Фінансовий менеджмент ЗЕД підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Фінансовий менеджмент ЗЕД підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЗЕД ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність фінансового менеджменту ЗЕД підприємства

1.2 Організаційно - функціональна структура ЗЕД підприємства

1.3 Cутність ефективності зовнішньоекономічних операцій

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ «ТАЛАНПРОМ»

2.1 Аналіз основних показників діяльності підприємства «ТаланПром»

2.2 Аналіз ефективності ЗЕД ЗАТ «ТаланПром»

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ЗЕД

ВИСНОВОК

Використана література

ВСТУП

Зовнішньоекономічна діяльність - це сукупність напрямів, форм і методів торговельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни з зарубіжними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці. Торговельно-економічні відносини охоплюють торгівлю і послуги.

Згідно із Законом України «Про підприємства в Україні» підприємства мають право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права щодо будь-яких її видів незалежно від форми власності та інших ознак після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Однак вихід підприємств України на світовий ринок ускладнений внаслідок дії деяких чинників, які гальмують укладення угод. До таких чинників належать:

1) недостатня стабільність банківсько-фінансової системи;

2) затримка виплати платежів за інвестованим іноземним капіталом;

3) складність функціонування спільних підприємств;

4) відсутність чіткого правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

5) зниження ролі спеціалізованих органів зовнішньої торгівлі і нестача кваліфікованих кадрів.

Тому таким важливим і актуальним є вивчення і дослідження питань ефективної організації діяльності підприємства в зовнішньоекономічній сфері.

Об'єктом дослідження є ВАТ „ТаланПром ”.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЗЕД ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність фінансового менеджменту ЗЕД підприємства

Одним із головних суб'єктів ЗЕД є підприємство. Підприємство - це самостійний суб'єкт господарської діяльності, який виготовляє продукцію або надає послуги з метою задоволення потреб суспільства та одержання прибутку.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства базується на можливості отримання економічних вигод виходячи з переваг міжнародного поділу праці, міжнародних ділових відносин. Це пов'язано з тим, що виробництво певного товару, його збут або надання певного виду послуг в іншій країні має більше переваг ніж така діяльність всередині країни. Таким чином, ЗЕД здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є найвигіднішими.

Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності є сукупністю визначених інструментів, що компанії використовують у своїй фінансовій діяльності на міжнародних ринках. Серед цих інструментів - фінансове планування фінансових потоків, купівля і продаж валют для обслуговування різноманітних операцій, купівля і продаж акцій та інших цінних паперів на міжнародних фінансових ринках, оперування власними цінними паперами на закордонних ринках, управління валютними ризиками та ін[4,ст.323-326].

Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності формується на стику двох секторів міжнародного бізнесу. З одного боку, його основою виступає система управління транснаціональними компаніями (менеджмент зовнішньоекономічної діяльності), оскільки фінанси ТНК є лише частиною всієї компанії, куди входять операційна діяльність, маркетинг, дослідження і розробка, персонал. Тому управління фінансовими потоками міжнародної компанії випливає із загально-корпоративного планування, організаційної структури, керівництва та ін.

З іншого боку, фінансові ресурси ТНК та її грошові потоки є складовою міжнародних фінансових ринків. У зв'язку з цим управління грошовими потоками ТНК залежить від загальної системи міжнародних фінансів, ланками якого є не тільки інші ТНК, але й держави, фізичні особи, міжнародні організації, валюти різноманітних країн. Отже, управління фінансовими потоками ТНК залежить від міжнародних фінансів.

До факторів зовнішнього середовища, що впливають на розвиток ЗЕД українських підприємств, можна віднести такі [5,ст.33-36].

· зміна впливу факторів часу та простору. ЗЕД, як правило, пов'язана із подоланням великих відстань. Високі темпи технічного прогресу в галузі комунікацій та транспорту дають можливість значною мірою економити час і кошти, які витрачають на передавання інформації, транспортування товарів, переміщення людей.

· розвиток інституційних механізмів: удосконалюється діяльність суспільних інститутів, інфраструктура бізнесу. Це стосується, насамперед, ліквідації торговельних бар'єрів, створення нових та розвиток існуючих економічних інтеграційних угруповань;

· зміна конкуренції в світовому господарстві. У зв'язку із зростанням конкуренції на світовому ринку, розвитком системи комунікацій, інформації, транспорту, лібералізацією торгівлі підприємства відчувають все більший вплив міжнародних ринків. На світових ринках

· недостатні ресурсні можливості більшості українських підприємств для широкої діяльності на зовнішніх ринках;

· недостатні знання світової практики та відносне відставання у ефективному використанні ринкових механізмів у ЗЕД;

· В той же час існує низка обставин, які негативно впливають на характер та ефективність функціонування підприємства. До них слід віднести такі:

· підприємство ще дуже обмежене у своїх ринкових можливостях як всередині країни, так і за кордоном;

· державна підтримка підприємства деякою мірою має декларативний характер;

· різні елементи ринкової економіки України розвиваються та формуються різними темпами та неадекватно світовим процесам;

· нормативно-правове регулювання діяльності підприємства, як правило, розвивається випереджаючими темпами порівняно з іншими елементами ринкової інфраструктури;

У сучасному економічному світі жодна компанія, жодний інвестор не може собі дозволити ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. На конкурентне положення окремих суб'єктів бізнесу, незалежно від того, чи займаються вони міжнародною діяльністю чи ні, можуть вплинути і зміни обмінних курсів, і різноманітні темпи інфляції, і різниця в процентних ставках.

Для компаній, що працюють на міжнародному ринку, прийняття відповідних рішень у цій сфері утруднюється ще й національними відмінностями в банківських правилах і торгових нормативних актах, засобах регулювання ринку і ступенем політичної стабільності в країні їхньої діяльності.

