Місцеві фінанси як наукова дисципліна

-- рівень економічного розвитку має відповідати надходженням місцевих податків;

-- податкові надходження забезпечуються місцевою базою оподаткування;

-- забезпечення відчутності податків і балансу інтересів, рівноваги між споживанням місцевих послуг і податковим тягарем.

40. Місцеві податки і збори в Україні

Місцеві податки (збори) - це платежі, які спрямовуються виключно до бюджету місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст згідно ПКУ до місц податків належать:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

- збір за впровадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту перерахування місцевих податків та зборів до місцевих бюджетів покладається на платників відповідно до чинного законодавства. Обсяги надходжень місцевих податків та зборів визначають і зусилля місцевої влади, спрямовані на створення необхідних умов для підприємницької діяльності й у тому числі для торгівлі, а також зусилля місцевих податкових органів на мобілізацію доходів.



41. Стан місцевого оподаткування в Україні

У сучасних умовах спостерігається брак власних фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Надходження місцевих бюджетів наполовину складаються з трансфертів з державного бюджету. Планова частка трансфертів на 2011 рік в обсязі доходів становить 51,6%, у т.ч. за загальним фондом - 54,8%.

Із року в рік зменшується частка місцевих податків і зборів у складі доходів загального фонду місцевих бюджетів (від 3,4 % у 2001 році до 1% - у 2011). Питома вага місцевих податків і зборів в податкових надходженнях місцевих бюджетів залишається незначною і в 2010 році становила всього 1,3%. І це при тому, що в більшості країн ЄС місцеві податки становлять 5-30% усіх податкових надходжень до зведених бюджетів. Слід зазначити, що за І квартал 2011 року питома вага місцевих податків і зборів в податкових надходженнях місцевих бюджетів склала трохи більше 3%. Таке зростання забезпечено віднесенням до місцевих єдиного податку, питома вага якого в надходженнях від місцевих податків і зборів складає 80%. Однак, його ставки, правила адміністрування, визначаються на центральному рівні.

Отже, не зважаючи на велику кількість місц под і зборів, їхній вплив на формування місц бюдж сьогодні незначний. Таким чином, сьогодні місцеві податки і збори в Україні фактично не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функції. Тому необхідно змінити підходи до адміністрування низки місц под і зборів та розширити базу оподаткування за рахунок введення в дію нових под і зборів та ліквідації не ефективних місцзборів.

42. Шляхи удосконалення місцевого оподаткування в Україні

Реформування с-ми місц оподаткування має відбуватися у таких напрямках:1.Підвищення фіскальної ролі місц под і зборів. Вони повинні стати надійним інструментом регулювання ек розвитку території. 2. Надання статусу місцевих деяким загальнодерж под, які б могли забезпечити надходження коштів, достатніх для фінансув місц потреб. До місц можна віднести ПДФО, под з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, под на прибуток п-ств комун форми власності тощо. 3. Впровадження под на нерухомість і віднесення його до складу місц. 4.Розширення переліку місц под і зборів може здійснюватися за рахунок запровадження под із цільовим використанням одержаних коштів, таких як еколог под, збори на освітлення вулиць, за збирання сміття, впорядкування парків, зон відпочинку. 5.Надання органам місц самовряд права запроваджувати на своїх територія власні под і збори. 6.Впровадження самооподаткування як дод. резерву зростання дох. Бюдж. місц. самовряд. в Укр.

43. Фінансова незалежність місцевого самоврядування та напрями її зміцнення

Укр влада взяла на себе відповідні зобов'язання після підписання й ратифікації Європ хартії про місц самовряд, де проголошено, що органи місц самовряд повинні мати необхідний обсяг власних джерел для виконання покладених на них повноважень. На сьогодні до таких власних джерел можна зарахувати місц под і збори та закріплені за місц бюдж кошти, що передаються до держ бюдж. Їх частки дорівнюють приблизно 3% і 60% відповідно. Як бачимо, дох місц бюдж формуються переважно за рахунок закріплених загальнодерж джерел доходів. На сучасному етапі в Україні паралельно з децентралізацією виконавчих повноважень відбувається і бюджетна децентралізація. Її гол метою є наділення реальними фін повноваженнями базових бюджетів - сіл, селищ, міст, районів у містах. Необхідно наголосити, що саме децентралізація держ функцій спричинила розширення бюдж прав органів влади, разом із тим вона, на жаль, не торкнулася питань самостійного визначення ставок місц под і зборів та їх переліку, можливості впровадження місц органами влади самооподаткування.

