Сутність податків, їх вплив на виконання місцевих бюджетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Бюджетна система України»

на тему: «Сутність податків, їх вплив на виконання місцевих бюджетів»

(на основі даних про виконання бюджету м. Чернівці)



Вступ

Держава виконує свої функції за допомогою формування і використання бюджетного фонду. На практиці цю програмно-стратегічну мету кожна країна реалізує по-своєму. Від уряду перш за все залежить створення такої системи виконання державного бюджету, яка давала б змогу забезпечувати контроль за відповідністю державних доходів і видатків прийнятому Закону про бюджет на поточний рік, а також рівномірне розподілення надходжень і витрат у часі, підтримання пропорційності їх упродовж бюджетного року.

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна й грошово-кредитна політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленими законами України порядку, становлять систему оподаткування. Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови господарювання, життя. Податкова система - це система, яка об'єднує тісно взаємозв'язані систему оподаткування, систему податкових служб та систему законодавчих актів, нормативно-інструктивних положень, які забезпечують нормальне функціонування систем оподаткування і податкових служб.

Податки, з одного боку, забезпечують фiнансову базу держави, а з іншого, що дуже важливо, -- виступають головним знаряддям реалізації економічної політики. Звичайно, держава має в своєму розпорядженні цілий ряд інструментів для вирішення протиріч, які виникають у суспільстві. Але провідне місце серед них посідає саме політика держави в галузі оподаткування. Створення податкової системи - це і наукова, і практична проблема, основою вивчення якої є глобальний аналіз господарського життя в державі, дохід населення, бюджету сім'ї і підприємницьких структур.

На сучасному етапі соціально економічного розвитку України одним із нагальних завдань є становлення ефективної податкової системи як інструменту державного регулювання економіки.

Податки - один із найважливіших чинників непрямого регулювання економічних процесів, завдяки якому держава здійснює на користь суспільства відрахування певної частини валового внутрішнього продукту у вигляді обов'язкового внеску. Внески здійснюють основні учасники виробництва ВВП: робітники, які своєю працею створюють матеріальні й нематеріальні блага й отримують відповідний дохід, та господарюючі суб'єкти - власники капіталів, які діють у сфері підприємства.

Податкова політика - це політика держави у сфері оподаткування, яка передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей - збільшення обсягу виробництва та зайнятості, зниження рівня інфляції. Вона передбачає встановлення й зміну податкової системи, визначення податкових ставок та їх диференціацію, надання податкових пільг, визначення механізму обчислення та зарахування коштів до бюджету.

За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі соціально-економічні процеси як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни, ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя населення, рівень споживання певних товарів тощо.

Актуальність теми полягає в тому, що система оподаткування в Україні відіграє важливу роль в економіці країни, є формою економічного забезпечення функціонування держави та її органів при виконання різних соціально-економічних заходів.

В умовах переходу до ринкової економіки роль податків зростала. Вони забезпечують 92% надходжень до централізованого та децентралізованих фондів бюджетів і за їх допомогою здійснюється перерозподіл доходів громадян. Але ніхто і в ніякі часи не мав бажання сплачувати податки, якими би не значними вони були б. Проблема сплати податків виникає разом з виникненням держави, а отже самою появою обов`язкових платежів податків, але не дивлячись на цю проблему вони і далі виконують роль регулятора економіки, за допомогою якого держава впливає на різні сторони суспільного життя. Роль податків та зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів має низку проблем і недоліків, які потрібно оперативно вирішувати. Тому дослідження ролі податків та зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів є актуальним і важливим, що й обумовило вибір курсової роботи.

Дана тема є надзвичайно актуальною на даному етапі розвитку політичного, економічного та соціального життя в Україні, оскільки гостро постала проблема подолання бюджетного дефіциту та несплати податків.

Метою роботи є дослідження місцевих бюджетів та їх місця в соціально-економічному розвитку території, здійснення аналізу надходжень до місцевого бюджету протягом 2009-2011 років, шляхи вдосконалення формування доходів місцевих бюджетів в Україні. Відповідно до поставленої мети у курсовій роботі потрібно вирішити наступні завдання:

дослідити податкові надходження як основне джерело формування місцевих бюджетів;

дати характеристику податкам та зборам сплачених до бюджету м. Чернівці протягом 2009-2011 років;

проаналізувати виконання доходної частини бюджету м. Чернівці за 2009 -2011роки.

Об'єктом дослідження виступають податкові надходження як основне джерело формування місцевих бюджетів. . Предметом дослідження виступає механізм виконання дохідної частини місцевих бюджетів, зокрема податкових надходжень.

