Фінансові аспекти діяльності підприємств малого бізнесу

Однак ми знаємо, що витрачатися на виробництво (торгівлю чи інший вид статутної діяльності) можна за умови наявності коштів для здійснення цих витрат. Ці кошти, вкладені в бізнес, називаються інвестиціями. Зрозуміло, що кожному з інвесторів набагато цікавіше знати прибутковість (рентабельність) його власних інвестицій, аніж рентабельність понесених підприємством витрат.

Слід зазначити, що слова «інвестиція» і «вкладення» - синоніми. Тому собівартість готової продукції - це не що інше, як вкладення (інвестиції) підприємства у вже виготовлену ним продукцію. А власний капітал підприємсва - це вкладення (інвестиції) в діяльність підприємства в цілому. Засновники (акціонери) інвестують свої кошти в підприємство, а підприємство, в свою чергу, як самостійна субстанція інвестує як ці, так і інші фінансові ресурси у продукт своєї діяльності.

Якщо до цього часу серед показників рентабельності найбільш відомим був згаданий вище показник прибутковості інвестицій підприємства у вже виготовлений , а іноді навіть реалізований кінцевий продукт, то сьогодні дедалі більшого значення набуває показник прибутковості коштів, інвестованих засновниками(акціонерами) в діяльність підприємства взагалі.

Річ у тому, що перший з цих показників, як би він не задовольняв керівника, не може дати уявлення про ефективність використання капіталу. Адже значна його частина залишилася за межами витрат на реалізовану проукцію: в товарах, запасах, коштах і дебіторах. Вище вже згадувалося, що мати великі залишки по цих статтях невигідно. Розмір оборотного (робочого) капіталу не повинен бути ні великим, ні малим, він має бути оптимальним. Можна досягти великої рентабельності витрат на готову продукцію і при цьому мати вельми низьку рентабельність власного капіталу, через те, що значна його частина не працює, а здебільшого пролежує на складах або надто довго кредитує покупців.

Кожен інвестор має право сказати: «Мене мало цікавить, скільки прибутку приносять кошти, інвествані підприємством у виготовлення того чи іншого продукту, я хочу знати, скільки прибутку приносять мої власні вкладення у бізнес». У зв'язку з такою постановкою питання розглянемо декілька окремих показників рентабельності

Прибуток на власний (акціонерний) капітал.

Це показник рентабельності , будь-яких інвестицій - як підприємства в цілому, так і окремої інвестиції конкретного суб'єкта, наприклад засновника. Можна ним користуватися також для оцінки рентабельності однієї окремої угоди:

Прибуток на власний капітал=Балансовий прибуток: Середній власний капітал,

де: Балансовий прибуток - значення рядка 100 Звіту про фінансові результати.

Власний капітал - підсумок розділу I Пасиву балансу за виключенням цільового фінансування (у Головній книзі сальдо рахунка 96), доходів майбутніх періодів (рядок 450 балансу) і резерву наступних витрат і платежів (рядок 460 балансу).

Середній власний капітал - середнє арифметичне значень власного капіталу на початок і кінець звітного періоду.

До складу статей власного капіталу підприємства входять: статутний фонд, фонди спеціального призначення і нерозподілений прибуток (якщо залишився). У разі коли на балансі виникло сальдо по нарахованих, але ще не виплачених дивідендах, - цю суму теж слід врахувати, адже, будучи ще не виплаченими, дивіденди «працювали» на спільну справу.

Власний капітал підприємства - це і інвестиції засновників у бізнес. Але інвестиції засновників (акціонерів) не обмежуються внесками до статутного фонду чи придбанням акцій. Весь власний капітал підприємства - це кошти, зроблені в процесі діяльності завдяки початковим інвестиціям. Отже, власний капітал підприємства є цілком законною власністю тих осіб, які цим підприємством володіють.

