Аналіз управління витратами на підприємстві ВАТ "Гайсинський маслосирзавод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи системи управління витратами підприємства

1.1 Сутність і класифікація витрат підприємства

1.2 Управління витратами у системі логістичних рішень підприємства

1.3 Нормативна система логістичного управління потоками матеріальних ресурсів

РОЗДІЛ 2. Аналіз управління витратами на підприємстві ВАТ «Гайсинський маслосирзавод»

2.1 Організаційно-економічна характеристика витрат ВАТ «Гайсинський маслосирзавод»

2.2 Аналіз фактичного стану управління витратами на ВАТ «Гайсинський маслосир завод”»

2.3 Розрахунок економічної діяльності підприємства з використанням інформаційних технологій

РОЗДІЛ 3. Перспективи вдосконалення системи управління витратами витрат ВАТ «Гайсинський маслосирзавод»

3.1 Шляхи вдосконалення системи управління витратами на підприємства ВАТ «Гайсинський маслосир завод»

3.2 Управління зниженням витрат

3.3 Основні проблеми та шляхи удосконалення системи управління витратами підприємств

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВCТУП

На етапі переходу до ринкових відносин багато підприємств, втративши державну підтримку, стали самостійними суб'єктами економічного життя. Питання вибору виду діяльності, організації виробничого процесу, випуску і збуту готової продукції стали прерогативою самих підприємств. В умовах самофінансування основним завданням для підприємств стало завдання отримання прибутку в розмірі, достатньому для відтворювального процесу. Основною умовою збільшення прибутку підприємства є зниження витрат виробництва і збуту продукції, зокрема собівартості продукції, що випускається.

Ефективне використання ресурсів підприємства неможливе без цілеспрямованого впливу на формування витрат, контролю за їх рівнем та економічного стимулювання їх зниження, що є суттю управління витратами. Вміння ефективно управляти витратами та отримувати від них максимальний результат є вирішальним чинником стабільності функціонування підприємства в ринкових умовах господарювання.

Тому питання управління витратами є вельми актуальними для сучасних підприємств.

Метою даної курсової роботи є висвітлення заходів, що підвищують ефективність управління витратами на підприємстві.

Досягнення поставленої мети забезпечується рішенням наступних завдань:

- визначити витрати як керовану економічну категорію;

- розглянути концептуальні основи управління витратами;

- вивчити основні прийоми і методи управління витратами підприємства;

- застосувати вивчені методи і прийоми в удосконаленні управління витратами підприємства ВАТ «Гайсинський маслосирзавод».

Об'єктом дослідження є витрати відкритого акціонерного товариства «Гайсинський маслосирзавод». Це підприємство приватної форми власності, яке функціонує в харчовій галузі. Період дослідження включає 2008, 2009 та 2010 роки.

Предметом дослідження є процес управління витратами.

Методи дослідження. В процесі здійснення дослідження було використано такі методи: метод теоретичного узагальнення та порівняння, системний підхід, логічний аналіз (для виявлення комплексу ознак класифікації (структуризації) логістичних витрат з метою їх ідентифікації і розробки пропозицій щодо оцінювання; методи економіко-статистичного та фінансово-економічного аналізу (для оцінювання динаміки показників фінансово-господарського стану, їх ефективності.

Розгляд сфери логістики як ефективного джерела отримання тривалих конкурентних переваг у витратах зініціював фундаментальні дослідження у цій сфері за рубежем (М. Крістофер, Г. Пфоль, Д. Ламберт, Д. Коул, К. Рутковський, Ш. Абт, Д. Ламберт, Д. Кемпні, М. Новіцька-Сковрон, Е. Голембська, Р. Баллоу, А. Гаджинський, Б. Анікін, Л. Міротін) та в Україні (Є. Крикавський, О. Кузьмін, Й. Петрович, Ж. Поплавська, Н. Чухрай, М. Окландер, В. Николайчук, Л. Фролова, О. Тридід). Безпосереднє відношення до проблеми витрат мають наукові дослідження у сфері управлінського обліку (зарубіжних вчених: Е. Новака, Р. Піхоти, М. Вежбінськи, К. Друри, Ч. Сковронека, П. Терні, Дж. Шрайбфедера та вітчизняних - С. Голова, М. Данилюка, П. Атамаса, Ф. Бутинця, Л. Нападовської, О. Попко, Ю. Цал-Цалка).

В ході роботи має бути визначено основні методологічні та теоритичні питання організації управління витратами, проаналізована діяльність ВАТ „Гайсинський маслосир завод” на предмет планування, прогнозування та аналізу фактичного стану управлінням витратами та розроблені рекомендації, щодо покращення системи управління витратами.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи системи управління витратами підприємства

1.1 Сутність і класифікація витрат підприємства

Логістичні витрати -- це сукупність витрат на управління рухом матеріальних потоків по всій логістичній системі від постачальників сировини до кінцевого споживача. [2 ст.5]

У масштабі окремо взятої фірми логістичні витрати обчислюються у відсотках від суми продажу, у вартісному вираженні, з розрахунку на одиницю маси сировини, матеріалів, готової продукції, у відсотках від вартості чистої продукції. Остання визначається або як валова продукція за вирахуванням матеріальних витрат і амортизаційних відрахувань, або як сума заробітної плати, затраченої на створення продукції, і прибутку підприємства від продажу виробленого товару.

Імпульсом до аналізу логістичних витрат у країнах СНД стала нестабільність економічного становища.

Аналіз показує, що в моделях управління запасами використовуються чотири види логістичних витрат: на закупівлю; складання; перевезення; втрати від дефіциту та іммобілізації оборотних коштів у запасах. Кожний вид витрат має складну структуру.

Класифікація логістичних витрат:

І. За ступенем створення доданої вартості:

- продуктивні (витрати на створення споживчої цінності);

- витрати на підтримку логістичного бізнесу -- самі по собі не створюють цінності, алеє необхідними (на транспортування, оформлення замовлень, ведення обліку продукції);

- збиткові-- витрати на роботи, які не можуть дати результатів (на простій устатк-вання);

- витрати на контроль -- виграти на заходи, для запобігання небажаних результатів обслуговування споживачів.