Теоретичною та методичною основою для написання дипломної роботи виступають Закони України, Податковий та Бюджетний кодекси та постанови уряду України з питань оподаткування, матеріали наукових, науково-практичних конференцій, статистичні дані, практичні матеріали по виконанню місцевого бюджету за доходами. Інформаційним забезпеченням для написання курсової роботи є звітні матеріали про виконання бюджету м. Чернівці за 2009-2011 роки.

бюджет податок місцевий



Розділ 1. Податкові надходження, як основне джерело формування доходів місцевих бюджетів

1.1 Місцеві бюджети та їх місце в соціально-економічному розвитку території

Місцеві бюджети - це важлива фінансова категорія, основа якої становить система фінансових відносин:

між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на певній території;

між місцевими бюджетами і населенням певної території, що складаються при мобілізації і витрачанні їхніх коштів;

між місцевими бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових ресурсів;

між державним та бюджетами місцевого рівня.

Надзвичайно велику роль відіграють місцеві бюджети в економічному та соціальному розвитку певного регіону. Саме через державний і місцевий бюджети та інші ланки бюджетної системи держава здійснює свою соціальну політику, впливає на соціально-економічні відносини, забезпечує фінансування таких сфер, як культура, охорона здоров`я, соціальний захист населення, а також житлово-комунального господарства.

Органи влади місцевого самоврядування найтісніше пов`язані з розв`язанням проблем економічного і соціального розвитку економічного регіону. Вони найгостріше відчувають недоліки фінансової структури, зумовлені кризою в економіці та складностями функціонування фінансової системи країни.

Фінансовою базою органів місцевого і регіонального самоврядування та органів виконавчої влади для розв`язання проблем економічного і соціального розвитку відповідного регіону є місцеві бюджети, які у перехідний період до ринкової економіки залишаються без стабільних власних надходжень. До основних джерел формування їх доходів належать місцеві податки і збори, доходи та збори, які встановлюються місцевими радами, відрахування від загальнодержавних доходів і податків, а також дотацій та субвенції, які виділяються з державного бюджету і бюджетів вищого рівня.

Доходи місцевих бюджетів значною мірою залежать від фінансових ресурсів регіону та галузевої структури господарського комплексу, рівня реструктуризації та комплексного економічного розвитку регіону. До фінансів регіону включаються:

місцеві бюджети всіх рівнів;

загальнодержавні та позабюджетні фонди;

кредитні ресурси;

фінанси суб`єктів господарювання;

іноземні інвестиції;

внутрішні запозичення у населення.

Ринкова економіка за усього розмаїття її моделей характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так i у механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він -- невід'ємна частка ринкових відносин i водночас є важливим інструментом реалізації державної політики. Тому важливо усвідомити природу державного бюджету, особливості його формування та функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною категорією i відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, i підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності i фізичними особами -- з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави i його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя i задоволення інших суспільних потреб. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку.

Централізація коштів має важливе економічне i політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя державних заходів. Це надає можливість маневрувати коштами, зосереджувати їх у важливих галузях економічного та соціального розвитку, здійснювати єдину економічну i фiнансову політику на території України.

У розвинених країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й для впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві провадження вищими органами влади відповідно національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин державний бюджет відіграє важливу роль, але при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво та сферу соціальних відносин. Тому бюджет використовується для міжгалузевого i територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури на всій території. Нині завдяки державному бюджетові України між галузями та регіонами, а також серед населення перерозподіляється майже 60% від усього обсягу валового внутрішнього продукту.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляються через бюджетну систему. Але за умов перехідної економіки провідна роль бюджету як в перерозподілі фінансових ресурсів зокрема, так i національного багатства в цілому, є об'єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет якраз є інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягнути іншими методами, у тому числі й ринковими.

Згідно зі сватовим досвідом, роль держави у розподільчих процесах з розвитком ринкових відносин має зростати, i бюджет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинених країн світу завдяки бюджетові перерозподіляється від 30 до 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту. Тому треба вирізнити виважені форми й методи цього перерозподілу, що для України є одним із найважливіших завдань.

За умов переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні скеровуватись насамперед на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм, соціальний розвиток i соціальний захист населення.

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне призначення, бюджет України, як i бюджети розвинених країн, слід вважати економічною категорією, централізованим фондом грошових коштів України, центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави.

Враховуючи наявність різних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету повинно належати центральне місце. Це обумовлено тим, що через бюджет здійснюється розподіл i перерозподіл валового внутрішнього продукту у всій його повноті, тобто між галузями матеріального виробництва, виробничою та не виробничою сферами, окремими ланками бюджетної системи та окремими категоріями населення іншої ланки, яка б могла забезпечити у такому обсязі розподільчі та перерозподiльчi процеси, у державі немає.

