Податковий облік непрямих податків на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

Кафедра «Фінансів та оподаткування»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «УПРАВЛІНСЬКИЙ ТА ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК»

на тему: «Податковий облік непрямих податків на підприємстві»

Студентки

Каун Ю. М.

Групи БФ - 10а

Спеціальність «Менеджмент організацій»

Науковий керівник

Гудковський С. Б.

ХАРКІВ НТУ ХПІ - 2013



Зміст

ВСТУП

1 ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ

1.1 Історія виникнення та розвиток непрямого оподаткування

1.2 Сутність непрямих податків та їх види

1.3 Податковий облік ПДВ

1.4 Податковий облік акцизу

1.5 Податковий облік мита

2 ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ ПДВ

2.1 Коротка характеристика ПАТ «Криммолоко»

2.2 Розрахунок та сплата податкового зобов'язанння з ПДВ

2.3 Порядок складання і подання податкової звітності

3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



Вступ

В даній курсовій роботі розглянута тема податкового обліку непрямих податків на підприємстві. Актуальність теми курсової роботи зумовлена багатьма факторами. До найголовніших з них належить насамперед той факт, що на етапі переходу до ринкової економіки податки в Україні перетворились в головне джерело наповнення Державного бюджету. По-друге, нині стала очевидною загальна тенденція до посилення ролі держави як суб'єкта політичної влади та одночасного звуження її ролі як безпосередньо господарюючого суб'єкта. В роботі розглянемо систему в цілому, з'ясуємо, яке місце непрямі податки займають в загальній системі оподаткування в Україні. Спираючись на нормативні документи, дамо визначення поняттям: «непрямі податки», «податок на додану вартість», «акцизний збір», «мито». Будемо розглядати як формуються ставки непрямих податків, що є об'єктом оподаткування, якими нормативно-правовими документами регулюється система непрямого оподаткування в Україні.

Тема непрямого оподаткування завжди була досить актуальною. ЇЇ вивченням займалися так вчені як А. Вагнер, Д. Кейнс, Ф. Кене, В. Парето, Д. Рікардо, А. Сміт, російські дослідники - В. Галкін, В. Глухов, І. Дольде, С. Іловайський, О. Ісаєв. Нині також досить велика кількість вітчизняних вчених досліджують дану тему, серед них: М. Дем'яненка, Т. Єфименко, М. Азарова, О. Василика та ін..

Стан непрямого оподаткування в Україні має декілька головних проблем:

зниження фіскальної потужності при наповненні бюджету;

невідпрацьованість системи адміністрування, особливо ПДВ; критичний

рівень бюджетних відшкодувань і взаємних заборгованостей з ПДВ;

недостатня повнота охоплення платників податків і бази оподаткування;

високий рівень ухилення на законних і фіктивних підставах від

оподаткування; непрозорість функціонування митниці як головної

інституції, що реалізує непряме оподаткування; недостатньо відпрацьоване

планування та прогнозування доходів бюджетів від непрямих податків.

Основною метою даної курсової роботи є дослідження системи непрямого оподаткування на підприємстві та його удосконалення.

Відповідно до визначеної мети поставлені наступні завдання:

* проаналізувати особливості непрямого оподаткування;

* оцінити економічну суть непрямих податків;

* вивчити основні проблеми непрямого оподаткування на підприємстві;

* розробити шляхи вдосконалення непрямого оподаткування на підприємстві. оподаткування ПДВ акциз звітність

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є система непрямого оподаткування на підприємстві ПАТ «Криммолоко». Предметом роботи є механізм стягування непрямих податків на підприємстві ПАТ «Криммолоко».



1 ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ

1.1 Історія виникнення і розвиток непрямого оподаткування

На сучасному етапі розвитку наша держава знаходиться на шляху встановлення тісних зв'язків з іншими державами, щоб посісти гідне місце у світовому економічному просторі серед розвинених країн, знайти власний напрямок ефективної інтеграції, який би якнайкраще відповідав національним інтересам і враховував наявні ресурси, географічне положення, потенціальні можливості.

Провідну роль у мобілізації коштів у Державний бюджет відіграють податки. В основному за їх рахунок створюється фінансова база для виконання державою її функцій і завдань.

Теоретичне обґрунтування податкових конвенцій базується на принципах оптимуму Парето. Відповідно до критерію Парето оптимальною вважається будь-яка дія, що приносить користь хоча б одній особі, не погіршуючи становище чи добробут будь-кого іншого [6. с.94].

Податки є індивідуальними безповоротними цільовими платежами юридичних та фізичних осіб в бюджет певного рівня в розмірах і терміни, встановлені законом.

