Сучасні тенденції формування доходів Державного бюджету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра фінансів

Курсова робота

на тему:

Сучасні тенденції формування доходів Державного бюджету

Київ - 2011



План

Вступ

1. Сутність і класифікація доходів Державного бюджету

2. Джерела формування доходів Державного бюджету

3. Сучасний стан формування доходів Державного бюджету України

4. Зарубіжний досвід формування доходної частини бюджетів

5. Шляхи вдосконалення формування доходів Державного бюджету України

Висновки

Додатки

Список літератури



Вступ

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, шо саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Через державний бюджет органи державної виконавчої влади здійснюють реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, державне регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальної політики з врахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшенню випуску продукції і зайнятості. Наведене свідчить про актуальність досліджуваної теми.

Норми, які регулюють відносини по формуванню доходної частини бюджету, відіграють важливу роль у системі бюджетно-правових норм, оскільки ці відносини впливають як на фінансове забезпечення функцій управління, так і на розвиток держави в цілому.

Мета даної курсової роботи полягає у дослідженні сучасних тенденцій формування доходів Державного бюджету. Також розглядається зарубіжний досвід формування доходів бюджетів.

В 1 питанні розглянуто теоретичні аспекти доходів Державного бюджету України, а саме - визначення, функції доходів та їх класифікація.

В 2 питанні наведені джерела формування доходів, а саме - зазначені відповідні методи мобілізації доходів бюджету та наслідки їх використання.

В 3 питанні аналізується сучасний стан формування доходів Державного бюджету України. Досліджується виконання бюджету відносно плану. Наводяться відповідні висновки.

В 4 питанні запропонований зарубіжний досвід формування доходної частини бюджетів. Розглядаються джерела формування доходів таких країн, як США, Японія, Франція, ФРН, КНР, Великобританія, а також країн-сусідів України - Росія, Польща, Білорусь.

В 5 питанні на основі наведених проблем формування доходної частини Державного бюджету України пропонуються шляхи вдосконалення формування доходів, де основна увага приділяється проблемам реформування податкової системи України, оскільки основну частину доходів Державного бюджету забезпечують податкові надходження.

Таким чином, я намагалась проаналізувати сучасний стан формування доходів Державного бюджету України та зарубіжних країн для визначення переваг та недоліків джерел формування доходів. Відповідно зробити висновки щодо вдосконалення формування доходів Державного бюджету України.

1. Сутність і класифікація доходів Державного бюджету

Державні доходи - це грошові відносини, які складаються між державою, юридичними та фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання, тобто для здійснення державою своїх функцій.

Об'єктом цих відносин є валовий внутрішній продукт.

Суб'єктами відносин у формуванні державних доходів є держава, юридичні особи та населення.

Державні доходи властиві будь-якій соціально-економічній формації. Це доходи, які формуються на рівні державних підприємств, установ, організацій і безпосередньо держави шляхом розподілу ВВП і національного доходу. Існування державних доходів обумовлене необхідністю держави виконувати свої функції.

Держава для покриття своїх видатків залучає частину доходів різних власників - не тільки державних, а й колективних, громадських, приватних підприємств, а також громадян. За допомогою фінансово-правових норм регулюються відносини, пов'язані з переходом частини доходів, що належать іншим власникам, до державних фондів.

Значення державних доходів полягає у фінансовому забезпеченні виконання функцій держави та органів на місцях, стимулюванні процесів розширеного відтворення суспільного виробництва та контролю за реалізацією державних програм.

Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Доходами бюджету є ті кошти, що надходять державі у постійне користування на безповоротній основі. Вони забезпечують стабільність формування бюджету і фінансування його видатків. Їх склад, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період.

Зміст і роль доходів бюджету проявляється через їх функції. Можна виділити чотири основні функції доходів бюджету:

1. фіскальну (розподільчу);

2. регулюючу;

3. стимулюючу;

4. контрольну.

Так склалось на практиці, що фіскальна функція доходів є вихідною, первинною. Дохідна частина бюджету держави формується на основі податкового і неподаткового методів вилучення коштів в юридичних та фізичних осіб на користь держави в процесі розподілу та перерозподілу ВВП.

Слід зазначити, що доходи бюджету треба розглядати як істотний фактор, що здійснює вплив на сукупне споживання та заощадження через рівень доходності різних видів економічної діяльності. Високий рівень вилучення коштів у підприємств і населення призводить до зменшення підприємницької активності, сукупного попиту, що відповідно впливає на зменшення обсягів виробленої продукції і зрештою призводить до зменшення обсягу новоствореної вартості та відповідно до зменшення надходжень до бюджету. Проте встановлення низького рівня вилучення коштів у юридичних та фізичних осіб скорочує бюджетні надходження, що призводить до зменшення рівня можливого державного регулювання та забезпечення більш якісного виконання конституційних зобов'язань. Тому перед суспільством завжди стоїть проблема визначення оптимального рівня бюджетного перерозподілу фінансових ресурсів та мобілізації тієї частини доданої вартості, яка б не зумовлювала загострення суперечностей між економічними інтересами.