Досліджуючи бюджет у системі планів, слід відзначити, що він посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що бюджет, будучи центральною ланкою фінансової системи, повинен забезпечувати усі розподільчі та перерозподiльчi процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобiлiзацiю грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на вiдповiднi цiлi .

З економічної точки зору бюджетний механізм -- це сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен бути реальним втіленням основ бюджетної політики, відображати певну спрямованість бюджетних відносин на вирішення економічних i соціальних завдань на певному етапі розвитку держави.

Бюджетний механізм повинен мати низку важелів, за допомогою яких держава здійснювала б розподільчі i перерозподiльчi функції. За умов переходу до ринку ці важелі повинні бути систематизовані в якості тих чи інших підсистем бюджетного механізму, які б включали в себе: розробку законодавчих та інших нормативних документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, регулювання, нормування, фінансування, внутрiшньобюджетного розподілу i перерозподілу фінансових ресурсів, економічного стимулювання, економічного санкціонування, бюджетну звітність, бюджетний контроль тощо.

Прорахунки в економічній політиці призвели до розвитку позаекономічних методів перерозподілу фінансових ресурсів i появи тіньового сектора економіки. Одним із результатів цього є хронічне відставання показників фактичної наповненості Державного бюджету від обсягу запланованих доходів.

Одна з основних причин існування такої економіки в Україні -- відсутність стабільності у функціонуванні фіскальної політики. Платники податків різними способами рятуються від нестабільності й великих податків. Перші переводять свої капітали за кордон, другі зовсім згортають свою діяльність до кращих часів, треті йдуть, як зазначалось, у тіньовий сектор. І хоча в Україні існує багато фінансових планів утворення й використання певних коштів -- бюджет є основним з них за обсягами, суспільно-політичним значенням, ступенем впливу на iншi фондові кошти. Крім того, державний бюджет України з переважною більшістю фондів поєднаний організаційно.

Нинішня криза в економіці зумовлює напружене становище бюджету, нестачу фінансування соціальної сфери, але i за цих умов державний бюджет є головним джерелом підтримання життєвого рівня населення.

Водночас криза проявляється у хронічному дефіциті державного бюджету, суттєвому скороченні обігових коштів суб'єктів господарювання на мiкрорiвнi, протиріччях у формуванні бюджетів різних рівнів i розбалансованості мiжбюджетних відносин.

Державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, адже він тісно пов'язаний з правовими відносинами. Проте, як свідчить аналіз чинного законодавства в Україні, упродовж останніх років у сфері державних фінансів ми маємо повну відсутність правових гарантій з боку держави. Великою проблемою є надмірна централізація фінансових ресурсів у державному бюджеті. Їхня децентралізація має відбуватися не перерозподілом засобів державного бюджету, як законодавчим закріпленням джерел бюджетних доходів територіальних громад, а завдяки докорінній зміні підходу до правового регламентування управління державним бюджетом.

Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку i успішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки i культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління. Фінансовий вплив державного бюджету на економіку має як кількісну, так і якісну оцінки. Кількісна визначається питанням надання чи ненадання коштів і в якій кількості, якісна - у встановленні пропорцій розподілу ВВП і застосуванні різних інструментів цього розподілу. Співвідношення обсягу бюджету і ВВП - важлива економічна проблема, яка обумовлена особливостями функціонування економіки кожної конкретної держави.

1.2 Характеристика податків та зборів, які формують доходи місцевих бюджетів

В Україні, на даний момент, сплачуються такі місцеві податки і збори:

податок на нерухоме майно,відмінне від земельної ділянки;

єдиний податок;

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

збір за місця для паркування транспортних засобів;

туристичний збір.

Перелік місцевих податків та зборів в Україні було суттєво реформовано. Із 2 податків та 12 зборів було виключено економічно недоцільні і замінено їх: передано загальнодержавний податок - єдиний податок, введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір. Причому перші три є обов'язковими для встановлення місцевою радою на території поширення її повноважень, а запровадження інших є правом місцевих рад. У бюджетів місцевого самоврядування було забрано такі вагомі джерела надходжень, як податок з реклами та ринковий збір, що складали до 90 % у структурі місцевих податків та зборів.

