Фінансовий аналіз діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький державний університет обліково-фінансового управління

Кафедра: Фінанси

ЗВІТ ПРО ВИРОБНИЧУ ПРАКТИКУ

Віконав:

Федоренко Сергій Олександрович

Донецьк, 2011 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗФГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІКАРНІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ - ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ, ФУНКЦІЇ, ПРАВА І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3. СТВОРЕНЯЯ ЄФЕКТИВНОЇ СИТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК 1

ДОДАТОК 2

ДОДАТОК 3

ВСТУП

При управлінні діяльністю будь-якого підприємства в сучасних умовах господарювання однієї з головних цілей його функціонування є забезпечення виживаності підприємства на ринку і поліпшення його добробуту.

Важлива роль в реалізації цього завдання відводиться фінансовому аналізу діяльності підприємства. З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани, приймаються управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства і його підрозділів.

Практика є одним з важливіших видів навчального процесу. Метою практики є поєднання теоретичної підготовки студентів з практичними діями, придбання навичок та досвіду самостійної роботи шляхом використання сучасних засобів, прийомів, процесів, процедур, що властиві майбутній професії у реальних умовах, збір нормативно-довідкових і інформаційних матеріалів що відповідають за закріплення та поглиблення теоретичних знань, набуття практичних навичок з організації фінансів та правової діяльності, оволодіння навичками самостійної практичної діяльності, придбання практичного досвіду роботи на одній з посад за спеціальністю «Фінанси» на підприємствах, у його структурних підрозділах чи фінансових установах, розвиток науково-дослідної роботи студентів.

Воробнича практика проходитиме у державній ветеринарній лікарні м. Сніжне, у бухгалтерському відділі.

Завданнями практики є:

1. вивчення техніко-економічних умов діяльності лікарні, її фінансового стану;

2. ознайомлення з організацією фінансової роботи;

3. вивчення діючої практики формування та використання фінансових ресурсів;

4. визначення порядку підзвітності, відповідальності та контролю діяльності;

5. визначення методів управління фінансово-економічним розвитком лікані;

6. ознайомлення з організацією фінансових взаємовідносин об'єкту дослідження з державою, постачальниками та покупцями, робітниками, іншими суб'єктами фінансового ринку;

7. вивчення організації правової діяльності;

8. вивчення змісту та техніки складання фінансово-розрахункових документів, форм фінансової звітності;

9. підбір матеріалів для використання їх у науково-дослідницьких роботах.

Індивідуальним завданния є дослідити створення ефективної системи внутрішнього контролю на підприємстві.

1. ЗФГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІКАРНІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ - ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ, ФУНКЦІЇ, ПРАВА І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Загалька характеристика підприємства.

Сніжнянська міська державна лікарня ветеринарної медицини відповідно до Закону України “Про ветеринарну медицину” є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів та підпорядковується управлінню ветеринарної медицини в м. Сніжне.

Лікарня у своїй діяльності керується Конституцією та іншими Законами України, актами, постановами та наказами Президента України і Кабінету Міністрів України, Державному комітету ветеринарної медицини України, головного управління ветеринарної медицини у Донецькій області, управління ветеринарної медицини в м. Сніжне, та Положенням.

Основними завданнями Лікарні є:

1) ветеринарне обслуговування тварин господарств усіх форм власності та фізичних осіб;

2) охорона території міста від занесення з території інших держав, регіонів, областей, районів або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин, а також недопущення їх розповсюдження за межі території міста або карантинної зони;

3) державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринного походження, у тому числі перевірка документації, що якимось чином пов'язана з якістю та безпекою продукції тваринного і рослинного походження, здоров'ям тварин;

4) реалізація заходів щодо додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;

5) захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

6) профілактика і діагностика інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин і їх лікування;

7) сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини.

Лікарня відповідно до покладених на неї завдань безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи:

1) здійснює заходи щодо профілактики, діагностики та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин та їх лікування;

2) організовує реалізацію планів протиепізоотичних, лікувально-профілактичних, ветеринарно-санітарних заходів;

3) оцінює епізоотичну ситуацію здійснює заходи з профілактики та ліквідації заразних хвороб тварин, дератизації, дезінфекції тощо;

4) проводить епізоотологічне розслідування кожного випадку появи нових вогнищ інфекційних і паразитарних захворювань, вживає ефективні заходи щодо їх ліквідації;

5) робить розрахунки потреби імунобіологічних та інших ветеринарних препаратів;

6) організовує і здійснює заходи з профілактики, діагностики, ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних захворювань тварин та їх лікування;

7) аналізує причини виникнення заразних і незаразних хвороб, падежу тварин;

8) організовує разом з органами та закладами МОЗ захист населення від хвороб, спільних для людей і тварин, та здійснює взаємо обмін відповідною інформацією;

9) разом з управлінням ветеринарної медицини в м. Сніжне та державною санітарно-епідеміологічною службою бере участь у розслідуванні випадків виникнення серед населення захворювань, спільних для людей і тварин;

10) здійснює ветеринарно-санітарну експертизу продуктів тваринного, а на ринках і рослинного походження;

11) одержує інформацію, необхідну для встановлення епізоотичного стану, виявлення причин захворювання тварин і оцінки ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного походження;

12) здійснює ветеринарне обслуговування тварин господарств усіх форм власності та фізичних осіб;

13) веде облік хворих і загиблих тварин;

14) бере участь у межах своєї компетенції у проведенні атестації робочих місць, спеціалістів структурних підрозділів Лікарні;

15) упроваджує у ветеринарну практику досягнення ветеринарної медицини;

16) подає управлінню ветеринарної медицини в м. Сніжне відповідні висновки для органів страхування щодо захворювань тварин, унаслідок яких вони загинули або були вимушено забиті;

17) здійснює заходи щодо пропаганди ветеринарних знань серед власників тварин;

18) видає ветеринарні документи;

19) здійснюють інші функції, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

20) ведуть державну статистичну звітність ветеринарної служби.

