Статутний капітал підприємств

- ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об'єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;

- валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують операції з нею;

- страховий ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових продуктів;

- ринок золота (та інших дорогоцінних металів: срібла, платини), на якому об'єктом купівлі-продажу виступають дорогоцінні метали. В Україні ринок золота є найменш розвинутим сегментом фінансового ринку через відсутність його правового регламентування;

- ринок фінансових послуг, який за своєю структурою є дуже різноманітним. Фінансові послуги можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування, проте всі вони спрямовані на мобілізацію й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання.

За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяється на:

ринок грошей, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг усіх вищерозглянутих фінансових ринків із терміном обертання ДО ОДНОГО року. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найліквіднішими, їм притаманний найменший рівень фінансового ризику;

ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг з терміном обертання більше одного року. Фінансові активи, як обертаються на ринку капіталів, як правило, менш ліквідні, їм притаманний найбільший рівень фінансового ризику і відносно високий рівень доходності.

Ці два види фінансового ринку тісно пов'язані між собою Проте поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах функціонування цих ринків носить дещо умовний характер, оскільки сучасні ринкові технології і умови емісії багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові і навпаки.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на: місцевий фінансовий ринок, представлений, в основному, операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами - місцевими господарюючими суб'єктами і населенням;

регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

- національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

- світовий фінансовий ринок як складову частину світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.

За швидкістю реалізації угод на фінансовому ринку розрізняють:

- ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок "спот"), на якому угоди здійснюються в короткотерміновий (як правило, до трьох днів) період часу;

- ринок з реалізацією угод в майбутньому (строкові ринки: форвардний, ф'ючерсний, опціонний і ринок свопів). Предметом обігу на цьому ринку є, як правило, фондові, валютні і товарні деривативи (похідні цінні папери).

Операції на фінансовому ринку здійснюються за допомогою фінансових інструментів. За видами фінансових ринків фінансові інструменти поділяються на:

- інструменти кредитного ринку: гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку;

- інструменти фондового ринку: цінні папери, які обертаються на цьому ринку;

- інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок;

- інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються до продажу (страхові продукти), а також розрахункові документи і окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок;

- інструменти ринку золота (срібла, платини): названі види цінних металів, які використовуються з метою формування фінансових резервів, і цінні папери, які обслуговують цей ринок.

Слід зазначити, що наведена класифікація відображає поділ фінансового ринку і фінансових інструментів за найбільш суттєвими загальними ознаками, які не можна вважати вичерпними.

Грошові потоки, що відображають функціонування фінансового ринку, характеризуються досить складними схемами руху фінансових ресурсів. На кредитному ринку центром концентрації і координації руху грошових потоків є комерційний банк. На ринку цінних паперів центром торгівлі ними і відповідно ключовим суб'єктом цього ринку виступає фондова біржа.

Класифікація фінансового ринку

ФІНАНСОВИЙ РИНОК

По видах фінансових активів, що обертаються

Кредитний ринок (ринок позикових капіталів)

Ринок цінних паперів (фондовий ринок)

Валютний ринок

Страховий ринок

Ринок золота

Ринок капіталу

По періоду обертання фінансових активів

Ринок грошей

Ринок капіталу

За організаційними формами функціонування

Організований (біржовий) ринок

Неорганізований (позабіржовий) ринок

По регіональній ознаці

Місцевий ринок

Регіональний ринок

Національний ринок

Світовий ринок

По терміновості реалізації операцій

Ринок з негайною реалізацією умов операції

Ринок з реалізацією умов операцією умов операцій в майбутньому періоді

За умовами обертання фінансових інструментів

Первинний ринок

Вторинний ринок

Особливе місце у структурі фінансового ринку посідає ринок фінансових послуг, які надаються юридичним і фізичним особам відповідно до чинного законодавства під контролем держави або інших визначених законодавством органів.

Фінансовий ринок досягає найбільшої ефективності, коли задіяні усі його складові: ринок грошей і валютний ринок, ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг.

Усі ці складові фінансового ринку перебувають у тісному взаємозв'язку. Наприклад, збільшення обсягу вільних грошових коштів, що є у населення і підприємств, веде до розширення ринку кредитів і цінних паперів. І, навпаки, випуск цінних паперів знижує потребу у фінансуванні народного господарства за рахунок кредитів і акумулює тимчасово вільні грошові кошти інвесторів.

