Валютний ринок України

Валютні операції своп здебільшого здійснюються на міжбанківському ринку на строк до 6 місяців. Угоди укладаються між комерційними банками, між комерційними та центральними банками, між центральними банками країн. На базі використання валютних операцій своп функціонує багатостороння система взаємного обміну валют через Банк міжнародних розрахунків у Базелі.

При проведенні валютних операцій своп форвардний валютний курс обчислюється на основі курсу спот та значень премій чи дисконтів за угодами на різні строки. Різниця між форвардним курсом певної валюти та курсом спот утворює премію або дисконт -- так звані свопові пункти. Якщо форвардний курс валюти вищий за касовий, то це означає, що валюта на форварді котирується з премією (зміцнюється з часом). Така валюта називається преміальною і має нижчу процентну ставку. Знижка або дисконт означає протилежне, тобто валюта з часом стає дешевшою і називається дисконтною. З двох валют, що котируються, дисконтною буде валюта з вищою процентною ставкою. Значення премій та дисконтів на строк 1, 3, 6 місяців публікуються у фінансовій пресі. Маючи значення спот-курсу та свопових пунктів, можна обчислити форвардний курс.

Свопові пункти для європейських умов котирування валют обчислюються за формулою:

.

Для визначення форвардного курсу дисконтної валюти свопові пункти слід додати до курсу спот. Для преміальної валюти свопові пункти віднімаються від касового курсу.

Зауважимо, що класичні валютні операції своп, про які йдеться, не мають нічого спільного зі своп-контрактами, оскільки останні означають обмін зобов'язаннями або вимогами. Валютний ризик при проведенні операцій своп виникає внаслідок зміни в протилежний бік дисконту або премії протягом форвардного періоду. Але процедура попередньої фіксації форвардного валютного курсу дозволяє учасникам свідомо керувати процесом, укладаючи додаткові фінансові угоди за несприятливої зміни курсу.

При наданні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті виникає ризик, пов'язаний з можливістю неповернення коштів чи достроковим поверненням кредиту, коли постає проблема реінвестування. Такий тип ризику можна розглядати окремо як кредитний і як валютний, застосовуючи відповідні методи управління.

2.3 Аналіз валютного ринку України

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Такий ринок називається валютним. За своїм економічним змістом, валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта; за призначенням і організаційною формою - це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно придбати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту і пропозиції. Ціною на валютному ринку є валютний курс.

Роль валютного ринку в Україні виконує Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), яка створена у грудні 1992 року. Основним напрямом діяльності в перші роки роботи УМВБ була організація валютного ринку. По мірі зростання фінансової стабільності УМВБ розпочала впровадження механізму організації методів торгівлі фондовими інструментами.

Фактори впливу на валютний курс можна поділити на дві групи, а саме кон'юнктурні (конкретні умови на кожен даний момент, вплив, який важко передбачити) та структурні (довгострокові, які визначають стан тієї чи іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії).

Згідно з даними НБУ офіційний курс гривні за січень 2012 року до:

- долара США - зріс на 0,01 коп. (0,001%) і на 31.01.2012 становив 798,9700 грн. за 100 доларів США;

- євро знизився на 17,64 коп. (1,71%) і на 31.01.2012 становив 1 047,4497 грн. за 100 євро;

- російського рубля - знизився на 0,14 коп (5,45%) і на 31.01.2012 становив 2,6312 грн. за 10 російських рублів.

Обсяг операцій з безготівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив 26 707,7 млн. доларів США (з урахуванням операцій Державної казначейської служби України). Обсяг операцій з готівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж іноземних валют за гривні в доларовому еквіваленті) становив 2 598,9 млн. доларів США, у тому числі:

- обсяг валюти, купленої банками в населення, - 1 021,2 млн. доларів США;

- обсяг валюти, проданої населенню, - 1 577,7 млн. доларів США. У 2011 році приріст реального ефективного обмінного курсу (далі - РЕОК) гривні відносно грудня 2010 року становив 3,7%. Номінальний ефективний обмінний курс гривні підвищився на 7,8 % переважно у зв'язку зі зміцненням на міжнародних ринках долара США відносно євро у другій половині року [24].