Структурні підрозділи підприємства.

У штаті Лікарні входять офіційні лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють свою діяльність згідно із законодавством. Посадові особи Лікарні, які є інспекторами ветеринарної медицини мають право:

1) здійснювати державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за находженням і забоєм тварин, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного походження;

2) здійснювати державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на ринках (зоологічних ринках), інших підприємствах торгівлі, де організовано продаж тварин, продукції тваринного і рослинного походження, кормів тваринного і рослинного походження, кормових добавок;

3) здійснювати державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за виконанням керівниками підприємств, установ, організацій та громадянами - власниками тварин і сировин тваринного походження ветеринарних вимог у разі вирощування, транспортування і забою тварин, заготівлі, переробки, виробництва, зберігання, реалізації і транспортування продукції тваринного походження;

4) контролювати виробництво якісних і безпечних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринного походження у суб'єктів господарювання усіх форм власності;

5) забороняти реалізацію продукції тваринного, а на ринках рослинного походження та переробку продовольчої сировини тваринного походження, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам, у тому числі показникам якості та безпеки;

6) перевіряти додержання суб'єктами господарювання ветеринарно-санітарних правил транспортування об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду і вимог щодо оформлення ветеринарних документів.

Лікарню очолює начальник - державний інспектор ветеринарної медицини (далі-Начальник), призначається на посаду і звільняється з посади начальником управління ветеринарної медицини в м. Сніжне, за погодженням начальника головного управління ветеринарної медицини у Донецькій області.

Начальник Лікарі має заступників, які є державними інспекторами ветеринарної медицини та призначаються на посаду і звільняються з посади Начальником Лікарні.

Начальник повинен мати досвід практичної роботи за фахом не менше як 3 роки та пройти відповідну підготовку та атестацію.

Начальник Лікарні несе персональну відповідальність за виконання покладених на Лікарню завдань і здійснення нею своїх функцій.

Начальник Лікарні:

- керує діяльністю Лікарні, її структурними підрозділами;

- призначає та звільняє з посади спеціалістів Лікарні та керівників її структурних підрозділів з урахуванням результатів атестації, а також обслуговуваний персонал;

- визначає ступінь відповідальності підлеглих і вирішує питання про притягнення їх до відповідальності;

- організовує роботу Лікарні, розподіляє обов'язки між спеціалістами ветеринарної медицини і затверджує посадові інструкції працівників Лікарні;

- розробляє структурну, штатну чисельність та кошторис Лікарні, які затверджуються відповідно до законодавства;

- розробляє та затверджує положення про структурні підрозділи Лікарні (крім державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку);

- вносить пропозиції головному управлінню ветеринарної медицини в області про поліпшення матеріально-технічного забезпечення Лікарні та підпорядкованих їй державних установ ветеринарної медицини.

При Лікарнях можуть утворюватися госпрозрахункові підрозділи для надання ветеринарних послуг на договірних умовах.

Фінансування, матеріально-технічне забезпечення Лікарні та її структурних підрозділів за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету.

Ведення бухгалтерського обліку здійснюється згідно з вимогами законодавства.

Лікарня є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, бланки і печатку із зображенням Державного Герба України та своєї назви, а також бланки і печатку з написом “Начальник міської державної лікарні ветеринарної медицини-державний інспектор ветеринарної медицини”. Структурними підрозділами Лікарні є 4 державні лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках міста які знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні начальника лікарні.

Лабораторію очолює керівник - завідувач ДЛВСЕ на ринку - лікар ветеринарної медицини, який призначається на посаду і звільняється із займаної посади начальником Сніжнянської міської державної лікарні ветеринарної медицини.

Для призначення на посади і звільнення із займаних посад працівників лабораторії, крім того, необхідно узгодження із завідуючим лабораторії.

Методичне керівництво діяльністю ДЛВСЕ здійснює Донецька обласна державна лабораторія ветеринарної медицини.

Державні лабораторії ветеринарно - санітарної експертизи, відповідно до Закону України “Про ветеринарну медицину” функціонують на ринкових комплексах усіх типів, торгівельних майданчиках, ринках (зооринках) незалежно від форм власності, де передбачено торгівлю живими тваринами і обов'язкове проведення ветеринарно - санітарної експертизи сировини, продовольчої сировини, продуктів, у тому числі харчових тваринного і рослинного походження, а також кормів і кормових добавок (далі - продукція).

Державна лабораторія у своїй діяльності керується Законами України “Про ветеринарну медицину”, “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”, “Ветеринарно - санітарні правила для ринків”, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 04.06.96 року №23 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19.06.96 року за №314/1339, відповідними правилами ветеринарно - санітарної експертизи продукції тваринного і рослинного походження, наказами та розпорядженнями Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, області, міста, району, іншими нормативно - правовими актами.