У наші дні інвестори, якщо вони прагнуть збільшити прибутки від своїх вкладень і зменшити ризики, теж повинні уявляти, як впливає значення обмінних валютних курсів на їхні інвестиції. Тому вивчення законів міжнародних фінансів є необхідною складовою навчання в сучасному бізнесі[6,ст.23-26].

У такому випадку менеджеру, безумовно, будуть потрібні глибокі знання у сфері міжнародних фінансів.

По-перше, йому необхідно з'ясувати, які чинники, що належать до можливого інвестування, впливають на політичні і кредитні ризики. Які податкові закони в Україні? Як вони можуть змінитися за інвестиційний період? Обрання нового парламенту в Україні нерідко призводить до істотних корекцій валютного й інвестиційного законодавства. Яка можливість виникнення хаосу, введення військового стану і прояву рис, характерних для нестабільної ситуації в країні, куди планується інвестування? Чи існують обмеження на експорт та імпорт, наскільки імовірно, що існуючий сьогодні стан не зміниться в майбутньому?

По-друге, нашому гіпотетичному менеджеру необхідно проаналізувати потенційний валютний ризик, що можливий для компанії за цих умов. Який обмінний курс конвертації гривні в долари? Які обмінні курси між українською валютою і валютами інших європейських країн, куди завод зможе експортувати свою продукцію? Які прогнози стосовно ставок валютних курсів у майбутньому? Які фінансові інструменти і прийоми доступні для хеджування зазначених валютних ризиків?

По-третє, менеджеру потрібно вивчити процентні ставки і темпи інфляції у всіх країнах, що мають відношення до даного проекту. В яких країнах варто отримувати фінансування? Скільки коштів одержати за рахунок позик, а скільки - за рахунок акціонерного капіталу? Який термін повернення позичкових коштів найбільш прийнятний? Чи необхідно компанії одержувати позику в євровалюті? На яку величину зростуть операційні витрати? Чи збільшаться ціни конкурентів тією ж мірою і як швидко? [7,ст.55-59].

Вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що цілі фінансового менеджменту у сфері ЗЕД залишаються старими: ми хочемо, щоб наші активи коштували більше, ніж ми за них заплатили, і щоб при цьому ми сплачували за них за допомогою випуску зобов'язань менше, ніж вони коштують насправді. Застосування таких критеріїв до міжнародного бізнесу пов'язане з низкою додаткових проблем.

1.2 Організаційно - функціональна структура ЗЕД підприємства

Зовнішньоторговельна модель включає комплекс експортних та імпортних операцій, які пов'язані з торгівлею товарами, послугами, операцій продукцією інтелектуальної праці. Експортні операції - це діяльність, яка пов'язана з продажем і вивезенням за кордон товарів для передачі їх у власність іноземного контрагента.

При здійсненні реекспортних операцій товари, що походять з інших країн, не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію країни, вивозяться з цієї території в режимі експорту.

До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Імпортні операції - це діяльність, що пов'язана із закупівлею і ввезенням іноземних товарів для наступної реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни.

При здійсненні реімпортних операцій товари з країни їх походження та вивезені за межі її митної території, згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений строк ввозяться на митну територію цієї країни для вільного обігу. [8,ст.88-98].

У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також відсотки з цих сум.

Таким чином, експортно-імпортні операції вважаються здійсненими, якщо товар пропущено через державний кордон країни контрагента, для чого необхідне виконання визначених митних формальностей і процедур.

Правовою формою проведення зовнішніх торговельних операцій є міжнародна торгова угода, під якою розуміється договір між двома чи декількома контрагентами, що знаходяться в різних країнах, щодо постачання визначеної кількості та якості товарних одиниць, надання послуг, обміну науково-технічними знаннями, оренди.

Договір вважається міжнародним тільки за умови, що його сторони знаходяться в різних країнах. Якщо договір укладений між сторонами різної національної приналежності, фірми яких розташовані на території однієї країни, то в цьому випадку договір не вважається міжнародним. Якщо ж договір укладений між сторонами однієї національної приналежності, підприємства яких знаходяться на території різних країн, то договір буде вважатися міжнародним.

Міжнародна торговельна угода залежно від об'єкту купівлі-продажу оформляється у вигляді договору купівлі продажу товарів у матеріально-речовій формі, договору закупівлі-продажу послуг, договору закупівлі-продажу результатів творчої діяльності.

Головною особливістю зовнішньоторговельної моделі є наявність двох сторін міжнародної угоди: покупця та продавця, тобто одна із сторін виробляє продукцію або здійснює послуги, а друга є їх споживачем. У процесі торговельної операції здійснюється перехід власності від однієї сторони до другої.

Зовнішньоторговельна модель передбачає як самостійну діяльність підприємця на зовнішньому ринку, так і використання послуг спеціалізованих фірм, у тому числі посередників. Торгівля товарами залежно від характеру здійснення зовнішньоторговельних операцій поділяється на традиційну та зустрічну торгівлю сировиною та промисловими товарами означає експорт та імпорт товарів, які не зумовлені коопераційними зв'язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарами, і регулюється Конвенцією ООН щодо Договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.). [9,ст.93-96].

До сировинних товарів відносяться: мінеральна сировина та продукти її збагачення і переробки (чорні і кольорові метали), сільськогосподарська сировина рослинного і тваринного походження й продукти їх первинної переробки, а також продовольчі товари.