ІІ. За механізмом віднесення наносій:

- прямі-- витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний носій (продукт, групу виробів, замовлення);

- непрямі -- витрати, які можуть бути віднесені на носій лише за допомогою виконаннядопоміжних розрахунків.

ІІІ. За зв'язком з обсягом виробництва:

- змінні -- витрати, залежні від обсягу виробництва (на переналадку, розміщення замов-лення, зберігання або складування запасів в часі);

- постійні-- витрати, не залежні від зміни об'єму виконуваних замовлень внутрішніх ізовнішніх споживачів;

- повні-- віднесена на певний об'єкт (продукт, групу продуктів, замовлення, місце вини-кнення витрат, сферу виробництва) загальна сума витрат, як залежних, так і не залежних від об'єму виконуваних замовлень;

- часткові-- віднесені на певний об'єкт частини витрат, виділені за конкретною ознакою. Ці витрати, як правило, залежать від об'єму виконуваних замовлень;

- фактичні-- витрати, що дійсно віднесені на певний об'єкт, в даному періоді при фактичному об'ємі виконуваних замовлень споживачів і дорівнюють об'єму спожитих ресурсів, помноженому на діючі ціни на ресурси;

- нормальні-- середні витрати, що віднесені на певний об'єкт в даному періоді при фактичному об'ємі обслуговування. Ці витрати дорівнюють фактичному об'єму спожитихресурсів, помноженому на їх середні ціни;

- планові -- витрати, розраховані для певного логістичного об'єкту і певного періоду за умови визначених програми обслуговування, об'єму замовлень споживачів і технології. Ці витрати дорівнюють запланованому об'єму використання ресурсів, помноженому наїх планові ціни;

- витрати упущених можливостей -- характеризують упущену вигоду. Вона пов'язана зтим, що обмежений об'єм ресурсів може бути використаний лише певним чином, щовиключає вживання іншого можливого варіанту, що забезпечує отримання прибутку. [10 ст.78]

IV. За формами та місцем виникнення:

- витрати у постачанні;

- витрати у виробництві;

- витрати у дистрибуції.

V. За логістичними функціями:

- витрати транспортування;

- витрати складування;

- витрати пакування;

- витрати обслуговування споживачів.

VI. За сферами переміщення матеріального потоку:

- витрати фізичного переміщення;

- витрати запасів;

- витрати інформаційно-управлінських процесів.

VII. За джерелом переміщення:

- власні витрати;

- витрати логістичного аутсорсингу.

Комплексний підхід до розвитку логістики змінює концепцію її витрат. У цій ситуації калькуляція витрат здійснюється не за функціональним принципом, а за орієнтацією на кінцевий результат, коли спочатку визначаються обсяг і характер роботи логістичної системи, а потім витрати, пов'язані з її виконанням.

У західних країнах витрати класифікують так:

- коли підприємство придбає засіб виробництва, ціна купівлі складає витрату підприємства;

- якщо відбувається виплата грошей з каси банківського чи інших рахунків підприємства -- це називається платежем;

- у разі використання того або іншого виробничого чинника (природних ресурсів землі, ресурсів людської праці, підприємницьких здібностей, капітальних благ -- йдеться про витрати підприємства.

Таким чином, калькуляція витрат розглядається, з одного боку, як система, що визначає загальні витрати на логістику відповідно до її цілей (виходів), а з іншого як сума витрат, пов'язаних з виконанням традиційних функцій логістики (входів). При цьому витрати по "виходах" і "входах" узгоджуються між собою.

1.2 Управління витратами у системі логістичних рішень підприємства

Логістичне управління як підсистеми управління підприємством формує цілі і завдання у визначеній системі логістичних рішень через послідовний процес впливу керуючої підсистеми на керовану. Одним із важливих критеріїв ефективного управління, що формалізується через формування, вибір і реалізацію управлінських рішень, є витрати на здійснення логістичних операцій. Підсумком логістичного управління через реалізацію основних етапів прийняття рішень є формування моделі логістичних витрат, яка дає змогу виділити чинники зовнішнього і внутрішнього середовищ, які зумовлюють чи найбільше впливають на їх рівень та уможливлюють спрогнозувати зміни у їх структурі та величині.

Проблемою, з якою стикаються сьогодні суб'єкти господарювання, є вибір такого варіанта рішення щодо рівня витрат, який би забезпечив задоволення потреб споживачів та цільовий прибуток для підприємства. З метою з'ясування основних аспектів управління витратами під час прийняття та реалізації логістичних рішень необхідно визначити особливості процесу прийняття рішення та найдетальніше розглянути об'єкт рішень, а саме - процес управління витратами. [6 ст.65]

Варто зазначити, що в сучасних умовах управління витратами вимагає врахування сучасних тенденцій розвитку. Із розширенням розмірів підприємства зростає кількість бізнес-процесів та виникає необхідність вдосконалення облікової системи, яка б давала можливість контролювати витрати на усіх етапах просування матеріальних потоків у ланцюгу постачань. На зміну системі обліку грошових потоків, бухгалтерського і податкового обліків приходить система обліку руху товарів у логістичних системах, системах розподілу і управління витратами, комплексних системах, які передбачають консолідацію даних щодо управління витратами . [11 ст.44]

Прийняття управлінського рішення передбачає безперервно діючий процес його формування, впровадження та контролю на основі використання сучасних методів і підходів управління. В такий спосіб трактування управління як цілеспрямованої дії на об'єкт з метою досягнення цілей дає змогу виділити основні положення процесу управління витратами:

1. Безперервний аналіз і планування логістичних витрат. Цей етап управління витратами зосереджує увагу на основних сферах логістичного управління з виділенням логістичних операцій, що є центрами затрат на підприємстві. Такий підхід формує основні логістичні рішення, які найбільше впливають на рівень витрат і визначають шляхи управління ними. До типових логістичних рішень у функціонуванні виробничого підприємства належать: вибір оптимальної спеціалізації виробництва, вибір технології, вибір транспортно-складських технологій, обґрунтування політики запасів, оптимізація використання технологічного часу, визначення величини партії, виробничої партії, партії поставок. Разом з тим, реалізуючи логістичні функції у зовнішньому середовищі, підприємству доводиться приймати інші типи логістичних рішень, пов'язаних із вибором посередників, транспортних експедиторів, гуртових складів.

