Головні питання податкової системи

Види ставок мита: адвалерні - нараховуються у % до митної вартості товарів та предметів, які обкладаються митом; специфічні - нараховуються у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом; комбіновані - поєднують два попередні.

14 Механізм справляння ввізного та вивізного мита

податок акцизний збір мито

Ввізне мито - нараховується на товари та інші предмети при їх ввезені на митну територію України.

Диференціація ввізного мита: до товарів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів, застосовуються преференційні ставки ввізного мита; до товарів, що походять з країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита (Австрія, Італія, Польща, СІЛА, Німеччина, Франція); для решти товарів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита

На окремі товари може встановлюватись сезонне ввізне і вивізне мито на термін не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Для захисту економічних інтересів України, можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне як засіб захисту українських виробників; як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України в об'ємі та за таких умов, що заподіюють значну шкоду національному товаровиробнику; антидемпінгове - у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що заподіює шкоду національному товаровиробнику; компенсаційне - у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидного імпорту, що заподіює шкоду національному виробнику; у разі вивезення за межі митної території України товарів для виробництва, переробки, продажу яких надавалась державна субсидія, якщо таке ввезення заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Нарахування мита на товари, що підлягають митному обкладанню, проводиться на базі митної вартості. При визначенні митної вартості до її складу включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів, яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів); на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості; резервний.

Вивізним митом оподатковуються: продукція тваринництва та харчової промисловості; продукти рослинного походження; деякі види сировини та корисних копалин.

Ставки митних зборів при оформленні товарів пов'язані з митною вартістю. Якщо митна вартість товару:

до 100$ - митний збір не справляється;

від 100$ до 1000$ - митний збір складає 5$;

більше 1000$ - митний збір встановлений у розмірі 0,2% від митної вартості товару.

Законодавством передбачено пільги щодо сплати мита. Основними видами митних пільг є: звільнення від сплати мита; зниження рівня митного обкладання; пільгові режими при перетині кордону спеціальних митних зон; тарифні преференції.

Митні преференції передбачають звільнення від сплати мита. Від сплати мита звільняються: транспортні засоби, які здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів; предмети матеріально-технічного постачання та спорудження, паливо, сировина, що вивозяться за межі України для забезпечення діяльності українських суден, які ведуть морський промисел; валюта України, іноземна валюта та цінні папери; товари та інші предмети, що стали в результаті пошкодження до пропуску їх через митний кордон України непридатними для використання; предмети, які користуються правом безмитного ввезення чи вивезення згідно з міжнародними договорами України; товари та інші предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки чи переробки; товари та інші предмети іноземного походження, які вивозяться назад за межі митної території України без обробки чи переробки (тобто ті, які тимчасово ввозилися і були обкладені митом при первісному ввезенні, крім транспортних засобів); інші товари та предмети, що визначені законами України.

Від обкладання вивізним митом звільняються: товари, роботи, послуги, які вивозяться суб'єктами підприємницької діяльності в межах експортних квот, а також товари, що повністю вироблені з давальницької сировини, яка була попередньо імпортована.

Громадянам заборонено вивезення за межі митної території України: предметів, на які встановлюються державні дотації (крім предметів особистого користування);

предметів промислового призначення (обладнання, комплектуючі), що застосовуються у виробничій сфері, перелік яких визначається КМУ; коштовних металів, коштовного каміння та виробів з них, культурних цінностей з метою їх відчуження.

Сума мита, належна до сплати, перераховується через банківські установи на рахунки митних органів, що здійснюють митне оформлення товарів, або вноситься готівкою в касу митного органу, який 10 числа кожного місяця перераховує одержані суми до бюджету. При несплаті суми мита у встановлений термін, нараховується пеня за кожний день прострочення сплати в розмірі 0,2% суми недоплати.

15 Податок на прибуток підприємств. Валовий дохід

Системи прямих податків регулює доходи юридичних і фізичних осіб на відміну непрямих податків, які впливають на ціни. Важливим елементом системи прямих податків є прибуткове оподаткування, яке залежно від платників податку класифікується на два види: оподаткування юридичних осіб і оподаткування фізичних осіб.