Одним із способів збільшення фін незалежності може стати надання органам місц самовряд права запроваджувати на своїх територія власні под і збори. Адже в Україні місц органи влади мають обмежені можливості впливати на умови та рівень місц оподаткування: їх под повноваження стосуються лише змін (у встановлених межах) ставок місц под і зборів. Це означає, що місц органи влади практично не мають у своєму розпорядженні інструментів, за допомогою яких вони могли б приводити видатки місц бюдж у відповідність з реальними можливостями їх фінансування.

44. Місцеві фінансові органи і їх функції

Місц фін орган - це установа, яка відповідно до законодавства організовує і здійснює функції зі складання проектів і виконання місц бюджетів, контролю за використанням коштів розпор та ін.. функції, пов'язані з управлінням коштів місц.бюдж. Функції фін управління: 1.Розробка і доведення до головних розпорядників бюджетних коштів інструкцій підготовки бюджетних запитів 2.Визначення порядку і термінів розробки бюджетних запитів. 3.Проведення аналізу бюджетного запиту щодо його відповідності меті бюджетної політики 4.Прийняття рішень про включення бюджетного запиту 5.Участь в розробці балансу фін ресурсів, аналіз соц-ек показників, врахування їх під час складання проекту бюджету 6.Організація роботи повяз із складанням проекту бюджету 7.Організація виконання бюджету 8.Здійснення у встановленому порядку організації та управління виконання бюджету 9.Здійснення контролю за дотриманням законодавства 10.Проведення моніторингу 11.Розгляд фін звітів про виконання бюджету 12.Проведення разом з органами ДПС аналізу стану надходжень доходів до бюджету 13.Проведення на базі статист і фінансової звітності прогнозних розрахунків, аналізу ЕК і фін стану П,У,О розташованих на певній території 14.Перевірка правильності складання прогнозів та планів 15.Участь у розробці пропозицій з удосконалення структури рад 16.Підготовка пропозицій щодо визначення чисельності працівників та витрат на їх утримання управлінського апарату 17.Підготовка і подання офіц висновків про перевиконання чи недотик дохідної частини заг фонду бюджету для прийняття рішення про внесення змін до бюджету

45. Проблеми ефективного управління коштами місцевих бюджетів

У-ня місц фінансами - це складова частина у-ння економікою амін-терит одиниць. Об'єктами є фін відносини, в т.ч. відносини, пов'язані з формуванням та використанням фондів грошових коштів. Суб'єктами є органи місцевого самоврядування. У-ня місц фін включ такі ел: 1. планування 2. оперативне у-ня 3. контроль 4. стратегічне у-ня.

Проблеми функціонування місцевих бюджетів на сучасному етапі мають багато аспектів, це в першу чергу розподіл повноважень та коштів між різними рівнями бюджетної системи, проблема розширення доходної бази бюджетів, проблема підвищення ефективності бюджетних видатків та ін. Нестабільність дохідної бази місцевих бюджетів, відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу державних прибутків, значні відмінності в рівні економічного розвитку регіонів, умовах життя в них потенційно ведуть до соціальних конфліктів і політичної нестабільності. Вантаж проблем, що накопичилися, негативно позначається на розвитку регіонів.

Реформування місцевих бюджетів, зокрема зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування і розмежування видаткових повноважень органів місцевого самоврядування, повинне відбуватися поетапно з урахуванням суспільно-політичних та економічних умов із збереженням збалансованості бюджетної системи в цілому і у взаємозв'язку з проведенням реформ в галузях бюджетної сфери та інших сферах діяльності.

46. Компетенція місцевих фін. органів у галузі місцевих фінансів

Місц фін орган - це установа, яка відповідно до законодавства організовує і здійснює функції зі складання проектів і виконання місц бюджетів, контролю за використанням коштів розпор та ін функції, пов'язані з управлінням коштів місц.бюдж.

Місцеві фінансові органи мають подвійне підпорядкування по вертикалі - вищестоящому органу, по горизонталі - місц.радам. Осн. завдання фін управління: 1.Забезпечення реалізації держ бюджету на терит 2.Складання розрахункових проектів бюдж і їх подання 3.Підготовка пропозицій фін забезпечення заходів соц-ек розвитку 4.Розробка пропозицій щодо удосконалення методів фін та бюджетного планування і фінансування витрат 5.Здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами, організаціями законодавства щодо використання ними бюдж коштів і цільових фондів. 6.Здійснення заг організації та управління виконання місц бюджетів, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань бюджетного процесу.