Середня арифметична величина між підсумками статей власного капіталу на початок і кінець звітного періоду дасть середній власний капітал підприємства. Порівнюючи балансовий прибуток з цією величиною, ми визначаємо рентабельність власного (акціонерного) капіталу підприємства. Для того, щоб визначити рентабельність інвестицій у майбутній проект, очікуваний від його здійснення прибуток порівнюють з величиною виділених для цієї справи коштів.

Прибуток на сумарний капітал.

Хто погодиться з тим, що активи підприємства - це різні форми вкладеного (інвестованого) в бізнес власного і запозиченого капіталу разом, тому цікаво буде визначити його прибутковість (рентабельність):

Рентабельність сукупного капіталу=Балансовий прибуток: Середня вартість активів),

де: Середня вартість усіх активів за звітний період визначається як середнє арифметичне між валютами балансів на початок і кінець звітного періоду.

Показник рентабельності сукупного інвестованого капіталу визначає продуктивність усього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження. Він показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, інвестована (вкладена) в активи.

Фінансовий ліверидж.

Взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням власного і позичкового капіталу - це і є фінансовий ліверидж. Фінансовий ліверидж - потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни об'єму і структури власного і позичкового капіталу. Його рівень визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку ( DЧП%) до темпів приросту валового прибутку (DП%):

К.ф.л. = DЧП% / DП%

Фінансовий ліверидж, як показник переваги рентабельності власного над рентабельністю всіх активів, у нас майже не застосовується через дуже нестабільну і негнучку кредитну політику. Недоступність для більшості приватних підприємств банківських кредитів і їх дорожнеча, а також відсутність кредитних взаємовідносин між самими суб'єктами господарювання (постачальники не зобов'язують своїх покупців платити відсотки по наданих їм відстрочках) зводять нанівець зацікавленість показником фінансового лівериджу. Кожному суб'єкту і без того зрозуміло, що наших умовах набагато вигідніше користуватися власними фінансовими ресурсами, ніж вдаватися до позик. Ми навіть не знаємо,що «у них» буває дуже вигідно робити навпаки. Щодо розрахунків з постачальниками, то багатьом з наших бізнесменів може здатися. Що тривалість затримки платежів за отримані поставки при відсутності «лічильника» по відсотках не має для підприємства-покупця жодного значення (окрім ризику втрати гідність, якщо це питання для них важливе).

Зрозуміло, що у ситуації, коли кошти, зазначені у р.II Пасиву, надто дорогі, а кошти, зазначені у р. III Пасиву, є зовсім дармовими, розмова про фінансовий ліверидж втрачає зміст.

Питання про те, що робити у разі виникнення потреби у додаткових фінансових ресурсах, у нас вирішується без вагань: недобросовісний бізнесмен надто довго затримує оплату своїм постачальникам і таким чином користується дармовими кредитами, а добросовісний спочатку офіційно реєструє збільшення статутного фонду, а потім вносить відповідно додаткову суму. Акціонерні товариства в таких випадках випускають додаткову кількість акцій на продаж. У той час як володар контрольного пакета акцій американської корпорації має можливість подумати: а чи варто допускати таким чином нехай навіть тимчасове пониження рентабельності власного капіталу і разом з тим наживати собі нових зобов'язань по виплаті дивідендів акціонерам, якщо можна скористатися відносно недорогими кредитами. У прийнятті рішення йому допоможе показник фінансового лівериджу, як показник переваги чи недоліку у використанні власних і позичкових коштів.

Рентабельність продажів ще називають маржею прибутку. Вона показує, скільки прибутку приносить кожна гривня обсягів реалізації. Маржу прибутку, як правило, визначають окремо по кожному виду діяльності або по кожній групі реалізованої продукції:

Рентабельність продажів=Прибуток від реалізації: Чиста реалізація,

де: Прибуток від реалізації - рядок 050 «результат від реалізації» Звіту про фінансові результати.

