Головні питання податкової системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

1.Соціально-економічна суть податків

Податок як соціально-економічна категорія виражає основні риси і властивості фінансів у будь-якій економіці ринкового тину. Це - важлива фінансова категорія, що відображає форму економічних відносин держави із суб'єктами господарювання та населенням.

Податки акумулюються в доходах бюджетів різних рівнів, окрім них існують інші обов'язкові платежі, а саме: плата, відрахування, податок.

Плата передбачає еквівалентність відносин платника з державою. Розмір її залежить від розміру ресурсів, що використовуються.

Відрахування відображають цільове призначення платежів, вони відносяться на витрати виробництва і включаються у собівартість продукції.

Податок призначений для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними своїх функцій.

Податок - це обов'язковий платіж, який встановлений вищим органом державної влади, сплачується юридичними і фізичними особами у встановленому порядку і термінах.

Характерні особливості податку: обов'язковість платежу ; перехід права власності при сплаті податку; безоплатний характер (держава не бере на себе зобовязання надати кожному окремому платнику певний еквівалент його платежу); законодавча регламентація; відсутність цільового призначення (податки спрямовані на задоволення суспільних потреб, які визначаються державою).

Стягнення податків здійснюється лише за наявності фактичного складу об'єкта оподаткування, передбаченого у нормативних актах. Обов'язковою умовою для залучення до оподаткування виступає наявність у платника самостійного джерела доходу або певного майна.

Виділяють три функції податків: фіскальна, регулююча, контролююча.

Фіскальна функція спрямована на формування фінансових ресурсів держави шляхом залучення податків. Вона забезпечує об'єктивні умови для формування матеріальної основи функціонування суспільства. Вона забезпечує: досягнення максимально можливого балансу між доходами та видами бюджету держави; рівномірний розподіл сум податкових надходжень між сферами бюджетної системи; стабілізацію регіонального рівня соціального забезпечення громадян та забезпечення соціальних гарантій; досягнення високого рівня соціальної інфраструктури в держ:аві та рівня соціальних гарантій в окремому регіоні; забезпечення потреб науки, освіти, охорони здоровя, оборони та управління.

З огляду на цю функцію, податки повинні відповідати таким вимогам: рівнонапруженість - надходження податків повинно бути рівномірним протягом бюджетного року; стабільність - визначаються гарантії того, що передбачені законом податкові надходження будуть отримані у повному обсязі; рівномірність - податки повинні рівномірно надходити по всіх територіальних рівнях..

Регулююча функція полягає в тому, що завдяки податкам, держава може регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на всіх рівнях економіки. За допомогою цієї функції створюються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних і фізичних осіб. Вона реалізується за допомогою таких інструментів: визначення об'єкта оподаткування; визначення джерел сплати податку; встановлення ставок податків; встановлення терміну сплати податку; надання податкових пільг; встановлення штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

У складі регулюючої функції податків розглядається і стимулююча функція. Оскільки податки повинні бути також стимулом для розвитку підприємницької діяльності.

Контрольна функція розкривається у тому, що податки є сигналізатором якісних і кількісних пропорцій, які складаються в соціально-економічному житті суспільства в результаті розподілу і перерозподілу ВВП. Це створює можливості для використання податків як засобів контролю. Функцію контролю здійснюють податкові органи.

Соціально-економічний характер податків виявляється в одночасному поєднанні усіх трьох функцій.

2. Види податків та їх класифікація

Усі податкові платежі можна класифікувати за такими ознаками:

1. Залежно від рівня державних структур: загальнодержавні (встановлюються державними органами влади вищого рівня); місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).

2. За об'єктом оподаткування: податки на доходи фізичних і юридичних осіб (заробітну плату, прибуток, ренту тощо); податки на майно (сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності); податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).

3. За методом стягнення: розкладні -- спочатку встановлюється обсяг податкових ходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями і, нарешті, між окремими платниками; окладні -- встановлюються спочатку податкові ставки, а далі -- розмір податку для кожного платника.

Визначальним критерієм класифікації податків є форма оподаткування. За цією ознакою розрізняють такі податки:

Прямі -- вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.

Непрямі (опосередковані) -- вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу.

Прямі податки, у свою чергу, набувають двох форм: реальні (земельний податок, домовий, на грошовий капітал і т. ін.); особисті -- встановлюються для конкретного платника особисто (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, на спадщину, на дарування, на приріст капіталу, на майно і т. ін.).

Непрямі податки поділяють на три групи: фіскальні монополії, акцизи і мито.

У співвідношенні прямих та непрямих податків частка прямих податків у структурі податкових надходжень до державного бюджету тим більша, чим багатша держава. Це не означає другорядності непрямих податків. Останні мають багато як переваг, так і недоліків.