47. Склад фін. ресурсів органів місц. самоврядування

Осн. складовими фін. ресурсів є:

- дожоди місц. бюджетів

- кошти цільових фондів

- фін. ресурси п-в комунал. власності

- благодійні та спонсорські внески

- ін. ресурси, які передбач. Законод.

Провідне місце у складі фін. ресурсів органів місц. самовряд. посідають доходи місц. бюджетів, абсолютні обсяги яких постійно зростають. Найбільш фіскал. знач. для місц. бюджетів мають заг. держ. податки: ПДФО, плата за землю, податок з власників транспорт. засобів, єдиний податок та плата за торг. патент, місц. податки і збори.

Цільові позабюдж. і валютні фонди місц. рад так і не стали вагомим елементом фін. ресурсів органів місц. самовряд. В сукупн. доходах їх частка є незначною - 1,5%.

Кошти п-в комунал. власності в складі сукупн. фін. ресурсів місц. самовряд. також переважно не відіграють вагомої ролі. Більшість об'єктів комунал. власності є неприбутк. п-ми і утримуються за рах. коштів місц. бюджетів. Окрім передбач. законод. податків і обов'язкових платежів, ніяких ін. доходів вони, як правило, органам місц. самовряд. не дають. Серед позитивних тенденцій останніх років слід зазначити зростання обсягів благодійних внесків і пожертв, які надходять до бюджетів з території місц. самовряд.

48. Порядок випуску і обігу облігацій місц. позик

1. Емітент має право на розміщення облігацій після реєстрації випуску облігацій в реєструвальному органі за умови отримання висновку Міністерства фінансів України про відповідність проекту рішення про здійснення запозичень вимогам, установленим бюджетним законодавством.

2. Рішення про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій приймає Рада відповідно до законодавства.

Сукупний обсяг запозичень до місцевого бюджету у формі розміщення облігацій не може перевищувати обсягу дефіциту бюджету розвитку місцевого бюджету на відповідний рік.

3. Кошти від розміщення облігацій, які отримує емітент, залучаються до фінансування лише бюджету розвитку відповідного місцевого бюджету.

4. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного пер., коли планується обслуговування боргу.

5. Розміщення облігацій здійснюється шляхом відкритого розміщення або шляхом закритого розміщення.

6. Емітент може розміщувати іменні облігації; відсоткові та дисконтні облігації; звичайні (незаб.) та забезпечені.

Погашення облігацій здійснюється грошима відповідно до умов розміщення облігацій.

7. Строк погашення облігацій не повинен перевищувати 1го року з дати початку пог.

49. Зміст бюджетного процесу на місцевому рівні

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний процес, який здійснюється на місцевому рівні, є окремою, порівняно самостійною складовою національного бюджетного процесу, що здійснюється з урахуванням пріоритетів та уподобань місцевого населення.

Бюджетний процес на місцевому рівні регламентується нормативно-правовими актами, які регулюють бюджетні відносини в Україні. До них належать:

Конституція України, Бюджетний кодекс, закони про державний бюджет України, інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, рішення органів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

Бюджетний процес складається з 4 стадій. На місцевому рівні такими стадіями є:

1. Складання проекту місцевого бюджету

2. Розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет

3. Виконання місцевого бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до рішення про місцевий бюджет

4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Бюджетний процес є безперервним і складається з окремих бюджетних циклів. Бюджетний цикл і бюджетний період - не тотожні поняття, які необхідно розрізняти.

Бюджетний цикл - період бюджетного процесу, який повністю охоплює діяльність, пов'язану зі складанням , розглядом, затвердженням і виконанням певного конкретного бюджету, а також розглядом та ухваленням рішення щодо звіту про його виконання. На місцевому рівні він триває більше двох років. Бюджетний період - період, протягом якого бюджет є чинним. Для кожного з місцевих бюджетів він становити 1 календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

50. Обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства

Запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів розпочалося в Україні у другій половині 1999р. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів - це діяльність органів казначейства щодо здійснення віднесених до їх компетенції завдань і функцій у процесі виконання місцевих бюджетів.

Функції органів Державного казначейства України на місцевому рівні поділяються на дві основні групи:

- з обслуговування місцевих бюджетів за доходами

- з обслуговування видаткової частини місцевих бюджетів

Крім того, за характером повноважень, які органи казначейства виконують у бюджетному процесі, ці функції можна згрупувати так:

- ф-ції «бухгалтера», в основі яких лежить діяльність та відкриття бюджетних рахунків, їх обслуговування, ведення обліку та складання звітності у процесі виконання місцевих бюджетів.

