Оподаткування сільськогосподарського виробництва

В реєстрі зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума операції та сума нарахованого податку. Платники податків, у яких податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю, визначають щомісячні підсумки щоденно зареєстрованих операцій, а платники квартальної звітності визначають щомісячні та щоквартальні підсумки щоденно зареєстрованих операцій.

У строки, передбачені законодавством, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію з податку на додану вартість незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Подання податкової декларації по ПДВ передбачено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Декларація складається із вступної частини та 4 розділів, з них платником податку заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової адміністрації.

Вступна частина містить загальні відомості про підприємство, звітний період, тощо. У розділі I «Податкові зобов'язання» визначаються загальні обсяги продажу, за якими у платника в звітному періоді виникли податкові зобов'язання. Розділ II «Податковий кредит» містить суми придбання товарів (послуг). В Розділі III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» здійснюється розрахунок суми податку, який або підлягає сплаті до бюджету (при позитивному значенні суми податку), або може мати від'ємне значення та враховуватись у зменшення податкового боргу минулих податкових періодів чи зачислятись в склад податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку має право на відшкодування з бюджету від'ємного значення податку на розрахунковий рахунок в банку або в рахунок майбутніх платежів з ПДВ. В обов'язковому порядку заповнюються додатки до податкової декларації.

Подання декларації здійснюється або за календарний місяць - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, або за календарний квартал - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Звітний (податковий) період може дорівнювати одному календарному місяцю або одному календарному кварталу залежно від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів за попередній календарний рік. Звітний податковий період, що дорівнює одному календарному місяцю, встановлюється для платників, які за попередній календарний рік мали обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів більш ніж 300000 гривень.

Для платників, які за попередній календарний рік мали обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів менше ніж 300000 гривень, звітний податковий період встановлюється за їх вибором таким, що дорівнює одному календарному місяцю або одному календарному кварталу.

Строки сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість регулюються нормами п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Дані, наведені в декларації мають відповідати даним бухгалтерського обліку та даним реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Для сільськогосподарських товаровиробників встановлено спеціальний режим оподаткування ПДВ. На сьогодні він регламентується дією статті 81 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), викладеної в новій редакції у зв'язку з тим, що з 01 січня 2009р. набрав чинності п.4 розділу II Закону України від 31.10.2008 р. № 639-VI «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Норми цієї статті поширюються на сільськогосподарські підприємства, у тому числі новостворені. Незважаючи на те що п. 81.1 ст. 81 Закону № 168/97-ВР дозволено сільськогосподарським підприємствам самостійно обирати спеціальний режим оподаткування, скористатися такою нормою можуть не всі сільськогосподарські підприємства, а лише ті, які здійснюють діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, основною діяльністю яких є поставка вироблених (наданих) ними сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях та в яких питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 % вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів. Оскільки для всіх категорій платників, у тому числі сільськогосподарських підприємств, звітним податковим періодом є один календарний місяць (в окремих випадках - календарний квартал), то для визначення питомої ваги за основу беруться сукупні показники попередніх 12 послідовних звітних місяців.

Сільськогосподарські підприємства, що існують менше ніж 12 календарних місяців, розрахунок питомої ваги здійснюють за наслідками кожного звітного податкового періоду.

Якщо у сільськогосподарського підприємства визначений показник дорівнюватиме або переважатиме коефіцієнт 0,75 (або 75 %), то таке підприємство за власним бажанням може скористатися спеціальним режимом оподаткування. Слід звернути увагу на те, що платник податку, який скористався спеціальним режимом оподаткування ПДВ, зобов'язаний постійно тримати на контролі сукупний показник попередніх 12 послідовних звітних місяців, а новостворений - показник кожного звітного податкового періоду.

При визначенні питомої ваги враховуються норми пп. «а» п. 81.6 ст. 81 Закону № 168/97-ВР, згідно з якими не включаються до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності. Якщо сільськогосподарське підприємство має бажання перебувати на спеціальному режимі оподаткування, то постійний контроль питомої ваги необхідний для того, щоб протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно поставки несільськогосподарської продукції не перевищили 25 % від вартості всіх поставок товарів (послуг). У разі такого перевищення сільськогосподарське підприємство втрачає право використання спеціального режиму оподаткування та виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. Більше того, таке підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було таке перевищення, та зобов'язане самостійно визначити податкове зобов'язання з ПДВ за наслідками звітного періоду, в якому було допущено перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Право застосування спеціального режиму оподаткування, якщо сільськогосподарське підприємство не дотримувалося встановлених співвідношень поставок сільськогосподарської та несільськогосподарської продукції втрачається не назавжди. Сільськогосподарське підприємство може повторно бути включено до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності показника питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) не менше 75 % вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів.