Фінансова наука, з огляду на певні ознаки, поділила податки на групи. Такий поділ необхідний, бо окремі групи податків потребують відповідних умов оподаткування і стягнення, відповідних адміністративно-фінансових заходів. Таким чином, структура, яка може охопити всі види податків, складається з прямих і непрямих податків. Найсуперечливішими у фіскальній науці є питання про сфери застосування непрямих податків та їх співвідношення з прямими. Саме тому в історії фінансової науки знання генезису сутності окремих форм податків, зокрема непрямих, дасть змогу осмислити світовий і вітчизняний досвід та побудувати в нашій державі збалансовану податкову систему.

Поділ податків на прямі і непрямі уперше було застосовано в науковому обігу в ХVI столітті. Економічна сутність прямих і непрямих податків була сформована Джоном Локком, чим було започатковано в теорії оподаткування поділ податків на групи. В основу цього поділу було покладено критерій перекладності. Тобто, визначивши головне положення, що будь-який податок, з кого б він не справлявся, зрештою, ляже на землевласника, Д. Локк встановив, що замість податків, якими обкладається земля непрямо, варто віддати перевагу податку, який безпосередньо справляється з землевласника. Тому вважалося, що поземельний податок є прямий, решта податків - непрямі.

Такої самої думки дотримувалися і фізіократи, які, виходячи зі свого головного положення, що лише земля дає чистий дохід, і лише він і може бути джерелом податків, вважали прямим податком тільки поземельний. Усі інші податки фізіократи називали непрямими, оскільки такі податки повинні, зрештою, “лягти на землю”. Так, Ф. Кене, голова фізіократів, говорячи про дію різних податків, вживає термін “прямий” та “непрямий” податок. Прямим податком він вважає лише той, який справляється безпосередньо з чистого земельного доходу, усі інші податки, в тому числі особисті, промислові і податки на доходи від грошових капіталів - непрямі. Послідовники поглядів фізіократів є Анн-Робер-Жак Тюрбо, який стверджував, що можливі лише три форми оподаткування: прямий податок на землю, прямий податок з осіб і непрямий податок або оподаткування споживання. Податок з осіб, на думку Тюрбо, суперечить здоровому глузду, оскільки є особи, які нічого не мають. Податки на споживання, вважав він, також несправедливі і обтяжливі. Залишається прямий податок на землю (поземельний), єдиний, який є раціональним.

Пізніше економісти теж дотримувалися поділу податків на прямі й непрямі залежно від різних поглядів на перекладність окремих податків, але вчення фізіократів, що лише земля дає чистий дохід і тому вона повинна бути об'єктом оподаткування, викликали заперечення. Ось думка французького економіста А. Делатура з цього приводу: “Для декого з економістів прямі податки це ті, за допомогою яких законодавець прямо звертається до тих, кого він хоче обкласти податком, непрямі - ті, якими він намагається оподаткувати платників через посередників, розраховуючи на перекладність.” [14].

Поділ податків, в основу якого покладено принцип перекладності або неперекладності, протримався упродовж ХVII-XIX століть.

Більшість фінансистів бачить різницю між прямими і непрямими податками у більшій або меншій їх перекладності, у способі їх справлення або з осіб, яких передбачається оподатковувати, або з таких осіб, стосовно яких передбачається, що вони перекладуть із себе тягар податків на інших.

Такого погляду свого часу дотримувався і німецький економіст А. Вагнер. Він називав “прямими податками такі, платниками яких, за наміром законодавця, повинні бути і особи, які їх остаточно сплачують; при непрямих податках, навпаки, особи, що сплачують їх безпосередньо, не повинні бути їх остаточними платниками, а повинні перекласти їх на інших”. Цю ж точку зору поділяв і англійський вчений Дж. Стюарт Мілль. Поряд із критерієм перекладності він ставив критерій наміру законодавця. Але Вагнер вважав за необхідне, відповідно до потреб практики, встановити і друге “адміністративно-технічне” поняття прямих і непрямих податків, причому в основу поділу поклав спосіб встановлення податків. З цієї точки зору прямі податки призначаються і справляються на основі постійних даних, які заздалегідь визначаються, тобто за кадастрами, хоча й не лише за ними; непрямі податки - навпаки справляються на основі окремих, радше випадкових даних, а значить заздалегідь не визначаються. Так само визначав різницю між прямими і непрямими податками дореволюційний російський учений-фінансист Д. Львов [5. c 130].