Оскільки доходи підприємств мають продуктивний характер та спрямовуються переважно на розвиток виробництва, дуже важливим є встановлення оптимальної ставки податку на прибуток.

Платниками при сплаті податку на прибуток підприємств є резиденти та нерезиденти, їх філії, відділення та представництва, які отримують доходи в України.

Об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається як різниця між сумою скоригованого доходу і сумою валових витрат та амортизації:

П = ВД - ВВ - А ,

де П - прибуток до оподаткування; ВД. - скоригований валовий дохід; ВВ - валові витрати; А - амортизація.

Скоригований валовий дохід розраховується шляхом сумування всіх доходів за мінусом тих, що до їх складу не включаються.

Валовий дохід - загальний дохід підприємства від усіх видів діяльності, отриманий протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, як на території України, так і за її межами.

Валовий дохід включає: доходи від продажу товарів (робіт, послуг); доходи від продажу цінних паперів, крім їх первинного розміщення; доходи від проведених банківських, страхових та інших послуг, торгівлі валютними цінностями; доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від не-резидентів, процентів, роялті (компенсація за використання прав інтелектуальної і промислової діяльності), володіння борговими вимогами, здійснення лізингових операцій; доходи минулих періодів, виявлені у звітному періоді суми безповоротної фінансової допомоги, суми отриманих штрафів, пені, неустойки, отримані платником податку у звітному періоді До валового доходу не включаються: сума коштів або вартості майна, отримані платником як компенсація за примусове відчуження державою майна платника податку; за рішенням суду як компенсація витрат або збитків, понесених платником внаслідок порушення його прав та інтересів (за умови, що такі збитки не були віднесені до валових витрат); сума коштів у частині надмірно сплачених податків, що повертаються з бюджету, якщо такі суми не були віднесені до валового доходу; сума коштів чи майна, що надходять платнику у вигляді інвестицій у корпоративні права, емітовані платником; сума одержаного емісійного доходу; дивіденди, отримані платником, що були вже оподатковані; кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних угод.

Валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, які платник придбає для подальшого використання в господарській діяльності. До валових витрат включаються: витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції, охороною праці; витрати за операціями з борговими зобов'язаннями та валютними цінностями; витрати за операціями з основними фондами та нематеріальними активами; витрати за іншими операціями (збитки, сплата процентів по депозитах); суми коштів, внесені до страхових резервів; суми валових витрат попередніх періодів, що виявлені в даному періоді зменшення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей проведення аудиту; суми внесених податкових зборів (за деякими обмеженнями) добровільні внески.

До валових витрат не включаються: витрати, не пов'язані з веденням виробничої діяльності; придбання лотерей, витрати по основних фондах і нематеріальних активах, які підлягають амортизації; сплата вартості торгових патентів, сплата пені, штрафів, неустойки виплата дивідендів виплата емісійного доходу. Окремо в Законі виділяють витрати подвійного призначення: на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, харчуванням; пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності; природоохоронного призначення; зі страхування; на службові відрядження; на проведення рекламних заходів; на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів для ведення господарської діяльності на гарантійний ремонт товарів; на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури; на виплату заробітної плати та відрахування у соціальні фонди.

16. Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств

Згідно із Податковим кодексом України 01.04.2011 базова ставка податку на прибуток встановлена у розмірі 23 % від об'єкта оподаткування, яким є оподатковуваний прибуток. Однак Кодексом передбачені й інші ставки, які застосовуються залежно від виду діяльності суб'єкта господарювання.

Нарахований податок на прибуток зменшується на: суму авансових внесків; донараховану суму податку за актами перевірок поточного року; суму податку, нараховану юридичною особою до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій (у випадку сплати консолідованого податку); суму податку від прибутку, отриманого за кордоном, якщо розмір податку не перевищує визначеного граничного розміру заліку; суму податку, сплаченого з пасивного прибутку; суму податку на процент по операціях з безстрокових ЦП, внесеного платником до бюджету; вартість торгових патентів; суму коштів та матеріальних активів, спрямованих платником на будівництво житла для військовослужбовців в межах нарахованих податкових зобов'язань, але не більше фактично отриманого прибутку звітного періоду; суму податку, сплаченого за дивіденди.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. При цьому використовують такі податкові періоди: календарний квартал; календарне півріччя; календарні три квартали; календарний рік.

