потреб працівників;

-- виявлення резервів у господарській діяльності підприємства та спрямування їх на підвищення ефективності виробництва;

-- забезпечення раціональних та взаємовигідних економічних відносин підприємства з іншими підприємствами, постачальниками матеріальних ресурсів, бюджетом та банками;

-- здійснення контролю за господарсько фінансовою діяльністю підприємства та за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Вихідним пунктом системи поточного планування діяльності підприємства є його фінансова стратегія та фінансова політика. Поточне фінансове планування дає можливість підприємству визначити джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити стійку платоспроможність, визначити структуру його активів та капітал на кінець планового періоду.

Поточний фінансовий план державним підприємством та підприємствами з різною часткою власності у статутному капіталі складається на рік із розбивкою по кварталах за рекомендованною Міністерством економіки України формою. Головним документом процесу поточного фінансового планування є фінансовий план.

Фінансовий план -- це документ, що відображає обсяг надходжень коштів і їх спрямування у плановому періоді з метою забезпечення потреб поточної діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань перед державою, банками, постачальниками та іншими кредиторами.

Найважливішим елементом забезпечення фінансової стійкості підприємства у короткостроковому періоді є його система бюджетування. Бюджетування на підприємстві виражає основний зміст сучасної технології фінансового планування. Воно забезпечує можливість у єдиному інформаційному форматі розробляти і контролювати виконання плану, оперативно оцінювати відхилення фактичних показників від планових. Цей процес оперативного прийняття управлінських рішень і коригування поточних дій виражає основну вимогу до ефективності системи управління фінансами у динамічному економічному середовищі. Процес планування -- це цикл із прямим (від розробки стратегії до складання планів і контролю за їхнім виконанням) і зворотним (від оцінки результатів виконання до коригування планів) зв'язками. Кінцевим результатом процесу планування є розроблена система довгострокових, поточних і оперативних планів. План включає основні параметри діяльності підприємства в цілому, його підрозділів і філій, які мають бути забезпечені фінансовими ресурсами до кінця планового періоду. Процес планування є трудомістким. Він вимагає значних зусиль усіх фахівців і менеджерів підприємства. Фінансове планування на підприємстві у формі бюджетів забезпечує такі переваги [9, с. 75]:

-- за умов щомісячної розробки бюджетів структурних підрозділів підприємства (філій) більш реальним є визначення обсягів та структури доходів і витрат;

-- значну самостійність отримують структурні підрозділи (філії) у витратах коштів на оплату праці в межах затверджених бюджетів;

-- зменшуються витрати робочого часу персоналу економічних служб підприємства за рахунок мінімізації кількості показників бюджетів;

-- раціонально використовуються фінансові ресурси на підприємствах.

При складанні бюджетів структурних підрозділів і служб підприємства доцільно керуватися принципом декомпозиції. Цей принцип полягає в тім, що кожен бюджет більш низького рівня є деталізацією бюджетів більш високого рівня, тобто бюджети цехів і відділів входять у зведений (консолідований) бюджет підприємства. Оптимальним вважається такий бюджет, у якому розділ доходу дорівнює видатковій частині. При дефіциті (незбігу доходів і витрат зведеного бюджету підприємства) виникає необхідність його коригування за допомогою збільшення доходів чи зниження витрат. Викладене дозволяє зробити висновок, що принципи, покладені в основу фінансового планування в Україні та за кордоном, є ідентичними.

Важливість фінансового планування для великих підприємств не викликає сумніву. Більшість із них силами власної плановофінансової служби та залучених зовнішніх фахівців здійснюють фінансове планування, фінансовий аналіз та розробляють необхідні прогнозні фінансові моделі. Складнішим залишається розробка фінансових планів для малих і середніх підприємств, де всі завдання щодо фінансового аналізу та фінансового планування вирішує бухгалтер чи директор відповідно до їх компетенції. Остання не дозволяє їм реалізувати ці завдання на необхідному рівні.

Дослідження проблем фінансового планування свідчить, що разом із зростанням розміру малих підприємств і переходом їх у статус середніх зростає потреба у фінансовому аналізі та обґрунтованому фінансовому плануванні. Для ефективної діяльності малих і середніх підприємницьких структур основою має стати фінансовий аналіз та фінансове планування. Разом з тим для малих підприємств фінансове планування є більш актуальним, ніж фінансовий аналіз, тоді як для середніх підприємств пріоритетним є фінансовий аналіз.

Для малих підприємств значною потребою є прогнозування грошових потоків, оскільки тільки стабільність надходження виручки та правильність визначення їх витрат виступають гарантом їх безперервної діяльності. При наданні переваг фінансовому плануванню вагоме значення має також специфіка діяльності (виробничих, торговельних та інших малих і середніх підприємств).