Водночас інфляційний диференціал зменшився на 4,1 %, оскільки інфляція в Україні була нижчою, ніж її середньозважений рівень в країнах - основних торговельних партнерах України, що призвело до помірнішого укріплення РЕОК гривні.

Сучасний стан валютного курсу зображений у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Курс гривні до долара США, євро та рубля на 20.02.2012 р.

Валюта	Курс	Купівля	Продаж
Долар	7,988	8,011	8,044
Євро	10,512	10,453	10,656
Російський рубль	0,266	0,261	0,270

У 2012 році валютний курс планується на рівні 7,9 грн./дол. з можливим відхиленням у 2%. Це означає, що курс може коливатися в межах 7,75-8,05 грн./дол. (Згідно з розрахунками фахівців НБУ, ймовірність прогнозу складає 25%.). Між тим, вірогідність сценарію, що в 2012 р. курс може коливатися в межах 7,5-8,5 грн./дол., становить 95%. Багато в чому стабільність курсу є заслугою НБУ, передусім, його інтервенцій на валютному ринку. На даний момент такі дії регулятора підживлюються кредитами МВФ, бо головна мета позики Фонду - підтримка стабільності національної валюти. Тому якщо МВФ і далі буде кредитувати Україну, то курс 7,9 грн./дол. можна буде утримати і надалі [25].

Отже, основними рисами українського валютного ринку є наступні:

1) проведення в Україні валютно-грошових реформ свідчить про тривання процесу ринкових перетворень у валютно-фінансовій сфері;

2) національна валюта України, як і більшості країн з перехідною економікою, є частково конвертованою (Україна підтримує конвертованість гривні за поточними операціями);

3) за час функціонування валютного ринку використовувалось кілька підходів до курсоутворення, що свідчить про те, що механізм валютної політики перебуває в процесі становлення і поступового переходу від адміністративних принципів у формуванні валютного курсу до вільних ринкових засад;

4) перехідним (змішаним) є характер регулювання валютного ринку, за якого спостерігаються як періоди жорстких валютних обмежень, так і періоди масштабної лібералізації валютного ринку;

5) у зв'язку з небезпекою валютних спекуляцій структура національного валютного ринку є досить обмеженою.

Звідси, основними проблемами функціонування валютного курсу є:

- надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження за умов нерозвиненості внутрішнього ринку;

- інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи;

- несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та швидким обігом коштів.

Серед можливих заходів щодо підвищення довіри до гривні, зменшення залежності від зовнішніх ринків капіталу слід розглянути такі:

- відновлення довіри громадськості до банківської системи шляхом формалізації та персоналізації зобов'язань дотримуватися визначених валютних та монетарних орієнтирів;

- підвищення вимог за обов'язковими резервами при залученні ресурсів в іноземній валюті;

- запровадження жорсткіших вимог до класифікації активних операцій банків, здійснюваних в іноземній валюті;

- усунення дефіциту іноземної валюти на готівковому та безготівковому ринку [2, с. 10-15].

Для ефективного валютного регулювання на сучасному етапі необхідним є застосування економічних методів управління валютним обігом, що передбачають використання стимулюючих засобів та створення економічної зацікавленості суб'єктів зазначених відносин. До них можна віднести валютні інтервенції та стимулювання експорту.

Таким чином, це передбачає реалізацію наступні заходи: погодженість дій держави з ринковими механізмами; підвищення якості валютного законодавства, зростання ролі державних інститутів у сфері валютного регулювання, удосконалення механізмів застосування форм валютного регулювання. У процесі удосконалення системи валютного регулювання в Україні доцільно використовувати досвід зарубіжних країн з розвиненою ринковою економікою, що пов'язані з оптимізацією режиму валютного курсу.

Розділ ІІІ

проблемні аспекти сучасного розвитку валютного ринку україни та шляхи їх подолання

3.1 Проблеми функціонування валютного ринку України

Останні події у світі демонструють важливість впливу валютної сфери на економіку. Розвиток кризи у світовому масштабі показав, наскільки тісно переплітаються валютна та фінансова сфера, наскільки синхронізованими в часі можуть бути процеси, що відбуваються в них, наскільки глобальним може бути їх географічне поширення і який при певному збігу обставин може бути масштаб їхнього впливу на основні сфери економічної діяльності.