Варто зазначити, що, на думку А. Вагнера, податкова система лише тоді може упоратися зі своїми завданнями, коли вона відшукує і оподатковує народний дохід і народне майно - справжні податкові джерела - в окремих, одиничних доходах і майні. Для досягнення цієї мети він передбачає три шляхи оподаткування доходів і майна відповідної особи: 1) у момент їх придбання; 2) під час володіння ними; 3) під час їх споживання. Відповідно до цих трьох способів оподаткування маємо три основні види податків: податки на придбання, податки на володіння та податки на споживання. Кожна з названих груп податків, у свою чергу, об'єднується в особливу систему. Переважну частину перших двох груп становлять оцінні податки, а останньої - податки на споживання. Отож, А. Вагнер не поділяє податки на прямі й непрямі, проте неодноразово привертає увагу саме до такого поділу при обговоренні різних податків.

Дехто з економістів, наприклад К.Г. Рау, стверджував, що суть непрямих податків полягає в тому, що вони радше “падають” на яку-небудь дію, факт ніж на особу. Таке саме визначення непрямих податків було і в німецького економіста К. Гофмана у його праці “ Вчення про податки”. Держава передбачає, що споживання платником певного предмета є ознакою існування в його доході податковоспроможних частин, і ставить податок у залежність від його споживання. Такі податки можуть бути названі податками на предмети споживання; вони відповідають податкам непрямим.

Визнаючи суть непрямих податків, варто прислухатись до думки професора В. Лебедєва: “Таким чином, різниця, яка існує між прямими і непрямими податками, полягає в ознаках податкової спроможності і податкового обов'язку”. У першому випадку “особа має такий-то дохід; відповідно може заплатити стільки-то”, у другому випадку “особа має такий-то предмет, значить у неї є кошти для купівлі, і відповідно можна передбачувати деяку податкову спроможність”. Отже, при опосередкованому встановленні платоспроможності стягуються непрямі податки.



1.2 Сутність непрямих податків та їх види

Податкова система більшості країн світу, в тому числі й України, будується на сполученні між прямими та непрямими податками. Перші встановлюються безпосередньо на доход чи майно платників податків, другі включаються у вигляді надбавки у ціну товару або тарифу на послуги та сплачуються споживачами. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою та платником податків, які сплачують податок безпосередньо в бюджет; при непрямому оподаткуванні - суб'єктом цих відносин стає продавець товару чи послуги, який виступає посередником між державою і платником податку (споживачем).

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 року Закону України “Про систему оподаткування” У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний податок (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз) і мито.

У недалекому минулому, непрямі податки розглядались лише з негативної точки зору. Але характеризувати непрямі податки тільки як фінансовий тягар для населення - безглуздо, так як таким є всі податки. Мова може йти тільки про одне: наскільки вони торкаються різних верств населення та як виконують своє призначення.

Перевага непрямих податків пов'язана в першу чергу з їх роллю у формуванні доходів бюджету. Однак це не говорить про те, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому їх використанні, непрямі податки можуть бути ефективним засобом регулювання економіки.

По-перше, непрямим податкам характерне швидке надходження до бюджету. Відбулась реалізація - проводиться перерахування ПДВ та акцизного податку в бюджет. Це, в свою чергу, дає кошти для фінансування витрат.

По-друге, так як непрямі податки охоплюють товари громадського споживання та послуги, то існує висока вірогідність їх повного або майже повного надходження, а зупинити процес споживання товарів та послуг неможливо.

По-третє, споживання більш-менш рівномірне у територіальному розрізі, а тому непрямі податки знімають напругу в міжрегіональному розподіленні доходів. Якщо доходи бюджету базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку виникає проблема нерівноцінності доходної бази різних бюджетів. Без використання непрямих податків виникають труднощі в збалансуванні місцевих бюджетів.

По-четверте, непрямі податки суттєво впливають на саму державу. Використовуючи всі свої можливості та інструменти, вона повинна забезпечувати певні умови для розвитку виробництва та сфери послуг, так як чим більше обсяг реалізації тим більші надходження до бюджету. Проблемою тут може бути лише правильний вибір товарів на які розповсюджуються непрямі податки.