Торгівля сировинними товарами характеризується рядом особливостей [74, с.76-77]: попит та пропозиція на сировинні товари залежать від кліматичних умов, природних запасів, політико-еко-номічних криз, особливо в найважливіших сировинних регіонах. Тому в цілому міжнародна торгівля сировинними товарами характеризується нестабільністю ринку; спостерігається довгострокове перевищення пропозиції сировинних товарів над попитом. Це призводить у ряді випадків до сировинної кризи в країнах, що розвиваються, з вузькою сировинною спеціалізацією, оскільки експорт сировинних ресурсів забезпечує їм 50-100% експортних доходів; партнери прагнуть установити досить тривалі відносини на основі довгострокових міжнародних контрактів, в яких експортеру забезпечується стабільний збут, а імпортеру - гарантоване регулярне постачання. На довгострокові контракти припадає близько 30% світового сировинного експорту, при цьому на природний газ - 100%, мідні, олов'яні, свинцево-цинкові концентрати - 90, кам'яне вугілля - 5, залізну руду - 60, марганцеву руду - 30%; купівля-продаж сировинних товарів тісно пов'язана з постачанням інших видів товарів, є частиною комерційних операцій, складних видів зовнішньоекономічного співробітництва (техніко-економічного, науково-технічного), великомасштабних угод на компенсаційній основі; знижуються темпи зростання експорту сировинних товарів при абсолютному збільшенні розмірів торгівлі даної товарної групи; темпи зростання торгівлі паливом і сировиною мінерального походження випереджають темпи зростання торгівлі продовольством і сільськогосподарською сировиною;зростає торгівля напівфабрикатами, виготовленими на основі мінеральної і рослинної сировини, а також сировиною глибокого оброблення перероблення і спеціально підготовленими матеріалами підвищеної якості; підвищуються вимоги імпортерів до екологічної безпеки товарів, що поставляються; високий ступінь монополізації. Найбільші торговельні і промислові компанії прагнуть встановлювати монопольно-високі ціни на сировинних ринках. При цьому внутрішньокорпораційні постачання сировини ведуться за зниженими трансфертними цінами; зростає державне втручання у визначення обсягів, напрямків, форм і методів торгівлі сировинними і продовольчими товарами. [10,ст.26-28].

Торгівля промисловими товарами включає торгівлю:

а)товарами широкого вжитку. Наприклад, одяг, взуття, миючі засоби, меблі, побутова техніка, товари для особистої гігієни, парфуми і косметика, аксесуари, ювелірні прикраси,хутряні вироби, автомобілі;

б)машинно-технічною продукцією, у тому числі: готовою продукцією. Це - постачання машин і устаткування в готовому до експлуатації вигляді. Наприклад, транспортні засоби, продукція верстатобудування, технічні товари культурно-побутового призначення; тпродукцією в розібраному вигляді. Наприклад, ця форма торгівлі особливо розвинута в автомобільній промисловості (частка автомобілів у розібраному вигляді і комплектуючих виробів на даному ринку становить 40-50%), у виробництві тракторів, мотоциклів, електропобутових приладів, радіо- та електронної апаратури, сільськогосподарських машин;комплектним устаткуванням. Під комплектними об'єктами розуміють промислові чи інші підприємства в цілому, окремі цехи, установки, агрегати, що утворюють готовий технологічний комплекс чи його самостійну частину. При цьому комплектним устаткуванням вважається набір органічно пов'язаних єдиним технологічним процесом машин і устаткування, що забезпечують випуск готової продукції чи завершують технологічну стадію. В обсяг постачання в контрактах. На комплектне устаткування входять: проектна, технологічна документація (інженерно-консультаційні послуги); устаткування визначеної продуктивності із зазначенням витрат сировини, палива і виходу готової продукції, технічні послуги (монтаж, налагодження, пуск устаткування в експлуатацію, навчання фахівців); Вітчизняні підприємці, які здійснюють зовнішню торгівлю промисловими товарами, повинні враховувати такі її особливості, які зумовлені новими вимогами ринку [4, с. 62-64]: зниження життєвого циклу більшості видів товарів; зростання виробництва високотехнологічних виробів, що забезпечує неухильну диференціацію напівпродукції і кінцевої продукції; спостерігається процес постійної диверсифікованості виробництва на якомога дрібніші галузі і підгалузі, відгалужування яких автоматично породжують потребу в обміні продукцією таких виробництв, що дедалі більш вузько спеціалізується. Відбувається постійне відновлення номенклатури й асортименту продукції; міжнародна торгівля готовими виробами однієї й тієї самої товарної номенклатури, торгівля продукцією в розібраному вигляді (вузлами, деталями, компонентами готових виробів) породжує новий тип міжнародного обміну - внутрішньогалузеву торгівлю, що витісняє традиційну міжгалузеву. Внутрішньогалузевий обмін багаторазово збільшує товаропотоки між країнами.

Сутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні операції доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (закупівлі) погоджених товарів і послуг. Міжнародна зустрічна торгівля є якісно новою формою організації комерційних операцій, розвиток якої відзначається швидкими темпами. Вона сприяє встановленню ефективного, довгострокового, взаємовигідного співробітництва учасників безпосередньо в сфері виробництва. У міжнародному товарообігу її частка становить близько 50% [7, с.148-153].

Зустрічна торгівля характеризується такими рисами: є важливим інструментом регулювання міжнародного товарообміну, оскільки укладання міжурядових угод про товарообмінні операції, а також угод про економічне і виробниче співробітництво на компенсаційній основі дає можливість на кілька років уперед визначити види й обсяги товарів взаємного постачання, їх загальну вартість і порядок розрахунків, характер і вартість супутніх чи окремо наданих технічних послуг і науково-технічних знань; гнучкість, що дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що змінюються, на світових товарних ринках; дає можливість країнам цілеспрямовано диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки збуту, на важкодоступні ринки розвинутих країн, обгороджені тарифними і нетарифними бар'єрами; створює умови для економії валюти, прискорення процесу міжнародного товарообміну; пов'язування експорту із зустрічними закупівлями товарів імпортуючої фірми чи країни-імпортера, і навпаки.

Видами міжнародної зустрічної торгівлі є: бартерні операції;зустрічні закупівлі; викуп техніки, що була у вживанні;операції з давальницькою сировиною;прості компенсаційні операції;складні компенсаційні угоди.