Які товари (послуги) слід вважати сільськогосподарськими? Відповідь на це запитання надано у пунктах 81.7 та 81.8 ст. 81 Закону № 168/97-ВР. Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України від 05.04.2001 р. № 2371-III «Про Митний тариф України» (зі змінами та доповненнями). Наголосимо на тому, що у розумінні цього Закону сільськогосподарськими вважаються лише товари, самостійно вирощені, відгодовані, виловлені, збирані (заготовлені) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, а не придбані в інших осіб. До сільськогосподарських товарів у розумінні цього Закону належать також продукти, отримані в результаті самостійної або/та на давальницьких умовах обробки (переробки) товарів, що самостійно сільськогосподарським підприємством вирощені, відгодовані, виловлені, збирані (заготовлені), які слугують сировиною для такої переробки. Ці норми не поширюються на виробників підакцизних товарів, крім підприємств первинного виноробства, які поставляють виноматеріали.

Щоб скористатися правом застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ, сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний подати до податкового органу за своїм місцезнаходженням заяву для реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ. Податковий орган за відповідними правилами та строками має видати свідоцтво про реєстрацію такого підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених сільськогосподарських товарів (послуг) протягом звітного періоду, згідно з п. 81.2 ст. 81 Закону № 168/97-ВР не підлягає сплаті до бюджету та спрямовується на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що використовуються в господарській діяльності такого сільськогосподарського підприємства, а за наявності позитивного залишку (позитивної різниці) нарахованої суми податку така сума спрямовується для інших виробничих цілей. Тобто сільськогосподарське підприємство може спрямовувати суми ПДВ не лише на придбання матеріально-технічних ресурсів, а й на виплату заробітної плати, погашення банківських кредитів за умови використання кредиту на виробничі цілі тощо.

Якщо різниця має від'ємне значення, то така сума згідно з п. 81.3 ст. 81 Закону № 168/97-ВР не підлягає відшкодуванню з бюджету, а відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР включається до складу валових витрат сільськогосподарського підприємства. Тобто з 01.01.2009 р. не діє норма щодо спрямування від'ємного значення різниці між нарахованими та сплаченими сумами ПДВ на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

При вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів має право на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів (послуг), вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування відповідно до п. 81.4 ст. 81 Закону № 168/97-ВР здійснюється у загальному порядку. Тобто, для того щоб сільськогосподарське підприємство - платник - експортер скористалися нормою щодо відшкодування, воно має відокремити експортні операції та товари ( послуги), придбані з метою використання їх у виробництві товарів (послуг), що експортуються від загального податкового обліку сільськогосподарських товарів.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку та застосовує ставку податку у розмірі 20 відсотків. Сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в загальному порядку, платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

Сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з ПДВ за спеціальним режимом на окремому аналітичному рахунку. На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку щомісячно складається окрема податкова декларація.

Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми п. 81.15 ст. 81 Закону № 168/97-ВР, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію".

3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Завдання №16

Між підприємствами А і Б був укладений договір оренди, згідно з яким підприємство А здає в оренду підприємству Б приміщення. Вартість угоди становить 1440 грн. (ПДВ - 240 грн.) на місяць. Оскільки приміщення є частиною будівлі, орендодавець і включив у вартість орендних послуг частину своїх видатків (які в свою чергу віднесені на валові витрати), а саме:

плату за площу - 792 грн.

заробітну плату прибиральниці - 120 грн.

заробітну плату охоронця - 120 грн.

податок на землю - 100 грн.

Всього витрат - 340 грн.

прибуток (20% від витрат) - 68 грн.

Всього - 1200 грн.

ПДВ - 240 грн.

Наведена розшифровка орендної плати до акта виконаних робіт.

Вся сума орендної плати була віднесена підприємством Б на валові витрати. Встановити правомірність дій указаного підприємства. Зробити висновки.

