Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

Відновлення необоротних активів підприємства протягом аналізуємого періоду не відбувалось.

Склад необоротних активів аналізованого підприємства наведений в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Склад необоротних активів ТОВ "Ферробуд" в 2010-2011 рр.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший - показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. На підставі звітних даних (Додатки Б-В ) та методики, наведеної в Додатку В проаналізуємо ефективність використання необоротних активів підприємства (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5

Ефективність використання необоротних активів підприємства

Загалом, підводячи підсумок в проведеному аналізі активів підприємства, відзначимо, що підприємству не вистачає оборотних активів, спостерігається знос основних засобів (відновлення не відбувається), але все ж таки спостерігається підвищення ефективності управління активами підприємства, про це свідчать показники рентабельності активів та їх динаміка (рис. 2.5).

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах.

Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Кз = Зо/Фк, (2.5)

де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів; Зо - сума зносу основних засобів; Фк - балансова вартість основних засобів.

Відповідно до формули у 2010 році цей коефіцієнт становив - 0,28.

У 2011 році - 0,30.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:

Кп=1-Кз або Кп=100%-Кз, (2.6)

де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів; Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.

Кп у 2010 становив - 0,72, а у 2011 році - 0,70.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

Ко = Фу / Фк; (2.7)

Кв = Фв / Фк, (2.8)

де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів; Фу - вартість введених основних засобів за звітний період; Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів; Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

В результаті аналізу було показано, що підприємству не вистачає оборотних активів, наявний знос основних засобів (відновлення не відбувається), але все ж таки спостерігається підвищення ефективності управління активами підприємства, про це свідчать показники рентабельності активів та їх динаміка.Підприємству необхідно розробити виважену політику комплексного оперативного управління поточними активами і поточними пасивами. Сутність цієї політики складається, з одного боку, з визначення достатнього рівня і раціональної структури поточних активів, а з іншого боку - з визначення величини і структури джерел фінансування поточних активів.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ТА ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

3.1 Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів

Одним із найважливіших факторів збільшення обсягів виробництва продукції на промисловому підприємстві, здобуття ним конкурентоспроможної позиції на ринку є забезпеченість його основними засобами в необхідній кількості та асортименті, а також повніше й ефективніше їх використання. Забезпеченість підприємства основними засобами, їх технологічний стан та рівень ефективності використання безпосередньо впливає на загальний фінансовий стан, конкурентноздатність продукції, обсяги виробництва продукції, а також на показники її якості, сортності, асортиментності.

На сьогоднішній день дана проблема є достатньо актуальною та потребує не тільки обговорення, але й реального вирішення. Так, за даними статистичної звітності більшість українських підприємств застосовують зношене, застаріле обладнання (середній коефіцієнт зношеності основних засобів майже досягає 50%) та фактично не відбувається інтенсивного оновлення основних засобів (середній коефіцієнт введення ОЗ навіть не досягає 10%) . [19]

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих засобів підприємства є такі:

- екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих засобів;

- інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних засобів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і продовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання основних засобів.

Скорочення термінів експлуатації основних засобів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, - призводить до зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей.

Оптимальний (економічно доцільний) термін експлуатації може бути визначений як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів для відновлення основних засобів за рахунок амортизаційних відрахувань з врахуванням обсягів їх використання на проведення ремонтних робіт, тобто:

ДВОФ = НАМ - СВРЕМ > мах, (3.1)

де ДВОФ - джерела коштів для відновлення основних засобів; НАМ - нагромаджені обсяги амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів протягом періоду їх експлуатації; СВРЕМ - сукупні витрати підприємства на проведення ремонтних робіт протягом періоду експлуатації основних засобів.

Отже, визначений у такий спосіб оптимальний термін експлуатації окремих груп та видів основних засобів підприємства дозволяє визначити щорічний обсяг заміщення основних засобів для забезпечення їх простого відтворення та може розглядатися як один із способів покращення стану основних засобів на підприємстві.

Що стосується інтенсивних методів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві, то можна виділити наступні:

- прискорення введення в дію нових машин;

- удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва;
-зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

- підвищення рівня механізації та автоматизації виробництва товарної продукції;

- введення заходів науково - технічного прогресу по вдосконаленню технології виробництва і покращенню організації виробництва товарної продукції;

- підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.

Також варто зазначити, що підвищення якості продукції, зменшення втрат корисних речовин у відходах можна розглядати як один з перспективних напрямків підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві.

Так, збільшення кількості корисних речовин в сировині і його технологічність, а отже й підвищення якості продукції призводить до збільшення виходу товарної продукції, а при тих самих діючих основних виробничих засобах підвищується фондовіддача. З урахуванням досягнень вітчизняної і зарубіжної практики це дозволяє збільшити фондовіддачу на 20-25%. Промислова утилізація відходів на місці їх виникнення дозволяє збільшити об'єми продукції до 20%, а значить і фондовіддачу на 10-15%

Звичайно найкращим методом є впровадження досягнень сучасного науково-технічного прогресу і, в першу чергу, безвідхідних, маловідхідних, ресурсозберігаючих технологій і техніки для їх здійснення. Це збільшує вихід продукції з того ж об'єму переробленої сировини та фондовіддачу. Це може бути впровадження нових систем автоматизованого управління основними виробничими засобами.

Отже, ми з'ясували, що підвищення ефективності використання основних виробничих засобів в даний час має величезне значення. Підприємства, що мають в своєму розпорядженні основні засоби, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, збільшувати час роботи обладнання, поліпшувати структуру і склад основних засобів, але і максимально підвищувати ефективність використання того, що є із застосуванням переважно інтенсивних методів, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів та виробничих інвестицій.