Переваги непрямих податків: швидке надходження до бюджету, оскільки оподатковуються реалізація та споживання; рівномірність вилучення у територіальному аспекті; мотиваційна роль у створенні державою умов для виробництва і реалізації як передумови стабільності податкових надходжень; обмеження споживання одних груп товарів та послуг і розширення інших завдяки диференціації податкових ставок державою.

Недоліки непрямих податків: неадекватність податків розміру доходів платників; непомірна обтяжливість для малозабезпечених верств населення.

В Україні переважають непрямі податки. Це пояснюється: низьким рівнем доходів переважної більшості юридичних та фізичних осіб; значною часткою "тіньового" сектору економіки; великою кількістю збиткових підприємств; низьким рівнем податкової культури.

Методи оподаткування: пропорційне -- не враховує диференціації доходів при встановленні податкової ставки; прогресивне -- середня ставка прогресивного податку зростає в міру збільшення доходу; платник податків сплачує не тільки більшу суму податку, а й більший відсоток (частку). Воно справляє найсильніший тиск на осіб з високими доходами; регресивне ґрунтується на зниженні ставки податку в міру зростання доходу. Такий метод оподаткування вигідний для осіб із високим рівнем доходів, але вразливий для дрібних платників податків.

3. Податкова ставка

Податки -- один із найважливіших важелів державного регулювання економіки. Через податкову політику держава може стимулювати (обмежувати) обсяги національного виробництв ступінь ділової активності, виробництво суспільних благ.

Податкова ставка (норма оподаткування) -- законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Податкова ставка може існувати в таких формах: середньої податкової ставки -- відношення обсягу податків до величини доходу, що підлягає оподаткуванню; граничної податкової ставки -- відношення приросту податків до приросту доходу, що підлягає оподаткуванню; податкові пільги -- звільнення від податків або зменшення податкових ставок.

Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американський економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як "крива Лаффера".

Ця крива виявляє таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу (N) при подальшому зростанні податкової ставки нівелюються стимул до підприємництва та праці, знижується податкова база та податкові надходження до бюджету. При податковій ставці 100 % держава не отримуватиме доходу, оскільки охочих працювати безоплатно немає.

4.Податкова система України та принципи її побудови

Чинна система оподаткування України визначається Податковим кодексом України.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку, становить податкову систему України. Податкова система повинна відповідати таким вимогам: економічна ефективність, адміністративна простота, гнучкість, політична відповідальність, справедливість.

У системі оподаткування виділяють дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб; оподаткування фізичних осіб.

Принципи функціонування оптимальної податкової системи: вигоди (зводиться до компенсації втрати добробуту при сплаті податків за рахунок суспільних благ); адміністративної зручності (податкова система має бути максимально зручною для платників і державних структур); платоспроможності (тягар оподаткування повинен розподілятись згідно з платоспроможністю податкоплатника); визначальної бази (в основу побудови певної податкової системи повинна бути покладена прогнозована величина видатків бюджету, виходячи з якої повинен сформуватися середній рівень оподаткування).

Принципи побудови і призначення системи оподаткування: стимулювання підприємницької, виробничої та інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність економічна обґрунтованість; рівномірність сплати; компетенція; єдиний підхід; доступність.

Структура податкової системи України :

I. Загальнодержавні податки і збори: ПДВ; акцизний збір; податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме майно (нерухомість) (не стягується); плата (податок) за землю; рентні платежі; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на промисел; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (не стягується); збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (в частині збору при відчуженні автотранспорту, операціях з нерухомістю, наданні послуг стільникового зв'язку, реалізації ювелірних виробів); збір до Державного інноваційного фонду (не стягується); плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; гербовий збір (не стягується); єдиний збір, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України; збір за використання радіочастотного ресурсу України; збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

II. Місцеві податки і збори: податок з реклами; комунальний податок; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право використання Місцевої символіки; збір за право проведення кіно і телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ) збір з власників собак.

Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України. Порядок їх зарахування до Держбюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з Податковим кодексом України.

Місцеві податки і збори, механізм стягування та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених Податковим кодексом України.

Обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами є: комунальний податок; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збір з власників собак.

4. Необхідність та напрями реформування податкової системи України

На сучасному етапі розвитку суспільства особливо важливою постає проблема ефективності податкової діяльності держави, яка б забезпечувала баланс, гармонію, соціальну справедливість у суспільстві. Разом з тим, аналіз суперечностей у сфері податкової діяльності держави чітко засвідчив, що в процесі її формування та функціонування виник ряд проблем, які зумовили низку негативних наслідків:

- сучасні податкові системи складні з точки зору управління ними та розуміння платниками податків (це веде до появи все нових засобів ухилення від сплати податків);

- особисте прибуткове оподаткування характеризується несправедливістю розподілу податкового тягаря (одинаковий рівень доходів супроводжується неоднаковим рівнем оподаткування); та ін.

