Оподаткування сільськогосподарського виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru

ПЛАН

Вступ

1. АПК України: стан і перспективи розвитку

1.1 Сучасні проблеми і тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва

1.2 Шляхи державної підтримки сільськогосподарського виробництва

2. Оподаткування сільськогосподарського виробництва

2.1 Податкові важелі регулювання сільськогосподарського виробництва

2.2 Фіксований сільськогосподарський податок: платники ставки, порядок сплати

ПДВ: пільги для сільськогосподарських виробництв

3. Практична частина

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Темою даної курсової роботи є «Оподаткування сільськогосподарського виробництва». Перед тим, як почати розгляд теми, потрібно визначити її актуальність для сучасності.

В умовах ринкової економіки податки мають вплив на багато змінних, враховуючи розподіл доходів (і багатства) та розміщення ресурсів. Тому податкова система відіграє важливу роль у стабілізації економіки. У сільському господарстві система оподаткування може визначати кількість та розміри сільськогосподарських підприємств, їхню організаційну структуру, а також обсяги виробництва та використання землі, робочої сили та капіталу. Крім того, система оподаткування сільського господарства впливає на інші сектори економіки та на макроекономічний баланс країни в цілому.

Процес трансформації в аграрному секторі і економіці загалом є унікальним через те, що на його початковому етапі економічне зростання можна досягти не лише за рахунок залучення відомих чинників, що є визначальними для зростання у довгостроковому періоді, наприклад інвестицій, але і за рахунок виправлення "старих" проблем галузі та створення нових ринкових інституцій. Хоча ці джерела зростання продуктивності через певний час будуть вичерпаними , вони можуть створити солідний потенціал для економічного зростання у коротко і середньостроковій перспективах. Тому побудова ефективної системи оподаткування сільського господарства, яка б усунула велику кількість "старих" неефективних чинників та зупинила появу "нових", повинно розглядатися як важливий крок на шляху створення конкурентоспроможного аграрного сектору, що робитиме значні внески у загальний економічний розвиток країни.

Аграрний сектор в Україні має значні податкові пільги та привілеї, включаючи вигоду від фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), пільг зі сплати ПДВ з продажу сільськогосподарської продукції та повернення ПДВ переробними підприємствами виробникам молока та м'яса. Найголовнішою причиною такої системи оподаткування сільського господарства є низький рівень прямої бюджетної підтримки. Крім ФСП та пільг з ПДВ у 2005 році сільськогосподарські виробники почали сплачувати внески до фонду соціального страхування та пенсійного фонду за нижчими від загальних ставками.

На сьогодні сільське господарство України працює у надпривілейованому режимі оподаткування. Податкові канікули повинні були завершитися у 2004 р., але були продовжені до 2010 р. Справедливе податкове навантаження на сільськогосподарські підприємства тісно пов'язане з питанням субсидування сільськогосподарських підприємств.

Головна мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб дослідити питання оподаткування сільськогосподарського підприємства.

Для досягнення мети курсової роботи застосовується метод дослідження рівня оподаткування, за допомогою показників таблиць та формул досліджується наявний стан фінансової допомоги з боку держави в аграрний сектор, проблеми сектору і шляхи їх вирішення.

Головними завданнями роботи є:

- визначення прогресивного зарубіжного досвіду оподаткування сільськогосподарського виробництва;

- аналіз вітчизняної практики оподаткування;

- визначення перспектив вдосконалення методик встановлення податків.

Перший розділ містить дослідження сучасних проблем і тенденцій розвитку аграрного сектору економіки та шляхи державної підтримки сільськогосподарського виробництва.

У другому розділі курсової роботи досліджуються податкові важелі регулювання сільськогосподарського виробництва, аналізується фіксований сільськогосподарський податок та ПДВ для сільського господарства.

У практичній частині наведений розв'язок задачі.

РОЗДІЛ 1. АПК УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

1.1 Сучасні проблеми і тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва

Економіка сільського господарства України нині знаходиться в складному економічному стані. Для виходу з нього необхідне своєчасне прийняття ряду організаційно-економічних і законодавчих заходів, дієвість яких передусім залежить від економічної оцінки реального стану сільського господарства як у цілому по країні, так і по окремих галузях, підприємствах, регіонах тощо.

Зміна відносин власності зумовила радикальні перетворення всієї системи економічних відносин як на загальнодержавному рівні, так і на рівні галузей, регіонів суб'єктів господарської діяльності. Але докорінних позитивних зрушень у сільському господарстві за роки його реформування не досягнуто. Відсутність послідовної, чітко виваженої, науково обґрунтованої державної аграрної політики, напрямів і механізмів її практичної реалізації стала однією з головних причин демографічної кризи соціально-економічного занепаду села та погіршення стану його населення.

