Грошова політика

Кейнс також допускав, що зміна кількості грошей може впливати на національний доход. Однак не через механізм, описаний Фішером, а через іншої, більше складний. Справа в тому, що, згідно Кейнсу, зміна кількості грошей не має прямого впливу на товарний ринок, але прямо впливає на ринок цінних паперів. Припустимо, центральний банк, використовуючи операції на відкритому ринку, збільшує кількість грошей в обігу. Скупка цінних паперів викличе підвищення цін на них і відповідно зменшення ступеня їхньої прибутковості. Це буде стимулювати фірми зменшувати придбання цінних паперів і розширювати реальні інвестиції, тобто здобувати сировину, верстати, будувати заводи й т.п.

Крім того, зменшення прибутковості цінних паперів приводить до зниження банківських відсотків, які виплачуються по депозитах, що дозволяє зменшити й процентну ставку по позичках, запитуваним фірмами. Здешевлення кредиту у свою чергу повинне стимулювати фірми розширювати капіталовкладення. Виходить, збільшення кількості грошей в обігу викличе ріст обсягу національного виробництва, а отже, і національного доходу. Але це досить довгий, звивистий і не дуже ефективний шлях, причому такий взаємозв'язок існує в економіці неповної зайнятості. Якщо економічна система функціонує на своєму потенційному рівні, то збільшення попиту на інвестиційні товари означає ріст не обсягу виробництва, а цін.

Таким чином, відповідно до кількісної теорії, збільшення грошей в обігу веде до підвищення цін, якщо економіка перебуває в стані повної зайнятості, і стимулює зростання виробництва, якщо є вільні ресурси. З теорії Кейнса випливає той же висновок, але механізм взаємозв'язку фінансових і реальних величин - непрямий і більше складний.

4.3 Проблеми регулювання зайнятості й цін

Попередній аналіз дозволяє розібратися в методах регулюванні зайнятості й цін. Так, досягнення повної зайнятості пов'язане з необхідністю збільшення обсягу сукупного попиту, а виходить, і національного доходу. Ця мета може бути досягнута двома шляхами. По-перше, за рахунок росту інвестицій, споживання й зниження податків, що пов'язане з фіскальною стратегією, що укладається в зміні доходів або витрат державного бюджету. По-друге, за рахунок збільшення кількості грошей в обігу, оскільки скорочення процентної ставки викликає ріст інвестицій і через мультиплікаційний ефект збільшує доходи й зайнятість.

Виникає питання: що переважніше - грошова або фіскальна політика? На перший погляд результати можуть бути однаковими, якщо при цьому уточнити джерела фінансування державних інвестицій. Таких джерел в основному три: оподатковування, випуск казначейських зобов'язань, що купують населенням і фірмами, випуск казначейських зобов'язань, що купують центральним банком. Перша форма фінансування має недолік - ріст податків викличе зниження розташовуваного доходу населення й скорочення споживання. Крім того, зменшення сукупного попиту послабляє експансіоністський ефект інвестицій. Тому більше кращі дві інші форми фінансування, що не мають даного недоліку.

Після Другої світової війни більшість країн, будучи під враженням кризи 30-х років, здійснювало експансіоністську фіскальну й грошову політику. Це сприяло досягненню повної зайнятості. Однак на початку 50-х років ріст сукупного попиту вже не супроводжувався адекватним ростом сукупної пропозиції. У результаті стали рости ціни, підсилилася інфляція, для боротьби з якої були потрібні міри із числа вже розглянутих, але із протилежним знаком -- зменшення сукупного попиту за рахунок зниження капіталовкладень, зменшення кількості грошей в обігу, збільшення податків. Ці міри становлять суть дефляційної стратегії.

Характерно, що якщо експансіоністська грошова політика недостатньо ефективно впливає на ріст інвестицій, те обмежувальна досить ефективно їх знижує. Політика «дорогих грошей», супроводжувана ростом процентної ставки по позичках і зменшенням кількості позичок, викликає зниження фірмами інвестицій, що у свою чергу через падіння сукупного попиту може зупинити ріст цін. Отже, грошової стратегії властиві асиметричні ефекти: вона має обмежену ефективність для експансіоністських цілей, будучи в той же час досить ефективної для обмежувальних цілей.