Реформування податкової системи відбувається як у процесі її становлення, так і в процесі подальшого розвитку системи. Зміст податкової реформи значною мірою залежить від покладеної в її основу моделі державного регулювання економіки.

Податкова система, що сформувалася в Україні, поки що не повною мірою відповідає загальноприйнятим вимогам демократичного суспільства.

Етапи реформування податкової системи в Україні:

1 і 2 етапи - з 2008 по 2010 роки, в цей період передбачено: реформування ПДВ (поетапне зниження ставки податку до 18 %, спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських підприємств і їх фінансова підтримка); реформування податку на прибуток підприємств (удосконалення адміністрування цього податку, запровадження змішаної форми оподаткування прибутку підприємств фінансового сектора - банківського і страхового); запровадження податку на нерухоме майно; ухвалення Податкового кодексу України

На 3 етапі - з 2011 по 2015 роки - передбачено реформувати систему адміністраторів податків і зборів (для однакового розуміння норм податкового законодавства його офіційне тлумачення буде здійснюватися виключно Конституційним Судом України).

Напрями реформування податкової системи України на 3 етапі: підвищення ролі екологічних і ресурсних платежів; зміщення податкового навантаження в бік непрямих податків; поширення рентних платежів на видобуток не тільки нафти та газу, а й інших корисних копалин; зростання ролі місцевих податків і зборів у структурі доходів місцевих бюджетів; скасування неефективних податків і зборів; поступове запровадження податку на нерухоме майно.

5.Вплив податків на розвиток і стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності

Одним з найважливіших факторів, які впливають на рішення про інвестування, особливо на прямі іноземні інвестиції, є чинна система оподаткування. З метою стимулювання інвестиційної діяльності від оподаткування звільняється прибуток підприємств, який направляється на інвестиції. Ці стимули можуть мати форму податкових знижок чи кредитів, які застосовуються до всіх видів фондів чи диференціюються за видами обладнання, діяльності тощо. Більшість країн прийшли до висновку, що ці міри не призводять до досягнення намічених цілей, але серйозно видозмінюють інвестиційні рішення.

Основними податковими факторами, які впливають на прямі іноземні інвестиції є: рівень оподаткування; мито і митні збори; податкові узгодження; ставка податку; прозорість податкової системи.

Важливим засобом отримання іноземних інвестицій є формування безподаткових зон. Одним із завдань підприємств, які беруть участь в економічній діяльності, є звільнення законним шляхом від митних тарифів, валютного контролю, експортних і імпортних квот, інших фіскальних проблем через застосування таких інструментів: податкові відрахування (зменшення оподатковуваного прибутку на суму капітальних витрат); амортизаційний режим; податкові канікули (період, на який прибуток підприємства оподатковується за пільговою ставкою).

Існує багато методів, один з яких використання компаній, заснованих в країнах з низьким оподаткуванням:

1)Податкові гавані чи офшорні зони. Податкова гавань -- це територія де встановлено суттєві пільги, перш за все податкові, поширені на національні і на іноземні компанії. Офшорний центр (зона) - це територія з пільговим режимом оподаткування, який поширено тільки на іноземні компанії та іноземні інвестицїї.

2)Країни з проміжним оподаткуванням. Це країни, які використовують високі податкові ставки до резидентів, але надають відповідні переваги і пільги іноземним інвесторам. Підприємства, які зареєстровані в таких країнах мають більше шансів на отримання банківських кредитів.

Завдання та функції Державної податкової служби

Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (ДПС), виданий 4.12.90 визначає статус ДПС в Україні, її функції та правові основи діяльності. Система органів ДПС України: державна податкова адміністрація (ДПА) України; ДПА в автономній республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі; державні податкові інспекції в районах, містах. У складі органів ДПС знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

Завдання ДПС: здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових надходжень; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у встановленому порядку нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесених законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Функції ДПА України: - виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за додержанням податкового законодавства; видає передбачені законодавством нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань податкового законодавства; затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій, інших документів; роз'яснює через ЗМІ порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки; професійної підготовки кадрів для органів податкової служби; передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність; подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного Казначейства звіт про надходження податків, інших платежів до бюджету; вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, викопує міжнародні договори; забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж і контролює їх наявність на підакцизних товарах.

Органи ДПСУ в своїй діяльності керуються законодавством, координують свою діяльність з контрольною ревізійною службою, органами прокуратури та статистики. ДПС очолює голова ДПАУ, якого призначає та звільняє КМУ за поданням Президента. Видатки на утримання ДПС визначаються КМУ і фінансуються з державного бюджету.

Податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими порушеннями, що діють у складі відповідних податкових органів і здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, а також виконують оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функцію.

Завдання податкової міліції: запобігання злочинам і іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття і розслідування; розшук платників, що ухиляються від сплати податків; запобігання порушень в органах ДПС і корупції забезпечення безпеки діяльності працівників органів ДПС захисту від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

До складу податкової міліції належать: Головне управління податкової міліції; Слідче управління податкової міліції; Управління по боротьбі з корупцією в органах ДПС.

6. Права та обов'язки платників податків

Обов'язки платників податків: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміті, встановлені законами; 2)подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); 3)сплачувати налені суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4)допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Права платників податків і зборів (обов'язкових платежів): подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України; одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами; оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до законів України. На платників податків покладається обов'язок своєчасно і у повному обсязі сплачувати податки. Тому важливо знати терміни, встановлені для подання податкових декларацій, а також граничні терміни сплати суми податкового зобов'язання. Терміни подачі податкових декларацій: за період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) періоду; за період, що дорівнює календарному кварталу або календарному - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); за період, що дорівнює календарному року, крім декларації про доходи фізичних осіб - протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року; за період, що дорівнює календарному року, для платників податків на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян ) - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов 'язання протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання декларації. Хоча існує виняток для всіх податків і зборів, що нараховуються на заробітну плату і утримуються з неї. Такі податки і збори сточуються не після подання декларації, а в момент отримання коштів на виплату заробітної плати.

Податковий кодекс України регулює відносини між податковими органами і платниками податків, зокрема відображає порядок накладання фінансових санкцій. Згідно нього регламентується порядок сплати і розмір пені і санкцій.

Умовно санкції можна поділити на два види: штрафні санкції, пеня.

Штрафна санкція - плота у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов 'язання (без врахування пені та штрафних санкцій), яка стягується із платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Крім цього, існує таке поняття як адміністративний штраф, що накладається на керівника і посадових осіб суб'єкта підприємництва.

7. Організація обліку платників податків

Облік платників податків є однією з основних функцій органів ДПС, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів до бюджетів.

Із числа резидентів у податкових органах України підлягають реєстрації:

юридичні особи, незалежно від форми власності;

філії, представництва, відділення і інші відокремлені підрозділи платників податків;

фізичні особи (у тому числі суб'єкти підприємницької діяльності), що мають об'єкти оподаткування.

Із числа нерезидентів обліку підлягають;

юридичні особи в будь-якій організаційно-правовій формі, що одержують доходи з джерелом їх походження в Україні або мають об'єкти оподаткування в Україні;

постійні представництва нерезидентів, розташовані на території України;

3) фізичні особи, що одержують доходи з джерелом їх походження в Україні або мають об'єкти оподаткування в Україні.

Не підлягають реєстрації такі нерезиденти:

установи і організації, що мають дипломатичний статус відповідно до міжнародних договорів України або законодавства;

юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та фізичні особи, що не одержують доходи із джерелам їх походження в Україні й не мають об'єктів оподаткування в Україні.

Робота з обліку платників податків в органах ДПС здійснюється працівниками підрозділів обліку платників податків відповідно до організаційної структури, яка затверджується наказом ДПА України. Взяття на облік та зняття з обліку платника податків здійснюється у порядку, що визначений Інструкцією про порядок обліку платників податків.

Банківські та інші фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття на облік в органі ДПС, і в триденний термін повідомляють про це податковий орган.

Суб'єкти підприємницької діяльності подають особисто або надсилають (з повідомленням про вручення) на адресу відповідного органа ДПС, в якому вони обліковуються, повідомлення про відкриття або закриття рахунків у фінансових установах.

Для забезпечення повноти обліку платників податків органи ДПС станом на 1-ше число кожного місяця проводять звірку районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, а також Реєстру фізичних осіб з даними відповідних органів державної реєстрації з обов'язковим складанням актів звірок та звірку обласного рівня Єдиного банку про платників податків - юридичних осіб з даними обласних органів статистики.

Крім того, органи ДПС координують свою діяльність з питань обліку платників податків з фінансовими органами, органами державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державною митною та контрольно-ревізійною службами, іншими органами, що здійснюють контроль, установами банків, а також із податковими службами інших держав.

Фінансові установи зобов'язані:

подавати органам ДПС на їх письмовий запит відомості про наявність і рух коштів на поточних та вкладних (депозитних) рахунках платників податків -клієнтів цих установ у порядку, встановленому законом;

виконувати доручення платників податків і зборів на перерахування платежів до бюджетів у встановлений законом термін.