Юридичну та фінансову відповідальність за діяльність державної лабораторії несе керівник підприємства. Відповідальність за об'єктивність і достовірність результатів метрологічних робіт несе завідувач ДЛВСЕ на ринку. Втручання адміністрації та будь-яких інших служб у поточну діяльність ДЛВСЕ при проведенні метрологічних робіт забороняється.

Державна лабораторія здійснює обов'язковий державний ветеринарно - санітарний контроль за якістю та безпекою усієї продукції, що реалізується, у тому числі харчових продуктів тваринного походження, які призначаються для харчування людей та дотриманням ветеринарно-санітарних правил на ринках.

У штат лабораторії входять: завідуючий, лікар ветеринарної медицини, лаборант, санітар. Чисельність фахівців встановлюється залежно від кількості проведених експертиз продукції в середньому за робочий день, а також виходячи з обсягу робіт щодо здійснення державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду за об'єктами, розташованими на територіях ринків.

Завідувач лабораторії ВСЕ за посадою є державним інспектором ветеринарної медицини і здійснює державний ветеринарно - санітарний контроль і нагляд на ринку.

Лабораторія ВСЕ проводить експертизу тих видів продукції, для дослідження якої є необхідне устаткування - в мережах галузі атестації.

Фінансування та матеріально - технічне забезпечення діяльності лабораторії здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету.

Державна лабораторія в особі завідувача несе відповідальність за:

- діяльність лабораторії у відповідності з “Положенням про лабораторію ВСЕ на ринку” та Настановою з якості;

- об'єктивність і достовірність результатів випробування, вимірювання, аналізів;

- забезпечення і дотримання правил і умов охорони праці, життя, здоров'я людей та охорони навколишнього середовища;

- зберігання документів, матеріальних цінностей і результатів випробувань;

- виконання в повному обсязі Посадової інструкції.

Відповідальність інших співробітників визначається посадовими інструкціями.

Не проводить вимірювання у випадках закінчення, припинення дії свідоцтва про атестацію.

Лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи на ринку підтримує постійні зв'язки з управлінням ветеринарної медицини в м. Сніжному та Сніжнянською міською державною лікарнею ветеринарної медицини, іншими лабораторіями і дільничними лікарнями, органами санітарно - епідемічного нагляду і іншими органами по захисту населення від антропозоонозиних захворювань і охорони навколишнього середовища, з адміністрацією ринків, органами внутрішніх справ, обласною державною лабораторією ветеринарної медицини, з Державним підприємством “Донецькстандартметрологія”.

Взаємодія з органом атестації:

Державна лабораторія повинна надавати умови для проведення інспекційного контролю ДП “Донецькстандартметрологія” з питань повірки ЗВТ, атестації випробувального обладнання.

Взаємодія з органами внутрішніх справ здійснюється на підставі Закону України “Про міліцію” згідно з яким до компетенції органів внутрішніх справ належить:

- надання допомоги спеціалістами лабораторії при здійсненні контрольних функцій по дотриманню порядку при торгівлі тваринами та продукцією тваринного і рослинного походження;

- участь у забезпеченні громадського порядку при вилученні спеціалістами лабораторії у торговців тварин, продукції тваринного і рослинного походження, не допущенної до реалізації на ринку, а також такої, що не має супровідних ветеринарних та інших документів установленої форми, та в інших випадках, пов'язаних із порушенням законодавства.

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність - це здатність організації відповісти по своїх короткострокових зобов'язаннях.

Якщо платоспроможність фірми низка, це говорить про її вкрай слабкий фінансовий стан й неможливість вирішувати більшість питань своєї діяльності, зокрема таких, як залучення нових позик, оскільки довіра кредиторів буде підірвано.

Інакше ліквідність визначають як якість оборотних (поточних) активів фірми, їхня здатність покривати борги фірми.

Фінансовий стан підприємства в короткостроковий період оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного добутку розрахунків по короткострокових зобов'язаннях з контрагентами.

Аналіз ліквідності полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступеню їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих по термінах їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.

Всі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності можна умовно розділити на наступні групи.

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми після всіх статей засобів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери):

Л1 = стр. 220 ф. 1 + стр. 230 ф. 1 + стр. 240 ф. 1 (2.1)

Зробимо розрахунки:

На початок Л1 = 11429.03;

На кiнець Л1 = 5751.27.

2. Швидкореалізуємі активи (А2) - активи, для звернення яких в грошову форму потрібний триваліший час. У цю групу можна включити готову продукцію, дебіторську заборгованість, векселі отримані, інші оборотні активи:

Л2 = стр.130 ф.1 + стр.140 ф.1 + стр.150 ф.1 + стр.160 ф.1 + стр.170 ф.1 + стр.180 ф.1 + стр.190 ф.1 + стр.200 ф.1 + стр.210 ф.1. (2.2)

На початок Л2 = 0;

На кiнець Л2 = 0.

3. Повільнореалізуємі активи (А3) - найменш ліквідні активи: запаси, дебіторська заборгованість (платежі які очікується більш ніж через 12 місяців після звітної дати), ПДВ по придбаних цінностях.