По-п'яте, непрямі податки впливають на споживача. При вмілому їх використанні держава може регулювати процес споживання, стримуючи його в одному напрямку та стимулюючи в іншому. Таке регулювання повинно бути відкритим, тому що не завжди інтереси держави співпадають з інтересами суспільства. Таке регулювання, в той же час, ніколи не зможе задовольнити інтереси всіх верств населення. Однак це регулювання необхідно, тому диференціація ставок акцизного податку в Україні виправдана. Разом з тим слід сказати, що єдина для всіх товарів ставка ПДВ знижує його регулюючу роль. Світовий досвід переконує доцільність використання декількох різних ставок. Структура споживання різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливості оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі види товарів, робот, послуг. Однак тут теж існують деякі обмеження. Встановлення більш високих ставок тільки на товари першої необхідності та предмети розкоші звужує сферу непрямого оподаткування та зменшує податкові надходження в бюджет. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів щоденного попиту забезпечить державі постійні та стабільні надходження, так як постійним, стабільним та значним є суспільне споживання.

Одним із показників результативності адміністрування податків є показники обсягу залучених податкових надходжень у бюджет країни.

Табл. 1.1. Податкові надходження у розрізі окремих податків за 2009-2012 рр., млрд. грн.

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.
Доходи зведеного бюджету	273,0	314,5	398,6	445, 5
Податкові надходження	208,1	234,4	334,7	301,2
Податок на додану вартість	84,6	86,3	130,1	138,8
Акцизний податку	21,6	28,3	33,9	38,5
Мито	6,9	9,1	11,8	12,3

Починаючи з 2011 року спостерігається збільшення податкових надходжень внаслідок впровадження Податкового кодексу та реформування системи адміністрування податків і зборів.

Іншим не менш важливим показником результативності адміністрування податків є бюджетне відшкодування ПДВ.

Табл. 1.2. Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами у 2009-2012 рр., млрд. грн.

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.
Бюджетне відшкодування ПДВ, план	36,5	43,9	39,4	48
Бюджетне відшкодування ПДВ, факт	34,5	40,7	42,8	46

1.3 Податковий облік ПДВ

Одним з основних джерел формування Державного бюджету України є податок на додану вартість. На частку ПДВ у доходах Державного бюджету припадає близько 35 відсотків.

Податок на додану вартість -- один з основних непрямих податків в Україні. Сутність ПДВ полягає в тому, що він є частиною новоствореної вартості, яка стягується з покупців у вигляді цін на товари і послуги, що продаються (надаються) на кожному етапі їх виробництва і продажу.

Податок на додану вартість -- це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до ціни на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується в бюджет продавцями цих товарів, робіт та послуг.

Платники ПДВ. Відповідно до законів України платниками ПДВ є всі юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

До платників ПДВ належать:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку;

8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.

Об'єкт оподаткування. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом [1].

База оподаткування. Базою оподаткування виступає договірна (контрактна) вартість продукції, робіт послуг, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного податку, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг).

База оподаткування це конкретна величина, виражена як правило в грошовому еквіваленті до якої застосовується ставка податку (20% або 0%), а об'єкт оподаткування це тільки визначена законом дія по закінченню якої вона буде оподаткована.

Залежно від того, які операції здійснюють господарські суб'єкти, розглянемо особливості обчислення бази оподаткування. Для визначення бази оподаткування на вітчизняні товари, роботи та послуги застосовується так званий прямий метод, згідно якого підприємство, що здійснює продаж товарів (робіт, послуг), визначає вільну (регульовану) ціну без ПДВ, виходячи з її собівартості, прибутку, мита та акцизу, інших податків, які включаються в ціну, тобто база оподаткування визначається за схемою. (мал.1.1)



Мал. 1.1 Формування бази оподаткування на вітчизняні товари, роботи та послуги

1.4 Податковий облік акцизу

Акцизний податок відноситься до непрямих податків і виступає податком на споживання. Велика увага, яка приділяється розвитку та використанню механізму акцизу, пов'язана із зручністю його для держави та певною непомітністю для споживачів. В цих умовах саме акциз виступає основним різновидом непрямих податків, при якому об'єктом оподаткування є вартість товарів, які мають специфічну особливість (тютюнові вироби, алкогольні напої тощо). В більшості країн саме тому формувалися акцизні групи, куди держава включала специфічні різновиди товарів або товарів, які пов'язані із споживанням заможними верствами населення.

До підакцизних товарів належать:

· спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

· тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

· нафтопродукти, скраплений газ;

· автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Платники акцизного збору. Платниками акцизного збору відповідно до чинного законодавства в Україні є:

1) Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

2) Особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

3) Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства.

4) Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку.

5) Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно.

6) Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог.

7) Особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов.

8) Особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов.

9) Платниками особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є фізична або юридична особа - резидент або нерезидент (в тому числі їх відокремлені підрозділи), які проводять операції з деривативами або з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів.