Слід зазначити, що фінансові кризи не є новим явищем для світової економіки. Аналізуючи динаміку розвитку світової економіки, можна зробити висновок, що, починаючи з 1973 року порівняно з періодом існування Бреттон-Вудської валютної системи та системи золотого стандарту, частота криз практично подвоїлась. Коливання кривої виявляє тенденцію зниження світового ВВП відносно історичного середнього значення, а з 2008 року виявляє від'ємне значення ВВП.

Крім того, криза ставить під серйозний сумнів спроможність ринкової системи до саморегулювання без масштабного втручання держави, що надало привід окремим експертам цілком серйозно говорити про фактичний колапс ринкової економіки [14, с. 117-120].

Свого часу Дж. Сорос стверджував, що фінансові ринки за своїми властивостями є нестабільними, окрім цього, існують суспільні потреби, які не можуть бути задоволені шляхом надання повної свободи ринковим силам.

Згідно з неокейнсіанською моделлю, що характеризує необхідність державного регулювання господарських процесів, починають активно конкурувати погляди, які визнають принципову можливість саморегулювання господарства на основі “природних” економічних і ринкових процесів.

У сучасних умовах з'являється необхідність проведення узгоджених дій, координації економічної, зокрема валютно-кредитної і фінансової, політики держав. Звідси спроби знайти оптимальне поєднання ринкових механізмів, національного і міжнародного регулювання, компроміс між національними і загальними інтересами країн.

В умовах швидкого розвитку інтернаціоналізації та глобалізації економічних процесів валютний фактор є одним з основних елементів розвитку світової економіки. Процеси, що відбуваються у валютній сфері, формуються під дією великої кількості економічних та політичних чинників міжнародного, а також внутрішнього характеру.

Валютний і фінансовий ринки мають глобальний та інтернаціональний характер. Швидке переміщення величезних фінансових ресурсів між різними країнами здійснюється шляхом використання сучасних технічних можливостей.

Сучасний міжнародний платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових вимог і зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн, обслуговується валютним ринком. Валютний ринок є однією з головних форм забезпечення світових господарських зв'язків, виконуючи по суті функції міжнародної грошової системи та сприяючи здійсненню міжнародних інвестицій і торгівлі.

Валютний ринок - це система економічних відносин між його суб'єктами щодо здійснення операцій з купівлі-продажу валют і валютних цінностей за допомогою сучасних засобів фінансової телекомунікації, де цінами є встановлені під впливом попиту і пропозиції обмінні курси [15, с. 10-19].

Розбудова повноцінного валютного ринку та ефективна організація валютних відносин в Україні визначаються необхідністю їх належного регулювання з боку держави. Одне з ключових місць у цьому процесі належить механізму реалізації валютної політики, що охоплює всі необхідні важелі впливу на валютні відносини і є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної стабільності в країні, стимулювання економічного зростання та підвищення добробуту населення.

Валютна політика як одна з головних форм регулювання зовнішньоекономічних відносин набуває ключового значення у практичній реалізації державного впливу на перебіг усіх господарських процесів з метою реалізації стратегії економічного розвитку та розбудови в Україні ефективно функціонуючого ринкового механізму.

Головним елементом валютної політики слід вважати валютне регулювання - діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямовану на регламентацію системи міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

Залежно від інструментів, що використовуються, валютне регулювання може бути прямим або опосередкованим. Пряме валютне регулювання насамперед полягає в корекції поведінки суб'єктів валютного ринку через застосування обмежувальних законодавчих актів і втручання органів виконавчої влади. Опосередковане валютне регулювання полягає у використанні економічних, зокрема валютно-кредитних, методів впливу на поведінку економічних агентів ринку [1, с. 28-29].

Переважання прямих чи опосередкованих засобів валютного регулювання визначають, таким чином, його характер: адміністративний або ліберальний.

В умовах сучасної світової фінансової кризи Національний банк України як головний виконавчий орган системи валютного регулювання використовує жорстке адміністративне валютне регулювання задля обмеження відтоку капіталів за кордон та паралельного підтримання пропозиції валюти на внутрішньому ринку.

Посилення важелів державного регулювання в Україні базується на зваженій та продуманій антикризовій стратегії валютно-фінансового регулювання, що, з одного боку, враховує світовий досвід регулювання та специфіку поточної ситуації у світовому господарстві, а з іншого - пріоритети та особливості розвитку України.

