Податок на додану вартість

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

В умовах обмеженості фінансових ресурсів державного бюджету та кредитних установ виважена і збалансована фінансова політика є одним із основних інструментів стимулювання економічної активності, який здатний забезпечити необхідні умови для економічного зростання країни та добробуту її громадян.

Вирішуючи проблему наповнення дохідної частини бюджету, важливо не зруйнувати стимулів для розвитку підприємницької діяльності суб'єктів господарювання. Надмірна фіскальна спрямованість податкової політики зменшує ділову активність, що спричиняє негативний вплив на динаміку ВВП, промислового виробництва та інвестицій.

Податок на додану вартість вважається найбільш досконалою формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів більшості розвинених країн та країн з перехідною економікою. Однак в Україні через недостатню відпрацьованість механізму справляння ПДВ, цей важливий податок призвів до відволікання оборотних коштів підприємств та напруги у виконанні бюджету.

Незважаючи на досить широкий спектр досліджень вітчизняних і зарубіжних учених на тему справляння податку на додану вартість, деякі питання щодо удосконалення механізму оподаткування доданої вартості в Україні опрацьовані поки що недостатньо.

Наразі існує потреба подальшого теоретичного обґрунтування напрямів реформування ПДВ, визначення його місця в системі регуляторів економіки, вирішення проблеми відшкодування, порядку сплати і податкових пільг. Усвідомлення цього факту визначає актуальність і своєчасність вибраної теми курсової роботи.

Податок на додану вартість виконує яскраво виражену фіскальну функцію та домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Він має велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка потребує встановлення стабільного податку, що стимулюватиме економічне зростання. Останнім часом трансформаційні зміни, що відбуваються в Україні, вимагають внесення суттєвих корективів у систему оподаткування. Ці зміни повинні зачепити й реформи непрямого оподаткування, особливо порядку справляння податку на додану вартість, що набуває актуальності, враховуючи підписання Україною Угоди «Про партнерство та співробітництво між Україною та європейськими співтовариствами і їх державами-членами».

Тема дослідження має важливе теоретичне та практичне значення для розвитку економіки держави в цілому і податкової системи зокрема. Податок на додану вартість у податковій політиці держави виконує дуже важливу фіскальну функцію. Проте, через недосконалість системи оподаткування ПДВ не виконує бажану регулюючу функцію.

Метою даної роботи є розкриття особливостей становлення та розвитку вітчизняного механізму оподаткування доданої вартості, здійснення оцінки фіскальної ефективності ПДВ, визначення пріоритетних напрямів розвитку податкової системи в частині непрямих податків, а саме ПДВ.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі задачі:

- аналіз теоретичних досліджень щодо поняття «додана вартість»;

- розгляд наукових принципів оподаткування доданої вартості;

- дослідження особливостей функціонування ПДВ у зарубіжних країнах;

- оцінка фіскальної ефективності податку на додану вартість в Україні;

- дослідження соціально-економічних наслідків справляння ПДВ в Україні;

- виявлення основних недоліків вітчизняної системи оподаткування доданої вартості;

- надання рекомендацій щодо вдосконалення ПДВ в Україні.

Виходячи з мети і задач дослідження, структура роботи включає два розділи. Перший, теоретичний розділ визначає роль податку на додану вартість в системі непрямого оподаткування. В ньому розкривається соціально-економічна сутність доданої вартості та теоретичні засади її оподаткування у сучасних умовах, висвітлюються методологічні основи справляння та адміністрування ПДВ в Україні, а також зарубіжний досвід оподаткування доданої вартості.

У другому, аналітичному розділі проводиться оцінка фіскальної ролі податку на додану вартість в системі доходів Державного бюджету України. У ньому, зокрема, проведено оцінку фіскальної спроможності ПДВ як джерела наповнення державного бюджету, проаналізовано структуру та динаміку надходжень податку на додану вартість до державного бюджету, виявлено основні недоліки та запропоновано шляхи реформування системи оподаткування доданої вартості в Україні.

В роботі використані законодавчі та нормативні документи України, наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, Інтернет-ресурси, а також матеріали, що визначають кількісні параметри об'єкту дослідження. В процесі дослідження особлива увага приділялася науковим дослідженням таких авторів: В. Андрущенка, В. Буряковського, В. Бесєдіна, В. Вишневського, В. Волканова, В. Геєця, О. Данілова, Т. Єфименко, Ю. Іванова, С. Каламбета, А. Крисоватого, І. Луніної, В. Мельника, П. Мельника, Т. Паянок, А. Скрипника, А. Соколовської, В. Суторміної, В. Федосова, С. Юрія та інших.



РОЗДІЛ 1. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В СИСТЕМІ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1.1 Соціально-економічна сутність доданої вартості та теоретичні засади її оподаткування

Формування сучасної системи оподаткування, яка забезпечує необхідними фінансовими ресурсами виконання функцій держави, є важливою складовою процесу розбудови ринкової економіки України та її інтеграції до системи світових господарських зв'язків. Це зумовлює підвищення уваги вітчизняних вчених і практиків до можливості застосування в Україні форм оподаткування, що використовуються в розвинених країнах, та механізмів їх адаптації до умов нашої країни. Глибоке розуміння проблем оподаткування та їх розв'язання може допомогти в подоланні наслідків економічної кризи, стимулюванні економічного зростання, захисті інтересів вітчизняного бізнесу, підвищенні добробуту громадян.