Недостатня наукова обґрунтованість заходів земельної реформи та реформування сільськогосподарських підприємств призвели до відокремлення відносин власності та трудових відносин (селянин власник земельної частки і майнового паю став найманим працівником на своїй власності).

Основними чинниками, що зумовили погіршення стану соціально-економічного розвитку села, є спад виробництва сільськогосподарської продукції, зниження його ефективності, відсутність системності та недостатність державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, поглиблення диспаритету цін на продукцію сільського господарства та вхідні ресурси, низький рівень доходів сільського населення і, відповідно, низька купівельна спроможність населення країни.

Через фінансові проблеми сільськогосподарські товаровиробники змушені порушувати практично всі технологічні вимоги та процеси, що призводить до збитковості продукції й погіршення її якості.

Невирішеною залишається проблема технічного переоснащення галузі. Першопричиною негараздів у технічному забезпеченні стало різке зростання диспаритету цін між технікою і сільськогосподарською продукцією. Внаслідок цього аграрні підприємства втратили тільки за 1996-2008 роки 58,1 млрд. гривень. Як приклад, щоб купити зернозбиральний комбайн СК-5 "Нива" у 1990 р. треба було продати 34,2 т зерна, а в 2008 р. - вже 556,8 тонн.

Однією з найгостріших соціальних проблем на селі є низький рівень оплати праці працівників аграрного сектору економіки, який понад десять років залишається найнижчим серед усіх галузей економіки України. Така ситуація стає загрозливою для продовольчої безпеки держави.

В умовах вступу України до COT та Євросоюзу формуються нові підходи щодо створення організованого ринку відповідно до світової практики та правил міжнародних економічних відносин, більш активно розбудовується внутрішній аграрний ринок. Однак, незважаючи на вкрай несприятливу фінансово-економічну ситуацію в АПК, прогнозується збільшення валової продукції сільського господарства у 2009 році на 1,7% проти рівня 2008 року.

Виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у січні-жовтні 2008 року збільшилося на 1,4% порівняно з відповідним періодом 2005 року, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 4,9%, у господарствах населення - 99,1 відсотка.

Приріст промислової продукції харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів проти попереднього року становив 14,4%, у тому числі харчової промисловості - 13,9%.

Продовження нинішньої тенденції призведе через два-три роки до повної деіндустріалізації аграрного виробництва, втрати половини вирощеного урожаю.

Для відновлення машинно-тракторного парку на рівні технологічної потреби не обхідні щорічні інвестиції в обсягах до 20 млрд. грн. та для підготовки парку сільськогосподарської техніки до сезону польових робіт потреба в коштах становить 1,8 млрд. гривень. Однак за останні три роки щорічні джерела фінансування на придбання сільськогосподарської техніки не перевищують 2 млрд. грн., що є меншим платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників.

З метою підвищення платоспроможності селян у державному бюджеті передбачено ряд фінансових механізмів державної підтримки щодо придбання техніки обладнання для агропромислового комплексу. Нині сільгосптоваровиробники мають змогу закуповувати техніку залучивши пільгові довгострокові кредити, на умовах фінансового лізингу та з частковою компенсацією вартості. Для компенсації кредитної ставки довгострокових кредитів бюджетом передбачено видатки в сумі 350 млн. гривень.

Для поліпшення стану технічного забезпечення АПК розроблено концепцію "Програми Державної технічної політики в аграрному секторі на період 2008-2010 років" та прийнято у першому читанні Верховною Радою України проект Закону України "Про систему інженерно-технічного забезпечення АПК".

Нині основною проблемою є коливання цін на ринку нафтопродуктів. За останні 12 місяців середня вартість дизпалива зросла у 1,6 рази. Тому, враховуючи ситуацію на ринку нафтопродуктів, Міністерством запропоновано розглянути можливість скасування акцизних зборів на дизельне пальне для села, створення при Держрезерві стабілізаційного фонду нафтопродуктів, спрямувати нафту власного видобутку на вітчизняні нафтопереробні підприємства для переробки та поставки виробленого дизпалива селу за стабільними цінами. Проводиться робота з перепрофілювання частини підприємств на виробництво біоетанолу. Це дозволить зберегти тисячі робочих місць у сільській місцевості.

Важливою проблемою для сільської місцевості є демографічна ситуація. Сільська місцевість потребує інвестицій для поліпшення умов життя, проте міграція сільського населення з маленьких поселень буде продовжуватись. Прогноз відділу з питань населення ООН передбачає, що сільське населення України зменшиться на третину протягом наступних 25 років.

