1083,9

-50,0

-100,0

Державний зовнішній борг

млн. дол. США

8807,8

8317,1

9172,4

855,3

364,6

Разом

млн. грн.

14672,2

18256,8

18689,5

432,7

4017,3

Разом

млн. дол. США

9991,7

9451,0

10256,3

805,3

264,6

Разом у грн. (за курсом 5,3)

67628,2

68347,1

70483,8

2136,7

2855,6

% у ВВП

19,6

15,7

13,8

Відповідно, в проекті Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік" передбачено зменшення частки неподаткових надходжень на 6,1 відсотковий пункт, у тому числі зменшення доходів від власності та підприємницької діяльності на 3,3 відсоткові пункти та інших неподаткових надходжень на 2,7 відсоткові пункти. Ще однією характерною рисою проекту державного бюджету на 2012 рік стало майже 3-разове збільшення частки доходів від операцій з капіталом. Однак частка цих доходів у загальному обсягу незначна.

Видатки Державного бюджету України на 2012 рік заплановано в обсязі 127 443,8 млн. грн., що на 13 262,9 млн. грн., або на 111,6 % більше планового показника на 2011 рік. Порівняно з плановими показниками на 2011 рік, видатки загального фонду зросли на 14 755,1 млн. грн. або 116,7 % а спеціального фонду - зменшилися на 1 492,1 млн. грн. або 5,8 %. У 2012 році, порівняно з 2011 роком, планується значне скорочення обсягу спеціального фонду державного бюджету - на 3 827,9 млн. грн. або на 119,9 %. Це пов'язано із відсутністю у спеціальному фонді державного бюджету на 2012 рік видатків на надання субвенції місцевим бюджетам на заходи з погашення заборгованості громадян за житлово-комунальні послуги та енергоносії в рахунок часткової компенсації втрат від знецінених грошових заощаджень. Така субвенція передбачена на 2011 рік в обсязі 6 000,0 млн. грн., що вплинуло на приріст обсягу спеціального фонду порівняно з фактичними надходженнями 2010 року.

Характеризуючи збалансування доходів і видатків, можна відмітити, що Дефіцит Державного бюджету України на 2012 рік планується у обсязі 9 898,4 млн. гривень. Порівняно з плановими показниками державного бюджету на 2011 рік дефіцит є більшим на 2 845,2 млн. грн., або на 140,3 %.

Розділ 3. Удосконалення непрямого оподаткування

3.1 Аналіз впливу механізму непрямого оподаткування на діяльність суб'єктів господарювання

Практика оподаткування використовує кілька видів непрямих податків - універсальні та специфічні акцизи, а також мито. Специфічні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів. У цьому разі застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів.

Універсальні акцизи виникли на початку нашого століття. Вони відрізняються від специфічних тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки. У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів.

Податок з продажу. Застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Об'єктом оподаткування є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється один раз. Ця форма використовувалась нетривалий час в останній період існування Радянського Союзу, але поширена в інших країнах.

Податок з обороту. Стягується з валового обороту на всіх стадіях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Цей податок широко і протягом тривалого періоду (з початку 30-х і до початку 90-х років) використовувався у Радянському Союзі. Ставки податку з обороту були диференційовані за видами товарів.

Податок на додану вартість. Сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг.

Об'єктом оподаткування є не валовий оборот, а додана вартість. При цьому застосовуються уніфіковані ставки. Це полегшує обчислення податку і контроль за його надходженням. Обчислення і стягнення податку на додану вартість потребує чіткого визначення об'єкта оподаткування - доданої вартості. Можливі два способи її визначення: заробітна плата + прибуток; виручка від реалізації - матеріальні витрати. Цей податок набув значного поширення в країнах Західної Європи.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз), мито.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Слід звернути увагу, що є особливості у визначенні бази (об'єкта) для обчислення окремих видів непрямих податків залежно від сфери діяльності, умов придбання товарів.

У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.

Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну.

Такий самий порядок включення ПДВ в ціну виконаних робіт і надання послуг. Різниця в тім, що роботи, які виконуються (будівельні, монтажні, науково-дослідні, проектно-пошукові та ін.), а також надані послуги не обкладаються акцизним збором.