Чиста реалізація - величина виручки від реалізації продукції, робіт, послуг ( рядок 010 Звіту про фінансові результати) за виключенням ПДВ і акцизу (рядки 015 та 020 Звіту про фінансові результати).

До показників прибутковості відноситься також показник доходів на акцію (чистий прибуток, тобто прибуток після оподаткування, ділиться на кількість емітованих звичайних акцій). Частина чистого прибутку, як відомо, виплачується акціонерам у вигляді дивідендів, а решта - реінвестується у подальшу діяльність.

Відношення абсолютної величину доходу на акцію до абсолютної величини дивіденду на акцію до абсолютної величини дивіденту на акцію називається коефіцієнтом покриття дивіденду К.п.д. цей показник можна обчислити іншим шляхом:

К.п.д.=чистий прибуток/фонд дивідендів,

де: Чистий прибуток - це залишок балансового прибутку після сплати податку на прибуток за певний період, тобто різниця між рядками 100 і 105 Звіту про фінансові результати.

Фонд дивідендів - нараховані дивіденди за той же період.

Він показує здатність (нездатність) підприємства підтримувати необхідний рівень дивідендів і забезпечувати при цьому достатність реінвестування своїх прибутків.

Взагалі, рентабельністю називають будь-який показник, при обчисленні якого у чисельнику записують величину прибутку. У знаменнику можуть бути різні фактори. Що так чи інакше впливають на прибуток або, навпаки, залежать від нього.

Не можна сказати, який з показників рентабельності є важливішим. Може статися, що для проведення аналізу знадобиться декілька.

Найзручніше це робити у порівняльній таблиці за декілька звітних періодів. Так з'являється матеріал для побудови графіків приросту (спаду) деяких показників фінансово-господарської діяльності підприємства з початку року.

Аналіз фінансової стійкості(Аналіз структури капіталу).

Серед показників структури капіталу найбільш відомим серед користувачів є коефіцієнт фінансової стабільності К.ф.ст. він визначається відношенням суми власних коштів до позикових:

К.ф.ст.=П.р.I: (П.р.II + П.р.III),

де: П.р.I - підсумок розділу I Пасиву балансу.

П.р.II - підсумок розділу II Пасиву балансу.

П.р.III - підсумок розділу III Пасиву балансу.

Але навіть при одержанні високого коефіцієнта фінансової стбільності (більше 1) не варто на цьому заспокоюватися і припиняти аналіз. Високий коефіцієнт фінансової стабільності сам по собі не є ознакою цілковитого благополуччя, так само як нормальна температура тіла неможе свідчити про міцне здоров'я організму в цілому.

Не менш важливим в аналізі є коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) К.ф.авт. Він обчислюється відношенням суми власних коштів до валюти балансу:

К.ф.авт.=П.р.I/Валюта балансу,

де: П.р.I - підсумок розділу I Пасиву балансу.

Валюта балансу - підсумок всіх розділів Активу або Пасиву балансу.

Бажано, щоб його значення було не менше за 0,5.

Коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов'язань Кд.зал. визначається відношенням суми довгострокових зобов'язань до суми власних коштів:

К.д.зал..=П.р.II/П.р.I,

де: П.р.I - підсумок розділу I Пасиву балансу.

П.р.II - підсумок розділу II Пасиву балансу.

Невпинне зростання цього показника протягом декількох звітних періодів може призвести до втрати платоспроможності. Однак, щоб марно не тривожитись, слід спочатку визначити показники ліквідності.

Всі щойно перелічені показники рівня забезпеченості власними коштами повинні обчислюватися з деякою обережністю. Іноді не весь розділ I Пасиву потрібно брати до уваги у таких обчисленнях. Наприклад, може статися, що підприємство не так давно розпочало свою діяльність, щоб до статутного фонду було внесено всю суму його оголошеного розміру.

