Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Кафедра фінансів та банківської справи

Курсова робота

з дисципліни «Проектне фінансування»

На тему: Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту

Виконала:

Ваганова А.В.

Перевірила:

Штепенко К.П.

Полтава - 2012

Вступ

Одним з найважливіших напрямів економічної діяльності, є інвестиційна політика держави, що повинна забезпечувати динаміку процесів розширеного відтворення господарської діяльності. Визначення її ключових засад та змісту пов'язане, в свою чергу, з формуванням узгодженої системи законодавства про інвестиційну діяльність, чітким окресленням завдань для органів державної влади та місцевого самоврядування в цій сфері, створенням дієвих механізмів та господарсько-правових засобів державного регулювання інвестиційних відносин, розробкою та впровадженням спеціальних режимів інвестиційної діяльності, різних за своєю конфігурацією.

Актуальність проблеми забезпечення інвестиційної політики держави, удосконалення інвестиційного законодавства додатково визначається критичним рівнем зношеності більшості основних виробничих фондів суб'єктів господарювання, необхідністю проведення структурних змін в економіці під тиском світової конкуренції, наданням інвестиційним процесам інноваційного характеру для негайного підвищення конкурентоспроможності національної економіки, національних товаровиробників та іншими надзвичайно гострими економічними чинниками.

Одним з найважливіших чинників вирішення проблем, які стримують розвиток інвестиційної політики є ефективна діяльність держави, головним напрямом якої в ринкових умовах виступає створення сприятливого середовище для суб'єктів господарювання. Відсутність чіткого механізму розробки та здійснення інвестиційної політики, а головне - чітко визначених методів її трансформації в окремі законотворчі дії за умови визначення та дотримання конкретної функціональної спрямованості законодавства України про інвестиційну діяльність є проблемою, що набула гострого соціально-економічного значення.

Дуже важливою особливістю функціонування механізмів пільгового оподаткування інвестиційної діяльності є існування загально-нормативного, правового порядку надання податкових пільг та умовного дозвільно-індивідуалізованого порядку.

Перший у механізмі реалізації передбачає існування загальних нормативних положень про надання пільг за певних умов інвестиційної діяльності, що не виключає, однак, необхідності проходження певних реєстраційних процедур, які мають зафіксувати досягнення таких умов, вимог тощо.

Друга умова передбачає - хоча і на законодавчих засадах, але з індивідуалізацією за визначеними процедурними правилами - конкретного інвестора, стратегічного інвестора, з яким як обов'язковим елементом механізму буде укладено договір про інвестиційну діяльність, можливо це навіть буде окрема категорія публічних договорів.

Інвестиції відіграють важливу роль у будь-якій державі, а для України їх значення важко переоцінити. Українські вчені стверджують, що інвестиції в основний капітал є вирішальною детермінантною економічного зростання. Якість життя населення та інші найважливіші характеристики розвитку сучасного суспільства теж залежать від темпів економічного зростання країни, тобто від залучення інвестицій

Основними чинниками, які негативно впливають на інвестиційний клімат і зумовлюють високий ризик інвестування підприємств в Україні, є надто затяжний і непослідовний характер ринкового реформування економіки, правова, економічна й політична нестабільність, недосконала фінансово-кредитна і податкова система, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, відсутність ринку землі, а також низький рівень сприяння органів місцевої влади у здійсненні інвестиційної діяльності на місцях.

Отже, сучасний стан інвестиційної забезпеченості відтворення основного капіталу в Україні характеризується зменшенням ролі держави як інвестора і розвитком приватних інвестицій, формування інвестиційної інфраструктури. Ці процеси модифікують структуру інвестиційного капіталу за формами власності й джерелами фінансування. Насамперед йдеться про механізм мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення відповідно до ринкової економіки.

Просування країни шляхом ринкових реформ та подолання кризових економічних тенденцій дасть змогу повною мірою застосувати теоретичні результати, накопичений закордонний і вітчизняний досвід управління інвестиціями на всіх рівнях.

1. Обґрунтування необхідності, вартості та інноваційного змісту інвестиційного проекту розвитку підприємства

1.1 Характеристика стану й основних тенденцій інвестиційної політики держави

Як показують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції-- це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку). Той, хто має капітал і вкладає його у ту чи ту комерційну справу, називається інвестором, й сам процес вкладення капіталу -- інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприємства, так і окремі власники капіталу. Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом.

Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов'язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть в перед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накопляється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні -- на прямі й портфельні. Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. Фінансові інвестиції (financial investments) являються контрактами, оформленими на папері, такими, як звичайні акції та облігації. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має реальної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва). Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

* інвестиційні операції з традиційними інструментами;

* придбання похідних цінних паперів (деривативів);

* депозитні операції підприємств;

* пайова участь у спільних підприємствах.

Реальні інвестиції -- це вкладення капіталу у різні сфери та галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ, а як наслідок -- одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва -- капітальні вкладення.

