Управління витратами підприємства



Розділ 4. Основні напрямки зниження витрат тов «А.В.К. Київ»

4.1 Принципи управління витратами

Підприємницький успіх значною мірою залежить від того, наскільки правильно здійснена необхідна техніко-економічна і фінансова оцінка на стадії планування, прийняття управлінського рішення.

На невеликих підприємствах, як правило, одна й та ж особа (власник або менеджер) здійснює управління господарською діяльністю і приймає важливі рішення. Але в разі зростання масштабів підприємства (реорганізації, злиття) та ускладнення його структури виникає необхідність розподілити повноваження з прийняття рішень між різними рівнями управління.

Одним з головних завдань апарату управління на сьогодні є створення такої системи управління витратами виробництва, яка б давала можливість керувати витратами на всіх етапах виробничого циклу; відповідала б критеріям єдності підходів на різних рівнях управлінської діяльності (прогнозування, планування, обліку, калькулювання, аналізу використаних можливостей та оцінки), дозволяла встановлювати залежність параметрів зниження витрат виробництва і зростання якості продукції та її обсягів.

Система управління витратами буде ефективною лише в тому випадку. якщо будуть враховані особливості кожного промислового підприємства, охолені всі процеси, що здійснюються підприємством та буде побудована у відповідності до принципів управління. В практиці підприємств, що працюють в умовах ринку, розрізняють наступні підходи до побудови аналітичних рахунків управлінського обліку:

- за центрами виникнення витрат;

- за центрами відповідальності;

- за центрами рентабельності.

Дуже важливим в управлінському обліку є організація обліку за центрами відповідальності за витратами і центрами відповідальності. Це проводиться з метою контролю за витратами за місцем їх виникнення для оцінки зусиль, прикладених для отримання прибутку як основної умови діяльності організації.

Побудова обліку витрат відповідно до організаційної структури дозволяє пов'язати діяльність кожного підрозділу з відповідальністю окремих осіб (робітників, бригадирів, майстрів, керівників дільниць), оцінити результати діяльності кожного підрозділу та визначити їх внесок у загальні результати діяльності підприємства.

Центри виникнення витрат - окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати нормування, планування та облік витрат виробництва з метою спостереження, контролю та управління витратами виробничих ресурсів, а також оцінки їх використання.Система обліку, в якій передбачається складання звітів за даними порівняння кошторисних (стандартних) показників з фактичними, називають облік за центрами відповідальності.

Центр відповідальності - групування витрат, яке дозволяє поєднувати в одному обліковому процесі місця виникнення витрат (виробництво, цех, дільницю, бригаду) з відповідальністю їх керівників.

Система обліку за центрами відповідальності: дозволяє оперативно контролювати витрати і результати на різних рівнях організації і оцінювати діяльність окремих менеджерів і підрозділів на підставі проведення первинного аналізу.

Центр рентабельності - різновид центрів відповідальності, в яких дохід є грошовим вираженням виготовленої продукції; витрати -- грошове вираження використаних ресурсів, а прибуток - різниця між доходом та витратами. 28 Для потреб управлінського обліку в структурі бухгалтерії доцільно виділити:

- відділ підготовки спеціальних даних для прийняття проблемно-орієнтованих рішень;

- відділ поточного планування і контролю, що включає групу аналізу.

Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до наступного:

- системний підхід до управління витратами;

- єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;

- управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу виробу - від створення до реалізації;

- органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт, послуг);

- широке впровадження ефективних методів зниження витрат;

- удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;

- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до зниження витрат.

4.2 Резерви зниження витрат

Контроль за витратами на управління є досить важливим. В сукупних витратах вони в деяких галузях займають 20-30%, тому зниження цих витрат дає економічний ефект.