2. Моніторинг витрат у процесі здійснення діяльності. Цей процес передбачає безперервну систему спостереження і контролю за рівнем логістичних витрат та чинників, що їх зумовлюють. Основна мета моніторингу - отримання своєчасної, об'єктивної, релевантної інформації про рівень витрат об'єкта дослідження, її системна оцінка та аналіз для розроблення пропозицій та прийняття рішень щодо корегуючих заходів. Моніторинг витрат на підприємстві здійснюють відповідні структурні підрозділи, як правило, служби контролінгу, внутрішнього аудиту або ж традиційні для вітчизняної практики підрозділи бухгалтерії та планово-економічні служби. До основних завдань, які виконує моніторинг у процесі управління витратами, можна віднести: інформаційне забезпечення процесу прийняття рішення; можливість оперативного аналізу; формування пакета аналітичних документів, орієнтованих на оцінку варіантів логістичних рішень і вибір оптимальних варіантів відповідно до вибраної стратегії підприємства; виділення структури та чинників, що найбільше впливають на величину витрат.

3. Контроль і зниження витрат. Контроль за рівнем логістичних витрат є безперервним процесом, основним завданням якого є зменшення ймовірності їх зростання через застосування системи превентивних заходів та заходів оперативного регулювання.

Контроль за витратами здійснюється у системі логістичного управління як результат реалізації функції контролю і охоплює передусім ті рішення, які найбільше впливають на формування конкурентних переваг підприємства. Результатом контролю за рівнем логістичних витрат є рішення про їх збільшення чи зменшення. Зокрема рішення щодо доцільності "худих" стратегій наголошує на їх зниженні, а рішення у межах динамічних стратегій, які найбільше враховують запити і потреби споживачів, обґрунтовують необхідність їх збільшення. Ідея досягнення конкурентних переваг на основі управління витратами вимагає пошуку заходів, які б уможливили зменшувати логістичні витрати, зберігаючи конкурентні позиції на ринку. [8 ст. 34]

Разом з тим сучасним підходом до управління витратами є використання сучасних методів створення конкурентних переваг на основі управління витратами, зокрема:

- метод цільових затрат Target Costing - засіб управління витратами, що застосовується для зниження будь-яких витрат, пов'язаних з товаром упродовж усього періоду його життєвого циклу, шляхом об'єднання зусиль виробничих, конструкторських, дослідних, маркетингових і економічних підрозділів компанії;

- метод поступового зниження витрат за принципом японської системи Kaizen Costing, в основу якої покладено організаційні заходи, які залучають менеджерів усіх рівнів, інженерів, техніків і працівників до процесу неперервного пошуку поліпшень і способів підвищення ефективності безпосередньо на своїх робочих місцях;

- система JIT "точно в строк" орієнтована на зменшення витрат мінімізацією тривалості;

- виробничого циклу на основі використання принципу "виробництво не запускається, допоки не отримано замовлення";

- метод бенчмаркінгу - нова технологія, яка дає змогу виділяти та порівнювати ключові.

Отже, контроль за рівнем логістичних витрат охоплює широкий спектр сучасних підходів і методів, які дають змогу вчасно виявляти відхилення і оперативно їх корегувати.

1.3 Нормативна система логістичного управління потоками матеріальних ресурсів

За роки трансформації української економіки нормативний метод управління рухом матеріальних ресурсів практично не досліджується, не дивлячись на впровадження у виробництво нових технологій норми витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг для цих технологій практично не розробляються, а використовуються старі, що розроблені і затверджені ще у колишньому союзі. [13 ст.78]

Норми витрат є важливішою умовою раціонального використання матеріально-технічні ресурси (МТР) , знаряддям ефективного впливу на економію сировини, матеріалів, палива і енергії. Нормування - це процес встановлення планової, технологічно-обгрунтованої міри виробничого споживання матеріальних ресурсів (МР). Воно передбачає глибокі знання економічної суті, ролі і значення різних видів норм і нормативів в плануванні виробництва та його матеріально-технічного забезпечення (МТЗ). Нормування використання матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції включає до себе розробку норм їх споживання у виробництві при випуску продукції, корегування діючих норм, затвердження і доведення норм до виробничих дільниць і бригад.

Норми і нормативи, що постійно перебувають у динаміці, потрібні для визначення народно-господарської пропорційності при розподілі суспільної праці й засобів виробництва в умовах зміни структури потреб, тобто вони є тим механізмом, який сприяє реалізації логістичної концепції управління рухом матеріальних ресурсів. Норми і нормативи виступають тут, з одного боку, як регулятор в оцінці кількості засобів виробництва для здійснення оптимальної народногосподарської пропорційності, а з іншого - у вигляді вихідної бази вирішення завдань найбільш повного задоволення суспільних потреб при найменших витратах живої і уречевленої праці. [11 ст.89]

Традиційне визначення норм витрат - це максимально допустима кількість сировини, матеріалів, палива і енергії на виробництво одиниці продукції (роботи) встановленої якості в конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.

Норма витрат - це не облікований показник витрат ресурсів, а орієнтир на передовий вітчизняний і світовий досвід організації виробництва, досягнення науко-технічного прогресу (НТП) в частині раціонального використання сировини, матеріалів, палива та енергії. Тому норми витрат, що відбивають суспільно-необхідні витрати ресурсів, називаються прогресивними.

Прогресивні норми повинні безперервно удосконалюватися і змінюватися з урахуванням досягнень науко-технічного прогресу (НТП), організаційно-технічних і соціально-економічних факторів. Впровадження прогресивних норм витрат матеріальних ресурсів забезпечує скорочення витрат сировини і матеріалів на одиницю випущеної продукції (робіт, послуг), а також зниження їх собівартості, що і передбачає логістичний підхід до управління рухом матеріальних ресурсів.

Норми витрат сировини і матеріалів у виробництві розрізняють за такими основними ознаками: за ступенем деталізації об'єкта нормування; за ступенем укрупнення номенклатури сировини і матеріалів; за періодом дії норм витрат.