Предметом наукових дискусій все частіше виступає запозичений з досвіду зарубіжних країн податок на додану вартість (далі - ПДВ). Сам факт його запровадження в Україні є важливим кроком на шляху формування сучасної податкової системи і розбудови ринкової економіки.

ПДВ вважається найбільш досконалою формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів більшості розвинених країн та країн з перехідною економікою. Однак в Україні через недостатню відпрацьованість механізму справляння ПДВ, цей важливий податок призвів до відволікання оборотних коштів підприємств та напруги у виконанні бюджету [10].

Свого часу країни, які запроваджували ПДВ, стикалися з подібними проблемами. Їх висвітленню та вирішенню були присвячені роботи таких зарубіжних вчених, як М. Лоре, Ш. Бланкарт, С.Л. Брю, М. Дауні, Е. Доллан, Х. Єсколано, Х. Зи, Б. Кастан'єд, К. Макконнел, Дж. Стігліц, Б. Терра, П. Шом, а також російських вчених А.В. Сігіневич, Д.Г. Черник та ін. [12].

Однак в Україні окремі проблеми, пов'язані із застосуванням ПДВ, залишаються невирішеними, не зважаючи на те, що в останні роки вони були предметом гострих дискусій, і на їх вирішення були спрямовані наукові праці таких вчених, як В.Л. Андрущенко, В.В. Буряковський, В.П. Вишневський, П.Т. Гега, А.І. Даниленко, О.Д. Данілов, М.П. Кучерявенко, І.О. Луніна, П.В. Мельник, А.М. Соколовська, С. О. Терьохін, В.М. Федосов, Н.П. Фліссак, Л.М. Шаблиста, О.І. Шитря, а також експертів МВФ, Європейського союзу.

Оподаткування доданої вартості започатковано у Франції у 1955 році. Теорію цього податку і механізм застосування запропонував французький економіст Лоре. Найбільший вплив і розповсюдження ПДВ отримав у 1957 році у зв'язку зі створенням Європейського економічного співтовариства, оскільки його застосовують усі країни-учасниці. Більш того, це єдина форма універсального акцизу, яку їм дозволено застосовувати [1].

В Україні ПДВ був запроваджений Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року № 14-92. До Декрету постійно вносилися численні зміни та доповнення [9].

Декретом про ПДВ керувались біля п'яти років. Недоліків у нього було чимало, проте декрет діяв. Він передбачав різний підхід до оподаткування товаровиробника і торгівлі. Усі розуміли, що необхідні зміни.

З 1 жовтня 1997 року порядок обчислення і сплати ПДВ регламентувався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року [25]. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ було дуже нестабільним.

Останні радикальні зміни в оподаткуванні податку на додану вартість відбулися із набуттям чинності Податкового кодексу України (далі - ПКУ) від 2 грудня 2010 року № 2755-VI [20].

Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 3 етапи (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Історичні етапи розвитку ПДВ в Україні

Період	Початок	Характеристика
Перший	26 грудня 1992 р.	· відсутні правила інфляційної нейтральності; · ПДВ є розподільчим податком, зобов'язання бюджетів різних рівнів, щодо компенсацій не визначені; · момент виникнення права на кредитування визначається за принципом обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує податкових зобов'язань; ПДВ, сплаченій у ціні капітальних товарів, амортизується;.
Другий	1 жовтня 1997 р	-встановлено єдину ставку податку, що становить 20% до бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), за винятком операцій звільнених від оподаткування, та операцій до яких застосовуються нульова ставка; - введено податковий облік, згідно з яким є обов'язковим для платників податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) надання податкової накладної; - при отриманні податкових накладних, платники заносять їх до книги обліку придбання товарів, а при виписці - до книги обліку продажу товарів; - на підставі даних книг обліку продажу та придбання товарів заповнюється податкова декларація по податку на додану вартість;
Третій	01 січня 2011 р.	- відбулася систематизація всіх норм і правил оподаткування ПДВ в єдиному документі; - передбачено зниження ставки податку на додану вартість до 17 % з 1 січня 2014 року; - у період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року передбачено застосування ставки податку у розмірі 20 %; - поетапно введено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН

Податок на додану вартість - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.

Якщо розуміти буквально, то ПДВ - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг) [18].

Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів - заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.

У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб'єктів.

Під час кожного акта купівлі-продажу податок нараховується за стандартною ставкою, а фактично виплачується в сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії. Кінцевий споживач оплачує товар за ціною, збільшеною на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіях виробництва і руху товару.

Особливістю ПДВ, на відміну від податку з обороту, є те, що він не поширюється на додану вартість, яка вже була раніше оподаткована. Хоча податок стягується багаторазово, він охоплює щоразу тільки новостворену вартість. Він не складний в обчисленні, забезпечує сталі надходження, оскільки додана вартість досить стабільний показник.

При розрахунку ПДВ в світовій практиці використовують чотири методи його визначення (рис. 1.1).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Методи визначення ПДВ

Якщо умовно позначити ставку податку через R, то формули розрахунку податку, згідно перерахованим методам, будуть мати вигляд:

R(V + М) = ПДВ; (1.1)

RV + RМ = ПДВ; (1.2)

R(B - З) = ПДВ; (1.3)

RВ - RЗ = ПДВ, (1.4)

де V - частина доданої вартості, що дорівнює вартості працевтрат;

M - частина доданої вартості, що дорівнює прибутку фірми;

В - вартість вироблених товарів;

З - та частина собівартості, що не є доданою вартістю, тобто ціна елементів оборотного капіталу, що придбані зі сторони (виробничі витрати).