Датою збільшення валових витрат підприємства вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбулася будь-яка з подій, що настала раніше:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, а в разі їх придбання за готівку - день її видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування товарів чи фактично отриманих результатів робіт.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбулася будь-яка з подій, що настала раніше:

- або дата зарахування коштів від покупців на банківський рахунок, а в разі продажу товарів за готівку - дата оприбуткування в касі платника податку;

- або дата відвантаження товарів чи фактичного надання робіт, послуг платнику податку.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету, визначається за формулою:

ПП = ОП х Спп - АВ - Пп, де

ПП- сума податку з прибутку, що підлягає сплаті в бюджет;

ОП - оподатковуваний прибуток;

Спп - ставка податку на прибуток;

АВ - авансовий внесок, що підлягає сплаті при виплаті дивідендів;

Пп - плата за патент (якщо підприємство здійснює ті види діяльності, які підлягають патентуванню).

Декларація з податку на прибуток подається щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) кварталу.

Платники податків зобов'язані у строки, визначені законом, подати до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності. Згідно з законом, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з врахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового періоду. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року в складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

17. Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований податок для сільськогосподарських товаровиробників запроваджено Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (від 17 грудня 1998р.) з метою спрощення системи та механізму оподаткування в галузі сільського господарства.

Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) - це податок, який не змінюється протягом визначеного законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Платники ФСП звільняються від сплати: податку на прибуток підприємств; плати за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб с/г); збору на обов'язкове соціальне страхування; збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України.

Інші податки і збори (обов'язкові платежі), визначені Податковим кодексом України, сплачуються с/г товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

ФСП має на меті стимулювання с/г товаровиробників і є одним із напрямів їх податкової підтримки. Особливість ФСП проявляється у його специфічних рисах.

Особливості ФСП: порядок сплати податку враховує сезонність с/г виробництва; може бути класифікований як окладний податок, ставка якого визначається незалежно від обсягів бюджетних надходжень від цього податку; податкові зобов'язання визначаються площею с/г угідь та не зв'язані з кінцевими показниками виробничо-господарської діяльності с/г товаровиробників; на відміну від усіх інших альтернативних систем оподаткування, не обмежує платників у здійсненні будь-яких дозволених законодавством видів підприємницької діяльності; сплачується в рахунок восьми загальнодержавних та одного місцевого податків і зборів. Позитивним наслідком цього є відповідне скорочення податкової звітності. Сума податку може бути обчислена прямим множенням площі с/г угідь на відповідну податкову ставку, що значно спрощує процедуру складання розрахунку.

Обов'язковою умовою для переходу на сплату ФСП є те, що сума, одержана від реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів їх переробки, за попередній звітний рік мас перевищувати 75 % загальної суми валового доходу підприємства.

Платниками ФСП є: с/г підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України; селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом с/г продукції; власники земельних ділянок та землекористувачі.

Валовий дохід від реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів їх переробки включає: вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного виробництва; вартість реалізованої с/г сировини власного виробництва, виготовленої на власних переробних підприємствах; вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сировини на давальних умовах. Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за власною ініціативою, якщо вона подає письмову заяву і прийняте відповідне рішення податкового органу за місцем реєстрації такого платника.

Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за власною ініціативою, якщо вона подає письмову заяву і прийняте відповідне рішення податкового органу за місцем реєстрації такого платника.

Об'єкти оподаткування: площа с/г угідь; площа земель водного фонду, які використовуються рибальськими господарствами.

Ставка ФСП з 1 гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 року, відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка може уточнюватися згідно з законодавством станом на 1 січня поточного року.

Платники податку визначають суму ФСП на поточний рік і подають розрахунок в органи Державної податкової служби за місцем знаходження до 1 лютого поточного року.

У разі зміни об'єкта оподаткування протягом року платник подає новий загальний розрахунок за місцем своєї реєстрації і за місцем розташування земельної ділянки без нарахування штрафів.