Річ у тому, що за існуючими правилами у Пасиві початкового балансу відображається одразу вся сума зареєстрованого (оголрошеного) статутного фонду. І лише в Активі по статті розрахунків з учасниками по вкладах можна побачити суму дебіторської заборгованості засновників. Методика дуже зручна і правильна. Грамотний аналітик, побачивши у Пасиві значну суму статутного фонду, повинен звернути увагу, чи не має в Активі заборгованості по цих вкладах. У разі виявлення залишків по активній статті розрахунків з учасниками два протилежні сальдо (Кт 85 і Дт 75/1) потрібно згорнути і при аналізі структури капіталу брати до уваги лише різницю, тобто величину вже внесених на даний час коштів. А ще зручніше було б для аналізу, якби дебетове сальдо розрахунків з учасниками по вкладах застосовувалося як контрпасивна стаття, тобто зі знаком »-« до власного капіталу (статутний фонд). Таким чином користувач одразу міг би побачити і весь розмір оголошеного статутного фонду, і суму, що на даний час залишалася недовнесеною.

Крім того, слід зазначити, що малий бізнес як сектор економіки має свої особливості. Як зазначалося раніше переважна кількість малих підприємств займається торгівельною діяльністю. Відповідно до цього деякі показники для маліх підприємств недоцільно обчислювати або взагалі для їх визначення не має необхідних даних. Так, наприклад, такі показники аналізу стану і використання основних фондів, як фондоємність, фондоозброєнність, коефіцієнт зносу та інші недоцільно аналізувати тому що , що малі підприємства в більшості своїй мають незначну кількість основних фондів або взагалі їх не мають: приміщень і споруд на балансі можуть не мати, так як користуються орендованими, придбання основних фондів відбувається дуже рідко.

Також не є доцільним аналізувати асортимент продукції, якщо підприємство виготовляє один вид продукції. Та ще можна назвати ряд показників, визначення яких є нераціональним для малих підприємств.

Таким чином, стає очевидним, що розрахунок деяких показників для вищеназваних підприємств не є актуальним, але більшість показників, які використовуються для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, використовуються і малими підприємствами.

Отже, далі розглянемо показники, які характеризують фінансовий стан підприємств сфери малого бізнесу.

2.2 Аналіз основних показників фінансового стану підприємства (на прикладі ТОВ «Сард»)

Аналіз платоспроможності підприємства і ліквідність його активів.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти (ними одразу можна покрити борги), а також поточна дебіторська заборгованість. При цьому прострочена дебіторська заборгованість враховується лише у разі вжиття певних заходів щодо її погашення, тобто коли є впевненість у скорому її перетворенні на грошові кошти. До високоліквідних активів належать також цінні папери, котрі враховуються у складі короткострокових фінансових вкладень, тобто ті, що знаходяться у третьому розділі активів.

Менш ліквідними активами вважаютья товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи правило зростаючої ліквідності, фахівці розрізняють три рівні платоспроможності підприємства:

- грошова;

- розрахункова;

- ліквідна.

Коефіцієнт грошової платоспроможності К.г.п. (його ще називають коефіцієнт абсолютної ліквідності): на аналізуємому підприємстві К.г.п.на початок періоду = 14,3/772,5 = 0,02, на аналізуємому підприємстві К.г.п.на кінець періоду = 57,1/1541,6 = 0,04.

Значення цього коефіцієнта не повинно бути менше 0,2. Але вище 0,35 не завжди потрібно, оскільки надмірний залишок коштів свідчить про неефективне їх використання.

Як бачимо на нашому підприємстві коефіцієнт грошової платоспроможності дуже низький, але в порівнянні з початком року він збільшився, що вже є позитивним.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності К.р.п. на нашому підприємстві: К.р.п. на початок року = (426,4 + 350,2) / 772,5 = 1,005, К.р.п. на кінець року = (903,8 + 493) / 1541,6 = 0,9.

Слід сказати, що коефіцієнт розрахункової платоспроможності завжди вищий за коефіцієнт розрахункової платоспроможності, адже при його визначенні в чисельнику, крім коштів і короткострокових фінансових вкладень, враховуються й інші, хоча й менш ліквідні, активи.

