Порівняльний аналіз податкової системи України та розвинутих країн

Концесійний податок справляється воднораз з реєстраційним збором у випадку, коли державний орган дає дозвіл або ліцензію. За рахунок місцевого прибуткового податку формуються доходи місцевих бюджетів, хоч сам податок справляється центральним урядом. Платники даного податку - фізичні та юридичні особи, ставка 16,2%. Доходи від роботи за наймом (тобто заробітна плата) даному податку не підлягають.

2.3 Податкова система Російської Федерації

Інтерес до Російської Федерації (Росії, РФ) викликаний не лише її офіційним членством у клубі потужних держав - Великій вісімці (Great 8, G8), не тільки спільною історичною долею українського і російського народів упродовж декількох віків. Поступаючись іншим країнам G8 у фінансово-економічних показниках та рівнем технологічного розвитку, Росія перевершує їх вартістю сировинно-ресурсного компонента національного багатства: США - в 2 рази, Німеччину - в 5-6 разів, Японію - в 18-20 разів. Тим самим Росія залишається великою і потенційно багатою державою.

Структура податкових надходжень у консолідований бюджет Росії (2,6 трильйони руб. або близько 90 млрд. у доларовому еквіваленті) в 2003 р. склалася в таких пропорціях: податок на додану вартість - 23,2%, податок на прибуток - 19,7%, податок на доходи фізичних осіб - 17%, платежі за користування природними ресурсами - 14,9%, акцизи - 13%, інші доходи - 12,2%·. Податкова служба Російської Федерації (Росії, РФ) була створена в 1991 р. Структурно вона складається з 82 податкових управлінь по суб'єктах Російської Федерації та 1600 інспекцій. Податкові інспекції несуть відповідальність за повноту і своєчасний облік платників податків, а також за проведення документальних перевірок правильності визначення податкових зобов'язань, своєчасності та повноти сплати податків до бюджету. До об'єктів податку на додану вартість відносяться наступні операції: реалізація товарів, робіт, послуг на території РФ, у тому числі реалізація предметів у заставі; передача товарів (виконання робіт, надання послуг) по угоді про надання відступного; передача права власності на товари (виконання робіт, надання послуг) на безоплатній основі рахується реалізацією товарів, робіт, послуг; передача на території РФ товарів (виконання робіт, надання послуг) для власного використання, затрати на які не відносяться до витрат виробництва і обігу ( в тому числі через амортизаційні відрахування) при розрахунку податку на прибуток ; виконання будівельно-монтажних робіт для власних потреб; ввезення товарів на митну територію РФ.

Законодавством РФ встановлено перелік оборотів, які не оподатковуються податком на додану вартість, а також перелік продукції (товарів, робіт, послуг) звільнених від оподаткування ПДВ. Пільги поширюється на: обороти з реалізації продукції, напівфабрикатів, робіт та послуг одними структурними одиницями для промислово-виробничих потреб іншим структурним одиницям цього ж підприємства (оборот всередині підприємства); кошти отримані від реалізації військового майна та надання послуг Міністерством оборони РФ, при обов'язковому направленні даних коштів на покращення соціально-економічних та житлових умов військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби і членів їх сімей; обороти вугледобувних і вуглепереробних підприємств з реалізації вугілля та продуктів вуглезбагачення; товари, що експортуються безпосередньо підприємствами-виробниками, експортовані послуги і роботи; послуги по транспортуванню, завантаженню, розвантаженню, перевантаженню експортованих товарів, а також при транзиті іноземних вантажів через територію РФ; товари та послуги, призначені для офіційного використання іноземними дипломатичними та прирівняними до них представництвами, а також для особистого користування персоналу цих представництв, включаючи членів їх сімей, які проживають разом із ними; послуги міського пасажирського транспорту (крім таксі), а також послуги по перевезенню пасажирів в приміському сполученні морським, річним, залізничним і автомобільним транспортом; квартирну плату; товари (роботи, послуги) власного виробництва (крім брокерських і посередницьких послуг), що реалізуються підприємствами, де кількість інвалідів складає не менше 50 % від загального числа працюючих; вироби народних промислів, які визнані за художні цінності; товари, що ввозяться на територію РФ як гуманітарна допомога.