Бартерна (товарообмінна) угода - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена в натуральній формі, між контрагентами, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи безготівковій формах.

Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що даний безвалютний товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей обмінюваних товарів за світовими цінами. Бартерний контракт за своєю структурою являє собою ніби здвоєний контракт купівлі-продажу. Кожна зі сторін є і продавцем і покупцем. Загальна сума бартерного контракту визначається сторонами в єдиній валюті після внесення виправлень, зведених з урахуванням базисних умов поставок. Кількісні обсяги постачань товарів з кожної сторони коригуються так, щоб загальна вартість постачань з кожної сторони була однаковою. Митні збори, мита, податки кожна сторона контракту сплачує у своїй країні самостійно без взаєморозрахунків.

Бартерні контракти часто виступають як разові спробні постачання на ринок з метою визначення попиту, каналів збуту, а також при нестачі валютних коштів. [13,ст. 3-26].

Зустрічні закупівлі. Ця форма зустрічної торгівлі дозволяє партнерам гнучко виконувати свої зобов'язання з урахуванням повної чи часткової оплати товарів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.

Залежно від обсягу зобов'язань розрізняють три варіанти зустрічних закупівель.

Перший варіант. Він допускає, що зобов'язання зустрічної закупівлі містить контракт купівлі-продажу, в якому передбачається, що імпортер сплачує повну вартість товарів згідно з документами, що підтверджують поставку, а експортер приймає на себе зобов'язання купити не пізніше від установленого терміну зустрічні товари на всю суму експортного контракту. Імпортер визначає перелік товарів зустрічного постачання, їх основні характеристики, ціни і вимагає від експортера представлення в комплекті платіжних документів і банківської гарантії належного виконання зобов'язань щодо зустрічних поставок, тобто фінансового забезпечення угоди.

Сторонами укладаються основний і додатковий контракти, в яких вони обмінюються ролями продавця і покупця.

Другий варіант. Підписується основний контракт, згідно з яким імпортер оплачує одну частину суми коштами, а іншу - зустрічними поставками товару. На суму зустрічних поставок укладається додатковий контракт, що відображає основні зобов'язання імпортера по постачанню зустрічних товарів погодженої номенклатури, певної якості і рівня цін. У випадку невиконання зустрічних зобов'язань за додатковим контрактом імпортер основного контракту зобов'язаний оплатити експортеру всю суму, що залишилася, грошима.

Третій варіант. Укладається основний контракт, згідно з яким близько половини вартості поставленого товару імпортер оплачує коштами, а частину, що залишилася, - зустрічними поставками товарів. Але в цьому випадку він здійснює зустрічні поставки авансом, тобто до основної поставки. Такі зустрічні закупівлі називаються авансовими, чи попередніми. Контракти на основну поставку і на авансову поставку пов'язані між собою таким чином, що закінчення виконання зобов'язань по зустрічному авансовому постачанню товарів є початком виконання зобов'язань за основною поставкою.

Для захисту своїх інтересів експортер в основний контракт включає обов'язки імпортера надати фінансові гарантії виконання зустрічних поставок.

Імпортер захищає свої інтереси тим, що авансові поставки товарів за додатковим контрактом здійснюються тільки за наявності банківської гарантії належного виконання зобов'язань на всю суму авансових поставок. [9,ст.99-123].

Викуп техніки, що була у використанні, при збуті більш нових моделей і модифікацій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість продати більш сучасну і дорогу продукцію, а імпортер - можливість звільнитися від морально застарілої техніки, а також продати її за залишковою вартістю, тобто врахувати її у вартості нової придбаної техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж за нову і становить залежно від її стану, моделі, року виготовлення й інших умов приблизно 10-20% вартості нової.

Операції з давальницькою сировиною. Давальницька операція - це постачання однією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей для їх наступного перероблення, складання в країні торговельного партнера і зворотнє постачання готових виробів у країну першого експорту.

Економічний зміст таких операцій полягає в тому, що власник сировини, не маючи потужностей для її перероблення, передає її переробному підприємству, що знаходиться в іншій країні, в обсязі, необхідному для забезпечення виробництва заданої кількості готової продукції, покриття витрат, пов'язаних з переробленням, а також для забезпечення визначеної норми прибутку переробному підприємству.

Виплата штрафних санкцій і відшкодування збитків передбачаються в основному в товарній, а не грошовій формі. [13,ст.34-38].

Прості компенсаційні угоди. За цієї форми зустрічної торгівлі експортер поставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію, погашає, компенсує його вартість і вартість кредиту постачанням продукції, виготовлеі^⁰¹ на Цьому устаткуванні, поступово, як з розстрочкою платежу.

Метою даних операцій є: створення нових виробництв, нової продукції, насичення сучасним устаткування і технологією енергоємних галузей промисловості, що потребують реконструкції.

Складні компенсаційні угоди. Це довгострокові (на 5-10 років) компенсаційні операції великомасштабного характеру (100 млн дол. і більше). Особливістю таких угод є те, що експортер не зацікавлений сам використовувати компенсуючу продукцію у таких великих обсягах. Найчастіше він відмовляється від неї на користь третьої сторони, яка в міру реалізації продукції компенсує експортерові вартість устаткування і кредит.

Таким чином, складна компенсаційна угода має тристоронній характер.

Для виконання таких угод укладають контракти на постачання конкретного устаткування і на постачання компенсуючої продукції, третій стороні, яка володіє ринком збуту, а між експортером устаткування і третьою стороною укладається договір про умови погашення суми устаткування і вартості кредиту в міру реалізації компенсуючої продукції.

При підготовці і реалізації складної компенсаційної угоди зазвичай звертаються до міжнародної практики вибору партнерів на умовах відкритих міжнародних торгів, організації тендерних комітетів.

