Планування податку на прибуток в Україні

- форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності; - порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

- методи оцінки активів та зобов'язань;

- правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

- порядок контролю за господарськими операціями;

- інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку. Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань організації бухгалтерського обліку.

Техніка бухгалтерського обліку передбачає вибір форми ведення обліку, організації бухгалтерської служби та формування її взаємозв'язків з іншими службами, робочий план рахунків, технологію обробки даних тощо.

Положення облікової політики фіксуються в наказі керівника підприємства, що передбачає наступні розділи:

1. Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку.

2. Організація роботи облікового апарату.

3. Технічна організація обліку.

4. Організація бухгалтерського обліку.

В першому розділі наказу «Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку» визначаються способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності.

Облік витрат на виробництво можна здійснювати:

- за елементами витрат (витрати на оплату праці, матеріали, амортизація тощо) ;

- за видами продукції (робіт, послуг) ; - в розрізі виробничих або інших підрозділів;

- з використанням рахунків класу 8 чи без їх використання.

Другий розділ наказу присвячується організації бухгалтерського обліку. В ньому визначаються:

- форма організації бухгалтерського обліку;

- форма ведення бухгалтерського обліку;

- розробка системи і форм управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, звітності і контролю;

- затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку.

- обов'язки головного бухгалтера.

Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику. У разі, якщо неможливо застосувати єдину облікову політику, складаючи консолідовану фінансову звітність, це розкривають у Примітках до консолідованої фінансової звітності. Зумовлено це необхідністю порівнювати фінансову звітність підприємства для оцінки його фінансового стану, перспектив розвитку та результатів діяльності за певний період. У зв'язку з цим доцільно й для кожного звітного періоду дотримуватись єдиної облікової політики.

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П (С) БО і повинна бути обгрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.

Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо:

- змінюються статутні умови;

- змінюються вимоги органу, який затверджує П (С) БО;

- нові положення облікової політики забезпечують достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності.

Не вважається зміною облікової політики інформація, що стосується подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій та подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком окремих випадків. Окремими вважаються випадки, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. Тоді облікова політика поширюється лише на події, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

2.4 Використання загальних та спецыальних методів планування та їх використання при плануванні податку на прибуток

Планування прибутку на підприємстві здійснюється різними методами. Їх класифікують на два види: загальні і спеціальні. (рис. 2. 3).

Розглянемо кожен із запропонованих методів податкового планування податку на прибуток і спробуємо визначити можливість його використання.

Метод зміни (вибору) виду діяльності податкового суб'єкта припускає перехід на здійснення таких видів діяльності, які оподатковуються меншою мірою порівняно з тими, які здійснювалися.

Рис. 2. 3. Методи податкового планування на підприємстві.

Метод заміни податкового суб'єкта або метод пільгового підприємства - полягає у перенесенні об'єктів оподаткування або видів діяльності під пільговий режим оподаткування, пов'язаний з особливим податковим статусом деяких суб'єктів підприємницької діяльності.

Контрактна схема дає змогу оптимізувати податковий режим під час здійснення конкретної операції. Йдеться, по-перше, про використання платником податків в контрактах чітких і ясних формулювань, а не прийнятих типових; по-друге, про використання кількох договорів, що забезпечують одну операцію. Усе це допомагає вибрати оптимальний податковий режим здійснення конкретної операції з урахуванням графіка надходження і витрат фінансових і товарних потоків.

Пільги - одна з найважливіших деталей податкового планування на підприємстві. Пільги та їхнє використання значною мірою залежать від місцевого законодавства. У міжнародній практиці значну частину пільг надають місцеві закони. В даному випадку податкові пільги зменшують відрахування підприємства з податку на прибуток, що і є першочерговою метою податкового планування.

Поточний фінансовий контроль за податковими платежами є одним з найпростіших методів, суть якого полягає в періодичному складанні прогнозів зміни податкових платежів з податку на прибуток і відповідності їх реальній сплаті у відповідні періоди. У разі істотних відхилень проводять розслідування причин таких відхилень і розробляють пропозиції щодо їх усунення.

Метод попередньої податкової експертизи нових проектів і найважливіших управлінських рішень, який вимагає наявності на підприємстві серйозної інформаційно-аналітичної бази з податку на прибуток.