Найбільше розповсюдження отримав четвертий метод [13]. Його використання не потребує визначення доданої вартості. Замість цього застосовується ставка до її компонентів (витратам та виробленій продукції).

Даний метод розрахунку ПДВ дозволяє застосувати ставку податку безпосередньо при угоді, що дає переваги технічного і юридичного характеру. Наявність податкової накладної, в якій відображаються податки, стає найважливішим і принциповим моментом здійснення угоди і інформації про податкові зобов'язання фірми. І, звичайно, використання податкової накладної з вказуванням здійсненої угоди дає можливість слідкувати за рухом товару з метою перевірки [2].

Перший і другий методи розрахунку податку, тобто методи, що засновані на балансах, потребують визначення прибутку. Але оскільки в балансах компаній здійснені операції продажу не поділяються за видами товарної продукції у відповідності з діючими ставками податку, а також не виокремлюються по видам товарів закупки, то стає очевидним, що в цьому випадку може застосовуватись лише єдина ставка податку на додану вартість. Четвертий же метод дозволяє використовувати диференційну ставку податку. Що стосується третього методу, тобто застосування ставки податку до показника, що отримується в результаті вирахування витрат з вартості продукції, що випускається, то він зручний лише для єдиної ставки податку.

На практиці для компаній є надзвичайно незручним розраховувати додану вартість щомісячно, оскільки обсяги купівлі і продажі можуть значно коливатися у часі. Фірми можуть мати великі запаси, які змінюються в залежності від сезонних коливань. Таким чином, на сьогоднішній день четвертий метод, або, як його ще іноді називають, «інвойсний», найбільш поширений. Податкові зобов'язання можуть розраховуватись щотижня, щомісяця, щокварталу або щорічно. Цей метод дозволяє найбільш повно охопити товари і використовувати більш ніж одну ставку.

Застосування ПДВ базується на принципах місця призначення та країни походження: згідно принципу місця призначення ПДВ стягується з усіх товарів і послуг, які були ввезені до країни для кінцевого споживання. Базою оподаткування ПДВ в рамках всієї економіки є ВВП - валові інвестиції +(-) сальдо експорту (імпорту).

Відповідно до принципу країни походження оподатковуються товари, які виробляються в даній країні. Згідно цього принципу оподатковується експорт і не оподатковується імпорт. По суті ПДВ згідно цього принципу виступає податком на виробництво продукції. Базою оподаткування ПДВ виступає ВВП - ВІ (валові інвестиції). Цей принцип ПДВ почав застосовуватися в країнах Європейського союзу з 1993 року [12]

ПДВ є найбільш надійним і постійним джерелом надходжень доходів до державного бюджету. Також податок на додану вартість активно використовується при розробці податкової політики. Адже за допомогою даного податку вирішується чисто фіскальна мета оподаткування, пов'язана з наповненням доходів державного бюджету (рис. 1.2) [3].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 Елементи специфічного правового механізму ПДВ

Ріст податкових надходжень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування. ПДВ має також і важливі економічні наслідки: стимулює економічну активність, зниження витрат виробництва, сприяє покращенню якості продукції. Загалом охарактеризувати ПДВ можна завдяки наступним категоріям (рис.1.3) [13].



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3 Основні категорії податку на додану вартість

Отже, можемо зробити висновок що у системі податків податок на додану вартість посідає особливе місце. Це податок, що охоплює найбільшу кількість суб'єктів господарювання та є одним з основних джерел наповнення Державного бюджету України. Універсальні, тобто єдині, ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни.

1.2 Методологічні основи справляння та адміністрування ПДВ в Україні

Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості і сплачується до Державного бюджету України на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Розглянемо платників податку на додану вартість (рис. 1.4) [20].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4. Класифікація платників податку на додану вартість

Об'єкт оподаткування визначається статтею 185 Розділу 5 Податкового кодексу України (рис. 1.5) [20].



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.5 Визначення об'єкт оподаткування податком на додану вартість

Отже, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

1. Постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Розділу 5 [20], в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

2. Постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Розділу 5 [20].

3. Ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт).

4. Вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт).

5. З метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони.

6. З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України.

7. Постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Місце постачання товарів та послуг визначається статтею 185 Розділу 5 Податкового кодексу України (рис. 1.6) [20].

Якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу.

Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.6 Визначення місця постачання товарів та послуг податку на додану вартість

Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України.

Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки/висадки пасажирів на митній території України.

Пунктом 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України [20] встановлено, що за податковими зобов'язаннями з ПДВ які виникли:

- з 01.01.2011 року - до 31.12.2013 року - основна ставка ПДВ становить 20%;

- з 01.01.2014 року - основна ставка ПДВ становить 17%.

Оскільки п. 187.1 та п. 198.2 ПКУ встановлює «правило першої події» при визначенні дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, то вбачається, що якщо перша подія (отримання передоплати або відвантаження товару) відбулась до 01.01.2014 року, ставка податку для цілей становитиме 20%, якщо пізніше - 17% [20].