- ф-ції «касира», пов'язані із зарахуванням, зберіганням та витрачанням коштів місцевих бюджетів

- ф-ції «контролера», що полягають у здійсненні контролю в прцесі виконання місцевих бюджетів

- Ф-ції «менеджера» зумовлене необхідністю забезпечення ефективного управління наявними бюджетними ресурсами

Важливе також місце в системі казначейського обслуговування бюджетів займає перерахування між бюджетних трансфертів.

51. Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування, його види та методи

Фінансовий контроль на місцевому рівні - діяльність суб'єктів контролю, спрямована на попередження та своєчасне виявлення фактів незаконних і неефективних дій у сфері місцевих фінансів; передбачає оперативне вжиття управлінських заходів щодо виправлення виявлених недоліків, компенсацію заподіяної шкоди та застосування санкцій до винних осіб.

Об'єктами фінансового контролю на місцевому рівні є місцеві бюджети, цільові фонди місцевого самоврядування, місцеві запозичення, комунальне майно та земля, а також фінансова діяльність учасників бюджетного процесу на місцевому рівні та підприємств комунальної власності.

Суб'єктами фінансового контролю на місцевому рівні є органи державного управління, ОМС, спеціалізовані структурні підрозділи галузевих міністерств тощо.

За часом фінансовий контроль поділяється на:попередній - проводиться до моменту здійснення фінансових операцій; поточний - здійснюється під час проведення фінансових операцій; наступний - здійснюється після проведення фінансових операцій..

За суб'єктами контролю поділяється на: загальнодержавний фінансовий контроль, відомчий фінансовий контроль - застосовують тільки щодо відомчих підприємств, громадський фінансовий контроль - здійснюють громадські організації, аудит - незалежний фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

За формою проведення: обов'язковий - проводять на підставі вимог нормативних актів, ініціативний - відбувається за особистим бажанням органів господарювання.

За методами проведення: перевірки - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установ, організацій чи їхніх підрозділів; ревізії - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи щодо дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності.

52.Громадські послуги, їх зміст та особливості надання на місцевому рівні

Основним Законом України - Конституцією України передбачено певні гарантії з надання громадських (публічних) послуг органами місцевого самоврядування . Так, за вимогами Конституції, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Також гарантується щотижневий відпочинок, оплачувана щорічна відпустка, соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках._Крім того, Конституція гарантує надання державою та органами місцевого самоврядування певним категоріям населення житла на безоплатній основі або за доступну плату._Гарантується також і умовно-безкоштовна охорона здоров'я, ефективне й доступне для всіх громадян медичне обслуговування._У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога має надаватися безоплатно, але рівень надаваємих безоплатних послуг обмежується рівнем відповідного фінансування з певного щабля влади._Держава також має дбати і про санітарно-епідемічне благополуччя.

Згідно з Конституцією, утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування також здійснюється за рахунок бюджетних видатків ._Крім того, саме за рахунок бюджетного фінансування гарантується розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої й післядипломної освіти, різноманітних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам._ Розвиток науки, збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, які становлять культурну цінність, тощо також забезпечується за допомогою здійснення фінансування із відповідного бюджету.

53. Місцеве господарство та його роль у місцевих фінансах

Інститут комунальної власності як невід'ємний атрибут місцевих фінансів, почав формуватися в Україні у 1990 р. У законах Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" від 7 грудня 1990 р. Цим законом було введено поняття місцевого господарства,а саме, що воно забезпечує безпосереднє задоволення потреб населення і функціонування системи місцевого самоврядування. Склад місцевого господарства був окреслений таким чином:

* підприємства, які є комунальною власністю відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

* підприємства, організації, установи, що не належать до комунальної власності, діяльність яких пов'язана переважно з обслуговуванням населення і за згодою власника можуть бути включені до місцевого господарства;

* об'єкти, створені в результаті трудової участі громадян або придбані на їх добровільні внески, включені до місцевого господарства за згодою населення і органів місцевого самоврядування.

Основу місцевого господарства становить комунальна власність.

Суб'єктами права комунальної власності визначались адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад.

Більшість об'єктів комунальної власності є неприбутковими підприємствами і утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Окрім передбачених законодавством податків та обов'язкових платежів, ніяких інших доходів підприємства комунальної власності, як правило, місцевим бюджетам не приносять.

54.Особливості фінансів комунальних підприємств

Складовою місцевих фінансів є фінанси підприємств комунальної форми власності. Більшість вітчизняних підприємств комунальної форми власності функціонують у формі комунальних унітарних підприємств. Згідно з чинним законодавством України можуть функціонувати 2 види комунального унітарного підприємства: комунальне комерц.підприємтсво та комунальне некомерц. підприємство.