Контроль за своєчасним і повним надходженням сум ФСП здійснюють органи Державної податкової служби.

Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум ФСП згідно із законодавством України.

18. Податок з доходів фізичних осіб

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) -плата фізичної особи, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи.

Платниками ПДФО є: резиденти, які отримують доходи як з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платниками податку нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України та мають дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародними договорами.

Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна , інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Об'єкт оподаткування резидента: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід; доходи з джерелом їх походження в Україні, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження в Україні; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження в Україні; доходи з джерелом їх походження в Україні, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним курсом НБУ, чинним на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах, об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за формулою:

К=100:(100-Сп),

де К - коефіцієнт; Сп ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається, виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму: ПДВ, якщо особа, яка здійснює таке нарахування є платником ПДВ; акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надмірно витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений термін.

Доходи, що включаються до загального місячного оподатковуваного доходу: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди; вартість подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню;частина доходів від операцій з майном; сума заборгованості платника податку, за якою минув термін позовної давності; доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності; дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної чи моральної шкоди; дохід від надання майна в оренду або суборенду; дохід у вигляді вартості успадкованого майна, що підлягає оподаткуванню; дохід у вигляді процентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів; та ін.

19. Податкові соціальні пільги та податковий кредит

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерела на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги, розмір якої визначається соціальним статусом отримувача: (50; 150; та 200%)

Якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше зазначених підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платникові податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Якщо платник податку змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, він зобов'язаний надати працедавцеві за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

За місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) податкова соціальна пільга застосовується без подання заяви про застосування пільги.

Слід зазначити, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на І січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.

Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у за 'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату ПДВ та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за звітний рік.

Суми витрат мають бути документально підтверджені та відображені в податковій декларації. Право податкового кредиту на наступні періоди не переноситься. Загальна сума податкового кредиту не може бути більша за суму річного оподатковуваного доходу, отриманого як заробітна плата.

Формула для розрахунку суми процентів за іпотечний кредит, яка включається до складу податкового кредиту платника: Частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту = Сума процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення * К.

К = ( Мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100м² / фактична загальна площа житла, яке будується платником податку за рахунок іпотечного кредиту, м²)

Податок підлягає сплаті до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платникові податку особою, що його нараховує, то податок підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку.

Платники податку звільняються від обов'язків подання декларації у таких випадках: якщо станом на кінець звітного року вони; перебувають на строковій військовій службі; перебувають у розшуку; є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утримання інших осіб та/або держави; станом на кінець граничного строку подання декларації перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав.

20.Єдиний податок: платники, ставки та база оподаткування

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва запроваджена з метою державної підтримки малого підприємництва в Україні.

Законодавчою базою є Податковий кодекс України

Єдиний податок сплачується суб'єктами малого підприємництва (СМП) - юридичними особами.

Середньооблікова чисельність працівників для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, хто працює за договорами та за сумісництвом, та працівників філій, відділень та відокремлених підрозділів.

Податки і збори, від сплати яких звільняються СМП: податку на прибуток; плати за землю; збору за спеціальне використання природних ресурсів; комунального податку; ПДВ; зборів на обов'язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування; плати за патенти; одатку на промисел; зборів на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

На спрощену систему оподаткування не можуть бути переведені: довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; ті, на кого поширюється дія Закону України „Про патентування підприємницької діяльності'' (сфера грального бізнесу, торгівля іноземною валютою, надання побутових послуг); суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких більше 25 % належить не суб'єктам малого бізнесу.

У разі здійснення операцій з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів та їх залишкового вартістю на момент продажу.

СМП самостійно обирає одну зі ставок єдиного податку - 6% уразі сплати ПДВ та 10% без ПДВ.

Звітний період при спрощеній системі оподаткування дорівнює податковому кварталу. Щокварталу СМП подають у ДПІ такі документи:

розрахунок про сплату єдиного податку;

декларацію про сплату ПДВ (у разі обрання ставки 6 %);

платіжне доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

СМП зобов'язаний вести Книгу обліку доходів і витрат та касову книгу.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються ДПА України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності СМП подає письмову заяву до органу ДПС за місцем реєстрації. При цьому СМП зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не менше одного разу на календарний рік.