Однією з найважливіших вимог до розробки прогресивних норм витрат є їх наукова обґрунтованість, тобто розрахунок норм здійснюється згідно з науковими методами нормування, що базуються на сукупності об'єктивних знань про властивості, характеристики, особливості матеріальних ресурсів, про технологічні і виробничі процеси, основи економіки матеріально-технічного забезпечення (МТЗ), підґрунтям яких є фундаментальні закони фізики, хімії та математичні способи розрахунків. [14 ст.55]

Нині, наприклад, в промисловості і будівництві використовується велика кількість різноманітних методів нормування, але в своїй основі всі вони базуються в основному на одному з трьох типових методів розрахунку норм витрат: розрахунково-аналітичному ; дослідному і звітно-статистичному.

В інфляційні періоди суб'єкти підприємництва страхуючись від неритмічної поставки матеріально-технічних ресурсів (МТР) намагаються створити їх понаднормативні запаси. Це приводить до заморожування значних частини обігових коштів, при тривалому зберіганні - до псування, розкрадання окремих видів матеріальних ресурсів, що знижує ефект логістичного підходу до управління рухом матеріальних ресурсів.

Окрім понаднормативних та зайвих матеріальних ресурсів у виробництві утворюються відходи, які відносять до вторинних матеріальних ресурсів. У сучасних умовах комплексне використання вторинної сировини, супутніх продуктів дає можливість не тільки одержати економічну вигоду, а й вирішити екологічні проблеми. Використання вторинної сировини для виробництва продукції, виконання робіт або одержання енергії передбачає застосування логістичних операцій до її збирання, заготівлі, сортування й обробки і ін.

Різноманіть норм витрат матеріальних ресурсів у матеріальному виробництві, використання різних методів їх розрахунку, складність і трудомісткість заповнення і ведення документації, значний документообіг в системі логістичного нормування витрат у виробництві й у матеріально-технічному забезпеченні утруднюють складання, укрупнення, оновлення і корегування норм витрат матеріалів та розв'язання планово-розрахункових задач вручну незалежно від розмірів підприємства. Ручна організація праці нині не забезпечує повною мірою оперативності й точності розрахунків.

Тому в організації й функціонуванні розвинутого нормативного господарства, а також у вирішенні завдань логістичного обслуговування виготовлення продукції і доставки її кінцевому споживачу, виконання робіт і надання послуг повинні застосовуватися економіко-математичні методи і ЕОМ, організаційна і периферійна техніка, сучасні способи обробки і передачі даних.

Сьогодні на окремих крупних підприємствах використовується автоматизована система нормативів (АСН), яка представляє собою сукупність норм і нормативів виробничо-господарської діяльності, що можуть бути задіяні на різних рівнях управління рухом матеріальних ресурсів у народногосподарському комплексі країни. [16 ст.109]

АСН заснована на автоматизованому збиранні, нагромадження й оновленні норм і нормативів і повинна забезпечувати уніфікацію і співставність різних видів логістичної інформації ; оперативне збирання даних і формування укрупнених норм і нормативів ; обмін нормативною інформацією з галузевими і відомчими системами норм і нормативів.

АСН має в своєму складі такі підсистеми:

- норми визначення потреби і використання обладнання ;

- норми затрат праці і зарплати ;

- норми капітального будівництва ;

- норми виробничих потужностей і основних фондів ;

- фінансові нормативи, в т.ч. нормативи капітальних вкладень ;

- норми витрат сировини і матеріалів, палива, теплової та електричної

енергії.

Метою розробки, впровадження та функціонування АСН витрат матеріальних ресурсів є автоматизація процесів формування, збирання, нагромадження, передачі, обробки, збереження і оновлення інформації за різними групами цих норм, що суттєво змінює організацію і технологію системи нормування витрат матеріальних ресурсів і дозволяє ефективно використовувати логістичну концепцію управління рухом матеріальних ресурсів.

РОЗДІЛ 2. Аналіз управління витратами на підприємстві ВАТ «Гайсинський маслосирзавод»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ «Гайсинський маслосирзавод»

Відкрите акціонерне товариство «Гайсинський маслосирзавод» засновано згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій облісті № 475-ПП від 21 травня 1996 року, шляхом перетворення державного орендного підприємства «Гайсинський маслосирзавод» у відкрите акціонерне товариство.

Товариство є юридичною особою та засноване на підставі Конституції України, Закону України «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про власність» а також інших нормативних актів України.

Повне найменування товариства: відкрите акціонерне товариство «Гайсинський маслосирзавод».

Скорочене найменування товариства - ВАТ «Гайсинський маслосирзавод».

Місцезнаходження товариства: 287500, Вінницька область, м. Гайсин, вул. . Плеханова 45.

Юридична адреса підприємства - 23700, м. Гайсин, Плеханова, 45.

Мета діяльності, задекларована в розділі 2 Статуту підприємства, є наступною:

- консолідація зусиль та ефективне використання фінансових та матеріальних ресурсів товариства, творчого потенціалу фахівців для реалізації програм товариства з метою створення прибутку, поглиблення соціальної спрямованості виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємницької діяльності з врахуванням національних інтересів України;

- сприяння найбільш повному задоволенню потреб товариства, підприємств об'єднань, організацій, установ будь-якої форми власності, а також громадян в продукції, товарах, роботах (послугах), вироблених та реалізованих Товариством;

- реалізація на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів акціонерів товариства та членів трудового колективу.

Предметом діяльності Товариства є:

- виробництво молочної (масло тваринне, сири тверді та плавлені, жири, сухі молочні суміші, цільномолочна продукція, казеїн, молочний цукор та інше) та іншої продукції.

- виробництво та реалізація продуктів дитячого харчування;

- переробка вторинних ресурсів;

- організація торгівлі молочною продукцією через роздрібну власну торговельну мережу;

- реалізація молочної продукції і товарів народного споживання, як власного так і не власного виробництва підприємствам і організаціям за безготівковими розрахунками та за готівку;

- забезпечення оптового та роздрібного продажу молочної продукції;

- оптова та роздрібна закупівля молока в сільськогосподарських підприємств, фермерів та населення, як за готівку так і за безготівковий розрахунок.

Підприємство здійснює усі інші види діяльності, які не заборонені законодавством України.