У той же час зміна рівня державних витрат впливає на рівень національного доходу, причому в мультиплікаційному ефекті. Якщо уряд зменшує витрати, то це викликає припинення деяких робіт і зменшує доходи, а виходить, і сукупний попит. Фірми в цих умовах у свою чергу скорочують виробництво, а виходить, сукупний попит продовжує зменшуватися.

Ефективність регулювання рівня цін за допомогою оподатковування впливає не однозначно: з одного боку, пряме збільшення податків ефективно, оскільки може привести до зменшення розташовуваного доходу населення й, отже, до зменшення сукупного попиту на товари й зниженню цін, з іншого боку - збільшення непрямих податків може викликати підвищення цін, тому що продавці товарів постараються перекласти на споживачів фактичну оплату податкового тягаря.

5. МАСА ГРОШЕЙ В ОБІГУ. ГРОШОВІ АГРЕГАТИ

В умовах ринкової економіки гроші функціонують у різноманітних формах на основі внутрішньої взаємодії, притаманної грошовим функціям. Вони не автономні і можуть бути теоретично обґрунтовані лише як елементи єдиної грошової системи.

Номінальний вираз усієї сукупності грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року), визначає величину грошової маси. Це -- один із кількісних показників, що характеризують стан гро-

шового обігу. Показник грошової маси має надзвичайно важливе значення для економічної стабільності, оскільки зміна кількості грошей, що циркулює в економічному обороті, може істотно вплинути на реальний випуск ВВП, рівень цін, зайнятість та інші економічні перемінні. Грошова маса є одним із найважливіших фінансових інструментів, що використовуються при розробці монетарної політики та орієнтирів макроекономічних пропорцій.

Грошова маса перебуває в розпорядженні всіх економічних суб'єктів -- у населення, підприємств, їх об'єднань, громадських організацій, банків, держави та інших суб'єктів.

Нині грошова маса існує у формі: готівкових знаків (банкноти та розмінні монети); грошових коштів на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші); деяких видів цінних паперів (вексель, чек) та ін. Окремі країни до грошової маси зараховують облігації державних позик, скарбницькі векселі, комерційні цінні папери тощо. Ці складові грошової маси істотно розрізняються за своєю ліквідністю та активністю в обігу. Усі перелічені форми ліквідних коштів тією чи іншою мірою функціонують як засіб збереження вартості, а тому практично неможливо провести межу між власне грішми та іншими ліквідними активами. Через це в міжнародній банківській статистиці широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей. Він ґрунтується на ступені їхньої ліквідності. Взагалі поняття ліквідності передбачає наявність двох властивостей: можливості використовувати активи як платіж та здатності їх зберігати вартість.

Отож, для оцінки кількісних змін грошового обігу та розробки адекватних заходів грошово-кредитного регулювання використовуються показники структури грошової маси, що називаються грошовими агрегатами. Критерієм поділу грошової маси на грошові агрегати є ступінь ліквідності активів.

Грошовий агрегат -- це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угрупування ліквідних активів, які можуть слугувати альтернативними вимірниками грошової маси.

Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів -- М1, М₂, М₃ та ін.

Грошові агрегати формуються на основі таких концепцій:

1) грошова маса, у вузькому розумінні, охоплює не тільки гроші готівкою, а й депозитні гроші;

2) сукупна грошова маса охоплює також банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом;

3) сукупна грошова маса поділяється на ту, що перебуває в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості.

Грошові агрегати будуються приєднанням до попередніх величин нових грошових компонентів (кредитних інструментів) у послідовності, що характеризує зменшення їхньої ліквідності. Тобто кожний наступний грошовий агрегат містить попередній плюс новий блок фінансових активів.