Найважливішою проблемою у сфері фінансового планування є забезпечення обґрунтованості розробки фінансового плану, його реальності. Це залежить значною мірою від достовірності даних щодо збуту, дебіторської заборгованості та строків її погашення, потреб у фінансуванні, налагодженої роботи підрозділів, задіяних у складанні фінансового плану, та оперативності його розробки.

Отже, для забезпечення обґрунтованого фінансового планування та виконання фінансового плану необхідною є підготовка регламенту його складання, залежно від розміру підприємства (велике, середнє, мале) та специфіки діяльності, організаційноправової форми, належним чином опрацьованої та достовірної вихідної інформації.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. Результатом перспективного планування є розробка трьох основних документів:

-- прогноз звіту про прибутки та збитки;

-- прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

-- прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Прогнозний звіт про прибутки та збитки показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді. Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді. За допомогою прогнозу руху коштів можна визначити, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства, синхронність надходження, витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу, перевірити майбутню ліквідність підприємства. Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства[23,с.72].

Розділ 2. Аналіз фінансового плану підприємства (на матеріалах ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”)

2.1 Аналіз порядку складання та прийняття фінансового плану

У жовтні 2011 року Ужгородська швейна фабрика відзначатиме 65 років від дня заснування. До свого ювілею ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" пройшла довгий і яскравий шлях становлення від невеликої артілі, створеної у 1946 році, до сучасного високотехнологічного досвідченого виробника швейної галузі.

За час становлення і розвитку підприємства відбулося кілька структурних реорганізацій та зміна форм власності. У жовтні 1976 р. на базі підприємства було створено Закарпатське швейне об'єднання, до складу якого увійшло кілька швейних фабрик області. У цей період проведено реконструкцію окремих підприємств та виробничих цехів, задіяно та виконано програми будівництва житла для працівників фабрики.

Суттєві зміни як у стратегії, пріоритетах розвитку підприємства, так і в усіх інших напрямках діяльності відбулися у 1995 році, після утворення закритого акціонерного товариства "Ужгородська швейна фабрика". Політичне та економічне становлення незалежної Української держави сприяло формуванню якісно нових виробничих відносин - колектив підприємства одним з перших перейшов на роботу в ринкових умовах.

За короткий час фабрика пройшла шлях формування штату професіоналів високого рівня, вдосконалення швейних технологій та обладнання. Відбулося технічне переоснащення найсучаснішими на той час машинами, автоматизованим обладнанням таких найпередовіших фірм, як "Джукі" (Японія), "Лектра" (Франція), "Дюркопп", "Файт" (Німеччина), "Сюто" (Італія) та інших. Це дало змогу застосувати найсучаснішу технологію, а також організувати виробничий процес на рівні світових стандартів. Складаються тісні виробничі відносини із провідними фірмами світу: "Волтерс" (Англія), "Сарфаті" (Франція), "ЕВА" (Німеччина), "П.Зауер" (Австрія), "Озекс" (Словаччина) та іншими. Саме тоді сформувався новий імідж фабрики - сучасної компанії з мережею виробничих цехів, що працюють за сучасними технологіями, з дотриманням високих стандартів якості, ефективним управлінням та якісним обслуговуванням замовників.

Підприємство одним з перших у галузі легкої промисловості України акредитоване незалежною агенцією з Великобританії по системі управління якістю ISO 9002:1994. У 2002 р. здійснено перехід до новішого стандарту - ISO 9002:2000. Якість виробів забезпечується 100% контролем продукції на всіх етапах виробництва відповідно до стандартів "AQL", діє сувора процедура "зламаної голки". Завдяки гнучкості системи контролю за якістю, підприємство може запроваджувати різні методи забезпечення якості, відповідно до необхідних вимог.

Сьогодні Ужгородська швейна фабрика - відомий у Європі виробник високоякісного стильного одягу. Постійне вдосконалення швейних технологій, високий рівень підготовки висококваліфікованих кадрів, розширення виробництва сформували бездоганний імідж та ділову репутацію підприємства на європейському ринку. Це дає можливість зміцнювати налагоджені зв'язки з партнерами, започатковувати нові ділові відносини та виходити на якісно вищий рівень співробітництва.

На європейському ринку швейної промисловості підприємство успішно продає свої вироби вже понад 10 років. Основні ринки збуту знаходяться в Англії, Франції, Італії, Німеччині та Голландії. Підприємство шиє жіночий та чоловічий одяг для провідних європейських компаній, таких відомих торгових марок: Next, Antonelle, TARA JARMON, MARK JACOBS, MOLOKO, MAJE, Blancs manteaux, Blacky Dress, Jean Paul, Rabe, Lener Cordier, Moschino, Alberta Ferretti, Daniel Hechter, Celio, SYM та інших.

Довготривале плідне співробітництво з відомими у світі виробниками одягу сприяє розвитку підприємства та успіху спільного бізнесу.

