Сутність податків, їх вплив на виконання місцевих бюджетів

Iндивідуальнi доходи громадян підлягають оподаткуванню, і надходження прибуткового податку з громадян складають найбільшу частину доходів федерального бюджету, причому їх доля постійно збільшується.

Значними є й надходження до федерального бюджету від податку з прибутків корпорацій, податку на товари та послуги, акцизів, мит та відрахувань до соціальних фондів.

Iндивідуальнi доходи громадян, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком, обчислюються як різниця між загальним доходом сім'ї i видатками на утримання непрацюючих членів сім'ї, страхові виплати, в тому числі у пенсiйний фонд та фонд на безробiття, на навчання та стажування, оплату консультацiй податкового iнспектора тощо. У розрахунку на сiм'ю податок з ідивiдуальних доходів складає при доходi:

* до 29590 доларiв --17%;

* від 29590 до 59180 доларiв -- 5030 доларiв фiксованого податку і 26 % від суми доходу, що перевищує 29590 доларів;

* понад 59180 доларiв -- 12724 долари фiксованого податку 29 % від суми доходу, що перевищує 59180 доларiв.

У вартості товарiв, які придбані громадянами, 15 % складає податок на товари та послуги, 7 % з яких спрямовуються до федерального, а 8% --до провiнцiйного бюджету.

Вiдрахування до Пенсiйного фонду у Канадi проводяться у розмiрi 2,8 %, а до фонду на безробiття -- 2,95 % від фонду заробiтної плати.

Податковi джерела доходів провiнцiй складаються з прибуткового податку з доходів громадян, податку з продажі, податку з прибуткiв корпорацій, акцизiв, вiдрахувань до фондів соціального страхування, податку на подарунки, рентних платежiв та різних реєстрацiйних i лiцензiйних зборiв.

Основну долю надходжень до бюджету складають надходження з прибуткового податку з громадян та непрямi податки.

Оподаткування податком на нерухомiсть у Канаді пiдлягають земля та споруди. Канада вiдома наданням податкових пiльг окремим категорiям платникiв податків. Так, зокрема, податковi пiльги в країнi надаються фермерам, рибалкам, лiсничим, iнвалiдам, а також здійснюється пiдтримка благодійництва.

Практично кожна сiм'я чи громадянин в Канадi може отримати податковий кредит, який спрямовується на утримання дружини або чоловіка, дiтей до 18 років, iнвалiдiв, сплату страхування виробництва, майна, нерухомостi, автомобiлiв, від дорожнiх пригод тощо. Цi кошти можуть бути використані на покриття виплат до пенсiйного фонду та на медичне страхування, витрат на навчання, на благодiйнiсть, на пiдтримку політичних партiй (не бiльше 200 доларiв), витрат, пов'язаних з переїздом громадянина на нове місце проживання.

З метою зменшення податкового навантаження платникiв податків як юридичних, так і фiзичних осiб, у проведенні своєї політики держава сьогоднi орієнтується на скорочення видаткової частини бюджету.

3.2 Шляхи вдосконалення формування доходів місцевих бюджетів в Україні

В сучасних умовах особливо актуальною є проблема щодо фінансового забезпечення регіонального та місцевого самоврядування. Місцеві податки та збори, що є основою дохідної бази місцевих бюджетів, поки що не виконують функції щодо надання їм фінансової автономії. Багаторічна практика місцевого оподаткування в нашій країні приводить до висновку, що система місцевих податків і зборів виконує у нас ніби допоміжну роль щодо державного оподаткування. Але зарубіжний досвід європейських та інших країн свідчить про те, що удосконалення потребує структура та механізм дії місцевих податків.

Багато вітчизняних науковців вивчають проблеми становлення і розвитку місцевого оподаткування, зокрема Іваненко В., Герчаківський С., Піхоцький В., Кириленко О., Кравченко В., Назаркевич І., Бандида М. та ін. Однак, це питання є досі актуальним і потребує подальшого дослідження.

Становлення системи місцевого оподаткування в Україні відбувається надто повільними темпами. Про це свідчить Податковий Кодекс України, який так довго розробляли і затверджували, однак і він є недосконалий.

Система місцевих податків і зборів має багато недоліків. Найсуттєвішими з них є :

місцеві податки і збори мають незначну фіскальну роль, їх частка в доходах місцевих бюджетів і ВВП досить низька;

надто вузький перелік цих податків і зборів в порівнянні з іншими країнами;

органи місцевого самоврядування позбавлені права самостійно запроваджувати власні податки і збори на своїй території;

відсутня зацікавленість місцевих органів влади додатково залучати кошти

від справляння місцевих податків і зборів;

відсутня взаємозалежність між рівнем суспільних послуг, які надаються на

певній території, із податковими зусиллями населення;

нерозвиненість податків, які відображають політику місцевих органів влади.