8. Порядок взяття на облік платників податків

Взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється за місцезнаходженням таких платників органами ДПС після внесення відомостей про них у Єдиний державний реєстр або у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ).

Для постановки на облік платник податків - юридична особа подає до органу ДПС такі документи: заяву; копію свідоцтва про державну реєстрацію; копію документа, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного коду по ЄДРПОУ.

Постановка на облік платника податків органом ДПС провадиться протягом 2-х робочих днів після надходження відомостей від державного реєстратора або заяви від платника податків і здійснюється датою внесення даних у Єдиний банк даних.

Після постановки платника податку на облік орган ДПС формує довідку про постановку на облік платника податків за ф. № 4-ОПП.

Окремій реєстрації та обліку підлягають постійні представництва нерезидентів.

Крім первинного обліку платників податків, органами податкової служби в окремих реєстрах ведеться вторинний облік окремих їх категорій, зокрема: платників ПДВ; платників єдиного податку; спільної діяльності без створення юридичної особи; неприбуткових організацій; довгострокових контрактів.

Особливості постановки на облік фізичних осіб визначаються наявністю в них статусу суб'єкта підприємницької діяльності (СПД).

Постановка на облік фізичної особи - підприємця здійснюється за місцем проживання органом ДПС на підставі повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця із зазначенням номера і дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру і відомостей з реєстраційної картки про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

За бажанням фізичної особи-підприємця постановка на облік може бути здійснена органом ДПС, якщо така особа подає: заяву; копію свідоцтва про державну реєстрацію.

Постановка на облік фізичної особи-підприємця органом ДПС здійснюється протягом 2-х робочих днів після надходження відомостей від державного реєстратора або заяви від платника податків.

Облік фізичних осіб, які не мають статусу СПД, ведеться в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів, що є автоматизованим банком даних, створеним для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб.

Реєстрація фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем одержання доходів.

Для забезпечення повноти надходжень платежів до бюджету згідно з бюджетною класифікацією України за доходами, органи ДПС, відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством з касового виконання Державного бюджету України за доходами, до 1 грудня кожного року подають відповідним органам державного казначейства та фінансовим органам в електронному вигляді списки складу платників податків, які перебувають на податковому обліку кожному районі (місті).

Найбільш поширеним способом погашення податкових зобов'язань платників податків є перерахування коштів з поточних рахунків у банківських установах на відповідні рахунки бюджетів. Проте ряд платежів, особливо платниками - фізичними особами, здійснюється у готівковій формі через установи Ощадного банку і Державного комітету зв'язку України та у каси органів місцевого самоврядування.

Для зарахування податкових платежів на балансах обласних управлінь Державного казначейства в розрізі районів та кодів бюджетної класифікації відкриваються відповідні рахунки.

Інформація про надходження платежів до державного та місцевих бюджетів попередньо обробляється відповідними органами казначейства та фінансовими органами і в систематизованому вигляді надається податковому органу для обліку сплачених податкових зобов'язань в картках особових рахунків платників.

Для забезпечення достовірності даних про сплачені платежі податкові органи щомісячно проводять звірки надходжень з органами казначейства та фінансовими органами за всіма кодами бюджетної класифікації.

9. Податок на додану вартість: сутність, платники, об'єкти і база оподаткування

ПДВ належить до категорії універсальних акцизів, тобто характеризуються широкою базою та єдиною ставкою оподаткування Він сплачується на кожній стадії просування товару від виробника до споживача. Оподаткуванню підлягають не лише товари, але й роботи та послуги. ПДВ забезпечує стійкі надходження в бюджет, бо його база не є чутливою до зміни кон'юнктури ринку. В Україні цей податок використовується з 1992 року.

Універсальні акцизи можуть існувати у 3-х формах: податок з продажу (об'єктом оподаткування в ланках роздрібної чи оптової торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів); податок з обороту - стягується з валового обороту на всіх стадіях обігу товару. Недоліком є нагромаджувальний ефект (об'єкт оподаткування включає податки, сплачені раніше); податок з доданої вартості сплачується на всіх етанах руху товарів, але об'єктом оподаткування є додана вартість.

Перевагами універсальних акцизів є те, що: універсальна ставка податку значно полегшує контроль з боку податкових органів; широка база оподаткування дає змогу рівномірно розподілити податковий тягар між різними групами товарів; вони забезпечують стійкі надходження в бюджет.

На відміну від податку з обороту, ПДВ позбавлений кумулятивного ефекту (ефекту нагромадження), бо нараховується він не на повну вартість товару, а лише на її частину - додану вартість.

Обчислення і стягнення ПДВ потребує чіткого визначення об'єкта оподаткування - доданої вартості.