3.2 Сучасні тенденції розвитку валютного ринку України

Зростання продуктивних сил, створення світового ринку, поглиблення міжнародного поділу праці, формування світової системи господарства, інтернаціоналізація та глобалізація господарських зв'язків призвели до розвитку міжнародних валютних відносин, які за своєю сутністю є складною та багатогранною системою відносин, що прямо чи опосередковано пов'язані зі сферою зовнішньоекономічної діяльності. Валютні відносини наділені ознаками хаотичності, так як проявляють дії та прагнення окремих економічних суб'єктів при різноманітності їхніх інтересів та мотивацій. І в цьому сенсі саме валютний ринок виступає об'єктивним організатором валютних відносин, який сегментує та впорядковує прагнення різноманітних економічних агентів, а також, маючи зворотній вплив на валютні відносини, здійснює своєрідне їх регулювання [7, с. 107-120].

Таким чином, необхідність існування валютного ринку викликана потребою організації валютних відносин.

З одного боку, валютний ринок - це особливий інституціональний механізм, в основі якого лежать відносини з купівлі-продажу іноземної валюти між банками, брокерами й іншими фінансовими інститутами. З іншого, валютний ринок - це сукупність певних інститутів та механізмів, які у своїй взаємодії забезпечують можливість здійснювати валютні операції із врахуванням поточної ринкової ситуації.

Під міжнародним валютним ринком також розуміється ланцюг тісно пов'язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій регіональних валютних ринків. Між ними існує обіг коштів у залежності від поточної інформації і прогнозів маркет-мейкерів щодо можливого положення окремих валют.

Розглядаючи організаційні основи, принципи функціонування та роль валютного ринку, можна виділити існування низки базових функцій, які надають йому надзвичайно важливого значення як у національній економіці відкритого типу, так і у світовій економіці в цілому.

До основних функцій валютного ринку належать:

* забезпечення можливості своєчасного здійснення міжнародних розрахунків;

* надання можливості хеджування валютного ризику;

* забезпечення змоги диверсифікувати валютні резерви банків, підприємств, держави;

* визначення та формування попиту і пропозиції на іноземні валюти;

* встановлення та регулювання валютних курсів;

* забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави.

Другорядними функціями є:

* сприяння інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності, інтернаціоналізації виробництва та міжнародному поділу праці;

* забезпечення взаємозв'язку валютних, кредитних та фінансових ринків на національному та міжнародному рівні;

* сприяння розвитку форм міжнародних розрахунків та прискоренню міждержавного платіжного обігу [10, с. 21-27].

Основними учасниками валютного ринку є: комерційні і центральні банки, валютні біржі, урядові структури, брокерські фірми, інвестиційні фонди, інші фінансово-кредитні інститути, підприємства-учасники ЗЕД, а також фізичні особи, що здійснюють валютні операції.

Надзвичайно важливу роль валютні ринки відіграють в економіці перехідного періоду. При цьому ринкова трансформація економіки повинна передбачати розвиток внутрішнього валютного ринку на основі поступової лібералізації валютних відносин при одночасній активізації ринкових важелів державного регулювання цього ринку, оскільки останній повинен стати одним із основних каналів регулятивного впливу держави на такий важливий та невід'ємний атрибут відкритої економіки як сфера зовнішньоекономічних відносин.

Валютні ринки більшості країн з трансформаційною економікою є незначними за обсягами, неліквідними та неефективними, що у певній мірі пояснюється тим, що вони роблять занадто великий акцент на валютне регулювання. Незмінність валютного курсу перешкоджає динамічному розвитку валютного ринку, тому що його учасники майже не мають стимулів до вивчення тенденцій змін валютного курсу, відкриття валютних позицій або управління ризиками. Крім того, центральний банк, що застосовує режим фіксованого курсу, як правило, сам змушений діяти на ринку, що обмежує міжбанківську активність [17, с. 124].

Валютний ринок України, як і валютні ринки більшості країн світу, значною мірою відображає стан економіки країни. Його коротка (за світовими мірками) історія представлена кількома періодами, коли застосовувалися різні підходи до його регулювання.

Аналіз процесу становлення вітчизняного валютного ринку засвідчує вагомий внесок Національного банку України в розбудову збалансованої та самодостатньої фінансової системи країни.