У примітивній - основна частина інвестицій представлена реальними, в той час коли у сучасній розвиненій економіці більша частина інвестицій представлена фінансовими інвестиціями. Ці дві форми інвестицій повинні взаємодоповнювати одна одну, а не конкурувати.

Внутрішні інвестиції - вклади в галузі власної економіки, тобто в межах своєї країни.

Зовнішні прямі інвестиції -- це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.

Для повноцінного економічного розвитку будь-якої країни необхідні як внутрішні, так і зовнішні інвестиції.

Інвестиційний процес або інвестування - процес утворення і поновлення капіталу.

Прямі інвестиції - це безпосередня участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладанні коштів.

Непрямі інвестиції - це опосередкована участь у виборі об'єкта інвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників, наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.

Крім того, є також коротко термінові і довготермінові інвестиції.

Короткотермінові інвестиції - це вкладення капіталу на період не більше одного року.

Довготермінові інвестиції - це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так:

а) до двох років;

б) від двох до трьох років;

в) від трьох до п'яти років;

г) понад п'ять років.

За формою власності інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватні інвестиції - це вкладання коштів які роблять громадяни та приватні підприємства.

Державні інвестиції - це вкладання капіталу яке провадять центральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів і позичених коштів.

Іноземні інвестиції - це вкладання капіталу іноземних громадян, юридичних осіб і держав.

Спільні інвестиції - це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав.

Необхідно зазначити, що інвестиційна діяльність в Україні відбувається у складних умовах, пов'язаних як із світовою фінансовою кризою, так і з певною низкою внутрішніх чинників. Незважаючи на це, активність інвестиційної діяльності в Україні поволі зростає.

За даними Держкомстату у 2011 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6,5 млрд. дол. США прямих іноземних інвестицій.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо у 2011 році становив 4,6 млрд. дол.. США.

Станом на 1 січня 2012 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно), з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, склав 49,4 млрд. дол. США, що в розрахунку на одну особу становить 1084,3 дол. США.

Інвестиції спрямовуються у вже розвинені сфери економічної діяльності.

На підприємствах промисловості зосереджено 30,9 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у фінансових установах - 33,1%.

Станом на 01.01.2012 на підприємствах промисловості зосереджено - 15238,6 млн. дол. США, у т.ч. переробної - 13056,8 млн. дол. США та добувної - 1492,4 млн. дол. США. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 6084,2 млн. дол. США прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів - 2065,7 млн. дол. США, хімічну та нафтохімічну промисловість - 1375,8 млн. дол. США, машинобудування - 1226,0 млн. дол. США, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції - 893,0 млн. дол. США. В організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, унесено 5721,5 млн. дол. США (11,6%), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 5193,5 млн. дол. США (10,5%).

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Франція, Сполучене Королівство, Швеція, Віргінські Острови, Британські та Сполучені Штати Америки.

Незадовільна диверсифікація джерел залучення прямих іноземних інвестицій в Україну по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки України від політики кількох країн - основних інвесторів.

Сучасна економіка незалежної України відчуває гострий брак саме інвестиційного капіталовкладення, що пояснюється “широкими” потребами у значних фінансових і матеріальних ресурсах для успішного здійснення реформи з метою подати сучасну економічну кризу в Україні.

Розвиток виробничої сфери в Україні в сьогоднішніх умовах реформування її економіки значною мірою залежить від інвестиції в технологічне переозброєння підприємств, зміну галузевої структури економіки. Для того щоб своєчасно подолати економічне відставання, інтегруватися в Європейське Економічне Співтовариство на засадах рівноправного партнерства необхідно створити конкурентоспроможну промисловість. Це потребує суттєвих інвестицій, перш за все у виробничу сферу. Потреби в інвестиціях у виробничу сферу можна розглядати в двох випадках: з точки зору подолання кризових явищ і з позиції досягнення вітчизняною промисловістю технологічного рівня розвинутих європейських країн.

Перший аспект передбачає інвестування життєво важливих галузей і виробництва нарівні, який би не допускав їхньої зупинки. Другий аспект стосується суттєвої структурної перебудови виробничої сфери і потребує значно більших коштів, сума яких становить, за різними експертними оцінками, від 30-40 до 60-70 млрд. дол. США. Про такий обсяг інвестування можна говорити лише за умови подолання кризи і пожвавлення економіки.

Інвестиційна політика - комплекс урядових рішень, що визначають основні напрямки використання капіталовкладень в економіку, різні її сфери та галузі. Інвестиційна політика визначається станом економіки, основним завданням народного господарства у виробництві; науково-технічному і соціальному розвитку країни. Ситуація в інвестиційній політиці є своєрідним барометром стану справ в економіці. Якщо інвестиційній процес ослаблений, то немає того каталізатора, який необхідний для кардинальної перебудови народного господарства. При цьому і сам по собі інвестиційний комплекс виявляється “втягнутим” в економічну кризу в числі перших, а виходить з неї - в числі останніх.