Наступною складовою зовнішньоторговельної діяльності є торгівля послугами. Послуга - це виконання згідно з договором однією стороною (виконавцем) за завданням другої сторони (замовника) певних дій або здійснення певної діяльності, що споживаються у процесі їх реалізації. Послуги у ЗЕД - це економічні відносини між двома сторонами - резидентами та нерезидентами. Послуги і торгівля ними якісно відрізняються від товарів і торгівлі товарами. Головними характеристиками послуг є те, що їх не можна на відміну від товарів, побачити і відчути на дотик; вони не піддаються збереженню; торгівля послугами пов'язана з їх виробництвом; експорт послуг означає надання послуги іноземцю, тобто нерезиденту, навіть якщо він знаходиться на митній території країни. Однак вищенаведений опис характеристик "має обмеження. Деякі послуги можна побачити (наприклад, звіт консультанта на дискеті), деякі з них зберігаються (наприклад, система телефонного автовідповідача). [5,ст.35-39].

Різниця між товарами і послугами полягає також у тому, як, яким чином уряд надає захист власному виробникові. Якщо виробничі галузі промисловості відгороджуються через встановлення тарифів, кількісних обмежень тощо, то сфера послуг відгороджується головним чином національними нормативами і правилами відносно прямих іноземних інвестицій і участі іноземних постачальників послуг у діяльності національних підприємств.

Різні характеристики послуг впливають на спосіб, яким здійснюються міжнародні операції. Якщо міжнародні операції з товарами передбачають їх фізичне переміщення з однієї країни до іншої, то тільки деякі види операцій з послугами передбачають рух через кордони. Однак для більшості операцій у сфері послуг час і місце споживання не можна відокремити, тому постачальника послуг слід наблизити до споживача. [5,ст.17-26].

Послуги на міжнародному рівні надаються із застосуванням чотирьох способів, зокрема:

транскордонне постачання, тобто надання послуг через кордон. Постачальник і споживач послуги не переміщаються через кордон, його перетинає тільки послуга. Прикладами транскордонних операцій можуть бути послуги, що передаються через засоби телекомунікації (консультації по телефону або по факсу, постачання послуг поштою, переказ грошей через банки), послуги, вкладені в товари (технічний звіт консультанта, програмне забезпечення на дискеті), транспортні послуги;

споживання за кордоном, тобто переміщення споживачів до країни експорту. Постачальник не переміщується (туризм, освіта, медичні послуги в лікарні іншої країни, послуги з ремонту суден, якщо судно однієї країни відправляється до іншої для ремонту);

комерційна присутність, тобто створення комерційної присутності в країні, у якій повинні надаватися послуги (відкриття філії чи дочірньої компанії). Постачальник послуг переміщується, а споживач не переміщується (наприклад, прямі іноземні інвестиції, тимчасова трудова міграція, банківська послуга, що надається через філію чи відділення іноземного банку);

присутність фізичних осіб, тобто тимчасовий переїзд фізичних осіб до іншої країни заради надання там послуг (наприклад, гастролі театрів, артистів, лекції професорів університетів, послуги архітекторів, юристів, подорожування іноземного консультанта до країни для надання консультаційних послуг) [68, с.100-101].

1.3 Cутність ефективності зовнішньоекономічних операцій

Головною умовою проведення зовнішньоекономічної операції є її ефективність.

Підприємства нерідко зазнають значних збитків унаслідок недостатнього техніко-економічного обґрунтування ефективності зовнішньоекономічної операції, відсутності в ньому оцінок вибору валюти ціни, валюти платежу та інших валютно-фінансових умов угоди.

Розрахунок економічної ефективності проводиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Під результатами розуміють грошове, вартісне оцінювання отриманого прибутку для підприємства: грошові надходження за відправлену продукцію, виконані роботи та послуги, вартість отриманого товару, робіт, послуг та ін. Під витратами розуміють грошове вартісне оцінювання виробничих ресурсів, які залучилися у господарський обіг: вартість сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів, послуг сторонніх організацій, обов'язкові відрахування в різноманітні державні фонди та інші витрати, без яких торгова угода не може бути здійснена. Економічні результати та витрати ресурсів мають кількісний вимір. А тому й економічна ефективність може вимірюватися кількістю, тобто мати критерій ефективності.

Критерій - це головна ознака, що відрізняє його від інших класифікаційних одиниць.

Критерій економічної ефективності неоднаковий для різних рівнів зовнішньоекономічної діяльності. Кожному рівню оцінювання відповідає свій вид економічних інтересів і свій критерій ефективності.

Так, на макроекономічному (народногосподарському) рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміють ступінь економії національної праці, що досягається країною її участю в міжнародному поділі праці та зовнішньоторговельному обміні.

У цьому випадку критерієм економічної ефективності є економія національної праці як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних і соціальних макропоказників.

На рівні підприємства під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності є прибуток як основна міра ефективності. [6,ст.123-126].

Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій зумовлює ступінь зацікавленості підприємства у виході на світовий ринок, дає змогу обґрунтувати окремі пропозиції щодо закупівлі та продажу певних товарів. Одержані дані можуть бути використані при розробці планів експорту та імпорту підприємства, при оцінюванні структури та напрямів зовнішньоторговельного обігу.

Система аналітичних показників ЗЕД

Усю систему показників зовнішньоекономічної діяльності підприємства, організації, фірми можна поділити на чотири:

1 група. Абсолютні показники:

обсяг експорту; обсяг імпорту; обсяг накладних витрат на експорт/імпорт;середній залишок коштів;кількість отриманих рекламацій;сума рекламацій;кількість задоволених рекламацій;обсяг використання торговельної марки фірми;обсяг експорту нових товарів.