Реформування системи місцевого оподаткування має змінити роль місцевих податків та зборів з другорядної на основну у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування. До місцевих податків потрібно віднести деякі загальнодержавні податки, що традиційно надходять до місцевих бюджетів: плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб.

Місцеві податки і збори необхідні для того, щоб місцеві органи влади мали можливість надавати послуги, рівень яких у населення асоціюється з обсягом сплачених податків. Кошти, зібрані на місцях використовуються більш ефективно й заощадливо, аніж виділені центральним урядом.

Тому доцільно виділити такі основні напрямки розвитку та удосконалення системи місцевого оподаткування:

потрібно оновити правовове регламентування справляння місцевих податків і зборів;

доцільним є розширення переліку місцевих податків і зборів, що відображають політику органів місцевого самоврядування в галузі зайнятості, соціального захисту населення;

забезпечити реалізацію основних принципів податкової і бюджетної

політики, спрямованої на створення міцної фінансово-економічної бази;

удосконалити структуру податкових органів.

Оскільки екологічна ситуація в Україні є загрозливою, запровадження місцевих екологічних податків у вигляді штрафів за забруднення повітря, водоймищ, лісів та інших природних ресурсів,суттєво збільшило б дохідну частину бюджету.

Необхідно запровадити місцеві акцизи, наприклад, на тютюнові та алкогольні вироби,що зменшить вживання населенням цих шкідливих для здоровя товарів. Можна б було встановити податок за вивіз сміття, прибирання вулиць. За несвоєчасне вивезення сміття стягувались б штрафи з відповідальних за цю роботу служб. На це слід звернути увагу, оскільки як у великих, так і у малих містах це стало однією з екологічних проблем. Розширити перелік місцевих податків і зборів можна за рахунок введеня податків на цінні папери, на біржові операції, грошові капітали, приріст капіталу, на право розміщення офісів у центральній частині міста .

Досить актуальним є вирішення на законодавчому рівні питання розмежування сфер діяльності та взаємодії органів державної податкової служби й органів місцевого самоврядування, зокрема у забезпеченні справляння місцевих податків і зборів. Цього можна досягти внісши відповідні зміни і доповнення до законів України “Про державну податкову службу в Україні”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та інших законодавчих і нормативних актів, які регулюють відповідні питання.

Чим обізнаніше буде населення у правовій сфері оподаткування (щодо своєчасності і повноти сплати податків, відповідальності за ухилення від їх сплати) тим швидше наповниться місцевий бюджет, у відповідності до чого посилення потребує державний контроль за додержанням чинного законодавства щодо оподаткування, справляння передбачених законом місцевих податків і зборів. Україні слід звернути увагу на розвинуті країну світу, де до місцевих податків відносять податки на утримання тварин, комерційні об'яви, спадщину, використання місцевої символіки, а особливо на Францію, оскільки наша грошова і податкова системи будувались за її зразком, оскільки адміністративні системи дуже схожі.

Ті зміни, які відбулись із прийняттям Бюджетного та Податкового кодексів України, не змінили ситуацію на краще, в частині зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів.

Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні.

Це обумовлено цілою низкою обставин:

1.високим рівнем концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач;

2.домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходжень коштів до місцевого бюджету і низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів;

3.нині діючою практикою формування місцевих бюджетів, при якій збережений поки що в своїй основі механізм централізованого встановлення нормативів відрахувань від регулюючих доходів, хоча вони й знаходяться у протиріччі з принципами бюджетної децентралізації;

4.тенденцією встановлення видатків у низ по бюджетній системі без відповідного підкріплення дохідними джерелами, що призводить до ротаційності багатьох, раніше збалансованих місцевих бюджетів. Принципи ж побудови і механізм функціонування нинішньої бюджетної системи склались ще в 30-ті роки і повністю відповідали характеру і методам адміністративно-командної системи управління народним господарством країни.

5. Відсутність чіткого взаємозв'язку між обсягами податків, які збираються, і доходами місцевих бюджетів позбавляє місцеві органи влади

стимулів до збільшення державних доходів, що, в свою чергу загострює

проблему нестачі коштів не тільки на місцевому, але й на загальнодержавному рівні. Також орієнтована на видатки методологія

формування місцевих бюджетів, що виховала у нижчестоящих управлінських

структур утриманство і тверду впевненість в тому, що за все в кінцевому

рахунку відповідає держава, центральні органи влади.