Орган ДПС зобов'язаний протягом 10 робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності та повернення до раніше встановленої системи оподаткування СМП можуть здійснювати з початку наступного звітного кварталу у разі подання відповідної заяви до органів ДПС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного кварталу.

21.Спрощена система оподаткування фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності

СМП - фізичні особи у яких за рік чисельність працівників не перевищує 10 осіб і виручка від реалізації не більше 500 тис. грн..

Особи, які не можуть бути переведені на спрощену систему оподаткування: фізичні особи, які здійснюють діяльність з придбанням спец патенту; фізичні особи - СПД, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними, тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами; фізичні особи, які здійснюють діяльність у сфері грального бізнесу; Фізичні особи, які займаються виробництвом та імпортом підакцизних товарів; Фізичні особи, які займаються обміном іноземної валюти.

Ставка податку: 20-200грн за календарний місяць. Якщо використовується наймана праця то єдиний податок збільшується на 50% за кожну особу.

Для визначення результатів власної підприємницької діяльності платник єдиного податку використовує Книгу обліку доходів і витрат.

Терміни подання звітності: щокварталу протягом 5 днів після закінчення звітного кварталу та щомісяця до 20 числа.

22.Фіксований податок. Податок на промисел

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть стати платниками фіксованого податку, якщо вони придбали патент за умов, вказаних нижче: продаж товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках зі сплатою ринкового збору; кількість працівників, які перебувають із платником податку в трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти; валовий дохід платника податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відсутність торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України підприємець подає заяву до ДПІ.

Термін дії патенту - від 1 до 12 календарних місяців. Протягом З робочих днів податкові органи видають патент. Фіксований податок сплачується до отримання патенту.

Ставка фіксованого податку на всій території України становить 100 грн. Органи місцевого самоврядування встановлюють податкові ставки у фіксованій сумі від 20 до 100 грн.

Якщо підприємець використовує найману працю, то розмір податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Платники фіксованого податку щокварталу подають декларацію про доходи за наслідками кожного звітного періоду і звільняються від обов'язку вести облік доходів і витрат.

Податок на промисел включено в перелік загальнодержавних податків.

Платниками податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства - як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні (якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів)

Об'єкт оподаткування - сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні. - за місцем продажу товарів

Для обчислення суми вартості товарів з метою оподаткування фізична особа подає в податкову інспекцію декларацію, в якій відображається перелік товарів для продажу та їх вартість.

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі зазначеної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає.

Строк дії патенту - від 3 до 7 днів.

Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового патенту.

23.Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Справляння податку з власників транспортних засобів регулюється Податковим кодексом України .

Платники - юридичні і фізичні особи: ті, що проживають в Україні і іноземці, які мають зареєстровані в Україні транспортні засоби.

Об'єкти - трактори колісні, автомобілі (крім тих, що перевозять пасажирів і вантажі), мотоцикли, яхти, судна парусні і човни моторні.

Не є об'єктами оподаткування: трактори на гусеничному ходу; автомобілі спеціального призначення (швидка допомога, міліція, пожежна і т.п.); вантажні та самохідні транспортні засоби, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення нагороткі відстані.

Пільги для юридичних осіб: підприємства автомобільного транспорту, зайняті перевезенням пасажирів з визначеним тарифом оплати за проїзд ; установи та організації, які фінансуються з бюджету; сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують 50% податку за колісні трактори, автобуси і спеціальні машини для перевезення не менше 10 осіб

Пільги для фізичних осіб: громадяни пільгових категорій - за 1 легковий автомобіль з об'ємом двигуна менше 2,5 тис. см³ або за один мотоцикл до 650 см³; з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи та потерпілі від неї 1 - 4 категорій; ветерани війни і праці; громадяни, які володіють легковими автомобілями, вживаними на території СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно - 50% транспортного тарифу.

Ставки податку на транспортні засоби встановлено у гривнях зі 100 см³ об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВт потужності двигуна або 100 см довжини.