Є особливості визначення суми непрямих податків, що включаються в ціну реалізації товару споживачу (роздрібну ціну), за реалізації підприємствами товарів, придбаних усередині країни та імпортованих. Акцизний збір і ПДВ включають у відпускну ціну виробника продукції. Отже, підприємства торгівлі купують товари за ціною, що включає ці непрямі податки.

Ціна реалізації споживачам імпортованих товарів може включати три види непрямих податків: ввізне мито, акцизний збір, ПДВ.

Ввізне мито встановлюється у твердих ставках в ЄВРО з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках до митної вартості імпортованих товарів.

Сума акцизного збору, що включається в ціну, визначається у твердих сумах з одиниці товарів, що імпортуються, або за ставками у відсотках до обороту, що включає: митну вартість придбаних товарів та ввізне (імпортне) мито.

Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їх придбання (контрактна вартість); на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону; на сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, визначається у відсотках до обороту, що включає митну вартість придбаних товарів, ввізне мито, акцизний збір (якщо це підакцизний товар). Для обчислення ПДВ щодо імпорту в оподаткований оборот не включається оплата митних послуг.

Непрямі податки мають, в основному, фіскальне спрямування. Однак було б неправильно заперечувати регулюючу функцію непрямих податків. На суму непрямих податків відповідно зростає ціна товарів, що впливає на їх виробництво й реалізацію.

Реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи - суб'єкти господарської діяльності; організації, установи, що не е суб'єктами господарювання.

Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів. Відтак більше податків сплачують ті категорії населення, що більше споживають товарів, мають більш високі доходи.

Достатньо складним є вплив непрямих податків на фінансову діяльність, фінансовий стан суб'єктів підприємництва. Останні є платниками непрямих податків, коли вони купують товари, роботи, послуги. Водночас суб'єкти підприємництва, реалізуючи товари, роботи, послуги, у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами), а отже вони є платниками непрямих податків до бюджету.

При цьому вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб'єктів підприємництва залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах.

По-перше, він пов'язаний зі сплатою непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт і отриманих послуг. На даному етапі сплата непрямих податків здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів підприємництва, тобто має місце тимчасова іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі необхідно врахувати такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків суб'єктам підприємницької діяльності.

По-друге, цей вплив пов'язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів підприємства, які реалізують товари, роботи, послуги. Непрямі податки, що надходять на рахунки суб'єктів підприємництва, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). При цьому, певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки можуть залишатися в розпорядженні (обороті) підприємств. Відтак необхідно враховувати: умови реалізації та оплати, обсяги й напрямки реалізації товарів (робіт, послуг); ставки й пільги щодо непрямих податків; терміни їх сплати у бюджет.

Вплив непрямих податків на фінансову діяльність, фінансовий стан суб'єктів підприємництва залежно від сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу непрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (з урахуванням галузі), тих, які займаються торгово-посередницькою діяльністю, тих, що надають послуги (у тім числі фінансові).

3.2 Удосконалення механізму непрямого оподаткування

Сучасна податкова політика України фактично розроблялась та реалізовувалась без достатнього наукового обґрунтування макро- і мікроекономічних наслідків її запровадження, а тим більше на основі постійних і хронічних змін різних податків та розміру їх ставок, без прогнозування впливу цього процесу на стан ділової активності у бізнесовому середовищі, рівень життя населення. Саме такі чинники не дозволили перетворити податкову систему України в ефективний інструмент економічної політики, а поставили її в один ряд серед причин загострення кризових явищ у соціально-економічній системі.

Посилення подальшого деструктивного впливу розбалансованої та нераціональної системи непрямого оподаткування в існуючому вигляді на характер розвитку соціально-економічних процесів у країні зумовило необхідність здійснення даного комплексного дослідження, спрямованого на визначення шляхів активізації основних функцій непрямих податків. Визначення та впровадження концептуально нових схем управління системою непрямого оподаткування з точки зору переорієнтації її на потреби регулювання суспільного добробуту, підвищення на цій основі сукупного платоспроможного попиту дозволить активізувати ділову активність. Такий підхід відповідає обраному курсу на розбудову соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні.

В Україні дослідженням окремих питань непрямого оподаткування та його впливу на макроекономічні та соціальні процеси присвячені праці вітчизняних вчених-економістів: В.Л. Андрущенка, С.А. Буковинського, В.В. Буряковського, О.Д. Василика, М.І. Вдовиченко, В.П. Вишневського, О.Д Данілова, М.Я. Демґяненка, І.В. Грищенко, В.С. Загорського, І.О. Лютого, П.В. Мельника, В.М. Опаріна, К.В. Павлюк, Г.О. П'ятаченка, А.М. Соколовської, В.М. Суторміної, В.М. Федосова та інших.