ПДВ стягується за такими ставками: 10 % - для продовольчих товарів (крім підакцизних) і товарів для дітей за переліком, установленим урядом РФ; при реалізації для промислової переробки і промислових потреб продукції борошномельної, круп'яної та харчової галузей (за виключенням підакцизних товарів); 18% (з 1.01. 2004 р.) - по інших товарах, роботах, послугах, у тому числі і по підакцизних товарах. Платники ПДВ: підприємства та організації незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, що мають статус юридичної особи, в тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які знаходяться на території РФ, мають р/р в установах банків та самостійно реалізують за оплату товари, роботи, послуги; міжнародні об'єднання та іноземні юридичні особи, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність на території РФ; індивідуальні (сімейні) приватні підприємства, котрі здійснюють виробничу та комерційну діяльність.

Податок на прибуток підприємств і організацій запроваджений у 1991 р. Платники податку: підприємства та організації, в тому числі бюджетні, які є юридичними особами, включаючи створені на території РФ підприємства з іноземними інвестиціями, а також міжнародні об'єднання та організації, що займаються підприємницькою діяльністю; філії та інші подібні підрозділи підприємств та організацій, які мають окремий баланс та р/р в установах банку; компанії, фірми, будь-які інші організації, утворені в відповідності із законодавством іноземних держав, які займаються підприємницькою діяльністю на території РФ через постійне представництво (нерезиденти); комерційні банки різних видів, у тому числі банки за участю іноземного капіталу, Банк зовнішньої торгівлі РФ, кредитні установи, Центральний банк РФ в частині прибутку, отриманого від діяльності, що не пов'язана з регулюванням грошового обігу ; підприємства, організації та установи, які являються юридичними особами та мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Росія володіє 8,2% світових запасів нафти, поступаючись лише Саудівській Аравії (23%) та Іраку (9,6%). Найкрупнішими платниками податків у 2003 р. були нафтові та газові компанії (в млрд. дол.): “Газпром” - 9,8; “ЮКОС” - 5,1; “ЛУКойл” - 5. Крім того, обсяги мінімізації податків складали: “ЮКОС” - 745, “Сибнефть” - 264, ЛУКойл” - 77 млн. дол. За даними російського Інституту фінансових досліджень, податкове навантаження нафтових компаній по відношенню до виручки у 2003 р. знаходилося в межах від 23,5 до 46,3%. Для Росії виключне фіскальне, економічне і геополітичне значення має експорт нафти та газу, що відповідно підсилює увагу до митного оподаткування даного сектора. На кінець 2003 р. експортне мито на нафту складало 33,8 дол. за тонну, на нафтопродукти - 30,4 дол. за тонну, а ставка вивізного мита на природний газ підвищена з 5% до 30% експортної ціни.

Мито входить до складу митних платежів, до яких, крім власне мита, відносяться податок на додану вартість, акцизи, інші збори та платежі, пов'язані з митним оформленням, зберіганням та супроводженням товарів, пов'язаних із зовнішньою торгівлею. Об'єкт мита - митна вартість товарів і/або їх кількісні та вагові показники. Якщо в західних країнах фіскальна й економічна роль мита мінімальна, то в Росії, навпаки, митна служба забезпечує 40% доходів федерального бюджету (в 2003 р. 60% митних платежів прийшлося на імпорт). Стає зрозумілим чому саме керівник Федеральної митної служби (з 2004 р. знаходиться в складі Міністерства економічного розвитку і торгівлі РФ) обраний віце-президентом Світової митної організації, а також головним координатором Європейського митного регіону.

Єдиний соціальний податок (ЄСП) введений у податкову систему Росії з 2001 р. Базова ставка ЄСП складає 35,6% від фонду оплати праці. Надходження від ЄСП розподіляються в таких пропорціях між позабюджетними фондами: 28% відчисляються в Пенсійний фонд, із них 14% - на виплату базових пенсій, 10% - на страхову частину, 4% - на нагромаджувану частину пенсії; фонд соціального страхування - 4%; фонд обов'язкового медичного страхування - 0,2%; територіальні фонди медичного страхування - 3,4%.