Інвестиційна політика держави здійснюється через механізм державного регулювання. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні обумовлений законом України “Про інвестиційну діяльність”.

Державне регулювання інвестиційної діяльності визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програми розвитку народного господарства, республіканськими і місцевими бюджетами передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються стимули у формі пільгових умов інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед у соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян які потребують соціального захисту, впроваджені відкриттів і винаходів, в АПК, в реалізації програм ліквідації наслідків чорнобильської аварії, у галузі освіти, культури, охорони здоров'я і навколишнього середовища.

Державне регулювання інвестиційної діяльності забезпечують такі важелі:

- система податків, податкових ставок;

- проведення кредитної та амортизаційної політики;

- надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництва.

- визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

- політика ціноутворення;

- проведення експертизи інвестиційних проектів тощо.

На сьогодні в Україні створене правове поле для інвестування та державно-приватного партнерства. Законодавство України передбачає визначені гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні.

На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

Для сприяння іноземним інвесторам у питаннях взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

Визначені Указом Президентка України від 08.09.2010 № 895/2010 національні проекти відповідно до пріоритетних напрямків соціально-економічного та культурного розвитку, підтриманих Комітетом з економічних реформ:

«Нова енергія» (проекти, що передбачають використання альтернативних джерел енергії або диверсифікацію постачання енергоносіїв в Україну);

«Нова якість життя» (проекти, спрямовані на розв'язання проблеми забезпечення громадян доступним житлом, створення умов для здобуття громадянами якісної освіти, поліпшення медичного обслуговування, забезпечення безпечного для життя і здоров`я довкілля);

«Нова інфраструктура» (проекти, спрямовані на підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України);

«Олімпійська надія - 2022» (проекти, спрямовані на підтримку олімпійського руху в Україні, розвитку спорту вищих досягнень).

З метою сприяння залученню й ефективному використанню вітчизняних та іноземних інвестицій для забезпечення розвитку економіки України, прискорення її інтеграції в європейську і світову економічні системи, забезпечення права приватної власності і права на підприємницьку діяльність утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України.

З 1 січня 2012 року набирає чинності Закон України № 2623 “Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом “єдиного вікна”. Цей Закон визначає правові та організаційні засади відносин, пов'язаних з підготовкою та реалізацією інвестиційних проектів за принципом “єдиного вікна”.

Кабінетом Міністрів України прийнято ряд нормативно-правових актів, розроблених Міністерством, серед яких є Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 389 “Про затвердження програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні”.

Метою зазначеної Програми є перехід на інноваційну модель розвитку економіки, модернізація виробництва, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку, запобігання впливу міжнародної фінансової кризи на розвиток економіки.

Пріоритетами розвитку базових галузей економіки, в яких реалізуються інвестиційні та інноваційні проекти відповідно до Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності, є:

- забезпечення розвитку енергетичної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, атомного та ракетно-космічного машинобудування, авіа- і суднобудування;

- видобування нафти, газу та вугілля;

- виробництво, перероблення та зберігання сільськогосподарської продукції;

- будівництво і реконструкція автомобільних доріг загальнодержавного значення (в межах міжнародних транспортних коридорів), міжнародних аеропортів та вокзалів, морських портів, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі тих, що визначені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

- реконструкція систем тепло- і водопостачання та водовідведення;

- будівництво житла;

- виробництво альтернативних джерел енергії, сільськогосподарської техніки, обладнання та комплектувальних виробів для неї, вантажно-підіймальної та дорожньої техніки, нафтогазопромислового, гірничошахтного і гірничорудного обладнання та бурового інструменту.

Метою виконання плану заходів є створення сприятливих умов для збільшення обсягів залучення інвестицій в економіку України, для підвищення конкурентоспроможності української економіки шляхом спрощення умов ведення інвестиційної діяльності.

Крім того, слід зазначити про очікування щодо вагомого внеску у зростання інвестиційної активності від реалізації проектів з підготовки проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро-2012, найбільші обсяги фінансування яких припадатимуть саме на 2011-2012 роки.

На перспективу також заплановані заходи Президента України та Уряду відповідно до програмних документів.

Так, питання сприяння інвестиціям знайшли своє відображення у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”. Зокрема, в рамках програми реформ здійснюватимуться конкретні заходи з покращення бізнес клімату, а саме: удосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічного регулювання, формування митних процедур

Зазначені заходи сприятимуть покращенню інвестиційного іміджу України та збільшенню обсягів залучення іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал.