Під впливом технічного прогресу та переходу до приватного сільського господарства розвиток сільської місцевості та диверсифікація економічної діяльності в Україні вимагатиме створення великої кількості робочих місць, не пов'язаних із сільським господарством, оскільки реструктуризація сільгосппідприємств супроводжується зменшенням робочих місць у сільському господарстві.

Сучасний стан сільського входить у гостре протиріччя з стратегічними цілями національного державотворення і вимагає невідкладного прийняття цілісної комплексно довгострокової програми подолання кризи в сільському господарстві га сприянні розвитку села.

З метою кардинальної зміни ситуації, за ініціативи Міністерства розробляється Програма розвитку та підтримки українського села. Основні напрями державної політики спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку і формування Україні високоефективного конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньому ринках сільськогосподарського виробництва, забезпечення продовольством держави і формування експортного потенціалу; створення у сільській місцевості сприятливого середовища для життєдіяльності людей як необхідної передумов ефективного функціонування галузей сільського господарства, сталого розвитку сільських територій та збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації.

Завдання програми передбачається вирішувати шляхом визначення на кожному етапі реалізації ЇЇ положень критеріїв успіху та створення комплексу послідовних, системних і структурних заходів, що забезпечить якісні зміни в розвитку АПК.

Вирішити питання забезпечення сільгосптоваровиробників ресурсами, в тому числі фінансовими, енергетичними, хімічними тощо.

Фінансові: подальший розвиток фінансово-кредитних механізмів, що передбачають державну підтримку кредитування та страхування, формування Фонду гарантій та кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, створення належної фінансової інфраструктури, в тому числі сільськогосподарських кооперативних банків за участю держави.

Для цього необхідно щорічно передбачати в державному бюджеті кошти на фінансування цільових програм і заходів агропромислового комплексу в обсягах, що забезпечують реалізацію прийнятих нормативно-законодавчих актів стосовно АПК.

1.2 Шляхи державної підтримки сільськогосподарського виробництва

Одним з найважливіших елементів державного підтримки аграрного сектору економіки є система оподаткування, яка впливає на обсяги, спеціалізацію та розміщення аграрного виробництва, на вибір організаційно-правової форми підприємництва та рівень ефективності використання наявних ресурсів. Від того, яка система оподаткування застосовується в сільському господарстві, залежить стан справ в інших галузях і секторах економіки та макроекономічна ситуація в цілому. З часу розбудови податкової системи незалежної України система оподаткування сільськогосподарських підприємств була особливою сферою взаємовідносин з державою, яка слабо корелювала із народногосподарською системою оподаткування. Внаслідок запровадження з 1999 року фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) та звільнення від сплати податку на додану вартість (ПДВ), а також введення нульової ставки цього податку на певні види продукції вдалось дещо покращити фінансовий стан, аграрних підприємств та збільшити податкові надходження до державного бюджету. Введення вищезазначених змін дозволило змістити акцент з фіскальної сторони у бік фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Головою причиною цього і стало намагання замінити низький рівень бюджетної підтримки значними податковими пільгами. Проте із зменшенням податкового тиску в аграрній сфері не вдалося підвищити ефективність та конкурентоспроможність аграрних підприємств, зменшилися фінансові можливості для розвитку сільської місцевості та вирішення соціальних проблем на селі.

Проблема обґрунтування рівня й ефективності підтримки аграрного сектору економіки посідає чільне місце у наукових дослідженнях. Помітний внесок у сільське господарство, включаючи витрати бюджету; податкові пільги, становили в середньому за аналізований період 2% ВВП. За цим показником Україна належить країн з високим рівнем державної підтримки і випереджає за даними Організації економічного співробітництві розвитку (ОЕСР), такі країни, як США (0,9%), ЄС-(1,2%), Канаду (0,8%), Австралію (0,3%).

Зростання обсягів державної фінансової підтримки відбулося як за рахунок збільшення прямої бюджеті підтримки, так і за рахунок запровадження спеціальних режимів і механізмів оподаткування. Пряма бюджетна підтримка сільського господарства зросла з 462 млн. грн. у 2002 році до 5887 млн. грн. у 2008 році, або більш ніж у 12,7 разів (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Державна фінансова підтримка сільського господарства в Україні в 2002-2008 рр. (млн. грн.)