З метою просування кращих зразків виготовленого одягу на вітчизняному ринку у 1998 році створено торгову марку "Парада". Перша ж колекція, створена під новим брендом, - колекція осінньо-зимового сезону, була удостоєна участі в показі на "Сезонах моди". Шанувальники віддають перевагу ТМ "Парада", перш за все за оптимальне поєднання якості, модного стилю та ціни. В основі колекцій - класичний діловий одяг для жінок, який органічно поєднує строгість стилю з вишуканою романтичністю та оригінальністю. Протягом року для українського ринку модельєрами та дизайнерами розробляються колекції одягу: "Весна - літо" та "Осінь - зима". Кожну колекцію вирізняє оригінальна особливість, певний емоційний настрій, що додає їй шарму і неповторності.

На підприємстві збережено систему соціальних гарантій для працівників, до їх послуг медпункт, їдальня, гуртожиток. Все це результат стабільної і ритмічної роботи колективу.

Підприємство вкладає власні та залучає іноземні інвестиції для створення нових робочих місць. На виконання державних програм щодо розвитку вітчизняної промисловості, зайнятості населення, зокрема в гірських селах, за сприянням Ужгородської швейної фабрики створено мережу підприємств на території області. На всіх підприємствах вчасно виплачується заробітна плата, щорічні податки до державного і місцевого бюджетів складають мільйони гривень. Значна увага приділяється питанням культури виробництва, охорони праці, забезпеченню сучасних санітарно-гігієнічних умов роботи.

Колектив ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" не заспокоюється на досягнутому, постійно вдосконалюються форми і методи організації праці, управління персоналом, впроваджуються нові сучасні технології виробництва одягу, здійснюється пошук нових партнерів та ринки збуту. Набутий протягом десятиліть досвід, формування колективу однодумців, стійких позитивних тенденцій, поєднання традицій та сучасного світосприйняття дають надійну основу і впевненість для подальшого розвитку підприємства.

Планування виробничо-фінансової діяльності на підприємствах передбачає складання виробничого і фінансового планів.

Проаналізуємо випуск продукції ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” в натуральному виразі на 2012 рік (табл 2.1):

Таблиця 2.1 План випуску продукції у натуральному виразі по підприємству ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика ” за 2012 рік[36]

Діл.№	Асортимент	Поквартально	2012 рік
		I Кв.	ІІ Кв.	ІІІ Кв.	IV Кв.
№1	Штани чоловічі	30100	19850	26100	29700	105750
№2 №2	Штани чоловічі Штани жіночі	8320 10853	5950 5825	7458 12140	8486 12997	30214 41815
№3 №3	Жакети жіночі Штани жіночі	5103 3120	3511 5840	4922 5120	4307 4480	17843 18560
№4 №4	Штани жіночі Спідниці жіночі	5170 4003	7413 6793	6851 6301	7120 5514	26554 22611
№5	Сукні жіночі	9001	8636	8350	7200	33187
Діл. малих серій	Блузи, спідниці	2750	1485	2135	1855	8225
ЕД	Різний асортимент	950	1277	1228	1075	4530
Разом по фабриці		79370	66580	80605	82734	309289

До асортименту товарів, які виробляє ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” належить: штани чоловічі, штани жіночі, жакети жіночі, спідниці, блузи, сукні. Дані товари виробляються на відповідних дільницях швейної фабрики.

З таблиці 2.1 видно, що ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” планує за 2012 рік виробити 105750 штук штанів чоловічих; по дільниці №1 відповідно, за І Кв. 30100 штук, за ІІ Кв.-19850 штук, за ІІІ Кв.-26100 штук, за IV Кв.-29700 штук. На дільниці №2 виробляють два види продукції - штани чоловічі та штани жіночі, в запланованому розмірі 30214 і 41815 штук відповідно. На дільниці №3 планується виробити два види продукції - жакети та штани жіночі в загальній кількості, відповідно 17843 штуки і 18560 штук. На дільниці №4 планується виробити штани жіночі -26544 штуки і спідниці жіночі- 22611 штук в загальному за 2012 рік. Також на фабриці діє дільниця малих серій, на якій виробляються блузи і спідниці; в 2012 році даного виду продукції планується виробити 8225 штук .

Можна зробити узагальнюючий висновок, що ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика ” у 2011 році виготовила по всіх цехах 271450 штук виробів. У 2012 році планується збільшити виготовлення продукції порівняно з 2011 роком на 37838 штук виробів, що дозволить збільшити дохід підприємства.