Фінансова діяльність підприємств комунальної власності опосередковує собою систему грошових відносин які виникають у звязку з формуванням та використанням фінансових ресурсів з метою забезпечення ефективного функціонування відтворювального процесу і соціальної сфери. Під фінансовими ресурсами підприємств комунальної власності слід розуміти сукупність грошових коштів,резервів і надходжень цільового призначення що є в розпорядженні підприємств, які закріплені за ними на правах оперативного управління або повного госп.відання що використовуються ними на власні статутні потреби.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємств комун. власності є власні(статут. фонд, амортизац. відрахування,валовий дохід,прибуток) та залучені кошти(бюджетні асигнування,кредити банків).

Найбільша частка грош. надходжень підприємства належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам. Фінансовий стан підприємства комун.власності - це стан що характер. Наявністю у підприємства фін.ресурсів ,забезпеченістю коштами,необхідними для господарської діяльності,підтриманням нормального режиму праці та життєдіяльності,здійснення грошових розрахунків з іншими суб'єктами господарювання. Підприємства складають фінансовий план на рік за кварталами за встановленою формою.(склад. з 3 частин)

55.Фінанси житлово-комунального господарства

Житлово-комунальне господарство - соціально зорієнтована ланка економіки країни,багатогалузевий господ. комплекс, функц. призначенням якого є задоволення житлово-комун потреб населення, підприємтсв, установ та організацій, що забезпечує реалізацію відповідних прав і захист здоров'я громадян,сприяє соц-економ розвитку та зміцненню безпеки держави. Поділяється на житлове господарство(експлуатація житлового фонду,гуртожитків, житлове будівництво) комунальне обслуговування(енерго водопостачання,санітар техн очистка,зовнішній благоустрій,підсобні промислові та ремонтні підприємтсва). Основу житлового господарства становить Житловий фонд,більша частина якого в комун.власності,частина в приватній а частина належить підприємствам.

Джерелами фінансув житлового фонду є доходи від оренди,бюдж. асигнувань, перевищення доходів над видатками з експлуатації житлового фонду,основні доходи,квартплата,оренда нежитлових приміщень. Затрати об'єктів комунальної власності склад, з прямих і накладних. До прямих належать -з/п, вартість електроенергії,палива,амортизація ОЗ. До накладних -

на управління і обслуговування вир-ва. Виторг від реалізації послуг в комунал.госп.-це основне джерело відшкодування виплат, складова-тарифи. Групи тарифів: -тарифи міськ.транспорт, -санітарно-техн, енергетичних підприємтсв, лазень. Розрахунок виторгу виконують множенням тарифної ставки на запланований обсяг послуг. Низка особливостей фін.діяльності житл-комун підпр пов'язана зі своєрідністю виробленої продукції,процесів її виробництва і споживання. На фін показники впливає також специф.ритм роботи підприємств комун. господ.,який залежить від ритмічності споживання їх продукції у населеному пункті.

56. Основи організації фінансів органів влади у зарубіжних країнах

Розвиток демократії передбачає розподіл владних повноважень і відповідний поділ фінансових ресурсів, все вищий рівень децентралізації. Чим більше грошових коштів та інших видів фінансових ресурсів перебуває у розпорядженні органів місцевого самоврядування, тим меншою є загроза встановлення диктатури і тоталітарного режиму правління.

Метою фінансових реформ місцевого самоврядування стало збільшення обсягів фінансових ресурсів, які центральна влада передавала місцевій владі.

У жовтні 1985 р. країни -- учасниці Ради Європи підписали Європейську хартію місцевого самоврядування, яка узагальнила надбання тривалого етапу становлення і зміцнення місцевого самоврядування в Європі. Зміст цього документа, його провідну ідею багато в чому визначає вихідне положення: місцева влада є однією з головних підвалин кожного демократичного режиму, найважливішим принципом якого повинно бути право громадян на участь в управлінні державними справами, а це право безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні.

Важливою вимогою хартії є визнання і закріплення принципу місцевого самоврядування у національному законодавстві і, в міру можливості, в основному законі країни -- конституції.

У ст. З хартії дається концептуальне визначення місцевого самоврядування як права і спроможності місцевої влади в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою державних справ, які належать до її компетенції, в інтересах місцевого населення.