Розв'язок:

Розглянемо правові аспекти укладання договору між підприємствами А і Б щодо оренди приміщення. Для включення до валових витрат орендаря вартості будь-яких витрат, пов'язаних з використанням об'єкта оренди, потрібно, щоб такі витрати були:

пов'язані з господарською діяльністю платника податку на прибуток (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334);

підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334).

Згідно з нормою глави 58 ЦKУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 762 ЦKУ передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

При розрахунку розміру орендної плати за орендоване майно колективної (приватної) форми власності, якщо інше не передбачено договором оренди, необхідно користуватися Законом України «Про оренду державного та комунального майна» і Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами та доповненнями; далі -- Методика).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу плата, стягнута з наймача будинку або іншого капітального спорудження (його окремої частини), складається з плати за користування ним та плати за користування земельною ділянкою.

Враховуючи зазначене, витрати орендодавця, понесені у зв'язку зі сплатою земельного податку, включаються до суми орендної плати, якщо у складі вартості послуги за договором оренди нерухомого майна, що використовується у власній господарській діяльності орендаря, передбачено відшкодування земельного податку, платником якого є орендодавець, на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР як складова лізингового платежу.

У випадку сплати земельного податку орендарем на підставі окремих угод та виставлених рахунків-фактур на користь орендодавця сума такої компенсації не включається до складу валових витрат орендаря, оскільки такі витрати не є компенсацією вартості придбаних послуг і не підпадають під визначення продажу результатів робіт (послуг) в контексті п. 1.31 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

Нарахування податку на додану вартість для орендних операцій здійснюється на загальних підставах, у відповідності до п.п. 3.1.1. ст. 3 закону України «Про податок на додану вартість»: «поставка товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості орендодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)». Згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, сума ПДВ не включається до складу валових витрат підприємства.

Щодо сум орендної плати, нарахованої за користування об'єктом оперативного лізингу, то пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, зокрема, встановлено, що передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря на суму переданого майна. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Передусім, розмір орендної плати та граничні строки її сплати визначаються договором оренди. Наявність майна в оренді підтверджує акт приймання-передачі майна (щодо будівель, інших капітальних споруд або їх окремих частин). Фактичний обсяг орендної операції за звітний період підтверджує рахунок, наданий орендодавцем, або будь-який первинний документ, складений у відповідності до Закону №996, наприклад, акт виконаних робіт (наданих послуг). Факт сплати орендного платежу підтверджується платіжним документом. Виходячи з вище наведеного, можна зробити висновок, що орендодавець правомірно включив в орендну плату податок на землю, заробітну плату охоронця та прибиральниці та власне плату за площу. Орендатор прийняв умови договору, тому законність цієї ситуації є абсолютною.

Але, при усьому цьому, була допущена груба помилка при нарахуванні ПДВ та віднесенні його на валові витрати орендаря. Суть помилки полягає в тому, що ПДВ був нарахований на всю суму витрат, включаючи податок на землю. Згідно з чинним законодавством, податок не може нараховуватися на суму іншого податку, тому слід перерахувати вартість угоди, яка складається з суми витрат та суми ПДВ:

Визначимо суму ПДВ, який, у даному випадку, розраховується:

ПДВ = ( Плата за площу + з/п прибиральниці + з/п охоронця + прибуток) * 20%

ПДВ = (792+120+120+68) * 20% = 220 (грн.)

Визначаємо вартість угоди:

Варт. Угоди = Загальні витрати + ПДВ = 1200 + 220 = 1420 (грн.)

Висновок:

Згідно основного питання завдання, можна зробити висновок: договір оренди укладений без порушення чинного законодавства, але при визначенні загальної суми угоди, була допущена помилка в розрахунку суми ПДВ, яка не повинна містити податок на землю. Також, підприємством Б, за умовами завдання, на валові витрати було віднесено загальну суму орендної плати - 1440 грн. (у тому числі ПДВ - 240 грн.). Розрахункова сума податку на додану вартість становить 220 грн. Підприємство мало право віднести до валових витрат суму 1200 грн., оскільки, згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, сума ПДВ не включається до складу валових витрат підприємства.

ВИСНОВКИ

Сільське господарство України має значні податкові пільги та привілеї. Головною причиною такого становища є намагання замінити низький рівень бюджетної підтримки значними податковими пільгами. Зрозуміло, що розвиток сільських територій залежить від розвитку сільського господарства, але сільські території набагато ширше поняття, ніж сільське господарство. При цьому економіка сільських територій та її розвиток значною мірою залежать від державних інвестицій в сільську інфраструктуру, щоб зробити сільську місцевість привабливішою для несільськогосподарської діяльності. Сільське господарство має робити свій внесок у розвиток сільських територій, але не через підтримку соціальної сфери, а через більші податкові відрахування, щоб місцеві органи влади мали змогу ефективно виконувати свої обов'язки.