Іншою важливою функцією доходів бюджету є регулювання соціально-економічних процесів. Доходи виступають засобом перерозподілу фінансових ресурсів на користь тих чи інших груп населення, галузей і територій, тому є одним із інструментів державного впливу і регулювання суспільно-економічних процесів та найважливіших елементів системи фінансів і, загалом, державного регулювання розширеного відтворення. Бюджету держави має бути відведене важливе місце в економічній системі країни, але така ситуація не повинна підривати основи комерційної діяльності підприємств і фінансову основу забезпечення розвитку домашніх господарств. Частка вартості ВВП, яка вилучається в державну казну для оплати державних суспільних благ і в процесі перерозподілу валової доданої вартості між державою і юридичними та фізичними особами, має сприяти подальшому розвитку суспільного відтворення і бути стимулом економічних процесів у державі. Тому доходи бюджету мають відігравати також стимулюючу роль і виконувати відповідну функцію.

Крім задоволення за рахунок коштів бюджету соціальних потреб доходи бюджету мають важливе макроекономічне значення. Вишукання можливостей розширення бюджетної підтримки та бюджетне кредитування реального сектора економіки, удосконалення механізму фінансування модернізації національного виробництва, спрямування коштів в інвестиційну та інноваційну сфери - це ті напрями використання доходів, які стимулюють розвиток економіки, забезпечують її приріст і відповідно сприяють розширенню, приросту фінансових ресурсів, і державних зокрема, на перспективу.

В цих умовах доходи бюджету, їх функціональне призначення все більше проявляються через систему існуючих функцій, зокрема контрольної. Завдяки виконанню контрольної функції доходи бюджету дозволяють забезпечувати стабільність, справедливість і контрольованість за перебігом і організацією бюджетного процесу. Хронічне відставання показників фактичної наповненості бюджету від обсягу запланованих доходів вимагає посилення державного контролю в процесі нарахування податкових зобов'язань, визначення повноти та своєчасності їх сплати та зарахування на Єдиний казначейський рахунок. Зазначимо, що в процесі формування доходів показників бюджету, у процесі їх виконання та звітування про виконання Закону про Державний бюджет України за відповідний рік. Саме через призму формування доходів, їх розподілу та використання можна суттєво посилити контрольну функцію і роль держави в управлінні фінансовими ресурсами та забезпечувати розширене відтворення. Булгакова С.О., Василенко Л.І, Єрмошенко Л.В. Державні фінанси України: Фінанси. Бюджетна система України.: Інтегрований навчально-атестаційний комплекс: Навч. підручник для студ. вищих навч. закладів. - К.: АВТ, 2010 - 388с.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами про державний бюджет на відповідний рік. Починаючи з 2000 року державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд та спеціальний фонд, що має забезпечити прозору та реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Доходи загального фонду державного бюджету (загальні доходи) призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду державного бюджету (спеціальні доходи) включають доходи, призначені на конкретну мету.

Передача коштів між загальним та спеціальним фондом бюджету може здійснюватись тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до Закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.

Як підтверджується на практиці за своєю структурою доходи Державного бюджету України поділяються таким чином:

- загальний фонд - 75-80 відсотків;

- спеціальний фонд - 20 -25 відсотків.

Державні доходи класифікуються за такими ознаками (схема 1):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема 1. Класифікаційні ознаки доходів Державного бюджету



1. За джерелами утворення:

o доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД);

o доходи, що входять до складу фонду відшкодування ( частина амортизаційних відрахувань);

o доходи від реалізації національного багатства.

2. За соціально-економічними ознаками доходи поділяються на:

1) доходи від господарської діяльності;

2) доходи від використання природних ресурсів;

3) доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

4) доходи від банківської діяльності;

5) доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

6) державне мито;

7) митні платежі;

8) збори та інші неподаткові доходи;

9) доходи від приватизації;

10) доходи від громадян тощо.

З урахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи всі вони поділяються на закріплені і регулюючі.

Закріплені доходи - це ті, які за постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі ( нормативі).

Закріплені доходи створюють основу доходної бази кожного бюджету.

Регулюючі доходи - це доходи, передбачені в Законі про Державний бюджет на поточний рік, які перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

3. За методом залучення коштів:

3.1 податкові надходження:

Податкові надходження - це податки, збори та обов'язкові платежі, які передбачені чинним законодавством України. Це, насамперед, Закон України „Про систему оподаткування”, інші спеціальні закони, Укази Президента та декрети Кабінету Міністрів України щодо справляння тих чи інших податків, зборів та обов'язкових платежів. У бюджетному кодексі визначено засади та положення щодо закріплення за різними ланками бюджетної системи конкретних видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів. У Бюджетному кодексі встановлено виключний перелік платежів, які закріплюються за місцевими бюджетами (статті 64-69). Відповідно всі платежі, що не зараховуються до місцевих бюджетів, мають надходити до Державного бюджету України.

Ё податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

Ё збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

Ё збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;

Ё плата за використання інших природних ресурсів;

Ё збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

Ё платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

Ё акцизний збір з вироблених в Україні товарів;

Ё акцизний збір з ввезених на територію України товарів;

Ё податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг);

Ё плата за видачу ліцензій та сертифікатів;

Ё плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

Ё плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

Ё плата за видачу дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів;

Ё плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;

Ё грошовий ( ліцензійний) збір за видачу ліцензій за кабельне мовлення, ретрансляцію, проводові ( кабельне) мовлення і час мовлення;

Ё плата за видачу ліцензій на використання радіочастот;

Ё плата за ліцензії, видані Національною комісією регулювання електроенергетики;

Ё кошти, отримані за вчинення консульських дій;

Ё мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності;

Ё мито на товари, що ввозяться ( пересилаються) громадянами;

Ё мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності;

Ё надходження плати за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон;

Ё збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;

Ё інші податкові надходження.

