Місцеві фінанси як наукова дисципліна

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Місцеві фінанси як наукова дисципліна

За своєю ек-чною сутністю місц фінанси -- це система формування, розподілу і використання фін-вих ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Навчальна дисципліна «Місцеві фінанси» належить до спеціальних нормативних фінансових дисциплін для підготовки магістрів за програмою «Управління державними фінансами».

Дисципліна має теоретично-прикладний характер. У теоретичному плані вона розширює та поглиблює знання студентів про сутність і роль місцевих фінансів в економічному і соціальному розвитку адміністративно-територіальних утворень, розглядає порядок формування та використання фондів фінансових ресурсів. У прикладному -- дає майбутньому фахівцю можливість об'єктивно оцінювати економічні процеси, що відбуваються в регіонах.

2. Вчення про місцеві фінанси та його формування

Наука про місці фінан є окремою, самост галуззю фінансової науки. Процес її формування відбувався у двох основних напрямках: По-1 склалося так, що спочатку виникла наука про державні фінанси, а потім від неї відокремилося вчення про місцеві фінанси. Та ким чином, поняття "місцеві фінанси" виникло на противагу поняттю "державні фінанси". По-2, вчення про місц фінанси як наука виникло також у процесі розширення розуміння предмета фінансової науки, коли фін господарство общин, яке до цього вважалося приватним, було включене до складу публічного фінансового господарства.

Вчення про місцеві фінанси як сукупність теоретичних положень про фінансову д-ть місцевих орг влади сформувалося в XIX столітті, воно виокремилося в самостійну галузь фінансової науки. Це було пов'язано із завершенням становлення в більшості країн Зх Європи й Північ Америки орг. місц. самовряд. та регіональних органів влади, та інших адміністративно-територіальних утворень.

Процес формування теорії місцевих фінансів як окремої галузі фінансової науки у Росії, розпочався після земської реформи 1864 року. Наслідком цієї реформи стало створення інститутів земського самоврядування та демократизація міського управління.

3. Сутність місцевих фінансів та склад фінансових інститутів

Місцеві фінанси - це система формування, розподілу і використання грошових та інших фін ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань.

Сутність місцевих фінансів як ек-ної категорії та зміст їх основного призначення виявляються у складі місц-х фінансових інститутів, до яких належать: місц. бюджети, місц. податки і збори, цільові фонди орг. місц. самовряд-я, комунальний кредит, місцеві позики.

Слід зазначити, що система місцевих фінансових інститутів в Україні ще перебуває в стадії становлення. Останнім часом, крім місцевих бюджетів, все більш активну роль починають відігравати й інші складові цієї системи, такі як:

- місцеві податки і збори;

- комунальна власність;

- комунальний кредит;

- фінансові комунальні підприємства;

- комунальні платежі.



4. Функції місцевих фінансів

Розподільна функція місц фінансів виявляється у порядку формування доходів і видатків місц бюджетів, цільових фондів орг місц самовряд, за допомогою яких проходить забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на місцеве самоврядування завдань. Кошти, що акумулюються у місц бюджетах і цільових фондах, розподіляються і використовуються на задоволення різноманітних місцевих потреб. Крім того, через систему міжбюджетних відносин фіні ресурси, зосереджені на загальнодержавному, обласному і районному рівні, перерозподіляються між окремими адміністр-територіал одиницями з метою проведення фінансового вирівнювання.

Контрольна функція місц фінансів реалізується, в діяльності орг місц самоврядування при складанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді і затвердженні, а також виконанні і складанні звіту. Сфера дії контрольної функції не обмежується місцевими бюджетами, а включає усі фінансові ресурси та майно, які знаходяться у розпорядженні місц самоврядування. Ця функція спрямована на забезпечення передбачених пропорцій розподілу і перерозподілу фінансових засобів, їх цільове та економне використання.

Стимулююча функція місц фінансів полягає у створенні таких умов, за яких органи місцевого самоврядування стають зацікавленими у збільшенні обсягів дох бюджетів, додатковому залученні надходжень, пошуку альтернативних джерел доходів, ефективному використанні фін ресурсів. Реальним втіленням цієї функції є чинний порядок формування власних доходів місц бюджетів, самостійність у використанні додатково залучених коштів та ін.

5. Роль місцевих фінансів в економічній системі держави

Місц фінанси відіграють багатопланову роль в економ системі кожної держави, де визнається і діє фінансово спроможне місц самоврядування. Місцеві фінанси, як специфічна сфера економічних відносин, впливають на соціально-економічне становище країни та її фін безпеку, сприяють розвитку демократії в суспільстві, визначають умови життєдіяльності громадян та рівень їх добробуту.