Здобувши незалежність, Україна фактично не мала власної грошової одиниці. У 1993-1994 рр. попередник гривні - купоно-карбованець - щороку девальвував відносно долара США на 700 і більше відсотків. Однак, упродовж останніх семи років українська валюта демонструє впевнену курсову стабільність.

Протягом перших років існування національного валютного ринку його дисбаланси не лише висвітлювали загальноекономічні диспропорції, але й провокували підвищені девальваційні та інфляційні очікування. Сьогодні курсова стабільність гривні в цілому є запорукою передбачуваної динаміки цін.

Крім того, у минулому залишилися "чорний" валютний ринок та притаманні йому “паралельні" валютні курси, жорстке адміністрування дозволів на купівлю іноземної валюти та напрямів її використання власниками.

Підвищуючи фінансову стабільність національної економіки, вдалося подолати її гостру боргову залежність, унаслідок чого сталий валютний курс сьогодні підтримується на фоні досить помірного державного зовнішнього боргу.

Виважена валютна політика НБУ стимулювала не лише швидке накопичення міжнародних резервів, але й вирішення стратегічного завдання - збереження внутрішньої і зовнішньої стабільності національної грошової одиниці, що слугувало надійним орієнтиром для вітчизняних підприємців та іноземних інвесторів [20, с. 123-137].

Таким чином, багаторічні зусилля НБУ, спрямовані на розбудову і зміцнення валютного ринку України, дали можливість забезпечити:

* створення відповідної моделі валютного ринку, розвиток його інфраструктури та механізмів проведення торгів і режимів курсоутворення;

* поступовий розвиток валютного ринку - диверсифікацію валютної структури та залучення в обіг усе зростаючих обсягів валютних коштів;

* накопичення та підтримання на необхідному рівні золотовалютних резервів Національного банку України для проведення дієвої девізної політики;

* можливість своєчасного отримання (купівлі) іноземної валюти вітчизняними підприємствами-імпортерами та її продажу експортерами тощо.

3.3 Шляхи подолання валютної кризи України

З початком розгортання світової фінансової кризи Україна була абсолютно не підготовленою до серйозних впливів зовнішніх кризових явищ через паралельне розгортання внутрішніх економічних і політичних кризових явищ.

Крім того, для нейтралізації негативних наслідків світової фінансової кризи Національним банком

Протягом 2011 року ситуація на валютному ринку України визначалася перевищенням попиту на валюту над її пропозицією, що пояснювалося значними виплатами за зовнішнім боргом та погіршенням умов зовнішньої торгівлі. Відбулося суттєве звуження міжбанківського валютного ринку - обсяг операцій з купівлі-продажу валюти зменшився на чверть. При цьому спостерігалося скорочення валютних надходжень на користь резидентів, що спричинило зменшення пропозиції валюти на міжбанківському валютному ринку. Водночас відбулося збільшення переказів іноземної валюти нерезидентам для погашення раніше отриманих від них кредитів. Це збільшило дефіцит іноземної валюти на міжбанківському ринку України, а також посилило вразливість гривні та збільшило амплітуду коливань її обмінного курсу [16, с. 187-192].

На початку 2012 року на валютному ринку України спостерігалося сезонне зниження активності його учасників як за операціями з купівлі, так і з продажу валюти. Порівняно з груднем попереднього року обсяг операцій на міжбанківському валютному ринку України зменшився на 45,7 %, порівняно з січнем 2011 року - на 23,2 %. Водночас унаслідок перевищення платежів за зовнішніми борговими зобов'язаннями над обсягами надходжень іноземної валюти до країни сформувався певний валютний дефіцит, що спричиняв девальваційний тиск на гривню.

Для стабілізації обмінного курсу гривні Національний банк України продовжував регулярне проведення інтервенцій з продажу іноземної валюти.

При цьому було підтримано платежі НАК “Нафтогаз України” за його зовнішніми контрактами, що сприяло своєчасному розрахунку компанії за імпортований газ. Крім цього, тривало проведення валютних аукціонів із продажу іноземної валюти для задоволення потреб клієнтів банків - фізичних осіб.