Це буде першим для України досвідом зміни ставки ПДВ починаючи з набрання чинності Законом України «Про податок на додану вартість» [25] більш ніж п'ятнадцять років тому, можна спрогнозувати виникнення певної плутанини в податковому обліку на початку наступного року.

Наприклад, складності можуть виникнути в ситуаціях, коли по операціям, перша подія в яких відбулась в 2013 році, здійснюється зміна вартості товарів (робіт, послуг) в 2014 році.

Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою - операції, зазначені у статті 185 Розділу 5 ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 17%, яка є основною [20].

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

1. Експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

2. Постачання товарів:

- для заправки або забезпечення морських суден, що:

- використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, промислової, риболовецької або іншої господарської діяльності, що провадиться за межами територіальних вод України;

- використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн;

- входять до складу Військово-Морських Сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;

- для заправки або забезпечення повітряних суден, що:

- виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

- входять до складу Військово-Повітряних Сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, в тому числі у місця тимчасового базування;

- для заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;

- для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту військових сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством;

- постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України [20].

Постачання товарів/послуг магазинами безмитної торгівлі (безмитними магазинами) може здійснюватися виключно фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам та знаходяться поза митними кордонами України. Порядок контролю за дотриманням норм цього підпункту встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порушення норм цього підпункту тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством.

Товари, придбані у безмитних магазинах без сплати податку на додану вартість, у разі зворотного ввезення таких товарів на митну територію України підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому для оподаткування операцій з імпорту.

3. Постачання таких послуг:

- міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом;

- послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом [20].

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, в результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта;

- послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

До послуг з обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, відносяться послуги, які комплексно необхідні та безпосередньо пов'язані з виконанням міжнародного рейсу, а саме:

- обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропорту (посадка-зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, наднормативна стоянка повітряного судна);

- послуги з наземного обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропортах;

- оренда аеропортових приміщень у частині використання для обслуговування міжнародних рейсів (офіси, стійки реєстрації та інші службові приміщення, які орендуються авіаперевізниками, що виконують міжнародні рейси);

- послуги персоналу з обслуговування повітряних суден.

У разі коли операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення цього розділу, до операцій з експорту таких товарів (супутніх послуг) застосовується нульова ставка.

1.3 Зарубіжний досвід оподаткування доданої вартості

Вперше податок на додану вартість було розроблено і запроваджено у Франції в 1954 році. На сьогодні податкова система Франції стабільна у незмінності переліку податків i зборів, правил їх справляння, проте ставки податків щороку переглядаються з урахуванням економічної ситуації та напряму економіко-соціальної політики держави. Характеризуючи податкову систему Франції, варто було б виділити її соціальну спрямованість, перевагу непрямих податків, особливу роль прибуткового податку, врахування територіальних аспектів, гнучкість системи у поєднанні з жорсткістю, широку систему пільг i знижок [29].

Провідною ланкою бюджетної системи Франції є податок на додану вартість, який враховує характер здійснюваної операції i не залежить від фінансового стану платника податків. Об'єктом оподаткування є продажна ціна товару i послуги. Крім роздрібної ціни до об'єкта оподаткування включаються збори i мита без ПДВ. Із загальної суми вираховується розмір податку, сплаченого постачальникам сировини i напівфабрикатів.

Існує чотири види ставок ПДВ: 18,6% - нормальна ставка на всі види товарів i послуг; 33,33% - гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% - пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% - на товари i послуги першої необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголю i шоколаду, медикаменти, житло, транспорт). Зараз спостерігається тенденція до зниження ставок i переходу до двох ставок - 18,6% i 5,5%.

Законодавством Франції передбачено звільнення від сплати ПДВ шляхом його відшкодування при експортних операціях i в результаті застосування різних ставок при покупці i продажу. Крім того, від сплати ПДВ звільняються такі види діяльності: медицина i медичне обслуговування; освіта; діяльність суспільного i благодійного характеру; страхування та гральний бізнес [1].

У Франції існує перелік видів діяльності, що надає право обирати між ПДВ i прибутковим податком, а саме: надання в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності; фінанси i банківська справа; літературна, спортивна, артистична діяльність; муніципальне господарство. Пільги мають підприємства, які роблять інвестиції, шляхом вирахування з ПДВ сум, що спрямовуються на інвестиції.

Розрахунок ПДВ здійснюється самими підприємствами, а у разі спрощеного обліку - податковою службою. Малі підприємства (з товарообігом менш як 3 млн. євро i менш як 0,9 млн. євро в сфері послуг) можуть заповнювати декларацію протягом року розрахунково.

ПДВ вноситься до бюджету щомісяця на основі декларацій, які подають підприємства до податкових центрів разом із чеком на сплату податку. Існують квартальні та річні терміни сплати ПДВ залежно від товарообігу. Відшкодування ПДВ при експорті здійснюється щомісяця, для інших видів діяльності - щокварталу. Якщо підприємство має товарообіг менше ніж 300 000 євро, то підприємства сплачують ПДВ у вигляді постійної суми. Якщо сума ПДВ менша ніж 1350 євро, то такі підприємства звільняються від його сплати. Крім того, пільга надається дрібним ремісникам, якщо ПДВ менше ніж 20 000 євро.

Слід зазначити, що у Франції при такій гнучкості ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень, а це говорить про його ефективність.