Юридичні особи сплачують податок: за придбані протягом року транспортні засоби: перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу; за транспортні засоби, зняті протягом року з обліку податок не повертається.

Юридичні особи сплачують податок щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає, за звітним кварталом.

Фізичні особи сплачують податок перед реєстрацією транспортних засобів, а також: перед їх технічним оглядом щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд. Якщо транспортні засоби придбано в другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі сплаченої суми. Обчислюється податок безпосередньо платником.

Подання розрахунку законодавством не передбачене.

24. Плата за землю

Податок на землю - це прямий податок, яким обкладаються громадяни України, іноземні громадяни та юридичні особи, які мають право власності на землю. Плата за землю справляється у двох формах: земельний податок та орендна плата. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в т.ч. на умовах орен Суб'єктом плати за землю є власник землі або землекористувач, в т.ч. орендар Орендна плата розглядається як одна з форм плати за землю. Коли земельна ділянка орендується у громадян чи юридичних осіб, земельний податок сплачується орендарем. Орендар при цьому сплачує орендодавцю орендну плату, яка фактично компенсує сплату земельного податку. Якщо орендується земля державної чи комунальної власності, орендна плата сплачується орендарем до відповідного бюджету. Орендодавцем є організація місцевого самоврядування. Розмір орендної плати за землю, що є державною чи комунальною власністю, не може бути менший за розмір земельного податку. Грошова оцінка земельної податку щороку на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації.

Плата за землю є диференційована в залежності від призначення землі: землі сільськогосподарського призначення, населених пунктів, надані для промислових підприємств, транспорту, зв'язку і т. п.

Чинним законодавством передбачено два варіанти визначення розміру земельного податку.

За наявності грошової оцінки землі сума податкових зобов'язань визначається шляхом множення грошової оцінки одиниці площі земельної ділянки на її розмір та на ставку податку , визначену в процентах до грошової оцінки землі.

У випадку відсутності грошової оцінки землі застосовуються фіксовані ставки плати за землю, встановлені у гривнях на одиницю площі земельної ділянки. При цьому податкові зобов'язання визначаються як добуток площі земельної ділянки на встановлену ставку з урахуванням коригуючих коефіцієнтів.

Ставка податку залежить від площі землі і її грошової кадастрової оцінки.

Плата за землю сплачується у % від грошової оцінки земельної ділянки у певних розмірах.

Ставки земельного податку у процентах до грошової оцінки землі:

землі сільськогосподарського призначення (- для ріллі, сіножатей, пасовищ - 0,10%; - для багаторічних насаджень - 0,03%);

землі населених пунктів, грошову оцінку яких проведено - 1,0 %;

3) земельні ділянки, надані для підприємств промислового призначення, транспорту, зв'язку- 5.0%;

4) земельні ділянки в тимчасове користування на землю природо охоронного, рекреаційного та історико-гіриродничого значення - 50%;

земельні ділянки, які входять до земельно-лісового фонду - 0,3%;

земельні ділянки, які знаходяться на землях водного фонду - 0,3%;

сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені 0,1 %;

9) земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, а також земельні ділянки Збройних сил України та інших військових формувань (за винятком земель військових сільськогосподарських підприємств) - у разі використання їх не за призначенням - 0.02%.

Для земель, грошова оцінка яких не встановлена, плата за землю справляється у копійках за 1 м2 площі, залежно від чисельності населення та місцезнаходження ділянки.

Крім ставок податку ще є ряд коефіцієнтів, що застосовуються залежно від розташування і функціонального призначення землі. Ставки земельного податку індексуються згідно з Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.

25. Місцеві податки

До повноважень місцевого самоврядування належить встановлення та справляння місцевих податків і зборів, а саме: запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавством;встановлювати ставки у межах граничних розмірів, передбачених законодавством; запроваджувати податкові пільги для окремих платників.

Причому, вони визначають види цих податків і зборів, їх граничні розміри, об'єкти оподаткування і джерела сплати відповідно до Податкового кодексу України.