1.2 Сутність і необхідність інноваційного змісту інвестиційних проектів розвитку реального сектору економіки

У світовій практиці інвестиційний проект є комплексом взаємопов'язаних заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей в умовах обмежених фінансових, матеріальних та інших ресурсів. Життєвий цикл інвестиційного проекту має такі стадії: формулювання проекту, проектний аналіз, розробка проекту, його здійснення та оцінка результатів, ліквідація. Проектний аналіз -- це методологія, яка дає змогу оцінити фінансові та економічні переваги проектів, а також альтернативні шляхи використання ресурсів з урахуванням макро- і мікроекономічних наслідків.

Інвестиційний проект -- це основний документ, що визначає необхідність здійснення реального інвестування, в якому в загальновизнаній послідовності його розділів подаються основні характеристики проекту та фінансові показники, пов'язані з його реалізацією. Інвестиційний проект дає змогу підприємству та потенційним інвесторам всебічно і комплексно оцінити його та обґрунтувати доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.

Проекти прийнято розділяти на тактичні і стратегічні. До останніх належать проекти, що передбачають зміну форми власності (створення орендного підприємства, акціонерного товариства, приватного підприємства, спільного підприємства і т. д.) або кардинальну зміну характеру виробництва (випуск нової продукції, перехід до цілком автоматизованого виробництва і т. п.). Тактичні проекти звичайно пов'язані зі зміною обсягів продукції, що випускається, підвищенням якості продукції, модернізацією устаткування.

Загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності підприємства стосовно конкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу, що має такі етапи.

1. Формулювання проекту(іноді використовуються термін "ідентифікація"). На даному етапі вищий склад керівництва підприємства аналізує поточний стан підприємства і визначає найбільше пріоритетні напрямки його подальшого розвитку. Результат даного аналізу визначається (втілюється) у вигляді бізнес ідеї, що спрямована на вирішення найбільш важливих для підприємства задач. Вже на цьому етапі необхідно мати більш-менш переконливу аргументацію у відношенні здійсненності ідеї. Можливо поява декількох ідей подальшого розвитку підприємства. Якщо усі вони є в однаковому ступені корисними і здійсненними, то паралельно розробляється декілька інвестиційних проектів з тим, щоб вибрати найбільш прийнятний із них на завершальній стадії розробки.

2. Розробка (підготовка) проекту. Після того як бізнес ідея проекту пройшла першу перевірку, необхідно розвивати її до того моменту, коли можна прийняти тверде рішення - позитивне або негативне. На цьому етапі потрібно поступове уточнення й удосконалювання плану проекту у всіх його напрямках - комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному і т.д. Надзвичайно важливими на даному етапі є пошук і збір попередньої інформації для вирішення окремих задач проекту. Необхідно усвідомлювати, що від ступеня достовірності попередньої інформації і правильності інтерпретації даних, що з'являються в процесі проектного аналізу, залежить успіх реалізації проекту.

3. Експертиза проекту. Перед початком реалізації проекту його кваліфікована експертиза - дуже бажаний етап життєвого циклу проекту. Якщо фінансування проекту здійснюється в основному за рахунок стратегічного інвестора (кредитного або прямого), те інвестор сам проводить експертизу, наприклад за допомогою якоїсь авторитетної консалтингової фірми, надаючи перевагу витраті деякої суми на підготовку проектів, ніж втраті великої частини своїх грошей у процесі виконання проекту. Якщо підприємство планує реалізацію інвестиційного проекту переважно за рахунок власних коштів, то експертиза проекту також дуже бажана для перевірки слушності основних положень проекту.

4. Здійснення проекту. Стадія охоплює реальний розвиток бізнесу-ідеї до того моменту, коли проект повністю вводиться в експлуатацію. До неї відносяться відслідковування і аналіз усіх видів діяльності по мірі їх виконання і контроль з боку регулюючих органів всередині країни і/ або іноземного або вітчизняного інвестора. Ця стадія включає також основну частину реалізації проекту. Її задача в результаті складається в перевірці достатності грошових потоків, що генеруються проектом, для покриття інвестиції і забезпечення інвесторам бажаної віддачі на вкладені гроші.

5. Оцінка результатів. Проводиться як по завершенні проекту в цілому, так і в процесі його виконання. Основна ціль цього виду діяльності полягає в одержанні реального зворотного зв'язку між закладеними в проект ідеями і ступенем їх фактичного виконання. Результати подібного порівняння створюють неоціненний досвід розроблювачам проекту, дозволяючи використовувати його при розробці і здійсненні інших проектів.

В даний час для України актуальним засобом залучення інвестора є варіант створення спільного підприємства у вигляді акціонерного товариства за участю української сторони (реципієнта) і закордонного партнера (інвестора). У цьому випадку ініціатива, як правило, виходить від реципієнта, що намагається зацікавити потенційного інвестора. Успіх прийняття інвестиційного проекту буде істотно залежати від ступеня задоволення вимог закордонного інвестора, що можуть відрізнятися від узвичаєних. У даному випадку етапу розробки інвестиційного проекту може передувати стадія підготовки інвестиційних пропозицій (або інвестиційного меморандуму). У цей документ включаються докладні відомості про реципієнта, результатах його діяльності в минулому, продукції, що випускається, стратегію і тактику поводження на ринку. Після схвалення потенційним інвестором інвестиційний проект детально розробляється з урахуванням зауважень і побажань інвестора. Така схема організації робіт дозволяє заощаджувати зусилля реципієнта.