3.2 неподаткові надходження:

Ё доходи від власності і підприємницької діяльності;

Ё адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

Ё надходження від штрафів та фінансових санкцій;

Ё інші неподаткові надходження;

Неподаткові надходження формуються із платежів та відрахувань Державного бюджету, зокрема надходжень від власності та підприємницької діяльності установ і організацій державної форми власності, в тому числі:

Ё надходження від приватизації державного майна;

Ё перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

Ё рентна плата за нафту і природний газ, що видобувається в Україні;

Ё дивіденди, нараховані на частку майна, що знаходиться у державній власності;

Ё надходження від грошово-речових лотерей.

До неподаткових надходжень також належать адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, у тому числі:

Ё плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ;

Ё плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна;

Ё державне мито в частині, що згідно з законодавством має зараховуватися до Державного бюджету;

Ё митні збори;

Ё єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Неподатковими також вважаються надходження від штрафів та фінансових санкцій. До них належать:

Ё суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;

Ё адміністративні штрафи та інші санкції;

Ё надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки;

Ё перерахування підприємцями частки вартості нестандартної продукції, виготовленої з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданого Державним комітетом стандартизації, метрології і сертифікації України.

Інші неподаткові надходження складаються з:

o надходжень коштів від реалізації конфіскованого майна за матеріалами митних, правоохоронних та інших органів;

o надходжень сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, по яких минув строк позовної давності;

o надходжень коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших військових формувань;

o пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань;

o відрахування плати за транзит через територію України енергетичних та інших ресурсів трубопровідним транспортом ( природного газу, нафти, аміаку);

o зборів за послуги, пов'язаних з охороною прав на інтелектуальну власність;

o відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

o надходжень коштів з рахунків виборчих фондів;

o надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

o надходжень до страхового фонду безпеки авіації;

o відрахувань від перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах;

o зборів, що встановлюються окремими нормативно-правовими актами (збір за використання радіочастотного ресурсу, портовий збір, збір з купівлі-продажу валюти та нерухомого майна. Збір з торгівлі ювелірними виробами із золота, крім обручок, платини і дорогоцінного каміння, збір за відчуженні легкових автомобілів, збір з виробництва, збір з послуг стільникового рухомого зв'язку);

o плати за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою;

o відсотків за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво ( реконструкцією) житла;

o плата за послуги, що надаються бюджетними установами та інших джерел власних надходжень бюджетних установ.

3.3 доходи від операцій з капіталом:

Ё надходження від продажу основного капіталу ( споруди, обладнання, кораблі, літаки, безгосподарне майно, скарби, дорогоцінні метали і каміння);

Ё надходження від продажу з державних запасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, надзвичайні і стратегічні запаси);

Ё надходження від продажу землі і нематеріальних активів;

Ё податки на фінансові операції та операції з капіталом;

3.4 офіційні трансферти:

Ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, одержані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні платежі), надходження.

Враховуючи постійні зміни законодавчої бази можливі зміни і уточнення в класифікації доходів і видатків Державного бюджету, тому потрібно постійно слідкувати за цим.

4. За умовами формування державні доходи можуть бути:

o Безповоротні - це власні доходи держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин;

o Поворотні - це державні позики, за користування якими треба платити і вони повинні бути повернені у визначені строки.

5. За рівнем централізації державні доходи діляться на:

o Централізовані - які концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах грошових коштів держави;

Централізовані державні доходи формуються за рахунок податкових та неподаткових надходжень, що складають основу доходної частини бюджету.

o Децентралізовані - які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток, амортизаційні відрахування).

Децентралізовані доходи надходять у розпорядження окремих підприємств, установ і організацій, формуються за рахунок їх доходів і використовуються відповідно до їх фінансових планів.

Співвідношення між централізованими та децентралізованими державними доходами залежить від рівня демократизації суспільства. З розвитком товарно-грошових відносин, ринкових форм господарювання повинна збільшуватись частка децентралізованих доходів. Це дасть змогу залучити до управління територіями широкі верстви населення.

За правовим критерієм доходи бюджету поділяються на приватно- праві і публічно-правові. Приватноправові доходи держава одержує на підставі і відповідно до діючого приватного права, тобто права власності на засоби виробництва. Публічно-правові доходи держава формує і одержує на підставі публічного, або державного права. Згідно з цим правом у примусовому порядку вилучається у юридичних і фізичних осіб певна частина їх доходів, залучаються інші ресурси і централізуються в розпорядження держави. Це - податки, державний кредит, емісійний дохід. З удосконаленням державного права, а також під впливом розвитку ринкових відносин доходи бюджету набувають в основному публічно-правового характеру. Ця тенденція набирає стабільності, що вимагає оцінки трансформації і розвитку фінансових відносин в умовах формування доходів бюджету.