З початку 2012 року спостерігалася тенденція зростання обсягу чистих надходжень іноземної валюти від нерезидентів, зокрема за експортно-імпортними операціями та зовнішніми запозиченнями. Водночас на міжбанківському ринку України попит на іноземну валюту дещо перевищує її пропозицію. За цих умов Національний банк України продовжує здійснювати інтервенції як з продажу, так і з купівлі іноземної валюти.

Проведені заходи НБУ сприяли стабілізації валютного ринку, що супроводжувалося зниженням спекулятивних операцій з іноземною валютою. Це дозволило НБУ зняти ряд жорстких обмежень за операціями на валютному ринку.

Однак, незважаючи на позитивні зміни на валютному ринку країни, можна виділити основні проблеми, що потребують подальшого вирішення. По-перше, це наявність тенденції до поступової девальвації гривні стосовно іноземних валют, що негативно вплине на економічний розвиток і темпи інфляції у країні у майбутньому. По-друге, значне підвищення у 2011 р. попиту на іноземні валюти у населення внаслідок ослаблення довіри до національної грошової одиниці, що призвело до зростання рівня доларизації у країні. По-треттє, необхідність стимулювання розвитку валютного ринку України з проведенням відповідних заходів і внесенням змін до діючого валютного законодавства. При цьому необхідно враховувати вимогу МВФ щодо здійснення лібералізації валютної політики, що проводиться НБУ, й впровадження плаваючого валютного курсу.

Для зниження валютних ризиків та рівня доларизації у країні є доцільним введення мораторію на видачу кредитів в іноземній валюті населенню, а також підприємств, що не мають постійних надходжень виторгу від реалізації продукції в іноземній валюті.

Позитивний ефект на розвиток міжбанківського валютного ринку матиме й введення плаваючого курсу, оскільки це призведе до зменшення участі Національного банку України на ньому. Однак здійснення переходу на гнучкий режим курсоутворення повинно відбуватися на тлі загального економічного розвитку країни та контролю рівня інфляції [12, с. 165-172].

Розвитку валютного ринку України також сприятиме лібералізація валютного регулювання у сфері експортно-імпортних операцій, а саме: пом'якшення вимог щодо строків надходження виторгу за цими операціями, проведення інших валютних операцій підприємствами, а також зменшення загальної кількості операцій, що підлягають обов'язковому ліцензуванню, й надання їм повідомного характеру.

На цей час Національним банком розроблено комплекс заходів щодо поетапного переходу до гнучкого курсоутворення й поступової лібералізації валютного ринку, що має позитивно вплинути на розвиток валютного ринку. Ці заходи передбачають перехід у три етапи до режиму плаваючого курсу з поступовим розширенням валютного коридору з 5 до 15%, що повинен супроводжуватися зняттями вимог щодо строків надходження виторгу за операціями експортно-імпортних підприємств, лібералізацією операцій портфельного та прямого інвестування за кордон, активізацією короткострокових трансакцій та наданням дозволу на відкриття гривнених рахунків за кордоном [1]. При цьому необхідно проведення внесення відповідних змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, а також до Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Валютний ринок України до початку фінансової світової кризи характеризувався достатньою стабільністю. Наслідками кризи було значне знецінення курсу гривні до іноземних валют, зменшення обсягів операцій як на міжбанківському, так і на готівковому валютних ринках, підвищення волатильності курсів, зростання негативних очікувань у суспільстві. У період кризи валютні інтервенції як основний стабілізувальний захід НБУ досягали до 10 % від міжнародних резервів [4, с. 67-74].

Завдяки проведенню активних інтервенцій та впровадженню заходів щодо посилення валютного регулювання й контролю, Національному банку України вдалося стабілізувати валютний ринок країни. Слід відзначити, що внаслідок падіння довіри до долара значно збільшились операції з іншими валютами, особливо з євро. В цілому у 2011 р. спотерігалася тенденція поступового виходу з рецесії, що відображалось у припиненні значної девальвації національної грошової одиниці, додатньому значенні сальдо валютних інтервенцій та зростанню обсягів операцій на валютному ринку.

До основних проблем, що постали після світової кризи, належать можливість поступової девальвації гривні, що негативно вплине на макроекономічні показники розвитку, зростання рівня доларизації й необхідність подальшого стимулювання ринку. З цієї метою необхідно проводити комплекс заходів, спрямованих на лібералізацію валютного ринку, що супроводжуються поступовим переходом до плаваючого режиму курсоутворення [6, с. 153-155].