Метод варіаційно-порівняльного аналізу нових проектів діяльності і діяльності підприємства загалом. Відповідно до цього методу проводиться порівняння різних варіантів діяльності підприємства для визначення їх податкової ефективності: на короткотривалий термін діяльності - за постійних значень податкових ставок і тарифів і на довготривалі періоди - за різних варіантів очікуваних змін в податковому законодавстві [5, с. 279].

Метод зміни податкової юрисдикції полягає в реєстрації організації на території, що надає за певних умов пільгове оподаткування. Вибір місця реєстрації важливий за умови неоднорідності території.

Метод заміни відносин ґрунтується на багатоваріантності шляхів вирішення господарських проблем у межах існуючого законодавства. Суб'єкт має право віддати перевагу будь-якому з допустимих варіантів як з погляду економічної ефективності операції, так і з погляду оптимізації оподаткування.

Метод розділення відхилень ґрунтується на методі заміни. У цьому випадку замінюється не уся господарська операція, а тільки її частина, або господарська операція замінюється на кілька операцій. Метод застосовується, як правило, коли повна заміна не дає можливості досягти очікуваного результату.

Метод відтермінування податкового платежу ґрунтується на можливості переносити момент виникнення об'єкта оподаткування на подальший календарний період. Відповідно до чинного законодавства термін сплати більшості податків тісно пов'язаний з моментом виникнення об'єкта

оподаткування і календарним періодом. Використовуючи елементи методу заміни і методу розділення, можна змінити термін сплати податку на прибуток або його частини на подальший, що дасть змогу істотно заощадити оборотні кошти.

Метод прямого скорочення об'єкта оподаткування має на меті зниження розміру об'єкта, який підлягає оподаткуванню, або заміну цього об'єкта іншим, оподатковуваним нижчим податком або неоподатковуваним податком взагалі. Об'єктом можуть бути як господарські операції, так і оподатковуване податками майно, причому скорочення не повинно мати негативного впливу на господарську діяльність підприємства.

Метод делегування податків підприємству-сателіту. Цей метод передбачає передачу об'єкта оподаткування іншому суб'єкту підприємницької діяльності, пов'язаному з платником податків.

Загалом планування податкових платежів відрізняється від планування інших видів фінансово-господарської діяльності. На вибір методу планування не впливає вид податку, об'єкт оподаткування тощо. Головною є мета, яка ставиться при розробці плану, рівень кваліфікації працівників, які його розробляють, технічне оснащення підприємства тощо.

Висновки до розділу 2

У другому розділі курсової роботи було вивчено організаційно-економічну структуру ПАТ «Дозавтомати». У ході дослідження було встановлено, що Кіровоградський завод дозуючих автоматів був заснований ще в 1939 році, як районне відділення Одеської обласної вагово-ремонтної бази, з 1978 року було вже засновано виробництво вагових автоматичних дискретних дозаторів для будівельної промисловості. В даний час завод виробляє дозуюче обладнання.

Аналіз фінансового стану підприємства показав що станом на 31. 12. 2011р. величина власного капіталу складає - 16392 тис. грн., велична збитку - 4882 тис. грн., первісна вартість основних засобів становить 6412 тис. грн., загальна сума накопиченого зносу - 3899 тис. грн. і, відповідно, залишкова вартість основних засобів дорівнює 2523 тис. грн.

Чистих дохід від реалізації продукції у 2011 році склав 17082 тис. грн., що на 2208 тис. грн. більший проти минулого року. Це в свою чергу, сформувало, валовий прибуток у розмірі 3004 тис. грн., який збільшився проти попереднього періоду більше ніж в два рази у зв'язку зі збільшенням реалізації продукції.

Інші операційні доходи склали 6612 тис. грн., адміністративні витрати - 2432 тис. грн., витрати на збут - 1130 тис. грн., інші операційні витрати - 9441 тис. грн. Чистий збиток звітного року ПАТ «Дозавтомати» становить 191 тис. грн. При аналізі фінансового стану було застосовано такі загальноприйняті методи, як аналіз за допомогою коефіцієнтів та аналіз на підставі попередніх років.