Складовими повної вартості товару є: вартість основних засобів, сировини, матеріалів та послуг виробничого характеру; заробітна плата працівників, що виготовляють товар; при,уток

Є два методи обчислення доданої вартості: I (непрямий) - Повна вартість - Вартість сировини, матеріалів та послуг виробничого характеру; II (прямий) - Заробітна плата + Прибуток.

В Україні використовується перший (непрямий) метод.

Платниками ПДВ є всі юридичні особи та громадяни, що здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Платниками ПДВ є: особи у яких обсяг реалізації за останні 12 календарних місяців перевищує 300 тис.грн.; особи, які реєструються добровільно платниками ПДВ (річний обсяг з реалізації товарів не перевищує 300 тис.грн.); особи, які поставляють товари на митній території України з використанням глобальної або локальної комп'ютерних мереж; особи, які імпортують товари на митну територію України; особи, які надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів і витрат.

Об'єктом опадаткування с операції з: продажу товарів (послуг) на території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику; ввезення товарів (послуг) на територію України та отримання робіт, що надаються нерезидентам для їх споживання на території України; вивезення товарів за межі митної території України та надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажу за межами митної території України.

База оподаткування:

1) для операцій з продажу товарів визначається, виходячи з їх вартості з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, за винятком ПДВ, що включається в ціну товару;

2) для бартерних операцій визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайної ціни;

3) для імпортних товарів - це митна вартість з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, страхування, акцизного збору, ввізного мита (визначена вартість перераховується у національну валюту України за курсом, що діє на момент виникнення податкових зобов'язань);

4) для готової продукції, виготовленої з давальницької сировини і реалізованої в Україні - це договірна вартість з врахуванням акцизного збору, мита;

5) у випадку неповернення заставної тари відправнику протягом терміну позовної давності, вартість її включається до бази оподаткування отримувача;

6) для комісійної торгівлі товарів - це комісійна винагорода (націнка). Якщо ж платник продає товар, отриманий в межах договорів комісії, поруки, доручення, договірного управління, то базою оподаткування є продажна вартість товару.

10. Ставки та пільги з ПДВ

Ставки ПДВ - 20% до об'єкта оподаткування (який не включає ПДВ) та 0%.

Операції, що оподатковуються за 0% ставкою: експорт товарів та супутніх послуг; продаж товарів підприємствами роздрібної торгівлі, що розташовані на території України, в зонах митного контролю; надання транспортних послуг з перевезень пасажирів і вантажів за межами України; продаж переробним підприємствам молока чи м'яса живою вагою сільгоспвиробниками; поставки товарів підприємствами громадських організацій інвалідів.

Нульова ставка означає, що ПДВ з оборотів щодо вказаних товарів, робіт, послуг не нараховують і водночас платник податку має право ввести до складу податкового кредиту (відшкодувати) суму податку, отриманого в ціні придбаних товарів, робіт, послуг, сировини, матеріалів, які використовувались для виробництва і продажу товарів, робіт чи послуг, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Пільги з ПДВ:

I. Операції, що не є об'єктом оподаткування: з випуску та продажу цінних паперів; передачі майна згідно з умовами договору оренди, схову та його повернення після закінчення дії такого договору; оплата орендних платежів за умовами договору фінансового лізингу та за умовами договору-оренди житлового фонду; обігу валютних цінностей; надання послуг зі страхування; виплата грошових виграшів, призів, нагород; надання послуг з інкасації, касового обслуговування, залучення і розміщення та повернення грошових коштів зо договорами позики, депозиту; оплата вартості державних платних послуг що надаються фізичним і юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування; виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій; виплата дивідендів.

II. Операції, що звільнені від оподаткування: з продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями, спеціалізованими магазинами за переліком Кабінету Міністрів; з продажу і доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва; з продажу книжок вітчизняного виробництва, зошитів, підручників; з продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком Кабінету Міністрів; послуги з доставки пенсій та грошових допомог населенню; послуги з реєстрації актів громадського стану державними органами за переліком Кабінету Міністрів; з продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення аптеками; з продажу путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок в закладах за переліком Кабінету Міністрів; утримання дітей в дошкільних закладах, школах-інтернатах; утримання осіб в будинках престарілих та інвалідів; харчування дітей в школах, ПТУ та громадян в закладах охорони здоров'я; надання послуг з поховання; з продажу, передачі земельних паїв; надання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом; надання культових послуг та продаж предметів релігійного призначення; передача конфіскованого майна, скарбів у розпорядження державних органів; надання благодійної допомоги бюджетним установам.