Місцеві фінанси в економічній системі держави впливають на

-соц-економічний розвиток країни;

- фінансову безпеку держави;

-фінансову стабільність;

- розвиток економіки;

-добробут населення

- розвиток демократії в суспільстві

Використовуються як інструмент

- перерозподілу ВВП;

- держ регул-я розвитку територій;

- економічної і фінансової політики;

- державної регіональної політики;

Визначають обсяг і якість надання локальних суспільних послуг населенню; стан і розвиток місцевого господарства; фінансову базу місцевого самоврядування; надання конституційних гарантій населенню; стан фінансового вирівнювання

6. Міжнародні стандарти організації місцевих фінансів

Україна у 1995 р. стала членом Ради Європи. Тому, вона взяла на себе зобов'язання будувати місц фінанси відповідно до міжнародних стандартів. Такі стандарти є важливою складовою вчення про місцеві фінанси

Європейська хартія про місцеве самоврядування (жов1985 р.):1. Орг. місц самовряд мають право в межах загальнодержавної екон політики вільно розпоряджатися достатніми власними коштами. 2 Фін ресурси ОМС потрібно визначати відповідно до компетенцій, передбачених Конституцією. 3 Хоча б частина фінансових ресурсів ОМС має надходити за рахунок місцевих зборів чи податків, ставки яких ці органи визначають у межах закону. 4 Фін-ві системи, які забезпечують надходження фін ресурсів мають бути достатньо різноманітними і гнучкими для збереження відповідності реальним витратам при здійсненні їхніх повноважень. 5 Встановлюється необхідність відповідним чином погоджувати з ОМС виділення їм перерозподілюваних коштів. 6 субсидії, які надаються ОМС, не можуть призначатися для фінансування певних проектів. Всесвітня декларація місцевого самоврядування (Вер1985 р.)- аналогічна.

Декларація про принципи місцевого самоврядування в країнах СНД(1993 р.) 1. ОМС мають право на матеріально-фіні ресурси, що відповідають їхнім повноваженням. 2 Встановлюється право представницького орг місцевого самоврядування самостійно приймати місцевий бюджет 3. Існує необхідність фінансового вирівнювання.

Європейська хартія міст та Європейська декларація прав міст (1992 р.) 1. Місцеві органи влади зобов'язані забезпечувати економ розвиток своїх регіонів 2.Ек і соціальний розвиток взаємопов'язані. 3.Місто в економ і соціал плані є частиною свого регіону. 4. Екон зростання та розвиток залежать від інфраструктури, достатньої для організації, підтримки і розвитку такого зростання. 5 Співробітництво між приватним і державним секторами є важливим компонентом у міському економічному зростанні та розвитку

7. Нормативно-правова база місцевих фінансів

Нормативний акти Основні положення, що регламентують місцеві фінанси

Конституція України 28 череня 1996 р Конституційне закріплення існування інституту місцевого самоврядування в Україні, визначення повноважень органів місцевого самоврядування, матеріальної та фінансової основи самоврядування, основних засад функціонування місцевих бюджетів, гарантування фінансування державою здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21 травня 1997 р. Розвиток та конкретизація положень Конституції про місцеве самоврядування: його принципів, повноважень органів місцевого самоврядування, забезпечення матеріальної та фінансової бази, в т. ч. засад функціонування місцевих бюджетів

Бюджетний кодекс України 22 червня 2001 р. визначено склад місцевих бюджетів, проведено чіткий розподіл доходів і видатків між бюджетами, встановлено прозору і об'єктивну процедуру міжбюджетних відносин, визначено формульний порядок розрахунку дотацій вирівнювання, зміцнено фінансову базу органів місцевого самоврядування, встановлено зацікавленість у збільшенні доходів й місцевих бюджетів, визначено порядок проведення місцевих запозичень, встановлена відповідальність і контрольні повноваження всіх учасників бюджетного процесу, заборонено створення позабюджетних фондів і здійснення між бюджетних позичок

Щорічні закони «Про Державний бюджет України» визначають склад загального та спеціального фондів місцевих бюджетів, взаємовідносини між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами, обсяги та особливості перерахування міжбюджетних трансфертів, додаткові положення, які регламентують бюджетний процес

8. Питання місцевого самоврядування у Конституції України

Ст 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місц значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через ОМС, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Орг місц самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

9. Закон України «Про місцеве самоврядування»

Цей Закон відповідно до Конст Укр визначає систему та гарантії місц самоврядування в Укр, засади організації та ді-ті, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування - право та реальна здатність територіальної громади - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конст і законів України. Це право здійснюється безпосередньо територіальними громади та через ОМС, органами самоорганізації населення. Місцеве самоврядування також здійснюється через обласні та районні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад.

10. Бюджетний кодекс України

Бюдж кодексом Укр визначаються правові засади функціонування бюджетної системи Укр, її принципи, основи бюдж-го процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного зак-ва. Бюдж кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

11. Розвиток місцевих бюджетів та їх роль у місцевих фінансах України

Процес становлення місц фінансів Укр, що розпочався в 90-х роках, зумовлює значні інституціональні зміни в усій фінансовій системі держави. З цим пов'язана необхідність становлення інституціональних підходів та методів дослідження місц фінансів. Особливо важлива роль в ієрархії місцевих фінансових інститутів належить самостійним місцевим бюджетам, інституту місцевих подат і зборів., фінанси комунальних підприємств, позабюджетні валютні й цільові фонди ОМС та комунальні платежі. Ключову роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграє інститут комунальної форми власності.

Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій орг місцевого самовряд в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рах місцевих бюджетів

Важливим інструментом впливу на економіку і соціальну сферу є фіскальна політика місцевих органів влади. Місцеві органи влади мають право в рамках, визначених законодавством, встановлювати місцеві податки і збори. Крім того, вони можуть надавати пільги по сплаті податків, які надходять до місцевих бюджетів



12. Етапи становлення місцевих бюджетів України

Період Соціально-економічні передумови Характеристика явищ 1864-1917 рр. Організаційне оформлення перших органів місцевого самоврядування - земств, окреслення кола їхніх повноважень Визначення напрямів витрачання коштів земських бюджетів, доходних джерел, формування та вдосконалення місцевого оподаткування 1918-1930 рр. Відновлення інституту місцевих фінансів та місцевих бюджетів Законодавче оформлення місцевих бюджетів, засад їхнього функціонування, впорядкування місцевого оподаткування, процедур бюджетного процесу, механізму надання субсидій, вдосконалення структури доходів і видатків місцевих бюджетів, забезпечення їхньої бездефіцитності, визначення засад бюджетного регулювання 1930-1959 рр. Зміцнення адміністративно-командних методів управління, централізація бюджетної системи, обмеження прав місцевих рад у використанні коштів місцевих бюджетів, пошуку додаткових джерел, справлянні місцевих податків і зборів тощо Зростання обсягів місцевих бюджетів, збільшення їхньої залежності від державного бюджету, включення місцевих бюджетів до держбюджету, зміни в доходній базі після податкової реформи, переважне виконання в бюджетному регулюванні методу відсоткових відрахувань від загальнодержавних доходів, скорочення переліку місцевих податків і зборів

1960-1990 рр. Послаблення централізованого управління, зміцнення демократичних засад, економічна реформа, розширення прав місцевих рад, удосконалення їхньої взаємодії з підприємствами, що діяли на їхній території. Удосконалення бюджетного права, зміни в структурі доходів місцевих бюджетів, піднесення ролі платежів з прибутку, зміни в бюджетному процесі, бюджетних взаємовідносинах, виконання госпрозрахунку та нормативних методів у бюджетному плануванні

1990 р. - сучасний період Здобуття Україною незалежності, відновлення місцевого самоврядування, зміцнення позицій місцевих рад Законодавча регламентація бюджетних відносин, системи оподаткування, бюджетного регулювання, формування зацікавленості місцевої влади в збільшенні доходів державного і місцевого бюджетів. Ухвалення Бюджетного кодексу України

13. Формування доходів місцевих бюджетів

До доходів, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать: подат та обов'язкові платежі. Згідно з Бюджкодексом Укр, до складу міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місц бюджетам, відносяться дотації вирівнювання бюджету окремих територ-адміністративних одиниць, субвенція на здійснення програм соц захисту, субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою, субвенцію на виконання інвестиційних проектів та інші субвенції. Вагомим дохідним джерелом, яке складає основу формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів в Україні, є податок на доходи фізичних осіб, оскільки він посідає провідне місце у формуванні доходів місцевого самоврядування щодо виконання делегованих та власних повноважень. Однією з перепон розвитку місцевого оподаткування в Україні є те, що перелік цих податків та зборів визначається на державному рівні, а органи місцевого самоврядування обмеженні в праві запроваджувати на своїй території власні збори і податки.

14. Місцеві податки і збори та їх роль в доходах місцевих бюджетів

Місцеві податки і збори існують як платежі місцевого характеру і є частиною доходної бази місцевих бюджетів. Місцеві податки і збори - обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів. Законодавчо врегульоване справляння місц створило необхідне правове поле функціонування місцевого самоврядування,сприяло цьому встановленню і зміцненню. Сьогодні позитивна тенденція збільшення под. і збір у доходах місц бюдж. перелік місц под. і зборів і платників , ставки визначенні ПК. До міс под. і збір відносять - под. на нерух майно відмінено від земельної ділянки, - збір на паркування, - збір на провадження деяких видів діяльності, - туристичний збір,- єдиний податок. Системи оподаткування місцевими податками і зборами має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування. Основні недоліки місцевого оподаткування в Україні:- незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів; - вузький перелік місцевих податків і зборів; - нерозвинутість податків, які відображають політику місцевого самоврядування.

15. Склад видатків місцевих бюджетів

Склад і структура видатків місцевих бюджетів визначається їх економічним змістом та роллю в розподілі національного доходу. Згідно зі статтею 61 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки всіх бюджетів поділяються окремо на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки -- це витрати бюджету на фінансування мережі підприємств,установ, організацій та органів, які діють на початок бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, утримання апарату управління та служб органів місцевого самоврядування, соціального обслуговування та інших заходів. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку. До видатків розвитку належать витрати на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, субвенції, кошти на реалізацію програми соціально-економічного розвитку міста, капітальне будівництво, придбання обладнання, транспортних засобів та іншої техніки, інші видатки нерозширене відтворення, а також на фінансування субвенцій та на сплату основної частини боргу органів місцевого самоврядування. При нестачі основних поточних доходів бюджет розвитку може балансуватися за рахунок установлення місцевою владою нових місцевих податків, випуску позик, отримання субсидій і субвенцій з державного бюджету.