Обєкт оподаткування. Треба підкреслити, що при визначенні об'єкта оподаткування у випадку використання в якості давальницької сировини підакцизних товарів, за які вже було виплачено акцизний збір, сума акцизного збору, яка підлягає сплаті за готові товари, зменшується на суму раніше виплаченого акцизного збору. Здійснюється це тому, що при реалізації підакцизних товарів і продукції, виготовлених із давальницької сировини, вартість їх визначається ринковими цінами, що склалися на такі або аналогічні товари і продукцію в даному регіоні за звітний період.

Об'єктами оподаткування є операції з:

1) реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

2) реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам;

3) ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;

4) реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

5) реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством;

6) обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат;

7) операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів.

База оподаткування. У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є:

· вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку;

· вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку.

При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти на національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до контролюючого органу митної декларації до митного оформлення.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається відповідно до Митного кодексу України.

У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з вироблених на митній території України або ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

У разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції).

При псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат.

Базою оподаткування особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.

Складення та подання декларації, строки сплати. Базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку. Суми податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації за місячний податковий період.



1.5 Податковий облік мита

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути зв'язане з ввезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт), заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Платники мита. Платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених Митним Кодексом;

2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;

3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог;

4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з Митним Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу);

5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом;

6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби.

Обєкт оподаткування. Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщується через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку надень подання митної декларації.

Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:

-- у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон;

-- у грошовому вимірі на одиницю товару.

Об'єктами оподаткування митом є:

1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами, крім випадків;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно, а також розділів V та VI Податкового кодексу України;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються.

Стосовно стягнення мита діє розгалужена система пільг -- від встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-постачальника (на імпортні товари) або країни-покупця (на експортні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів.

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.

База оподаткування. Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є:

1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів;

2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

2. База оподаткування митом товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, визначається.

3. База оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами [2].

Порядок і строки сплати митних платежів. 1. У разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення.

2. У разі розміщення товарів на тимчасове зберігання митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня закінчення строку тимчасового зберігання.

3. У разі вивезення товарів з митної території України вивізне мито має бути сплачене не пізніше дня прийняття митним органом митної декларації для митного оформлення.

4. У разі зміни митного режиму митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня випуску товарів у наступному митному режимі.



2.ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ ПДВ

2.1 Коротка характеристика ПАТ «Криммолоко»

ПАТ «Криммолоко» створено в 1996 році в процесі приватизації, шляхом перетворення державного підприємства «Криммолоко» у публічне акціонерне товариство.

В даний час до складу акціонерного товариства, який базується на головному підприємстві в м. Сімферополі входять філії:

- Білогірський молзавод

- Керченський міськмолзавод

- Роздольненський маслозавод

Філії не є юридичними особами і здійснюють свою діяльність за дорученням правління АТ. Всі філії мають закінчений цикл робіт з виробництва молочної продукції i забеспечують своєю продукцiєю населення Криму та вiдпочиваючих. Перспективи розвитку пов'язанi з освоєнням виробництва твердих сирiв та сухого молока, розширенням асортименту продукцiї з незбираного молока, технiчним переозброєнням виробництва, розширенням ринкiв збуту.

З 2002 року ВАТ «Криммолоко» вступило в активну фазу своєї модернізації, переоснащення з метою скорочення енергоємності виробництва і повною, безвідходної переробки молока. Основними джерелами фінансування цих робіт є власний робочий капітал і кредити банку. Основні відомості про ПАТ «Криммолоко» дані в таблиці 2.1. (Додаток А).

Основні види діяльності підприємства:

· Перероблення молока та виробництво сиру

· Виробництво морозива

· Оптова торгiвля молочними продуктами, яйцями, олiєю та жирами

Продукція АТ, у тому числі і філій, в основному реалізується на території АР Крим. Продукція АТ випускається під торговими марками «Кримка», «Кримчік», «Доктор Крим», які вже стали популярними в Криму і складають гідну конкуренцію молочної продукції інших виробників Криму і України, представлених в Криму.