На підприємствах повинен систематично здійснюватись попередній і поточний контроль за дотриманнями цехами, відділами і службами кошторисів витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих та адміністративних витрат. Метою такого контролю є дотримання затверджених норм витрат і лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, інструментів та інших засобів праці; лімітів споживання і вартості різного роду робіт та послуг (ремонт основних засобів, послуги транспорту), заробітної плати обслуговуючого персоналу. Для контролю за витратами на утримання та експлуатацію обладнання доцільно розробляти нормативи витрат на ремонт і експлуатацію найбільш важливих груп обладнання, обліковувати їх фактичну величину з тим, щоб виявляти відхилення від встановлених нормативів.

Контроль за дотриманням кошторисів загальновиробничих витрат - одна з найважливіших функцій бухгалтерії підприємства. Такий контроль повинен забезпечити дотримання цехами норм та лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, дотримання встановлених штатів і ставок заробітної плати цехового персоналу. Особлива увага приділяється витратам невиробничого характеру - оплата простою з вини цеху працівника, вартості матеріальних цінностей, зіпсованих при зберіганні в цехових коморах, нестачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва. При обліку цих витрат встановлюються причини, винуватці та розробляються заходи запобігання подібним випадкам у майбутньому.

Зниження витрат на виробництво продукції складний процес, що вимагає від трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, ефективного використання обладнання. пошуку резервів економії ресурсів.

Зниження витрат виробництва на підприємстві досягають в результаті:

- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників.

- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку.

- використання технологічного обладнання, особливо такого, що дорого коштує в економічно ефективних сферах та режимах.

- збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції.

- розробки оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства.

- підвищення організаційного рівня виробництва, що призводить до скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу і, як наслідок, зниження собівартості продукції та величини оборотних засобів підприємства.

- запровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції.

- раціоналізація організаційної структури системи управління виробництвом а значить, скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності.

4.3 Основні резерви зниження собівартості продукції

Основні джерела резервів зниження собівартості продукції наступні:

?збільшенням обсягу виробленої продукції;

?зменшенням витрат на виробництво продукції.

Поточні резерви собівартості включають всі види непродуктивних витрат (як явні, так і приховані), а також виявлені під час аналізу перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів.

Перспективні резерви зниження собівартості продукції, як правило, передбачають проведення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт, що потребує певних додаткових інвестицій.

Резерв при збільшенні обсягу виробленої продукції утворюються за рахунок економії умовно - постійних затрат у результаті зростання обсягу виробництва. Цей шлях зниження собівартості хоч і дуже простий, але має певні згасаючі можливості одержання позитивного ефекту (рис. 3.1.)

До того ж, наявні виробничі потужності підприємства і попит на даний виріб можуть обмежувати збільшення обсягів виробництва продукції.

Резервами вважаються запаси ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, палива і т.д.), які необхідні для безперервної роботи підприємства. Резервами, також вважаються можливості підвищення ефективності виробництва. З цього слідує, що резерви як запаси та як можливості підвищення ефективності виробничого процесу - це зовсім різні поняття.

Обсяг виробництва

Рис. 4.3.1 Зміна собівартості виробу при збільшенні обсягу його виробництва

Термін “резервні фонди” - це запаси матеріальних ресурсів, а “господарські резерви” - це можливості розвитку підприємства відносно досягнутого рівня на основі використання досягнень науково технічного прогресу.

Таким чином, економічна сутність резервів підвищення ефективності виробництва складається у найбільш повному та раціональному використанні всезростаючого потенціалу заради одержання більшої кількості високоякісної продукції при найменших витратах живої та уречевленої праці на одиницю продукції.

Системи управління якістю являють собою сполучення економічних, правових і інших факторів, які впливають на якість. У системах якості нововведення поділяються на дві групи : функціональні та системні.

До функціонального відносяться нововведення , які мають відношення до однієї з функцій керування якістю і не потребуючих структурних змін системи . У крайньому випадку , необхідність у структурних змінах настільки незначна , що їх можна не проводити.