16.Проблеми зміцнення доходної бази місцевих бюджетів

По-перше, необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв'язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами місцевого самоврядування. Так, на державному рівні повинні фінансуватися лише ті видатки, котрі пов'язані з забезпеченням загальнодержавних потреб: оборона країни, утримання законодавчої і виконавчої влади, структурна перебудова економіки. Фінансові ж проблеми локального рівня раціональніше вирішувати за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. У зв'язку з цим необхідно розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими владами. До місцевих, зокрема, можна було б віднести майнові податки, податок на землю, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища, а можливо - і податок з доходів фізичних осіб. За рахунок власних податкових джерел місцеві органи влади, на нашу думку, повинні фінансувати до 60-80 відсотків своїх потреб.

По-друге, необхідно вдосконалити механізм територіального фінансового вирівнювання. Такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня: він не тільки негативно виливає на дохідну базу місцевих бюджетів, а й позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення своїх доходів. Необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансового вирівнювання територій. А перерозподіл доходів між бюджетами одного рівня доцільно було б здійснювати з урахуванням податкової сили територій та мінімального рівня, до якого повинні вирівнюватись фінансові можливості цих територій.

17.Напрями реформування місцевого оподаткування

Реформуючи систему місцевого оподаткування, потрібно насамперед змінити ставлення до місцевих податків i зборів i не розглядати їх як другорядні податки в складі системи оподаткування, суттєво піднести їхнє значення та роль у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування. місцевий бюджет фінансовий

Розширення переліку місцевих податків i зборів має відбуватися за рахунок запровадження податків із цільовим використанням одержаних коштів. Наприклад, збори на прибирання та освітлення вулиць, за збирання сміття, впорядкування парків, зон відпочинку, кладовищ тощо.

За умов загрозливої екологічної ситуації в Україні корисними стануть місцеві екологічні податки, які доцільно стягувати у вигляді штрафів за забруднення повітря, водоймищ, лісів та інших природних ресурсів, захоронення й утилізацію шкідливих відходів.

Надання права місцевим органам самоврядування встановлювати надбавки до податку на прибуток підприємств i прибуткового податку з громадян з цільовим спрямуванням одержаних коштів на створення громадських їдалень, притулків для бідних, надання допомоги соціально незахищеним верствам населення.

Одним із можливих напрямів розширення переліку місцевих податків I зборів є запровадження місцевих акцизів (наприклад, на тютюнові та алкогольні вироби), повернення до використання податку з продажу імпортних товарів. Окрім фіскальної функції податок з продажу імпортних товарів виконував би ще й протекціоністську, а місцеві акцизи на алкоголь i тютюн обмежували б споживання шкідливих для здоров'я людини товарів.

18. Фінансова незалежність місцевого самоврядування

Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування - це незалежність їх від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рішень щодо місцевих проблем і забезпечення їх вирішення відповідними коштами.

Головною ознакою фінансової незалежності є володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються па органи місцевого самоврядування. Такі фінансові ресурси необхідні для реалізації намічених цілей і програм економічного і соціального розвитку території у відповідності з обраними пріоритетами.

Домінантами фінансової незалежності в чинному законодавстві є:

- самостійність органів місцевого самоврядування в питаннях розробки, розгляду, затвердження і виконання місцевих бюджетів;

- внесення змін до місцевих бюджетів;

- встановлення місцевих податків і зборів та їх ставок у межах, визначених законодавством;

- надання пільг з місцевих податків і зборів;

- випуск місцевих позик, лотерей та інших цінних паперів;

- отримання позичок у фінансово-кредитних установах;

- розпорядження комунальним майном;

- створення комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.



19. Склад фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування

Місцеві фінансові ресурси - це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання місцевих фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.

До складу фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування входять:

- доходи місцевих бюджетів;

- кошти цільових фондів;

- фінансові ресурси підприємств комунальної власності;

- благодійні, спонсорські внески, пожертвування;

- інші ресурси згідно з законодавством.

Вирішальне значення для забезпечення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування мають доходи місцевих бюджетів, оскільки об'єкти комунальної та спільної власності переважно належать до невиробничої сфери, є неприбутковими і перебувають на повному або частковому утриманні місцевих бюджетів.

До альтернативних доходів органів місцевого самоврядування відносяться позабюджетні цільові та валютні фонди і місцеві позики. На даний час органи місцевого самоврядування позбавлені права створення позабюджетних цільових і валютних фондів через численні порушення у формувати позабюджетних фондів.

20. Комунальний кредит і його форми

Муніципальний (комунальний) кредит -- це система відносин між двома юридичними особами з поворотної, платної і строкової передачі фінансових ресурсів, одна з яких -- орган місцевого самоврядування .

Комунальний кредит має такі основні форми:

- облігаційні позики;

- безоблігаційні позики;

- комунальний банківський кредит;

- комерційний комунальний банківський кредит;

- комунальний кредит державних банків;

- взаємний комунальний кредит.