При купівлі-продажу товару продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити : порядковий номер; назви та адреси покупця і продавця; дату відвантаження товару та дату його оплати; опис товарів і їх кількість; ціну продажу без ПДВ; ставку і суму ПДВ; загальну суму коштів, що підлягає сплаті з врахуванням податку.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис "без ПДВ" з відповідним посиланням на пункт Податкового кодексу України.

Податкова накладна виписується у двох примірниках: оригінал надається покупцю товару, а копія залишається у продавця. Податкова накладна дає право покупцю товару включити суми ПДВ, зазначені в ній, до складу податкового кредиту при заповненні податкової декларації.

Крім податкової накладної про сплату ПДВ можуть свідчити інші розрахунково-облікові документи: чеки, транспортні квитки, готельні рахунки та інші.

Податкове зобов'язання включає суми ПДВ, отримані або нараховані платником податку зв'язку з реалізацією товарів, робіт, послуг (з операцій, що оподатковуються за ставкою 20%); відстрочений ПДВ з імпорту, на який було оформлено податковий вексель; ПДВ з вартості робіт і послуг, отриманих від нерезидентів; ПДВ з готової продукції, виготовленої з давальницької сировини нерезидента і реалізованої в Україні.

Податковий кредит звітного періоду включає: суми ПДВ, сплачені або нараховані платником податку постачальникам у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься на валові витрати і основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації; ПДВ, сплачений митним органам; суму податкового векселя, погашеного в попередньому звітному періоді.

11.Акцизний збір: платники, об'єкти і ставки оподаткування

Акцизний збір (АЗ) - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається у ціну продукції. Як і ПДВ, сплачується він в кінцевому підсумку споживачами товарів. АЗ відносять до категорії специфічних акцизів, бо стягується за диференційованими ставками і має вузьку базу оподаткування..

В сучасних податкових системах АЗ звичайно поступається ПДВ і за значенням, і за обсягом надходжень до бюджету. Крім того, цей податок є дуже чутливим до зміни кон'юнктури ринку: в періоди економічних спадів надходження від акцизного збору в бюджет різко скорочуються, бо населення в першу чергу відмовляється від споживання тих товарів, які не є товарами першої необхідності.

АЗ було введено в Україні у 1992 році, разом з ПДВ він замінив податки з обороту і реалізації. Стягнення АЗ в Україні здійснюється на підставі Податкового кодексу України.

На відміну від ПДВ, цей податок сплачується не на всіх етапах руху товарів від виробника до споживача, а лише один раз: при реалізації товарів чи їх ввезенні в Україну. Об'єктом оподаткування при цьому виступає повна вартість товару чи митна вартість з врахуванням суми сплаченого мита.

Перелік підакцизних товарів і ставки АЗ затверджуються законами України.

Платниками АЗ є виробники та імпортери підакцизних товарів, а саме: суб'єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів, в тому числі із давальницької сировини; юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари у податкових агентів; суб'єкти підприємницької діяльності, що ввозять на митну територію України підакцизні товари; фізичні особи (громадяни України, іноземні особи та особи без громадянства), які ввозять на митну території України підакцизні товари в обсягах понад 200 EUR.

Об'єкти оподаткування АЗ: обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів шляхом їх продажу, обміну на інші товари, безоплатної передачі; обороти з реалізації товарів для власного споживання, крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів, а також для своїх працівників; вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах; митна (закупівельна) вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту або в порядку обміну чи безоплатної передачі.

Ставки АЗ є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів. Товари, що оподатковуються АЗ, прийнято називати підакцизними.

Групи підакцизних товарів: алкогольні напої, тютюнові вироби; транспортні засоби; нафтопродукти.

У світовій практиці акцизного оподаткування для визначення сум податку застосовують три види ставок: специфічна - податок встановлюється у твердих сумах з одиниці товару; адвалерна - ставка податку встановлюється у відсотках до вартості підакцизного товару; комбінована (змішана) - поєднання попередніх видів ставок.

Ставки АЗ диференціюються залежно від товарної групи і походження товару (вітчизняний чи імпортний).

АЗ, встановлений в іноземній валюті, сплачується у валюті України за валютним курсом НБУ, що діє на день подання вантажно-митної декларації.

12 Пільги, порядок обчислення і сплати акцизного збору

Звільняються від сплати податків: реалізація товарів на експорт за іноземну валюту; реалізація легкових автомобілів спеціального призначення (міліція, швидка допомога, пожежна і т.д.); реалізація автомобілів спеціального призначення для інвалідів, якщо їх вартість оплачується органами соціального забезпечення; товар, що імпортується на митну територію України, якщо з нього не справляється ПДВ (відповідно до законодавства); реалізація підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів (реалізації спирту етилового для виробництва ліків і ветеринарних препаратів).