Практика проектного аналізу дозволяє узагальнити досвід розробки проектів і перерахувати типові проекти. Нижче приведені основні типи інвестиційних проектів, що зустрічаються в закордонній практиці.

1. Заміна застарілого обладнання як природний процес продовження існуючого бізнесу в незмінних масштабах. Звичайно подібного роду проекти не потребують тривалих і складних процедур обгрунтування і прийняття рішень.

2. Заміна устаткування з метою зниження поточних виробничих витрат. Мета подібних проектів - використання більш нового устаткування замість працюючого, але порівняно менше ефективного, що морально застаріло. Цей тип проектів припускає детальний аналіз вигідності кожного окремого проекту, тому що більш зроблене в технічному змісті устаткування ще не однозначно більш вигідно з фінансової точки зору.

3. Збільшення випуску продукції і/ або розширення ринку послуг. Даний тип проектів потребує відповідального рішення, що звичайно приймається верхнім рівнем керування підприємства.

Період, протягом якого готуються і реалізуються інвестиційні наміри інвестора, прийнято називати життєвим циклом проекту (або проектним циклом).

Він розбивається на кілька типових кроків - фаз, стадій, етапів. Універсального підходу щодо такого поділу процесу реалізації інвестиційного проекту не існує, оскільки їх склад, тривалість, черговість та обсяги виконання робіт залежать від комбінації зовнішніх та внутрішніх умов здійснення проекту. Поділ інвестиційного проекту на окремі стадії є однією із важливих складових роботи інвестиційного аналітика, оскільки він забезпечує ідентифікацію "контрольних точок" в графіку підготовки та реалізації проекту, під час проходження яких оцінюються можливі напрями подальшого розвитку проекту, одержується певний результат, відбуваються суттєві зміни умов реалізації проекту, що істотно впливають на очікуваний результат, відповідно виникає необхідність коригування попередньо визначених параметрів інвестування і отриманих оцінок ефективності цього процесу.

Таким чином, підхід поділу на стадії забезпечує можливість оптимізації загального обсягу витрат на підготовку та реалізацію інвестиційного проекту завдяки своєчасній фільтрації різних варіантів проектних рішень. Неперспективні проекти відкидаються на ранніх стадіях проектного циклу, що дозволяє уникнути непродуктивних витрат на їх ретельний аналіз та оцінку. Зауважимо, що на кожному наступному етапі інвестиційного аналізу відбувається нарощування витрат на його проведення, зокрема, за наявними оцінками, середньостатистична вартість робіт з остаточної підготовки і оцінки проекту може досягати для малих проектів 1-3%, а для великих - 0,2-1% загальної суми інвестицій, при цьому витрати на формування інвестиційної ідеї в середньому становлять 0,2-0,25%, а на дослідження інвестиційних можливостей - 0,25-1,5%.

У міжнародній практиці прийнято виділяти чотири основні фази проектного циклу:

- передінвестиційна (розробка проекту як документа);

- інвестиційна (формування активів проекту "під ключ");

- експлуатаційна (запуск та господарська експлуатація активів і регулярне отримання поточного прибутку, повернення вкладених коштів);

- ліквідаційна.

Кожна з цих фаз, у свою чергу, поділяється на стадії. Згідно з довідником ЮНІДО виділяються чотири такі стадії передінвестиційного етапу:

- opportunity studies - пошук інвестиційних концепцій;

- pre-feasibility studies - попередня підготовка проекту;

- feasibility studies - остаточна підготовка проекту і оцінка його техніко-економічної і фінансової прийнятності;

- final evaluation - стадія фінального розгляду і ухвалення рішення по проекту.

В будь-якому випадку, загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності підприємства по відношенню до конкретного проекту буде передбачати проходження таких етапів:

- формування інвестиційних намірів (іноді використовується термін "ідентифікація");

- розробка концепції проекту (конкретизація завдань, вибір продукту проекту, визначення джерел фінансування, вибір учасників проекту, попередня розробка маркетингового та фінансового планів);

- розробка проекту як документованого плану (деталізованого інвестиційного обґрунтування і плану дій на період життєвого циклу проекту);

- передінвестиційний аналіз проекту (вивчення потенційних можливостей проекту, оцінка реальності фінансових планів, зовнішньої та внутрішньої узгодженості проекту, його комерційної реалістичності й доцільності);

- створення (чи придбання) інвестиційного об'єкта "під ключ" і підготовка до початку його експлуатації.

