Крім зниження податкових ставок потрібно ввести низку пільг для початкового бізнесу, як це існує у розвинутих країнах, спрощення податкового законодавства, знижки податкових ставок на прибуток, що спрямований на наукові дослідження, створення робочих місць, культуру, охорону довкілля тощо.

Складається парадоксальна для економіки ситуація, коли держава губить недержавні підприємства надмірним податковим тиском, корупцією і цим сама себе позбавляє джерел наповнення державного бюджету, створення нових робочих місць, своєчасної сплати заробітної платні, зменшення соціальної напруги у суспільстві тощо.

Відбулися деякі зміни на краще і відносно адміністративних покарань за порушення податкового законодавства у вигляді штрафних санкцій.

Найбільш істотні зміни і доповнення до законодавства, що регламентують порядок визначення розміру і застосування штрафних санкцій до підприємств, посадовим особам і громадянам, внесені в Закон України "Про державну податкову службу в Україні". Розмір фінансових санкцій, застосовуваних до підприємств, значно зменшений. До прийняття нового закону фінансові санкції застосовувалися до підприємства у вигляді штрафу в дворазовому (200%), а при повторному порушенні протягом року - у десятикратному (1000 %) розмірі від суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу); при відсутності обліку прибутку (доходу) чи веденні цього обліку з порушенням установленого порядку, а також за непредставлення податкової декларації, звітів, розрахунків і інших документів для числення і сплати податків і інших обов'язкових платежів у бюджет стягувався додатковий штраф у розмірі 50% покладеної суми податку або інших обов'язкових платежів. У новому законі розмір основного штрафу в названих випадках скоротився до 500 % (у 2 рази), а додаткового - до 10 % (у 5 разів). Крім того, додатковий штраф не застосовується до підприємств за порушення бухгалтерського обліку, зв'язаного з оподатковуванням, а майнова відповідальність у подібних випадках покладається на посадових осіб підприємств, винних у цих порушеннях. У результаті підсилюється персональна відповідальність працівників за фінансову діяльність підприємства.

Принципові зміни в законодавстві пояснюються наступними основними причинами. По-перше, раніше прийняті закони про податки виходили з неправильної посилки про те, що, чим вище розмір штрафу, тим більше коштів надходить у бюджет, і в зв'язку з цим головним ланцюгом фінансових санкцій було зосередження на фіскальній функції оподатковування - поповненні дохідної частини державного і місцевого бюджетів. Однак практика довела помилковість такої політики. За результатами перевірки, проведеної податковими інспекціями в 1993 р. у Донецьку, одному з найбільших промислових міст України, у бюджет було донараховано 497 млн. крб. податків і обов'язкових платежів, а внаслідок застосування фінансових санкцій (штраф, пеня) - стягнені кошти на суму 643,3 млн. крб., чи в 1,3 рази більше донарахованих сум. Застосування таких твердих санкцій не поліпшує положення справ зі стягненням податків. Життя показало: чим більші податки і жорсткіші санкції, тим менше грошей надходить у бюджет. До кінця 1993 р. податкова заборгованість по Донецьку склала 236,6 млн. крб., тобто збільшилася (у порівнянні з 1992 р.) у 2,7 рази.

Тому важливо, щоб фіскальна й економічна функції оподатковування діяли збалансовані, як єдиний механізм, керований усіма принципами даної системи.

2.3 Аналіз динаміки структурних елементів ВВП

Основним чинником економічного занепаду було порушення пропорцій у наявних доходах між секторами економіки та у використанні ВВП. На етапі формування первинних доходів секторів економіки (нефінансові корпорації, домашні господарства, фінансові корпорації, сектор загального державного управління) в 1993 і 1994 роках порівняно з 1992 роком спостерігалося стрімке реальне зростання чистих податків держави - відповідно в 6,7 та 11,9 рази. Водночас у секторі не фінансових корпорацій реальний валовий прибуток скоротився майже вдвічі. У 1997 році валовий прибуток сектора "не фінансові корпорації" в реальному обчисленні становив лише 6,1% від рівня 1992 року при одночасному зростанні чистих податків у 10,4 рази. Порівняно з Україною в розвинутих країнах рівень чистих податків відносно ВВП у 2 - 3 рази менший. Розширення частки чистих податків у ВВП в Україні відбувалося не лише в результаті скорочення валового прибутку підприємств, а й за рахунок скорочення фонду оплати праці населення (сектора домашніх господарств). Питома вага оплати праці у ВВП зменшилась із 58,8% у 1991 році до 45,6 % у першому півріччі 1999 року. Причому третину цього фонду становлять нарахування на зарплату. В розвинутих країнах частка оплати праці у ВВП коливається від 53 до 55% при значно меншому рівні нарахувань на зарплату.