Проте питання непрямого оподаткування, зокрема, щодо оптимізації розмірів податкових ставок, визначення критеріїв їх диференціації, порядку встановлення та застосування, встановлення переліку підакцизних товарів у контексті їх впливу на зростання суспільного добробуту на сьогодні є недостатньо вивченими.

Реформування фінансової системи нашої держави зумовило необхідність суттєвих змін податкового поля, що є умовою економічного зростання та досягнення певної соціальної гармонії в суспільстві. Постійне вдосконалення податкової системи в цілому і конкретно окремих видів податків дає змогу оптимізувати й стабілізувати прибутки бюджетів усіх рівнів, регулювати дії ринкових суб'єктів господарювання, реалізовувати соціальне справедливу податкову політику. Важливе місце у процесі реформування податкової системи посідає вдосконалення і подальший розвиток непрямих податків у розрізі їх видів [6].

Аналізуючи ситуацію, що склалася на сьогодні у вітчизняній практиці застосування податку на додану вартість, можна сказати, що даному податку притаманні певні недоліки. Зокрема проблемними вважаються питання, що стосуються оподатковуваної бази, переліку пільг, відшкодування сум податку та ставки [1,2].

Законодавче регулювання податку на додану вартість передбачає чітке закріплення всіх елементів правового механізму податку: платник податку, об'єкт оподаткування, ставка податку, а також - пільги, строки і періодичність перерахування податку, особливості стягнення податку, надходження до бюджету і у відповідні фонди.

Перегляду вимагає якісний склад оподатковуваної бази. На наш погляд, оподатковуваний оборот за чинною методикою має низку елементів, що за своїм економічним змістом не можуть бути складовою доданої вартості. А саме, аналіз чинного законодавства з ПДВ засвідчив існування такого недоліку, як подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається сума акцизного збору. Більше того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість - одна із складових бази для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ. Очевидно, що таким чином, держава порушує задекларовані нею ж принципи податкової політики. Тому додана вартість з метою оподаткування має бути максимально очищена від інших непрямих податків і платежів[5].

На особливу увагу заслуговує ситуація з наданням пільг по податку на додану вартість, як з точки зору теоретичних досліджень, так і нагальних потреб практики реалізації податкової політики в країні.

Так, найбільша сума реальних втрат (54,9% від загальної суми пільг з ПДВ) пов'язана з обчисленням за нульовою ставкою податку щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. У регіональному розрізі більше половини (58,8%) від цієї суми пільг було надано підприємствам Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей. Однак, надання значних пільг (майже 40% від загальної суми) підприємствам, які здійснюють операції з продажу товарів на експорт, сприяє зростанню експорту продукції, що, в свою чергу, впливає на збільшення ВВП. Тому при оцінці ефективності надання податкових пільг буде доцільним пов'язувати їх суми не лише з реальними втратами бюджету, а також з основними макроекономічними показниками розвитку держави.

Отже, на нашу думку, варто скоротити перелік пільгових операцій насамперед за рахунок звільнення від оподаткування операцій, що безпосередньо не пов'язані з соціальним захистом малозабезпечених верств населення. Натомість, звільнення від сплати ПДВ повинно стосуватися таких товарів і послуг: продукти харчування, ліки, витрати на освіту, купівля та найм житла, книг і газет, музеїв, державних послуг, фінансових послуг, витрат на мистецтво, спорт, експортні операції. Щодо звільнення експортних операцій, то збереження нульової ставки лише на експорт технологічної продукції і надання звільнення або оподаткування сировинного експорту за стандартною ставкою сприятиме збереженню бюджетних надходжень ПДВ, їх зростанню, обмеженню зловживань, запобігатиме перетворенню України на сировинний придаток розвинених країн. Також скоротити звільнення, що викривляють умови здорової конкуренції і ставлять в нерівні умови платників окремих галузей народного господарства, або тих, що певною мірою вирішували проблеми, пов'язані з нестачею бюджетних асигнувань на ту чи іншу мету.