Якщо відношенням суми поточних активів до суми поточних зобов'язань визначається середній коефіцієнт ліквідності, то різниця між цими двома величинами визначає величину оборотного (робочого) капіталу ОК: ОК на початок року = 426,4 + 350,2 -772,5 =4,1, ОК на кінець року = 903,8 +493 - 1541,6 = -144,8

Цей показник свідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. При наявності на балансі довгострокових кредитів їх теж слід врахувати, адже довгострокові кредити спрямовуються на капітальні вкладення і не повинні брати участі у поточній госодарській діяльності.

У разі необхідності можна проаналізувати структуру активів визначенням питомої ваги кожної зі статей у загальній сумі валюти балансу. Визначити їх зростання (зменшення) порівняно зі станом на початок звітного періоду. При цьому значне зростання залишків по статтях і витрат не завжди є ознакою розширення виробництва. Це може бути викликано вповільненням обороту цих активів.

Падіння коефіцієнтів ліквідності в порівнянні з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

Для того, щоб зробити правильний висновок, необхідно застосувати інші коефіцієнти, визначення яких потребує не лише даних Балансу(сальдо), а й Звіту про фінансові результати (обороти). Наприклад, коефіцієнт оборотності запасів.

Аналіз оборотності.

Визначення коефіцієнта оборотності запасів: К.о.з = 2002,5/665,1 = 3,01.

Величину виручки від реалізації за звітний період можна знайти в одному з найперших рядків форми 2. Що стосується середньої суми негрошових поточних активів, то її визначають шляхом знаходження сереньоарифметичної величини між залишками на початок і кінець звітного періоду (форма 1).

Для всіх підприємств одразу не можна назвати оптимальне значення цього показника. Багато залежить від організаційних факторів: видів діяльності, тривалості виробничого циклу і т.ін. У одних підприємств запаси обертаються 20 разів на рік, і це не здається їм багато, для інших - і 2 рази за цей же період буде добре.

Іноді для внутрішнього контролю цей показник варто визначити дещо іншим способом. А саме: замість величини виручки від реалізації використати величину собівартості реалізованої продукції.: К.о.з = 1930,3 / 665,1 = 2,9.

Визначений таким чином коефіцієнт оборотності запасів не буде порівнюваним з середньогалузевим, але для внутрішнього аналізу він може знадобитись.

Лише в такий спосіб (відношенням величини собівартості, що припадає на реалізацію до середньої величини запасів) можна визначити не тільки коефіцієнт оборотності запасів, але й отримати дані про середню норму запасів у днях. Наприклад, якщо коефіцієнт оборотності запасів за рік, визначений з використанням в чисельнику величини собівартості, а не доходу з продажів, є 4, то це означає, що підприємство для забезпечення своєї діяльності тримає запасів на три місяці наперед (12/4=3) і запаси протягом року поповнювалися 4 рази. Якщо ж використати в розрахунках дані про реалізацію, значення норми запасів буде невиправдано викривленим у бік зменшення.

Подібно до того, як визначають коефіцієнт оборотності запасів, можна визначити тривалість обігу будь-яких активів. Наприклад, дебіторської заборгованості.

Оборот дебіторської заборгованості.

Оборотність дебіторської заборгованості: оборот деб.заборгованості на нашому підприємстві = 2002,4 / 385,9 = 5,2.

Цей показник дає можливість визначити, скільки разів протягом року (або іншого періоду, який аналізують) обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок боргових прав (дебіторів).

Цей показник визначає ефективність кредитного контролю. Кредитного з боку підприємства, адже даючи товар з відстроченням платежу іншим суб'єктам, підприємство фактично їх кредитує.

Для визначення тривалості обертів дебіторської заборгованості (терміну кредиту покупцям) слід скористатися зворотною формулою:

385,9 : 2002,4 *365 = 70

Таким чином визначають, скільки в середньому днів знадобилося підприємству для отримання оплати за відвантажені товари (виконані роботи і послуги).