- експлуатація інвестиційного об'єкта та повернення інвестованих у проект коштів у формі нагромадження поточного прибутку (цей етап називається періодом окупності проекту);

- отримання чистого прибутку з проекту (понад вкладені в нього кошти);

- завершення або ліквідація інвестиційного проекту (демонтаж основних фондів, продаж оборотних коштів та інших активів, вирішення організаційних і юридичних питань щодо припинення господарської діяльності з використанням активів проекту).

Головною складовою життєвого циклу інвестицій є експлуатаційна фаза, максимально можлива тривалість якої визначається економічним терміном життя інвестицій (economic life), тобто періодом часу, протягом якого інвестований проект здатен приносити доход.

Основним фактором визначення економічного терміну життя інвестицій є ринковий попит на пов'язану з ними продукцію, роботи, послуги. Економічний термін життя інвестицій закінчується, як тільки зникає ринок для продукту або послуги, виробництво або надання яких є основою інвестиційного проекту.

З іншого боку, для проектів реального інвестування тривалість експлуатаційної фази може бути обмежена й періодом корисного використання основних засобів і нематеріальних активів. При цьому в аналітичній роботі необхідно враховувати, що терміни корисного використання основних засобів і нематеріальних активів, які застосовуються для нарахування амортизації, зазвичай не співпадають з економічним терміном життя інвестицій.

Безпосередньо в інвестиційному аналізі замість тривалості життєвого циклу частіше оперують поняттями "інвестиційний горизонт", або "розрахунковий період".

Інвестиційний горизонт (розрахунковий період) - це період, в межах якого порівнюватимуть витрати і вигоди з метою прийняття рішення щодо доцільності здійснення інвестиційного проекту.

Якщо існує можливість оцінити витрати і вигоди протягом всього життєвого циклу проекту, то саме тривалість цього циклу є найкращим варіантом інвестиційного горизонту.

Розрахунковий період розбивається на кроки - відрізки, в межах яких проводиться агрегація даних, які використовуються для оцінки фінансово-економічних показників.

При розподілі розрахункового періоду на кроки необхідно враховувати:

- тривалість різних фаз життєвого циклу проекту, оскільки для забезпечення можливості перевірки фінансової спроможності проекту на окремих етапах його реалізації доцільно, щоб моменти їх завершення збігалися з кінцем відповідних кроків;

- періодичність фінансування проекту, щоб отримання і повернення коштів, а також процентні платежі припадали на початок або кінець кроку розрахункового періоду, що дозволяє оцінити їх вплив на ефективність та фінансову спроможність проекту;

- сезонність виробництва та реалізації продукції з метою точної оцінки пов'язаних з нею ризиків;

- інфляцію, оскільки бажано, щоб протягом кроку розрахунку ціни змінювалися не більш ніж на 5-10%;

- зручність оцінки людиною вихідної інформації (обмеження щодо розмірів аналітичних таблиць).

Кроки розрахунку визначаються їх послідовними номерами. Час в розрахунковому періоді вимірюється в роках або частках року і відлічується від фіксованого моменту ?0 = 0, що приймається за базовий. Зазвичай, це період здійснення перших первинних інвестицій.

Здійснення успішного підприємництва чи окремих бізнес-процесів на сьогоднішньому етапі функціонування вітчизняних підприємств неможливе без розробки і впровадження новацій в процеси виробництва, управління, планування господарської діяльності тощо. Тому цілком справедливим є висновок відносно до безпосередньої залежності ефективності підприємства від результатів науково-технічного прогресу (НТП). А як відомо, всі досягнення НТП ґрунтуються на інноваційній діяльності.

Правове регулювання інноваційної діяльності на підприємстві регламентоване Господарським кодексом України (глава 34). Так, відповідно до ст. 325 ГКУ під інноваційною діяльністю у сфері господарювання слід розуміти діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Правовою основою формування та реалізації інноваційної діяльності є Конституція України, Закони України "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", "Про інноваційну діяльність", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки", "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", інші закони України, Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України.

Формами інвестування інноваційної діяльності є:

- державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

- комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позикових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

- соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер;

- іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;

- спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями.

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у складі продуктивних сил, прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.

В п. 2 ст. 327 ГКУ визначено такі напрямки інноваційної діяльності, як:

- проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

- розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

- розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального й екологічного стану;

- технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, здійснювані вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Разом з тим слід зауважити, що інвестування відтворення основних фондів ї приросту матеріально-виробничих запасів здійснюється як капітальні вкладення.