Загалом обсяги нарахованих прямих і непрямих податків у ВВП, а також нарахувань на зарплату зросли з 25% у 1991 році до 46% - у 1998 р. За наявності значних пільг щодо багатьох із податків для фактичних платників податків повна їх виплата стає нереальною. Цим пояснюється щорічне зростання заборгованості підприємств за податками до бюджету. Для багатьох із них повна їх сплата рівноцінна припиненню економічної діяльності.

Наявні доходи сектора можуть збільшитися лише за рахунок зменшення прямих податкових відрахувань до сектора загальнодержавного управління.

У першому півріччі 2000 року порівняно з відповідним періодом минулого року на 12,6% скоротилися обсяги перерахованих податків на прибуток підприємств у консолідований бюджет. І це може продовжуватися, якщо не вносити змін у діючу систему оподаткування. Динаміка податкових надходжень у 1999 і 2000 рр. відбита у таблиці 1.

Таблиця 1. Доходи державного бюджету за 2000 р. у порівнянні з 1999 роком:

Аналіз бюджетів 1998, 1999 і 2000 років дозволяє зробити такі висновки.

Спад виробництва і низька платоспроможність підприємств привели до зростання в звітному періоді заборгованості з належних до бюджету платежів. Рівень недоїмки з платежів до зведеного бюджету з початку року зріс на 38,9% (3,8 млрд. грн.) і за станом на 1 січня 2000 р. складав 11,9 млрд. грн. Найбільше зростання було зафіксовано з:

- податку на додаткову вартість - 1872 млн. грн. (49,6%) внаслідок структурних змін в економіці України, при яких на заміну грошовим розрахункам приходять схеми діяльності підприємств із використанням давальницької сировини і бартерні розрахунки, що призводить до вимивання коштів з економіки;

- податку на прибуток підприємств - 1023,5 млрд. грн. (71,6%) внаслідок погіршення платоспроможності підприємницьких структур, головним чином паливно-енергетичного комплексу через відтягування власних оборотних коштів у дебіторську заборгованість;

- відрахувань від плати за транзит природного газу - 719,8 млн. грн. (104,8%) через низький рівень розрахунків готівкою споживачів за спожиті ресурси і поширення практики оплати транзиту природного газу не коштами, а в обмін на еквівалентні постачання газу, що відсуває термін сплати грошей у бюджет.

Однією з причин недонадходжень у бюджет є також надання безлічі податкових пільг, відстрочок і розстрочок сплати.

2.4 Шляхи реформування системи оподаткування

Всі вищерозглянуті проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню економічної кризи.

Виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акта прямої дії, який охоплюватиме всі без винятку питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.

Створення нової законодавчої бази в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб'єктів господарювання.

Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні не передбачають революційних змін у сфері оподаткування, а базуються на існуючій системі оподаткування з одночасним запровадженням кардинально нових "правил гри" в сфері справляння податків. Отож:

1. Податковий кодекс України - єдиний нормативний документ, який регулює відносини з приводу сплати податків. Простота і зрозумілість норм, викладених у ньому (порівняно з діючим законодавством), дозволить уникнути подвійного тлумачення норм, протиріч та непорозумінь у застосуванні Податкового кодексу на практиці.

2. Складовими елементами української системи оподаткування залишаються ПДВ та податок на прибуток. Ставка ПДВ встановлюється на рівні 15%, що відповідає вимогам гармонізації податкового законодавства, які висуваються шостою директивою ЄС. А податок на прибуток - у розмірі 20% (що відповідає лафферівській системі оподаткування). Такі розміри ставок оподаткування сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності українських імпортерів та експортерів.

3. В системі податків залишаються лише ефективні обов'язкові платежі та скасовуються решта не обґрунтованих стягнень. Так, серед загальнодержавних встановлюються 4 податки (податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток, ПДВ і акцизний податок) та 4 збори (збір до державного соціального фонду, державне мито, збір за використання державної символіки та ліцензійний збір). До місцевих податків відноситься податок на нерухомість, податок з реклами, податок на транспортні засоби, готельний податок та курортний податок. Місцевими зборами є збір за паркування автотранспорту, збір за використання місцевої символіки та ринковий збір.