При визначенні цих показників беруть участь лише суми по дебіторах-покупцях(замовниках) як такі, що мають пряме відношення до обсягів реалізації продукту діяльності підприємства.

Аналіз фінансової стійкості (Аналіз структури капіталу).

К.ф.ст на початок року = 9 /772,5 = 0,01.

Але навіть при одержанні високого коефіцієнта фінансової стбільності (більше 1) не варто на цьому заспокоюватися і припиняти аналіз. Високий коефіцієнт фінансової стабільності сам по собі не є ознакою цілковитого благополуччя, так само як нормальна температура тіла неможе свідчити про міцне здоров'я організму в цілому.

Не менш важливим в аналізі є коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) К.ф.авт.: К.ф.авт = 9,0 / 781,5 = 0,01.

Бажано, щоб його значення було не менше за 0,5.

Як бачимо, фінансовий стан аналізуємого підприємства склався кризисним. І якщо керівництво підприємства не зверне на це увагу і не вдасться до прийняття рішень, які б поліпшили фінансовий стан підприємства, воно може збанкротувати, як це ми спостерігаємо з багатьма фірмами в нашій нестабільній економічній ситуації, що склалася в Україні.

Висновки

Недивлячись на ряд прийнятих в останній час вищими органами державної влади і управління нормативно-правових документів, розвиток малого підприємництва в Україні здійснюється в несприятливому макро- і мікросередовищі, існує багато проблем, які необхідно вирішувати на різних рівнях.

Аналіз практики діяльності суб'єктів малого бізнесу свідчить про те, що багато створених малих підприємств не можуть розпочати діяльність через обмеженність фінансових ресурсів, сировини і матеріалів, виробничих приміщень і обладнання, практичних вмінь і підприємливості. Через невеликі обсяги господарської діяльності деякі малі підприємства не можуть залучати кваліфікованих спеціалістів, наймати здібних працівників з високою оплатою їх праці. Вони мають проблеми виробничого і збутового характеру, труднощі в пошуку інвесторів і отриманні кредитів, формуванні клієнтури.

Негативно впливають на розвиток малого бізнесу такі стримуючі фактори, як загальний спад вітчизняного товарного виробництва, зростання цін, інфляція, низький рівень платоспроможності населення, надмірний контроль за діяльністю суб'єктів підприємництва з боку державних органів виконавчої влади, корупція, рекет та інші.

В порівнянні з іншими країнами дані про стан малого і середнього підприємництва свідчать про недостатній розвиток кількісних показників. Так, в Японії кількість малих і середніх підприємств на 1000 чоловік складає 49,6; в Італії - 68; в США 74,2 одиниці [20 ].

Частка малих і середніх підприємств у валовому внутрішньому продукті України досягає приблизно 9%, в той час як в країнах з ринковою економікою - 50-65%, в Росії - приблизно 10-11%. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) виробничих малих підприємств складає всього лише 2,3% від загального об'єму продукції промисловості України.

Результати проведеного дослідження показали, що основними причинами, які стримують розвиток малого підприємництва в Україні, є:

- Недосконалість законодавства з питань розвитку як малого бізнесу, так і підприємництва вцілому;

- Високі податки, які змушують деяких суб'єктів малого підприємництва йти в тіньову економіку;

- Недостатня державна фінансово-кредитна і майнова підтримка малих підприємств;

- Відсутність дійового механізму реалізації державної політики по підтримці малого бізнесу;

- Недосконалість системи обліку і статистичної звітності малих підприємств;

- Обмеженність інформаційного та консультативного забезпечення;

- Недосконалість системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;

- Відсутність спонукаючих стимулів для інвестицій;

- Психологічне несприйняття позитивної ролі підприємців в ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.

