На фінансовому ринку державні цінні папери відіграють роль стандарту дохідності, свого роду відправної точки. Інші емітенти змушені встановлювати рівень дохідності своїх цінних паперів на більш високому рівні, інакше їх ніхто не буде купувати. Таким чином, державні цінні папери стабілізують і регулюють фінансовий ринок. Нормальне його функціонування неможливе без випуску державних позик.

Отже, основним стимулом до надання позик державі є досить висока надійність державних цінних паперів. Водночас держава прагне встановити і високу їх ліквідність. Як правило, державні цінні папери вільно продаються і вільно купуються.

Держава може брати на себе зобов'язання викупити їх з першого пред'явлення свого кредитора. Нині забезпечення ліквідності має надзвичайно важливе значення. Недаремно на фінансових ринках світу значного поширення набули так звані комерційні папери, що мають дуже високу ліквідність. Саме висока ліквідність знімає перепони на шляху розвитку ринку цінних паперів, адже інвестори можуть спокійно вкладати гроші в подібні цінні папери, знаючи, що можуть їх повернути в будь-який час. Найважливішою передумовою випуску державних позик є спроможність держави своєчасно повернути борги та виплатити проценти. Якщо наявність бюджетного дефіциту потребує встановлення джерел його покриття, то використання державного кредиту вимагає визначення джерел погашення боргу. Такими джерелами можуть бути: дохід, отриманий від інвестування коштів у державний сектор; додаткові доходи бюджету за рахунок зростання ВВП і податкової бази від інвестування коштів в економіку; надходження від спеціально введених податків чи підвищення ставок оподаткування для погашення державного боргу; скорочення видатків; залучення нових кредитів для покриття попередніх боргів.

Доходи від інвестування коштів, залучених з допомогою державних позик, відбивають результативність діяльності держави у сфері економіки. Проблеми з боргом за таких умов можуть виникати внаслідок непродуктивності інвестиційної діяльності держави. Якщо ж політика інвестицій має обґрунтований і цілеспрямований характер, то погашення боргів теж здійснюється планомірно і гарантовано. Необхідність у підвищенні ставок оподаткування чи у введенні нових податків, а також у скороченні видатків пов'язана саме з проблемами відсутності поворотних джерел від використання позик чи внаслідок неефективності інвестицій або в результаті «проїдання» позикових коштів. Необхідність же залучення нових позик для покриття попередніх боргів пов'язана або з небажанням, або з неможливістю підвищувати рівень оподаткування. Однак реально погасити державну заборгованість новими позиками неможливо. Навпаки, це тільки збільшує цю заборгованість. Реальне погашення може відбуватись тільки за рахунок додаткових надходжень у бюджет чи від інвестицій, чи від підвищення рівня оподаткування.

Бюджет складають та виконують згідно з бюджетною класифікацією. Бюджетна класифікація - єдине систематизоване групування доходів, Видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою й іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Вітчизняна бюджетна класифікація застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, а також для проведення необхідного аналізу доходів та організаційних, функціональних і економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної й міжнародної порівнянності бюджетних показників.

3. Удосконалення бюджетних форм фінансового регулювання в умовах ринкових відносин

В цілому сукупність форм і методів організаційно-методичного забезпечення функціонування всіх ланок фінансової системи країни визначає її фінансова інфраструктура.

У частині організаційного забезпечення втілення в життя фінансової доктрини держави можна окремо виділити фінансовий апарат, до якого належать Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство. Головне контрольно-ревізійне управління, Рахункова палата Верховної Ради, фінансові служби суб'єктів господарювання. Функції та завдання фінансового апарату ґрунтуються на засадах запропонованої концепції фінансової системи України.

Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади країни, що реалізує функцію розпорядника державних коштів, які згідно з чинним законодавством акумулюються державою з метою виконання своїх функцій.

А утворилось дане міністерство у 1917 р., при чому воно називалося тоді Народним Секретарем фінансів України.

В умовах переходу економіки країни до ринкових відносин Міністерство фінансів України повинно отримати пріоритетне рейтингове право на розробку основних напрямків державної фінансової політики та ведення всіх державних фінансових операцій і здійснення контролю за ними.

На Міністерство фінансів покладені завдання загального керівництва усією фінансовою системою країни. А основними функціями даного міністерства є:

- вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розробка заходів щодо їх реалізації;

- організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження Верховною Радою України;

- здійснення заходів з мобілізації коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом;

- організаційне регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання через встановлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку і стандартів ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

- організація функціонування ринку цінних паперів;

- забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами, міжнародними організаціями і фінансовими інститутами;

- організація і здійснення фінансового контролю в країні.

В цілому Міністерство фінансів України має розгалужену регіональна структуру (рис. 3).

Малюнок 3. - Регіональна структура Міністерства фінансів України:

Щодо розмежування повноважень і функцій між органами Міністерства фінансів, то вони здійснюється за регіональним принципом.