Пiд ТМ "Кримка" пiдприємства ВАТ вiробляють продукцiю з незбираного молока, яка включає в себе класичнi види дiєтичної та десертної групи. Асортимент налiчує бiля 57 найменувань продукцiї, серед них - молоко, кефiр, ряжанка, сметана, бiопродукти, масло натуральне ( селянське, вологодське, бутербродне, шоколадне, а також вершкове з рослинними добавками (Оригiнальне, Селянське лагiдне, сири м'якi та росольнi (сулугунi, чеддер, "Лиманський". "Адигейський"). Пiд ТМ "Кримчик" випускається молочна продукцiя для дiтей та пiдлiткiв, а також для любителiв солодощiв. Це йогурти та десерти, сирки глазурованi, крем вершково-шоколадний. Пiд ТМ "Доктор Крим" вироблюється лiкувально-профiлактична молочна продукцiя - бiолактон, бiфiвiт, сiмбiвiт, спiрулiнка. Асортимент усiх трьох ТМ визначений стратегiчно важливим розмiщенням пiдприємств в курортнiй зонi де розташованi дитячi та дорослi оздоровчi заклади з якими ВАТ багато рокiв успiшно спiвпрацiює. Найбiльш перспективними являється продукцiя пiд ТМ "Кримка"- це кефiр, ряжанка, сиркова продукцiя.

Амортизацiя основних засобiв i нематерiальних активiв нараховується прямолiнiйним методом, виходячи iз термiну повного використання об'екту, впродовж якого необоротнi матерiальнi активи будуть використовуватися пiдприємством. Запаси облiковуються по первiснiй вартостi, до якої входять:

- сума, яка виплачена постачальнику згiдно з договором, без ПДВ;

- сума вводного мита;

- транспортно-заготiвельнi витрати;

- iншi витрати, якi безпосередньо пов'язанi з придбанням i доробкою (покращанням) запасiв.

Оцiнка вибуття запасiв здiйснюється наступним чином:

- сировина по фактичнiй собiвартостi i придбання кожної партiї за методом ФIФО;

- паливо, основнi i допомiжнi матерiали - по середньовиваженiй собiвартостi;

- готова продукцiя - по виробничiй собiвартостi;

- запаснi частини, будiвельнi матерiали, малоцiння та швидкозношувальнi предмети - по iдентифiкованiй собiвартостi вiдповiдної одиницi запасiв;

- молодняк тварин по плановiй собiвартостi 1 кг живої ваги з наступним корректуванням на кiнець року до рiвня фактичної ваги.

Оцiнка вартостi довгострокових фiнансових iнвестицiй на дату балансу здiйснюється за методом участi у капiталi. Початкова оцiнка здiйснена по собiвартостi виходячи iз цiни придбання.

Фінансова характеристика ПАТ «Криммолоко»

Основні дані про фінансовий стан підприємства представлені в таблиці 2.2.

Табл. 2.2 Фінансова характеристика підприємства ПАТ «Криммолоко»

Показники	2011	2012	Відхилення
Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	118309	83329	34980
Податок на додану вартість	19718	13888	5830
Чистий дохід	98591	69441	29150
Витрати	97497	69338	28159
Прибуток	1094	103	991
Річна вартість ОФ	55120	61377	6257

Основним джерелом фiнансування дiяльностi емiтента є власнi кошти - прибуток, амортизацiйнi нарахування та кредити банку. Робочого капiталу для поточних потреб емiтента недостатньо, тому основним джерелом поповнення фiнансiв є кредити банку, овердрафт та непогашена в строк кредиторська заборгованiсть. Основними факторами, що можуть покращати лiквiднiсть емiтента є основне - зменшення дебiторської заборгованостi, скорочення обсягiв нелiквiдних виробничих запасiв та скорочення термiнiв оплати рахункiв кредиторiв.

2.2 Розрахунок та сплата податкового зобов'язанння з ПДВ

Розрахуємо суму ПДВ на підприємстві ПАТ «Криммолоко», що підлягає сплаті до бюджету. Визначається податкове зобов'язання як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли на підприємстві, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Звітній період - липень 2013 року.

В таблиці 2.3. (Додаток Б) і 2.4. (Додаток В) наведено перелік операцій, які здійснило підприємство ПАТ «Криммолоко» за звітній період.

Щоб розрахувати податкове зобов'язання за липень 2013 року, яке має сплатити підприємство ПАТ «Криммолоко» до бюджету, треба розрахувати загальну суму податкового зобов'язання, що виникло у підприємства за звітній період та загальну суму податкового кредиту. Розрахунки проведемо в таблиці 2.5 та таблиці 2.6.