Взаємозв'язок кредитного ринку і ринку цінних паперів проявляється в їх сек'юритизації. З одного боку, кредити мають характеристики цінних паперів, так як приносять дохід і обертаються (тобто купуються і продаються). З іншого боку, цінні папери є документами, що підтверджують боргові або пайові зобов'язання на кредитному ринку.

Значення соціальних фондів для фінансової системи в ринкових умовах

У фінансовій системі України спеціальні фонди займають важливе місце. Ці фонди концентрують у своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. Кошти цих фондів витрачаються, як правило, на соціальні потреби, вони дають змогу насамперед підтримувати життєвий рівень значної частини населення, які вже не працюють за віком, у зв'язку з втратою працездатності або безробіттям. Ці фонди сприяють локалізації негативних соціальних виявів у суспільстві, допомагають певним громадянам перекваліфікуватися тощо.

Спеціальні фонди, як правило, мають цільовий характер. Так, Фонд соціального страхування використовується для виплати пенсій, кредитні фонди - для надання кредитів підприємцям, інноваційний фонд фінансує нові проекти, створення нових виробництв і технологій. Тому актуальним є питання наукового обґрунтування обсягу, призначення й цільового використання фондів, а також контролю за цим процесом.

Досвід розвинутих країн свідчить, що у фінансовій системі важливу роль відіграють спеціальні фонди, які виконують насамперед економічні й соціальні функції. Використовуючи кошти цих фондів, держава може втручатися в процеси виробництва, надавати субсидії і кредити підприємствам, а також зовнішні позики, забезпечувати населення соціальними послугами.

Залежно від цілей використання спеціальні фонди поділяються на економічні, науково-дослідні, кредитні, соціальні, страхування, міждержавні.

Економічні фонди мають своїм призначенням регулювання господарського життя, наприклад, інвестиційні, кон'юнктурні. Кошти таких фондів використовуються на фінансування приватних компаній і малорентабельних державних підприємств, особливо в періоди циклічних криз. Допомога надається у вигляді субсидій і пільгових кредитів.

У США функціонує фонд перебудови й розвитку економіки, який формується за рахунок коштів федерального бюджету. Головне його завдання - страхування банківських операцій в інтересах приватних промислових компаній. Цей фонд стимулює приватний бізнес, особливо в період спаду виробництва. Велике значення тут мають регіональні фонди, які надають допомогу підприємцям штатів. Кожний штат має спеціальний фонд агентства економічного розвитку, метою якого є фінансова підтримка підприємств, як правило у прямій формі.

Найважливішим серед економічних фондів Японії є інвестиційний бюджет, або програма державних інвестицій і позик. Найбільший фонд - це інвестиційний бюджет, що являє собою кошторис субсидій і кредитів держави суспільним корпораціям. Його обсяг сягає половини державного бюджету. Він формується з коштів ощадного, страхових, пенсійних та інших державних фондів і використовуються для фінансування державного Сектора у формі Субсидій І пільгових Кредитів. Державні корпорації створюють умови для функціонування приватного капіталу за допомогою політики низьких цін і тарифів. Таким чином, інвестиційний бюджет, обслуговуючи ці корпорації, підтримує через них широку сітку приватних компаній.

Розвиток НТР зумовлює необхідність створення науково-дослідних фондів для фінансування наукових досліджень у промисловості, будівництві, а також для утримання державних наукових центрів, що ведуть фундаментальні дослідження. У США діє два великих фонди: національний науковий фонд (ННФ) і науковий фонд бюро стандартів (НФБС).

Кошти ННФ формуються за рахунок надходжень із федерального бюджету, відрахувань з прибутків промислових підприємств, а також внесків університетів і коледжів. Витрачаються на фінансування програм у галузі фундаментальних досліджень, на премії вченим за наукові дослідження, на будівництво наукових центрів, підготовку кадрів.

НФБС фінансує компанії, які проводять експерименти і доводять наукові дослідження до їх практичного використання.

Кредитні фонди - це ресурси, що знаходяться в розпорядженні державних банків, ощадних кас, інших кредитних закладів, надаються на умовах повернення й сплати процентів. Переважне право користуванням такими фондами мають юридичні особи, що виконують державні замовлення або працюють у відповідності з державними програмами розвитку країни. Кредитні фонди мають велике значення у Франції, до них належать фонди Банку країни, Банку зовнішньої торгівлі.