2. Джерела формування доходів державного бюджету

Мобілізація доходів бюджету може проводитись на податковій і неподатковій основі. Податковий метод характеризує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб на користь держави, який регламентується податковим законодавством. Неподаткові доходи формуються від продуктивної діяльності держави та від реалізації її майнових прав. Доходи від продуктивної діяльності надходять від підприємницької діяльності держави (державний сектор економіки) та від надання певних послуг, а доходи від майнових прав -- у вигляді доходів від використання державного майна та угідь. У такий спосіб виділяються три методи формування доходів держави: Федосов В. та ін. Бюджетний менеджмент.: К.: КНЕУ, 2009 - 804 с.

від підприємницької діяльності;

від державного майна, угідь і послуг;

податковий.

Доходом держави від підприємницької діяльності є прибуток державних підприємств і організацій, який належить їй на правах власника засобів виробництва. Водночас не весь цей прибуток спрямовується в бюджет, адже певна його частина залишається на потреби соціально-економічного розвитку підприємства. Централізація частини прибутку державних підприємств у бюджеті може здійснюватись двома способами. По-перше, прямим вилученням, що було притаманно адміністративній економіці. По-друге, на основі оподаткування цих підприємств на загальних підставах, що характерно для ринкової економіки. Але при цьому слід враховувати, що подібні платежі державних підприємств до бюджету є податками лише за формою, а не за змістом, бо переходу вартості від одного власника до іншого, по суті, не відбувається. У сучасних умовах доходи від підприємницької діяльності держави не мають відчутного бюджетного значення, оскільки державний сектор має обмежені рамки, а державні підприємства переважно є або малоприбутковими, або функціонують на засадах неприбутковості чи взагалі збиткові, що пов'язано насамперед із соціальним спрямуванням їхньої діяльності.

Отримання доходів у вигляді платежів за використання державного майна та угідь і від надання послуг теж не має відчутного фіскального значення. Таким платежам, на відміну від податків, притаманний еквівалентний характер взаємовідносин їх платників з державою. Доходи від державного майна можуть надходити на постійній основі -- орендна плата, чи разово -- доходи від приватизації державного майна. Доходи від державних угідь можуть формуватись у два способи. По-перше, від передання відповідних угідь чи родовищ корисних копалин під концесію. По-друге, у вигляді плати за використання природних ресурсів. В Україні встановлена плата за спеціальне використання лісових і водних ресурсів та за видобування з надр корисних копалин (при цьому слід зазначити, що віднесення їх згідно з діючою бюджетною класифікацією до податкових доходів необґрунтоване, оскільки це еквівалентні взаємовідносини їх платників з державою). Доходи від державних послуг надходять у формі державного мита за вчинення нотаріальних дій, видачу різноманітних документів, патентів, ліцензій тощо.

Окрім розглянутих вище доходів від підприємницької діяльності держави та від державних майна, угідь і послуг, є особлива група надходжень, які можна визначити як супутні доходи бюджету. Це різноманітні штрафні санкції та адміністративні стягнення. Вони створюються не як доходи бюджету, а як засоби фінансового впливу на порушників чинного, у тому числі і фінансового, законодавства. Надходження їх до бюджету пов'язане з тим, що при встановленні відповідних санкцій держава визначає їх спрямування в бюджет (слід зазначити, що окремі види штрафних платежів можуть надходити в інші фонди чи окремим суб'єктам).

Найважливішим методом акумуляції державою внутрішні джерел формування доходів бюджету є податковий. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 544с. Податкові платежі забезпечують основну частину надходжень у процесі формування надходжень бюджету. Податки пов'язані з економічними відносинами, які виникають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі. Держава в сучасних умовах вилучає у своє розпорядження частку ВВП шляхом оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб. Однак їх частка і величина у формуванні доходів бюджету показує не тільки кількісну визначеність податків, але й їхню якісну сторону і роль держави у розподілі новоствореної вартості та розширеному відтворенні. Податки змінюються і знаходяться під впливом багатьох взаємопов'язаних факторів економічного, політичного і соціального характеру.

За допомогою податків держава примусово акумулює частину новоствореної доданої вартості, яка втілена в доходах різних соціальних груп. Податковий метод держава використовує для акумуляції, як правило внутрішніх джерел. При кредитному методі мобілізації доходів держава, переважно, в добровільній формі залучає частину вартості, яка втілена в позичковому капіталі, тобто частину суспільного капіталу, що відокремилася. Кредит дає їй змогу залучити не тільки внутрішні, а й зовнішні джерела. Державний кредит в основній його формі - формі державних позик - є антиципацією податків, тобто авансовим вилученням податків, їхнім випередженням. Функціонування державних позик було б неможливим без податків. Податки забезпечують державі можливість розплатитися з кредиторами за первісною сумою і виплатити відсотки за користування позикою.

Головним рамковим законом, яким визначено принципи побудови системи оподаткування, податки, збори та обов'язкові платежі, що зараховуються до бюджетів і державних цільових фондів, права, обов'язки та відповідальність усіх суб'єктів податкових відносин, є Закон України «Про систему оподаткування», ухвалений у редакції від 18 лютого 1997 року з подальшими змінами та доповненнями до нього. У цьому законі визначено перелік загальнодержавних податків і зборів (стаття 14) та місцеві податки і збори (стаття 15).

Джерела сплати податків і зборів, що справляються в Україні, визначаються у спеціальних законах. При цьому встановлення і скасування податків і зборів до бюджетів усіх рівнів і до державних цільових фондів, а також пільги, платники, інші елементи податків встановлюються та/або змінюються винятково Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними та міськими радами відповідно до закону «Про систему оподаткування» та інших законів України з питань оподаткування.