Такі зміни призвели до зменшення надходжень загалом до місцевих бюджетів на 16,0 % (до 154,7 млн грн) і до ще більшого зменшення їх частки у структурі доходів місцевих бюджетів - з 1,3 до 1,0 %, відповідно у січні_березні 2011 року (порівняно із січнем березнем 2010 р. До переліку дохідних джерел другого кошика, крім існуючих раніше (зокрема, плати за землю), включено фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності, а також передані з першого кошика штрафні санкції, адміністративні штрафи та інші надходження. Незважаючи на зростання обсягу доходів другого кошика на 37,9 % (до 3,2 млрд грн), таке збільшення відбулося в основному (на 78,5 %) за рахунок збільшення обсягів плати за землю, а вплив інших нових надходжень є незначним. Зазначимо, що у структурі плати за землю динамічно зростає обсяг орендної плати (на противагу земельному податку) і відповідно його частка. Співвідношення орендної плати та земельного податку змінювалися наступним чином: 67,8:32,2 у січні_березні 2010 р. та 69,4:30,6 у січні_березні 2011 р. Очікується, що у зв'язку із запровадженням ринку землі вигідніше стане орендувати, а не купувати землю, що має призвести до ще більшого зростання обсягів орендної плати і відповідно - плати за землю у доходах місцевих бюджетів.

Згідно статті 10 розділу І «Загальні положення» Кодексу до складу місцевих податків та зборів включений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платниками якого є власники об'єктів житлової нерухомості. Зарахування цього збору до селищного бюджету в повному обсязі дозволить частково компенсувати втрати бюджету від ліквідації таких податків як ринковий збір та комунальний податок. Проте його роль не обмежується тільки наповненням дохідної частини селищного бюджету, адже порядок адміністрування даного податку побудований так, щоб сприяти детінізації майнових відносин, розвитку інституту приватної власності, зменшенню неконтрольованого зростання цін на житло.

Ефективність застосування податку на нерухомість засвідчує світовий досвід. Нерухоме майно є зручним об'єктом для оподаткування та контролю за ним, адже існують вимоги щодо документального затвердження права власності на таке майно.

Стаття 12 розділу І «Загальні положення» Кодексу надає право селищним радам в межах своїх повноважень приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Врегулювання питання щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо шляхом розробки та затвердження рішення селищної ради з урахуванням норм статті 265 розділу ХП «Місцеві податки та збори» Податкового кодексу України, яким податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вводиться в дію з 01.01.2012.

Єдиний податок -- місцевий (п.10.1.2 Податкового кодексу України) податок, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

Переклад поняття «Єдиний податок» на англійську як «Single Tax» -- неправильний, оскільки в англійській мові «Single Tax» зазвичай асоціюється з ідеєю про єдиний податок, заснований на цінності землі. Мінімальна ставка податку 20 грн., максимальна - 200 грн.

Прикінцевими положеннями Податкового кодексу передбачено, що з 01.01.2011 Закон України від 23.03.96 р N 98/96 «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» втрачає чинність. Замість плати за торговий патент, передбаченої Законом N 98/96, справляється «збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності».

Платниками збору є юридичні особи та фізичні особи -- підприємці, які отримують торгові патенти (відмінні від патентів, передбачених Законом N 98/96) в порядку, установленому статтею 267 Кодексу та провадять такі види підприємницької діяльності:

торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним КМУ;

торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Патенти, видані згідно з вимогами Закону N 98/96, необхідно повернути до органів ДПС.

При встановленні відповідною місцевою радою у 2012 році ставки збору за місця для паркування транспортних засобів має бути застосований розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на 1 січня 2012 року у Законі про Державний бюджет України на 2012 рік.

При визначенні ставки збору місцеві ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного для цього місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність. Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету також встановлюються відповідною радою.

Порядок обчислення та строки сплати збору за місця для паркування транспортних засобів визначені в п. 266.5 Податкового кодексу. Відповідно до нього збір за місця для паркування транспортних засобів сплачується до місцевих бюджетів за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця. .

Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується в строки, визначені для квартального податкового періоду. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.Туристичний збір -- це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Місцеві ради самостійно приймають рішення про необхідність справляння даного збору на території громади.

Станом на початок серпня 2011 року правом на введення даного збору скористалось більше 1600 місцевих рад, в тому числі міські ради Києва, Львова, Чернівців та багатьох інших туристичних та курортних центрів України.

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які:

постійно проживають, у тому числі на умовах договорів, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;

особи, які прибули у відрядження;

інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

ветерани війни;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію Міністерства охорони здоров'я України;

діти віком до 18 років;

дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

Базою справляння збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в готелях та інших закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах, будинках, квартирах, що належать на праві власності (найму) фізичним особам, за вирахуванням податку на додану вартість. До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду.

Ставка встановлюється місцевими радами у розмірі від 0,5% до 1% до бази справляння збору. Більшістю місцевих рад встановлена максимальна ставка даного збору. На території міста Чернівці діє ставка туристичного збору - 1% і, наприклад, за допомогою даного збору отримано у 2011 році до міського бюджету 95 тисяч гривень.