У другому пункті було досліджене податкове планування і прогнозування із практичної сторони на матеріалах ПАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів». В основу розрахунків покладена методика розрахунку очікуваних показників на основі використання методу безпосередньої екстраполяції. У ході дослідження за допомогою методу абсолютного приросту було розраховано очікувану (прогнозну) величину прибутку підприємства до оподаткування на 2013-2015рр.. Визначено розмір суми податку на прибуток що підлягатиме до сплати з урахуванням минулорічних та прогнозних значень з урахуванням зміни ставки податку.

Також в даному пункті виділені основні учасники податкового планування на підприємствах.

На основі розрахунків видно що на даному підприємстві зміна величини прибутку до оподаткування не є прямо пропорційною сумі податків що підлягають до сплати, особливо в прогнозних періодах.

В третьому пункті цього розділу визначено що облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Використання загальних та спецыальних методів планування та їх використання при плануванні податку на прибуток висвітлено у четвертому пункті. Планування прибутку на підприємстві здійснюється різними методами. Їх класифікують на два види: загальні і спеціальні. Загальні методи планування, які за своєю суттю є універсальними й можуть застосовуватись для планування будь-яких показників і процесів, а спеціальні в свою чергу застосовуються для планування податку на прибуток на підприємствах, які дають можливість досягти найбільшого ефекту.

Розділ 3. Удосконалення процесу планування податку на прибуток

3.1 Податок на прибуток як складова податкового навантаження на підприємство

Збільшення кількості податків робить податкову систему малоефективною і спонукає платників на пошук способів приховування прибутку та зниження податкового навантаження. Ці дії призводять до скорочення надходжень до бюджетів, невиконання соціально-економічних завдань держави. Тому виникає питання про зміну системи оподаткування, можливості введення нових об'єктів оподаткування для більш справедливого розподілу податкового тягаря на суб'єкти з більшими доходами.

Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження на платника податків.

Податкове навантаження - це ніщо інше, як частина прибутку фізичних і юридичних осіб, яка перерозподіляється через державний бюджет.

Визначення оптимального розподілу податкового навантаження між різними групами платників податків пов'язане з великими труднощами.

Для розрахунку коефіцієнта оподаткування прибутку підприємства в пункті 2. 2 цієї курсової роботи використовувася коефіцієнт оподаткування прибутку (Коп). Він характеризує частку податків, які підприємство сплачує з прибутку, в сумі отриманого ним прибутку:

Коп=Пп: Прб

де Пп - податки, що їх сплачують з прибутку за певний період, грн; Прб - балансовий прибуток підприємства за цей період, грн.

Для зменшення податкового тягаря на підприємствах працівники бухгалтерії та фінансового відділу намагаються максимально зменшити податковий тягар на підприємстві і використовують такі інструменти як податкові пільги, перекладання податків і т. д.

Пільги надаються для створення пріоритету в деяких видах виробництва, підтримки Із введенням переваг в оподаткуванні порушується одна із функцій податкової системи стосовно соціальної справедливості розподілу податкового навантаження на платників податків. Платники з пільгами мають перевагу перед іншими, які оподатковуються на загальних підставах.

Також в практиці використовують перекладання податків, що відбувається шляхом підвищення цін на величину податку, в результаті чого реальним платником податку стає покупець товару. Перекласти податок в ціну дається не завжди. Це буває, коли товар монопольний, чи попит на нього не еластичний. Якщо попит на товар еластичний, то незначне зменшення ціни викликає значне збільшення об'єму продаж. В такій ситуації перекладання податків на покупців неможливе.

Зростання кількості податків та їх ставок призводить до погіршення фінансового становища підприємств, збільшує напруженість у протиріччях з владою та підштовхує до пошуку схем ухилення від оподаткування. Вихід у цій ситуації є. Податкове навантаження має знизитися до оптимально допустимого як в інтересах платників, так і в інтересах країни. Відставання у надходженнях можливо перекрити за рахунок охоплення значно більшої кількості платників, які були до зниження податкового тиску. Повинна скоротитись загальна кількість податків для спрощення ведення податкового обліку.

Зменшення податкового навантаження буде привабливим для впровадження інвестицій з іноземних та вітчизняних джерел, що позитивно вплине на економічні процеси в Україні.

Скорочення податкового тиску знизить надходження до бюджетів, але забезпечення рівня надходжень можливо виконати за рахунок розширення кола платників, бази оподаткування, введення податку на нерухомість. Зниження навантаження на платників у розрахунках з бюджетами звільнить фінансові ресурси для використання їх у розширенні виробничих процесів, поповнення оборотних фондів, що вплине на поліпшення фінансово-економічних процесів в Україні.