Також, на нашу думку, суттєвого перегляду вимагає порядок нарахування та сплати податку на додану вартість. Виплата бюджетного відшкодування в разі виникнення у підприємства дебетового сальдо ПДВ практикується більшістю країн, які застосовують цей податок. Запровадження такого механізму вважалось прогресивним кроком, оскільки сприяло наближенню вітчизняного законодавства до європейських норм [4]. Однак на недосконалість вітчизняного механізму бюджетного відшкодування ПДВ звертається увага як підприємців, так і працівників податкових органів. Він викликає багато нарікань з приводу вимивання оборотних коштів підприємств. Внаслідок нерівномірності надходжень податку до бюджету в більшості випадків відшкодування виплачується з запізненням. Але якщо у підприємства виникає дебетове сальдо з ПДВ, це означає - відбувається іммобілізація його оборотних коштів. Тому затримка відшкодування може призвести до того, що в певний момент у підприємства виявиться недостатньо оборотних коштів для ефективного функціонування, повної і своєчасної сплати податків [5].

Значні проблеми викликає чинний порядок відшкодування ПДВ і для бюджету. Останнім часом суми відшкодування є надто великими. Зростання сировинного експорту призводить до того, що в деяких регіонах до повернення може належати більше ПДВ, ніж отримує бюджет.

Таким чином, розв'язання проблеми виплат відшкодування можливе за рахунок наступних заходів:

1. Бюджетне відшкодування повинне здійснюватися лише за рахунок фактичних прибутків від ПДВ, а не поширюватися на інші бюджетні джерела, тому необхідно:

- Упорядкування процедури реєстрації платників ПДВ для виключення можливості появи фіктивних фірм;

- Одержання права на податковий кредит залежно від факту оплати;

- Обмеження відшкодування ПДВ при продажу товарів (робіт, послуг) за цінами, які дуже відрізняються від рівня звичайних цін;

- Перегляд порядку відшкодування ПДВ для експортерів з необхідністю його відшкодування за фактом вивозу товару за межі митної території України та надходження валюти.

2. Суми переплати ПДВ переносити на наступні 6 місяців, після чого платник може вимагати відшкодування.

3. Експортери можуть вимагати відшкодування негайно, за умови проведення грошових розрахунків з постачальниками експортних товарів:

- Вимога виплати відшкодування посереднику повинна містити дані про основних його постачальників;

- Відшкодування повинне виплачуватись протягом 30 днів після одержання вимоги. Але виплату можна відстрочити у зв'язку з перевіркою обґрунтованості вимоги відшкодування;

4. Тимчасово можна встановити, що відшкодування з бюджету виплачується тільки тоді, якщо дебетове сальдо перевищує певний рівень. В іншому випадку цю суму необхідно зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Враховуючи сучасний кризовий стан економіки України, запровадження диференційованих ставок ПДВ на сьогодні буде малоефективним, оскільки зумовить зростання адміністративних витрат щодо обслуговування ПДВ та значно ускладнить механізм його дії.

Висновки

Отже, структура доходної частини державного бюджету згідно проекту закону "Про Державний бюджет України на 2012 рік" має суттєво змінитися порівняно з фактичними даними щодо виконання державного бюджету в 2010 році та плановими показниками на 2011 рік. Зокрема, спостерігається тенденція до збільшення частки податкових надходжень в структурі загальних надходжень державного бюджету. Зокрема, планується збільшити її на 4,6 відсоткові пункти проти відповідного річного планового показника на 2011 рік. Це планується досягти завдяки збільшенню надходжень всіх основних податкових складових бюджету: податку на прибуток підприємств - на 2,4 відсоткові пункти, податку на додану вартість - на 1,4 відсотковий пункт, акцизного збору - на 1,0 відсотковий пункт, зборів за спеціальне використання природних ресурсів - на 0,4 відсоткові пункти, податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції - на 0,1 відсотковий пункт тощо. Відповідно, в проекті Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік" передбачено зменшення частки неподаткових надходжень на 6,1 відсотковий пункт, у тому числі зменшення доходів від власності та підприємницької діяльності на 3,3 відсоткові пункти та інших неподаткових надходжень на 2,7 відсоткові пункти. Ще однією характерною рисою проекту державного бюджету на 2012 рік стало майже 3-разове збільшення частки доходів від операцій з капіталом. Однак частка цих доходів у загальному обсягу незначна.

При цьому вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб'єктів підприємництва залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах.