ЄСП сконструйований за регресивним принципом оподаткування фонду оплати праці, тобто, чим вищий рівень заробітної плати, тим нижча податкова ставка. Так, за працівників, зарплата яких не перевищує 100 тис. руб. у рік, роботодавець має перераховувати в бюджет на соціальні потреби 35,6%; за тих, хто заробив від 100 до 300 тис. - 20%, від 301 до 600 тис. - 10%, а при будь-якій сумі заробітку, вищій 600 тис. руб., - 2%. Подібний порядок запроваджений у розрахунку, щоб роботодавцям було невигідно платити низькі заробітні плати.

Сьогодні діючим законодавством можуть справлятися наступні податки:

- податок з реалізації паливно-мастильних матеріалів;

- податок за користування автодорогами;

- податок з власників транспортних засобів;

- акциз на легкові автомобілі;

- податок на купівлю автотранспорту.

Федеральний транспортний податок сплачується юридичними особами, крім бюджетних організацій, у розмірі 1% від фонду оплати праці незалежно від джерела його формування і повністю включається до складу витрат на виробництво та обіг. По суті транспортний податок є цільовим податком, оскільки витрачається на фінансування розвитку міського транспорту загального користування та приміського пасажирського залізничного транспорту.

Податок на майно юридичних осіб на регіональному рівні запроваджений у 1991 р. Об'єкт оподаткування - середньорічна вартість майна підприємства (основних фондів, нематеріальних активів, виробничих запасів), ставка - 2%.

Норми оподаткування для обов'язкових платежів - лісного доходу і плати за воду - установлюються регіональними властями. Крім фіскальної функції, ці платежі в соціально-економічному сенсі мають рентний характер і природоохоронне призначення. Лісопромисловий комплекс - одна з ключових галузей національної економіки Росії. Унікально багата Росія і водним ресурсами, на її території знаходиться найбільше в світі прісноводне водоймище - озеро Байкал. Плата за користування водними об'єктами до 1998 р. носила назву плати за воду. Платники - організації та підприємці, котрі безпосередньо користуються водними об'єктами. Плата справляється при заборі води з використанням споруд, технічних засобів і обладнання за рядом винятків (забору води для ліквідації стихійних лих, водопостачання тваринницьких ферм та ін.). Платіжна база: обсяг водозабору; площа акваторії; обсяг стічних вод, які скидають у водні об'єкти і деякі інші показники. Плата за воду диференційована за різними категоріями платників та режимами використання водних ресурсів. На федеральному рівні установлені мінімальні й максимальні ставки плати. Так, за водозабір треба платити від 30 до 176 руб. за 1 тис. куб. м. води; 0,5-5 руб. за 1 тис. кіловат-годин виробленої електроенергії, - для платників, які здійснюють експлуатацію гідроелектростанцій.

Об'єктом податку на майно фізичний осіб є нерухоме майно і транспортні засоби (крім автомобілів).Податкова ставка для нерухомості - 0,1% від інвентаризаційної вартості майна, в Москві - 0,5%. Платниками земельного податку виступають власники і землекористувачі, крім орендарів. Ставка податку в розрахунку на гектар площі призначається місцевими органами влади. Розподіл надходжень від земельного податку має дольовий характер: у федеральний бюджет поступає 30%, бюджети суб'єктів федерації - 20%, у місцеві бюджети - 50%.

Податком на рекламу оподатковуються підприємства і громадяни, які рекламують через засоби інформації продукцію власного виробництва, а також роботи і послуги. Об'єкт податку - вартість робіт і послуг по виготовленню та розповсюдженню. Ставка податку - 5% вартості (величини) рекламних затрат без податку на додану вартість і акцизів.

2.4 Податкова система Японії

Сучасна податкова система - результат податкової реформи 1988 р. Створена в перші післявоєнні роки під диктовку американських експертів система оподаткування проіснувала 40 років, виконавши роль максимальної мобілізації державних доходів, а також забезпечивши підтримку високої норми нагромадження, тобто тієї частини ВВП, яка не споживається в поточному році, а матеріалізується у вигляді будівель, споруд, обладнання, виробничих запасів.