3.2 Шляхи зменшення податкових ризиків підприємства при плануванні податку на прибуток

Поняття податкового ризику базується на такому внутрішньому факторі, як наявність податкових помилок. При цьому податковий ризик розуміється як ймовірність втрат суб'єкта господарювання через несприятливі зміни податкового законодавства в процесі фінансової діяльності або внаслідок допущених податкових помилок при обчисленні сум податку на прибуток.

В роботах науковців поняття податкового ризику характеризується як ймовірність виникнення несприятливих наслідків для платника податку на прибуток в сфері податкового планування [28].

Також існує інше тлумачення даного поняття, згідно з яким податковий ризик - це загроза для суб'єкта податкових відносин понести фінансові чи інші втрати, пов'язані з процесом оподаткування [33, 34]. Але наголошується, що такі втрати платник податків може понести через негативні відхилення фактичної діяльності від результатів податкового планування, на підставі яких приймаються управлінські рішення.

Отже, податковий ризик прибутку підприємства - об'єкт механізму забезпечення економічної безпеки підприємства, та може оцінюватися як ймовірність виникнення фінансових чи інших втрат унаслідок здійснення податкової діяльності підприємства.

Чинниками податкового ризику прибутку підприємства можуть бути:

- зміна податкової політики, у результаті чого може збільшитись податковий тиск, і відповідно збільшиться податкове зобов'язання;

- можливість донарахувань платежів та штрафів за ненавмисне або навмисне порушення суб'єктом господарювання чинного законодавства;

- помилки та недоліки при плануванні податку на прибуток.

Тому виникає необхідність не тільки в плануванні та попередженні податкових ризиків, а також в ліквідації їх наслідків.

Для того щоб знизити ступень податкових ризиків підприємств використовують такі економічні методи:

1 Створення спеціального резервного фонду (фонду ризику)

2. Створення страхового товарного запасу

3. Страховий запас коштів

4. Розробка і впровадження системи штрафних санкцій

5. Страхування від ризику

6. Самострахування від ризику

7. Хеджування як метод зниження ризику

Резервний фонд є власним капіталом підприємства і створюється у розмірі частини від суми податкового платежу підприємства за попередній податковий період. Засоби податкового резервного фонду пропонується використовувати при:

- підвищенні податкового зобов'язання при внесенні відповідних змін до податкового законодавства;

- допущенні помилки в розрахунку податкового зобов'язання, що призведе до підвищення суми податкового платежу підприємства;

- підвищенні суми податкового зобов'язання при різкому зростанні інфляції;

- у випадку скорочення обсягу тимчасово вільних грошових коштів підприємств і організацій.

Витрачання засобів резервного фонду здійснюється за рішенням ради директорів, при її відсутності - посадовцями підприємства. У річному звіті повинна міститися інформація про витрачання коштів резервного фонду за минулий фінансово-господарський рік.

Висновки до розділу 3

В третьому розділі курсової роботи податок на прибуток розглядається як складова податкового навантаження на підприємство.

Податкове навантаження - це комплексна характеристика, що включає: кількість податків та інших обов'язкових платежів; структуру податків; механізм стягування податків; показник податкового навантаження на підприємство.

Податкове навантаження з податку на прибуток визначаються податковими органами для конкретного підприємства на підставі інформації, задекларованої в декларації. Для розрахунку коефіцієнта оподаткування прибутку підприємства в пункті 2. 2 цієї курсової роботи використовувася коефіцієнт оподаткування прибутку (Коп). Він характеризує частку податків, які підприємство сплачує з прибутку, в сумі отриманого ним прибутку

Для зменшення податкового тягаря на підприємствах працівники бухгалтерії та фінансового відділу намагаються максимально зменшити податковий тягар на підприємстві і використовують такі інструменти як податкові пільги, перекладання податків і т. д.

В другому пункті розглянуто питання податкового ризику підприємства при плануванні податку на прибуток.

Поняття податкового ризику базується на такому внутрішньому факторі, як наявність податкових помилок. При цьому податковий ризик розуміється як ймовірність втрат суб'єкта господарювання через несприятливі зміни податкового законодавства в процесі фінансової діяльності або внаслідок допущених податкових помилок при обчисленні сум податку на прибуток.