Податки і збори, справляння яких не передбачено у статтях 14 і 15 Закону України «Про систему оподаткування», не підлягають сплаті до бюджетів і державних цільових фондів України.

Об'єктами нарахування податків і зборів (об'єктами оподаткування) в Україні є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами про оподаткування.

Порядок нарахування та сплати податків і зборів проводиться платниками відповідно до правових норм і порядку, визначених законом про систему оподаткування та законами щодо справляння конкретних податків і зборів.

У системі доходів, бюджету особливу роль відіграють офіційні трансферти. їх можна розділити на дві групи: внутрішні і зовнішні. Внутрішні, або бюджетні, трансферти відображають перерозподіл коштів між окремими ланками бюджетної системи. Виступаючи доходами одного бюджету, вони одночасно є видатками іншого, а тому з позицій бюджету держави у цілому не є доходами. Зовнішні трансферти, наприклад гранти та дарування від юридичних і фізичних осіб даної країни чи з-за кордону, є реальними доходами. Але: це доходи разового і випадкового характеру, які не відіграють відчутної ролі.

Фінансування бюджету може здійснюватись за рахунок грошової емісії та державного внутрішнього і зовнішнього запозичення. Ці методи суттєво відрізняються як за економічним змістом, так і за ставленням до них. Так, використання грошової емісії як джерела покриття бюджетного дефіциту у більшості країн світу, у тому числі й в Україні, офіційно заборонено. Використання ж державних позик вимагає надійної системи управління державним боргом і певного його обмеження.

Емісійний дохід є сумою перевищення доходів, отриманих державою від емісійних операцій, над витратами, пов'язаними із забезпеченням цих операцій. При цьому грошова емісія як метод фінансування бюджетного дефіциту застосовується лише в країнах з нерозвинутим ринком цінних паперів або в умовах недовіри населення до чинного уряду, який не несе відповідальності за позичені кошти. Наслідком емісії є інфляція, яка негативно впливає на процеси відтворення основного капіталу та життєвий рівень населення, оскільки знецінює оборотні кошти, накопичення для реконструкції та модернізації підприємств, грошові заощадження населення.

Запозичення коштів державою у фізичних і юридичних осіб, урядів інших країн чи міжнародних фінансових організацій відбувається у формі випуску державних позик чи отримання кредитів. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок запозичених коштів не має таких інфляційних наслідків, як грошова емісія, оскільки при цьому не відбувається зростання грошової маси: на державні потреби витрачаються тимчасово вільні кошти. Але при досягненні державними позиками значного обсягу вони також можуть впливати на інфляційний процес.

У цілому, розглядаючи формування дохідної бази бюджету з позицій його збалансованості, важко визначити, у який спосіб -- збільшення податків (зменшення видатків) чи випуск державних цінних паперів -- краще цього досягти, оскільки зловживання і першим, і другим викликає негативні наслідки й суперечності. Так, подальше збільшення податкового тягаря не стимулює розширення виробництва і може навіть призвести до зменшення доходів бюджету. Зростання державного боргу відтягує приватні заощадження і накопичення корпорацій від фінансування капітальних вкладень, сприяє підвищенню реальної процентної ставки за кредитами, оскільки пропозиція позичкового капіталу не змінюється, а попит на гроші держава збільшує.

3. Сучасний стан формування доходів Державного бюджету України

Основні засади виконання Державного бюджету України за доходами встановлені ст. 50 Бюджетного кодексу, згідно з якою всі податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на Єдиний казначейський рахунок Державного бюджету країни і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Міністрів України. Організацію та управління за виконанням державного бюджету, а також координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету здійснює Міністерство фінансів.

Проаналізуємо рівень виконання планових завдань у структурі надходжень до загального фонду державного бюджету України.

У 2009 році по податковим надходженням відбулось недовиконання плану на 774,4 млн. грн. (2,7%), що склало 27 397,7 млн. грн. від запланованих 28 172,1 млн. грн. на рік. Протягом 2010 та 2011 років ця ситуація покращилась, відбулося перевиконання надходжень до загального фонду державного бюджету. У 2010 році збільшення відбулись на 1 029 млн. грн.(3,2%) а у 2011 році - на 422,0 млн. грн.(1%).

Що стосується неподаткових надходжень, то протягом трьох років відбулось недовиконання надходжень до загального фонду державного бюджету України. У 2009 році недовиконання плану становило 1 270,7 млн. грн.(23,1%), а в 2010 році цей показник зменшився та склав 992,3 млн. грн. (13,8%). Така ж тенденція спостерігається в 2011 році, а саме, план недовиконали на 730,9 млн. грн.(8,8%).

Розглядаючи доходи від операцій з капіталом, спостерігаємо наступні зміни: у 2009 та 2011 роках перевиконано план відповідно на 0,3 млн. грн. (0,2%) та 43,7 млн. грн.(24,2%). Однак у 2010 році план не довиконано на 0,4 млн. грн.(0,3%).

Аналізуючи офіційні трансферти, недовиконання плану відбулось у 2010 році та склало 14,9 млн. грн.(0,6%). У 2009 та 2011 роках перевиконання плану становило відповідно 0,2 млн. грн. та 833,0 млн. грн.(52,4%).