До системного відносяться нововведення, які впливають не одну , а кілька функцій керування якістю і викликають необхідність внесення змін у зміст елементів системи. Системні нововведення можуть стосуватися однієї функції, але по масштабах впливу впливають на інші функції, що приводить до необхідності внесення змін до них. Відомо, що відрядна оплата праці в багатьох випадках негативно впливає на якість виготовлення й у визначений момент часу, коли якість починає опускатися нижче припустимої норми виникає необхідність від цієї системи відмовитися і перейти до погодинної або змішаної оплати праці. Таке нововведення входить до складу функції управління якістю - матеріального стимулювання поліпшення якості. Зміна форми оплати праці вплине на інші функцій - технологічну підготовку виробництва , контроль якості , а по масштабах впливу вплине на дуже велику групу учасників процесу забезпечення якості.

За допомогою класифікації нововведень легше визначити об'єкт реалізації нововведень. Функцію нововведення здійснює підрозділ апарату управління - технічні, технологічні служби , відділи кадрів і оплати праці, відповідальні за реалізацію тих або інших задач управління якістю.

Системні нововведення проводяться керівництвом, адміністрацією більш високого рівня, чим функціональні органи керування. Це пояснюється необхідністю координації внесення змін (одночасно або у визначеній послідовності) у діяльність різної служби підрозділів.

Для визначення порядку дії із системними і функціональними нововведеннями надзвичайно важливо оцінювати їхні наслідки і ступінь впливу на якість. Тому що точні відомості одержати дуже складно, необхідно покладатися на думку авторитетних фахівців, експертів, працівників підприємства, що здійснюють розробку і впровадження нововведень у діяльність по поліпшенню якості .

Системні нововведення більш ефективні як по масштабу впливу на якість, так і по величині економічних результатів по поліпшення якості .

Аналіз усього нового і виробництво на цій основі відповідає рекомендацій в інтересах поліпшення якості може бути й особливою функцією органів, служб управління якістю. У число службових обов'язків нових сучасних керівників тепер повинні включатися такі як : організація і керівництво розробкою, впровадженням і удосконаленням систем якості, організація сертифікації систем якості, контроль за станом і ефективністю системи, контроль за реалізацією плану розробки і впровадження нововведень у систему якості.



Висновок

В умовах ринкової економіки функціонування підприємства актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг). Витрати на виробництво продукції, робіт (послуг) є індикатором діяльності підприємства: збільшення витрат може означати як зміни ситуації на ринку, так і недоліки у процесі виробництва.

Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові та фінансові ресурси при виготовлені продукції, виконанні робіт та наданні послуг, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більше буде прибуток і рівень рентабельності продукції. Тобто собівартість є основним фактором ціноутворення у формування прибутку.

Виробництво будь-якого товару потребує затрат економічних ресурсів, що, у силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість якогось товару, що фірма намагається запропонувати на ринку, залежить від цін (витрат) і ефективності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку, - з іншого. Проте в процесі виробництва фірма-виробник поряд із витратами виробництва несе також витрати на просування товару на ринок, проведення маркетингових досліджень, організацію реклами, сплачує податки тощо.

Витрати, собівартість, с найважливішими економічними категоріями. їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витрат є одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства.



Список використаної літератури

1. Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. Фінанси підприємства - М., ИНФРА - М, 2007р.

2. Фінанси підприємства. Учбовий посібник. Під ред. Бурковського В. В. -Дніпропетровськ: Пороги, 2008 р.

3. Фінанси підприємства: Підручник. За ред. Поддєрьогіна А. М. - К.: КНЕУ, 2004р.

4. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України - К.: НІОС, 2002 р.

5. Малишків О. 1. "Податковий облік: ситуації та рішення"- К.: Лібра, 2009 р.

6. Завгородній В. П. "Податки та податковий контроль в Україні" - К.: А.С.К.. 2011 р.

7. Панасик В. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В., "Податковий облік" Тернопіль: Карт-бланш, 2005 р.

8. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"

9. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піга Ю.В. Економіка підприємства: навч. посібник. -- К.: Каравела, 2007. - 124с.