Соціальні фонди створюються з метою надання соціальних послуг населенню. Зростання чисельності найманих працівників внаслідок розвитку виробництва, збільшення розриву в інтересах різних соціальних груп суспільства, зумовленого НТР, загальне старіння населення країн об'єктивно привели до необхідності збільшення фондів соціального страхування. В останні десятиріччя обсяг соціальних фондів промислово розвинутих країн збільшився у п'ять-шість разів. Це дало можливість підвищити соціальні виплати. Соціальні фонди утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесків застрахованих, підприємців і субсидій держави.

Так, у США існує велика кількість соціальних фондів різного адміністративного підпорядкування для здійснення соціальних програм. Найбільшими є три загальнонаціональні фонди: Фонд страхування по старості, інвалідності і на випадок втрати годувальника; Фонд страхування державних службовців; Фонд допомоги тим, хто її потребує.

Фонди соціального страхування в Німеччині налічують велику кількість автономних фондів, які охоплюють окремі види страхування, - Фонд пенсійного страхування робітників і службовців, Фонд страхування на випадок хвороби, Фонд страхування на випадок безробіття. У Великій Британії функціонує два основних соціальних фонди: Фонд національного страхування і Пенсійні фонди державних підприємств. У Японії налічується чотири великих фонди: Фонд страхування здоров'я, Фонд національних пенсій, Фонд страхування від виробничого травматизму, Фонд страхування від безробіття.

4. Практична частина

1. Визначити критичний обсяг продукції підприємства за такими даними:

С - собівартість продукції = 12,8 грн.

R - рентабельність продукції = 15

Z_V - сума питомих змінних витрат у складі витрат = 9,8 грн.

Z_C - сума постійних витрат підприємства = 10,8 тис. грн.

Розв'язання

Визначаємо критичний обсяг продукції

Q = , шт.

Де, Ц - ціна одиниці продукції

Визначаємо ціну одиниці продукції

R =

П = , грн.

П = , грн.

Ц = С + П, грн.

Ц = 12,8 + 1,92 = 14,72 грн.

Q =

Відповідь: критичний обсяг продукції підприємства складає 2195 штук.

2. Визначити фінансовий результат від фінансово-інвестиційної діяльності за даними:

Розв'язання

Визначаємо фінансовий результат від розміщення тимчасово вільних коштів на депозиті

ФР_деп. =

Визначаємо результат від придбання акцій

ФР_акц. =

Визначаємо результат від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства

ФР_деп. + ФР_акц. + Оренда = 22,6 + 132 + 58 = 212,6 тис. грн.

Відповідь: Результат від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства складає - 212,6 тис. грн.

3. Розрахувати показники використання основних фондів за даними:

Річний прибуток 98 тис. грн (П)

Середньорічна вартість основних фондів 580 тис. грн(С_оф)

Річна сума доходів 980 тис. грн (Д)

Середня чисельність робітників 180 чол. (N)

Розв'язання

Визначаємо фондовіддачу основних фондів:

Ф_від =

Визначаємо фондоємність основних фондів

Ф_ємн =

Визначаємо фондоозброєність основних фондів

Ф_озбр =

Визначаємо рентабельність основних фондів

R =

4. Чиста маса виробу становить 80кг. при нормі витрат матеріалу для його виготовлення 86кг. Подібних виробів на підприємстві виробляється 5800 шт. за рік. Поставки матеріалу здійснюються 1 раз на квартал. Транспортний запас 3 дні.

Визначити величину виробничого запасу і коефіцієнт використання матеріалу.

Розв'язання

Визначаємо денну потребу у матеріалі

П_д =

Визначаємо поточний запас

З_пот = 1,3 * 90 = 117 т

Визначаємо страховий запас

З_стр = 117 * 0,5 = 58,5 т

Визначаємо транспортний запас

З_транс = 1,3 * 3 = 3,9 т

Визначаємо виробничий запас

З_вир=З_пот + З_стр + З_транс = 117+58,5+3,9 = 179,4 т

Визначаємо коефіцієнт використання матеріалу

К_мат =

Література

1. Кравчук В. Поняття статутного капіталу юридичної особи // Право України (укр.).- 2006.- № 12.- C. 48-52.

2. Поленова С.Н. Элементы финансовой отчетности компаний в зарубежной практике // Международный бухгалтерский учет (рос.).- 2005.- № 5.- C. 14-25.

3. Поленова С.Н. Концептуальные основы бухгалтерского учета в системе US GAAP // Международный бухгалтерский учет (рос.).- 2006.- № 2.- C. 26-39.

Размещено на Allbest.ru