Окремо виділяють пільги з АЗ на алкогольні та тютюнові вироби, зокрема, не підлягають оподаткуванню: експортовані за межі України за іноземну валюту; ввезені на територію України з метою показу чи демонстрації; ввезені фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодавством для безмитного ввезення цих товарів; що перевозяться через територію України транзитом; ввезені та конфісковані на території України, щодо яких не визначено власника, а також ті, що перейшли до держави за правом спадкоємства; які призначені для реалізації магазинами безмитної торгівлі (при відвантаженні їх українськими виробниками цієї продукції).

Датою виникнення податкових зобов'язань з АЗ вважається одна з подій, що відбулася раніше: або дата відвантаження товарів, або дата надходження коштів на рахунок платника податку.

Терміни сплати АЗ: підприємства-виробники алкогольних напоїв - на третій робочий день після здійснення обороту;СПД, які отримали спирт етиловий для переробки на іншу підакцизну продукцію - протягом 90 календарних днів з дня отримання спирту; підприємства - виробники тютюнових виробів - до 16 числа наступного за звітним місяця; підприємства вторинного виробництва - при придбанні акцизних марок; власники тютюнових виробів та виноматеріалів з давальницької сировини - не пізніше дня одержання готової продукції;імпортери - із сплатою митних платежів.

Важливою особливістю справляння акцизного збору з алкогольних напоїв та тютюнових виробів є обов'язкове маркування таких підакцизних товарів.

Кожна марка АЗ на алкогольні напої повинна мати окремий номер та найменування виду продукції відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок АЗ, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого КМУ.

Марка АЗ - спеціальний знак, наявність якого підтверджує сплату АЗ, а також легальність ввезення та реалізації на території України алкогольних напоїв чи тютюнових виробів.

13 Мито: суть, види, ставки

Розвиток митної справи в Україні відбувається в напрямі уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.

Загальне керівництво митною справою в Україні здійснюють:

Верховна Рада України - визначає основні напрями митної політики, структуру системи органів державного регулювання митної справи, встановлює ставки мита, спеціальні митні зони та митні режими на території держави.

Кабінет Міністрів України - забезпечує здійснення митної політики відповідно до законів, встановлює розміри митних зборів, проводить переговори та укладає міжнародні договори України.

Державна митна служба України - здійснює безпосереднє керівництво митною справою в державі.

Митна служба в Україні включає три рівні: Державний митний комітет України; регіональні митниці; митниці.

Переміщення товарів через митну територію України підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, що передбачає обов'язкове декларування товару та сплату мита і митних платежів.

Мито займає особливе місце в системі непрямих податків. По-перше, сфера застосування мита - зовнішньоекономічні операції, тобто воно не справляється при здійсненні операцій з продажу товарів, робіт (послуг) всередині країни. По-друге, мито, поряд з фіскальною складовою, має потужний регулятивний потенціал. За допомогою цього податку можуть бути створені сприятливі умови для розвитку національних товаровиробників, здійснюється вплив на формування раціональної структури експорту та імпорту, забезпечуються справедливі умови конкуренції на внутрішньому ринку країни. Мито відіграє важливу роль в структурній перебудові економіки країни, сприянні інтеграції національної економіки в світовий економічний простір.

До недоліків мита слід віднести незалежність його розміру від доходів платника, що збільшує нерівність оподаткування та податкове навантаження, особливо для малозабезпечених верств населення, які виступають кінцевими споживачами імпортних товарів.

Мито - непрямий податок що, стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон країни, тобто ввозяться, вивозяться, чи прямують транзитом. Введення мита може мати на меті кілька цілей: фіскальні, економічні, політичні. імпорту. Контроль за правильністю та своєчасністю сплати мита здійснюють митні органи України, а також податкові інспекції. В митній справі застосовують 2 категорії: мито - непрямий податок, що надходить до державного бюджету; митні збори - плата за виконання митницею своїх обов'язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України. Платники мита - будь-які юридичні та фізичні особи, котрі здійснюють переміщення Об'єкт оподаткування - митна вартість товарів або інших предметів, які переміщуються через митний кордон. В Україні порядок справляння мита регулюється Митним кодексом України. Оподатковувані товари зведено в товарну класифікаційну схему, що базується на Гармонізованій системі кодування товарів. Митний кодекс - зведений документ про ставки мита та порядок оподаткування. Одне з головних завдань митних органів - визначення тарифної позиції, якій відповідає товар або предмет, що перетинає митний кордон. В Україні застосовується така класифікація мита: за напрямом руху товарів: ввізне, вивізне, транзитне; за обмеженням імпорту або експорту: спеціальне; антидемпінгове; компенсаційне; за ступенем сприяння імпорту: преференційне; пільгове; повне; за періодом дії: постійне; сезонне.

...