Сутність та історія розвитку оподаткування доходів фізичних осіб

Отже, одним з нововведень в Законі є оподаткування проценту за депозитом та доходу за ощадним сертифікатом.

Законом визначені особливості оподаткування окремих видів доходів, зокрема доходів від надання нерухомості в оренду і житловий найм, процентів, дивідендів, роялті, виграшів та призів, інвестиційного прибутку, благодійної допомоги сум надміру витрачених коштів тощо.

Специфіка операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням полягає в тому, що платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року (не раніше 01.01.2005 р.). В такий спосіб законодавці намагаються стимулювати громадян до вкладення коштів у житлове будівництво.[23]

Законом передбачено подання платниками податку річної декларації про майновий стан і доходи. Стаття 18 закону визначає порядок подання декларації, умови та обставини звільнення від обов'язку подання декларації. Законом визначено, що платник податку до 01 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну податкову декларацію, а податковий орган зобов'язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення. Відмова посадової (службової) особи податкового органу надати такі послуги звільняє платника податку від будь-якої відповідальності за неповне або невірне заповнення декларації.[21]

Наказом ДПА України від 16 жовтня 2003 року №490 встановлено Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. Він передбачає:

1. Платники податку, які відповідно до Закону №889-IV зобов'язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, ведуть облік доходів і витрат у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі -- Книга) згідно з формою, наведеною в Додатку Е.

2. Порядок ведення Книги, яку ведуть платники податку, розроблено відповідно до Закону та інших законодавчих актів України.[4]

Крім того, в Законі передбачено, що бланки декларації мають безоплатно надаватися податковими органами платникам податку на їх запит, а також бути загально доступними для населення.

Одним із важелів забезпечення суто технічного виконання вимог цього Закону є визначення юридичної особи, її філій, відділень, інших відокремлених підрозділів або фізичної особи чи представництва нерезидента податковими агентами. Вони зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку. Податкові агенти зобов'язані також подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого платнику податку, а також сум утриманого з них податку до податкових органів згідно із законодавством і нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом є така фізична особа -- суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб і виплачує їм заробітну плату.

Особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, в тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є:

податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує її розмір;

орган державного казначейства, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.

За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, -- у розмірі 10% такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів -- у розмірі 50% такої суми;

при затримці понад 91 календарний день -- у розмірі 100% такої суми.

Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом державного казначейства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повернення суми надміру сплаченого податку та штрафів здійснюється органом державного казначейства за рахунок доходів бюджету, до якого зарахований такий податок.[19]

Отже, зниження ставок оподаткування забезпечить поповнення власного бюджету окремого громадянина, вплине на безперечне зростання попиту на товари (послуги) споживчого ринку і, як наслідок, спричинить збільшення доходів підприємств за рахунок саме часткового вивільнення коштів фонду оплати праці.

Вивільнення частки коштів фонду оплати праці дасть змогу прискорити грошовий обіг, що, у свою чергу, позитивно вплине на розвиток виробництва, створення нових робочих місць і отримання додаткових надходжень до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Однак викликає занепокоєння той факт, що сьогодні утворюється великий розрив між моментом прийняття цього закону і зниженням соціального збору з фонду заробітної плати. Адже загальне навантаження на фонд оплати праці залишається колишнім і може досягти 50% ФОП. Зниження соціального збору приведе до легалізації роботодавцями заробітної плати своїх підлеглих, частина якої нині видається у конвертах. Поряд із зниженням соціальних зборів з фонду оплати праці треба застосовувати податкову амністію.[16]

Із впровадженням 13-відсоткового податку на доходи фізичних осіб доходи місцевих бюджетів дещо скоротяться. Згідно з проведеними розрахунками тільки від установ державного управління, освіти, охорони здоров'я та соціальної допомоги становитимуть 56 мільйонів гривень. Загальні втрати місцевих бюджетів перевалять за 800 мільйонів гривень.[14]

Отже, маємо зазначити, що Закон України Про податок з доходів фізичних осіб" є ґрунтовною основою для реформування діючої системи оподаткування доходів громадян, законодавцям залишається гармонізувати положення чинного законодавства з вимогами нового Закону.

Висновки

В умовах трансформації економіки України важливим є вміле і обґрунтоване використання податків, які повинні сприяти економічному та соціальному розвитку держави.

Податки - це обов'язкові збори, які стягує держава з фізичних і юридичних осіб за ставками та в розмірах, встановлених чинним законодавством, для забезпечення виконання своїх функцій.

Податки мають давню історію. Вони пройшли становлення від Стародавнього Риму до податкових систем сучасних розвинених країн.

Важливе місце в системі оподаткування кожної країни відіграє прибуткове оподаткування громадян. Прибутковий податок виник порівняно недавно, в кінці XIX ст. замінивши подушний.

Прибутковий податок з громадян - це загальнодержавний податок. Порядок його сплати, пільги, розміри ставок встановлюються законодавчими актами України. Він є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянами безпосередньо з отриманого доходу.

В Україні еволюція механізму стягнення прибуткового податку з громадян характеризується декількома основними моментами:

розширення практики оподаткування на основі декларування громадянами своїх доходів;

переходом від контролю за отриманими робітниками сумами додаткових заробітків і сплачених податків збоку адміністрації за основним місцем роботи до контролю збоку державних податкових органів;

розширення кола витрат, які дозволяється вираховувати з валового доходу при обчисленні оподатковуваного доходу.