Головні складові сучасної податкової системи Японії:

- податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок);

- податок на прибуток корпорацій;

- податок на майно фізичних та юридичних осіб;

- податок на спадщину та дарування;

- акцизи;

- податок на додану вартість;

- мито;

- податок на проживання (в деяких джерелах - податок на жителів).

Прибутковий податок Японія запровадила однією з перших у 1887 р., що відповідає проголошеному національному девізу вчитися в усього світу. Для прибуткового податку на основі єдиної бази (сукупності доходів платника) передбачено три рівні оподаткування: національний, префектурний, муніципальний. Тобто, за ознакою розподілу надходжень даний податок має комбінований характер за ознакою адміністративно-територіального поділу країни. Після реформи 1988 р. дванадцятиступенева шкала ставок прибуткового податку з прогресією від 10,5 до 60%, була зведена до трьох ставок: 10, 25, 50%, за якими справляється національний прибутковий податок. Ставки префектурного податку диференційовані від 2 до 4%, муніципального - від 3 до 12%. Відповідно загальна норма оподаткування знаходиться в діапазоні від 15 до 76%. Під обкладання даним податком попадають заробітна плата, доходи фермерів і осіб вільних професій, дивіденди, проценти, бонуси, допомоги і пенсії, доходи від нерухомого майна, інші грошові заробітки. Серед пільг по даному податку привертає увагу звільнення від сплати податків на строк до 5 років для деяких категорій платників. У 2004 р. уряд прийняв рішення надати додаткові податкові пільги тим, хто інвестує гроші у фінансові ринки шляхом перенаправлення коштів з ощадних депозитів на ринки капіталів.

Податок на прибуток корпорацій також має комбіновану систему розподілу доходів між бюджетами у такому порядку: національна ставка - 33,48%; префектурна - 5% від рівня національної ставки (або 1,67% від величини прибутку); муніципальна ставка - 12,3% від національної (або 4,12% прибутку). Отже, загальна норма оподаткування прибутку юридичних осіб складає близько 40%. Для суб'єктів малого бізнесу ставка податку на прибуток у 1988 р. була знижена з 30 до 28%, були передбачені податкові пільги.

Податок на майно фізичних і юридичних осіб справляється за єдиною ставкою 1,4% від вартості оподатковуваного майна, котре переоцінюють кожні три роки. Підлягають оподаткуванню нерухомість, цінні папери, депозити. Найдавніша, а в феодальну епоху майже єдина, форма майнового оподаткування в Японії - земельний податок.

Податок на спадщину та дарування справляється у випадку передачі власності, (оціненої в ринкових цінах або за ціною придбання), за заповітом і за актом дарування. Ставки податку диференційовані в залежності від вартості спадкового (дарованого) майна та характеру родинних зв'язків.

В 1989 р. був запроваджений 3%-ний податок на споживання (податок з продажі), пізніше трансформований у податок на додану вартість європейського зразка. Японський ПДВ справляється за ставкою 5%. Система акцизів включає податки на алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти, електроенергію, автомобілі, побутові послуги. Оригінальною рисою оподаткування послуг з соціальним контекстом є справляння податку при перевищенні певної суми, на яку надається послуга.

Розділ 3. Відмінності системи оподаткування України від розвинутих країн

Сьогодні в Україні досить гостро стоїть питання податкового навантаження. Адже даний показник є основним критерієм ефективності системи оподаткування країни, який впливає на наповнення державних доходів, рівень податкових надходжень у структурі ВВП і відповідно частку ВВП на душу населення. Поняття “податкове навантаження” можна визначити як ефекти впливу податків на економіку в цілому та на окремих їх платників, пов'язані з економічними обмеженнями, що виникають у результаті сплати податків і відволікання коштів від інших можливих напрямів їх використання Визначення та досягнення ефективного показника податкового навантаження є необхідним для кожної країни, тому що завищене податкове навантаження може спричинити пригнічення виробництва, його тінізацію, зменшення податкових надходжень до бюджету країни тощо. Тому податкове навантаження має бути оптимальним для вирішення комплексу завдань, пов'язаних із управлінням економікою, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