В Україні поширені такі форми муніципального кредиту: кредит у формі комунальних облігаційних позик та комерційний банківський комунальний кредит. Облігаційний муніципальний кредит передбачає емісію облігацій муніципальної позики органами місцевого самоврядування. Розрізняють три види муніципальних облігацій: бездохідні облігації, що гарантуються майном чи доходами органу місцевого самоврядування; доходні облігації, що випускаються для фінансування виробничих об'єктів, з доходів яких здійснюватиметься їх погашення; облігації змішаного типу, що не приносять доходу, але погашаються з доходів створених виробничих об'єктів.

21.Проблеми розвитку муніципальних позик в Україні

Сучасний ринок муніципальних запозичень є інститутом, що створює та забезпечує обіг фінансових активів, які є постійним джерелом боргового фінансування інвестиційних програм та проектів органів місцевого самоврядування та інших місцевих влад. Характеризується складною системою інститутів та інструментів залучення ресурсів на цілі фінансування місцевого та регіонального розвитку.

Аналіз практики муніципальних запозичень в Україні свідчить про обмежені можливості їх здійснення. Муніципальні запозичення здійснювали лише великі міста України та окремі області. Практику зовнішніх запозичень має лише одне місто Київ. Необґрунтованою є заборона на здійснення запозичень областями України та їх представницькими органами, запроваджена Бюджетним кодексом України.

В Україні необхідно вдосконалити діяльність Міністерства фінансів України, Національного банку України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в плані державного регулювання ринку муніципальних запозичень. Мінфін має сприяти українським містам-позичальникам на ринку зовнішніх запозичень, надавати їм необхідну інформацію та підтримувати ліквідність. НБУ слід у більш широких масштабах рефінансувати внутрішні муніципальні емісії цінних паперів, використовуючи їх у якості застави. Основними ризиками муніципальних запозичень в Україні є політичні, макроекономічні, правові ризики, а також ризик дефолту. Ключовими у мінімізації ризиків місцевих запозичень є роль кредитних рейтингів та стабільні фінанси органів місцевого самоврядування і держави.

22.Цільові фонди місцевого самоврядування

До цільових фондів місцевого самоврядування належать:

- Пенсійний фонд і фонди соціального страхування.

- Фонд України соц. захисту інвалідів, фонд фінансування дорожніх робіт.

- Фонд охорони навколишнього природного середовища, регіональні відділення Пенсійного фонду, фонд фінансування дорожніх робіт.

- Фонд охорони навколишнього природного середовища, фонд фінансування дорожніх робіт, регіональні фонди підтримки культури.

Ради органів місцевого самоврядування мають право створювати в межах законодавства цільові фонди для розв'язання будь-яких соціальних і економічних проблем на підвідомчій території. Цільові фонди є складовою частиною позабюджетних фондів. Закон про “Про зайнятість населення” передбачив створення на центральному і на місцевому рівнях державного фонду сприяння зайнятості населення. Відрахування до цього фонду з місцевих бюджетів здійснюються за розміром, що визначається самостійно відповідними місцевими радами. В процесі приватизації державного житлового фонду передбачено створення окремих позабюджетних рахунків місцевих рад. Ст. 9 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 23 встановила, що кошти, одержані від приватизації державного житлового фонду, зараховуються у спеціально створені позабюджетні приватизаційні житлові фонди місцевих рад. Ці кошти використовуються на житлове будівництво та на ремонт житла з метою забезпечення житлом громадян, яким необхідно поліпшити житлові умови. Місцеві ради також можуть утворювати цільові позабюджетні фонди охорони навколишнього середовища.

23. Нові підходи у плануванні доходів та видатків місцевих бюджетів

Цільове спрямування бюджетних коштів є найважливішим принципом планування бюджетних видатків. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік планують з урахуванням результатів використання коефіцієнтів зростання. Це дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і науково-обґрунтовано спрогнозувати їх на майбутнє.

Планування доходів і видатків місцевих бюджетів здійснюється за допомогою таких методів:- нормативного;- розрахунково-аналітичного;

- балансового;- оптимізації планових рішень;- економіко-математичного моделювання.

Зміст нормативного методу полягає в тому, що за допомогою заздалегідь установлених норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарюючого суб'єкта у фінансових ресурсах та їх джерелах.

Застосування розрахунково-аналітичного методу планування полягає в тому, що за базовий індекс приймаються зміни цього індексу в запланованому періоді, а потім розраховується планова величина його показника.

Балансовий метод планування фінансових показників полягає в тому, що шляхом побудови балансу досягається взаємоув'язка наявних фінансових ресурсів та фактичної потреби в них.

За допомогою методу оптимізації планових рішень розробляють декілька варіантів планових показників, з яких вибирають найбільш оптимальний.

Застосування методу економіко-математичного моделювання дає змогу дослідити кількісне відображення взаємозв'язків між фінансовими показниками та чинниками, які впливають па величину цього показника.

24. Формульний порядок визначення обсягів дотацій вирівнювання

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами враховує:

- фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригувальні коефіцієнти до них;

- кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

- індекс відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці;

- прогнозний показник кошика доходів місцевих бюджетів;

- коефіцієнт вирівнювання.