Податок на прибуток підприємств - один із най важливіших податків, який є основою податкової системи України. Податок на прибуток - це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації у кейнсіанському значенні, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих позитивних ознак.

Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації, які є юридичними особами згідно з законодавством України, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що складають окремий баланс та мають розрахунковий (поточний) рахунок; підприємства, які здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва, розташовані на території України.

Національний банк України і його установи (за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України.

Підприємства, що мають відокремлені підрозділи без статусу юридичних осіб можуть сплачувати консолідований податок на прибуток у порядку, встановленому Головною державною податковою адміністрацією України.

Нині оподаткування прибутку підприємств здійснюється відповідно до Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року, з урахуванням змін і доповнень до нього.

У 2009 році надходження по податку на прибуток підприємств до Державного бюджету України становили 79,9 відсотка плану на рік, недовиконання становило 2 051,8 млн. гривень. Основними причинами недовиконання надходжень по зазначеному податку є незадовільний стан розрахунків з бюджетом підприємств паливно-енергетичного комплексу. Крім того, на надходження цього податку негативно вплинуло невиконання прогнозованого прибутку прибуткових підприємств, який за одинадцять місяців 2009 року становить 29,1 млрд. грн., або лише 56,7 відсотка від врахованої в розрахунках бюджету річної суми. Порівнюючи 2011 рік з 2009 роком прогнозні показники збільшились на 1 454 млн. грн. та становили 11 667,7 млн. гривень. Фактичні надходження становили 13 086,8 млн. грн., тобто виконання склало 112,2 відсотка, перевиконання надходжень відбулось на 1 419,1 млн. гривень. Особливістю виконання доходної частини 2011 року стало зменшення податкового навантаження на реальний сектор економіки. Перш за все, це стосується зменшення ставки податку на прибуток до 25%. За оперативними даними Державного казначейства за 2011 рік до бюджету при плані, зокрема до державного бюджету 12 606,8 млн. грн., надійшло 16 025,3 млн. грн., що складає 127,1 відсотка і на 2 938,4 млн. грн. більше ніж за відповідний період минулого року.

Фактори, які вплинули на збільшення надходжень у 2011 році:

· зменшення кількості збиткових підприємств;

· зростання кількості підприємств, які сплачують податок на прибуток;

З метою покриття втрат державного бюджету від зниження з 1 січня 2011 року ставки по податку на прибуток до 25% Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” передбачено:

· пунктом 45 статті 80 призупинено застосування підвищення норм амортизації в 1,6 рази для основних фондів 1, 2, 3 групи крім дії цих норм амортизації, здійснених платником після 1 січня 2011 року у зв'язку з придбанням (виготовленням) основних фондів. За рахунок зазначеної норми закону збережено ресурс податку на прибуток в сумі 1 240 млн. гривень;

· статтею 83 встановлено для платників податку на прибуток в 2011 році сплату даного податку за результатами одинадцяти місяців 2011 року;

· статтею 94 балансові збитки, які обліковувались у платника податку станом на 1 січня 2009 року і не були погашені на 1 січня 2011 року не враховувалися у зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками податкових періодів ( кварталів 2011 податкового року).

· пунктом 50 статті 80 призупинено дії пільг передбачених Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Планові показники 2012 року порівняно з 2011 роком збільшено на 4 096,2 млн. гривень. Фактори, які вплинули на збільшення прогнозу на 2012 рік по податку на прибуток підприємств:

· надходження за рахунок погашення боргу минулих років;

· розширення бази оподаткування;

· за рахунок різниці між фінансовою та податковою звітністю.

Платниками плати за користування надрами є фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності усіх форм власності, їх об'єднання, філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності; нерезиденти та їх постійні представництва, які здійснюють в межах території економічної зони видобування корисних копалин та використовують надра у цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Об'єктами оподаткування є:

- фактично видобуті (погашені) балансові та позабалансові запаси корисних копалин;

- розміри ділянки надр, що надається у користування або використовується у цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Розмір плати за користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів з урахуванням компенсації витрат держави на пошукові та розвідувальні роботи. Плата за користування надрами розподіляється між бюджетами у розмірах у розмірах. Визначених законодавством України. Вноситься плата за користування до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Протягом 2009 року за оперативними даними Державного казначейства до Державного бюджету України по надходженням платежів за користування надрами при запланованих 47,3 млн. грн. надійшло 62,9 млн. грн., тобто рівень виконання склав 133,0 відсотка. Наступного року сума фактичних надходжень зросла на 8,3 млн. грн. та становила 71,2 млн. грн. або 97,7 відсотка річного плану. Сума фактичних надходжень цієї плати за 2011 рік складає 235,5 млн. грн., виконання складає 130,1 відсотка запланованих завдань (181,0 млн. грн.). Таке значне збільшення надходжень пов'язано із введенням в дію з 1 січня 2004 року збільшених базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин, визначених у додатку №9 до Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік”. Прогноз доходів на 2012 рік становить 220,0 млн. грн., що на 39,0 млн. грн. більше ніж минулого року. (таблиця 2, додаток 2). Збільшення відбулось за рахунок призупинення пункту 3 ст. 73 Закону 3 №2285-IV на 2012 рік (щодо зарахування 60% платежів за видобування корисних копалин загальнодержавного значення до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва та Севастополя). Тобто у 2012 році плата за користування надрами для видобування корисних копалин державного значення зараховується до Держбюджету України у розмірі 100%.