Проблеми формування дохідної бази місцевих бюджетів в Україні, браку фінансових ресурсів органів місцевої влади й нестабільності їхніх дохідних джерел стояли на порядку денному протягом усіх років незалежності особливо актуалізувалися в умовах глобальної фінансової кризи і залишаються бути невирішеними і до сьогодні. . Пропозиції щодо удосконалення механізму формування місцевих бюджетів. Таким чином, якщо говорити про шляхи посилення фінансової незалежності місцевих бюджетів доцільно їх розділити на дві категорії: ті що потребують значних змін в законодавчій базі та проведенню ряду загальнодержавних реформ; та ті що можуть бути запроваджені найближчим часом, без значних законодавчих змін.

До першої категорії відносять такі пропозиції:

1. Зарахування частки загальнодержавних податків до бюджету міста.

Одним із суттєвих кроків, що міг би змінити ситуацію в плані збільшення дохідної частини місцевих бюджетів, є зарахування частини загальнодержавних податків, таких, як ПДВ та податок на прибуток підприємств, до бюджетів регіонів (міст). При цьому віднести ці надходження до1 кошику бюджету міста, доходи якого враховуються у розрахунку міжбюджетних трансфертів та спрямовуються на виконання делегованих повноважень держави органами місцево самоврядування.

Разом з тим державний бюджет втратить значні фінансові надходження, що може вплинути на виконання державою своїх функцій та повноважень.

Таким чином, на фоні бюджетної децентралізації, виникне питання проведення адміністративної реформи, оскільки міжбюджетні відносини--це передусім розподіл повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і лише потім--розподіл видаткових зобов'язань та дохідних джерел між бюджетами різних рівнів.

2.Зарахування податку з доходів фізичних осіб до 2 кошику бюджету міста в розмірі 100%.

Невід'ємною частиною вищезазначеної пропозиції, є друга пропозиція щодо зміцнення фінансової стабільності міст та регіонів, щодо можливої зміни зарахування податку з доходів фізичних осіб до ІІ кошику міського бюджету, доходи якого не враховуються у розрахунку міжбюджетних трансфертів і спрямовуються на виконання власних закріплених повноважень. На сьогоднішній день дохідна частина ІІ кошика міського бюджету є доволі обмеженим і становить лише 8 -9% від обсягу власних та закріплених доходів, що не дає можливості проводити заходи власних повноважень громади направлені на розвиток міста.

3.Створення та функціонування муніципальної податкової інспекції.

Якщо на міста буде передано значну частку фінансових ресурсів тоді доцільним вбачається створення та функціонування муніципальної податкової інспекції, яка б займалась адмініструванням виключно податків, які спрямовуються до міського бюджету.

Наразі в Україні виникла ситуація, що оскільки до місцевого бюджету прямо надходить надто мала частина податків -- органи місцевого самоврядування незаінтересовані піклуватися про платників податку. Але й у населення та суб'єктів підприємницької діяльності регіону також немає стимулів до легалізації своїх доходів та сплати податків з цих доходів, бо немає зв'язку між тими податками, які вони сплачують до місцевого бюджету, та тими благами, які вони отримують за рахунок місцевого бюджету. Реалізація цього заходу дасть можливість змінити ситуацію в протилежну сторону.

Друга категорія шляхів зміцнення дохідної частини місцевих бюджетів, що не потребує значних змін у законодавстві країни та проведення загальнодержавних реформ включає в себе:

1. Повернути ринковий збір до видів місцевих податків і зборів.

Для реалізації необхідно внести зміни до Податкового Кодексу України, в розділ місцеві податки і збори, і встановити термін його введення з 1.01.2013 року.

2. Повернути 50% зарахування надходжень до бюджету від штрафів за порушення правил дорожнього руху. Хоч зазначений вид надходжень і не може змінити ситуацію на краще, але не був зайвим.

Також є пропозиція зміни зарахування цих надходжень з І кошику бюджету, видатки якого враховуються у розрахунках міжбюджетних трансфертів, до ІІ кошику бюджету, з метою покращення виконання власних повноважень органами місцевого самоврядування.

3. Повернути видозмінений податок з власників транспортних засобів до бюджету міста.

Цей податок і був введений для того, щоб підтримувати в належному стані міські дороги загального користування. Наразі цей ресурс забрали з міст, хоча і додатково розширили дохідну частину.