Обов'язок нараховувати і утримувати суму туристичного збору покладається на податкових агентів. Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Податкові агенти самостійно обчислюють суму туристичного збору, яку зазначають у податковій декларації за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби та подають декларацію щоквартально протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду органові державної податкової служби за місцем власної податкової реєстрації.

Суму збору, зазначену в податковій декларації, податковий агент зобов'язаний сплатити протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації.

Невміння місцевих органів влади реалізовувати прихований податковий потенціал та ефективно регулювати економічну діяльність на місцях, непрозорість в адмініструванні окремих податків призводять до недовикористання наявних можливостей оподаткування. Внаслідок значного обсягу тіньової діяльності та зайнятості поза увагою фіскальних органів залишаються персональні доходи громадян, підприємницька діяльність незареєстрованих суб'єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Зокрема, йдеться про втрати бюджету від недоотриманого збору за запровадження окремих видів підприємницької діяльності, плати за землю та єдиного податку; невикористання туристичного потенціалу, що знаходиться у тіньовому секторі економіки - туристичного збору.

Відбулися зміни у розподілі основного бюджетоформуючого податку - податку з доходів фізичних осіб. Віднині наприклад до м. Києва (бюджет якого акумулював до реформ найбільшу частку надходжень від цього податку) надходить не 100 %, а 50 % податку з доходів фізичних осіб. Внаслідок такого перерозподілу зростання обсягу надходжень до першого кошика спостерігалося на рівні лише 1,0 %, хоча надходження від податку з доходів фізичних осіб по Україні зросли на 0,8 млрд грн (до 11,5 млрд грн), а їх частка - на 1,2 і нині складає 77,7 % доходів місцевих бюджетів. Скорочення обсягу першого кошика спричинює необхідність збільшення обсягу міжбюджетних трансфертів із державного бюджету.



Розділ 2. Оцінка впливу податків і зборів на виконання бюджету м. Чернівці

2.1 Аналіз податкових надходжень та їх вплив на бюджет м. Чернівці за 2009-2011 р.р.

Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фін. ресурсів регіонального рівня, використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону. . Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів. Кошти Державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного підпорядкування у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Місцеві доходи можна розділити на такі складові як власні, закріплені та регулюючі доходи. Власні та закріплені доходи - це ті види доходів, які направляються до конкретного рівня місцевих бюджетів в залежності від відомчої підпорядкованості господарюючого суб'єкта і з врахуванням територіальної ознаки надходження коштів. Сюди належать місцеві податки та збори. Регулюючі доходи-це ті доходи, які закріпляються за відповідними рівнями місцевих бюджетів згідно законодавства, рішень відповідних загальнодержавних та місцевих органів влади і перерозподіляються між місцевими бюджетами із загальнодержавних податків та місцевих податків. До них належать податок на прибуток, прибутковий податок громадян.

Рис. 2.1 Динаміка податкових надходжень до бюджету за 2009-2011рр.

Згідно діаграми ми бачимо, що доходи до місцевого бюджеті постійно збільшуються з кожним роком, в 2009 році 306770486 грн., а вже в 2011 році доходи становлять 375011286 грн.

В структурі податкових надходжень від фізичних осіб домінуючу роль відіграє податок з доходів фізичних осіб і, в першу чергу, та його частина, яка утримується із заробітної плати та інших доходів громадян за основним та неосновним місцем роботи. Водночас протягом 2009 - 2011 років спостерігається збільшення податку з доходів фізичних осіб в структурі надходжень від фізичних осіб. . Отже те, що податок з доходів фізичних осіб займає одне із важливих місць в доходах бюджету м. Чернівці пояснюється :

по-перше, характерною зайнятість населення м. Чернівці;

по-друге його фіскальною роллю, тобто податок з доходів фізичних осіб забезпечує поповнення дохідної частини;

по-третє, тим, що податок з доходів фізичних осіб виступає основним

регулятором в системі регулювання доходів фізичних осіб.

Рис. 2.2 Структура податкових надходжень до бюджету м. Чернівці

Отже, згідно діаграми найбільшим доходом місцевого бюджету є податок на доходи і порівняно мізерну частину становить податок на прибуток підприємств, що свідчить про недостатню наявність в Чернівцях виробничих підприємств, наявність яких дозволила б додатково наповнювати бюджет і створювати нові робочі місця. Це питання є досить актуальним не тільки для нашого краю але й для багатьох регіонів України. Також важливою частиною бюджеті є місцеві податки і збори серед яких у 2009 і 2010 рр. - комунальний податок і податок на рекламу, а в 2011 році - єдиний податок і збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

До інших податків, які сплачуються фізичними особами потрібно віднести податок з власників транспортних засобів, державне мито, плата за землю, єдиний податок, плата за торгові патенти в 2009 -2010 р.р. та з прийняттям Податкового кодексу збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, єдиний податок, збір за першу реєстрація транспортних засобів в 2011році.