Акціонерами товариства є як фізичні так і юридичні особи. Контрольний пакет акцій належить фізичній особі. Форма власності підприємства - приватна.

Управління товариством, згідно з Статутом, здійснюють:

- Загальні збори акціонерів;

- Спостережна рада Товариства;

- Правління товариства.

Керівництво поточною діяльністю підприємства здійснює її директор, який є членом Правління Товариства. Директор здійснює керівництво безпосередньо чи через своїх заступників згідно розподілу обов'язків. Безпосередньо директору підпорядковані головний бухгалтер, заступник з постачання, заступник з виробництва. Заступнику директора з виробництва підпорядковані головний механік, начальники масло - та сирцеху. Головному механіку підпорядкована механічна служба підприємства. Заступник директора з постачання займається заготівлею молока. Заготівля молока відбувається шляхом купівлі його в населення та постачальників. Організаційна структура управління підприємства зображена на рис.2.1.

Рис.1.2. Організаційна структура управління ВАТ «Гайсинський маслосирзавод»

Аналізуючи звітність підприємства за період 2008, 2009, 2010 роки,

можна зробити висновок про те, що на протязі досліджуваного періоду відбувається зростання собівартості реалізованої продукції (за період 2008-2010 р собівартість зросла на 47%). Таке зростання відбувається внаслідок щорічного дорожчання закупівельної ціни основної сировини підприємства - молока; енергоносіїв.

В 2010 р. порівняно з 2009р. валовий прибуток від реалізації знизився на 43%. управління витрата матеріальний ресурс

Середньоспискова чисельність персоналу за період залишається досить стабільною - 120-121 чол.

За період дослідження спостерігається незначне зростання середньорічної вартості основних фондів (2% за весь період).

За звітні періоди підприємство має значну дебіторську та кредиторську заборгованість. За період 2009-2010 роки дебіторська заборгованість знизилася на 16%, кредиторська - на 25%.

Велика поточна заборгованість підприємства пов'язана значною мірою не з виробничою діяльністю підприємства (купівля-продаж цінних паперів, торгівля газом). На протязі досліджуваного періоду вона зменшується на 30%.

Витрати на 1 грн. реалізованої продукції за досліджувані періоди змінюються незначно і знаходяться в межах 0,92-0,96 грн. Даний показник є дещо гіршим, порівняно з галузевими пересічними величинами (0,75-0,80 грн).

Фондовіддача за прибутком була найбільшою в 2009 р, найменшою - в 2010 р.

Незважаючи на падіння решти показників ефективності, продуктивність праці за досліджуваний період зросла на 45%. За весь період спостерігається значне зростання цього показника.

Спостерігається значне зниження рентабельності продукції в 2010 році порівняно з 2009 роком - з 9,25% до 4,17%. Падіння рентабельності продукції пов'язане з подорожчанням енергоносіїв та закупівельної ціни молока. Стан платоспроможного попиту споживачів та досить жвава конкуренція не дозволяють підприємству збільшити ціну реалізації пропорційно зростанню витрат.

Отже, аналізуючи основні показники діяльності ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» можна зробити висновки про те, що загальний стан підприємства є досить нестабільним, так як в 2010 році підприємство мало збиток від операційної діяльності внаслідок високих інших операційних витрат. Падіння таких показників, як рентабельність, фондовіддача за прибутком, значне зростання собівартості продукції свідчать про те, що підприємству необхідно вирішити багато проблем організаційно-технічного характеру, шукати шляхи зниження собівартості продукції.

2.2 Аналіз фактичного стану управління витратами на ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» та шляхи його покращення

Проаналізувавши структуру операційних витрат ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» (див. додаток А), можна дійти висновку про те, що найбільшу частину в операційних витратах підприємства складають матеріальні витрати (85-86%), що є звичною ситуацією для будь-якого виробничого підприємства.[35, ст.45]

На протязі досліджуваного періоду відбувається зростання всіх елементів операційних витрат. Зростання загальної суми операційних витрат на 63% за період 2008-2010 р. випереджає зростання обсягів виробництва за вказаний період (46% - див. табл.2.1) при падінні прибутку від реалізації.

Планування виробничих витрат на ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» відбувається шляхом складання планових калькуляцій собівартості продукції та загального кошторису витрат. Щорічно розраховується планова собівартість продукції виробництва на весь випуск продукції та на одиницю продукції.

Калькуляція собівартості продукції складається за діючими на підприємстві нормами (табл.2.1), які періодично переглядаються.

Таблиця 2.1

Нормативна калькуляція виробничої собівартості виробництва 1 т. масла

Шифр рядка	Найменування статей калькуляції	Одиниця виміру	Ціна (грн)	Норма витрат на 1т масла	Сума, грн
1	молоко	тонн	700,00	22,00	15400
2	електроенергія	кВт	0,42	32,00	13,44
3	теплова енергія	Гкл	60,51	1, 20	72,612
4	холод	кКл	32,00	22,00	704
5	заробітна плата	н/год	15,00	9, 20	138
6	відрах. на соц. зах				92,46
7	тара (ящики)	шт	4,50	50,00	225
8	допоміжні матеріали (пергамент)	кг.	30,00	3,30	99
9	Всього				16744,51

В кінці звітного періоду на підприємстві складаються калькуляції за даними бухгалтерського обліку. Вони відображають фактичні витрати і називаються звітними. Шляхом ділення фактичних витрат на планові знаходиться коефіцієнт фактичних витрат. Множенням коефіцієнта фактичних витрат на планову собівартість продукції знаходять фактичну собівартість різних видів продукції. Так, фактична собівартість продукції в 2010 р. склала 17587,9 тис. грн. Планова собівартість складала 17405 тис. грн. Коефіцієнт фактичних витрат становить:

17587,9/17405=1,01 (2.1)

Фактична собівартість 1 тонни масла склала:

1,01 • 16744,51=16911,96 грн. (2.2)

Розрахунок зниження собівартості продукції за такими чинниками, як підвищення технічного рівня виробництва, росту продуктивності праці, зниження умовно-постійних витрат для ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» буде наступним:

1. Визначення затрат на 1 грн. товарної продукції (В1грн. тп) в базовому році:

В1грн. тп.=СТП. б/QТП. б (2.3)

Собівартість товарної продукції (СТП. б) підприємства в базовому 2010 році становила 17587,90 тис. грн.