Оптимальним можна вважати рівень податкового навантаження, що передбачає вилучення частини доходів економічних суб'єктів, що не перешкоджає їхньому ефективному індивідуальному розвитку, і водночас, що є достатнім для втручання держави в економічні процеси, необхідні для підвищення ефективності національної економіки в цілому. Рівень податкового навантаження в Україні оцінюється по-різному. Майже всі експерти, які займаються оцінкою інвестиційного клімату в Україні, вважають, що він є несприятливим, оскільки оподаткування реального сектора економіки надто обтяжливе. Воно пригнічує процеси економічного відтворення, а підприємство може працювати рентабельно, як правило, лише за умов приховування своїх доходів від оподаткування. Більшість підприємців також вважають, що сучасна економічна ситуація в нашій країні не сприяє розвитку підприємницької діяльності, що важкий тягар податків приводить до таких негативних наслідків як зниження ділової активності суб'єктів підприємницької діяльності, “тінізація” економіки, відтік національних капіталів за кордон. Унаслідок цього знижуються надходження в бюджет, зростає соціальна напруженість у суспільстві.

У міжнародній статистиці для виміру загального рівня податкового тиску на економіку використовується податковий коефіцієнт, що розраховується як відношення суми сплачених податків, включаючи обов'язкові відрахування в державні соціальні фонди, до ВВП у ринкових цінах. При цьому обов'язкові відрахування у соціальні фонди враховуються при розрахунку податкового коефіцієнта на тій підставі, що в міжнародній статистиці вони розглядаються як податки, а не як звичайні страхові внески.

Таблиця 1. Податкове навантаження

Таблиця 2. Ставки податку

Таблиця 3. Дослідження Світового банку і аудиторської компанії «PriceWaterHouseCoopers»

Найменший рівень податкового навантаження характерний для США. Тут це зумовлено використанням податкової політики як засобу створення сприятливих умов для діяльності промислових компаній, що потребує низького рівня оподаткування. Порівнюючи показник податкового навантаження України з іншими країнами з розвинутою ринковою економікою, можемо побачити, що даний показник у нашій державі є середнім. Проте тоді постає проблема нерівномірного перерозподілу податкових надходжень. Варто також зазначити про вплив пільг на розподіл податкового навантаження в Україні. Для платників податків, які не мають пільг і виконують свої платіжні зобов'язання, податковий тиск є удвічі більшим. Через це податкові зобов'язання нерівномірно розподіляються між галузями економіки і підприємствами. Тому, певною мірою, проблема нерівномірного розподілу податкового навантаження в Україні є значно гострішою, ніж проблема його загального рівня.

У країнах ЄС натомість поширені інші форми державної підтримки: звільнення деяких підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності; використання податків на оціночний дохід і мінімальних податків; податкові кредити (відрахування із суми нарахованого податку). Наприклад, інвестиційний податковий кредит (застосовується у Бельгії, Великої Британії, Данії, Італії, Іспанії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії, Франції та інших) являє собою відрахування із суми нарахованого податку частини (відсотка) або всієї суми інвестицій, здійснених у капіталомісткі сектори економіки або виробництво з низькою нормою прибутку. У Франції і ФРН, законодавство передбачає від 10 і більше видів податкових кредитів. Також для визначення податкового навантаження в країні необхідно звернути увагу на ставки податків. Для порівняння виберемо три податки, які займають основну частину в податкових надходженнях до бюджету у більшості країн: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість.

Ставки податків у країнах з розвинутою ринковою економікою дуже різноманітні. Це залежить від специфіки та орієнтації податкової політики у цих країнах. Для України характерне переважання непрямих податків, на відміну від країн із розвинутою ринковою економікою, де головна частина припадає на прямі податки. Співвідношення прямих і непрямих податків залежить від життєвого рівня переважної частини населення, досконалості механізму стягнення податків, рівня податкової культури, загальної спрямованості суспільства на вирішення соціальних проблем тощо. Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на користь перших є наслідком зростання орієнтованості західних держав на соціальні інтереси, що зумовило підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості.