4. Для основних податків та зборів встановлюється однаковий податковий та звітний період, який дорівнює кварталу. Це дозволить зменшити витрати на адміністрування податків та приведе до спрощення ведення обліку.

5. Стабільність податкової системи забезпечуватиметься встановленням конкретних ставок оподаткування по всіх податках та зборах. Крім того буде введено 5-річний мораторій на внесення будь-яких змін до податкового законодавства України. Після закінчення 5-річного мораторію буде встановлено, що зміни до податкового законодавства України прийматимуться не пізніше ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року та набиратимуть чинності не раніше ніж з початку нового бюджетного року.

6. При оподаткуванні доходів фізичних осіб неоподаткований мінімум буде прирівняний до офіційної межі малозабезпеченості. Таким чином держава перестане оподатковувати суму доходу громадян, яка складає життєво необхідний рівень.

7. За податком на доходи фізичних осіб встановлюється три ставки: 10% - на доход від 12 місячних неоподатковуваних мінімумів доходів фізичних осіб (н.м.) до 180 н.м. на рік; 15% - на доход 180 - 300 н.м. на рік; 20% - на доход.

А це, перевищує 300 н.м. на рік. Тобто буде реалізовано принцип рівності платників податків і створиться ситуація, коли податок будуть платити всі і основна частка навантаження буде припадати на заможні верстви населення.

8. Сума оподатковуваного прибутку зменшується на суми, направлені на реінвестування, тобто придбання основних засобів за рахунок частини отриманого прибутку.

9. При розрахунку ПДВ та податку на прибуток підприємств передбачається застосування касового методу.

Такий підхід дозволить уникнути негативних явищ, які були виявлення при застосуванні цих податків протягом 1997 - 1999 років, а саме: вилучення у підприємств коштів, необхідних для діяльності самих підприємств, за рахунок того, що сплата податків здійснювалась до моменту отримання коштів за відвантажену продукцію.

10. Розвиток пріоритетних галузей буде фінансуватись шляхом надання прямих цільових дотацій підприємствам даних галузей та сфер діяльності (безпідставні пільги скасовуються). Така цілеспрямована підтримка буде ефективнішою за масове надання пільг, адже перед тим, як виділити грошові кошти на розвиток якогось певного підприємства, буде проведений аналіз плану використання цих коштів, а після виділення буде забезпечуватись поточний аналіз їх використання.

Запропоновані зміни в податковому законодавстві забезпечать комплексний підхід до вирішення проблем оподаткування, буде створено умови, коли сплата податків стає більш вигідною і дешевою, ніж ухилення від неї. Крім того підприємство буде віддавати державі у вигляді податків і зборів близько 20 - 35 % утворюваної на ньому доданої вартості, що призведе до зростання обсягу надходжень у бюджет. Як би не була змінена податкова система: чи за запропонованим підходом чи за іншим варіантом результатом новоствореної системи повинно бути стимулювання господарюючих суб'єктів до зниження частки збиткових виробництв, а також до підвищення прибутковості виробництва - основного чинника, що забезпечує умови для саморозвитку, активізації інвестиційної діяльності; формування у платників податків бажання сплачувати податки (а це буде досягнуто за умов, коли індивіди будуть переконані у доцільності своїх податкових виплат). Реалізація положень новоствореної податкової системи та прийняття Податкового кодексу України повинні створити основи для стабілізації економіко-політичної ситуації, сформувати умови для ефективної реалізації бюджетної політики в державі, що в кінцевому результаті спричинить зростання національного багатства України і добробуту її громадян.