Сьогодні в Україні оподаткування громадян особистим прибутковим податком відбувається за прогресивною шкалою оподаткування. Наприкінці року громадяни подають до ДПІ за місцем проживання декларацію про річний сукупний оподатковуваний дохід. Неоподатковуваний мінімум, який є важливою пільгою сьогодні складає 17 грн.

Останнім часом прибутковий податок відіграє все більшу роль у наповненні доходної частини бюджету різних країн світу. Тому Україна повинна приділити значну увагу удосконаленню даного виду податку.

В зв'язку з цим 22 травня 2003 року було прийнято Закон України “ Про податок з доходів фізичних осіб” №889-IV, яким встановлено новий порядок нарахування прибуткового податку з громадян.

При розробці даного Закону ставилося за мету вирішення таких завдань:

1) Втілення засад податкової політики держави з реформування чинної системи оподаткування доходів громадян;

2) Встановлення чітких норм, правил, визначень у сфері сплати податків фізичними особами;

3) Зниження податкового тиску на пересічних громадян - платників податку;

4) Збільшення надходжень до бюджету від податку на доходи фізичних осіб за рахунок виведення певної частини доходів з "тіні" та стимулювання збільшення частини легальної економіки.

5) Підвищення податкової культури громадян та поширення фіскальної дисципліни.

Проаналізувавши положення Закону маємо підстави стверджувати, що умови для вирішення цих та інших завдань в Законі передбачені, але оцінку реальних результатів реформування системи оподаткування доходів фізичних осіб можна буде зробити лише після введення Закону у дію.

Однак навряд чи можна очікувати позитивних результатів від впровадження Закону, якщо не буде зменшено відсотки нарахувань на фонд оплати праці на підприємствах та якщо не буде проведено податкову амністію.

Звичайно зниження ставки до 13% значно скоротить надходження цього податку до бюджету в короткостроковому періоді. Але, якщо розглядати довгострокову перспективу, то в результаті активної масово-роз'яснювальної роботи, спрямованої на підвищення податкової культури населення, зменшення нарахувань на фонд оплати праці, проведення податкової амністії, сприятиме детінізації доходів громадян, підвищенню купівельної спроможності та зростанню інвестиційної активності населення, а отже і загального економічного стану держави. Не платити податок стане невигідним для платника.

Отже, прийняття Закону це тільки перший крок у реформуванні оподаткування доходів громадян. Тільки комплексний підхід до проблеми дасть змогу досягти позитивних зрушень у напрямку реформування податкової системи України.

Список використаної літератури

1. Конституція України: К.: Преса України. - 1997.

2. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року №889-IV. // Все про бухгалтерський облік. - 2003. - 397. - с. 4-18.

3. Декрет Кабінету Міністрів України “ Про прибутковий податок з громадян” із змінами і доповненнями від 26 грудня 1992 року №13-92. - Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №10. - с.238-252.

4. Наказ Державної податкової адміністрації України “ Про затвердження обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу” від 16 жовтня 2003 року №490. // Вісник податкової служби України. - 2003. - №41. - с.56-57.

5. Інструкція ГДПІ “ Про прибутковий податок з громадян” зі змінами і доповненнями від 21 квітня 1993 року. // Вісник податкової служби України. - 2000. - №16.

6. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 608с.

7. Грановський В. Про податок з доходів фізичних осіб. // Урядовий кур'єр. - 2003. - №130. - с.6.

8. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податки в Україні: Учбовий посібник. - К.: УкрІНТЕІ, 2003. - 348с.

9. Демиденко Л.М. Удосконалення прямого оподаткування у напрямку інтеграції в ЄС. // Фінанси України. - 2000. - №4. - с.124-128.

10. Добронравова О. Один на всіх. // Контракти. - 2003. - №22. - с.8-9.

11. Єдиний податок. Консультації фахівців ДПА. // Вісник податкової служби України. - 2003. - №42. - с. 39-40.

12. Лєкарь С. Оподаткування доходів фізичних осіб: що і як удосконалювати. // Економіка, фінанси, право. - 2001. - №11. - с.41-44.

13. Лєкарь С. Нове в оподаткуванні доходів фізичних осіб. - вісник податкової служби України. - 2003. - №28. - с.6-10.

14. Литвиненко Я. Податок на прибуток і прибутковий податок з громадян: зарубіжний досвід і вітчизняна практика. // Економіка, фінанси, право. - 2001. - №10. - с.24-28.

15. Мосейчук В. Оподаткування доходів громадян. Усе по-новому. // Дебет - Кредит. - 2003. - №32. - с.7-11.

16. Опарін В.М. Загальна теорія фінансів: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 152с.

17. Оподаткування фізичних осіб. / Бондаренко Г.І., Данілов О.Д., Лєкарь С.І. та ін. : Навчальний посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 248с.

18. Остапенко Л. Оподаткування доходів фізичних осіб. Нові аспекти. // Праця і зарплата. - 2003.- №26. - с.2-3.

19. Податки. / Буряковський В.В. та ін.: Учбовий посібник. - Дніпропетровськ: Пороги, 1998. - 642с.

20. Податкова система України. Практикум. / Мельник П.В., Данілов О.Д., Ходаківська В.П. та ін.: Навчальний посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 256 с.

21. Соколовська А.М. Податкова система України. Теорія і практика становлення. - К.: НДФІ, 2001. - 372с.

22. Сухорукова Т.С. Аналізуємо Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”. // Економіка, фінанси, право. - 2003. - №8. - с.31-34.

23. Черник Д.Г. Налоги в рыночной экономике. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. - 383с.

Размещено на Allbest.ru