Державне мито - це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами. Державне мито справляється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.93 р. №7-93 з доповненнями.

Ввізне мито 2009 року при запланованих 2 048,7 млн. грн. становило 2 143,7 млн. грн., тобто рівень виконання склав 104,6 відсотка. Протягом 2010 року фактичні надходження збільшились на 438,8 млн. грн. та становили 2 992,3 млн. грн., рівень виконання склав 115,9 відсотка запланованих завдань (2 582,5 млн. грн.). Фактичні надходження 2011 року становили 4 015,3 млн. грн. або 109,7 відсотка виконання річного плану (3 660,6 млн. грн.). Порівнюючи фактичні показники з 2009 роком, то вони зросли майже вдвічі та на 1 023 млн. грн. в порівнянні з 2010 роком. Взагалі, за останні три роки по ввізному миту відбулось перевиконання планових показників.

У системі платежів за природні ресурси важливе місце належить платі за спеціальне використання прісних водних ресурсів. Плата за воду справляється на підставі Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та Постанов Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №75 „Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів і тимчасових нормативів плати за їх спеціальне використання” та від 26 квітня 1994 року №247 „Про розмір плати за використання прісних водних ресурсів сільськогосподарськими товаровиробниками” і наступних змін до них від 8 лютого 1997 року №164.

За останні три роки найбільший показник фактичних надходжень становив у 2009 році - 260,8 млн. грн., при запланованих 175,1 млн. гривень. Рівень виконання склав 148,9 відсотка. Прогноз 2012 року становить 388,2 млн. гривень. Збільшення надходжень викликано: пунктом 5 ст. 73 Закону №2285-IV зупинено дію частин першої, другої та шостої ст. 32 Водного кодексу України в частині зарахування 20% зборів за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення до бюджетів областей; 50% - до бюджету Автономної Республіки Крим. Тобто у 2012 році збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту зараховується до Державного бюджету України у розмірі 100 %.

Податок на додану вартість є непрямим податком та основним джерелом доходів державного бюджету. Сутність цього податку в тому, що ПДВ є часткою новоствореної вартості. Яка сплачується до бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг.

По податку на додану вартість за останні три роки ми спостерігаємо наступне: у 2009 році - перевиконання на 583,3 млн. грн.; у 2010 році - недовиконання на 1 054,0 млн. грн.; у 2011 році - недовиконання на 3 110,3 млн. гривень.

Акцизний збір - непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари ( продукцію), що долучається до їхньої ціни. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору затверджуються Верховною Радою України.

Важливою рисою необхідності акцизного збору є те, що доходи платників зазнають коливань, а витрати, які є фактично об'єктом оподаткування, при цьому стабільніші.

По акцизному збору із вироблених в Україні товарів за 2009 рік до Державного бюджету України надійшло 3 394,2 млн. грн. тобто рівень виконання склав 133,5 відсотка при запланованих 2 542,4 млн. гривень. Перевиконання у цьому році зіставили 851,8 млн. гривень. Протягом 2010 року прогнозні показники збільшились на 1 789,4 млн. гривень. Разом з тим, збільшились і фактичні надходження 2010 року на 1 159,8 млн. грн., рівень виконання склав 105,1 відсотка. Перевиконання відбулось на 222,2 млн. гривень. У 2011 році до Державного бюджету України надійшло 6 047,7 млн. грн. або 101,9 відсотка при запланованих 5 934,6 млн. гривень. Перевиконання становило 113,1 млн. гривень. Сума прогнозу в 2012 році становила 6 165,9 млн. грн., що на 118,2 млн. грн. більше ніж в минулому році (табл. 2, додаток 2). Законом №2285-IV порівняно з 2011 роком не змінено джерела формування Державного бюджету України в 2012 році в частині акцизного збору. Не змінилося співвідношення формування загального і спеціальних фондів держбюджету за рахунок акцизного збору із ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів. До загального фонду держбюджету в 2005 році належатиме акцизний збір із ввезених на територію України товарів (спирту етилового, пива, алкогольних напоїв та тютюнових виробів) і 20% акцизного збору із ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів.

Отже, проаналізувавши податкові надходження, можемо зробити висновок, що за останні роки відбувся низький рівень податкових надходжень до Державного бюджету України. Однією з головних причин, яка пояснює низький рівень податкових надходжень, є нестабільність податкового законодавства. Під тягарем бюджетного дефіциту податкове законодавство втрачає стабільність і вступає у суперечливість із продекламованими принципами. Зокрема, зміни та поправки до окремих законів протягом останніх років приймались так часто, що зорієнтуватися в них було важко.

Аналіз неподаткових надходжень Державного бюджету України

У доходах бюджету виділяється група так званих неподаткових платежів.

Неподаткові доходи визначаються законами України про державний бюджет України і постановами Кабінету Міністрів України, включаються до Класифікації доходів і видатків державного та місцевих бюджетів і справляється на підставі відповідних положень.

Відмінність між ними і податками, а також податковими платежами дуже проста і виходить із їхнього функціонального призначення. Податки й податкові платежі із самого початку створюються як фіскальні інструменти формування бюджету. Неподаткові платежі такого значення не мають. У них може бути досить різноманітна роль, ніяк не пов'язана з бюджетом. Спрямування таких неподаткових надходжень до бюджету визначається одним фактором - бюджет є основним централізованим фондом держави, а ці платежі не мають цільового призначення.