Проведемо аналіз плану випуску продукції у грошовому виразі на 2012 рік (табл. 2.2):

Таблиця 2.2 План випуску продукції у грошовому виразі по ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” на 2012 рік[36]

Діл.№	Асортимент	Ціна виробу	Поквартально тис.грн	2012 рік
			І Кв.	ІІ Кв.	ІІІ Кв.	ІV Кв.
№1	Штани чоловічі	24,10	703,285	500,510	629,010	715,770	2548,575
№2 №2	Штани чол. Штани жіночі	40,70 58,90	380,050 660,008	200,74 632,126	303,540 561,646	345,380 612,122	1229,710 2465,902
№3	Жакети жіночі Штани жіночі	91,04 86,66	385,660 357,872	398,557 418,601	448,099 443,698	392,110 388,235	1624,426 1608,406
№4	Штани жіночі Спідниці жін	32,19 37,48	250,0 154,203	184,56 250,431	200,344 236,162	219,888 206,665	854,792 847,461
№5	Сукні жіночі	64,26	344,391	238,767	279,531	269,891	2132,580
ДМС	Блузи,спідниці	64,26	131,589	140,552	137,195	119,202	528,538
ЕД	Різний асортимент	74,97	96,535	70,491	92,062	80,522	339,610
	Разом по фабриці		3013,593	2780.335	3119,287	3096,780	14180

Аналізуюючи таблицю 2.2. можна сказати, що підприємство планує отримати прибуток у 2012 році в розмірі 2548,575 тис.грн. по дільниці №1, виробивши штани чоловічі в розмірі 105750 штук за ціною 24,10 грн. за штуку. По дільниці №2 планується виробити штани чоловічі в розмірі 30214 штук по ціні 40,70 грн. за штуку і штани жіночі в розмірі 41815 штук по ціні 58,90 грн. за штуку, і отримати прибуток відповідно 1229,7 тис. грн. і 2465,9 тис. грн. На дільниці №3 планується на 2012 рік виробити жакети жіночі 17843 штуки по ціні 91,04 і штани жіночі 18560 штук по ціні 86,66 і отримати прибуток відповідно 1624,4 і 1608,4 тис. грн. На дільниці №4 на 2012 рік планується виробити всього 49165 штук на загальну суму 1702,2 тис. грн. За рахунок виробництва на дільниці №5 планується отримати дохід 2132,5 тис. грн. Найбільш прибутковою вважається дільниця №2, яка за рахунок найбільшого обсягу виробництва і середнього рівня ціни, планує отримати дохід в в розмірі 2465,9 тис.грн.

Підводячи підсумки, можна сказати, що ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” планує на 2012 рік виробити 309289 штук різного асортименту виробів і отримати дохід в розмірі 14180 тис.грн., що на 2118,8 тис. грн. більше за фактично отриманим у 2011 році

Коли витрати перевищують доходи, визначається сума фінансових ресурсів, якої бракує. Додаткові фінансові ресурси можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо. Якщо джерело додаткових фінансових ресурсів уже відоме, то ці кошти включаються в дохідну частину, а сума погашення заборгованості в плановому періоді -- у витратну частину фінансового плану.

Проаналізуємо склад і структуру витрат ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” на 2011- 2012 роки(Табл. 2.3)

Таблиця 2.3 Аналіз складу і структури планової суми витрат ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” на 2011-2012 роки

Статті витрат	2011 рік	2012 рік	Відхилення	Темп прирос ту
	Тис.грн	%	Тис.грн	%
Витрати на оплату праці	7500	58.5	8312	65.6	1.1	0.1
Матеріальні витрати	-	-	800	6.3	-	-
Комунальні витрати	1160	9,05	1083.5	8.5	0.93	-0.07
Платежі до бюджету	79,5	0.62	80	0.6	1,006	0,006
Відсотки за банківські кредити	600,0	4,68	250,0	2.0	0.42	-0.58
Митні процедури	150,0	1,17	100	0.8	0,6	-0,4
Реклама	50,0	0,4	25,0	0.2	0.50	-0,50
Транс.витр.	200	1.5	250	2.0	1.25	0.25
Послуги стороннього транспорту	60	0.47	36	0.3	0.6	-0.4
Витрати за надані послуги	800,0	6,24	-	-	-	-
Витрати на зв'язок	115	0,89	50	0.4	0.43	-0.57
Витрати на відрядження	20	0,16	30	0.2	1.20	0.2
Витрати на утримання ОЗ	250	1,95	380	3.0	1.52	0.52
Ін.господ. витрати	818	6,38	655	5.1	0,8	0,2
Амортизація ОЗ	700	5.1	600	4.7	0.85	-0.15
Інші операційні витрати	310	2,42	70	0.5	0.54	-0.46
Всього витрат	12812,5	100%	12671,5	100%	0.98	-0.02

Виходячи з Таблиці 2.3. можна сказати, що склад витрат підприємства складається з 16 статей. В даній таблиці порівнювалось, як витрати минулого року відрізнятимуться порівняно із запланованими.

...