10. Дем'яненко С.І. Формування виробничих витрат селянських господарств в умовах ринку економіки. К.: Урожай, 2004. - 152с.

11. Цал-Цалко Ю. Витрати підприємства.: навч.посібник. -- К.: ІУА, 2007. -656с.

12. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2010. - 263с. 1З.М.Г.Чумаченко М.Г., Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбатюк М.І.

13. Економічний аналіз: Навчальний посібник. За ред проф. Чумаченка М.Г. -- К.: КНЕУ, 2011.-540с.

14. Хамидуллина Т.Р. Управление затратами: планирование, учет, контроль йанализ издержек обращения. - М.: Изд-во «Зкзамен», 2004. - 352с.

15. ВітвицькаН.С., Чумакова І.Ю. Державний фінансовий контроль: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. -- К.: КНЕУ,2008. -408с.

16. Войтенко Т., Вороная Н. Усе про бухгалтерський облік витрат на виробничому підприємстві. - X.: Фактор, 2005. - 266 с.

17. Вахруліна М.А. Бухгалтерский управленческий учет: Учебник для вузов. 2-еизд., доп. й перед. -М.: Омега-Л, 2008. - 528 с.

18. Мельник В.Ш. Основи економічного аналізу: короткий теоретико-методологічний курс. Навчальний посібник. - К.: «Кондор»,2009. - 128 с. 19.Савицкая Г.В. Зкономический анализ: Учебник. 10-е изд., исправл. - М.: Новое знание,2009. - 640 с.

20. Дікант Л.В. Контроль ревізія: Навч. Посібник. - К.: Центр навчальної літератури,2008. - 245 с.

21. Панасюк В.М. Витрати виробництва: Управлінський аспект. - Тернопіль: Астон, 2005.-389с.

22. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. Голова С.Ф. - Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2009.-768с.

23. Герасимчук В.Н. Управління підприємством як соціально-економічною

системою // Економіка України. - 2007. -- №4. - С. 12-13.

24. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2008. - 378 с.

25. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. -- К: центр навчальної літератури, 2009.

26. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский учет на предприятиях УкраиньІ с разньїми формами собственности: Учебное пособие. - 4-е изд., доп. - К.: А.С.К., 2008.-800с.

27. Шумляев Б.О.Бухгалтерський облік основної діяльності залізниць України. Дніпропетровськ, 2009.- 387 с.

28. Коблянська О.І. Фінансовий облік. - К: "Знання", 2007.- 354 с.

29. Буфатіна І.М. Облік у виробництві // Все про бухгалтерський облік. - 2011.-№ 57.- с.4-18.10. Верига Ю.А.Бухгалтерський облік в основних галузях господарства.-К.:Вища школа, 2007.- 254 с.

30. Ковалев В.В. Финансовьш анализ: управление капиталом, вьібор инвестиции, анализ отчетности. - 2~с изд. перераб. й доп. -- М.: Финансы й статистика, 2002. -512 с.

31. Фінансово-правовий огляд. Спеціальний випуск «Доходи та витрати».

32. Інформаційне, консультаційно-методологічне видання. Л.: Львівська державна залізниця, 2008. - 48 с.



Додаток

Доповідь

Шановні члени комісії до вашої уваги пропоную розглянути курсову роботу на тему: «Управління витратами підприємства».

Управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг).

Джерелом формування майна товариства є грошові та майнові внески учасників; доходи від реалізації продукції, послуг, та інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів та інше.

ТОВ «А.В.К. Київ» являє собою цілісний виробничо - господарський комплекс. Чисельність працівників на кінець 2010 року склала 130 осіб.