Оподаткуванню ними підлягають як юридичні і фізичні особи України, так і іноземні особи. Особливістю справляння місцевими податками і зборами є те, що :

вони включаються до складу валових витрат суб'єкта господарювання, таким чином зменшуючи прибуток до оподаткування;

вони відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

В Україні справляється тільки 2 місцевих податки: комунальний податок, податок з реклами. Комунальний податок сплачують юридичні особи усіх форм власності, що знаходяться в Україні. Від його сплати звільнено бюджетні установи, організації, планово-дотаційні та сільськогосподарські підприємства. Об'єктом оподаткування є добуток середньоспискової чисельності працюючих на неоподаткований мінімум доходів громадян. Ставка податку - 10% від об'єкта оподаткування. Терміни сплати - щомісячно. Податок з реклами сплачують суб'єкти підприємницької діяльності - замовники (рекламодавці), виробники та розповсюджувачі реклами. Податок стягується з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються за допомогою засобів масової інформації, афіш, плакатів, рекламних щитів, чи друкуються на спортивному одязі чи майні. Граничний розмір податку не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час. Податок сплачується одночасно із оплатою послуг за встановлення і розміщення реклами. До інших податків відносять: збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право використання місцевої символіки; Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі сфери послуг; збір з власників собак та ін..

26. Зміст та ознаки ухилення від оподаткування

Однією з характерних рис оподаткування є його примусовість, саме тому платник податку, у свідомості якого власні економічні інтереси переважають над загальнодержавними, різними шляхами намагається мінімізувати суму сплачених податків.

Уникнення податків та ухилення від їх сплати притаманні будь-якому суспільству. Причиною цього є очевидний вплив податків на доходи і витрати платників при недостатньому усвідомленні ними вигод від споживання суспільних благ, що фінансуються за рахунок податкових платежів.

Ухилення від оподаткування - це форма зменшення податкового навантаження, за якої платник податків свідомо чи необережно уникає сплати податкового зобов'язання чи зменшує його розмір, порушуючи чинне законодавство . Розрізняють легальне та нелегальне ухилення від оподаткування.

Уникнення податків - це легальний шлях зменшення податкових зобов'язань, який грунтується на використанні законодавчих можливостей шляхом зміни своєї діяльності.

Ухилення від податків - це нелегальний шлях зменшення податкових зобов'язань, який базується на адміністративно-кримінальних методах приховування обліку доходів і майна та створення бухгалтерської і податкової звітності.

Вітчизняні економісти виділяють 2 способи ухилення від сплати податків: податкові пільги та податкові лазівки.

Найбільше розповсюдженими способами ухилення оподаткування в Україні є пільги. Умовно податкові пільги можна розділити на вилучення, знижки і податкові кредити.

Податкові лазівки, як другий спосіб уникнення від сплати податків, прийнято розділяти на зміщення доходу, відкладання доходу і податковий арбітраж.

І) Зміщення доходу передбачає переведення платником податку доходу під низьку граничну ставку податку в умовах податкової структури із зростаючими граничними ставками.

2)Відкладання доходу, або перенесення терміну сплати податку на більш пізніший час. Мається на увазі можливість платника податку переносити терміни визнання доходу і сплати податку, використовуючи можливості, надані законодавством, або визнання доходів і видатків по принципу першої із подій, що відбулася раніше.

3)Податковий арбітраж: - ще одна з різновидностей податкових лазівок, яка передбачає випадки оподаткування різних об'єктів і платників податків за різноманітними нормами. Іншими словами, податковий арбітраж - це теж саме, що й «податкове сховище», тобто країни з пільговими режимами оподаткування, або «податковий оазис», тобто території (або зони) з пільговим режимом оподаткування в межах однієї країни.

27. Причини, способи і методи ухилення від оподаткування. Перекладання податків

Дослідження західних економістів вказують на те, що рівень ухилення від оподаткування залежить, в основному, від таких чинників: економічних; політичних; історичних; психологічних..

Причини виникнення ухилення від оподаткування поділяють на три умовні категорії: правові - нестабільність і складність податкового законодавства; економічні - високі податкові ставки і неможливість для деяких платників вчасно і повно сплачувати податки; моральні - низька правова культура, неприязне ставлення до наявної податкової системи, корисність платників податків

Сукупність вищенаведених причин і недоліків становлять потенційну загрозу державі, що виявляється в таких формах: загроза національній економіці ; загроза розвитку; соціальна загроза; загроза демократичним цінностям та суспільним інститутам.