Інноваційний процес не може бути перманентним. Він має здійснюватися в тісному взаємозв'язку із середовищем господарювання, стан та динаміка якого визначатимуть швидкість інноваційних перетворень на підприємстві і, відповідно, потребу у інвестиціях. Це дозволить обрати правильну стратегію інноваційного розвитку підприємства, яка залежатиме від домінуючого типу інновацій та має бути збалансованою за всіма складовими - від розвитку технологічних можливостей і до розвитку людського капіталу, без якого інноваційні зміни неможливі. Тобто інноваційний розвиток підприємства має охоплювати різні за змістом інновації (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Вплив типу інновацій на характер розвитку підприємства

Тип інновацій	Зміст інноваційних змін	Результат інноваційних змін та їх вплив на розвиток підприємства
Технологічні	Упровадження нових виробничих технологій, модернізація обладнання, реконструкція споруд, реалізацію заходів з охорони довкілля	Якісний розвиток сприяє освоєнню виробництва нової продукції, здешевленню та розширенню функціональних можливостей продукції, що випускається, зменшенню шкідливого впливу підприємства на довкілля
Виробничі	Розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміна структури виробництва	Кількісний розвиток - збільшення виробництва продукції відповідно до попиту споживачів. Якісний розвиток - створення нових напрямів виробничої діяльності
Економічні	Зміна методів і способів планування виробничо-господарської діяльності, вдосконалення матеріального стимулювання, раціоналізація системи обліку	Зниження витрат адміністрування, підвищення рівня вмотивованості працівників до ціле орієнтованої поведінки
Маркетингові	Використання нових методів позиціювання продукції, удосконалення сегментування ринку і цінової політики, упровадження нових форм взаємовідносин зі споживачами	Підвищення привабливості продукції для споживачів, збереження їх лояльності, розширення ринків збуту, зміцнення ринкових позицій
Управлінські	Вдосконалення організаційної структури, стилю і методів прийняття рішень, використання нових засобів обробки інформації і документації, раціоналізація документообігу	Зниження витрат адміністрування, підвищення адаптивних властивостей підприємства
Соціальні	Поліпшення умов і характеру роботи працівників, їх соціального забезпечення, поліпшення психологічного клімату в трудовому колективі	Збереження лояльності працівників, зростання якості людського капіталу, підвищення інтелектуального потенціалу підприємства, зменшення опору інноваційним змінам

Із табл. 1.1 видно, що інновації можуть носити різний характер - як стратегічний, так і тактичний. І при плануванні інноваційно-інвестиційної діяльності завжди важливо знати, який вид інновацій принесе більшу вигоду у віддаленій перспективі, який - у найближчому часі. Особливої уваги потребує обґрунтування умов та доцільності реалізації інноваційних проектів, орієнтованих на створення нових чи розширення діючих виробничих потужностей. Як правило, в їх основі лежать сучасні технологічні рішення, вони є фондомісткими і потребують значних коштів. Тому їх реалізація є доволі складним завданням для вітчизняних підприємств, фінансові можливості більшості з яких є недостатніми для придбання сучасних технологічних комплексів, спроможних виробляти продукцію, конкурентоспроможну не тільки за ціновими (за рахунок дешевизни робочої сили), а й за якісними характеристиками. Через це значна кількість вітчизняних промислових підприємств очікують на стратегічного інвестора, здатного фінансувати технологічне оновлення. Однак воно може бути менш затратним за добре обґрунтованої стратегії розвитку, і значну роль у цьому процесі відіграють адекватні ринковим економічним відносинам фінансові інструменти і технології.

Тому менеджмент вітчизняних підприємств повинен набувати компетенції ефективного управління інноваційно-інвестиційними процесами для забезпечення реалізації найбільш ефективних сценаріїв інноваційного розвитку. Вирішальну роль у вирішенні цього завдання відіграє обґрунтована фінансова стратегія. Вона повинна ґрунтуватися на сучасному інструментарії фінансового менеджменту і бути спроможною мінімізувати інноваційні ризики і витрати фінансових ресурсів

1.3 Оцінка інвестиційної привабливості підприємства та попереднє обґрунтування вартості інвестиційного проекту і схем проектного фінансування його реалізації

Філія «Решетилівський райавтодор» дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (далі - Філія) створена як відособлений структурний підрозділ дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство) утворено відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156.

Повне - Філія «Решетилівський райавтодор» «Полтавський облавтодор»» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»;

Скорочене - Філія «Решетилівський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор».

Філія створена з метою забезпечення економічних інтересів та задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.

Для цього Філія:

Здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування, використання відповідних державних програм.

Предметом діяльності Філії є:

- виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг;

- забезпечення сталої роботи на автомобільних дорогах в умовах стихійного лиха, аварій, катастроф і подолання їхніх наслідків;

- розвиток промисловості та виробництва будівельних, дорожньо-будівельних матеріалів і конструкцій, інших виробів, необхідних для будівництва та ремонту автомобільних доріг і споруд на них та їх реалізація;

- розробка родовищ будівельних матеріалів, переробка гірничої маси, виробництво будівельних матеріалів і їх реалізація;

- підготовка та виконання розкривних робіт, буріння;

- виробництво товарів народного споживання;

- оптова та роздрібна торгівля;

- автомобільні перевезення вантажів і пасажирів як на території України, так і за її межами;

- створення і розвиток мережі закладів дорожнього сервісу;

- технічне обслуговування та ремонт дорожньої техніки і автотранспортних засобів;