2.5 Пропозиції з удосконалення податкової ситуації

Українська податкова система формується в складний для країни період переходу від адміністративно-командної економіки до економіки ринкового типу, супроводжуючись кризовими явищами практично у всіх сферах громадського життя. Прийняття і дія податків носять непослідовний характер, що само по собі знижує ефективність і дієвість кожного з елементів податкової системи. Економічна нестабільність висуває підвищені вимоги до стійкості бюджетної системи. У цій ситуації професійність законодавців повинна виразитися в умінні знайти оптимальне співвідношення рівнів податкових ставок, адекватних до сучасного моменту. Для створення оптимальних податків, на наш погляд, найбільш важливими є наступні вимоги:

а) податкова структура повинна сприяти використанню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки країни;

б) податкова система повинна бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, бути зрозумілою платникам податків;

в) податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних рішень або такий вплив має бути мінімальним;

г) скорочення витрат податками на зміст адміністрації і дотримання податкового законодавства;

д) використання податкової політики для досягнення соціально-економічної мети необхідно звести до мінімуму;

е) ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах;

ж) система податків повинна мати мінімум необґрунтованих пільг, бути ув'язаною з загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної плати;

з) податки повинні надавати більше волі підприємництву, інвестиціям, науково-технічному прогресу.

Податкова система може переслідувати різні цілі, що не обов'язково можуть узгоджуватися між собою. Виникають протиріччя, тому і необхідно домагатися тимчасового компромісу. Наприклад, принцип рівності оподатковування вимагає ускладнення адміністративної системи і веде до порушення принципу нейтральності, а регулююча функція податків може порушити принцип рівності і справедливості. Так, багато економістів думають, що для "справедливої" податкової системи потрібні яскраво виражені прогресивні ставки прибуткового податку, тобто багаті повинні платити більший податок, ніж бідні.

В даний час питання про те, яким має бути податкове законодавство, які повинні бути юридичні межі гарантій прав платників податків, а також принципи того, що в західній і американській науці називають "податковою справедливістю", тільки починають обговорюватися. Фахівці відзначають, що, здійснюючи свої податкові прерогативи, держава повинна в першу чергу піклуватися про гарантії прав платника податків. Тобто вона повинна захистити сумлінного платника податків від "самого себе". Це не означає, зрозуміло, корінної зміни владного характеру відносин у податковій сфері в цілому, однак і в податковий процес і в систему податкової відповідальності більш активно повинні впроваджуватися елементи рівності.

Існує два підходи до реалізації принципу рівності і справедливості. Перший - ґрунтується на принципі вигоди для платників податків. Справедливою податковою системою вважається та, при якій податки, що сплачуються платниками, відповідають користі, одержуваної від послуг держави, або, прямо кажучи, справедливість податкової системи залежить від структури державних витрат.

Другий підхід заснований на принципі "здатності платити", відповідно до якого податкова проблема розглядається сама по собі незалежно від політики державних витрат, тобто при даній потребі в податкових надходженнях кожен платник податків повинен внести свою частку в залежності від здатності платити. Обидва підходи мають як свої переваги, так і недоліки. Кожна з податкових систем містить елементи двох підходів.

При побудові податкової системи варто також узяти до уваги наступні спостереження:

а) універсальний податок на споживання не впливає на вибір товарів, а акцизи впливають;

б) прибутковий податок впливає на вибір між нинішнім і майбутнім споживанням, а універсальний не робить такого впливу на споживання;

в) частковий податок на доходи капіталів порушує інвестиційний процес;

г) при росту податкових ставок ефективність податкової системи спочатку підвищується і досягає свого максимуму, а потім починає знижуватися;

д) витрати прогресивного прибуткового оподатковування значно вище пропорційного.

Загальні принципи побудови податкових систем знаходять конкретне вираження в загальних елементах податків, що вміщають суб'єкт, об'єкт, джерело, одиницю оподатковування, пільги і податкову ставку.

Суб'єкти податку або виступають у вигляді носія податку, або кінцевого платника податків, що формально не несе юридичної відповідальності, але фактично є платником через законодавчо встановлену систему перекладання податку.

Об'єктом або предметом оподатковування виступають різні види доходів, товарів і послуг, а також різні форми накопиченого багатства чи майна.

Окремі форми цього доходу (заробітна плата, прибуток, рента, відсоток) мають самостійне значення і тому предмет оподатковування і джерело податку не завжди збігаються.

Принцип рівності і справедливості розподілу податкового тягаря, що складає базу теорії конкретної побудови податків, лежить в основі побудови податкових ставок або величини податку на одиницю оподатковування.

У залежності від принципу і характеру предмета оподатковування податкові ставки можуть бути твердими (абсолютна сума на одиницю оподатковування) чи процентними.

Процентні ставки, у свою чергу, можуть бути пропорційними і прогресивними. Податкова політика в Україні повинна сприяти, насамперед, росту обсягів нагромадження, створенню умов, що полегшують підприємствам відновлення основного капіталу.