У сучасних умовах розвитку України, які характеризуються низьким рівнем доходів підприємств і населення, зростанням кількості збиткових підприємств, низькою податковою культурою неможливо забезпечити переважання прямих податків. В Україні головними прямими податками є податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян. Питома вага другого податку набагато нижча, ніж першого, тоді як у країнах з розвинутою ринковою економікою навпаки, частка прибуткового податку з громадян є значно вищою. Отже, у нашій державі основна частка податкового навантаження лягає на підприємства. Порівняно низька частка прибуткового податку з громадян у дохідній частині бюджету України зумовлена низьким рівнем заробітної плати і, відповідно, рівнем життя більшості населення.

Серед непрямих податків в Україні найважливішим є ВВП. Його частка у доходах бюджету значно вища, ніж у розвинутих країн. Висока питома вага ПДВ обґрунтована тим, що в умовах економічної кризи, інфляції, зниження рівня доходів, зростання масштабів тіньової економіки цей показник найліпше виконує фіскальну функцію. Отже, податкове навантаження на споживання в нашій країні є значним. Ще однією проблемою є те, що українці намагаються всілякими законними і незаконними шляхами уникнути сплати податків. На відміну від нашої країни, у багатьох зарубіжних країнах (наприклад країнах Європейського союзу, США) сплата податків є престижною справою. Саме тому нам необхідно знизити податковий тягар, для того, щоб економічні суб'єкти могли віддавати до бюджету доцільну частину своїх доходів, та поряд з тим створити такі умови, щоб сплата податків була неминуча та загальнообов'язкова.

Сьогодні коли економіка більшості країн потерпає від світової кризи, уряди різних держав намагаються зменшити рівень податкового навантаження. Так на початку 2009 року було зменшено податок на прибуток у Великій Британії, Франції, Німеччині, Росії. Зменшення ставок, а то й мораторій на сплату податків - спроба врятувати економіку, яка серйозно постраждала у світовій кризі. Нажаль, Україна не слідує світовому досвіду та самостійно намагається вирішити проблеми оподаткування в часи кризи. Замість того, щоб шукати можливості послабити податкове навантаження, уряд шукає нові способи наповнити бюджет. Наприкінці 2008 - на початку 2009 року були підвищені деякі акцизи та ставки податків. Таким чином уряд України не лише не збільшить надходження у державний бюджет, але й ускладнить і без того нелегке становище підприємств і населення.

Збільшиться тінізація економіки, рівень безробіття та “зарплата в конвертах”, що в результаті зменшить податкові надходження. Отже, оптимальний рівень податкового навантаження є важливим чинником для забезпечення ділової активності, розвитку виробництва та економіки в цілому, а також соціально-політичної стабільності крани. Для поліпшення свого становища Україні необхідно поступово знижувати податкове навантаження, використовуючи міжнародний досвід, адаптуючи його до специфіки та умов розвитку нашої країни, створювати умови, в яких майже неможливо буде ухилитися від сплати податкових зобов'язань, що призведе до поступового збільшення надходжень до державного бюджету, а також подбати про те, щоб податкові надходження були доцільно розподілені. За умови ефективного реформування податкової системи в частині зниження реального податкового навантаження, Україна матиме шанси стати серйозним суб'єктом податкової конкуренції на світовому просторі.

Висновки

Тема курсової роботи є актуальною як в минулому, так і в поточному періоді, адже євроінтеграційні процеси відіграють важливу роль у фінансово-економічному розвитку України. Актуальність даної теми обумовлена тими міркуваннями, що як теоретична розробка питань оподаткування, так і фіскальна практика в західних країнах знаходяться на високому рівні наукової та професійної культури. Знання і досвід західних країн у сфері державних фінансів уже випробувані й довели свою ефективність. З метою виконання повноважень об'єктивно, своєчасно та правильно податкова служба повинна бути незалежною у прийнятті управлінських рішень стосовно податкової роботи від органів державного управління та органів місцевого самоврядування. Своєчасність сплати податків і зборів має суттєве значення, адже від цього залежить, чи буде можливість профінансувати у встановлений термін чи період в повному обсязі заплановані видатки. В умовах існування різних форм власності основним методом формування доходів держави є податки і збори, які формують податкову систему.