Податок з власників транспортних засобів держава компенсувала державному бюджету за рахунок введення акцизного податку на пальне (п.215.3.4. ст.215 розділуVI Податкового Кодексу України). Тобто податок сплачуватиметься при купівлі пального, ціна якого буде збільшена на вартість акцизу.

4. Внести зміни до ст. 276.4 Податкового Кодексу України зміни в частині встановлення податку на землю, що відноситься до земель залізничного транспорту.

На сьогоднішній день відповідно до ст. 276.4 Податкового Кодексу України податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), що відносяться до земель залізничного транспорту справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 і275 Кодексу. Таким чином міський бюджет щороку втрачає кошти в сумі близько 700 тис. грн.

5. Розширити ст. 90 Бюджетного Кодексу України, в частині розширення переліку видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

З метою покращення виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень необхідно доповнити ст. 90 Бюджетного Кодексу видатками на:

- місцеву пожежну охорону;

- муніципальну податкову інспекцію;

- позашкільну освіту;

- відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання);

- на утримання закладів соціального захисту для бездомних громадян та центри соціальної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань.

Тим самим виключивши ці видатки із статті 91 Бюджетного Кодексу України.

Висновки

Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної системи. Вона з одного боку забезпечує фінансову базу держави, а з іншого боку - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Податкова система є відображенням конкретних умов конкретної країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери та зовнішню і внутрішню політику, добробуту громадян, традиції народу, та безліч інших чинників. Однією з найголовніших проблем, які заважають працювати підприємцям - фізичним особам та податківцям - заплутаність податкового законодавства, особливо з прийняттям Податкового кодексу.

З аналізу поступлень видно, розмір сплати податків до бюджету з кожним роком зростає. Але є тенденція до збільшення порушень у податковій сфері. Хочу виділити, що в Україні найбільш кримінальним податком - податок на додану вартість.

Вирішення цієї проблеми дає змогу для зростання добробуту громадян та розвитку суспільства. Необхідно домогтися, щоб держава, суб`єкти підприємницької діяльності як юридичні так і фізичні особи, та громадяни досягли згоди, були не суперниками, а партнерами у будь якій сфері відносин з податковою системою України.

Для наповнення бюджету одним з найважливіших принципів повинен виступити добровільне виконання платниками податків своїх податкових зобов`язань. Так як це відбувається в Країнах європейського Союзу.

Органи влади місцевого самоврядування найтісніше пов`язані з розв`язанням проблем економічного і соціального розвитку економічного регіону. Вони найгостріше відчувають недоліки фінансової структури, зумовлені кризою в економіці та складностями функціонування фінансової системи країни.

Фінансовою базою органів місцевого і регіонального самоврядування та органів виконавчої влади для розв`язання проблем економічного і соціального розвитку відповідного регіону є місцеві бюджети, які у перехідний період до ринкової економіки залишаються без стабільних власних надходжень. До основних джерел формування їх доходів належать місцеві податки і збори, доходи та збори, які встановлюються місцевими радами, відрахування від загальнодержавних доходів і податків, а також дотацій та субвенції, які виділяються з державного бюджету і бюджетів вищого рівня.

Найбільшим доходом місцевого бюджету є податок на доходи і порівняно мізерну частину становить податок на прибуток підприємств, що свідчить про недостатню наявність в Чернівцях виробничих підприємств, наявність яких дозволила б додатково наповнювати бюджет і створювати нові робочі місця. Це питання є досить актуальним не тільки для нашого краю але й для багатьох регіонів України. Також важливою частиною бюджеті є місцеві податки і збори серед яких у 2009 і 2010 р.р. - комунальний податок і податок на рекламу, а в 2011 році - єдиний податок і збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Можна сказати про стабільне виконання затверджених місцевими радами планів щодо податкових надходжень, навіть невелике перевиконання що є позитивним показником.

Серед таких важливих податків як на доходи і місцевих податків виконання плану склало103,3% і 102,2% у 1009 році та 98,4% і 105,4% відповідно у 2011 році. Також в цьому році з запровадженням Податкового кодексу процент виконання місцевого збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності склав 125,7% - високий показник, проте характерний для нашого регіону через специфіку діяльності більшості населення.

В структурі бюджету м. Чернівці серед місцевих податків і зборів найбільшу частку складає єдиний податок, при чому більша частина припадає на єдиний податок є фізичних осіб - 9613,856 тис. грн., а з юридичних осіб - 8134,226 тис. грн., це пояснюється тим що більша частина населення займається торгівельною діяльністю. Також завдяки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності отримується до бюджету значні кошти, у 2011 році ця сума склала 5253,367 тис. грн.