Для зниження ступеня податкового ризику підприємств запропоновані економічні методи, головним серед яких є метод створення спеціального резервного фонду (фонду ризику).

Висновки

Податкове планування є єдино можливим і абсолютно легальним шляхом оптимізації податкових платежів. Ефективність системи податкового планування більшою мірою залежатиме від методів, які використовуються в процесі оптимізації оподаткування. Адже без наявності принципових положень, методів розробки та застосування податкове планування не зможе реалізувати свого призначення, а виступатиме лише в ролі інструмента мінімізації податкових платежів у короткотривалому періоді - без планування діяльності компанії в перспективі.

Необхідність податкового планування закладена у самій суті податкового законодавства, яке передбачає конкретні податкові режими для різних ситуацій, допускає різноманітні методи для обчислення податкової бази і пропонує платникам різні податкові пільги. Податкове планування є базовим інструментом ефективного і успішного функціонування юридичної особи і є:

- ланкою, яка сполучає різні стадії і комплекси єдиної системи економічного планування на підприємстві. Це стосується тактичного та стратегічного розвитку підприємства;

- однією із важливих функцій корпоративного податкового управління на підприємстві, являючись одним з головних податкових інструментів збільшення ринкової ціни компанії, шляхом оптимізації грошових потоків;

- складовою фінансової і зокрема податкової політики підприємств і має великий вплив на господарчі процеси на макро- і мікроекономічному рівнях.

Значення планування податкових платежів для економіки сучасних підприємств як найбільш важливого елементу корпоративного податкового менеджменту та цінного інструменту політики оподаткування, роль планування, як такого у ході регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств зумовлюють потребу у науковому дослідженні економічних механізмів реалізації даного процесу на підприємстві. В основі таких досліджень, враховуючи дефіцит для більшості вітчизняних підприємств фінансових ресурсів, як зовнішнього так і внутрішнього типу, має бути вивчення впливів політики оподаткування підприємств на структуру їхнього капіталу.

Податок на прибуток є важливим як для підприємств так і для держави, що спрямовує здійснення фіскальної функції податків. Податок на прибуток, який стягується в Україні, має дуже велике фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватися як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів.

В першому розділі курсової роботи висвітлюється економічна сутність фінансових результатів підприємства. Він є сукупністю прибутку або збитку від реалізації продукції, робіт, послуг, а також позареалізаційних доходів і витрат.

Фінансові результати являють собою прояв ефективності роботи суб'єкта підприємницької діяльності. Найпоширенішим та універсальним показником фінансових результатів виступає прибуток, який розраховується в грошовому вимірі. Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників і власника підприємства. Прибуток є якісним показником поза як в його розмірі відображається зміна обсягу товарообігу, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Засади розрахунку показників фінансових результатів регламентуються нормативно-правовими актами України, дія яких поширюється на всі підприємства держави, тому далі доцільно розглянути законодавчу базу.

В другому пункті розглянуто в повному обсязі нормативно-правове регулювання процесу планування податку на прибуток, перелічені усі закони та підзаконні нормативні акти що регулюють процес податкового планування податку на прибуток. Також розкриті принципи і правила, які визначають порядок взаємовідносин між платниками податків та фіскальними органами.

Планування прибутку на підприємстві - складова частина фінансового планування і важлива ділянка фінансово-економічної роботи на підприємстві. Планування прибутку виробляється окремо по всіх видах діяльності підприємства. Це не тільки полегшує планування, але й має значення для передбачуваної величини податку на прибуток, тому що деякі види діяльності не обкладається цим податком, а інші - обкладаються за підвищеними ставками.

В третьому пункті даного розділу описується методика планування суми зобов'язань підприємства з податку на прибуток, розкривається сутність поняття суб'єкта та об'єкта оподаткування. Наводиться перелік формул щодо планування податку на прибуток з поясненням їх використання та мета їхнього застосування на підприємствах.

У другому розділі курсової роботи було вивчено організаційно-економічну структуру ПАТ «Дозавтомати». У ході дослідження було встановлено, що Кіровоградський завод дозуючих автоматів був заснований ще в 1939 році, як районне відділення Одеської обласної вагово-ремонтної бази, з 1978 року було вже засновано виробництво вагових автоматичних дискретних дозаторів для будівельної промисловості. В даний час завод виробляє дозуюче обладнання.