По-перше, він пов'язаний зі сплатою непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт і отриманих послуг. На даному етапі сплата непрямих податків здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів підприємництва, тобто має місце тимчасова іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі необхідно врахувати такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків суб'єктам підприємницької діяльності.

По-друге, цей вплив пов'язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів підприємства, які реалізують товари, роботи, послуги. Непрямі податки, що надходять на рахунки суб'єктів підприємництва, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). При цьому, певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки можуть залишатися в розпорядженні (обороті) підприємств. Відтак необхідно враховувати: умови реалізації та оплати, обсяги й напрямки реалізації товарів (робіт, послуг); ставки й пільги щодо непрямих податків; терміни їх сплати у бюджет.

Вплив непрямих податків на фінансову діяльність, фінансовий стан суб'єктів підприємництва залежно від сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу непрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (з урахуванням галузі), тих, які займаються торгово-посередницькою діяльністю, тих, що надають послуги (у тім числі фінансові).

Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету, є:

- структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;

- збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;

- неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання;

- значний обсяг тіньової економічної діяльності;

- невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;

- нецільове і неефективне використання бюджетних коштів;

- втрати, розбазарювання виробленої продукції, крадіжки, приписки і т.ін., що не стало об'єктом ефективного державного фінансового контролю.

Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного зростання держави, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки.

Фундаментом успішної бюджетної політики повинно бути не просто формальне усунення бюджетного дефіциту, а вирішення проблем, що його породжують, за допомогою формування сприятливого інвестиційного і конкурентного середовища, зняття перешкод для підвищення економічної активності господарюючих суб'єктів. Необхідно здійснювати комплекс заходів, що, з одного боку, стимулювали б притік грошових ресурсів у держбюджет, а з іншого, створювали б передумови для поступового скорочення державних витрат шляхом передачі ринку тих секторів національного господарства, що можуть функціонувати більш ефективно без державного втручання.

Проблема бюджетного вирівнювання останнім часом вийшла за межі теорії. Тепер вона нерозривно пов'язана із практичними заходами щодо реалізації в Україні принципу відносної самостійності бюджетів усіх рівнів, із міжбюджетним перерозподілом фінансових ресурсів. Без нього неможливо обійтися, оскільки фінансові ресурси деяких місцевих органів влади в силу історичних та інших причин не можуть забезпечити реалізацію цими органами владних повноважень. Вийти з цього становища можна, надавши цим регіонам необхідної допомоги через перерозподіл коштів, виробивши для цього раціональні основи і механізми. [1]

Збалансування річних бюджетів належить до ключових проблем бюджетної системи. Згідно із ст.21 3акону України "Про бюджетну систему України", "збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики". Відповідні правові рішення з цього питання не тільки забезпечують чітке й ефективне функціонування бюджетної системи, але й визначають фактичні можливості діяльності різних органів влади. В найзагальніших рисах під "збалансуванням" необхідно розуміти забезпечення рівноваги.

Доходна та видаткова частини місцевих бюджетів визначаються в основному затверджуваними парламентом нормами. Це означає, що державні органи створюють систему місцевих бюджетів, основною умовою існування якої має бути гармонія між доходною та видатковою сторонами місцевих бюджетів, тобто рівновага. Передача обов'язків і відповідальності місцевим органам влади має супроводжуватися забезпеченням цих органів відповідними фінансовими ресурсами. З правової точки зору про відповідність між зв'язками та фінансовими ресурсами можна говорити тоді, коли обов'язки супроводжуються правами та компетенціями на використання джерел доходів. Ці компетенції можуть визначатися по-різному - від прав на використання ресурсів до нормативних компетенцій, тобто прав щодо встановлення податків. Місцеві органи влади повинні мати юридично закріплені джерела доходів, достатні для покриття обов'язкових видатків. Це, звичайно, не означає, що місцеві органи влади можуть мати можливість виконувати тільки обов'язкові функції.

Питання вироблення системи заходів для бюджетно-податкового регулювання традиційно є предметом гострих дискусій практично для будь-якої країни. В даний час більшість країн намагається так чи інакше збалансувати свої бюджети при одночасному зростанні частки державних витрат у ВВП. Рівноважний бюджет - рідкісне явище у світовій практиці, оскільки його дефіцит, як і профіцит, залежать не тільки від державної політики в області витрат і оподатковування, але і рівня господарської активності. Досягнення бюджетної рівноваги можливо тільки в окремі моменти.