Л3 = стр.100 ф.1 + стр.110 ф.1 + стр.120 ф.1 + стр.250 ф.1 + стр.270 ф.1 (2.3)

На початок Л3 = 8990.56 + 405.74 + 37339.59 = 46735.85;

На кiнець Л3 = 11759.59 + 293.92 + 36407.18 = 48460.69.

4. Важкореалізовані активи (А4) - активи, які призначені для використання в господарській діяльності впродовж тривалого періоду часу. До цієї групи входять необоротні активи:

Л4 = стр.080 ф.1 (2.4)

На початок Л4 = 168511.34;

На кiнець Л4 = 214424.19.

Пасиви балансу по ступеню зростання термінів погашення зобов'язань групуються у такий спосіб. Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах.

Також інші короткострокові зобов'язання, а також позики не погашені в строк.

П1 = стр.530 ф.1 (2.5)

На початок П1 = 0;

На кiнець П1 = 89.77.

2. Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків, інші позики, які підлягають погашенню впродовж 12 місяців після звітної дати:

П2 = стр.640 ф.1 - стр.380 ф.1 - стр.480 ф.1 - стр.530 ф.1- стр.430 ф.1 (2.6)

На початок П2 = 205850.86-205355.5 = 495.36;

на кінець П2 = 169838.26-168305.4-1285.25 = 247.61.

3. Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити і інші довгострокові пасиви - статті 3-го розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов'язання»:

П3 = стр.480 ф.1 + стр.430 ф.1 + стр.630 ф.1 (2.7)

На початок П3 = 0;

На кінець П3 = 0.

Постійні пасиви (П4) - статті 1-го «Власний капітал», 2-го «Забезпечення майбутніх виплат» і 5-го «Доходи майбутніх періодів»:

П4 = стр.380 ф.1 (2.8)

На початок П4 = 205355.5;

На кiнець П4 = 168305.4.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти показники груп по активах та по пасивах. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються наступні нерівнення:

Для характеристики ліквідності підприємства проведемо розрахунки груп активів та пасиві.

Результати розрахунків показують, що співвідношення груп по активах та пасивах має наступний вигляд:

На початок року - Л1>П1, Л2<П2, Л3>П3, Л4<П4.

На кінець року - Л1>П1, Л2<П2, Л3>П3, Л4>П4.

Бачимо, що як на початок, так і на кінець року спостерігається достатня наявність найбільш ліквідних активів для покриття термінових обов'язків, але негативним є те, що їх кількість значно зросла за поточний рік. Також, на кінець звітнього періоду з'явився надлишок активів, що важко реалізуються над постійними пасивами.

Таким чином, це не можно віднести до негативної тенденції,тому що їх надлишок компенсується доволі великим збитком швидко реалізуємих активів.

Таблиця 2.1 - Аналіз ліквідності балансу:

Актив	На початок періоду	На кінець періоду	Пасив	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжний надлишок (+) або недолік (-)
Найбільш ліквідні активи (Л1)	11429	5751,27	Найбільш термінові зобов'язання (П1)	0	89,77	11429,03	5661,5
Активи, що швидко реалізуються (Л2)	0	0	Короткострокові пасиви (П2)	495,36	247,61	-495,36	-247,61
Активи, що поволі реалізовуються (Л3)	46735,85	48460,69	Довгострокові пасиви (П3)	0	0	46735,85	48460,69
Активи, що важко реалізовуються (Л4)	168511,34	214424,19	Постійні пасиви (П4)	205355,5	168305,4	36844,56	46118,79

Проведений аналіз є первинним, та більш детальним є аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів.

У вітчизняної практики, як правило використовують три коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує в якому ступені наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається таким чином.

(2.9)

На початок = 75,4;

На кiнець .

Коефіцієнт швидкої ліквідності (інше найменування цього коефіцієнту - коефіцієнт „лакмусового папірця”) вважається більш твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - повільно реалізовані активи - виробничі запаси і незавершене будівництво.

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається по наступній формулі:

(2.10)

На початок ;

На кiнець .

В сучасних умовах економіки достатнім визнається його значення, рівне 0,7-0,8.

Очевидно, що найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки по показниках першої групи активів - коштів і поточних фінансових інвестицій. Тому в українській практиці розраховують коефіцієнт абсолютної ліквідності. Оптимальне його значення визнається на рівні 0,2-0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок коштів свідчить про неефективне їхнє використання. Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вид:

(2.11)

На початок ;

На кiнець .

Таблиця 2.2 - Розрахунок коефіцієнтів ліквідності:

Показник	За попередній період	За звітній період	Відхилення (+ /-)
Коефіцієнт поточної ліквідності	75,4	25,23	-50,17
Коефіцієнт швидкої ліквідності	75,4	25,23	-50,17
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	23,07	3,98	-19,09

Як видно з приведеного аналізу (табл. 2.2), коефіцієнти є вище нормального рівня, при цьому впродовж року ліквідність балансу підприємства знижувалась. Коефіцієнт абсолютної ліквідності, як на початок, так і на кінець року, значно перевищує оптимальне значення, що свідчить про нераціональне використання грошових коштів, і значне його зниження, на кінець року є позитивним явищем. За звітний період відбулося зниження коефіцієнта швидкої ліквідності на 50,17 і зниження коефіцієнта абсолютної ліквідності на 19,09. Коефіцієнт поточної ліквідності склав 25,23, його зниження за звітний період склало 50,17.