Обсяг товарної продукції (QТП. б) підприємства, становив 18321,00 тис. грн.

Затрати на 1 грн. товарної продукції:

В1грн. тп. = 17587,90/18321,00=0,96 грн.

2. Визначення вихідної собівартості (Свих. пл) товарної продукції в плановому році:

В 2011 році планується збільшити обсяг виробництва на 20%. Тоді плановий обсяг виробництва (Qтп. пл) становитиме:

18321,00 • 1,2 = 21985,2 тис. грн. (2.4)

Вихідна собівартість товарної продукції становитиме:

0,96 • 21985,2=21105,792 тис. грн. (2.5)

3. Визначення економії за рахунок підвищення технічного рівня виробництва, яке спричиняє економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів:

Підприємство планує здійснити технічне удосконалення лінії по виробництву сиру, обсяг виробництва якого в плановому році становитиме 700 т.

Норма витрат молока на 1 т сиру до здійснення заходу (Н0) дорівнювала 10,2 т. Після здійснення заходу ця норма (Н1) має становити 9,9 т молока на 1 т. сиру. Ціна молока становить 700 грн. за тону.

Економія за рахунок зниження норм витрат молока (Ем) становитиме:

Ем= (10,2 • 700-9,9 • 700) • 700 = 147 тис. грн. (2.6)

4. Розрахунок економії собівартості за рахунок підвищення продуктивності праці (Ет).

Здійснення технічного переоснащення лінії по виробництву сиру спричинить також ріст продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції.

Трудомісткість виробництва сиру до здійснення заходу (t0) становила 101,28 н/год. Після здійснення заходу передбачається, що трудомісткість виробництва (t1) 1 т. сиру має знизитися на 20% і становитиме:

101,28 - 101,28 • 0,2 = 81,02 н/год. (2.7)

Середньогодинна тарифна ставка до здійснення заходу становить 15 грн. /год. Після здійснення заходу її не планують змінювати. Додаткова заробітна плата в плановому періоді не передбачена.

Відсоток відрахувань на соціальні заходи (%соц. зах) становить 36,7%.

Економія становитиме:

Ет = [(101,28 • 15-81,02 • 15) • (1+36,7/100)] • 700=303,9 • 1,367 • 700 = 290,80191 тис. грн. (2.8)

5. Розрахунок економії за рахунок збільшення обсягу виробництва та відповідного зменшення умовно-постійних витрат.

В плановому році збільшення випуску продукції (?Qпл) становить 20%.

Умовно - постійні витрати в базовому році становили 14% від загальної собівартості товарної продукції. Сума умовно-постійних витрат в базовому році (Пу-п) склала:

17587,9 • 0,14 = 2462,306 тис. грн. (2.9)

Економія за рахунок збільшення випуску продукції становитиме:

Еу-п= 20 • 2462,306/100=492,4612 тис. грн. (2.10)

6. Розрахунок суми економії витрат з усіх техніко-економічних факторів (Есум):

Ем+ Ет+ Еу-п = 147 +290,80191+ 492,4612 = 930,26311 тис. грн. (2.11)

7. Визначення планової собівартості продукції (СТП. пл):

21105,792 - 930,26311 = 20175,529 тис. грн. (2.12)

8. Визначення рівня затрат на 1 грн. товарної продукції в плановому році (В1грн. ТП. пл):

20175,529/21985,2=0,92 грн. (2.13)

9. Розрахунок проценту зниження затрат на 1 грн. товарної продукції в плановому році порівняно з базовим (y):

% (2.14)

Таким чином, удосконалення діючої лінії по виробництву сиру та збільшення обсягу виробництва на 20% в плановому році призведе до зниження рівня затрат на 1 грн. товарної продукції на 4,17%.

Норма витрат молока на виробництво однієї тонни сиру становить 10,2 тонн молока, на виробництво 1 тонни масла - 22 тонни.

Мв. в = 700 • 10,2+250 • 22 = 7140+5500=12640 тонн. (2.15)

Отже, для забезпечення планового випуску продукції підприємство має забезпечити заготівлю молока в обсязі 12640 тонн. При цьому витрати на основну сировину виробництва даних видів продукції при ціні 700 грн. за 1 тонну молока становитимуть:

12640 • 700 = 8848 тис. грн. (2.16)

Розрахунок величини запасів допоміжних матеріалів.

Для виробництва масла підприємством використовується допоміжний матеріал - пергамент.

За один день підприємство виробляє близько 0,7 тонн масла. Середньодобові витрати матеріалу при нормі витрати матеріалу на 1 тонну масла 3,3 кг становитимуть:

0,7 • 3,3 = 2,31 кг. (2.17)

Середнє відхилення від стандартного інтервалу постачання складає 5 днів. Отже страховий запас матеріалу (Мз. стр) становитиме:

5 • 2,31 = 11,55 кг. (2.18)

Стандартний інтервал постачання складає 35 днів.

Отже, величина поповнення запасу пергаменту становитиме:

Мз. з. = 11,31 + 2,31 • 35 = 92 кг. (2.19)

Підприємству в ситуації досить жорсткої конкуренції та при постійному дорожчанні закупівельної ціни молока та вартості енергоносіїв потрібно шукати шляхи підвищення ефективності управління витратами.

2.3 Розрахунок економічної діяльності підприємства з використанням інформаційних технологій

Наразі ми стаємо свідками інформатизації всіх сфер економічної діяльності. Сьогодні спостерігається застосування інформаційних технологій на усіх ділянках управління підприємством. Значне місце в цьому процесі відіграє впровадження автоматизованої форми організації обліку, аналізу контролю витрат на підприємствах. Це дає змогу збільшити точність розрахунків, зменшити час їх виконання. Так, на ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» для ведення бухгалтерського обліку застосовують 1С. За допомогою цієї програми на підприємстві ведеться облік витрат та калькулювання собівартості продукції.

Зручним при виконанні різноманітних розрахунків є табличний процесор Excel. За допомогою Excel можна не тільки створювати різні таблиці чи оформляти фінансові документи, але й програмувати складні обчислення, моделювати різноманітні процеси, а також будувати на основі числових даних будь-які види діаграм та графіків.