Табл. 2.5 Розрахунок податкового зобов'язання з ПДВ

№	Дата	Платник податку - покупець	Загальна сума, грн..	Вартість без ПДВ, грн..	Сума ПДВ, грн..
1.	2.07	ТОВ«Веселий молочник»	66 000	55 000	11 000
2.	3.07	ФОП Лисенко О. В.	36 000	30 000	6 000
3.	5.07	ТОВ «Добрий знак»	240 000	200 000	40 000
4.	7.07	ТОВ «Молочний світ»	15 000	12 500	2 500
5.	9.07	ФОП Середа О.Р.	30 000	25 000	5 000
6.	11.07	ТОВ « Вел. Молочник»»	2 400 000	2 000 000	400 000
7.	12.07	ФОП Денисенеко В. Р.	36 000	30 000	6 000
8.	15.07	ТОВ «Коровка»	48 000	40 000	8 000
9.	17.07	ПАТ «Молочний світ»	600 000	500 000	100 000
10.	20.07	ФОП Рувінський Д. М.	12 000	10 000	2 000
УСЬОГО	3 483 000	1 102 500	580 500

Сума податкового зобов'язання за липень становить - 3 483 000 * 0,2 =696 600грн.

Тепер розрахуємо суму податкового кредиту. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

· або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека);

· або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Табл 2.6. Розрахунок податкового кредиту з ПДВ

№	Дата	Постачальник	Загальна сума, грн..	Вартість без ПДВ, грн..	Сума ПДВ, грн..
1.	2.07	ФОП Романченко С. В.	1 200	1 000	200
2.	4.07	ТОВ «Сметанка»	384 000	320 000	64 000
3.	5.07	ФОП Марченко О. І.	192 000	160 000	32 000
4.	7.07	ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ»	144 000	120 000	24 000
5.	9.07	ТОВ «Смачненьке»	126 000	105 000	21 000
6.	11.07	УУБ	60 000	50 000	10 000
7.	12.07	Маг. COMFY	58 800	49 000	9 800
8.	15.07	ПАТ «БіоЛайф»	186 000	155 000	31 000
9.	16.07	ТОВ «Ягодка»	73 800	61 500	12 300
10.	19.07	ТОВ «Добра марка»	27 360	22 800	4 560
УСЬОГО	1 253 160	1 044 300	208 860

Сума податкового кредиту за липень становить - 1 253 160 * 0,2 = 250 632грн.

Сума ПДВ, що має сплатити до бюджету ПАТ «Криммолоко» за липень 2013 становить:

П.З - П.К. = 696 600 - 250 632 = 445 968 грн.

У минулому звітньому періоді - червні сума ПДВ становила 586 890 грн, оскільки це значення є позитивним, то за період - липень 2013 - підприємство сплачує ПДВ в розмірі - 445 968 грн.

Підприємство має подати декларацію з ПДВ до ДПІ не пізніше 20. 08. 2013р., а сплатити до 30. 08. 2013р. Фактично декларація була подана 12 серпня 2013, а сплачена - 23 серпня 2013 року.

2.3 Порядок складання і подання податкової звітності

Платник податку повинен подавати декларацію з податку на додану вартість за звітний період. Звітним періодом з ПДВ може бути квартал або місяць. Квартальний звітний період платник може обрати лише в тому разі, якщо обсяг його оподатковуваних операцій за останні 12 місяців не перевищував 300 000 грн. В усіх інших випадках звітним періодом є місяць.

Для місячного звітного періоду декларацію з податку на додану вартість необхідно подати не пізніше 20 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (місячного) періоду. Для квартального звітного періоду декларацію з податку на додану вартість треба подати не пізніше ніж 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку[2].

Декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків. Розділ I «Податкові зобов'язання» Розділ II «Податковий кредит» Розділ III «Розрахунки з бюджетом за звітний період».

Платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки. Розділ IV заповнюється працівниками органів державної податкової служби лише на оригіналі декларації, який залишається в органах державної податкової служби.

Декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність має бути підписана:

· керівником платника податку або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу ДПС. У разі ведення бухгалтерського обліку і подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

· фізичною особою -- платником податків або його законним представником;

· особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно з договором про спільну діяльність, управління майном або угодою про розподіл продукції.

Податковою звітністю з податку на додану вартість є:

· податкова декларація з податку на додану вартість

· податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена)

· податкова декларація з податку на додану вартість (спеціальна)

· податкова декларація з податку на додану вартість (переробного підприємства)

Декларація (скорочена)/(спеціальна)/(переробного підприємства) подається платником, який застосовує спеціальні режими оподаткування, за звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив такий платник податку таку діяльність у звітному періоді.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок подаються платником у визначених Податковим кодексом випадках.

ПАТ «Криммолоко» було подано місячну декларацію (заповнена декларація див. Додаток Г) в ДПІ 12 серпня 2013, а сплачено - 23 серпня 2013 року. Декларація підписана директором підприємства - Михайленко С.І. і головним бухгалтером на підприємстві ПАТ «Криммолоко» - Кузнєцовою С.П. Декларація була подана в ДПІ особисто платником податку - Михайленко С.I.