Найпоширенішими способами ухилення від сплати податків є: ненадання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків і т.д.); приховування об'єктів оподаткування; заниження об'єктів оподаткування; заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів; приховування факту втрати підстав для отримання пільг з оподаткування

Широке розповсюдження порушень податкового законодавства викликане впливом таких факторів: недоліки соціально-економічного характеру (скорочення промислового виробництва; зростання цін; зниження платоспроможності населення; інфляційні процеси; криза платежів); недоліки організаційно-управлінського характеру (недосконалість системи обліку платників податків і контролю за їх діяльністю; недостатній рівень юридичної та економічної підготовки працівників податкових інспекцій; та ін.) недоліки нормативно-правового характеру (нестабільність податкового законодавства; невідповідність нормативних документів із питань оподаткування; неврегульованість питань, пов'язаних з моментом вступу нормативного документа в дію).

Процес перекладання податків має давню історію, він застосовувався ще в середні віки, особливо платниками податків.

Перекладання податків - це процес такої зміни цін на товари па послуги, при якому платник отримує: можливість повністю чи частково перекласти податкове навантаження па інших осіб (на своїх покупців чи постачальників). Існують податки, перекладання яких закладено законодавцем вже в механізмі їх стягнення (непрямі податки), інші податки передбачають податкове навантаження саме на платника (прямі податки).

28.Податкова політика в системі державного регулювання економіки.

Розвиток ефективної податкової системи будь-якої держави залежить від умов економічного розвитку держави та здійснюваної податкової політики.

Податкова політика виступає невід'ємною складовою фінансової політики держави. Фінансова політика включає фіскальну політику і грошово-кредитну (монетарну) політику.

Фіскальна політика характеризує дії держави щодо централізації частини виробленого ВВП та його суспільного використання. Вона здійснюється шляхом впровадження різноманітних методів мобілізації державних доходів та розподілу цих коштів за окремими напрямами державних видатків.

Податкова політика характеризує діяльність держави у сфері оподаткування - встановлення видів та співвідношення податків, визначення платників та підходів до них (уніфікований чи диференційований), встановлення ставок оподаткування, надання податкових пільг тощо.

Податкова політика включає запровадження, правове регламентування та організацію справляння податків, податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Вона відображає як потреби держави в коштах, так і вплив податків на діяльність підприємств і громадян.

Виходячи із загальної фінансової політики держави, визначаються головні принципи організації податкової політики.

Розрізняють дискреційну та антидискреційну політику. Дискреційна характерна для періоду; коли економіка держави перебуває на стадії спаду (держава зменшує ставки податків або надає податкові пільги). Антидискреційна має здатність саморегулюватися при зміні економічного циклу (при збільшенні виробництва товарів і ВНП автоматично зростає розмір податкових платежів до бюджету).

Державні структури повинні проводити таку податкову політику, яка б оптимально поєднувала інтереси держави і окремих платників. Це досягається за допомогою наукового поєднання нижче наведених критеріїв: фіскальної достатності; економічної ефективності; соціальної справедливості; стабільності ;гнучкості.

Податкова політика залежна від соціально-економічної доктрини держави, від стану економіки, може мати різнобічні форми здійснення.

У фінансовій науці виокремлюють такі форми податкової політики: політика максимальних податків; політика економічного розвитку; політика виважених податків.

Розрізняють такі напрямки податкової політики: держави: стимулюючу - застосовується під час виходу з кризи (стимулювання економічного росту та зайнятості ); стримувальну - застосовується під час економічного зростання (стимулювання і корекції попиту).

Ефективність податкової політики - це дієвість обраних інструментів податкової політики при визначенні часу, упродовж: якого відбувається реалізація такої політики

29. Неподаткові платежі, їх види та характеристика

Доходи Державного бюджету України згідно з Бюджетним кодексом класифікують за такими розділами: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; офіційні трансферти; цільові фонди.

...