У світовій практиці справляння податків Великобританія займає чільне місце - саме там вперше виникла наукова теорія оподаткування. Це ж підтверджує її нинішню значимість у світовому промисловому розвитку.

Головне місце у розряді непрямих податків Великобританії займає податок на додану вартість. З точки зору доходів до державного бюджету він знаходиться на другому місці після прибуткового податку і формує приблизно 17% бюджету країни [12].

Базою оподаткування податком на додану вартість виступає вартість, додана на кожній стадії виробництва та реалізації товарів та послуг (тобто різниця між виручкою та вартістю закупок у постачальників).

Податок на додану вартість (value-added tax, VAT) був запроваджений у 1973 р. як фіскальна умова членства Великої Британії в Європейському Союзі. Ставки податку: 0, 8, 17,5%. Звільнені від ПДВ земля, поштові, страхові та фінансові послуги, освіта і охорона здоров'я, гральний бізнес і лотереї, професійні спілки (трейд-юніони), спортивні змагання, твори мистецтва, ритуальні послуги. До товарів з нульовою ставкою відносяться продукти харчування, ліки, книги і журнали, вугілля, газ та електрична енергія, житлове будівництво, дитяча одежа і взуття, золото, цінні папери, транспортні послуги. Ставка 8% поширюється на послуги по постачанню паливом та електроенергією підприємств і організацій некомерційного характеру. Різниця між звільненням від ПДВ і оподаткуванням за нульовою ставкою, зазвичай, полягає в тому, що звільнені товари і послуги не включаються в систему ПДВ, а тому не дають права на компенсацію податку, сплаченого на попередніх стадіях, а нульова ставка дає таке право.

Перевірки платників ПДВ здійснюються з інтервалом 1 - 9 років, великих підприємств - щомісяця. Порушення в залежності від обставин караються 30-ти процентним або трикратним штрафним відшкодуванням податку, за карний злочин передбачено ув'язнення на строк від шести місяців до семи років.

Основними видами податків у Німеччині, як і в більшості країн Євросоюзу, є такі: податок на прибуток (фізичних осіб), податок на корпорації та податок на додану вартість [21].

Серед податків на юридичних осіб найбільш високі доходи державі приносить саме податок на додану вартість. Його вагомий вклад в доходи бюджету складає приблизно 28% - друге місце після податку на прибуток. Загальна ставка цього податку на даний час складає 15%. Проте основні продовольчі товари, а також книжно-журнальна продукція оподатковуються за зниженою ставкою - 7%. Ця ставка не поширюється на обороти кав'ярень та ресторанів.

ПДВ в Німеччині має деякі особливості. Так, підприємці, обороти яких за попередній календарний рік не перевищили 20 тис. марок, а в поточному році - не перевищує 100 тис. марок, звільняються від його сплати. При цьому вони втрачають право відшкодування сум податку по пред'явлених на нього рахунках. Такий підприємець є платником прибуткового податку, а не ПДВ.

Він має право відмовитися від наданого йому звільнення від сплати ПДВ та вести податкові розрахунки на загальних засадах.

Якщо підприємець отримує в календарному році дохід не вище 60 тис. марок, то він має право на регресивне оподаткування і вносити до бюджету лише 80% від розрахункової суми ПДВ.

Підприємства сільського та лісового господарства звільнені від сплати податку на додану вартість. Звільненими є також товари, що ідуть на експорт.

Податок остаточно визначають на базі угод за календарний рік. Однак платник зобов'язаний не пізніше 10 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому минає встановлений для нього термін звітності, подати у фінансове відомство податкову декларацію. Як правило, цей термін складає календарний місяць. Якщо ж у минулому році сплачений податок не перевищив суму в 6000 марок, то платник подає податкову декларацію щоквартально, при сумі податку не більше 600 марок звільняється від подачі декларації.

Після закінчення календарного року, але не пізніше 31 травня наступного року, платник надає податкову декларацію за рік. Якщо виявляється різниця між фактично виплаченими і підлягаючими сплаті сумами, то вона відповідно або вноситься в бюджет, або повертається платнику протягом місяця [29].

Своєрідним супутником податку на додану вартість є податок з обороту імпорту, збір якого здійснюють митні органи за ставками ПДВ: 15 і 7%. Крім фіскальної функції (близько 5% загальної суми податкових надходжень), мета даного податку - поставити в однакові конкурентні умови товари, завезені з третіх країн (не членів Європейського Союзу) і звільнені від ПДВ у країнах-експортерах, і аналогічні товари німецького виробництва. База обкладання даним податком - митна вартість імпортованого товару.

Австрія, як і більшість країн Західної Європи, має досить складну, багаторівневу систему оподаткування. Більша частина податків справляється через Федеральну податкову службу. Об'єм місцевих податків досить незначний. Податкове навантаження в різних регіонах країни рівномірне.

Податок на додану вартість справляється з реалізації товарів та послуг, а також із власного споживання платника податків та імпорту. Під власним споживанням розуміється будь-яка безоплатна передача товарів, ПДВ справляється на всіх стадіях реалізації товару, при чому у всіх товаросупроводжуючих та бухгалтерських документах чиста ціна та податок вказуються окремо, що дає змогу окремо враховувати ПДВ отриманий та ПДВ сплачений, вносячи до бюджету лише різницю, відповідну новоствореній вартості. Таким чином, податок на додану вартість стає податком із обороту лише для кінцевого споживача, корий не може списати його на собівартість.