На основі проведеного аналізу фінансового стану ТОВ «Сард» можна зробити висновок, що всі показники, які характеризують фінансовий стан підприємства знаходяться нижче норми. Дана ситуація має місце на більшості малих підприємств, що призводить до скорочення їх кількості. Взагалі головна причина скорочення кількості малих підприємств в Україні - низький рівень фінансової забезпеченності таких підприємств внаслідок труднощів в першочерговому накопиченні капіталу, неможливісті отримання кредитів на прийнятних умовах, неефективністю податкової системи. Негативну роль відіграють інфляційні процеси, які ускладнюють підприємствам розрахунки по борговим зобов'язанням, в результаті чого збільшується кредиторська заборгованність і зменшуються показники платоспроможності та ліквідності підприємств.

Неупереджений аналіз ситуації в Україні підтверджує, що за всі роки реформ сектор малого підприємництва був єдиним сектором економіки, який забезпечував віддачу залучених засобів і ефективне використання ресурсів.

Для подальших позитивних зрушень в розвитку українського малого підприємництва необхідна активізація державної підтримки. Це стосується передусім сфери кредитування і страхування малого бізнесу, податкових пільг підприємницьким структурам.

Політику підтримки малого бізнесу слід здійснювати в рамках загальнодержавної стратегії комплексного реформування економіки. Її основними напрямками повинні стати:

1. Законодавче та організаційне забезпечення, яке передбачає прийняття законодавчих актів, що визначають правові, організаційні та економічні засади державної підтримки малого підприємництва. В них має бути чітко визначена категорія «мале підприємство» та основні напрямки його державної підтримки. Важливим елементом організаційного забезпечення підприємства має стати положення про спрощення процедури реєстрації для малих підприємств.

2. Фінансова підтримка повинна передбачати застосування елементів податкової, амортизаційної та кредитної політики. В її рамках можна застосувати такі головні моделі підтримки або їх комбінацію:

- надання податкових пільг (неоподаткування реінвестованого прибутку, звільнення від податків на певний час);

- надання кредитів під низькі відсотки через державні фонди розвитку бізнесу, субсидіювання кредитів та їх гарантування;

- стимулювання пільгового кредитування малих підприємств банківськими та іншими фінансовими організаціями;

- стимулювання прискореної амортизації.

В умовах постійного бюджетного дефіциту, який великою мірою спричинений недоотриманням податків, було б доцільно провести реформування податкової системи, а саме зменшити податковий тиск на усі господарюючі об'єкти, а також розробити гучку систему пільгового оподаткування для малих підприємств. Податки повинні відігравати стимулюючу роль для розвитку бізнесу, а не лише фіскальну. Держава виграє тільки тоді, коли зменшить податковий тиск, оскільки це призведе до зростання економічної активності і відповідно збільшить надходження до бюджету.

Зараз в Україні дуже гостро стоїть проблема отримання фінансових ресурсів для малих підприємств. Наявні державні фонди фінансової підтримки володіють дуже малим капіталом і не можуть бути вагомим джерелом допомоги малим підприємствам. В умовах нестачі коштів держави на формування фондів підтримки можна запровадити систему гарантування державою невеликих кредитів комерційних банків малим підприємствам, зменшити рівень процентних ставок Національного банку для тих банків та комерційних структур, які кредитують суб'єктів малого підприємництва, а також сприяти залученню міжнародних кредитних ліній та фондів.

3. Створення бізнес-інкубаторів, центрів підтримки та іншихи структур. Це мають бути центри співпраці малого бізнесу та держави, які діятимуть в інтересах своїх споживачів - малих підприємств. Такі центри мають забезпечувати підприємства інформацією з усіх аспектів ведення бізнесу, а саме: питань оподаткування, реєстрації, бухгалтерського обліку, експортної діяльності, тощо. Створення таких центрів в Україні повинно бути в інтересах місцевої влади, оскільки діяльність малого підприємництва перш за все орієнтована на місцевий ринок, на вирішення регіональних проблем.