У тому числі, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим складає і виконує Республіканський бюджет, обласні фінансові управління - обласні бюджети, а районні й міські фінансові відділи - районні й міські бюджети. Усі регіональні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування. Так, вертикально вони підпорядковані відповідному фінансовому органу (зокрема, районні фінансові відділи підпорядковуються обласному фінансовому управлінню), а горизонтально подібні фінансові органи є підпорядкованими місцевим органам управління, тобто входять до складу відповідних державних адміністрацій.

У свою чергу в складі Міністерства фінансів існує два уособлених підрозділи: контрольно-ревізійна служба та державне казначейство.

Зокрема, контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю, оскільки, у першу чергу, дана служба є органом відомчого контролю в системі Міністерства фінансів та здійснює ревізії фінансових органів з питань складання й виконання бюджету, по-друге, вона є також органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів, і нарешті в третю чергу, контрольно-ревізійна служба спеціалізується на проведенні ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектора економіки. Самій по собі контрольно-ревізійній службі притаманна регіональна структура, що є ідентичною системі Міністерства фінансів України, хоча поряд із цим регіональні органи даної служби не мають системи подвійного підпорядкування, оскільки, здійснюючи фінансовий контроль в регіоні, вони не можуть бути залежними від місцевих органів влади і управління, діяльність яких вони власне і контролюють.

Щодо державного казначейства, то його в свій час (1995 р.) було створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету, оскільки об'єкти фінансування з централізованого бюджету держави фактично розташовані на всій території країни і здійснювати їх обслуговування з одного центру - Міністерства фінансів України - є надзвичайно складним завданням.

Загалом, казначейство нашої держави характеризується такою ж регіональною структурою, як і само Міністерство фінансів. А розмежування повноважень між регіональними органами в частині фінансування видатків здійснюється з огляду на значення об'єкта фінансування, про який йдеться, а також місця його розташування. Загалом, державне казначейство є системою органів державної виконавчої влади і воно:

- організовує виконання державного бюджету і здійснення контролю за цим;

- здійснює управління наявними коштами державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;

- здійснює фінансування видатків державного бюджету;

- веде облік касового виконання державного бюджету;

- здійснює контроль за надходженням і використанням коштів державних позабюджетних фондів.

Згадуючи про державну податкову адміністрацію, необхідно додатково вказати на те, що спочатку вона також була створена у складі Міністерства фінансів України і лише з кінця 1996 року перетворилася у самостійний фінансовий орган. Основним завданням державної податкової адміністрації є реалізація податкової політики держави. Також на вищезазначений орган державного управління фінансовою системою, серед багатьох інших, покладено наступні визначальні функції:

- розробка проектів податкового законодавства;

- проведення масово-роз'яснювальної роботи серед платників податків;

- облік платників податків та надходження податків до бюджету;

- контроль за правильністю обчислення податків та інших обов'язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

- накладання штрафних санкцій і адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства;

- міжнародне співробітництво в сфері оподаткування.

Висновки

Отже, державний бюджет як економічна категорія відображає реальні економічні відносини між державою та іншими економічними суб'єктами з приводу утворення та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, призначених для виконання функцій держави шляхом розподілу та перерозподілу ВВП. грошовий фінансовий бюджет

Специфічними ознаками бюджетних відносин є:

1) перерозподільчий характер - бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, а також перерозподіл грошових коштів у часі через використання державних позик;

2) всеохоплюючий характер - у ці відносини вступають усі юридичні та фізичні особи;

3) законодавче регулювання, яке здійснюється:

- Бюджетним кодексом;

- Податковим Законодавством;

- іншими законами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків;

- прийняттям Закону про бюджет на відповідний бюджетний рік.

Основна частина бюджетних відносин виникає у процесі розподілу та перерозподілу вартості НД.

На стадії первинного розподілу НД у Державному бюджеті концентруються грошові ресурси у вигляді:

- частини податку на додану вартість;

- відрахувань на соціальне страхування.

На стадії вторинного перерозподілу НД частина доходів підприємств і населення концентруються у Державному бюджеті для подальшого перерозподілу з метою задоволення суспільних потреб.

Форми прояву бюджетних перерозподільчих відносин:

- різні види платежів;

- податки;

- внески.

Історично склалися три моделі централізації фінансових ресурсів країни у бюджеті: американська (25-30% ВВП), західноєвропейська (35-45% ВВП) та скандинавська (50-60% ВВП).

Через бюджет органи державної влади і управління здійснюють:

- контроль за станом виробництва;

- вплив на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління (шляхом надання дотацій та субвенцій);

- контроль за діяльністю виконавчо-розпорядчих органів, що складають і виконують бюджет.

Бюджет як річний фінансовий план являє собою кошторис (розпис) доходів та видатків держави, затверджений органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону.

Бюджет - це грошове вираження збалансованого кошторису доходів та видатків за певний період.

Фактичний бюджет відображає реальні видатки, доходи та дефіцит за певний період.

Структурний бюджет відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначається дією дискреційних програм, що запроваджені законодавче).

Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають унаслідок того, що економіка працює не за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані кризи або зростання (визначається дією автоматичних стабілізаторів).

Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами. Видатки бюджету визначаються соціально-економічною та фінансовою моделями держави. Доходи бюджету характеризуються податковою політикою держави.

Размещено на Allbest.ru