2 група. Відносні показники:

а)індекси динаміки:індекс вартості;індекс фізичного обсягу;індекс ціни; індекс кількості (наприклад, динаміка частки світового, європейського ринків, частка нових товарів в експорті, які з'явилися на ринках за останні 5 років, частка зниження витрат, яка одержана за рахунок використання нових технологій тощо);

б)коефіцієнти виконання зобов'язань з експорту та імпортту:за вартістю;за фактичним обсягом;за ціною;

в)середня тривалість обороту експортної (імпортної) операції;

г)коефіцієнт віддачі коштів від експортних/імпортних операцій.

3група. Показники структури: товарна структура експорту або імпорту; географічна структура експорту або імпорту; структура накладних витрат на експорт або імпорт.

4група. Показники ефективності (ефекту): валютна ефективність експорту/імпорту; ефективність експорту /імпорту; рентабельність експорту/імпорту; економічний ефект експорту /імпорту; інтегральний економічний ефект від експортно-імпортної діяльності; ефективність реалізації експортної продукції на внутрішньому ринку; ефективність придбання і використання імпортного обладнання;ефективність придбання та продажу ліцензій.

Розрахунок показників економічної ефекності здійснюється за такими принципами: найповніший облік усіх складових вит рат і результатів. Неповний облік витрат та отриманих результатів може спотворити висновки про оцінку ефективності того чи іншго рішення; необхідність порівняння з базовим варіантом. За базовий варіант може бути прийнятий стан справ до прийняття рішення. Неправильний вибір бази порівняння може призвести до спотворення оцінок; приведення витрат і результатів до однієї бази зіставлення; приведення різних за часом витрат і результатів до одного моменту часу; наявність достовірності інформації, системи збору та аналізу інформації Конкретний розрахунок показників ефективності залежатиме значною мірою від виду зовнішньоекономічної операції, її мети, умов та інших особливостей і конкретної угоди. [6,ст. 23-32].

Оцінювання виконання зобов'язань з експортних та імпортних операцій

Для визначення ефективних напрямів діяльності підприємства у сфері зовнішньоекономічної діяльності потрібен ретельний аналіз її стану.

Проведення аналізу експортних та імпортних операцій включає:

визначення виконання зобов'язань за вартістю, фізичним обсягом та ціною експортованих (імпортованих) товарів; визначення виконання зобов'язань за термінами їх поставок та якістю; установлення факторів і величин їх впливу на економічні показники; з'ясування причин недовиконання зобов'язань за тими чи іншими позиціями.

Процес проведення аналізу має чотири етапи. На першому етапі аналізується виконання зобов'язань за товарами та товарними групами, на другому - виконання зобов'язань за країнами експорту (імпорту), на третьому - виконання зобов'язань за країнами ближнього зарубіжжя, на четвертому - узагальнюються результати аналізу.

У ході аналізу виконання зобов'язань за торговими угодами з'ясовується: кількість та загальна сума укладених угод; кількість та сума виконаних торгових год; кількість, види та сума прострочених контрактів; причини неповної реалізації угод і порушень термінів поставок товарів.

Для аналізу ЗЕД підприємства використовують систему аналітичних показників. Для повнішої характеристики роботи підприємства на зовнішньому ринку можна розрахувати такі показники [7, с 43-45]:

а)частка сум контрактів, прострочених у звітному періоді (І):

- сума контрактів, прострочених протягом року; - сума контрактів, що підлягають виконанню у звітному періоді;

б)коефіцієнт виконання зобов'язань за вартістю (К_взв). Він розраховується і для окремих товарів, і для їх сукупності:

К_{в.з.в. =}

де Ц_ф та - фактичні ціни і кількість і-того товару; та - планові ціни і кількість і-того товару; п - кількість товарів;

в)коефіцієнт виконання зобов'язань по експорту товарів
за ціною (К_взц):

К_в.з.ц=

де Оф х Цф - фактична вартість експорту ї-того товару; Ч - вартість експорту г-того товару у звітному періоді перерахована за плановими цінами; п - кількість товарів

Для визначення ефективності ЗЕД підприємства важливо знати валютну ефективність експорту та імпорту.

Показник валютної ефективності будь-якої зовнішньоекономічної операції насамперед характеризує купівельну силу валюти, її курс [7, с 82-83].

Валютна ефективність експорту (Ев.е) розраховується за формулою

E_в.е.=

де Ц_ве - валютна ціна і-того експортного товару (послуги), вал.од/од;

Q_e - обсяг експорту i-того товару (послуги), натур.од.;

В_e - витрати на виробництво та реалізацію одиниці i-того товару (послуги), грн/од.,

m - кількість назв експортних товарів (послуг)

Валютна ефективність імпорту (Е_ві) розраховується за формулою

E_в.і.=

де Ц_рв - ціна i-того товару (послуги) на внутрішньому ринку, грн/од.;

Q_i - обсяг імпорту у-того товару, натур.од.;

Ц_i- - валютна ціна (ціна придбання) одиниці i-того товару (послуг), вал.од./од.;

п - кількість назв імпортованих товарів (послуг). Для оцінювання вигідності експортної (імпортної) операції необхідно порівняти дані показники (коефіцієнти) з певною базою, оскільки самі по собі вони про це не свідчать. Базою порівняння, як правило, є валютний курс. Якщо коефіцієнт валютної ефективності перевищує значення курсу валюти, то зовнішньоторговельна діяльність вважається ефективною. При цьому базою порівняння для валютної ефективності експорту слід використовувати обернений курс обміну (непряме котирування), а для валютної ефективності імпорту - звичайний обмінний курс (пряме котирування).

Для загальної характеристики експортної діяльності підприємства використовують такі показники: ефективність експорту, рентабельність експорту, економічний ефект експорту.