Найбільш ефективною і перспективною мірою вважається зниження загального рівня оподатковування і стимулювання розширення податкової бази. Проте ця міра, настільки популярна в населення, не завжди знаходить розуміння і підтримку з боку урядів. Її прийняття, як правило, означає деяке скорочення державних витрат, що важко здійснити в сучасних умовах, оскільки на урядах лежить вантаж соціальних зобов'язань.

Фундаментом успішної бюджетної політики повинно бути не просто формальне усунення бюджетного дефіциту, а вирішення проблем, що його породжують, за допомогою формування сприятливого інвестиційного і конкурентного середовища, зняття перешкод для підвищення економічної активності господарюючих суб'єктів. Необхідно здійснювати комплекс заходів, що, з одного боку, стимулювали б притік грошових ресурсів у держбюджет, а з іншого, створювали б передумови для поступового скорочення державних витрат шляхом передачі ринку тих секторів національного господарства, що можуть функціонувати більш ефективно без державного втручання.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:

1) удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

2) посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

3) удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

4) забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

5) запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

6) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

7) запровадити науково обгрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.

Список літератури

Конституція України. - К.: Преса України, 1997.

Бюджетний Кодекс України, Відомості Верховної Ради (ВВР), 2007, № 37-38.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" //Фінанси України. - 2010. - № 3.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" // ВВР. - 2011. - № 17-18.

Агапова Т.А., Серегина С.Ф.. Макроэкономика. М., 1997.

Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки. Довідник. - К.: "Експерт-Про", 2000.

Альошин В. Оптимізація міжбюджетних відносин як фактор підвищення економічної безпеки держави. У зб.: Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України. - Ірпінь, 1999.

Антологія бюджетного механізму / Під редакцією С.І.Юрія. - Тернопіль: Економічна думка, 2007.

Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. - К.: Либідь, 2000.

Бодюк А.В. Податкова політика: шляхи її реалізації // Фінанси України. - 2008. - № 2.

Ботвинова Е., Гнедовский А. Налогообложение в зарубежных странах. - М., 2001.

Василевська Г.В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання // Фінанси України. - 2009. - № 2.

Василик О.Д.., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2009.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України // Фінанси України. - 2007. - № 10.

Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС, 2000.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Шляхи зміцнення фінансового становища держави // Фінанси України. 2008. - № 7.

В порыве страсти. Опыт объединения Германии в проекции вступления Украины в ЕЭП // Бизнес. - 2009. - № 42.

Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права. Навчальний посібник. - К.: Знання, 2007.

Гордей О.Д., Василик Д.О. Бюджетний механізм забезпечення зростання суспільного добробуту // Фінанси України. - 2009. - № 4.

Государственные финансы: Учеб. пособие / Под ред. В.М. Федосова, С.Я. Огородника, В.Н. Суторминой. - К.: Либідь, 2001.

Гушта О.В. Шляхи зміцнення бюджетів органів місцевого самоврядування // Фінанси України. - 2000. - № 2.

Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. - К.: Основи, 2008.

Для відшкодування ПДВ // Урядовий кур'єр. - 2008. - № 11.

Дробозина Л.А. Общая теория финансов. - М., 2005.

Дьяконова І.І. Податки та податкова політика України. - К.: Наук. Думка, 2007.

Дяковський Д.А. Проблема бюджетного відшкодування ПДВ // Фінанси України. - 2008. - № 3.

Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наукова думка, 2009.

Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2009.

Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (Історія, теорія, практика) - К.: НІОС, 2000.

Котляр Д. Відносини центру з регіонами-донорами і регіонами-реципієнтами: стан і перспективи розвитку // "Український Регіональний Вісник", №13, 15 лютого 2007 р.

Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч.посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2009.

Криницкий И.Е., Кучерявенко Н.П. Налоговое право. - Харьков, 2005.

Крисоватий А.І., Вакулич І.П. Податок на додану вартість в аспекті реформування податків на споживання // Фінанси України. - 2008. - № 6.

Кукукина И. Управление финансами: Учебное пособие. - М.: Юристъ, 2007.

Курс экономики // Под ред. проф. Б.А. Райзберга. М., 2007.