Показники	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Підтримка через спеціальні режими та механізми оподаткування, всього	2079	3001	3818	3774	4372	5180	4524
в тому числі:
через механізм прямого оподаткування;	1355	1427	1424	1355	1410	1400	400
через спецрежими (справляння ПДВ)	724	1574	2394	2419	2962	3780	4124
Пряма бюджетна підтримка розвитку галузі	462	635	1248	2216	2575	3909	5887
Загальний розмір державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва	2541	3636	5066	5990	6947	9089	1041
в т. ч. за рахунок спецрежимів та механізмів оподаткування,%	81,8	82,5	75,4	63,0	62,9	57,0	43,5
Загальний розмір державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва (у% до ВВП)	1,5	1,8	2,2	2,2	2	1,8	1,9
Підтримка через спецрежими справляння ПДВ (у% до ВВП)	0,4	0,8	1,1	0,9	0,9	0,9	0,8

Протягом 2002-2008 років підтримка завдяки спеціальним режимам та механізмам оподаткування зросла більш ніж у 2 рази і в середньому становила 382 млн. грн. на рік, або 0,8% ВВП. Зміну обсягів підтримки сільського господарства у період 2002-2008 рр. За рахунок спеціальних режимів та механізмів оподаткування зобразимо графічно (рис.1.1).

Рис.1.1. Підтримка сільського господарства через спеціальні режими та механізми оподаткування в 2002-2008 рр.

За даними Міністерства аграрної політики, обсяги непрямої підтримки сільськогосподарських підприємств за 2005 рік шляхом надання пільг під час оподаткування становили 5,2 млрд. грн. Внаслідок запровадження спеціальних режимів вдалося суттєво збільшити обсяги фінансової підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва, який практично неможливо було забезпечити безпосередньо в бюджеті. В цілому фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників завдяки спецрежимам справляння ПДВ становила в 2008 році 4124,3 млн. грн., що більше порівняно з 2002 у 5,6 рази. У цілому за 2002-2008 ріки фінансова підтримка завдяки механізмам ПДВ становила майже 18 млрд. грн., або в середньому на рік - 2568,2 млн. грн.

Саме діючий механізм нарахування ПДВ на даний час є найбільш важливим для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки його ефект можна вважати подвійним: з одного боку, відсутній відтік частини одержаних від реалізації коштів, які спрямовуються на поточні виробничі потреби, з другого, - частина коштів повертається як дотації та отримується як бюджетне відшкодування. Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарських підприємств в режимі акумуляції і спрямовуються на підтримку сільськогосподарської продукції, зросли з 97,5 млн. грн. у 2002 році до 1,7 млрд. грн. у 2008 і були меншими від прямої державної фінансової підтримки програм розвитку аграрного виробництва. Завдяки механізму виплати дотацій переробними підприємствами за здане молоко та м'ясо в живій вазі сільськогосподарські товаровиробники у 2008 раці отримали 1445,7 млн. грн., що більше в порівнянні з 2002 р. в 3,5 рази. Нижче наведені дані про показники ефективності дотацій за рахунок коштів ПДВ усім категоріям господарств за продане переробним підприємствам молоко та м'ясо.

Таблиця 1.2

Показники ефективності дотацій за рахунок коштів ПДВ усім категоріям господарств за продане переробним підприємствам молоко.

Показники	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Продано молока та молокопродуктів, тис. тонн	3335,0	4376,0	3937,0	4413,0	5237,5	5689,0	5607,4
Вартість проданого молока та молоко-продуктів, млн. грн.	1831,0	2622,0	2107,0	2966,0	4101,4	5799,6	5233,6
Дотації на 1 тонну молока, грн.	71,4	88,9	89,4	114,2	142,2	182,4	173,9
Питома вага дотацій у вартості проданого молока і молокопродуктів	13,0	14,8	16,7	17,0	18,2	17,9	18,6
Рівень рентабельності (збитковості) виробництва молока у с/г підприємствах,%	-6,0	-0,8	-13,8	9,9	-0,4	12,2	8,3

Дотації на 1 тонну молока усім категоріям господарств в 2008 році становили 173,9 грн., що становить 18,6% у вартості проданого молока. Таким чином, незважаючи на деякі позитивні тенденції, що спостерігаються в галузі тваринництва, в цілому її не вдалося вивести із кризи.