Шляхи зміцнення дохідної частини місцевих бюджетів:

1. Повернути ринковий збір до видів місцевих податків і зборів.

2. Повернути 50% зарахування надходжень до бюджету від штрафів за порушення правил дорожнього руху. Хоч зазначений вид надходжень і не може змінити ситуацію на краще, але не був зайвим.

Також є пропозиція зміни зарахування цих надходжень з І кошику бюджету, видатки якого враховуються у розрахунках міжбюджетних трансфертів, до ІІ кошику бюджету, з метою покращення виконання власних повноважень органами місцевого самоврядування.

3. Повернути видозмінений податок з власників транспортних засобів до бюджету міста.

4. Внести зміни до ст. 276.4 Податкового Кодексу України зміни в частині встановлення податку на землю, що відноситься до земель залізничного транспорту.

5. Розширити ст. 90 Бюджетного Кодексу України, в частині розширення переліку видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Список використаних джерел

1. Конституція України за станом на 1 січня 2006 року / Верховна Рада України. - Офіц. Вид. - К. : Мін-во Юстиції України, 2006. 124 с.

2. Бюджетний кодекс України, №2542-111 за станом на 1 жовтня, Урядовий кур'єр № від 5 жовтня 2011 року.

3. Податковий кодекс України: оф. текст : за станом на 11 жовтня 2011 року.

4. Про прибутковий податок з громадян. Постанова Кабінету Міністрів України - Відомості ВР.-2011 р. №35.

5. Буковинський С.А. Шляхи розвитку бюджетної системи України.// Фінанси України.-2010.-№9-С.3-8.

6. Бутко М.П., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації.// Фінанси України.-1998.-№10.-С.23-32.

7. Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України. //Фінанси України.- 2009.- №10.- С. 34-43.

8. Василенко Л.І.,Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність.// Фінанси України.-2002.-№8.-c.112-117.

9. Деркач М.І., Гордєєва Л.П. Бюджет і бюджетний процес в Україні.- Дніпропетровськ: Пороги, 2002.- 257с.

10. .Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України.- К.: Наукова думка, 1997.- 301с.

11. Кириленко О.П. Зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів. //Фінанси України.-2008.-№ 9.- С. 35.

12. Криниця С.О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування// Фінанси України.-2003.-№2.-c.38-47.

13. Лісовська А.П., Ганевич Д.М. Формування місцевих бюджетів. // Фінанси України.- 2009.-№ 7.- С. 11-15..

14. Луніна І.І. Державний бюджет України: пошук нових підходів до проведення реформ // Економіка України.-2003.-№3.-c.31-40.

15. Мельниченко В., Присяжна Л. Співвідношення загальнодержавних і місцевих податків: зарубіжний досвід в контексті українських реалій. //Фінанси України.- 2002.- №51.- c.10.

16. Пабат М.Г. Про окремі аспекти формування доходної частини бюджетів місцевого самоврядування //Фінанси України.-2001.-№10.-c11-14.

17. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави.- К.: НІОС, 2004. - 173с.

18. Павлюк К.В. Концептуальні основи фінансової незалежності місцевого самоврядування //Фінанси України.-1999.-№8.-c.24-29.

19. Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету //Фінанси України.-2010.-№3.-c.37-45.

20. Потапов В.И. О некоторых вопросах налоговой политики //Финансы.-1999.-№10.-c.3-8.

21. Рибак В.В. Проблеми формування доходних джерел місцевих бюджетів //Економіка України.-2003.№10.-c.29-38.

22. Слухай С.В. Становлення системи фінансового вирівнювання //Фінанси України.-2002-№11.-c.15-25.

23. Діденко В.О. Предко В.І. Фінанси - Чернівці;2004 - с.234-240. Кравченко В.М. Місцеві фінанси Украіни - К.; 2003, с.160 - 179.

24. Фінанси: Посібник для вузів / під редакцією Дробозиной Л.А.- М.:Фінанси - ЮНИТИ, 2003р.

25. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України. - К.: Знання - 2006р., с.536-546

26. Піхоцький В.Р. Ресурсні платежі та місцеві податки та збори «Професіонал», 2005р., - с.375.

27. Місцеве фінансування в Європі/ Видавництво Ради Європи - 1999р.

28. Кириленко В.П. Місцеві бюджети України . - К.: 2000р.

29. Місцеві податки: плата за право голосу// Дзеркало тижня - 2006р. - с.8.

Размещено на Allbest.ru