- виготовлення дорожніх знаків, інформаційних та рекламних щитів, знаків з техніки безпеки, малих архітектурних форм;

- організація функціонування системи інформаційного забезпечення на автомобільних дорогах;

- виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції;

- проведення бартерних, клірингових та лізингових операцій;

- надання правових, аудиторських та консультаційних послуг;

- надання послуг у галузі маркетингу, а також посередницьких, складських та транспортно-експедиційних послуг;

- впровадження та експлуатація комп'ютерних мереж, розподілю вальних баз та банків даних і надання доступу до них на комерційній основі;

- інженерно-геологічні, топо-геодезичні та інженерно-гідрометеорологічні вишукування;

- проведення фінансово-економічного аналізу діяльності;

- складання проектно-кошторисної документації;

- виконання наукових і науково - дослідних, проектно-вишукувальних та дослідно-конструкторських робіт, надання інженерно- та економіко-консультаційних послуг;

- зовнішньо - економічна діяльність;

- здійснення (організація) покриття і страхування ризику учасників будівництва і ремонту автомобільних доріг загального користування ;

- будівництво об'єктів соціально-побутової сфери, надання житлово-комунальних послуг промислового призначення та спец робіт;

- забезпечення функціонування лікувальних та оздоровчих закладів, надання туристичних послуг, проведення спортивних, культурно-масових та інших засобів;

- здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на зниження і компенсацію негативного впливу виробництва на природне середовище, здоров'я і майно людей;

- видання бюлетенів та інших засобів інформації;

- проведення ринкової оцінки об'єктів нерухомості, обладнання та транспортних засобів;

- охоронні послуги перевізникам вантажів на автомобільних дорогах;

- виконання інших функцій. Пов'язаних з реалізацією покладених на Філію завдань, які не суперечать чинному законодавству.

За результатами фінансової звітності підприємства за рік було отримано наступні результати його діяльності: показник чистого (операційного) доходу підприємства змінився на 1,72%, з 144,577 тис. грн. до 147,068 тис. грн. Операційні результати змінилися з 465 тис. грн. до 128 тис. грн., що складає - 11,83%. Коефіцієнт ліквідності змінився з 0,7 до 0,74.

Отже, більш детально розглянемо і проаналізуємо показники що найбільш ґрунтовно характеризують привабливість підприємства та визначимо необхідність і можливість розроблення інноваційно-інвестиційного проекту для даного підприємства.

Стан інвестиційної привабливості підприємства визначається за рівнем і динамікою таких груп показників:

1. оцінки майнового стану інвестиційного об'єкта;

2. оцінки фінансової стійкості (платоспроможності) інвестиційного об'єкта;

3. ліквідності активів інвестиційного об'єкта;

4. оцінки ділової активності інвестиційного об'єкта;

5. оцінки прибутковості інвестиційного об'єкта;

6. оцінки ринкової активності інвестиційного об'єкта.

Рівень і динаміка основних фінансових показників господарської діяльності підприємства є достатньо привабливим та підтверджують привабливість вкладення інвестицій у подальший його розвиток.

Позитивні значення мали динаміка та співвідношення таких показників господарської діяльності підприємства:

· індекс чистого доходу від реалізації продукції

· індекс собівартості реалізованої продукції

· індекс операційного прибутку

Проаналізувавши діяльність підприємства було отримано наступні результати: ділова активність підприємства знаходиться в нормі, і становить 2,2 грн./грн., що свідчить про ефективну роботу підприємства. Показник рентабельності продаж дорівнює 0,002 грн./грн., а показник рентабельності активів - 0,005 грн./грн., за даними результатами можна зробити висновок, що на кожну гривню вкладених активів припадає 0,005 грн./грн. прибутку. Показники динаміки та співвідношення господарської діяльності є позитивними, що є сприятливими для діяльності підприємства.

Обсяги інвестиційних витрат на реалізацію проекту обґрунтуються в процесі співставлення виробничих потужностей підприємства з поточними і прогнозованими значеннями ємності ринку продукції, яку виготовляє конкретне підприємство. За умови недостатності виробничих потужностей підприємства визначаються попередні обсяги інвестиційних витрат на реалізацію конкретного проекту.

При розв'язанні цього питання передінвестиційних досліджень проводиться також оцінка технічного стану підприємства з розрахунками коефіцієнтів зносу та придатності його основних засобів. Так, у прикладі, що розглядається, коефіцієнт зносу основних засобів на кінець звітного періоду складав і знаходився на рівні, що дозволяє проводити ефективну виробничо-господарську діяльність. Разом із тим підприємство практично не має у своєму розпорядженні незадіяних у виробничому процесі основних засобів. За таких умов для освоєння незаповнених ємностей ринку збуту продукції на підприємстві необхідно реалізувати інвестиційний проект і ввести в дію виробничі потужності вартістю 7966110 тис. грн.

...