Лексин В., Швецов А. Бюджетный федерализм в период кризиса и реформ // Вопросы экономики. - 2008. - № 3.- С. 20.

Лексин В., Швецов А. Стереотипы и реалии российского бюджетного федерализма // Вопросы экономики. - 2000. - № 1.- С. 87.

Луніна І. Державні фінанси в перехідний період. - Х.: Форт, 2000.

Луніна І. Міжбюджетні відносини в Україні: концептуальні підходи до реформування // Економіка України. - 2008. - № 5.

Мельник С., Криниця С. Про формування місцевих бюджетів // Економіка України. - 2000. - № 1.

Михасюк І., Мельник А. Державне регулювання економіки. - Львів: "Українські технологи", 2009.

Налоги в развитых капиталистических странах: теория, практика, проблемы. - М.: НИФИ, 2000.

Налоги: Учеб. пособие / Под ред. Д.Г. Черника - М.: Финансы и статистика, 2007.

Наумова Л.Ю. Бюджетний механізм фінансової стабілізації економіки // Фінанси України. - 2009. - № 4.

Опарін В.М. Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи в Україні. // Фінанси України. - 2000. - № 9.

Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2008.

Павлова Л. Бюджетное финансирование и проблема государственного долга // Экономист. - 2006. - № 4.

Павлюк К.В. Концептуальні основи фінансової незалежності місцевого самоврядування // Фінанси України. - 2007. - № 7.

Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету // Фінанси України. - 2008. - № 3.

Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. К.: НІОС, 2008.

Пилипчук В. Економічну кризу можна відмінити, якщо... // Голос України. - 2007. - 2 грудня.

Піхоцький В.Ф. Реформування податкової системи України - вимога сьогодення // Фінанси України. - 2009. - № 9.

Податкова система України: Підручник / Федосов В.М., Опарін В.М., П'ятаченко Г.О. та ін.; За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 2004.

Полозенко Д. Міжбюджетні відносини - складова механізму випереджаючого економічного розвитку // Економіка України. - 2007. - № 2.

П'ятаченко Г.О. Удосконалення механізму наповнення дохідної частини бюджету // Фінанси України. - 2007. - № 5.

Родионова В.М. Финансы: Учебное пособие - М.: Финансы и статистика, 2003.

Розпутенко І.В. Державні видатки в перехідних економіках (Українська академія державного управління при Президентові України). - К.: Вид-во УАДУ, 2008.

Сало І. Проблеми фінансів у період переходу до ринкової економіки // Економіка України. - 2004. - № 10.

Самуэльсон П., Нордхаус В. Экономика. 15-ое издание. - М., 2007.

Слухай С. Посткомуністична трансформація міжбюджетних відносин в країнах Центральної Європи. - Тернопіль: "Лілея", 2000.

Стиглиц Дж. Ю. Лекции по экономической теории государственного сектора / Пер. с англ. - М.: Инфра-М. - 2007.

Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава - податки - бізнес (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки). - К.: Либідь, 2002.

Федосов В.М., Огородник С.Я., Сутормина В.Н. Государственные финансы. - К.: Либідь, 2001.

Федосов В.М., Опарін В.М., П'ятаченко Г.О. Податкова система України. - К.: Либідь, 2004.

Федоткин В. Федерализм и местное самоуправление: проблемы экономического взаимодействия // Вопросы экономики. - 2000. - № 1. - с. 96.

Федько В. О необходимости усовершенствования налогового планирования и прогнозирования // Вісник Податкової служби України. - 2007. - № 11.

Финансы, денежное обращение и кредит. Учебник / Под ред. В.К. Сенчагова, А.И. Архипова. - М.: Проспект, 2009.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. пособие / Под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 2007.

Христенко В. Реформа межбюджетных отношений: новые задачи // Вопросы зкономики. - 2000. - № 8.

Чугунов І.Я., Лісниченко І.В. Основні підсумки виконання бюджету у 2007 році // Фінанси України. - 2008. - № 5.

Чугунов І.Я., Луценко Р.В. Основні підсумки виконання бюджету у 2008 році // Фінанси України. - 2009. - № 5.

Юрій С.І. Бюджетна система України. - К.: НІОС, 2000.

http://www.zakon.com.ua - Законопроекти України

http://www.minfin.gov.ua - Мінстерство фінансів України

http://www.ukrstat.gov.ua - Комінтет статистики України

Размещено на Allbest.ru

...