Центральне місце в хартії займають питання фінансового забезпечення функціонування місцевого самоврядування

У ст. 9 хартії зазначено, що місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси, якими вона може вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень, а їх обсяг повинен відповідати функціям, наданим їй конституцією або законом.

Частина фінансових ресурсів органів місцевої влади формується за рахунок місцевих податків і зборів. Окрім місцевих податків і зборів, у розпорядження органів місцевої влади можуть надходити також кошти від справляння загальнодержавних податків; бюджетні трансферти; доходи від власності, яка їй належить; кошти, одержані від випуску муніципальних позик; кредити; добровільні пожертвування тощо.

Наявність значних розбіжностей у рівнях розвитку окремих територій у кожній країні зумовила проголошення у хартії застосування процедур фінансового вирівнювання.

Фінансова допомога держави органам місцевого самоврядування може надаватися в різних формах (дотації, субсидії, субвенції), по можливості вона не повинна бути пов'язана з фінансування конкретних проектів.

Заключне положення ст. 9 "Фінансові ресурси місцевої влади" стосується інвестиційної діяльності органів місцевого самоврядування, які, як зазначено у хартії, повинні мати доступ до національного ринку капіталу, а держава має створити для цього необхідні умови.

57. Бюджетний федералізм у побудові бюджетних систем зарубіжних країн

Бюджетний федералізм -- це законодавчо закріплена стратегія розподілу функціональних повноважень та відповідальності державної, регіональної, місцевої влади з компромісним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ланками бюджетної системи на засадах політичної доцільності, соціальної етики, міжрегіональної й міжнаціональної солідарності.

Американський федералізм склався ще в постколоніальну епоху навколо принципу локалізму як політичної ідеї. На функціонування бюджетного федералізму суттєвий вплив справляють особливості американської вертикалі державної влади, що запобігає концентрації ресурсів влади і коштів у певному регіоні в одних руках.

Американська система фінансових відносин за схемою "федеральна адміністрація <-- штати <-- органи місцевого самоврядування" є результатом еволюційного компромісу між локальними і федеральними силами. Декларована мета міжбюджетних взаємовідносин -- підвищення ефективності використання бюджетних коштів через координацію федеральних, штатних і місцевих програм, забезпечення на субнаціональному рівні загальнодержавних стандартів якості життя.

Крім власних податкових доходів, штати і території фінансують свою діяльність за рахунок фінансової допомоги з боку федеральної влади у формі грантів (безповоротні виплати, які не компенсуються), а також перерозподілу податкових надходжень. Загалом своєрідність американської схеми бюджетного федералізму полягає в існуванні практично автономних бюджетних систем трьох рівнів на основі чіткого розмежування урядових функцій і податкових надходжень.

Бюджетний устрій Федеративної Республіки Німеччини сформувався за традицією, закладеною ще комунальною фінансовою реформою 1893 р. -- максимальної фінансової самодостатності адміністративно-територіальних утворень усіх рівнів. Бюджети федерації, земель і комун формуються на умовах консолідованої пайової участі у розподілі спільних для національної бюджетної системи джерел податкових доходів.

У ФРН діє унікальна система горизонтального бюджетного вирівнювання, фіскальним джерелом якої є податок на додану вартість. Федеральні землі самостійно субсидують місцеві бюджети зі спеціального фонду.

ФРН властивий комбінований бюджетний федералізм. Загалом німецький федералізм, особливо після об'єднання країни, характеризують дві ключові риси -- субсидіарність і солідарність. Тому німецька модель має назву кооперативного федералізму.

Російська система бюджетного федералізму ґрунтується на пайовому розподілі бюджетних доходів і трансфертах регіонам із федеральних фондів. Вади: 1) асимет-ричність 2) використання грошових сурогатів або негрошових форм платежів при виконанні бюджетів є середовищем для зловживань; 3) відсутність чіткого розмежування витратних повноважень між владою різних рівнів; 4) правова невизначеність інституту фінансової неспроможності регіональної і місцевої адміністрації.

У кожній країні ведуться пошуки оптимальної пропорції між централізованими й децентралізованими фінансами, результат яких залежить від динамічного співвідношення заінтересованих соціально-економічних сил.