Висновки

Податки - найбільш адекватний свободі господарської діяльності метод взаємин держави як з підприємствами, так і з населенням, найбільш демократичний спосіб економічного регулювання. Нова податкова система повинна враховувати принципові зміни в житті країни. Отже, необхідно створити більш розгалужену, кваліфіковану податкову службу для контролю і своєчасної сплати податків, з можливостями (у випадках порушення законодавства) вести слідство, забезпечити безпеку діяльності її працівників.

У податковій політиці важливо підсилити зацікавленість товаровиробників в інвестуванні капіталу і його нагромадженні. Потрібний перехід від фіскальної до регулюючої ролі, до збільшення доходів бюджету за рахунок росту бази оподатковування.

Необхідно, насамперед, зменшити, чи навіть цілком зняти податки на виробничі інвестиції, використовувати частину податку на додаткову вартість для регулювання цін на продукцію тваринництва, надати пільги по оподатковуванню підприємствам, а також особам, що займаються підприємницькою діяльністю з випуску товарів народного споживання і розширюють масштаби виробництва. Для поповнення дохідної частини бюджету доцільно ввести акцизний збір на деякі делікатесні вироби, відеотехніку і т.д., а також підвищити ставки акцизного збору на горілочні і тютюнові вироби.

У цілому структура податкової системи України відповідає загальним закономірностям, властивим розвитку податкових систем світу. Зміна основних характеристик цієї системи можливо лише за умови усунення причин, що обумовлюють їх, тобто зміни визначених параметрів соціально-економічної системи України. Водночас податкова система України має кілька серйозних вад, що гальмують розвиток підприємництва і країні.

Так, основними рисами податкової системи України на нинішньому етапі є наступні:

В Україні один з найвищих рівнів оподатковування у світі, включаючи навіть країни СНД.

Структура непрямих податків в Україні характеризується перевагою ПДВ і відрахувань у фонди: Пенсійний, фонд зайнятості і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і фонд соціального захисту.

В Україні частка специфічних акцизів переважає над універсальними (у 1,5 - 2 рази), у той час як в інших країнах - навпаки.

Слід зазначити, що в Україні вже давно діє ефект “кривої Лаффера” і саме в частині підвищення податкових ставок понад 45-50 %, коли обсяги податкових надходжень у бюджет замість зростання починають різко знижуватися: підприємці перестають платити податки, що зрештою приводить до скорочення податкової бази. Антистимулююча роль вітчизняного оподатковування складається не тільки в кількості сплачених податків і зборів, їхніх розмірів і ставок, а й у безпрецедентній практиці постійного внесення змін у податкове законодавство, нечіткості викладу інструктивного матеріалу, у складностях оскарження дій податкових органів. Постійне коректування податкового законодавства змінює порядок розрахунку окремих показників, уводить нові, ускладнені форми звітності, встановлює інші терміни і процедури сплата податків.

Тим часом податкова система повинна бути відкритою, тобто при складанні кошторису витрати податкових надходжень необхідно передбачати, на які цілі вони використовуються. Це означає, що, затверджуючи бюджет, місцева Рада народних депутатів повинна не тільки визначити суму коштів, що надійдуть від оподатковування, але і вирішити, на які цілі вони будуть використані. Установлення такого порядку дозволить підсилити контроль за правильною витратою податків, що надійшли в бюджет, а також дасть платникам податків можливість вірогідно знати, на що спрямовано податки, що сплачуються ними.

Список використаної літератури

Pasquariello Ronald D. Tax justice. Social and Moral Aspects of American Tax Policy. Lanham. New York. London, 1985.

Білоус Г. Розвиток малого підприємництва в Україні // Економіка України. - 2000. - № 2. - С. 34-40.

Борисов Е.Ф. Экономическая теория. - М., 1997.

Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская. Налоги: Учебное пособие. - Днепропетровск: Пороги, 1998. - 611 с.

Быконя С. Актуальные вопросы реформы системы налогообложения // Экономика Украины. - 1993. - № 3.

Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник.-К.: Вища шк., 1997- 383 с. податок економічний підприємництво

Виноградская А. Развитие малого предпринимательства // Экономика Украины. - 1999. - № 2. - С. 36-43.