Грошовий агрегат M1 -- це грошова маса у вузькому розумінні. До нього належать найліквідніші форми грошей -- готівкові гроші (банкноти і монети) та банківські вклади до запитання (трансакційні депозити). Під терміном "готівка" розуміють сукупність засобів платежу, якими розпоряджаються економічні агенти, щоб у потрібний момент здійснити видатки та розрахуватися з боргами, тобто "готівка" -- це сукупність платіжних засобів, випущених банківською системою, які дають можливість економічному агенту продовжувати свою діяльність незалежно від перебоїв між доходами і видатками, припливами і відпливами капіталів. Можна вважати, що центральні банки випускають готівку для своїх клієнтів, а матеріалом для цього слугують засоби платежу.

Вклади до запитання (депозитні гроші) -- це вклади фізичних і юридичних осіб на депозитних рахунках у комерційних банках, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів. Плата за них мінімальна або зовсім відсутня, в будь-який час вони можуть бути використані як купівельний чи платіжний засіб. За своїм обсягом депозитні гроші, що забезпечують безготівковий обіг, є найпоширенішими. З допомогою депозитних грошей у країнах Заходу здійснюється понад 90% усіх видів оплат. Це ще раз свідчить про високу ліквідність депозитних грошей.

Крім вкладів до запитання, структура грошового агрегату M_t доповнюється іншими грошовими компонентами. Деякі країни включають сюди всі поточні вклади, інші, наприклад Великобританія, -- тільки ті депозити, за якими не платяться проценти. Американці йдуть ще далі, вони відносять сюди й акредитиви, випущені небанківськими установами, та окремі чекові депозити, що відрізняються від вкладів до запитання тим, що на них можна отримати процент.

Як бачимо, грошовий агрегат Mj охоплює досить вузький діапазон ліквідних активів, які будь-коли і без будь-яких обмежень можуть використовуватися для здійснення платежів та розрахунків. Існує багато інших активів, що являють собою "майже гроші". Це активи, які не виконують повністю всіх функцій, властивих грошам.

Грошовий агрегат М₂. Грошова маса агрегату М₂ має розга-луженішу структуру. До її складу входять грошові форми агрегату Мі, строкові та заощаджувальні вклади в комерційних банках, а також короткотермінові державні цінні папери.

Ці грошові активи можна легко, без фінансового ризику, перевести в готівкові або депозитні гроші. Отже, вони слугують своєрідним резервом для високоліквідних активів агрегату M_t.

Грошовий агрегат М₃. Він охоплює грошові форми агрегату М₂ плюс депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів. За характером це довгострокові активи, зокрема у формі цінних паперів, що обертаються на фінансовому ринку.

Агрегати М₂ і М₃ поєднують у собі грошові форми у широкому розумінні цього поняття. Активи, що входять до М₃ за мінусом Mj, дістали назву "майже гроші". На відміну від грошей, що входять до агрегату M_t, вони безпосередньо не функціонують як засіб обігу, а застосовуються як засіб нагромадження вартості. Але вони так само можуть без особливих ускладнень переходити з однієї функціональної форми в іншу; із пасивної форми в активну. Отже, грошова маса М₃-М₂ -- це ліквідні фінансові активи, що застосовуються здебільшого у функції засобу нагромадження і дають їхньому власникові проценти.

В окремих країнах, наприклад у США, банківська статистика виділяє ще один агрегат L, до якого входять М₃, а також банківські акцепти, комерційні папери, державні цінні папери (скарбницькі векселі, облігації) та деякі інші форми фінансових активів. Вважається, що цей агрегат повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

Як бачимо, грошові агрегати різняться між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, грошовий агрегат M_t виражає грошову масу, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вона найчастіше пов'язана з товарною масою, що перебуває у процесі обміну, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Обсяг грошової маси в агрегаті Мі передусім залежить від обсягу товарообігу та швидкості обігу грошей. Тому цей агрегат має бути особливим об'єктом аналізу структури й динаміки маси грошей в обігу та об'єктом регулювання грошового обігу.

В інших грошових агрегатах (М₂, М₃, L) враховані, крім того, нагромадження грошей у різноманітних формах. Ці гроші тимчасово вийшли з каналів обігу, виконуючи функцію нагромадження вартості. Залежно від характеру та строків цих нагромаджень вони входять до різних грошових агрегатів.