58. Місцеве оподаткування у зарубіжних країнах

Головним джерелом доходів місцевих бюджетів багатьох зарубіжних країн є місцеві податки, збори платежі, загальна кількість яких в окремих випадках є досить значною і, відповідно, суттєвою є їх роль у формуванні доходів місцевого самоврядування. Усі місцеві податки залежно від об'єкта оподаткування можна поділити на такі групи:

- місцеві податки на доходи (корпоративні та особисті). Ця група податків є досить вагомою, вони становлять від 80до 100%податкових надходжень до місцевих бюджетів Скандинавських країн, а також у Люксембурзі, Естонії, Латвії, Литви

- місцеві податки з продажу, це податки на продані товари і послуги, за рахунок цих податків забезпечується від 20 до 76% податкових надходжень до місцевих бюджетів США, Японії, Кореї, Австрії, Нідерландів, Іспанії, Греції, Португалії, Туреччини, Угорщини.

- податки на нерухомість, які відіграють внутрішню роль федеративних країнах, ніж в унітарних (США, Канада, Австрія, Мексика…)

- інші місцеві податки, які відображають політику місцевої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Важливим аспектом місцевого оподаткування є фіскальна автономія, тобто фінансова незалежність місцевих органів влади при визначенні власної податкової бази, ставок місцевих податків, платників. Місцеві органи влади в багатьох країнах (США, Франція, Італія)наділені правом самостійного встановлення місцевих податків і зборів. Така самостійність може набувати різних форм, які виявилися найбільш прийнятними для конкретних умов кожної країни, відповідають її державному устрою (федеративна чи унітарна держава) і розподілу повноважень між центральним урядом та місцевим самоврядуванням.

Органи місцевої влади можуть мати широкі права у запровадженні місцевих податків, виборів їх форм та обсягів. Самостійність місцевої влади обмежується з боку держави таким чином

1. Встановлення обов'язкових місцевих податків та зборів

2. Визначення ставок місцевих податків та зборів

3. Встановлення граничних ставок місцевих податків і зборів або надбавок до загальнодержавних податків, у межах яких місцеві органи влади самостійно визначають ставку оподаткування.

Ефективність діяльності органів місцевої влади щодо надання суспільних послуг і задоволення потреб населення, що постійно зростають, ступінь їх фінансової самодостатності та незалежності великою мірою визначається тим, як побудована система місцевого оподаткування - основного джерела фінансових ресурсів місцевої влади. Безпосередній обов'язок держави полягає у створенні всіх можливостей для формування власної дохідної бази органів місцевої влади в обсягах, необхідних для виконання покладених на них функцій і завдань, створення сприятливих умов для життєдіяльності громадян.

59. Комунальний кредит за кордоном

Практично у всіх розвинутих зарубіжн. країнах місц. органи влади можуть брати участь у кредитних відносинах. У частині країн доступ органів місц. самовряд. до ринку позичкового капіталу вільний і не обмежується державою. Це Данія, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Швеція, Швейцарія. У Франції цей доступ майже вільний. У деяких країнах він здійснюється на основі дозволів держ. Це Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Ірландія, Норвегія, Іспанія. У законод. практично всіх зарубіжн. країн є вимога спрямування запозич. фін. ресурсів виключно на інвестиції. За рах. позичок в європейських країнах формується, як правило, 10-15% доходів місц. бюджетів. Найвищий показник у Сан-Марино, де він становить 69%., у Нідерландах - 19%, у Бельгії - 13%, на Кіпрі - 12%, у Чехії - 11%, в Іспанії та Франції - 10% муніципал. доходів. Сист. комунал. кредиту пов'язана з різноманітними формами запозичення ресурсів. Найбільш поширеним є облігаційний комунал. кредит. Міста та ін. органи місц. самовряд. зарубіжн. країн мають право випускати облігації муніципал. позики. Важливе місце посідають і спеціальні держ. банки комунал. кредиту, що спеціаліз. у сфері кредитування місц. органів влади. Вони, як правило, тісно пов'язані з сист. ощадних кас. Такі банки є в Німеччині, Франції, Італії, Великобританії, Бельгії.

60. Держ. регіонал. політика Укр. і місц. фін.

Держ. регіонал. фін. політика - це сист. заходів, що здійснюються централ. владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу й використ. фін. ресурсів у регіонах та в ін. адмін.-територіал. од. Заходи щодо фін. вирівнювання мають на меті забезпеч. кожному місц. самовряд. можливість надавати соц. послуги на приблизно однаковому рівні за однакових ставок оподаткув. Оскільки дотації вирівнювання не прив'язані до фінансув. конкретних видатків, ці трансферти працюють на вирівнювання видаткового потенціалу місц. самовряд. на рівні обл., міста та району. Згідно з принципом єдності бюдж. сист. Укр. держ. регіонал. політика реалізується на основі Конституції Укр., законод. про місц. самовряд., галузевого і бюджетного законод. та заг. держ. фін. нормативів бюджетної забезпеченості. Головним елементом у сист. заходів держ. регіонал. фін. політики є надання допомоги владним органам тих територій, які не мають достатніх ресурсів для викон. покладених на них ф-цій.