Як свідчать дані 2002-2008 років питома вага дотацій у вартості проданого м'яса за останні роки становить близько 17%. Проте, незважаючи на зазначене, виробництво м'яса і Україні є збитковим про це яскраво свідчать дані таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Показники ефективності дотацій за рахунок коштів ПДВ усім категоріям господарств за продане переробним підприємствам м'ясо (в живій вазі)
Показники	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Продано худоби та птиці, тис. тонн.	452	389	477	575	432	489	621,5
Вартість проданої худоби та птиці, млн. грн.	1346	1785	1701	2001	2424,9	3581,4	3978,6
Дотації на 1 тонну м'яса, грн.	404,9	663,2	595,4	598,3	954,3	1218,6	1043,5
Питома вага дотацій у вартості проданого м'яса, %	13,6	1,5	16,7	17,2	17	16,6	16,3
Рівень рентабельності (збитковості) виробництва м'яса ВРХ у с. г. підприємствах, %	-42,3	-21,4	-40,5	-44,3	-33,8	-25	-13,6

До позитивних наслідків запровадження спеціальних режимів сплачення ПДВ у сільському господарстві України можна врахувати:

а) покращення фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;

б) механізм використання таких коштів передбачає обов'язково важливий характер їх спрямування, тобто одержані кошти за статусом вирівнювались до бюджетних;

в) в умовах, що склалися, запроваджений механізм мав значний стимулюючий вплив на виробників молока та м'яса в Україні.

Поряд з окремими позитивними моментами встановлений механізм підтримки мас й суттєві недоліки, зокрема:

а) цей механізм не стимулює пошуку резервів для підвищення ефективності виробництва. Започаткований у період глибокої кризи, коли держава вимушена була підтримувати усіх виробників, в тому числі й тих, що працювали неефективно, він відігравав позитивну роль в умовах відносної стабілізації фінансово-економічного стану підприємств галузі приводить до гальмування структурних реформ, технічного та технологічного оновлення ферм та спричиняє директивне використання факторів виробництва;

б) бюджет за такого порядку зазнає додаткового навантаження, при цьому для споживача ціна молочної і м'ясної продукції не окуповується, оскільки на етапі переробки застосовується стандартна ставка ПДВ, що нівелює вплив застосування нульової ставки;

в) розмір дотацій суттєво залежить від господарської діяльності переробного підприємства і може диференціюватись як за окремими переробними підприємствами, так і за окремими категоріями постачальників (підприємствами та ОСГ) ;

г) фінансові ресурси держави використовуються без належної програми та визначеного кола учасників. Зокрема, слід визнати, що виплата дотацій ОСГ має більш соціальне, а не економічне значення, адже кошти фактично спрямовуються в нікуди, без чітко визначеної мети та регламентації.

Непрямі субсидії завдяки спецрежиму справляння ПДВ, незважаючи на відзначені вище позитивні моменти, вносять дуже великі викривлення, оскільки саме вони підтримують неефективні структури аграрних підприємств та стимулюють більший обсяг виробництва, що не завжди відповідає ринковим сигналам і відносним перевагам сільськогосподарських товаровиробників цієї продукції. У той же час залишаються без уваги більш сумісні з ринком заходи подолання недостатнього виробництва продукції тваринництва.

Таким чином, сільське господарство України залишається найбільшим в економіці одержувачем пільг завдяки спеціальним режимам та механізмам оподаткування. Обсяг непрямої підтримки майже зіставний з обсягом бюджетних субсидій. Це дозволяє зробити висновок, що внесок сільського господарства в загальний фінансовий фонд країни є невиправдано низьким. Тому назріла необхідність переглянути пільги щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, частково замінивши їх бюджетним фінансуванням. Зменшення податкових пільг дозволить сформувати необхідні стимули для підвищення ефективності виробничого процесу в сільському господарстві. Крім того, воно також виправдане з позиції вимог світової організації торгівлі.

РОЗДІЛ 2. ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

2.1 Податкові важелі регулювання сільськогосподарського виробництва

фіксований сільськогосподарський податок

Податкова система -- найважливіший інструмент державної дії на аграрні відносини, який об'єднує всі види податків. Тому оподаткування підприємств аграрного сектора є складова частина аграрної політики держави. Податки при оптимальних формах і розмірах (ставках) більш дієві і в меншій мірі стимулюють інфляцію, ніж інші фінансові важелі держави. Податкова дія на сільськогосподарське виробництво виступає одним з найважливіших методів непрямого регулювання цін на макрорівні. Крім того, визнано, що податки безпосередньо впливають на економічне зростання господарств. Це дає підставу вважати, що регулювання системи оподаткування повинне бути основною функцією держави в регулюванні аграрної економіки. В розвинених країнах використовується практика диференційованого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Так, у Франції існують декілька систем оподаткування, а сільськогосподарські організації, що не займаються роздрібною торгівлею і промисловою діяльністю, мають можливість вибрати той або інший порядок сплати податку на добавлену вартість. Все це свідчить про необхідність використання більш гнучких підходів до встановлення податкових пільг і квотування в АПК.

Платником податку в АПК - є юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладаються зобов'язання сплачувати податки.