3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним важелем реалізації державної економічної політики. В умовах формування ринкової економіки виконання доходної частини Державного бюджету України є одним із актуальних завдань, успішне вирішення якого створює сприятливі умови для суспільного розвитку.

Діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена податками, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння.

Важливе місце у процесі реформування податкової системи посідає вдосконалення і подальший розвиток непрямих податків, до яких входять ПДВ, акцизний податок та мито.

Дія ПДВ лягає тяжким тягарем на підприємство й на кінцевого споживача, тобто на населення. Адже ще тільки купуючи сировину і матеріали, необхідні для виробництва продукції, підприємство вже сплачує 20%, які йдуть до державного бюджету. Реалізуючи свою продукцію, підприємство бере з покупців понад ціну ще 20% її вартості, які також йдуть державі. Вже тільки ці наведені факти переконливо свідчать про несправедливість ПДВ у соціальному плані, оскільки цим податком обкладаються не одержані підприємством доходи, а його витрати, пов'язані з виробництвом, причому підприємство, в кінцевому випадку, сплачує лише різницю між сплаченими та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці продукції, які є кінцевими споживачами, в результаті чого купівельна спроможність населення різко падає через зростання цін, рівень споживання скорочується, а отже, скорочується і обсяг виробництва водночас полегшуючи доступ на внутрішній ринок дешевим імпортним товаром і сприяючи тим самим інвестуванню економіки іноземних держав, а не підтримці вітчизняного виробника.

Всі ці взаємопов'язані загальні проблеми з ПДВ виникають з інших, більш конкретних проблем. Тому для розв'язання проблем пов'язаних з чинним законодавством щодо ПДВ, можно застосувати наступні дії:

1. Установити диференційовані ставки ПДВ. Введення диференційованої шкали ПДВ (зменшення ставок на товари поширеного попиту) давно вже стало актуальним завданням для України. Витрати на товари поширеного попиту складають значну частку в бюджеті малозабезпечених верств населення. Немає сумніву, що такий крок приведе до підвищення добробуту більшості членів суспільства.

2. Підвищенню фіскальної ефективності ПДВ сприятиме скорочення переліку операцій, звільнених від оподаткування, що розширить його податкову базу, компенсує втрати від зниження ставки, обмежить зловживання, забезпечить справедливіший розподіл податкового навантаження.

3. Виключити такий суттєвий недолік як подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається сума акцизного збору. Більше того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість - одна із складових бази для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ.

4. Зробити податкове законодавство простішим, послідовним та прозорішим.

Акцизне оподаткування на сьогоднішній день також має ряд недоліків. Серед основних проблем пов'язаних з акцизним податком, можно виділити наступні:

1. Часта зміна ставок акцизного податку, що знижує його фіскальну ефективність.

2. Наявність різноманітних схем ухилення від сплати акцизного податку.

3. Недосконалий режим виробництва та обігу спеціальних марок акцизного податку.

4. Низький рівень відповідальності за порушення законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів.

Серед напрямів вирішення проблем оподаткування акцизним податком слід віднести:

· встановлення певного граничного розміру (у відсотках), на який можуть змінюватися ставки оподаткування протягом півріччя;

· запровадження єдиної автоматизованої електронної системи моніторингу та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, що дозволить як підвищити ефективність державного контролю, так і дозволить оцінити реальну картину сучасного стану даного ринку.

Збільшення надходжень від акцизного оподаткування слід досягати не за рахунок підвищення ставок, а за рахунок підвищення його фіскальної ефективності, вдосконалення механізму адміністрування, розширення бази оподаткування, а також посилення контролю за виробництвом та обігом підакцизної продукції.

Мито також належить до непрямих податків і має ряд проблем, які впливають на діяльність підприємств в Україні. Одним із найбільш поширених інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ввізне (імпортне) мито. Відповідно до запропонованої класифікації митного тарифу мито на імпорт та ввізне мито за своєю економічною природою є еквівалентними поняттями. Воно нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни.

Національне законодавство України визначає, що ввізне мито, яким обкладаються імпортовані товари, є диференційованим. У разі виконання певних умов можливе звільнення від сплати мита або застосування пільгових чи повних ставок імпортного мита. Підставою для звільнення від сплати ввізного мита є представлення до митних органів відповідного сертифіката походження товару та виконання умов безпосередньої закупівлі та прямого відвантаження, що передбачається відповідними міжнародними угодами про вільну торгівлю.

...