До обов'язків фінансового апарату підприємства входять розподіл та перерозподіл прибутку, нарахування податків, нарахування та видача заробітної плати працівникам, утворення внесків до статутного капіталу

Розглянемо склад фінансових ресурсів ТОВ «А.В.К. Київ» за даними « Звіту про фінансові результати» за 2010 рік ( Додаток 2 ):

Отже, підприємство «А.В.К. Київ» у 2010 році отримало дохід від основної діяльності, тобто - реалізації товарів, у розмірі 344 515 тис. грн. , валовий дохід 49 638 тис. грн. Але, після сплати всіх податків, виплат заробітної плати та інших зобов'язань, підприємство залишилося зі збитком. Так, результатом діяльності підприємства за 2010 рік став збиток у розмір 152 тис. грн.

Наявність у підприємств кореспондентського рахунку в банку надає йому можливість розраховуватися з постачальниками, замовниками та покупцями за допомогою платіжних доручень, вимог, чеків, акредитивів.

Усі розрахунки підприємства з бюджетом, постачальниками та іншими партнерами можна побачити у «Звіті про рух грошових коштів »

У 2010 році підприємство розрахувалося з постачальниками за товари на суму 282 090 тис. грн., оплатило заробітну плату працівникам у розмірі 2 791 тис. грн., зобов'язань з податку на прибуток -495 тис. грн., відрахування на соціальні заходи -1 333 тис. грн., зобов'язань з інших податків і зборів-562 тис. грн., інші розрахунки підприємства становили 96 тис. грн.

Будь-яке підприємство на початку своєї діяльності має сформувати статутний капітал, спосіб утворення якого залежить від форми власності даної установи (приватна, суспільна). Ці кошти використовуються підприємством для придбання активів, які необхідні для повноцінного ведення господарської діяльності.

На початок 2010 року активи підприємства складали 74 899тис. грн., з них необоротні активи 3 050 тис. грн., оборотні активи - 71 691 тис. грн., витрати майбутніх періодів -158 тис. грн. На кінець року сума активів підприємства зросла і становила 100 713тис. грн.

Порівняно з даними на початок року сума активів збільшилась на 25 814 тис грн. Сума необоротних активів зросла на 6 тис. грн.; оборотні активи зменшилися на 25 823 тис. грн., що у відсотках дорівнює ; витрати майбутніх періодів зменшилися на 15 тис. грн.

Пасиви: сума на початку року 74 899 тис. грн. , а на кінець року 100 713 тис. грн. Відбулися такі зміни як: власний капітал, який на початок року становив 3 037 тис. грн., зменшився до 2 502; поточні зобов'язання - збільшились на 26 349 тис. грн.

Джерелом формування майна товариства є грошові та майнові внески учасників; доходи від реалізації продукції, послуг, та інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів та інше

Величина прибутку, як було визначено, залежить від багатьох факторів. Основний вплив на величину прибутку спричиняють витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції.

Саме тому ми проведемо Аналіз витрат ТОВ «А.В.К. Київ» за 2009-2010 роки видно, що підприємство збільшило свої витрати на 18 423 тис. грн. Це збільшення здійснено за рахунок зменшення операційних витрат на суму 6 830тис. грн. А саме, зниження:

- матеріальних витрат на 1 773 тис. грн.

- витрат на оплату праці на 1 281 тис грн.

- відрахувань на соціальні заходи на 462 тис. грн.

- інших операційних витрат на 3 180 тис грн..

Також збільшились витрати на збут продукції на 9 211 тис грн.

- інші витрати 6,6 тис грн.

Дослідження форм № 2 «Звіт про фінансові результати» фінансової звітності ТОВ «А.В.К. Київ» за 2009-2010 роки дозволило узагальнити вхідну інформацію для аналізу операційних витрат підприємства

На наступному етапі проведемо аналіз структури витрат операційної діяльності ТОВ «А.В.К. Київ». видно, що витрати операційної діяльності підприємства складаються із собівартості реалізації, адміністративних витрат та інших операційних витрат. У структурі витрат операційної діяльності підприємства собівартість реалізації займає найвагомішу частку. Наступною за вагомістю в структурі витрат операційної діяльності підприємства є частка інших операційних витрат, тобто поступово її рівень зростає.

Размещено на Allbest.ru

...