Аналіз фінансового стану підприємства показав що станом на 31. 12. 2011р. величина власного капіталу складає - 16392 тис. грн., велична збитку - 4882 тис. грн., первісна вартість основних засобів становить 6412 тис. грн., загальна сума накопиченого зносу - 3899 тис. грн. і, відповідно, залишкова вартість основних засобів дорівнює 2523 тис. грн.

Чистих дохід від реалізації продукції у 2011 році склав 17082 тис. грн., що на 2208 тис. грн. більший проти минулого року. Це в свою чергу, сформувало, валовий прибуток у розмірі 3004 тис. грн., який збільшився проти попереднього періоду більше ніж в два рази у зв'язку зі збільшенням реалізації продукції.

Інші операційні доходи склали 6612 тис. грн., адміністративні витрати - 2432 тис. грн., витрати на збут - 1130 тис. грн., інші операційні витрати - 9441 тис. грн. Чистий збиток звітного року ПАТ «Дозавтомати» становить 191 тис. грн. При аналізі фінансового стану було застосовано такі загальноприйняті методи, як аналіз за допомогою коефіцієнтів та аналіз на підставі попередніх років.

У другому пункті було досліджене податкове планування і прогнозування із практичної сторони на матеріалах ПАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів». В основу розрахунків покладена методика розрахунку очікуваних показників на основі використання методу безпосередньої екстраполяції. У ході дослідження за допомогою методу абсолютного приросту було розраховано очікувану (прогнозну) величину прибутку підприємства до оподаткування на 2013-2015рр.. Визначено розмір суми податку на прибуток що підлягатиме до сплати з урахуванням минулорічних та прогнозних значень з урахуванням зміни ставки податку.

Також в даному пункті виділені основні учасники податкового планування на підприємствах.

На основі розрахунків видно що на даному підприємстві зміна величини прибутку до оподаткування не є прямо пропорційною сумі податків що підлягають до сплати, особливо в прогнозних періодах.

Показники фінансового стану підприємства, що були розраховані, свідчать про нестійкий фінансовий стан підприємства, за 2011 підприємство отримало збиток у розмірі 191 тис. грн., але слід зазначити що він значно менший порівнюючи з минулим попереднім періодом.

В третьому пункті цього розділу визначено що облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при виконанні господарських операцій несуть їх власники.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Облікова політика, як складова частина фінансової звітності повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством.

Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком окремих випадків. Окремими вважаються випадки, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. Тоді облікова політика поширюється лише на події, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Використання загальних та спецыальних методів планування та їх використання при плануванні податку на прибуток висвітлено у четвертому пункті. Планування прибутку на підприємстві здійснюється різними методами. Їх класифікують на два види: загальні і спеціальні. Загальні методи планування, які за своєю суттю є універсальними й можуть застосовуватись для планування будь-яких показників і процесів, а спеціальні в свою чергу застосовуються для планування податку на прибуток на підприємствах, які дають можливість досягти найбільшого ефекту.

Як висновок підприємству можна порекомендувати розробити заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства за рахунок підвищення прибутковості виробництва та більш раціонального використання власних активів, провадити заходи щодо зменшення собівартості товарів.

В третьому розділі курсової роботи податок на прибуток розглядається як складова податкового навантаження на підприємство.

Податкове навантаження - це комплексна характеристика, що включає: кількість податків та інших обов'язкових платежів; структуру податків; механізм стягування податків; показник податкового навантаження на підприємство.

Податкове навантаження з податку на прибуток визначаються податковими органами для конкретного підприємства на підставі інформації, задекларованої в декларації. Для розрахунку коефіцієнта оподаткування прибутку підприємства в пункті 2. 2 цієї курсової роботи використовувася коефіцієнт оподаткування прибутку (Коп). Він характеризує частку податків, які підприємство сплачує з прибутку, в сумі отриманого ним прибутку

Для зменшення податкового тягаря на підприємствах працівники бухгалтерії та фінансового відділу намагаються максимально зменшити податковий тягар на підприємстві і використовують такі інструменти як податкові пільги, перекладання податків і т. д.

В другому пункті розглянуто питання податкового ризику підприємства при плануванні податку на прибуток.