Ефективність експорту підприємства (Е_ефе) розраховується за формулою

E_еф.е=

де ЧВ - чистий виторг в іноземній валюті за реалізований товар, переведений у гривні за офіційним курсом на день надходження валютної виручки;

ЧВ = (ВВхК_р)-Д_в-МП,

де ВВ - валютний виторг за експортований товар;

К_р діючий ринковий курс іноземної валюти до гривні;

Д_в - додаткові витрати всередині країни, пов'язані з експортом товару (можливі витрати на оплату ліцензії, комісійні посереднику, транспортні, складські та інші витрати);

МП - митні платежі; ОП - обсяг продажу за експортом, грн. ^Показник ефективності експорту свідчить, наскільки ефективно підприємство проводить свою ЗЕД, а також частку виторгу в загальному обсязі експорту підприємства. Якщо цей показник більший за одиницю, тоді реалізація товарів на зовнішньому ринку буде вигідніша, ніж в середині країни.

Рентабельність експорту (Р_е) розраховується за формулою:

Ре=

де ПВ - повні витрати підприємства на експорт продукції, грн.

Цей показник демонструє суму інвалютного доходу від реалізації експортних товарів, що припадає на кожну витрачену фірмою гривню.

Наведені показники ефективності експорту необхідно порівняти з аналогічними показниками за минулий періодщоб установити, як змінилася ефективність реалізації товарів у звітному періоді порівняно з минулим.

Економічний ефект експорту (Е_с) розраховується за формулою

Е_е = ЧВ + В_оп - ПВ,

де В_оп - виторг у гривнях від обов'язкового продажу частки валюти держави.

Для визначення економічної ефективності експортної діяльності на рівні підприємства широко використовують методику, згідно з якою визначаються такі три показники економічної ефективності:

А) Е¹_еф.е.=

Б) Е²_еф.е=

де Q_е - обсяг експорту у внутрішніх середньорічних цінах; С_е - виробнича собівартість експортних товарів.

Е²_еф.е=

де К_е - середньорічна вартість основних виробничих і оборотних фондів, що використовуються у виробництві експортної продукції.

Показник Е³_еф.с свідчить про ефективність використання виробничих фондів при експорті.

Показники Е¹ _еф.с, Е²_еф.с, Е³_еф.с доцільно використовувати при укладенні угоди з метою вибору найбільш оптимального за критерієм максимуму економічного ефекту та за умови, що Е¹ _еф.e > 1, а Е¹ _еф.e >Е² _еф.e. Якщо виконуються ці дві умови, то екс порт відповідних товарів для підприємства є економічно вигідним. Звідси слід шукати шляхи збільшення експорту даних товарів. Показник Е³_сфе вказує на рівень ефективності відповідних товарів, причому перша частина формули вказує, який саме відсоток від результатів експорту підприємства становить доход від експорту, а друга частина формули визначає, скільки разів за досліджуваний період зміг обернутись авансований на експорт капітал. Таким чином, чим більші обидві частини формули, а значить і Е³_{сф е}, тим вигідніший експорт цих товарів. [6,ст. 23-26].

Для характеристики імпортної діяльності підприємства використовуються показники: економічної (абсолютної) ефективності імпорту, економіний ефект імпорту, рентабельність імпорту.

Показник економічної (абсолютної) ефективності імпорту (Е_сфі) товарів розраховується за формулою:

Е_еф.і=

де Ц_1вр - вартість імпортної продукції на внутрішньому ринку, грн;

Bj - витрати на придбання імпортної продукції, грн;

В, = В_м + М + А + ПДВ + М₃ + Д_і + ПДВ_Л,

де В_м - митна вартість товару, перерахована у гривні за офіційним курсом (К) на дату подання митної декларації, яка включає валютні витрати імпортера (BBj) до місця ввезення товару на митну територію України, тобто:

В_м = ВВ; х К;

М - імпортне мито; А - сума акцизного збору з підакцизних товарів;

ПДВ - податок на додану вартість; М₃ - митні збори; Д_і - додаткові витрати імпортера; ПДВ_Д - податки на додану вартість щодо додаткових витрат імпортера.

Чим більший цей показник за одиницю, тим ефективнішою буде імпортна діяльність для підприємства.

Рентабельність імпорту (P_і) розраховується за формулою:

Р_і=

Для визначення економічної ефективності імпорту можуть використовуватися різні методики залежно від мети здійснення імпорту: 1) імпорт товару здійснюється для виробничого споживання імпортером з метою зниження витрат виробництва як альтернатива його закупівлі на внутрішньому ринку; 2) імпорт товарів здійснюється для його реалізації на внутрішньому ринку з метою одержання прибутку (це імпорт товарів народного споживання) [11,ст.11-14].

Для товарів виробничого призначення економічна ефективність імпорту визначається за двома формулами:

Е¹_еф.і=

де Ц_к - купівельна ціна імпортного устаткування;

ЦП - повна ціна споживання імпортного устаткування;

ЦП = Ц_К+Е_В, де Е_в - експлуатаційні витрати при використанні устаткування;

Е_в - В_с + В_е + В_р + В₃ + ЗП,

де В_с - вартість сировини, матеріалів, що споживаються, на одиницю виготовленої на даному устаткуванні продукції; В_е - вартість палива та енергії на одиницю виготовленої на даному устаткуванні продукції; В_р - вартість ремонту устаткування; В₃ - вартість запчастин для устаткування; ЗП - заробітна плата робітників, які обслуговують устаткування.

Чим більше Е¹_ефі наближається до 1, тим ефективніший імпорт відповідних товарів.

Використовуючи цей показник, підприємство може придбати устаткування не тільки виходячи із найнижчої ціни, але й майбутніх експлуатаційних витрат.

Е²_еф.і=

де O_n - обсяг продукції, яка випускається на даному устаткуванні, у внутрішніх середньорічних цінах;

В_у - витрати на імпорт даного устаткування.

Показник Е²_ефі повинен бути більший за 1. Він показує кількість продукції, яка випускається, на даному устаткуванні на 1 грн витрат щодо його придбання для підприємства.