Таблиця 2.1 Динаміка податкових надходжень до бюджету м. Чернівці за 2009-2011р.р. (тис.грн.)

Найменування	Роки	Відхилення
		Абсолютні Відносні, %
	2009	2010	2011	2011/ 2010	2010/ 2009	2011/ 2010	2010/ 2009
Податок на доходи фіз. осіб	190013,91	217389,4	249686,98	32297,58	198387,49	14,86	14,4
Податок на прибуток	6767,64	8613,2	4969,2	3644	1845,56	-42,31	27,27
Плата за землю	55072,19	58202,1	81587,82	23385,72	3129,91	40,18	5,68
Єдиний податок	17194,99	18648,6	19205,66	557,06	1453,61	2,99	8,45
Податок з власників транспортних засобів	8298,24	16844,5	1770,80	-15073,7	8546,26	-89,5	102,99

Доцільно проаналізувати виконання планових завдань по податковим надходженням.

Таблиця 2.2 Виконання плану по податковим надходженням до бюджету м. Чернівці (тис. грн.)

2009 рік	2010 рік	2011 рік
План	Факт	Процент виконання	План	Факт	Процент виконання	План	Факт	Процент виконання
304641,2	306770,49	100,7	346860,5	349592,4	100,8	373871,6	375011,29	100,3

Аналізуючи таблицю 2.2. можна зробити висновки про досить стабільне виконання затверджених місцевими радами планів щодо податкових надходжень, навіть невелике перевиконання що є позитивним показником.

Серед таких важливих податків як на доходи і місцевих податків виконання плану склало103,3% і 102,2% у 1009 році та 98,4% і 105,4% відповідно у 2011 році. Також в цьому році з запровадженням Податкового кодексу процент виконання місцевого збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності склав 125,7% - високий показник, проте характерний для нашого регіону через специфіку діяльності більшості населення.

2.2 Роль місцевих податків і зборів в наповненні бюджету м. Чернівці

Місцеві податки і збори в Україні є складовою системи оподаткування. Місцеві ради (сільські, селищні, міські): запроваджують на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх справляння та порядок сплати. За кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентується порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до встановлених переліком та граничних ставок; визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення та перерахування до місцевого бюджету; затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх надання до податкових органів.

Місцеві податки і збори згідно Податкового кодексу:

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - платниками є фізичні особи - власники житлової нерухомості (набув чинності з 01.01.2012р.). Базою оподаткування є площа об'єкта житлової нерухомості і обчислюється органами ДПС.

4. Збір за місця для паркування транспортних засобів - платниками є юридичні та фізичні особи - підприємці, які проводять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, які побудовані за кошти місцевого бюджету. Ставки - від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати за 1кв. м площі за кожний день діяльності

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (торговий патент).

Строк дії торгового патенту - 60 місяців. Платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Ставка прив'язана до розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня звітного року.

4. Туристичний збір - платниками є громадяни України, іноземці, які прибувають на територію відповідної громади і отримують послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити територію

Не є платниками особи: які постійно проживають, у т.ч. на умовах договорів найму; які прибули у відрядження; інваліди, діти-інваліди; ветерани війни; учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; особи, які прибули за путівками.

База оподаткування - вартість усього періоду проживання за вирахуванням ПДВ. Ставка - від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору.

5. Єдиний податок. З 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей - платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - підприємців);

податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;

земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

Рис. 2.3 Структура місцевих податків і зборів, які надійшли до бюджету м. Чернівці за 2011 рік

В структурі бюджету м. Чернівці серед місцевих податків і зборів найбільшу частку складає єдиний податок, при чому більша частина припадає на єдиний податок є фізичних осіб - 9613,856 тис. грн., а з юридичних осіб - 8134,226 тис. грн., це пояснюється тим що більша частина населення займається торгівельною діяльністю. Також завдяки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності отримується до бюджету значні кошти, у 2011 році ця сума склала 5253,367 тис. грн.

Проте до прийняття Податкового кодексу перелік податків і зборів суттєво відрізнявся від теперішнього на даних яких побудована діаграма.

Місцеві податки і збори в Україні були складовою системи оподаткування. Засади побудови системи місцевого оподаткування визначені Законом України "Про систему оподаткування" 1997 р.