Неподаткові платежі, як це розуміло із їхньої суті, посідають практично невідчутне місце в доходах бюджету, їх можна тільки прогнозувати, але ніяк не планувати.

З 2009 по 2011 рік спостерігається чітка тенденція щодо недовиконання доходів від власності та підприємницької діяльності до Державного бюджету України:

- у 2009 році при запланованих 1 947,8 млн. грн. надійшло 1 731,2 млн. грн., рівень виконання склав 88,9 відсотка. Недовиконання доходів відбулось на 216,6 млн. гривень;

- у 2010 до Державного бюджету України надійшло 5 063,7 млн. грн. або 84,4 відсотка при річному плані 5 997,2 млн. гривень. Недовиконання склало 933,5 млн. гривень;

- протягом 2011 року доходи від власності та підприємницької діяльності становили 6 291,5 млн. грн., рівень виконання склав 91,8 відсотка річного плану (6 857,0 млн. грн.). Недовиконання становило 565,5 млн. гривень.

Рентна плата 2009 року становила 732,7 млн. грн., рівень виконання склав 114,8 відсотка запланованих завдань (638,4 млн. грн.). Так, у 2010 році надходження перевищили надходження минулого року на 2 280 млн. грн. та становили 3 012,7 млн. гривень. Разом з тим, відбулось недовиконання надходжень на 343,8 млн. гривень. Протягом 2011 року в порівнянні з 2010 роком фактичні надходження збільшились на 466,3 млн. грн. та становили 3 479,0 млн. грн. або 89,9% річного плану (3 870,0 млн. грн.). Заплановані завдання недовиконано на 391,0 млн. гривень. Рентна плата в 2012 році збільшено на 623,8 млн. грн. та становить 4 493,8 млн. гривень. Збільшення відбулось за рахунок зміни тарифів за рентну плату. Отже, на виконання доходної частини бюджету суттєво впливають недонадходження неподаткових платежів, насамперед рентних платежів та відрахувань від плати за транзит природного газу територією України. Причиною низького рівня надходжень до Державного бюджету цих платежів, як в попередні періоди, є низький рівень розрахунків споживачів за використаний газ.

Що стосується адміністративних зборів та платежів, доходів від некомерційного продажу, то спостерігаємо за останні три роки чітку тенденцію щодо недовиконання запланованих завдань.

Найбільший рівень виконання по надходженнях від штрафів та фінансових санкцій склав у 2011 році - 107,1%, фактичні надходження становили 367,5 млн. грн., що на 82,4 млн. грн. більше ніж у 2010 році (284,9 млн. грн.). За 2009 році до держбюджету надійшло 107,2 млн. грн. при запланованих 104,0 млн. грн., рівень виконання склав 103,1%.

Аналізуючи надходження від операцій з капіталом (табл.4, додаток 4) можемо сказати наступне:

- Надходження від продажу основного капіталу за 2009 рік становили 57,6 млн. грн., рівень виконання склав 112,9 відсотка запланованих завдань (51,0 млн. грн.). Протягом 2010 року фактичні надходження в порівнянні з 2009 роком зменшились на 8,9 млн. грн. та становили 48,7 млн. грн., відсоток виконання склав 87,0 запланованих завдань (56,0 млн. грн.). Недовиконання бюджету становили 7,3 млн. гривень. У 2011 році ситуація покращилась. Надходження до держбюджету в порівнянні з минулим роком збільшились на 7,3 млн. грн. та становили 56,0 млн. грн., рівень виконання склав 106,9 відсотка запланованих завдань (52,4 млн. грн.). Планові показники було перевиконано на 3,6 млн. гривень.

- З 2009 по 2011 рік надходження від реалізації державних запасів товарів найбільший рівень виконання було у 2010 році - 167,8 відсотка. Планові показники було перевиконано на 274,7 млн. гривень.

Щодо надходжень від продажу землі та нематеріальних активів за три останні роки найменший відсоток виконання склав у 2009 році - 68,5 відсотка. Причиною цього є недовиконання планових показників на 6,3 млн. гривень. У 2010 році ситуація змінилась в кращу сторону. Надходження до держбюджету було перевиконано на 6,8 млн. грн., тобто фактичні надходження становили 34,8 млн. грн., рівень виконання склав 124,3 відсотка при плані 28,0 млн. гривень. Протягом наступного року рівень виконання становив 240,0 відсотка. Це зумовлено тим, що надходження до держбюджету було перевиконано на 39,9 млн. грн. (при плані 28,5 млн. грн. було виконано 68,4 млн. грн.).

Доходи від урядів зарубіжних країн міжнародних організацій за 2009 рік до держбюджету надійшло 291,9 млн. грн., рівень виконання склав 378,1 відсотків при запланованих 77,2 млн. гривень. Таке різке збільшення зумовлене перевиконанням планових показників на 214,7 млн. гривень. У 2010 році при запланованих 145,5 млн. грн. до держбюджету надійшло 212,6 млн. грн., рівень виконання склав 146,1 відсотків. Фактичні надходження 2011 року в порівнянні з 2010 роком збільшились на 205,2 млн. грн. та становили 417,8 млн. грн., рівень виконання склав 248,7 відсотків запланованих завдань (168,0 млн. грн.).

...