Поняття податкового ризику базується на такому внутрішньому факторі, як наявність податкових помилок. При цьому податковий ризик розуміється як ймовірність втрат суб'єкта господарювання через несприятливі зміни податкового законодавства в процесі фінансової діяльності або внаслідок допущених податкових помилок при обчисленні сум податку на прибуток.

Чинниками податкового ризику прибутку підприємства можуть бути:

- зміна податкової політики, у результаті чого може збільшитись податковий тиск, і відповідно збільшиться податкове зобов'язання;

- можливість донарахувань платежів та штрафів за ненавмисне або навмисне порушення суб'єктом господарювання чинного законодавства;

- помилки та недоліки при плануванні податку на прибуток.

Для зниження ступеня податкового ризику підприємств запропоновані економічні методи, головним серед яких є метод створення спеціального резервного фонду (фонду ризику).

Витрачання засобів резервного фонду здійснюється за рішенням ради директорів, при її відсутності - посадовцями підприємства. У річному звіті повинна міститися інформація про витрачання коштів резервного фонду за минулий фінансово-господарський рік.

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України від 02. 12. 2010 р. № 2755-VI.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16. 07. 99 р.

3. Наказ ДПАУ «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків» від 14. 04. 2011 р. № 213.

4. Наказ ДПАУ «Про затвердження методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання» від 01. 04. 2011 р. № 190.

5. Лист ДПА України від 07. 11. 11р. №5424/7/15-1417 «Про застосування пункту 159. 4 статті 159 Податкового кодексу України»;

6. Лист ДПА України від 26. 05. 2011 № 14847/7/15-0317 «Щодо порядку подачі уточнених Декларацій з податку на прибуток»;

7. Лист ДПА України від 01. 04. 2011 №9217/7/15-0317 «Щодо включення до складу витрат коштів на придбання обладнання, спрямованих та використаних на цілі передбачені абз. 6 п. 152. 11 ст. 152 Податкового кодексу України»;

8. Лист ДПА України від 13. 05. 2011 № 13401/7/15-0217 «Щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток»;

9. Лист ДПА України від 20. 05. 11 №14218/7/15-0317 «Щодо проведених операцій з нарахування амортизаційних відрахувань в рамках дії Податкового кодексу України»;

10. Бобко В. В. Поняття «прибуток» і «збитки» в контексті бухгалтерського обліку // Облік і фінанси АПК. - 2011. - Вип. 2. - С. 21-23.

11. Бойчук В. А. Моделювання адаптивного управління прибутком підприємства / В. А. Бойчук, О. В. Проскурович // Вісник хмельницького національного університету. - Сер. : Економічні науки. - 2011. - № 1, т. 2. - С. 71-76.

12. Борковський І. Історія міжнародної торгівлі. - К. : Основи, 2011.

13. Бухгалтерський і податковий облік: Навч. посібн. / За ред. Ф. Ф. Бутинець, С. Л. Берези. - Житомир: ЖДТУ. - 2011. - 560с. с

14. Белик М., Оптимальне оподаткування в умовах дефіциту державного бюджету // Економіст. - 2006. - № 5.

15. Богословська І. Українська податкова політика як фактор пригнічення ділової активності // Економічний Часопис-XXI. - 2000. - №1.

16. Буряк П. Ю, Б. А. Карпінський, Н. С. Залуцька, В. З. Білінський Податковий контроль. Підручник. - К. : «Хай-Тек Прес», 2007. - с. 608.

17. Волкова Ю. О. Напрями удосконалення податку на прибуток підприємства // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №4. - С. 9-12.

18. Виговська В. В. Вдосконалення системи управління фінансовими ресурсами малих підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 8. - С. 35 - 41

19. Глущенко Я. І. Основні напрямки формування інформаційного забезпечення податкового планування підприємств// Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 194 том 5. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004 с. 1236-1242

20. Д'яконова І. І. Податки та податкова полiтика України. - К: Наук. думка, 2007.

21. Евстигнеев Е. Н. Основы налогового планирования / Е. Н. Евстигнеев. - 1-е издание. - СПб. : Питер, 2004. - 288 с.

22. Єлисеев А., Підлужний М. Мінімізація податків законними способами. Галицькі контракти. - 2006. № 37. - С. 12-14

23. Жежера М. Визначення міри податкового тягаря і його впливу на фінансовий стан підприємства. // Економіка. Фінанси. Право. - 2009. - №9.