Місцеві податки: комунальний, платниками якого були юридичні особи та податок з реклами, що сплачували юридичні особи та громадяни.

Місцеві збори:

Ринковий збір. Посідав друге місце після комунального податку за обсягами надходжень.

Ринковий збір - це плата за право займання місця для. торгівлі на ринках усіх форм власності, у тому числі в павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках (включаю чи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Ринковий збір справлявся за кожен день торгівлі.

Збір за видачу ордера на квартиру. Платниками були особи, які одержують документи, що дають право на заселення квартири.

Збір за право проведення кіно- і телезйомок.

Платниками збору були комерційні кіно- і телеорганізації, у тому числі з іноземними інвестиціями, та зарубіжні організації, які проводили зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Платниками цього збору були юридичні особи та громадяни, що виїжджали за кордон.

Об'єктом оподаткування був автотранспорт, який прямує за кордон. Збір стягується у диференційованому розмірі залежно від марки та потужності автомобіля.

Ставки збору за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон:

для юридичних осіб і громадян України - не більше 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

для юридичних осіб і громадян інших держав - від 5 до 50 доларів США.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Збір є платою за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір із власників собак. Надходження цього збору були незначні, незважаючи на його обов'язковість, і тому він є яскравим прикладом обов'язкового платежу, витрати зі справляння якого перевищують надходження коштів (питома вага надходжень збору з власників собак у цілому по Україні становила приблизно 0,04% від усіх надходжень місцевих податків і зборів). Збір стягувався з громадян - власників собак (крім службових).



Рис. 2.4 Надходження місцевих податків і зборів до бюджету м. Чернівці

Показує наскільки змінювались сума місцевих податків і зборів,що надходять до бюджету. Ці зміни є незначними протягом трьох років, проте найбільше значення згідно звітності в 2010 році - 27216,0 тис. грн. Найменше надійшло до бюджету в 2009 році - 23836,814 тис. грн. та в 2011 році - 25159,391 тис. грн..

Важливим критерієм фінансової незалежності місцевого самоврядування є показник питомої ваги місцевих податків і зборів у податкових надходженнях до місцевих бюджетів (табл.).

Таблиця 2.3 Питома вага місцевих податків і зборів у податкових надходженнях до бюджету м. Чернівці за 2009-2011 рр.

Рік	Податкові надходження до бюджету, тис. грн.	Місцеві податки і збори, тис. грн.	Питома вага місцевих податків і зборів у податкових надходженнях до бюджету, %
2009	306770,486	23836,814	7,77
2010	349592,4	27216,0	7,79
2011	375011,286	25159,391	6,7

Наведені статистичні дані свідчать, що місцеві податки та збори не відіграють дуже важливої фіскальної ролі в наповненні місцевих бюджетів. Протягом 2009-2011рр. їх питома вага коливалася від 7,77 % у 2009 р. до 6,7 % у 2011 р. Натомість основними джерелами наповнення місцевих бюджетів упродовж досліджуваного періоду були податок з доходів фізичних осіб, плата за землю, а також низка інших загальнодержавних податкових платежів. Безумовно, для нашої країни, де місцеве самоврядування знаходиться на етапі становлення, пошуку найбільш прийнятних (у тому числі й з точки зору історичного досвіду, національних традицій) форм, наявне на сьогодні співвідношення джерел формування місцевих бюджетів викликане об'єктивною необхідністю ефективного впливу держави на розвиток місцевого самоврядування як одного з елементів демократичних перетворень в Україні



Розділ 3. Механізм вдосконалення формування місцевих бюджетів за рахунок податкових надходжень

3.1 Зарубіжний досвід формування місцевих бюджетів за допомогою податків і зборів

Основним інструментом державного регулювання є податкова політика та фінансовий вплив на підприємництво.

Завдяки цьому впливу держави досягають поставленої мети по забезпеченню економічного зросту, ефективної цінової зайнятості населення країни, створенню системи соціального захисту менш захищених верств населення, створенню рівноваги у зовнішньоекономічній діяльності тощо.

І при цьому збалансування взаємовідносин -- це й є головне завдання в економічній політиці будь-якої держави.

У свiтовiй практицi ведення народного господарства проблема застосування податків є однією з найбільш складних i суперечливих.

Податки пов'язані з існуванням держави. Системи оподаткування в різних країнах світу відрізняються одна від одної за структурою, набором податків зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно оскільки податкові системи формувалися та формуються сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

Як свідчить практика, сьогодні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно піддавалися критиці з боку суб'єктів господарювання. Як свідчить світова практика, податкові вилучення в розмірі 30 - 40 % доходів платника -- це той поріг, при перевищенні якого починається процес скорочення його збережень та інвестицій в економіку.