Таким чином,підприємство э малоліквiдним.

Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана, перш за все, з фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та дебіторів.

Тому наступний крок в аналізі фінансового стану підприємства - це аналіз фінансової стійкості підприємства, що характеризується співвідношенням джерел фінансування.

Аналіз динаміки джерел фінансування проводиться за допомогою насткупних коефіцієнтів:

Коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел фінансових ресурсів;

Коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позиції витрат, зв'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел притягнутих засобів.

Серед коефіцієнтів капіталізації найбільш істотними є наступні.

Коефіцієнт фінансової автономії,що характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості здійснюється по формулі:

(2.1)

На початок ;

На кiнець .

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії - 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується по формулі:



(2.2)

На початок: ;

На кінець: .

Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства, а, отже, і утрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство.

Наступний коефіцієнт, що буде використаний, служить для визначення капіталізації підприємства що аналізується - коефіцієнт фінансового ризику. По своєму економічному значенню він поєднує в собі два попередніх коефіцієнти і показує співвідношення залучених і власних коштів. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

(2.3)

На початок: ;

На кінець: .

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць притягнутих засобів приходиться на кожну одиницю власних. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта 0,5, критичне значення - 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинний бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Формула розрахунку цього коефіцієнта має наступний вид:

(2.4)

На початок: ;

На кiнець: .

Тепер перейдемо до розгляду коефіцієнтів покриття. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами:

(2.5)

На початок: ;

На кінець: .

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел є коефіцієнтами структури довгострокових джерел фінансування. Ці два взаємозалежних коефіцієнти показують, яким буде фінансовий стан підприємства в майбутньому, тобто, чи зміниться залежність підприємства від зовнішніх інвесторів чи ні.

(2.6)

На початок: ;

На кiнець: .

(2.7)

На початок: ;

На кінець: .

Щодо співвідношення цих показників у закордонній і вітчизняній практиці існують різні думки. Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел фінансування () повинна бути досить велика, при цьому нижня межа вказується на рівні 0,6 (60 %).

Аналіз отриманих показників (табл.) свідчить достатньо високий рівень фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.3 - Розрахунок коефіцієнтів капіталізації і покриття:

Показник	На початок звітнього періоду	На кінець звітнього періоду	Відхилення (+ /-)
Коефіцієнт фінансової автономії	0,997	0,990	-0,007
Коефіцієнт фінансової залежності	0,0024	0,0057	0,0033
Коефіцієнт фінансового ризику	0,0024	0,0086	0,0062
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,18	0,21	0,03
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	0	0	0
Коефіцієнт довгостро-кового залучення коштів	0	0	0
Коефіцієнт фінансової автономії капіталізованих коштів	1	1	0

Коефіцієнт фінансової автономії в поточному році знизився на 0,7%, а коефіцієнт фінансового ризику зріс на 0,6 2 процентних пункти та коефіцієнт фінансової залежності зріс на 0,33%. Така динаміка показників фінансової автономії та фінінсової залежності не є нагативною. На кожну гривню власних коштів підприємства на початок звітного періоду приходилось 0,0024 гривні долучених коштів, а на кінець звітного періоду - 0,0086 гривні. Це свідчить про достатньо високий рівень фінансової стійкості підприємства. У той же час підприємство відрізняється дуже низьким рівнем маневреності власного капіталу. Однак, відбувається його ріст на протязі періоду, що досліджується.

Ріст коефіцієнту маневреності свідчить про збільшення гнучкості використання власних коштів підприємства і збільшення рівня їхньої капіталізації. Його від'мне значення, у першу чергу, пов'язано з від'ємним значенням власного оборотного капіталу.

Аналіз ділової активності.

Важливе значення при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства має рівень ефективності використання ресурсів підприємства. За допомогою коефіцієнту оборотності активів (коефіцієнта трансформації) оцінюється ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів не залежно від джерел їхнього залучення. Розрахунок цього коефіцієнта виробляється по формулі:

(2.8)

За звiтный перiод: ;

За попереднiй рерiод: .

Коефіцієнт трансформації показує, скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва чи скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. За коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості (інша назва цього коефіцієнта - коефіцієнт оборотності за розрахунками, або коефіцієнт інкасації) судять у скільки разів у середньому за звітний період дебіторська заборгованість перетворилася в кошти.

(2.9)

За звiтний перiод: ;

За попереднiй перiод: .

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості. Його часто називають терміном кредитування. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати таким чином:

(2.10)

У звiтному перiодi ;

У попередньому перiодi .

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості доповнює попередній коефіцієнт.

Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості:

(2.11)

За звiтний перiод: ;

За попереднiй перiод .

Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості:

(2.12)

За звiтний перiод: ;

За попереднiй перiод .

Деякі аналітики для оцінки платоспроможності і фінансової стійкості не тільки розглядають співвідношення між поточними активами і поточними зобов'язаннями, але і відокремлюють також їхню різницю.

Різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями складає чистий робочий капітал підприємства (Рк), що також можна використовувати як міру платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки оплатити поточні борги - воно має у своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. Приведемо формулу визначення чистого робочого капіталу, що розраховується на підставі даних Балансу:

Оптимальний розмір чистого робочого капіталу залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку. Для оцінки достатності чистого робочого капіталу можна провести його порівняння з аналогічним показником інших підприємств.