На показник ефективності зовнішньоекономічної діяльності можуть впливати умови кредитування. Експортні операції, як правило, здійснюються на умовах кредиту. Тому важливо знати, наскільки вигідно підприємству реалізувати товар з відстрочкою платежу.

Для врахування умов кредитування в розрахунках ефективності зовнішньоекономічних операцій використовується коефіцієнт кредитного впливу (К_кр), який є відношенням сумарного значення валютних надходжень, зведеного до року поставки товару, до номінальної зовнішньоторговельної ціни цього товару.

Формули для розрахунку К_кр складні, тому на практиці користуються спеціальними таблицями, в яких наведено числові значення цього коефіцієнта.

Формули розрахунків ефективності зовнішньоекономічних операцій, які передбачають кредитування, такі:

а)ефект експорту:

Е_с=(В_кхК_віхК_кр)-В_е,

де В_к - сума виторгу від контракту; К_ві - коефіцієнт переводу національної валюти в іноземну; В_е - витрати на виробництво експортної продукції.

б)ефект імпорту:

E_i = Z_i -;

де Zj- вартісна оцінка придбаної продукції; B_і - витрати на імпорт продукції;

К_ве - коефіцієнт переводу іноземної валюти в національну;

в)економічна (абсолютна) ефективність експорту:

Е_ек.е.=

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ «ТАЛАНПРОМ»

2.1 Аналіз основних показників діяльності підприємства «ТаланПром»

За допомогою коефіцієнтного аналізу ми розрахували наступні показники:

=9302,80/67000,00=0,14

= 5027,34/64500,00=0,08

Норма прибутку на власний капітал (рентабельність ВК)

Показник	0	1	абсол.в.	Індекс	Т росту %
ЧП	9302,80	5027,34	-4275,46	0,540	-45,959
ВК	67000,00	64500,00	-2500,00	0,963	-3,731
НПвк	0,14	0,08	-0,061	0,561	-43,864

Норма прибутку на власний капітал знизилася на 0,061 грн. або на 43,86 відсотки порівняно з минулим періодом. Це говорить про негативну тенденцію. Кожна гривня вкладених коштів приносила 14 коп. в попередньому періоді, а приносить 8 коп. прибутку за рахунок зменшення чистого прибутку на 45,95% та зменшення власного капіталу на 3,73 %.

Для того щоб визначити фактори впливу на динаміку рентабельності, а також вплив кожного структурного елемента на сукупний результат власного капіталу необхідно зробити фінансове розкладання:

,

де - коефіцієнт прибутковості продукції, відображає рівень ефективності виробництва ?> max;

- коефіцієнт оборотності активів, який характеризує інтенсивність використання активів ?> max;

- коефіцієнт заборгованості, який характеризує перевищення активів над власним капіталом, є характеристикою фінансової стійкості і незалежності (даний показник повинен знаходитися між 1 та 2).

Для розрахунків використовуємо дані з таких форм:

В - ф.2 р.010, А - ф.1 р. 280, ВК - ф.1 р. 380, ЧП - ф.2 р.220.

Показники	0	1	Абсол.в.	Індекс	Т росту %
В	148000,00	138600,00	-9400,00	0,94	-6,35	ф.2 р. 010
А	98230,00	88560,00	-9670,00	0,90	-9,844	ф.1 р.280
ЧП/В	0,06	0,04	-0,027	0,58	-42,29	max
В/А	1,51	1,57	0,06	1,04	3,87	max
А/ВК	1,466	1,373	-0,09	0,94	-6,35	1-2
НПвк	0,14	0,08	-0,061	0,56	-43,86

Для визначення максимального впливу показників на результуючий, необхідно застосувати прийом абсолютних різниць, де показники розраховуються наступним чином:

Показники	Абсол. вп.	Відносн. вп.
НПвк (ЧП/В)	-0,059	96,42%
НПвк (В/А)	0,003	-5,10%
НПвк (А/ВК)	-0,005	8,68%
НПвк	-0,061	100%(43,86%)

;

.

Висновок: рівень рентабельності власного капіталу зменшився на 43,86 % або на 0,061 одиниць. Для підприємства це спадання є негативним результатом, тому що рентабельність власного капіталу вважається найважливішим підсумковим показником, тут фокусуються всі результати всіх напрямків діяльності підприємства, в даному варіанті функціонування підприємства показники мають негативну тенденцію, тобто тенденцію до зменшення. З вищенаведених розрахунків можна дізнатися як впливають деякі чинники на зміну прибутковості власного капіталу. Найбільш вплинув показник рентабельності реалізованої продукції за чистим прибутком і складає 0,059 в абсолютному відношенні та 96,42% в відносному. Його зміна на 42,29 % спричинила зменшення НП_вк на 0,059.Аналізуючи складові дюпонівського розкладання слід відзначити, що показник рентабельності зменшився на 0,02 пункти, що в порівнянні з відносно невеликою рентабельністю взагалі за попередній період, складає зменшення на 42,29 % . Оборотність збільшується на 3,87 %, що свідчить про позитивну тенденцію, але це не є визначальним показником, так як величина показника не велика і не є визначальною. Коефіцієнт заборгованості зменшився на 3,87 %, що є позитивним для підприємства так, як залежність від зовнішніх джерел зменшується. Також необхідно зазначити що кредит взятий підприємством є невигідним і має негативний вплив на загальну картину, так як відсоток під який ми залучаємо кошти на підприємство дорівнюють 20 %, тобто з кожних 100 одиниць отриманого маємо повернути 20 одиниць (з 1 гривні потрібно повернути 20 копійок). На підприємстві норма прибутку складає 0,14 та 0,08 за попередній та звітній період відповідно, тобто 1 грн. приносить 14 та 8 копійок, а повертати потрібно 20 коп. Отож, кредит є невигідним так як ставка зависока. Ці зміни наглядно можна зобразити на графіку:

...