Що стосується бухгалтерського обліку, то для малих підприємств передбачене застосування спрощеної форми обліку, яка може застосовуватися за двома видами:

- Проста форма (без використання регістрів обліку майна малого підприємства);

- Форма бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

На практиці проста форма знайшла своє місце в веденні бухгалтерського обліку на малих підприємствах, на відміну від форми з використанням реєстрів обліку, а саме відомостей В-1 - В-9, в зв'язку з їх нераціональністю, незручністю та громіздкістю. В більшості випадків бухгалтерами на малих підприємствах ведетсься оборотно-сальдова відомість, яка є більш зручнішою та нагляднішою.

Стосовно використання спрощеної системи оподаткування, то перехід на неї є раціональним для високорентабельних промислових підприємств і торгових підприємств, що працюють з високим процентом націнки.

Отже, як можливість застосування спрощеної системи бухгалтерського обліку залишилась незатребуваною, так здається і можливість переходу на єдиний податок для малих підприємств, що з першого погляду здається вигідним, залишиться незатребуваною також. В Україні ще не склалася правова та економічна ситуація, яка б забезпечувала розвиток та підтримку малого підприємництва і ефективное використання його можливостей.

Так, на підприємсті, на основі якого пишеться дипломна робота облік ведеться з використанням оборотно-сальдових відомостей без застосуванням реєстрів, передбачених для малих підприємств. ТОВ «Сард» не перейшло і на спрощену систему оподаткування.

Література

1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991р.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р.

3. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р.

4. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності для суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 р.

5. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності для суб'єктів малого підприємництва» №746/99 від 28.06.1999 р.

6. Указ Президента України «Про особливості оподаткування новостворених суб'єктів малого підприємництва» №745/99 від 28.06.1999р.

7. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затверджене Постановою КМУ №250 від 03.04.1993р.

8. Вказівки про склад і порядок заповнення облікових регістрів малого підприємництва, затверджені МФУ №112 від 31.05.1996р.

9. Бабіч В.В. та ін. Бухгалтерський облік на малих підприємствах. - К.: МПНІ, 1992. - 222с.

10. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту. - К.: А.С.К., 1998. - 643с.

11. Кондраков В.М. Основи фінансового аналізу. - М.: Главбух, 1998. - 112с.

12. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мінськ: ИСЗ, 1998. - 496с.

13. Стражев В.І. та ін. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мінськ : ИСЗ, 1998. - 239с.

14. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Бухгалтерский учет, 1996. - 316с.

15. Шелемков В.О. - Єдиний податок для юридичних осіб. Методичні рекомендації. Збірник бібліотека бухгалтера. - Харків: Центр «Консультант», 1999. - 41с.

16. Аксьонова О.П. Практикум по бухгалтерському обліку на малому підприємстві. / Все про бухгалтерський облік № 27/99 /

17. Білик В.Д. Ефективність малих форм підприємництва. / / сх

18. Варналій З.С. Економічна природа та особливості розвитку малого підприємництва. / Збірник наукових праць.- 1998.- 7с.

19. Варналій З.С. Об'єктивна неохідність, суть та етапи формування державної підтримки малого підприємництва. / Збірник наукових праць. - 1998.- 4с.

20. Виноградова А.К. Мале підприємництво: стан та перспективи розвитку. / Бізнесінформ № 17-18/98.- 4с.

21. Воротіна Л.І. Малий бізнес в системі перехідної економіки в Україні: питання теорії та практики. / Збірник наукових праць. - 1998.- 8с.

22. Сергійко О.В. Державна підтримка малого підприємництва в країнах з перехідною економікою ( на прикладі України та Росії ). / Збірник наукових праць. - 1998.- 10с.

23. Кубай Н.Є. Державна політика підтримки малого бізнесу в країнах Східної Європи, пострадянських країн та застосування їх досвіду в Україні. / Збірник наукових праць.- 1998.- 5с.

Размещено на Allbest.ru

...