(2.13)

На початок перiоду ;

На кiнець перiоду .

Для характеристики ефективності керування запасами використовуються коефіцієнт оборотності запасів і показник тривалості обороту.



(2.14)

За звiтний перiод: ;

За попереднiй перiод: .

Показник показує скількох оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби.

Показник тривалості обороту запасів можна розрахувати таким чином:

(2.15)

У звiтному перiодi: ;

У попередньому перiодi: .

Цей показник характеризує період, протягом якого запаси перетворюються в реалізовані товари. У цілому, чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менше період обороту запасів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тем стійкіше фінансовий стан підприємства.

Показник тривалості операційного циклу показує, скільки днів у цілому потрібно для виробництва, продажі й оплати продукції підприємства. Розраховується цей період таким чином:

(2.16)

У звiтньому перiодi ;

У попередньому перiодi .

Логіка розрахунку показник тривалості обороту оборотного капіталу зводиться до наступного:

- якщо його значення позитивне, то підприємство відчує потребу в коштах;

- негативне значення показника свідчить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі гроші.

(2.17)

У звiтньому перiодi ;

У попередньому перiодi .

Крім розглянутих основних коефіцієнтів ділової активності, часто розраховується також коефіцієнт оборотності основних засобів.

(2.18)

За звiтний перiод: ;

за попереднiй перiод: .

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізованої продукції, може бути досягнуте як за рахунок невисокої питомої ваги основних засобів, так і за рахунок їхній більш високого технологічного рівня. Її велич коливається в залежності від особливостей галузі і її капіталомістькості. Однак загальні закономірності тут такі: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати. Дані для розрахунку показників ділової активності отримують з «Звіту про фінансові результати» і «Балансу».

Таблиця 2.4 - Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активності:

Показник	За попередній період	За звітній період	Відхилення (+ /-)
1	2	3	4
Коефіцієнт оборотності активів	0,061	0,028	-0,34
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	0	0	0
Тривалість обороту дебіторської заборгованості	0	0	0
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	0	0	0
Тривалість обороту кредиторської заборгованості	0	0	0
Робочий капітал	36844,23	35031,93	1812,3
Коефіцієнт оборотності запасів	0	0	0
Тривалість оборотності запасів	0	0	0
Тривалість операційного циклу	0	0	0
Тривалість оборотності оборотного капіталу	0	0	0
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовітдача)	0	0	0

На основі аналізу показників (табл. 2.4) ділової активності підприємство можна зробити наступні висновки:

- відбулося зменшення коефіцієнтів оборотності активів з 0,061 до 0,028, що свідчить про зниження ефективності використання ресурсів підприємства. Зменшення цього коефіцієнта показує, що доход на 1 грн., відбиту в активі балансу знизився з 0,061 грн. до 0,028 грн. Цей коефіцієнт варіюється в залежності від галузі, відбиваючи виробничого процесу;

- коефіцієнти оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, коефіцієнту оборотності запасів та фондовіддача є нульовими,бо підприємство є державним.

Таблиця 2.5 - Вертикальний та горизонтальний аналіз:

		На початок перiоду		На кiнець перiоду		Змiни
Стаття	Код рядка	Сума грн.	вiдсоток	Сума грн.	вiдсоток	Сума грн.	вiдсоток
1	2	3	4	5	6	7	8
АКТИВ
I.Необоротнi активи
Залишкова вартість	110	340	0,16	340	0,2	0	0,04
Залишкова вартість	120	121144	58,8	109859	64,5	-11285	5,7
Залишкова вартість	130	47027,34	22,8	23225,09	13,7	-23802	-9,1
Усього за роздiлом I		168511,3	81,8	133424,4	78,56	-35087	-3,24
II.Оборотнi активи							0
Матеріали і продукти харчування	150	8990,56	0,44	11759,59	6,9	2769	6,46
Малоцінні та швидкозношувані предмети	160	405,74	0,19	293,92	0,17	-111,8	-0,02
Дебіторська заборгованість	180	427,71	0,2	89,77	0,05	-337,9	-0,15
Інші кошти	220	11429,03	5,5	5751,27	3,4	-5678	-2,1
Рахунки в казначействі спеціального фонду	260	15702,14	7,63	18519,62	10,9	2817,5	3,27
Каса	280	384,34	0,18	0		-384,3	-0,18
Усього за роздiлом II		37339,59	18,1	36407,18	21,4	-932,4	3,3
Баланс	280	205850,9	100.00	169838,3	100.00
ПАСИВ
1	2	3	4	5	6	7	8
I.Власний капiтал
Фонд у необоротних активах	330	168511,3	81,86	133424,1	78,56	-35087	-3,3
Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах	340	405,74	0,2	293,92	0,17	-111,8	-0,03
Результат виконання кошторису за загальним фондом	350	11513,59	5,59	5333,6	3,14	-6180	-2,45
Результат виконання кошторису за спеціальним фондом	360	24924,83	12,1	29253,79	17,22	4329	5,12
Усього за роздiлом I		205355,5	99,76	168305,4	99,09	-37050	-0,67
III.Довгостроковi зобовьязання						0	0
Кредиторська заборгованість	420	0		1375,25	0,81	1375,3	0,81
Розрахунки за операціями з централізованого постачання матеріальних цінностей	430	495,36	0,24	157,61	0,1	-337,8	-0,14
Усього за роздiлом III		495,36	0,24	1442,86	0,82		0,58
Баланс	480	205850,9	100.00	169838,3	100.00

3. СТВОРЕНЯЯ ЄФЕКТИВНОЇ СИТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Поняття, форми та способи внутрішнього фінансового контролю.