Програма також має різні інструменти форматування, що дозволяють зобразити дані в таблицях у найбільш зрозумілому та зручному для сприйняття вигляді.

За допомогою Excel розрахуємо собівартість 1 тонни масла та визначимо питому вагу кожної статті калькуляції в загальній собівартості (див. додаток 14). Для проведення розрахунків оформляємо таблицю, ввівши в стовпці А шифр рядка, В - найменування статей калькуляції, С - одиниці виміру, D - ціну одиниці використовуваного ресурсу, Е - норми витрат ресурсів, F - суму витрат ресурсів. Для знаходження суми витрат ресурсів потрібно норму витрат цього ресурсу помножити на вартість ресурсу. Для цього в комірку F3 вводимо формулу «=Е3*D3». Формулу копіюємо в діапазоні F3: F10. Загальну собівартість знаходимо за допомогою вбудованого оператора «Автосума». Для цього виділяємо вказаний діапазон та натискуємо значок ? на панелі інструментів. Для знаходження питомої ваги в собівартості 1 тонни масла кожного з ресурсів в стовпці G вводимо формулу «=F3/$F$11». На комірку F11 (собівартість 1 тонни масла) створюємо абсолютне посилання.

За введеними даними можна також побудувати діаграму, яка характеризуватиме структуру собівартості 1 тонни масла:

Діаграма 2.1 «Собівартості 1 тонн масла»

РОЗДІЛ 3. Перспективи вдосконалення системи управління витратами ВАТ «Гайсинський маслосирзавод»

3.1 Шляхи вдосконалення системи управління витратами на підприємстві

Для покращення стану управління витратами на ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» можна порекомендувати наступні заходи:

1. Застосовувати на підприємстві прогресивний метод обліку готової продукції за скороченою (без частки загальногосподарських і комерційних витрат) собівартістю, тобто за методом «Директ-Костинг», так як умовно-постійні витрати слабо пов'язані з собівартістю окремих видів продукції. Крім того, такий зв'язок у більшості випадків взагалі неможливо встановити, тому розподіл цих витрат пропорційно умовним базам призводить до суттєвих викривлень собівартості окремих видів продукції і визначення їх істинної рентабельності.

2. Здійснити заходи по економії електроенергії: замінити діючі електромотори в насосах (2,5 Квт/год) по перекачуванню молока на менш потужні (1,5 Квт/год), що призведе до зниження питомої ваги витрат на електроенергію в собівартості продукції. Менш потужні насоси задовольняють існуючий обсяг виробництва продукції.

3. В цілях раціонального використання сировини на виробництво і отримання додаткового випуску продукції підприємству ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» році можна порекомендувати змінити асортиментну структуру випуску продукції, а саме:

- сиру «Російського» випускати 210 т.

- сиру «Буковинського» - 549 т.

Маркетингові дослідження показали, що попит на споживчому ринку на обидва види сирів є стабільним і досить високим.

ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» в 2006-му році випустив 700 т сиру «Російського». Загальна кількість витрат молока на цей випуск становила 7140 грн. (табл. 3.1)

Таблиця 3.1.

Нормативна собівартість виробництва 1 тонни сиру «Російського»

Статті витрат	Одиниця виміру	Витрати, на 1т сиру (кількість)	вартість	Сума, грн.
Молоко	тонн	10,2	700	7140
Електроенергія	кВт	150	0,42	63
Теплова енергія	Гкал	1,3	60,51	79
Холод	кКал	250	32	8000
Тара	шт.	37	4,5	166,50
Заробітна плата	н/год	101,28	15	1519,2
Відрахування на соціальні заходи (36,7%)	грн.	-	-	880,8
Сіль	кг	50	1,10	55
Всього	-	-	-	17903,50

Таблиця 3.2.

Нормативна собівартість виробництва 1 тонни сиру «Буковинського»

Статті витрат	Одиниця виміру	Витрати, на 1т сиру (кількість)	Вартість	Сума, грн.
Молоко	тонн	9,1	700	6370,00
Електроенергія	кВт	145	0,42	69,90
Теплова енергія	Гкал	1,1	60,51	66,56
Холод	кКал	220	32	7040,00
Тара	шт	37	4,5	166,50
Заробітна плата	н/год	88,62	15	1329,3
Відрахування на соціальні заходи (36,7%)	грн	-	-	770,7
Сіль	кг	50	1,10	55,00
Всього	-	-	-	15858,96

За рекомендованого асортименту випуску продукції витрати молока становитимуть:

- на випуск сиру «Російського»:

210*10,2=2142 т (2.20)

- на випуск сиру «Буковинського»:

549*9,1=4998 т (2.21)

Разом витрати молока становитимуть 7140 т. Випуск сиру становитиме 759 т., що на 59 т більше за попередній випуск навіть за однакових заготівель молока.

Розрахунок економії собівартості:

За минулий рік собівартість випуску сиру становить:

700 т*17903,50=12 532 450 грн. (2.22)

Собівартість рекомендованого випуску продукції становить:

- сиру «Російський»:

210т*17903,50=3 759 735 грн. (2.23)

- сиру «Буковинський»:

549т *15858,96=8 706 569 грн. (2.24)

Разом собівартість випуску сиру в асортименті становить 12 466 304 грн.

Отже, економічний ефект полягає в наступному:

· додатковий випуск сиру становитиме 59 тонн;

· зниження собівартості готової продукції становитиме 66 146 грн.

3.2 Управління зниженням витрат

Однією з найважливіших і найскладніших проблем для підприємницьких структур є проблема управління їхніми витратами. Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання управління витратами.

Підприємства змушені постійно шукати фактори і резерви зни ження собівартості виготовленої продукції, щоб одержувати мак симальний прибуток від своєї діяльності.

Всі ці фактори і резер ви, як правило, лежать в основі управління подальшою діяльністю підприємства і їх розрахунки необхідні для перспективи розвитку підприємства.