У Австрії функціонують три основні ставки ПДВ. Стандартна ставка складає 20%. Ставка 10% застосовується при здачі під найм нерухомості, за винятком гаражів та паркінгів, при деяких угодах у сфері культури, науці, при реалізації продуктів харчування. Ставка у 32% діє при продажу транспортних засобів.

Окремі операції звільняються від оподаткування податком на додану вартість, наприклад, фінансові операції, експортні угоди та угоди з продажу землі [29].

Розрахунковим періодом для визначення величини ПДВ є календарний рік. Попередні податкові декларації, як правило, повинні бути подані строком в 1 місяць плюс 10 днів по закінченню кожного місяця. Авансові платежі необхідно вносити одночасно із заповненням декларації. Так, 10 квітня повинна бути здійснена плата за лютий. Якщо аванс було внесено вчасно і повністю, попередню податкову декларацію можна не заповняти.

Діє ряд пільг по оподаткуванню ПДВ. Наприклад, група компаній, організована в холдинг (коли одна компанія повністю під керована іншій та інтегрована з нею фінансово, виробничо та організаційно), може бути зареєстрована як єдиний суб'єкт оподаткування. Оборот всередині такої групи не оподатковується. Контролююча компанія не повинна бути обов'язково австрійською. В цьому випадку дочірня фірма може і не підлягати оподаткуванню ПДВ у Австрії.

Як і в більшості країн-членів Євросоюзу в Італії основним джерелом надходжень до бюджету є прибутковий податок та податок із корпорацій. Проте, у розряді непрямих податків Італії слід в першу чергу виокремити податок на додану вартість.

З точки зору оподаткування додана вартість складається із різниці між виручкою, отриманою від продажу товарів або реалізації послуг, та безпосередньою собівартістю цих товарів та послуг. Іншими словами, це різниця між вартістю товарів (майна), корі поступають на підприємство у якості сировинних та допоміжних матеріалів і вартістю даних товарів при їх випуску у якості готової продукції. Податок справляється із підприємця в межах приросту вартості, отриманого товаром при переходах в рамках виробничого чи комерційного циклів.

Звичайна ставка податку на додану вартість складає 19%. Але діють податкові ставки зі знижками - 13%, 9%, та 4%. Вони поширюються на продовольчі товари, газети, журнали.

Експортні товари, міжнародні послуги та пов'язані з ними операції податком на додану вартість не обкладаються [1].

Окремі види діяльності, що здійснюються на території Італії, також звільняються від сплати ПДВ: операції по страхуванню та видачі кредитів, продаж акцій та облігацій, витрати щодо медичного обслуговування, народної освіти, культури, некомерційні види оренди, поштові послуги, операції, пов'язані із золотом та національною валютою.

Податкова система Іспанії включає три рівні: державний, регіональний та місцевий (муніципальний). Податкові надходження до державного бюджету від прямих податків складають 47,2%, від непрямих - 40,3%, у тому числі ПДВ - 25%.

Податок на додану вартість був введений з 1986 року, у зв'язку зі вступом Іспанії до Європейської Економічної Спільноти (тепер Євросоюз). У 1987 році - юридично оформлений. У 1993 році в Закон про податок на додану вартість було внесено зміни.

ПДВ оподатковується внутрішній оборот. Об'єктом оподаткування є уся підприємницька та професійна діяльність юридичних та фізичних осіб.

Станом на 2001 рік ставки ПДВ в Іспанії становили 4%, 7%, 16%. Вони міняються щорічно в залежності від економічної кон'юнктури ПДВ, при експорті - відшкодовується, з акцизу - не справляється.

Ставка 4% охоплює продукцію першої необхідності (хліб, зерно, молоко, яйця, фрукти, овочі, книги, газети, ліки, муніципальне житло, машини для інвалідів і т.п.); 7% - продукти харчування, крім 1-ої групи, домашні тварини (для харчування), житло для малозабезпечених, окремі послуги (готельні, транспортні), перекладацькі, театр, цирк, кіно, музеї, виставки, спортивні заходи і т.п.; 16% - все інше.

Звільняються від сплати ПДВ освіта, експорт, медичні послуги в лікарнях, фінансові та банківські операції, страхова справа, окремі операції з нерухомістю (оренда житла, наприклад). Якщо товар або послуги купуються без ПДВ, то і продаються без ПДВ (так зване технічне звільнення від ПДВ).

Провіряються всі рахунки по придбанню для заліку (повинні підтверджуватися бухгалтерськими документами). ПДВ виокремлюється на платіжних документах. При заліку більше встановленої суми проводиться документальна перевірка [29].

Найбільш поширеними типами махінацій з ПДВ є фальшиві рахунки (відсутність реального факту купівлі-продажу), прихований продаж, фальсифікація бухгалтерських документів. За що передбачено кримінальна відповідальність - максимально 6 років, а також 600% штрафних санкцій.

Зрозуміло, що податок на додану вартість має велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка потребує встановлення стабільного податку, котрий стимулюватиме економічне зростання. Перехідний період в Україні вимагає внесення важливих змін у систему оподаткування, наближення її до європейських стандартів (табл. 1.2).