3.2 Лізинг - напрям забезпечення відтворення основних засобів

Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господарства нашої країни методів оновлення матеріально-технічної бази та модифікації основних фондів суб'єктів різноманітних форм власності. Одним з таких методів і являється лізинг.

До початку 60-х років лізинг в зарубіжних країнах в основному торкався роздрібних компаній, які часто орендували свої приміщення. На протязі останніх трьох десятиріч популярність лізингу стрімко зросла; замість того, щоб позичати гроші на купівлю комп'ютера, автомобіля, судна чи супутника, компанія може взяти його в лізинг.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім нестприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об'єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Перехід до ринкової економіки поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких являється наступна: як затвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.

В наш час більшість українських (та й не тільки українських) підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п'яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона -- гарантію повернення кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва і посприяти входженню економік країн Співдружності до структури світового ринку. Лізинг може дати потужний поштовх процесам приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку існуючих підприємств і створення нових виробництв, оптимізувати використання наявного машинного парку і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне устаткування.

Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг у порівнянні з іншими формами інвестування. Основними з них є:

* інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно;

* лізинг передбачає 100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно;

* часто підприємству легше отримати майно по лізингу, ніж позику на його купівлю, оскільки лізингове майно виступає в якості застави;

* лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає мажливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;

* для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, так як майно не купується у власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна;

* лізингове майно не враховується у лізингоодержувача на балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;

*лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповіджно знижують оподаткований прибуток;

* виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему.

З використанням лізингу ефективність орендованого устаткування зростає. Висока рентабельність лізингу та наявність чіткої нормативної бази можуть сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із створеної ситуації.

ВИСНОВКИ

Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери.

Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різноманітних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.

В Україні питання оновлення основних фондів не втрачає своєї актуальності тому, що воно сприяє вирішенню основних питань щодо підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності.

До основних виробничих фондів належать ті матеріальні цінності, які неодноразово беруть участь у процесі виробництва, зберігають свою натуральну форму довгий час, а свою вартість переносять на продукт частинами в міру зносу в вигляді амортизаційних відрахувань. Основними показниками, які були розглянуті в даній роботі для оцінки технічного стану та ефективності відтворення основних фондів є коефіцієнт вибуття основних фондів, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт зростання основних фондів.

Державна амортизаційна політика має бути ліберальнішою, враховувати напрацьовані світовою практикою механізми нарахування й використання прискореної амортизації, надавати підприємству самостійність у виборі методів і періодів нарахування амортизації. Водночас необхідно посилити роль прибутку як джерела фінансування у відтворені основних фондів. Необхідні зміни амортизаційної політики в Україні, спрямовані на сприяння формуванню джерел фінансування відтворення основних засобів підприємств.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України / Затверджена Верховною Радою України 28.06.1996 р. № 254/96 - ВР.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 92 // Все про бухгалтерський облік. - 2003. - № 14.

3. Балабанов И.Т. «Основи финансового менеджмента»// Москва 1994р.,с.381

4. Василик О. Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2003. - 606 с.

5. Заїнчковський А.О. «Економіка підприємств харчової промисловості»// Київ «Урожай» - 1998 р., с.271

6. Карлін М. І. Державні фінанси України: навчальний посібник. -- К. : Знання, 2008. -- 349с.

7. Колчина Н.В. «Финансы предприятия»// Москва «Финансы» - 1998 г., с.415

8. Коробов В.А. «Финансы предприятия»// Москва «Инфра» - 1997 г., с.321

9. Климко Г.Н. «Основи економічної теорії»// Київ «Знання» - 1997 р., с.742

10. Кэмпбелл Р. Макконнелл Стэнли Л. Брю «Экономикс» т.2 // Москва «Республика» - 1995 г., с.400

11. Нікбахт Е. Гроппеллі А. »Фінанси»// Київ «Основи» - 1992 р., с.382

12. Річні звіти ТОВ "Ферробуд" за 2008-2011 роки.

13. Обухов Н.П. »Кредитный рынок и денежная политика»// Москва »Финансы» - 1995 г., с.21

14. Опарін В. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти): Монографія. - К.: КНЕУ, 2005. - 240 с.

15. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - 3 - тє вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2006. - 240 с.

16. П'ятаченко Г. О., Кухарець Л. В. Становлення та розвиток фінансів України. 1917-2003 / Науково-дослідний фінансовий ін-т при Міністерстві фінансів України. -- К. : НДФІ, 2005. -- 784с.

17. Теорія фінансів: Навчальний посібник/ За заг. ред О. Д. Василика. - К..: Центр

18. .Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. »Методика финансового анализа»// Москва «Инфра-М» - 1995 г., с.343

19. http://readbookz.com/ - Чуйко О.А. Основні виробничі фонди та шляхи підвищення ефективності їх використання.

20. http://revolution.allbest.ru/economy/ - Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.

21.http://www.rusnauka.com/ - к.е.н. Бова Т.В. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.

Додаток А

ПЛАН

курсової роботи з дисципліни «Фінанси»

студентки _________________________________________________

група ______________

форма навчання__________________

№ теми курсової роботи ________

Дата затвердження плану______________

Науковий керівник (ПІП, науковий ступінь, учене звання)________________(підпис)

_____________________________________________________________

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ

ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

РОЗДІЛ 1 . СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Сутність основних засобів та їх відтворення

1.2 Джерела і форми відтворення основних засобів

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННОСТІ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ

2.1 Структура аналізу забезпеченності підприємств основними засобами

2.2 Загальний аналіз фінансового стану та оцінка ступеня забезпеченості підприємства основними засобами

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

3.1 Шляхи ефективності використання основних засобів на підприємствах.

3.2 Лізинг- напрям забезпечення відтворення основних засобів.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Річні звіти ТОВ "Ферробуд" за 2010-2011 роки.

Додаток В

Размещено на Allbest.ru