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин торгівельні і фінансові операції набули великого значення для розвитку національних економік багатьох країн, які в тій чи іншій мірі залучені до цього процесу. Такий широкий розвиток торгових та фінансових операцій на міжнародному рівні спричинив об'єктивну необхідність розвитку національної валютної системи і валютного ринку.

Україна має платіжний засіб (грошову одиницю) - українську гривню, яка є валютою. В Україні є грошові знаки і чужоземних держав, найпоширенішими з яких є американський долар. Режим функціонування всіх видів валюти в країні є потужним фактором її подальшого соціально-економічного розвитку. Ось чому розглянуті в даній роботі питання валютної системи і валютного ринку є вкрай актуальними.

Національна валютна система України знаходиться у процесі становлення і остаточно ще не сформувалася. Проте її контури і основні тенденції виявилися достатньо безумовно. Національна валютна система України формується з урахуванням структурних принципів світової валютної системи, оскільки країна узяла курс на інтеграцію в світове господарство і вступила в МВФ. Важливим призначенням валютної системи України є розроблення і реалізація державної валютної політики як сукупності організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

Для ведення міжнародної торгівлі в умовах існування різних валют людство створило механізм взаємних розрахунків між громадянами і фірмами різних країн - валютний ринок. Інфраструктура валютного ринку України перебуває в стадії формування й уособлена комерційними банками, що отримали ліцензію на проведення операцій з іноземною валютою. Сучасний вітчизняний валютний ринок формується під впливом валютної політики держави, яка регулює валютні курси та надає можливість учасникам валютних відносин здійснювати валютні операції й отримувати прибутки, а також створює умови для страхування від валютних ризиків.

Для успішного функціонування валютної системи і валютного ринку України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:

прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України до міжнародної спільноти;

відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетам її економічного та соціального розвитку;

спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку.

мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;

дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;

Та першочерговим завданням нашої держави має бути забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Стабільна національна валюта держави - це ознаки її економічної і політичної стабільності, авторитету у світі і благополуччя її громадян. Наша держава вже на початку свого існування зіткнулася з труднощами пов'язаними з утриманням стабільності своєї валюти. Ми пережили гіперінфляцію, великі стрибки цін та обезцінення зароблених грошей. Вивчення та аналіз факторів що впливають на стабільність, вживання необхідних заходів повинне вивести національну економіку з кризи та забезпечити економічне зростання держави

Основним із методів зміцнення української національної валюти повинна стати ефективна урядова антиінфляційна політика, яка повинна виразитись в осмисленому і чітко продуманому державному контролю та регулюванню цін, обмінного курсу та реальної ціни національної валюти.

Розв'язання вказаних завдань реально сприятиме успішному функціонуванню валютної системи і валютного ринку, надійній стабілізації національної валюти України, стане запорукою політичної, економічної і фінансової системи нашої держави.

Досліджуючи світовий валютний ринок, а саме динаміку провідних світових валют, до яких відносять американський долар, євро, британський фунт стерлінгів, швейцарський франк, японську єну, можна зробити наступні висновки. Світова резервна валюта - долар в поточному році поступово втрачає свої позиції, що пояснюється фундаментальними факторами - ліберальна монетарна політика США і втрата довіри з боку інвесторів. Європейська валюта - євро почуває себе достатньо комфортно, і це не дивно на фоні значного укріплення фунту стерлінгів та франка. В цілому, динаміка всіх європейських валют взаємопов'язана. Кардинально протилежна ситуація спостерігається з японською єною. Катастрофа 11 березня залишила свій слід на динаміці курсу японської валюти. Варто зазначити, що кожна з валют має свої характерні ознаки, які формуються під впливом економічних, політичних та інших умов, що склалися в країні на певний момент.