Реформа податкової системи, головним компонентом якої стане запровадження ПДВ європейського зразка, відіграє вирішальну роль в процесі перетворення радянського стилю економіки в ринково-орієнтовану економіку.

Адже, податок на додану вартість: стимулює зростання приватного підприємництва й забезпечує нейтральність для всіх секторів економіки; формує правильні стимули для зростання в перехідній економіці, стимулює заощадження й інвестиції; забезпечує значні надходження в державну казну.

Поряд з цим ПДВ: є податком з найбільшими витратами на адміністрування; потребує більш кваліфікованих фахівців та значного досвіду оподаткування; не сприяє справедливому перерозподілу доходів.

Таблиця 1.2

Порівняльна характеристика основних елементів податку на додану вартість в Україні та зарубіжних країнах

Елементи	Україна	Франція	Німеччина	Австрія	Іспанія
Об'єкт оподаткування	Постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за митну територію України.	Продажна ціна товару i послуги. Крім роздрібної ціни до об'єкта оподаткування включаються збори i мита без ПДВ.	Вартість, додана на кожній стадії виробництва та реалізації товарів та послуг	Справляється з реалізації товарів та послуг, а також із власного споживання платника податків та імпорту.	Підприємницька та професійна діяльність юридичних та фізичних осіб.
Ставки податку	17% і 0%	18,6% - на всі види товарів i послуг; 33,33% - гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% - пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку	15% і 7%	Стандартна ставка складає 20%; 10% - при здачі під найм нерухомості, за винятком гаражів та паркінгів; 32% діє при продажу транспортних засобів.	4%, 7%, 16%.
Термін сплати	Щомісяця та щоквартально	Щомісяця, щокварталу та щороку.	Кожного календарного року, але не пізніше 31 травня наступного року.	Кожного календарного року.	Щоквартально - до 20 числа місяця, наступного за кварталом.
Частка податку в загальних податкових надходженнях	56,4%	45%	28%	4%	25%

Дослідивши особливості функціонування податку на додану вартість у багатьох розвинених європейських країнах, зокрема тих, що входять до Європейського Союзу, можна запропонувати напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ в Україні:

- розширення бази оподаткування за рахунок скасування пільг, що не носять соціального характеру. Це дасть змогу встановити ставку податку на рівні 15-17% і тим самим зменшить податковий тиск на платників та збільшить надходження до бюджету;

- розширення інформаційного забезпечення кожної ланки податкової служби, яке сприятиме автоматизації процесу оподаткування, ефективнішому використанню наявних людських ресурсів, дасть можливість зіставляти відомості з різних джерел з метою виявлення ухилень від сплати ПДВ;

- підвищення ефективності перевірочної роботи, яке дасть змогу за рахунок автоматизованого відбору платників для документальних перевірок виявляти ухилення від оподаткування при загальному зменшенні кількості перевірок та перевіряючи, забезпечити невідворотність відповідальності порушників;

- вдосконалення законодавства, яке полягає у спрощенні, стабільності та передбачуваності в адмініструванні ПДВ, запровадження обов'язкової перевірки ефективності запропонованих змін за допомогою імітації моделі;

- прогнозування надходжень ПДВ, яке дасть можливість запропонувати Верховній Раді збалансований реальний бюджет, що, в свою чергу, сприятиме стабілізації економіки;

- скорочення та ліквідація недоїмки шляхом поліпшення роботи з платниками [21].

Виконання цих завдань у повному обсязі забезпечить досягнення високої ефективності податку на додану вартість в найкоротші строки.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІСКАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПДВ В СИСТЕМІ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2.1 Оцінка фіскальної спроможності ПДВ як джерела наповнення Державного бюджету України

Державний бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави.

Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України [2].

Проаналізуємо динаміку виконання дохідної частини державного бюджету протягом 2010 - 2012 років (табл. 2.1) [3,4,5].

Таблиця 2.1

Динаміка надходжень до Державного бюджету України за основними джерелами протягом 2010 - 2012 років

Джерело надходжень	Сума 2010 р., млрд. грн.	Сума 2011 р., млрд. грн.	Темп приросту до 2010 р., %	Сума 2012 р., млрд. грн.	Темп приросту до 2011 р., %
Податкові надходження	166,9	261,6	+56,7	274,7	+5,0
Неподаткові надходження	65,1	49,1	-24,6	68,3	+39,1
Доходи від операцій з капіталом	0,6	0,5	-16,7	1,2	+140,0
Цільові фонди	1,2	0,2	-83,3	0,3	+50,0
Офіційні трансферти	6,6	2,7	-59,1	1,3	-51,9
Інші доходи	1,6	0,6	-0,6	0,2	-0,7
Всього:	240,6	314,6	+30,8	346,0	+10,0

З таблиці 2.1 видно, що як у 2011 році, так і у 2012 році доходи державного бюджету загалом зросли по відношенню до попередніх років. Основним чинником збільшення доходів бюджету у 2011 році стали податкові надходження, які принесли на 56,7% більше коштів ніж у 2010 році. Однак, у 2012 році завдяки податкам державі вдалось мобілізувати лише на 5,0% більше надходжень, ніж у 2011 році.

Натомість, ситуацію з наповненням державного бюджету врятували неподаткові надходження, які принесли у 2012 році на 19,2 млрд. грн. більше коштів, ніж у попередньому році. При цьому, основною статтею, яка забезпечила таке перевиконання, стали надходження перераховані Національний банком України.