Якщо ж ставки податків i кількість досягають такого рівня, що зобов'язує платників сплачувати більше 40 % своїх доходів, то це повністю лiквiдує стимули до господарської діяльності та розширення виробництва.

Більшості країн сьогодні властиве помірне оподаткування. І це є результатом проведення такої податкової політики, пріоритет якої заключається в досягненні мети створення стабільного економічного зростання сприятливого податкового клімату для розвитку господарської діяльності та ефективного вирішення соціальних проблем в державі.

Разом з тим питома вага податків, зборів та обов'язкових платежів у ВВП багатьох країн є досить суттєвою.

Так, від 40 до 50 % становить питома вага зазначених платежів у таких європейських країнах, як Італія,Австрія, Франція, Бельгія, Норвегія Фінляндія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Данія.

Податкова політика різних країн, як правило, розрахована на залучення приватного капіталу. При вивченні сучасних податкових систем розвинених країн світу важливим є вивчення їх структури. Передусім це стосується розподілу податкових платежів на прямі та непрямi.

Так наприклад, в США, Японії, Великобританії, Канаді переважають прямi, а у Франції -- непрямi податки.

Як свідчить практика існує залежність співвідношення прямих i не прямих податків від таких факторів, як життєвий рівень населення країни, рівень його культури, існуючі традиції в оподаткуванні та шлях вдосконалення механізму стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, властивості системи оподаткування мiнiмiзувати їх від їх сплати.

Так, суттєві масштаби непрямого оподаткування у Франції, Німеччині, Iталiї обумовлені особливостями соцiально-економiчної політики, яка проводиться в цих країнах.

Прямi податки ставлять рівень оподаткування в пряму залежить від рівня доходів платника. Ці податки вважаються найбільш справедливими. Пряме оподаткування дозволяє перекласти основний податковий тягар на багаті верстви населення.

Розмір граничних ставок прибуткового податку у країнах Європейського Союзу, Японії та США наведено на рисунку 3.1.

Рис. 3.1 Розмір граничних ставок прибуткового податку у країнах Європейського Союзу, Японії та США

Тим не менше непряме оподаткування широко застосовується в багатьох системах оподаткування розвинених країн світу. Так, зокрема таких країнах, як Німеччина та Франція, непрямi податки традицiйно відіграють провідну роль. Значна роль непрямих податків у багатьох країнах викликана їх високою фіскальною ефективністю та можливістю забезпечення рівномірності надходження платежів до бюджету.

Однією з найважливіших причин розвитку непрямого оподаткування в країнах членах Європейського Союзу поряд з історичними традиціями в оподаткуванні є політика уніфікації систем оподаткування країн ЄС.

Результатом такої політики в країнах ЄС стало наближення методів стягнення непрямих податків. У той же час в галузі прямого оподаткування цим країнам надається більша самостійність.

Соціально-економічна політика держав спрямовується на вирішення існуючих в країні соціальних проблем. Запровадженням пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб проводиться регулювання соціальних процесів у країні.

При цьому значна частина соціальних видатків перекладається на приватні та державні компанії, що також впливає на співвідношення прямих i непрямих податків.

Важливою особливістю оподаткування розвинених країн світу є структура прямих податків. Вона відображає залежність співвідношення податку на доходи корпорацій та податку на доходи фiзичних осіб від структури національного доходу.

В таких країнах як США, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Японія, доля оподаткування доходів фізичних осіб в податкових надходженнях перевищує долю податку на доходи корпорацій.

Системи податків у розвинених країнах багатогранні та розгалужені. Вони включають в себе федеральні або загальнодержавні податки, податки регіонів та мiсцеві податки. Ступінь оподаткування в Європі вище, ніж в Північній Америці. Так, питома вага обов'язкових платежів по відношенню до ВВП в США становить близько 30 %, Канаді 34 %, Франції, Бельгії, Нідерландах, Швеції - більше 40 %, Німеччині --38 %.

У західних країнах через податки вирішуються проблеми екологiї.

На сьогодні в Німеччині податок на автомобілі залежить від двох факторів. Це, зокрема, об'єм циліндра двигуна (потужність двигуна), та наявність каталізатора. Власники менш потужних автомашин, які оснащені каталізаторами, від податку взагалі звільнені.

Диференційовані податки на автотранспорт, які враховують екологічну чистоту двигуна, запроваджені в США в семидесятих роках i активно застосовуються й сьогодні.

Система оподаткування Канади в сучасних умовах представлена на трьох рівнях: федеральному (48% державних доходів), провінційному (42%) та місцевому (10%).

Податкове навантаження на платників податків у Канадi розцiнюється як високе.

...