Алгоритм визначення обсягу дотації вирівнювання місцевим бюджетам обчислюється за формулою:

Т = а(V-(D+DD))

де: Т - дотація вирівнювання;

а - коефіцієнт вирівнювання, для місцевих бюджетів має значення від 0,9 до 1;

V - розрахунковий обсяг показника видатків;

D - прогнозний показник обсягу доходів (кошик доходів);

DD - розрахунковий обсяг коригування доходів.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів з метою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування.

25. Планування видатків на утримання органів управління

Планування видатків на утримання органів державного управління відбувається у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів доходів і видатків. Разом з кошторисом затверджується штатний розпис органів державного управління, включаючи їх структурні підрозділи. У ньому вказується кількість штатних одиниць у розрізі структурних підрозділів, посадові оклади для кожної посади і місячний фонд оплати праці у розрахунку на одну посаду.

Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання затверджуються Міністерством фінансів України. Кошториси і штатні розписи органів виконавчої влади, підпорядкованих міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних державних адміністрацій затверджуються відповідними державними адміністраціями після попередньої перевірки в обласних, Київському та Севастопольському міських фінансових управліннях. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів районних державних адміністрацій затверджують районні державні адміністрації після їх попередньої перевірки районними фінансовими відділами.

Планування витрат на утримання органів державного управління за категоріями видатків економічної класифікації здійснюється у такому ж порядку, як і іншими бюджетними установами.

У складі видатків на державне управління найбільшу частку становлять кошти на оплату праці (близько 75%).

26. Планування видатків на освіту

Процес планування видатків на освіту починається знизу: навчальні заклади на основі встановлених нормативів витрат у розрахунку на одного учня складають кошториси, в яких враховуються витрати на оплату праці педагогічного і допоміжного персоналу, харчування, утримання будівель, капітальні ремонти тощо. Дані кошторисів окремих шкіл одного адміністративного району акумулюються районними відділами освіти (райво). Централізовані бухгалтерії райво подають свої зведені кошториси до обласного управління освіти. На обласному рівні сукупні цифри районних освітніх бюджетів мають ставати основою бюджетів освіти обласних державних адміністрацій.

Показниками планування видатків бюджету по вищих учбових закладах виступають прийом і випуск студентів у кількості, встановлюваній Міністерством освіти України. Вони фінансуються з Державного бюджету, за винятком педагогічних Вузів, які фінансуються з місцевих бюджетів, як правило, обласних. Спеціальні учбові заклади фінансуються з обласних бюджетів, крім відомчих - Національного банку України, Міністерства фінансів України та ін. Середні загальноосвітні школи, гімназії фінансуються з міських районних бюджетів. Дитячі садки - садки, за винятком відомчих, утримуються за рахунок відповідно міських, районних, селищних бюджетів.

27. Планування видатків на охорону здоров'я

Видатки на утримання установ охорони здоров'я повністю провадяться за рахунок бюджетів усіх рівнів, за винятком приватних лікувальних закладів.

Чинники, які врах. при розрах. видатків на охорону здоров'я:

- чисельність населення адмін.-територіал. од.;

- співвіднош. обсягів даних видатків між місц. бюджетами окремих видів;

- коригування коеф. до фін. нормативів бюджетн. забезпеченості, які врах. співвіднош. видатків на з/п в заг. сумі видатків місц. бюджетів, вікову структуру населення і надання послуг відомчими закладами охорони здоров'я.

При плануванні видатків бюджету на заклади охорони здоров'я виходять із показників:

по лікарнях та інших лікувальних закладах - кількості ліжок;

по амбулаторно - поліклінічних установах - кількості лікарняних посад;

по фельдшерсько - акушерських пунктах, кількості установ.

При складанні кошторисів лікарень важливе значення має чітке визначення кількості ліжок у стаціонарі на початок планового року, яка встановлюється на основі фактичної їх кількості на звітну дату та можливості збільшення їх на кінець поточного року.

28. Планування видатків на соц. захист і соц. забезпечення

Видатки на соціальну сферу займають чільне місце в системі видатків бюджету.

Соціальна сфера більшою частиною фінансується з місцевих бюджетів, лише загальнодержавні заходи, програми, установи фінансуються з державного бюджету.

Витрати на соціально-культурні заходи визначаються за допомогою економічних нормативів та фінансових норм. Економічні нормативи, що регулюють фінансові відносини в соціальній сфері, мають відображати можливості держави щодо задоволення потреб регіону чи установи в фінансових ресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку

Чинники, які врах. при розрах. видатків на соц. захист і соц. забезпеч.:

- заг. обсяг ресурсів бюджету на цю мету;

- фін. норматив бюджетн. забезпеченості;

- контингенти отримувачів соц. виплат.

29. Планування видатків на фізичну культуру і спорт

Обсяг видатків за єдиним кошторисом доходів і видатків визначається на підставі показників, які характеризують спорт захід: з якого виду спорту він провадиться; місце і тривалість змагань чи зборів; кількість учасників тощо.

Значну питому вагу становлять видатки на харчування учасників і суддів спорт змагань. Норми харчування встановлюються в залежності від рівня змагань, їх тривалості та виду спорту. Видатки на придбання спец обладнання та інвентарю, на обмундирування учасників плануються на підставі відповідного табеля забезпечення.