З метою більш детального аналізу, розглянемо структуру податкових надходжень до державного бюджету за останні роки (табл. 2.2) [7,8].

Таблиця 2.2

Структура податкових надходжень до Державного бюджету України за 2010 - 2012 роки

Податкові надходження	Сума 2010 р., млрд. грн.	Питома вага, %	Сума 2011 р., млрд. грн.	Питома вага, %	Сума 2012 р., млрд. грн.	Питома вага, %
Податок на додану вартість	86,3	51,7	130,1	49,7	138,8	50,5
Податок на прибуток підприємств	40,0	24,0	54,7	20,9	55,4	20,2
Податок на доходи фіз. осіб	-	-	6,2	2,5	7	2,5
Акцизний податок (збір)	27,6	16,5	33,0	12,6	37,2	13,5
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	9,1	5,5	11,8	4,5	13,2	4,8
Збори за спец. використання природних ресурсів	2,9	1,7	1,9	0,7	2,3	0,8
Інші податкові надходження	1,0	0,6	23,9	9,1	20,8	7,6
Всього	166,9	100,0	261,6	100,0	274,7	100,0

Як видно з таблиці 2.2, у 2012 році до державного бюджету надійшло 274,7 млрд. грн. податкових надходжень, що на 13,1 млрд. грн. більше, ніж у попередньому році. Їх загальна структура залишилась без суттєвих змін. Ледь відчутними стали збільшення питомої ваги податку на додану вартість, акцизного податку, зборів та плати за спеціальне використання природних ресурсів та податків на міжнародну торгівлю та зовнішніми операціями. Дещо знизилась частка податку на прибуток підприємств та залишилась без змін питома вага податку на доходи фізичних осіб по відношенню до попереднього року [11].

Більш наглядно динаміку податкових надходжень державного бюджету можна прослідкувати за допомогою рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка податкових надходжень Державного бюджету України протягом 2010 - 2012 років, млрд. грн.

Як бачимо з рис. 2.1, надходження від справляння ПДВ щороку займають практично половину від загальної суми податкових доходів бюджету. В сучасній економічній літературі фіскальна ефективність ПДВ переважно асоціюється з питомою вагою цього податку у макропоказниках: доходах бюджету, ВВП, податкових надходженнях від непрямих податків та ін.. Проте, визначення фіскальної ефективності ПДВ не обмежується лише цією групою показників. Вона враховує також ряд факторів, найважливішими серед яких є валові надходження ПДВ, обсяги бюджетного відшкодування та податкових пільг, ухилення від сплати податку, структура та сезонні коливання надходжень ПДВ тощо.

Рис.2.2. Питома вага податку на додану вартість в основних макроекономічних показниках України протягом 2010 - 2012 років, %

Як видно з рис. 2.2, питома вага ПДВ у основних макропоказниках за останні три роки свідчить, що попри певні негативні чинники, які знижують його фіскальну ефективність, ПДВ формує половину всіх податкових надходжень та більш, ніж третину доходів державного бюджету.

Середнє значення питомої ваги ПДВ у ВВП України протягом 2010 - 2012 років склало 9,27% [15].

Вартий уваги той факт, що протягом року відбуваються піднесення і спади надходжень ПДВ, зумовлені сезонністю виробництва. Аналіз сезонних коливань надходжень податку необхідний для розробки заходів з метою пом'якшення їхнього впливу. Для їх оцінки можна застосувати індекси сезонності, які утворюють «сезонну хвилю». Динаміка щомісячних надходжень податку на додану вартість представлена у вигляді рис. 2.3.



Рис.2.3. Динаміка щомісячних надходжень податку на додану вартість до державного бюджету у 2010 - 2013 роках, млн. грн.

податок вартість доданий бюджет

Не зважаючи на те, що сезонні коливання з року в рік не залишаються незмінними, з рис. 2.3 ми бачимо, що майже кожного року відбувалося поступове збільшення надходжень ПДВ в кінці травня, серпня та грудня. Вжиття заходів щодо зменшення амплітуди сезонних коливань обсягу надходжень ПДВ призведе до підвищення ефективності бюджетного планування та рівномірності надходження коштів до бюджету [16].

Отже, підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що зростання ролі ПДВ у наповненні державного бюджету свідчить про значну фіскальну ефективність цього податку. Достатньо велика частка податку на додану вартість у ВВП України відображає його суттєвий вплив на систему перерозподілу національного доходу.

Така ситуація зумовлена перевагами ПДВ, зокрема, ритмічністю надходжень сплачених сум до бюджету, відносною адміністративною простотою справляння податку, а також досить широкою базою оподаткування (податком на додану вартість оподатковуються майже всі товари та послуги, які споживаються населенням країни). До того ж, ставка ПДВ в Україні є порівняно високою, що також підвищує фіскальну роль податку.

2.2 Аналіз структури та динаміки надходжень податку на додану вартість до державного бюджету

Hепрямі податки, як і прямі, мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші у фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке, у свою чергу, є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибуток. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Hепрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання [17].

В Україні непрямі податки становлять одне з основних джерел наповнення Державного бюджету. Їхня частка у доходах Державного бюджету досягає 45%. ПДВ домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. На частку ПДВ у доходах Державного бюджету припадає близько 35%. Тобто, це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію.

...