Для підвищення ефективності управління керівники господарюючих суб'єктів та інших структур (в тому числі і державних) можуть вважати за доцільне, створення у своєму підпорядкуванні спеціалізованих підрозділів для проведення фінансового контролю на керованих ними об'єктах. Це так званий внутрішній фінансовий контроль - незалежна від зовнішнього впливу діяльність суб'єкта господарювання або органу управління з перевірки та оцінки своєї роботи, що проводиться ним у власних інтересах. Внутрішній контроль підпорядковується створив його керівникові, але він повинен бути по можливості функціонально і організаційно незалежний.

Мета внутрішнього контролю - допомогти керівництву суб'єкта господарювання або органу управління (в тому числі і органу державного управління) ефективно виконувати свої функції. Внутрішні контролери представляють керівництву дані аналізу і оцінки, рекомендації та іншу необхідну інформацію, що отримується в результаті перевірок. Використовуючи цю інформацію, керівництво вирішує, які заходи необхідно вжити для усунення виявлених недоліків (якщо такі виявлені) і на яких ділянках є резерви для підвищення ефективності.

Таким чином, внутрішній контроль проводиться всередині організації (або структури управління), її службовцями (контролерами), організовується за рішенням керівництва організації (або органу управління), інформація внутрішнього контролю, як правило, призначена для управлінського персоналу організації. Внутрішній контроль утримується на кошти організації. На внутрішніх контролерів можуть покладатися і функції управлінського аудиту.

Управлінський аудит - це вивчення ділових операцій з метою вироблення рекомендацій по економічному та ефективному використанню ресурсів, оптимальному досягненню кінцевого результату і вироблення політики організації. Він повинен допомагати керівникам у виконанні їхніх функцій та призводити до підвищення прибутковості організації.

Ще раз звернемо увагу, що організація служб внутрішнього контролю необов'язкова для суб'єктів господарювання чи управління. Працюючи в умовах жорсткої конкуренції, керівництво суб'єкта господарювання або органу управління зазвичай зацікавлена мати ефективний внутрішній контроль, але постійно зіставляє користь від діяльності внутрішніх контролерів та витрати на їх утримання. Якщо «баланс» буде не на користь внутрішнього контролю, то вживаються заходи до його поліпшення або до ліквідації.

Під формою фінансового контролю розуміють конкретне вираження та організацію контрольних дій. Форми фінансового контролю можна класифікувати за різними критеріями.

Залежно від співвідношення часу проведення контролю і часу вчинення перевіряються фінансово-господарських операцій виділяють три основні форми фінансового контролю - попередній, поточний і наступний.

Попередній контроль передує здійсненню перевіряються операцій. Зазвичай він проводиться на стадії складання, розгляду та затвердження проектів бюджетів, фінансових планів господарюючих суб'єктів, кошторисів доходів і видатків установ і організацій, проектів законодавчих актів, договірних угод, установчих документів і т. д.

Передуючи скоєння господарських і фінансових операцій, попередній контроль дозволяє ще на стадії прогнозів і планів присікти спроби порушення чинного фінансового законодавства та нецільового або нераціонального використання коштів,виявити джерела додаткових фінансових ресурсів.

Поточний контроль, який також називають оперативним, проводиться в процесі здійснення господарських і фінансових операцій, виконання фінансових планів, бюджетів. Спираючись на дані первинних документів, оперативного та бухгалтерського обліку, інвентаризацій і візуального спостереження, поточний контроль дозволяє відстежувати і регулювати швидко змінюються господарські ситуації, попереджати збитки та шкоду, запобігати вчиненню фінансових правопорушень,нецільове використання фінансових коштів.

Подальшому контролю підлягають підсумки формування та використання фінансових коштів. Перевіряється повнота формування фінансових ресурсів, законність і доцільність їх витрачання при виконанні бюджетів, виконанні фінансових планів суб'єктів господарювання, кошторисів бюджетних установ. В результаті аналізу використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, законності здійснених фінансово-господарських операцій, досягнутих фінансових результатів проводиться оцінка фінансово-господарської діяльності контрольованого суб'єкта.

Наступний контроль відрізняється поглибленим вивченням господарської та фінансової діяльності господарюючого суб'єкта за певний період. Його результати тісно пов'язані з результатами попереднього або поточного контролю, що дозволяє розкрити недоліки їх проведення.

За характером матеріалу, на основі якого проводиться, контроль підрозділяється на документальний (формальний) і фактичний.

Джерелами інформації для документального (формального) контролю є первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерська, статистична і оперативно-технічна звітність, нормативна, проектно-конструкторська, технологічна та інша документація.

Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об'єктів, що перевіряються за даними їх огляду (перерахунку, зважування, лабораторного аналізу і т. п.), а тому він не може бути всеосяжним через безперервність господарських ситуацій. Повноцінність і незаперечна доказовість первинних документів та облікових записів при необхідності встановлюються за допомогою спеціальних прийомів фактичного контролю.