Об'єктом оподаткування - кількісно виміряний економічний феномен, що підлягає оподаткуванню (прибуток, додана вартість, майно, доход тощо).

Податкова база - частка об'єкта оподаткування, на яку нараховується податок (вона менша за об'єкт оподаткування, оскільки законодавством може бути встановлені пільги).

Ставка податку - частка податкової бази, що вилучається (вимірюється у %).

В економічній літературі виділяються наступні особливості використання системи оподаткування аграрних товаровиробників:

необхідність більш низьких ставок по податках в порівнянні з іншими галузями;

всебічне стимулювання інвестиційної діяльності і прибутковості організацій;

важливість застосування більш простого порядку стягування податку;

потреба в скороченні простроченої заборгованості по внесках до централізованого грошового фонду держави.

В цілях кращого виконання податковою системою своїх функцій в аграрному секторі необхідно, щоб в аграрній політиці постійно розв'язувалися питання:

про кратність каналів системи платежів до бюджету,

необхідні зміни по окремих податках,

підвищення ролі платні за землю і майно,

бухгалтерський облік сільськогосподарських угідь,

про санкції за податкові порушення і ін.

Все це необхідно для надання сприятливих податкових умов товаровиробникам, що є найважливішим чинником справжньої економічної стабілізації. Якщо держава постійна буде підтримувати порядок в податковій системі, буде невигідно приховувати прибутки.

Нова податкова система в сільському господарстві почала створюватися одночасно з розбудовою самостійної держави, на основі відпрацьованих в багатьох країнах світу принципах.

Принципами податкової системи в АПК є:

Обов'язковість сплати податків - передбачає встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства

Принцип рівності - забезпечується однаковим підходом до суб'єктів господарювання щодо визначення зобов'язань зі сплати податків

Соціальна справедливість - означає організацію соціальної підтримки, запровадження економічно обґрунтованого оподаткування

Принцип стабільності - незмінність податкових ставок, податкових пільг протягом бюджетного року

Принцип наукової обґрунтованості - передбачає встановлення податків на підставі реальних показників стану та фінансових можливостей національної економіки. При цьому враховується необхідність досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами

Принцип рівномірності сплати - встановлення термінів сплати

Принцип компетентності - встановлення і скасування загальнодержавних податків і пільг лише ВР України

Принцип єдиного підходу - одинаків підхід до розробки різних законів

Принцип доступності - відкритість норм податкового законодавства для платників податків.

Положення податкової системи в АПК України закріплені законодавчо (ЗУ “Про внесення змін і доповнень до З УРСР “Про систему оподаткування” від 2 лютого 1994 року).

Основними способами податкової дії на сільськогосподарських суб'єктів є пільги по податках. В сільському господарстві практично по всіх видах податків аграрним товаровиробникам надаються пільги - найчастіше, це повне або часткове звільнення від податку.

Податкові пільги в аграрній економіці мають широкий спектр впливу. Так, податкові пільги регулюють об'єми капіталовкладень, розвиток науково-технічного прогресу, прискорення практичної реалізації технологічних новацій, соціальну забезпеченість сільського населення. Це особливо важливо, оскільки перераховані напрями вимагають крупних додаткових капітальних вкладень з великими термінами окупності. В практиці господарювання доцільно поєднувати різні підходи для встановлення податкових пільг товаровиробникам, що знижують собівартість і ціни на продукти харчування, розвиваючим соціальну і виробничу інфраструктуру, розширювати дію податкових інструментів на інвестиційну діяльність. Зниження бази оподаткування на величину засобів, що вкладаються в модернізацію виробництва, поліпшення земель, може стати серйозним стимулом збільшення інвестицій.

У ряді країн з розвиненою ринковою економікою (наприклад, в США) дані підходи реалізуються через надання прав фермерським господарствам інвестувати в пріоритетні напрями виробничого розвитку до 25% прибутків без сплати податку на вкладений капітал. В країнах ЄС використовується практика компенсації з національних бюджетів частини податкових платежів на приріст інвестицій в державні аграрні програми. Крім того, діє практика прискореної амортизації, коли до 50% вартості набутої техніки може бути списано на витрати в рік покупки і в два подальших роки, що зменшує суму прибутку, а отже, і величину податку. Така податкова політика дає можливість сільськогосподарським виробникам залежно від конкретних умов і видів діяльності формувати податкову базу залежно від перекладу інвестицій в поточні витрати, капіталізації поточних витрат, тимчасового перерозподілу витрат і прибутків.