Удосконалення податкової системи України становить у сучасних умовах одну з актуальних проблем. Від її вирішення залежить наповнення державного бюджету, подальше розгортання підприємництва, інвестування важливих галузей народного господарства та соціальний захист населення. Недоліки податкової системи негативно впливають на регулювання економічних процесів у ринкових умовах, призводять до тінізації економіки.

Оцінюючи стан податкових відносин в Україні, більшість вчених, експертів і політиків сходяться на тому, що основними вадами податкової системи є її надмірна фіскальна спрямованість та нерівномірний розподіл податкового навантаження, спричинений масштабними ухиленнями від сплати податків.

Розглянувши наявні проблеми, можна зробити висновок, що основними завданнями вдосконалення податкової системи в Україні мають бути: формування нового інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, формування відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань; підвищення регулюючого потенціалу податкової системи на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій; забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря між платниками податків; демократизація податкової служби України, а саме зміна ідеології її функціонування у роботі з платниками та міжнародними партнерами.

Для розв'язання існуючих проблем доцільно вжити заходи, які могли б удосконалити систему оподаткування: зменшити податкове навантаження; зробити податкове законодавство простішим, послідовним та прозорим; скоротити кількість податків, тобто усі малоефективні податки мають бути скасовані або встановити єдиний універсальний податок. Проводити реформи потрібно як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Відповідно до цього можна запропонувати такий комплекс заходів для реформування податкової системи: проведення робіт податкових адміністрацій з роз'яснення населенню суті податкових платежів і окремих питань; створення при податкових адміністраціях консультаційних пунктів, для надання безкоштовних довідок по різних питаннях; прозорість сплати податків і недопуск корумпованості в органах податкових адміністрацій; зменшення податкового навантаження як на фізичних, так і юридичних осіб; у ході реформування податкової системи в Україні мають бути усунені упущення в правовому регулюванні податкових відносин; забезпечені правові гарантії як платників податків, так і податкових органів; відрегульовані процесуальні питання відповідальності за невиконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства.

Податкову систему країни треба змінювати таким чином, щоб більш враховувались економічні інтереси обох сторін - держави і платників податків, а також усувалась зацікавленість платників в податкових незаконних ухиляннях.

З практичного боку податкові системи західних держав приваблюють більш досконалим, ніж в Україні, устроєм, більш ефективним фіскальним адмініструванням, продуманістю підготовки та ефективністю проведення податкових реформ, високою виучкою персоналу податкових органів, відповідальністю та дисципліною платників. Вивчення податкової системи Російської Федерації корисне з точки зору порівняння засобів вирішення майже тотожних з Україною проблем. Звертання до західних джерел збагачує теоретично-методологічний арсенал, нарощує наукову ерудицію, розширяє проблемне бачення фіскальних явищ, сприяє оптимізації фінансової політики України.

оподаткування фінанси доход

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України

2. О.П. Орлюк «Фінансове право» Навчальний посібник - Київ, Юрінком Інтер 2003.

3. Лайко П.А д.е.н, професор, член-кореспондент НААН «Порівняльна характеристика податкової системи».

4. Крупка М.І - «Основи економічної теорії»

5. «Оподаткування в Україні. Навчальний посібник» - Київ, «Центр учбової літератури»

6. Карлін М.І «Фінанси країн Європейського Союзу»

7. Данилов «Податкова система та шляхи її реформування».

8. . Мельник П.В.«Розвиток податкової системи в перехідній економіці». - Ірпінь, Академія державної податкової служби України

9. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. - Київ.: Центр навчальної літератури, 2003

10. Іващук І.О. Сучасне європейське оподаткування, Фінанси України. - 2001

11. Порівняльний аналіз податкового навантаження в економіці України та країнах з розвинутою економікою. //Т. Ткаченко Львівський національний університет ім. Івана Франка

12. «Міжнародне оподаткування» За редакцією Ю.Г. Козака, В.М. Сліпа: Навчальний посібник. - Київ. Центр навчальної літератури, 2003

13. Пасічник Ю.В. «Бюджетна система України та зарубіжних країн»: Навчальний посібник. - Київ. Знання-Прес, 2002

14. Аналіз сучасного стану податкової системи України та шляхи її удосконалення - Фадеєва Г.М., к.е.н. Гладкова Ю.О. Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Размещено на Allbest.ru