Тому обидва види контролю існують не ізольовано, а доповнюють один одного.

Розрізняють такі способи проведення фінансового контролю: перевірка, ревізія, обстеження, аналіз.

Перевірка - це одиничне контрольне дію або дослідження стану на певній ділянці діяльності суб'єкта. З точки зору права фінансова перевірка постає як процесуальне дію з контролю фінансово-господарської діяльності. Воно виражається в зіставленні фактичних даних контролю з даними, відображеними в документах (податкових, звітних, балансових, видаткових).

У процесі перевірки визначаються законність і, якщо необхідно, ефективність використання фінансових ресурсів, виявляються порушення фінансової дисципліни. Як правило, перевіркам піддаються окремі питання фінансово-господарської діяльності. За їх результатами зазвичай намічаються заходи для усунення виявлених недоліків.

Залежно від місця проведення перевірки поділяються на камеральні і виїзні, це має відношення скоріше до податкової зовнішньої перевірки, але в рамках класифікації слід вказати і їх.

Камеральна перевірка - це перевірка органом фінансового контролю представленої йому звітності і документів без виїзду на об'єкт. У випадку встановлення порушень результати перевірки оформляються актом. Дані результатів камеральної перевірки можуть бути використані при проведенні перевірок інших видів.

На відміну від камеральної, виїзна перевірка проводиться за місцем знаходження об'єкта, що перевіряється.

По повноті охоплення матеріалу розрізняють перевірки суцільні, коли перевіряються усі документи організації, без пропусків і припущень про відсутності порушень (а при фактичному контролі - і матеріальні цінності), і часткові (вибіркові), коли перевіряється лише частина (Певна вибірка) документів. Суцільні перевірки найчастіше проводять у невеликих організаціях або в організаціях, де необхідно відновити облік (при його відсутності або знищення первинних документів). Часткова перевірка може перерости в суцільну у разі встановлення у перевіреній вибірці порушень, які можуть бути характерні для всього масиву документів організації.

За обсягом перевірених питань перевірки можуть бути комплексними, вибірковими і тематичними (цільовими).

Комплексна перевірка - це перевірка господарюючого суб'єкта за певний період з усіх питань його фінансово-господарської діяльності. Комплексну перевірку характеризують:

- взаємопов'язане вивчення економічної та юридичної сторін діяльності організації;

- участь у її проведенні фахівців, здатних кваліфіковано розібратися в специфіці діяльності організації;

- максимально можливе поєднання різних методичних прийомів документального і фактичного контролю з метою виявлення законності, достовірності та економічної доцільності господарських і фінансових операцій.

Вибіркова перевірка - це перевірка окремих областей фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкта. Вибіркова перевірка проводиться або як елемент комплексної перевірки, або як окрема перевірка. Відповідно її результати оформляються або окремим актом, або відображаються в акті комплексної перевірки.

Тематична (цільова) перевірка - це перевірка певного напрямку чи виду фінансово-господарських операцій суб'єкта господарювання. Вона проводиться з певного кола питань або з однієї теми (питання) шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами господарської та фінансової діяльності. Результати тематичних перевірок використовуються при комплексній або вибіркової перевірки і або відображаються в актах цих перевірок, або оформлюються як додатки. Можливі й самостійні тематичні перевірки - це теж елемент внутрішнього фінансового контролю.

Внутрішній фінансовий контроль на підприємстві:

Багато проблем українських і зарубіжних компаній починаються з некваліфіковано складених бізнес-планів, бюджетів і кошторисів. Причому помилки в цих паперах можуть бути як навмисні, тобто виникли в результаті зловживань, так і викликані недосконалістю прийнятого на підприємстві складання фінансових документів.

З іншого боку, компанії, де системи бюджетування і бізнес-планування знаходяться під контролем внутрішніх аудиторів, отримують можливість істотно підвищити ефективність своєї роботи. Їх, як правило, відрізняє висока координація в рамках управлінської структури, хороша адаптивність до змін і висока мотивація роботи менеджерів.

Бізнес-планування - процес багатоступеневий, що вимагає від виконавця точності і дотримання формальних правил. Тому при оцінці цього напрямку роботи компанії внутрішньому контролеру доведеться врахувати цілий ряд важливих подробиць:

1) обґрунтованість прийнятих стратегій бюджетування, включаючи прийнятий на підприємстві порядок складання бюджетів і кошторисів, методи розрахунку основних фінансових показників бізнес-плану та оптимізації прибутку;

2) склад, види і структури бюджетів (бізнес-планів) підприємства та його підрозділів, широту їх застосування (за сферами діяльності, підрозділам, центрах відповідальності і т. п.), рівень деталізації і взаємозв'язку різних бюджетів (кошторисів), процедури розробки (включаючи узгодження показників, затвердження та контроль), відповідальність за їх формування і виконання;

3) процедури контролю за правильністю заповнення бюджетних форм, відповідністю значень бюджетних показників затвердженого плановим лімітами (нормами) та виконанням бюджетного регламенту (в Зокрема на предмет оперативності контролю, аналізу відхилень та оцінки їх причин);

4) санкції за невідповідність бюджетів існуючим на підприємстві правил їх розробки та оформлення;

5) фактичне виконання процедур бюджетування і бізнес-планування (планування, моніторинг, складання зві...