Гуреев В. И. Налоговое право. - М., 1995.

Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - 316 с.

Дмитренко І., Величко О. Іноземний досвід реформування податкової системи // Економіст. - 1998. - № 7-9. - С. 120-123.

Дорош Н. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн (порівняльний аналіз) // Фінанси України. - 1998. - № 6. - С. 75-82.

Економічний словник-довідник./ За ред. док. екон. наук проф. С.В. Мочерного. - К. 1999- 368 с.

Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К.: “А.С.К.”, 2000. - 639 с.

Задыхайло Д.В. Предпринимательское право в Украине: Сборник нормативных актов с комментариями. - Харьков: «Синтекс», 1998. - 637с.

Закон від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» // Закони України. Т. 1. - К., 1996. - С. 37-47.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” від 17.02.2000 р. № 1458-ІІІ // ВВР. - 2000. - № 14-15-16.

Закон України «Про систему оподаткування” // Нові закони України. Учб. посібник. Вип 1. - К., 1991.

Князев В.Г. Налоги в США и странах Западной Европы // Бухгалтерский альманах. - 1995. - № 1. - С. 150-158.

Козырев В.М. Основы современной экономики. - М.: Финансы и статистика, 1998.

Концепція державної політики розвитку малого підприємництва, затверджена Кабінетом Міністрів України від 3 квітня 1996 р. № 404.

Левочкин С. Налоговая система в Украине и пути ее совершенствования // Экономика Украины. - 1999. - № 8. - С. 19-24.

Мещерякова О. Налоговые системы развитых стран мира: Справочник. - М.: Правовая культура, 1995. - 240 с.

Налоги: Учебное пособие / Под ред. Д. Г. Черника.-М.: Финансы и статистика, 1895.-400с.

Огонь Ц. Г. Податкова політика i доходи бюджетів України // Фінанси.

Орлов А. Малое предпринимательство: старые и новые проблемы // Вопросы экономики. - 1997. - №4. - С.130-140.

Підтримка підприємництва в Україні: Досвід інших країн // Welcome. - 1998. - № 3. - С. 8-22.

Подольська В.І., Олійник К.О Вплив системи оподаткування на стан економіки України, 2001.

Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: навч. посібник. - К.: Київський національний економічний університет, 1998.

Про соціально-економічне становище України за 9 місяців 2000 року // Держкомстат України. - К., 2000. - 96 с.

Про соціально-економічне становище України за січ.-жовт. 2000 року // Держкомстат України. - К., 2000. - 110 с.

Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності: Указ Президента від 3 лютого 1998 р. № 79/98.

Радюнова I. Ф. Макроекономічна та економічна політика / Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.- К.: Таксон, 1996-240 с.

Румянцев А. Налоговое регулирование в зарубежных странах // Менеджмент в России и за рубежом. - 1998. - № 6. - С. 51-61.

Слом В.И. О принципах налогового законодательства // Налоги. - 1997.

Соколовська А. М. До питання про податкову реформу в Україні // Фінанси України.- 1997 - № 6.-С. 92-98.

Соколовська А. М. Податкова система України в контексті світового досвіду // Фінанси України.-1997.-№7.-С. 77-89.

Суторміна В. М. Держава - податки-бiзнес: (iз свiтового досвiду фiскального регулювання ринкової економiки): Монографія /В. М. Суторміна, В. М Федосов, В. Л. Андрущенко.- К.: Либідь, 1992.- 328 с.

Тимофеев В.К. К вопросу антиинфляционного налогообложения и регулирования цен в условиях рыночных отношений // Экономика Украины. - 1993. - № 1.

Филиппов В., Папаика А., Белинский Е. Обязанность и ответственность плательщиков в системе налогообложения Украины// Экономика Украины. - 1994. - №10.

Черник Д. Налоги в странах с развитой рыночной экономикой // Российский экономический журнал. - 1992. - № 7. - С. 117-119.

Шаповалова М.М., Сердюк О.В., Каракай Т.В., Шитко О.П. Бюджетний огляд за 1999 рік // Фінанси України. - 2000. - № 4.

Шевеленко С.Д., Федів І.І. Підприємництво і підприємницька діяльність. - К.: Вища школа, 1997.

Якуб М., Сенчук Р. Стан малого бізнесу в Україні: Звіт МФК про опитування малих підприємств в Україні. - К., 2000.

Размещено на Allbest.ru