Досліджуючи національний валютний ринок, варто зазначити, що українська гривня вийшла на міжнародний ринок відносно недавно. З огляду на це, Українська держава ще не має достатньо досвіду для здійснення максимально ефективної валютної політики. Але тим не менш, на даний момент курс української гривні стабілізувався. Це відбувається циклічно у першому кварталі кожного року. Хоча цьому є і об'єктивні пояснення: позитивне сальдо платіжного балансу, прискорення темпів промислового зростання, сприятлива кон'юнктура зовнішніх ринків, приплив «інвестиційних грошей» і т.д. Співробітництво України з МВФ має свої позитивні і негативні сторони. Негативом є те, що безкінечні кредити від МВФ колись треба буде віддавати та ще й з відсотками, а позитивом можна вважати те, що МВФ зобов'язує українську владу проводити ряд реформ, зокрема щодо лібералізації валютного ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Morgan Stanley. Щодо перспектив валютного ринку // Фінансовий ринок України. - 2008. - № 12. - С. 28-29.

2. Береславська О. Курсова політика в Україні: тенденції та перспективи / О. Береславська // Вісник НБУ. - 2011. - № 2. - С. 10-15.

3. Боришкевич О. Світовий валютний ринок: стан та динаміка / О. Боришкевич // Вісник НБУ. - 2011. - № 3. - С. 25-29.

4. Бураковський І. В. Глобальна фінансова криза: уроки для світу та України: навчальний посібник / І. В. Бураковський, О. В. Плотніков. - Харків: Фоліо, 2009. - 299 с.

5. Кабанов В.Г. Сучасний стан валютного ринку України та шляхи стабілізації негативних явищ в умовах кризи / В.Г. Кабанов // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2009. - №4. - С. 53-58.

6. Горбач Л. М. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. / Л.М. Горбач - К.: Кондор, 2006. - 435 с.

7. Денисенко М. П. Грошово-кредитна діяльність банків: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. / М.П. Денисенко -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2006. - 338 с.

8. Еш С. М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. / С.М. Еш - К.: Центр учбової літератури, 2009. - С. 217-240

9. Журавка, Ф. О. Методологічні підходи до визначення поняття «валютний ринок» / Ф. О. Журавка // Вісник науковця. - 2009 р.: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (2 квітня 2009 р.) - Миколаїв : НУК, 2009. - С. 40-42.

10. Журба В. Мировые рынки: тенденции и проблемы / В.Журба // Валютный рынок. - 2010. - N 18. - C. 21-27.

11. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник / Б.С. Івасів - Тернопіль: Карт-бланш, 2005. - 342 с.

12. Коваленко М. А. Операції сучасного комерційного банку: Навч. посіб. / М.А. Коваленко - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. - 467 с.

13. Козюк В. Валютні резерви в умовах глобальної фінансової кризи та у посткризовій перспективі / В. Козюк // Вісник НБУ. - 2010. - № 10. - С. 59-65.

14. Кудряшов В. П.Фінанси: Навчальний посібник. / В.П. Кудряшов - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. - 356 с.

15. Лобанов А. Анализ систем регулирования валютного курса / А.Лобанов // Банковский вестник. - 2011. - №6. - С. 10-19

16. Михайловська І.М. Гроші та кредит: Навчальний посібник / І.М. Михайловський, К.Л. Ларіонова - Львів: Новий Світ. - 2007. - 432 с.

17. Міщенко В. І. Гнучкий режим курсоутворення: етапи запровадження та можливі наслідки для економічного розвитку України: науково-аналітичні матеріали / Міщенко В. І., Нідзельська І. А., Кулінець А. П., Шульга С. О. - К.: НБУ ЦНД, 2010. - Вип. 15. - 124 с.

18. Фаненко М.А. Мировой рынок производных финансовых инструментов: перспективы развития / М.А.Фаненко // Вестник Московского университета. - Сер. 6. - Экономика. - 2010. - № 2. - С. 45-58.

19. Шаповалов Анатолій. Стратегічні напрямки курсової політики України в умовах сталого економічного розвитку / Анатолій Шаповалов // Дзеркало тижня. - 2005. - №43 (571). - С. 164-172.

20. Шелудько В. М.Фінансовий ринок: Підручник./ В.М. Шелудько - К.: Знання, 2006. - 535 с.

21. Шелутько В.М. Фінансовий ринок / В.М. Шелутько - К.: Знання-Прес, 2006. - 534 с.

22. Щербакова О. Валютна політика Національного банку України / О.Щарбакова // Вісник НБУ. - 2007. - №6. - С.6-9.

23. Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zn.ua/

24. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/

25. Сайт Міністерства фінансів України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minfin.com.ua

26. Сайт Національного банку України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bank.gov.ua

Размещено на Allbest.ru

...