61. Завдання держ. регіонал. політ. у контексті зміцнення місц. фін.

- зближення рівнів соц.-економ. розвитку окремих регіонів на основі надання фін. допомоги територіям, які не мають достатніх ресурсів для викон. покладених на них ф-цій і обов'язків;

- створ. умов для надання громадських послуг за єдиними стандартами на всій території Укр.;

- подолання відставання у розвитку соц.-культур. сфери та соц. інфраструктури в малих містах, селах і селищах;

- зменшення й подолання диспропорцій територіал. розміщ. виробничих потужностей, усунення надмірної концентрації техногенних й еколог. небезпечних виробництв в окремих регіонах;

- створ. умов для ефективного і раціонального використ. природних і ресурсних можливостей територій;

- створ. умов для міжрегіонал. співробітництва як фактора підвищення ділової активності в країні.

62. Роль місц. фін. у формув. демократ. держ.

Місц. фін. як цілісна і складна сист. економ. відносин повинні відігравати важливу роль у реформув. вітчизняної економіки, створ. основ ринкового господарюв., формув. демократ., соц.-орієнтованої держ. Суч. зміни у сфері місц. фін. спрямовані на їх подальшу розбудову і вдосконалення з метою досягнення наступних цілей:

- стабілізація економ. сист.

- адаптація СГ, зокрема малих та середніх п-в до ринкових перетворень

- формув. інвест.-інновац. моделі суспільного розвитку

- забезпеч. фін. незалежності органів місц. самовряд.

- формув. самодостатніх територіал. утворень

- реалізація завдань держ. регіональної політики

- стимулюв. підприємн. діяльн. та інвест. активності

- вирішення соц., демограф., еколог., нац. та ін. проблем в регіоні.

Місц. фін. в економ. сист. держ. впливають на:

- соц.-економ. розвиток держ.

- фін. безпеку держ.

- фін. стабільність економ.

- добробут населення

- розвиток демократії в суспільстві



63. Місц. фін. у фін. сист. України

Місц. фін. - це сист. економ. відносин, пов'язаних з формув., розподілом та використ фін. ресурсів, необхідних органам місц. самовряд. для виконання покладених на них завдань.

Місц. фін. хар-ні такі особливості:

- фін. представляються як сист. економ. відносин пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП;

- в процесі здійсн. цих відносин відбув. формув., розподіл і використ. фін. ресурсів;

- цільова підпорядкованість даної сист., тобто забезпеч. органів місц. самовряд. фін. ресурсами, необхідними для виконання покладених на них ф-цій і завдань.

Місц. фін. виконують такі ф-ції:

- розподільча

- контрольна

Сутність місц. фін. та зміст їх ф-цій знаходять свій прояв у складі місц. фін. інститутів, до яких належать:

- місц. бюджети

- місц. податки і збори

- цільові фонди органів місц. самовряд.

- місц. запозичення

- комунал. кредит

- об'єкти комунал. власності

- ін. фін. ресурси, які знах. в розпорядж. органів місц. самовряд. згідно законод.

Місц. фін. використ. як інструмент перерозподілу ВВП, держ. регулюв. розвитку територій, як інструмент економ. і фін. політики, держ., регіонал. політики. Місц. фін. визначають обсяг і якість надання локальних суспільних послуг населення. Визначають стан і розвиток місц. господарства, визначає фін. базу місц. самовряд., надання конституційних гарантій населення, стан фін. вирівнювання територій.

64. Особливості орг-ції фін. дорожнього господарства

Податок з власників наземних транспорт. засобів зарах. на спец. рахунки територіал. дорожніх фондів республіканського бюджету АРК, обласних бюджетів та бюджету м. Севастополя.

Для цього створено:

1) Держ. дорожній фонд Укр.;

2) територіал. дорожні фонди.

Зазначені фонди формуються у складі: державного бюджету Укр. -- перший; республіканського бюджету АРК, обласних бюджетів та бюджету м. Севастополя -- другі.

Територіал. дорожні фонди 85% із суми податку з власників транспорт. засобів спрямовують на фінансув. витрат, пов'язаних з будівництвом, ремонтом і утриманням автомобільних доріг заг. користування, а також сільських доріг, а 15% до бюджетів місц. самовряд. на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунал. власності і суміщаються з автомобільними дорогами заг. користування держ. знач.

Размещено на Allbest.ru

...