Виявлені в результаті аналізу резерви зниження собівартості показують, що побудова системи ранжирування може здійснюватися на основі різних критеріїв. Ранжирування резервів зниження витрат на підприємстві буде здійснюватися на основі критерію - частота появи того або іншого резерву в роботі авторів. Таким чином, першим резервом у системі проранжируваних факторів, буде той, котрий, на думку авторів, є пріоритетним. [10 ст.78]

Узагальнюючи точки зору фахівців, резерви зниження витрат можна розділити в залежності від пріоритетності на наступні групи:

1. Пріоритетні резерви зниження витрат для підприємства: покращення технічного рівня виробництва та використання інноваційних технологій. На думку А.В.Череп, В.А.Гагарського, О.Молвінського, О.Кобенко, А.Г.Соколовської вирішальною умовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес;

2. До важливих резервів зниження витрат підприємства відносять:

планування, контроль та нормування витрат підприємства (Гагарський В.А., Молвінський О., Соколовська А.Г);

мотивація персоналу (Гагарський В.А., Молвінський О.);

вдосконалення організації виробництва і праці. Організація виробництва та праці включає: своєчасні переговори про більше сприятливі умови з постачальниками; горизонтальну інтеграцію; вертикальну інтеграцію; скорочення витрат на сировину та матеріали; купувати підприємству комплектуючи або робити їх (А.В.Череп, О.Молвінський, О.Кобенко, А.Г Соколовська);

3. До небажаного резерву зниження витрат відноситься резерв - скорочення витрат на оплату праці (О.Кобенко).

Вибір того чи іншого резерву зниження витрат на підприємстві буде засновано на конкретній ситуації, конкретного підприємства при скороченні витрат на виробництво того чи іншого виду продукції. Крім того, слід зазначити, що на думку О.Молвінського, відповідальними за управління витратами повинні бути менеджери компанії (начальники виробничих підрозділів, функціональні директори), оскільки тільки вони володіють технологією, управляють виробництвом і іншими бізнес-процесами, приймають рішення в рамках виробничо-господарської діяльності підприємства.

Контроль за витратами на управління є досить важливим. В сукупних витратах вони в деяких галузях займають 20-30%, тому зниження цих витрат дає економічний ефект.

На підприємствах повинен систематично здійснюватись попередній і поточний контроль за дотриманнями цехами, відділами і службами кошторисів витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих та адміністративних витрат. Метою такого контролю є дотримання затверджених норм витрат і лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, інструментів та інших засобів праці; лімітів споживання і вартості різного роду робіт та послуг (ремонт основних засобів, послуги транспорту), заробітної плати обслуговуючого персоналу. Для контролю за витратами на утримання та експлуатацію обладнання доцільно розробляти нормативи витрат на ремонт і експлуатацію набільш важливих груп обладнання, і обліковувати їх фактичну величину з тим, щоб виявляти відхилення від встановлених нормативів. [6 ст.78]

Зниження витрат на виробництво продукції - складний процес, що вимагає від трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергитичних ресурсів, ефективного використання обладнання, пошуку резервів економії ресурсів.

Зниження витрат виробництва на підприємстві досягають в результаті:

- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників

- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку

- використання технологічного обладнання, особливо такого, що дорого коштує в економічно ефективних сферах та режимах

- збалансованлї експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції

- розробки оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства

- підвищення організаційного рівня виробництва, що призводить до скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу і, як наслідок, зниження собіваротсті продукції та величини оборотних засобів підприємства

- запровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції

- раціоналізація організаційної структури системи управління виробництвом а значить, скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності.

3.3 Основні проблеми та шляхи удосконалення системи управління витратами підприємств

Ефективність функціонування підприємств в умовах ринкової економіки залежить від відповідності кінцевих результатів їх діяльності господарським витратам. Рівень виробничих витрат вітчизняних господарюючих суб'єктів займає значно більшу питому вагу на гривню виручки від реалізації продукції в порівнянні з їхніми зарубіжними конкурентами, а, отже, вимагає удосконалення системи управління всіма видами витрат. Лише формування витрат у оптимальних величинах є основою успішного функціонування підприємств, яка буде здатна забезпечити рентабельність виробництва та конкурентоспроможність виробленої продукції. Вагомий внесок у розроблення теоретичних та методологічнх засад формування та управління витратами підприємств здійснили наступні іноземні та вітчизняні вчені: К. Друрі, Р. Ентоні, Е. Аткінсон, Ч. Хонгрен, А. Апчерч, Е. Майер, Ю.С. Цал-Цалко, М.Г. Чумаченко, В.Н. Нижник, Т.В. Назарчук, В.В. Лук'янова, А.А. Костякова, С.Ф. Голов, А.Д. Шеремет, О.В. Коваленко та інші. Отже, для подальшого розроблення та оцінювання механізму управління витратами, необхідно висвітлити головні причини малоефективності такого управління і визначити шляхи їх усунення.

Кожне підприємство має на меті привести витрати до бажаного рівня, тобто до помірного рівня витрат, який би забезпечив високу якість продукції та максимально можливий прибуток і зберегти цю величину протягом певного періоду часу. У період адміністративно-командної економіки підприємства не прагнули мінімізувати витрати на виготовлення продукції, а тому і не ставили собі за мету розробляти нові методи розподілу витрат та калькулювання собівартості. В таких умовах питання управління витратами не стояло так гостро, що призвело до використання більшості українських підприємств застарілого методу розрахунку повної собівартості продукції, який передбачає розподіл загальногосподарських витрат на конкретний продукт. В організації витрат не брались до уваги світові досягнення щодо класифікації та методів обліку виробничих витрат. Однією з головних проблем в управлінні витратами є їх протиречивий характер у різних структурних підрозділах (мінімізація витрат в одному підрозділі веде до їх збільшення в іншому). Це наводить на думку, що потрібно розробити механізм узгодження інтересів усіх підрозділів підприємства, орієнтуючись на виготовлення якісної продукції. Особливої уваги набуває питання управління непрямими (накладними) витратами. Якщо прямі витрати можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний вид продукції, то непрямі потребують спеціальних методів розподілу. Такі методи розроблені у багатьох наукових працях зарубіжних вчених, що подетально вивчали цю проблему. Зокрема, це методи однорідних секцій, нормативного розподілу витрат, система «директ-костинг», розвинутий «директ-костинг».

...