У кошторисі передбачено оплата вартості проїзду, добових і квартирних учасникам змагань і суддям, тренерам і представникам команд; оплата оренди спорт споруд, оформлення і обслуговування змагань; видатки на нагородження команд і спортсменів тощо.

- чисельність населення адміністративно-територіальних одиниць;

- частка видатків на фізичну культуру і спорт певної групи місцевих бюджетів в загальній сумі видатків на фізичну культуру та спорт усіх місцевих бюджетів.

30. Планування видатків на культуру і мистецтво здійснюються у напрямках

Планування витрат здійснюється в тому ж порядку, що і в інших бюджетних установах. Так оплата праці планується виходячи з типових штатів, встановлених для кожного виду установ залежно від обсягу їхньої діяльності. Для невеликих установ культури складаються загальні кошториси. Зведене планування здійснюється за видами установ на основі середньої кількості установ кожного типу та середньої норми витрат з виділенням витрат на оплату праці. Окремі заклади культури та мистецтва мають власні доходи від основної діяльності. Для установ з бюджету планується сума дотації у розмірі витрат, що не покривається власними доходами. Треба зазначити, що держава у сфері культури та мистецтва здійснює політику пільгового оподаткування. Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування є соціально-культурні заходи: -державні культурно-освітні програми (республіканські та обласні бібліотеки, музеї та виставки); -державні театрально-видовищні програми (філармонії, театри, палаци та будинки культури республ. й обласного значення,); -ін держ. культурно-мистецькі програми.

31. Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів передбачає таке

1. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на підставі затвердженого бюджетного розпису. Виділення коштів на фінансування затвердженого бюджету повинно ґрунтуватися на затверджених планах на рівні розпорядників бюджетних коштів.

2. Затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів розпорядникам бюджетних коштів.

3. Взяття бюджетних зобов'язань. Розпорядники бюджет. коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, визначених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.

4. Отримання товарів, робіт та послуг. Розпорядники виконують контроль за фактичним отриманням придбаних предметів, поставкою, звірка замовлень.

5. Здійснення платежів. Розпорядник після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов узятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про оплату.

6. Використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм. Після отримання товарів від постачальника частина їх перебуває в залишку, а іншу використовують для забезпечення функціонування бюджетних установ.

7. Повернення кредитів до бюджету. У разі надання кредитів з бюджету у постачальників виникає заборгованість перед бюджетом.

32. Міжбюджетні відносини:передумови виникнення та особливості організації

Концептуальні засади побудови міжбюджетних відносин загалом залежить від економічної системи держави і мають принципові відмінності за умов ринкової і командної економік. Власна модель міжбюджетних відносин на Україні почала формуватися з прийняття Конституції України 1996 року, яка створила передумови для розвитку принципів децентралізму, запровадження так званого бюджетного федералізму, оскільки конституційні положення передбачають розмежування і самостійність державного і місцевих бюджетів. У процесі організації міжбюджетних відносин їх суб'єктами виступають ті органи влади й у правління,до компетенції яких включені повноваження щодо складання,розгляду, затвердження і виконання бюджетів. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

33. Стан фінансового вирівнювання

Фінансове вирівнювання - це приведення у відповідність витрат бюджетів (за економічною та функціональною класифікацією) до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг па душу населення, ліквідація значних диспропорцій у здійсненні видатків у розрізі окремих територій.

Основні принципи фінансового вирівнювання:

- врахування об'єктивно існуючих розбіжностей в економічному та соціальному розвитку територій.

- визначення критеріїв і переліку депресивних територій, які потребують додаткових фінансових ресурсів;

- вирівнювання доходів місцевих бюджетів як необхідної умови створення рівних можливостей для функціонування всіх територіальних громад;

- визначення ступеня вирівнювання доходів;

- вирівнювання видатків бюджетів органів місцевого самоврядування для забезпечення надання суспільних послуг на єдиному рівні, гарантованому законами країни.



34. Методи бюджетного регулювання та їх розвиток

У бюджетній практиці України використовуються такі методи бюджетного регулювання:

- метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету:

- надання фінансової допомоги бюджетам у визначеній сумі (бюджетні трансферти);

Метод відсоткових відрахувань передбачає надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що справляються на даній території. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в відсотковому відношенні, загальнодержавні доходи можна розділити па закріплені і регульовані.

Переваги методу відсоткових відрахувань:

- збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосуванням гнучких доходних джерел;

- досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але і загальнодержавних податків;

- місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своєчасне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

При застосуванні методу відсоткових відрахувань використовуються такі нормативи відрахувань: - єдині,групові,індивідуальні

Міжбюджетні трансферти відносяться до методів бюджетного регулювання, які в сучасних умовах займають важливе місце в процесі бюджетного регулювання.

Бюджетний кодекс визначає міжбюджетні трансферти як кошти, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету в інший. Діючим законодавством передбачено використання таких видів міжбюджетних трансфертів:

- дотації вирівнювання;

- субвенції;

- кошти, що передаються з одного бюджету в інший;

- інші дотації.