В ході реформи аграрного сектору були внесені численні зміни в податкове законодавство. Це сприяло впорядкуванню системи платежів до бюджету. Але багато питань далеко ще не вирішено. В цілях створення кращих економічних умов для виробничої і інвестиційної діяльності підприємств аграрно-промислового комплексу вченими сформульовані наступні пропозиції по вдосконаленню оподаткування сільськогосподарських товаровиробників (юридичних і фізичних осіб):

звести фіскальну функцію держави до рівня, коли можлива стабілізація цін і прибутків для суб'єктів господарювання підприємств АПК;

використовувати для всіх організаційно-правових форм господарювання в аграрному комплексі диференційовану систему платежів до бюджету, націлену на ефективний облік всіх чинників діяльності -- засобів виробництва, включаючи земельні і трудові ресурси;

удосконалити обчислення ПДВ і по податку на прибуток виходячи з фактичних цін з тим, щоб не припустити вилучення у платників податків оборотних засобів і інших фінансових ресурсів. Це дозволить їм компенсувати втрати від диспаритету цін і отримати засоби для розвитку виробництва, виплати дивідендів власникам земельних часток і майнових паїв, розв'язання соціальних проблем, створення фінансових і матеріально-технічних передумов розширеного відтворювання;

зробити землекористування платним. Для цього встановити земельний податок і орендну платню на рівні диференціальної ренти, що підвищить відповідальність за користуватися угіддями, буде сприяти їхньому збереженню і поліпшенню, встановить соціальну рівність територій, зробить невигідним мати необроблювані або неефективно використовувані землі;

ввести купівлю-продаж землі як об'єкта сільськогосподарської діяльності з урахуванням її реальної вартості для створення механізму впливу ринку землі на ринок готової сільськогосподарської продукції;

сформувати умови для використання економічних методів охорони сільськогосподарських угідь: провести оцінку сільгоспугідь, організувати їхній бухгалтерський облік, закріпити їх за матеріально-відповідальними особами, встановити матеріальну відповідальність за зниження родючої сили землі;

підвищити відповідальність за своєчасність, правильність і справедливість стягнення сум податків і недоплатили сум з урахуванням причин недоплат сум податків до бюджету. З цією метою використовувати класифікацію податкових порушень по двох параметрах: змісту порушення і збитку, заподіяному бюджету у зв'язку з недоотриманням прибутків, а також порядок встановлення конкретних санкцій з урахуванням пом'якшувальних і загострюючих обставин.

застосовувати практику диференціації санкцій залежно від тягаря податкового правопорушення (навмисний намір). Механізм санкцій зробити більш гнучким, щоб зменшити наслідки недотримання податкового законодавства для організацій, що припустили такі порушення унаслідок затримки фінансування з бюджету або із інших незалежних від них причин;

поліпшувати механізм збору податків і створювати умови неможливості прикриття прибутків від обкладення. Від оподаткування ухиляється четверта частина валового внутрішнього продукту, а у сфері послуг і торгівлі ця частка досягає 40%. Міжнародний досвід свідчить, що подібне джерело вимагає для свого повноцінного використання розвиненої і кваліфікованої податкової служби, яка складається десятиріччями в результаті наполегливої організаційної роботи. Доцільно упорядкувати і фінансову відповідальність за кожне порушення податкового законодавства;

продовжити удосконалювати санкції за податкові порушення з урахуванням їхнього змісту і заподіяного бюджету збитку, умов порушення законодавства, а також відповідальності податкових органів за необґрунтоване нанесення збитку платнику податків.

2.3 Фіксований сільськогосподарський податок

З ціллю покращення становища в сільськогосподарському виробництві з 1998 року в Україні впроваджено фіксований сільськогосподарський податок, що зменшило податковий тиск на сільськогосподарських товаровиробників і на цій основі забезпечило стимулювання раціонального використання землі, нарощування темпів сільськогосподарського виробництва.

Сільськогосподарські товаровиробники сплачують фіксований сільськогосподарський податок з одиниці площі, який не змінюється протягом терміну, визначеного Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок».

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на прибуток підприємств;

плати (податку) за землю;

комунального податку;

збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

збору за спеціальне використання природних ресурсів (за користування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування» сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законодавством України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків від загальної суми валового доходу підприємства.

У разі, коли у звітному періоді валовий дохід від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків від загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах. Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

До платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тім числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів), включає доходи, отримані від:

реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах;

реалізації продукції рибницьких, рибальських та риболовецьких господарств, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах, і продуктів її переробки на власних підприємствах;

реалізації продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площі сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тім числі на умовах оренди.

У випадку, коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1.07.95 р. у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ -- 0,15

для багаторічних насаджень -- 0,09.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно із законодавством.