5.1 Особливості побудови показників грошової маси в Україні

Починаючи з 1993 р. НБУ визначає структуру грошової маси за агрегатним методом. Для розрахунку сукупної грошової маси в Україні передбачені такі грошові агрегати:

М„= готівка (гроші поза банками).

М, = М_о + кошти на рахунках і поточних депозитах.

М₂ = М, + строкові депозити та інші кошти (до інших належать кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження).

М₃ = М₂ + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

Грошова маса в Україні характеризується досить високими темпами зростання та надмірною високою питомою вагою готівки, про що свідчать дані табл. 4.1.

Таблиця 1.

Динаміка грошової маси України (на кінець року) млн. грн.

Висока питома вага готівки, що складає біля 40% в загальній масі грошей (М₃), негативно характеризує стан та ефективність грошового обігу. Причини, що формують надто високу питому вагу готівки в Україні наступні:

S зростання номінальних грошових доходів населення;

S зниження рівня безготівкових розрахунків населення за придбані товари та надані послуги;

S зростання банківських ризиків, пов'язаних зі збереженням вартості грошей;

S зволікання населення розмішувати вільні кошти на вклади через втрату довіри до банківських та парабанківських структур, що пов'язано із загрозою можливого їх банкрутства, процентною політикою і відсутністю відповідальності перед вкладниками та механізму страхування депозитів;

S наявність значних обсягів неофіційної (тіньової) економіки.

Дані таблиці також показують, що в Україні структура грошової маси ще не досягла розгалуженої та розвинутої форми. Відносно незначний відсоток, який припадає на агрегати М₃ і М₂,

можна пояснити тим, що в країні тільки розпочався процес формування фінансового ринку та грошово-кредитної системи, які б за своїм змістом і параметрами були адекватними вимогам ринкової економіки.

Таким чином, тенденції, що склалися у структурі грошової маси України, мають негативні наслідки як для ефективного функціонування грошової системи, так і для економіки в цілому:

по-перше, скоротилися грошові надходження на розрахункові (поточні) рахунки суб'єктів господарювання, що значно ускладнило і без того важкий стан із розрахунками в народному господарстві.

по-друге, зменшилася (через низький рівень реальних депозитів) ліквідність та послабився кредитний потенціал комерційних банків.

ВИСНОВКИ

бюджет гроші мультиплікатор

Протягом багатьох десятиліть чи не самим складним питанням у роботі чиновників залишається їхня здатність ефективно досягати довгострокові цілі, зокрема, забезпечення стабільності цін. Для того, щоб саморегулююча ринкова система працювала в цьому напрямку, необхідна відкритість, транспарентность грошової політики й довіра до влади. Зазначена проблема особливо актуальна протягом останніх десяти років через: а) інтенсивне зростання обсягів фінансових ринків, що підвищує вимоги до забезпечення їхньої стабільності; б) зростаючої незалежності монетарних органів й, зокрема, центральних банків; в) загострення проблеми очікувань економічних суб'єктів, у тому числі, на фінансових ринках. Частково, якщо не повністю, ця актуальність виявилась тому, що уряду ряду країн-членів Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) взяли на себе зобов'язання дотримуватися чітких правил фінансового поводження.

Я вважаю, що грошова політика держави має спрямовуватися на забезпечення права людини на життя в умовах здорового навколишнього середовища, яке постійно порушується в умовах як планової, так і ринкової економіки.

Напрями фінансової політики держави в кожному конкретному випадку, в кожній окремо взятій державі, в певний період можуть змінюватися. Так, для України тепер важливими є проведення і фінансування заходів щодо соціального захисту громадян, що постраждали на від аварії на Чорнобильській АЕС, завдання з конверсії військової промисловості, прискореного розвитку агропромислового комплексу тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. В.В. Селєзньов «Основи ринкової економіки України» .Видання друге. Києв-2003р.

2. Під редакцією А.А. Гриценко науковий журнал «Економічна теорія» 2005р.

3. О.Д. Василик «Державні фінанси України». Київ-1997.

4. А.Г. Волинський «Проблеми перехідної економіки України» Харків-2001р.

5. Б.С. Івасів «Гроші та кредит» Тернопіль «Карт-бланш» 2005р.

Размещено на Allbest.ru