35. Види бюджетних трансфертів

Бюджетний кодекс визначає міжбюджетні трансферти як кошти, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету в інший. Діючим законодавством передбачено використання таких видів міжбюджетних трансфертів:

- дотації вирівнювання;

- субвенції;

- кошти, що передаються з одного бюджету в інший;

- інші дотації.

Найбільш поширеним видом міжбюджетних трансфертів є дотації вирівнювання. Вони надаються Державним бюджетом України місцевим бюджетам, їх основною метою є здійснення вирівнювання доходної спроможності бюджету, який її отримує, тобто проведення фінансового вирівнювання.

Іншим видом міжбюджетних трансфертів є субвенції. Вони можуть надаватися як з державного, так і з місцевих бюджетів. Субвенції характеризуються цільовим використанням одержаних коштів.

Одним з видів міжбюджетних трансфертів є кошти, шо передаються до державного та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Наприклад, у випадках, коли прогнозні показники доходів місцевих перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету то для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України.

36. Міжбюджетна реформа та її вплив на місцеві фінанси

Великий вплив на вдосконалення бюджетної системи і в порядку взаємозв'язків і взаємовідносин між окремими рівнями та видами бюджетів мали державотворчі процеси поділу влади, реформування її законодавчих і виконавчих органів, становлення та зміцнення місцевого самоврядування.

Важливим позитивним аспектом змін у міжбюджетних відносинах стало врахування у процесі бюджетного планування динаміки надходжень за попередні три роки найважливіших з фіскального погляду податків, зборів та інших платежів і доходів, які зараховуються до місцевих бюджетів, що заклало необхідні передумови для обґрунтування стратегічних рішень, тобто для перспективного фінансового планування на мікрорівні.

Ще одним кроком на шляху до встановлення реальної фінансової самостійності органів місцевого самоврядування є надання їм права запроваджувати власні місцеві податки і збори

З метою подальшого вдосконалення міжбюджетних відносин потрібно:

-- проводити чітке розмежування повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядуванням, відповідно до якого має здійснюватися розмежування фінансових ресурсів;

-- забезпечувати органи місцевого самоврядування бюджетними ресурсами, достатніми для виконання делегованих повноважень державної влади;

-- формувати сприятливі умови для нарощування власної дохідної бази місцевих бюджетів, як основного джерела фінансування власних повноважень;

-- розробляти механізм компенсації втрат власних доходів місцевих бюджетів, які виникають у зв'язку з наданими державою пільгами за податкам та іншими платежами.



37. Порядок розрахунку обсягів дотацій вирівнювання місцевим бюджетам

Дотації вирівнювання надаються з державного бюджету України:

-- бюджету Автономної Республіки Крим;

-- обласним бюджетам;

-- бюджетам міст Києва та Севастополя;

-- бюджетам міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення;

-- бюджетам районів

Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається бюджету Автономної Республіки Крим, обласному бюджету, бюджету міста Києва чи Севастополя, міста республіканського чи обласного значення, бюджету району, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету, визначається за загальним фондом місцевого бюджету як різниця між розрахунковим показником обсягу видатків і розрахунковим обсягом доходів закріплених за відповідними місцевими бюджетами.

38.Субвенції місцевим бюджетам

Одним із видів міжбюджетних трансфертів є субвенції, які можуть надаватися як з державного, так і з місцевих бюджетів. Субвенції характеризуються цільовим використанням одержаних коштів, їх використовують на здійснення програм соціального захисту, компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування; виконання інвестиційних проектів; утримання об'єктів спільного користування. З державного бюджету місцевим бюджетам останніми роками надаються субвенції, пов'язані із здійсненням програм соціального захисту, зокрема на:

- виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям та інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам;

- надання передбачених чинним законодавством пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- надання субсидій населенню за спожиту електроенергію, природний газ, послуги тепло-, водопостачання, квартирної плати, вивезення побутового сміття;

- будівництво та придбання житла військовослужбовцям, учасникам бойових дій в Афганістані, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання ними службових обов'язків.

39. Специфічні вимоги до місцевих податків та зборів

Місцеві податки необхідні для того, щоб місцеві органи влади мали можливість надавати послуги, рівень яких у населення асоціюється з обсягом сплачених податків. Кошти, зібрані на місцях, будуть використані більш ефективно й економно, аніж виділені центральним урядом. Крім того, у використанні коштів місцеві органи влади підконтрольні своїм виборцям. Надходження від місцевих податків мають бути помітними у загальному обсязі фінансових ресурсів місцевої влади, а потреби місцевого бюджету мають задовольнятися в основному за рахунок надходжень від місцевих податків і зборів. Практика європейських країн показує, що неможливо забезпечити виконання останньої вимоги без застосування у місцевому оподаткуванні по дохідного податку. Всі інші місцеві податки не дають таких значних коштів як вказаний податок.

Місцеве оподаткування має сприяти тому, щоб видатки місцевих органів влади залишалися на доцільному рівні, тобто збільшення видатків необхідно лише тоді, коли переваги від такого збільшення стануть більшими ніж вартість самих витрат.

Місцеві податки мають задовольняти такі вимоги:

-- коливання надходжень упродовж усього ділового циклу повинні бути незначні;

...