24. Загородній А. Г., Єлисєєв А. В. Податкове планування в системі фінансового менеджменту підприємництва // Фінанси України. - 2008. - №8.

25. Іванов Ю. Податкове планування в системі менеджменту // Бухгалтерія. - 2005. - Вип. 9. - C. 14-15. 4.

26. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - 2-ге вид., стереотип. - К. : МАУП, 2005. - 152с.

27. Каламбет С. В., Удосконалення механізму оподаткування прибутку з метою ефективного регулювання інвестиційної діяльності підприємств в Україні // Вісн. податк. служби. - 2007. - № 8.

28. Калінеску Т. В. Моніторинг податкових ризиків: навч. посіб. / Т. В. Калінеску, Ю. А. Романовська, В. С. Альошкін. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. - 240 с.

29. Камінський А. Б. Економічний ризик та методи його вимірювання: навч. посібник / А. Б. Камінський. - К. : Вид. дім “Козаки”, 2005. - 120 с.

30. Карпасова З. Податкова оптимізація. Її сутність. - Час МБ, 2004.

31. Кузьмін О. Є. та ін. Управління ризиками в інноваційній діяльності: навч. -метод. посіб. /О. Є. Кузьмін, Н. Ю. Подольчак, Н. І. Подольчак. - Львів: Видавництво Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2009. - 176 с.

32. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М. : ФиС, 2008. - 512 с.

33. Ковалева А. М. Финансы: Учебное пособие. - М. : Финансы и статистика, - 2006. - 204с.

34. Конникова Л. А. Справочник финансиста предприятия. - М. : Инфра, - 2005. - 240с.

35. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств, - К. : Знання, 2009. - 180с.

36. Крисоватий А. І., Кізима А. Я. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 304 с.

37. Крисоватий А. І., Кощук Т. В. Гармонізація оподаткування у парадигмі загальнодержавних інтересів // Фінанси України. - 2004. - №2. - С. 112.

38. Кузьмінський А., Кужельний Н., Петрик Е. Аудит: Практичний посібник. - К. : Учетинформ, - 2004. - 188с.

39. Лук'янова В. В. Економічний ризик: навч. посіб. / В. В. Лук'янова,

Т. В. Головач. - К. : Академвидав, 2007. - 452 с.

40. Малис Н. И. Плюсы и минусы изменения ставки налога на прибыль // Финансы. - 2003. - №9.

41. Мельник Д. Ю. Налоговый менеджмент. - М. : Финансы и статистика, 2006. - 352 с.

42. Мигунова М. И. Методика формирования экс-пертной оценки значимости налоговых рисков / М. И. Мигунова, Т. А. Цыркунова // Финансовый менедж-мент (рус.). - 2007. - № 2. - C. 93-105.

43. Панасюк Б. Податковий кодекс - барометр стану у суспільстві // Фінанси. Податки. Кредит. - 2005.

44. Пустовойтовський B. C. Захист інтересів платників податків // Фінанси України. - 2005. - №10. - С. 103-106.

45. Скрипник А. В. Економічний ризик та ризик в оподаткуванні: навч. посіб. / А. В. Скрипник. - Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2007.

46. Тимченко О. М. Податковий менеджмент: Навч. -метод. посібник для самост. вивч. дисц. -К. : КНЕУ. 2009. -150с.

47. Филин С. А. Финансовый риск и его составляющие для обеспечения процесса оценки и эффективного управления финансовыми рисками при принятии финансовых управленческих решений / С. А. Филин // Финансы и кредит. - 2005. - № 3. - С. 21-31.

48.. Хохлов Н. В. Управление риском: учеб. пособие для вузов / Н. В. Хохлов. - М. : ЮНИТИ -ДАНА, 2009. - 239 с.

49. Цыркунова Т. А. Налоговые риски: сущность и классификация / Т. А. Цыркунова, М. И. Мигунова // Финан-сы и кредит (рус.). - 2005. - № 33. - C. 48-53.

50. Чернякова Т. М. Формування економіко-організаційного процессу оподаткування підприємств України: Монографія - Луганськ: видавництво Східноукр. нац. університет ім. Даля, 2008 -188 с.

Размещено на Allbest.ru

...