Першим позитивним сигналом того, що оподаткування сільського господарства рухається до загальних правил оподаткування, є виключення внесків до пенсійного фонду та фонду соціального страхування з ФСП. Оскільки уряд України планує зменшити податки на заробітну плату, в майбутньому повернення до загальних норм оподаткування буде менш болючим. Через свою спрощеність та прозорість ФСП повинен залишитися, але ставки податку мають поступово зрости. На сьогоднішній час оподаткування малих підсобних господарств не потрібно значно змінювати, але з часом воно має рухатися ближче до спрощеного оподаткування сільських підприємців.

Привілеї зі сплати ПДВ складають найбільшу частку всіх вигід від оподаткування сільського господарства, і через негативні секторальні та макроекономічні ефекти ці привілеї із сплати ПДВ повинні бути скасовані. Запровадження спеціальних ставок оподаткування ПДВ сільськогосподарських виробників не приведе до значного зростання сільськогосподарських доходів, а, швидше за все, збільшить складність бухгалтерської звітності для виробників сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарський дохід залежить не тільки від купівельної спроможності споживачів, а й від ефективності функціонування ринків товарів та факторів виробництва, а також від аграрної політики. Ставки ПДВ мають бути зменшенні для всіх товарів, а ставки ПДВ на сільськогосподарську продукцію мають дорівнювати його загальній величині.

Сільське господарство в Україні значною мірою субсидується прямими бюджетними дотаціями та податковими пільгами. З часом сільськогосподарські виробники звикають до низьких податків і вважають що так і повинно бути. Уряд постійно повторює, що теперішні податкові пільги будуть існувати лише короткий час, але якщо він не підтвердить свої слова діями, всі подальші значні кроки з реформування системи оподаткування зустрінуть значний спротив з боку виробників, оскільки багато з них вже вважає податкові пільги своїм природним правом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України „Про систему оподаткування” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 39, ст.510, зі змінами та доповненнями від 22.02.2006, ВВР, 2006, N 27, ст.234.

Закон України „Про фіксований сільськогосподарський податок” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 5-6, ст.39, зі змінами та доповненнями від 06.12.2006.

Закон України „Про податок на додану вартість” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 21, ст.156 , зі змінами та доповненнями від 22.12.2006.

Постанова Кабінету Міністрів України „Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі від 12 травня 1999 р. N 805, зі змінами від 04.03.2004.

Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 192 с.

Вітковський М, П. Посилення ролі держави при переході до ринку // Економіка АПК. - 2007. - №7. - с.134.

Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А.В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. -- К.: МАУП, 2000.

Кириленко І.Г. Аграрна реформа в Україні: надбання, проблеми // Економіка АПК. - 2005. - №5. - 8-14 с.

Куценко Т.Ф. Бюджетно-податкова політика, - 2002

Меєрс В., Дем'яненко С, Джонсон Т, Зоря С. Зміна фокуса аграрної політики та розвитку села в Україні: висновки та перспективи для руху вперед: Зб. наук, праць. -- К.: КНЕУ, 2005. - 172с.

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. -- К.: ІАЕ, 2001. -- 403 с

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -- 260 с

Політика і розвиток сільського господарства в Україні / За ред. Ште- фана фон Крамона-Таубеля, Сергія Зорі, Людвіга Штріве. - К.: Альфа Принт, 2001. -С. 191.

Саблук П.Т. Економічні інтереси як основа розвитку аграрного вироб ництва // Економіка АПК. - 2004. - №8. - С.6.

Сільське господарство України: криза та відновлення / За ред.. Штефана фон Крамона-Таубаделя, Сергія Дем'яненка, Арніма Куна. - К.: КНЕУ, 2004. - 207с.

Статистичний щорічник "Сільське господарство України" за 2005 і 2008 pp. // Держкомстат України. - с.17, 23, 24, 30, 34.

Ткаченко Т.:”Податок на прибуток підприємств і прямі зарубіжні інвестиції”//Економика України №4.-Київ.”Преса України”,1998.

Размещено на Allbest.ru