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

у І кварталі -- 10 відсотків;

у II кварталі -- 10 відсотків;

у III кварталі -- 50 відсотків;

у IV кварталі -- 30 відсотків.

Фіксований сільськогосподарський податок може сплачуватись виключно у грошовій формі. Найбільша частина податку сплачується у III і YI кварталах, тобто коли у сільгоспвиробників з'являється продукція, а отже і можливість для сплати податку.

Згідно з п. 25 Положення про справляння та облік фіксованого сільськогосподарського податку (зі змінами і доповненнями), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 658, суми нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарського податку (далі -- ФСП) відносять до складу валових витрат платника ФСП і включають до собівартості витрат виробництва.

Нарахована (внесена) сума ФСП -- один із видів загальновиробничих витрат сільськогосподарського підприємства. Підтвердження цьому ми знаходимо у пп.«і» п. 2.21 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.01 р. № 132 (з урахуванням змін внесених наказом від 25.11.02 р. № 362). У цьому ж підпункті зазначено: у кінці звітного року суму ФСП розподіляють між об'єктами обліку витрат продукції рослинництва пропорційно до площі угідь зайнятих відповідними культурами.

2.3 Податок на додану вартість. Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств

Перелік платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, які постійно вносяться після його прийняття Верховною Радою 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Законом передбачено також визначення окремих термінів, а саме:

платник податку -- особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить товари на митну територію України;

продаж товарів -- будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, обміну, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацією незалежно від строків її надання, а також операцій з безоплатного надання товарів;

податкове зобов'язання -- загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді;

податковий кредит -- сума, на яку платник податку мас право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду;

бюджетне відшкодування -- сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Платником податку є особа (в тім числі і сільськогосподарський товаровиробник), обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Продані товари (роботи, послуги) оцінюються виходячи з їх договірної (контрактної) вартості.

Не є об'єктом оподаткування операції з:

випуску, розміщенню та продажу цінних паперів;

передачі майна у схов, а також лізинг;

надання послуг із страхування;

обігу валютних цінностей;

надання послуг з інкасації;

оплати послуг органів виконавчої влади;

виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, бюджетних дотацій;

безоплатної передачі у державну чи комунальну власність об'єктів усіх форм власності;

платних послуг у сфері позашкільної освіти.

Звільняються від оподаткування операції з надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, закладів охорони здоров'я та надання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва та послуг з обробки землі багатодітним сім'ям, ветеранам праці і війни, самотнім особам похилого віку.

Звільняються від оподаткування надання в сільськогосподарській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками в період проведення польових робіт послуг з харчування механізаторів і тваринників продуктами власного виробництва в польових їдальнях.

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -- дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -- дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -- дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Особа, яка протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує 300000 гривень може вибрати касовий метод податкового обліку. Касовий метод податкового обліку передбачає, що дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податків, а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податків.

На сьогодні в податковому обліку щодо ПДВ особливостей відображення (як було раніше) податкових зобов'язань та податкового кредиту при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій уже не передбачено. Для бартерних (товарообмінних) операцій датою виникнення права на податковий кредит та податкове зобов'язання вважається дата «першої події».

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли в зв'язку а будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При позитивному значені суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню0 до бюджету у строки, встановлені законодавством для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми. Така сума враховується у зменшення суми податкового боргу, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує податкове зобов'язання, то така різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунка на рахунок платника податку, або шляхом видачі казначейського чека.

Податковий облік з ПДВ ведеться відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Для податкового обліку ПДВ використовуються такі первинні документи і регістри:

податкова накладна-- первинний документ, що виступає у відносинах між платниками податків. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом;

реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

порядковий номер податкової накладної;

дату виписування податкової накладної;

назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

податковий номер платника податку (продавця та покупця);

місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

повну назву одержувача;

ціну продажу без врахування податку;

ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більший двадцяти гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек (інший розрахунковий або платіжний документ).

Реєстр виданих та отриманих податкових накладних ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість у документальному або електронному вигляді та повинен зберігатися платником протягом строку давності, установленого законом. Ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних обумовлено вимогами пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». У реєстрі окремо обліковуються операції:

з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку;

з поставки товарів (товарів, послуг), які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування та тих, що не є об'єктом оподаткування.

Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

У розділі I реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, вантажні митні декларації, а також інші подібні документи, такі як належним чином оформлений товарний чек, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача товарів, транспортний квиток, касовий чек.

У розділі II реєстру відображаються видані податкові накладні, а також податкові накладні, які зберігаються у продавця. Облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов'язань.

...