Цінні папери

фондiв відкритого типу, перепоставцi між депонентами, а також забезпечити розрахунки “ поставка проти оплати “ на взаємоузгоджену дату. Розрахунки можуть бути здійсненими в день угоди, якщо спiвпадання замовлень на продаж i купівлю мало місце до встановленої дати.Розрахунки по всіх операціях виконуються в центральній системі.

Найбільш повно суть ринку цінних паперів можна розкрити аналізуючи функції, яки ним виконуються в економіці [14].

До них відносяться:

- мобілізація та концентрація тимчасово вільних грошових нагромаджень та заощаджень шляхом продажу цінних паперів посередниками на первинному тавторинному ринках;

- кредитування та фінансування держави і приватного сектора шляхом придбання їхніх цінних паперів на первинному ринку, а також біржових спекулянтів і фінансово-кредитних закладів на вторинному ринку;

- концентрація операцій з цінними паперами, встановлення цін на них, що відбивають рівень попиту та пропозиції, а також формування фіктивного капіталу;

- забезпечення публічності цінних паперів;

- залучає вільні грошові капітали і нагромадження на первинний ринок;

- відтворення дійсної вартості основних виробничих фондів, рентабельності того чи іншого підприємства, товариства, компанії. Ця функція особливо актуальна в приватизаційному процесі при корпоратизації та акціонуванні державних підприємств. Але й в розвинутих ринкових відносинах рівень фінансової ефективності підприємства, встановлений через курс його акцій на фондовій біржі, є більш об'єктивним;

- прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляція для інвестицій у виробничу та соціальну сфери;

- переміщення капіталу із однієї галузі в інші;

- акумуляція вільних грошових коштів населення, їх зв'язування та вилучення із вільного обігу.

Залучені ринком цінних паперів засоби використовуються для купівлі нових цінних паперів уряду та корпорацій на первинному ринку, тим самим їх покупці якби надають кредит під заставу облігацій та інших грошових боргових зобов'язань або фінансують приватні підприємства та державу, отримуючи в обмін акції або безстрокові облігації. При фінансуванні або кредитуванні приватних компаній відбувається формування прав власності на дійсний та позичковий капітал. Виконуючи цю функцію ринок цінних паперів сприяє концентрації та централізації капіталу.

Мобілізація довгострокових капіталів на ринку акцій і облігацій обмежуються двома головними факторами. По-перше, в окремі періоди зменшується доля зовнішніх взаємних коштів в загальному капіталі корпорацій в результаті використання самофінансування для здійснення своєї діяльності. Дія цього фактора підсилюється інфляцією. По-друге, існує конкуренція між емісією цінних паперів та отриманням банківської позики, яка дешевше в обслуговуванні однак, не дивлячись на декотре зменшення ролі ринку акцій як джерела фінансування корпорацій, вони все ж звертаються до їх послуг в двох основних випадках:

а) коли альтернативні можливості залучення грошей вичерпані;

б) для фінансування компаній, які засновані в молодих перспективних галузях виробництва.

Емітенти використовують ринок цінних паперів не тільки в якості посередника при мобілізації грошових коштів. Оскільки однією з передумов отримання ними кредитів та позик є сприятлива ситуація руху цінних паперів (ринкового курсу, дивідендів, загального прибутку на акції та ін.), то емітенти прагнуть підтримувати курс цінних паперів на високому рівні різними методами, навіть вдаючись до їх скуповування.

Питання про ролі Ринку цінних паперів є одним з ключових у розумінні взаємозв'язку грошових та виробничих факторів у розвитку економіки, так як власність на засоби виробництва є основою способу виробництва. Відносини, які виникають з приводу емісії та розміщення, а також купівлі-продажу цінних паперів, опосередковують рух позичкового капіталу, відбивають процес виробництва та привласнення додаткової вартості. Цінні папери виступають своєрідним товаром, який не маючи вартості (за виключенням праці, яка була витрачена на їх виготовлення, перевезення і т.д.), має споживчу вартість, яка є правом на отримання витраченої частини прибутку, яка за сучасних умов складає приблизно половину його маси.

Таким чином, аналіз змін, які виникають у функціонуванні ринку цінних паперів показує, що він зберігає свою сутність в якості важливого елемента економіки, який обслуговує процес мобілізації, концентрації та перерозподілу грошових капіталів. Ринок цінних паперів виступає в якості посередника між грошовими та функціонуючими капіталами і впливає на процес інвестування, який є однією з рушійних сил економічного розвитку.

1.4 Структура ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інструментів належать, передусім, облігації, векселі, сертифікати. До інструментів власності - всі вид акцій, а до їх похіднх - опціони, ф'ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку, є сферою відносин, що стосуються позикового капіталу, в той час як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків власників у статутних фондах підприємств [19].

Розглядаючи сучасну інституціональну структуру ринків цінних паперів, слід виділити 4 категорії учасників операцій: комерційні банки; інвестиційні (торговельні) банки; власне біржові фірми та кредитно-фінансові організації, які об'єднанні під назвою “інституціональні інвестори” (страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди).

У різних країнах співвідношення сил між ними різне. Воно залежить від рівня розвитку та від юридичних відмінностей у законодавствах. Так, у державах, де комерційні банки мають право здійснювати операції із усіма видами цінних паперів, наприклад у ФРН, Угорщині, інвестиційні банки не відіграють значної ролі.

Кошти, що мобілізуються пенсійними фондами, страховими компаніями та іншими організаціями, надходять на ринок цінних паперів, де вони використовуються у тому числі й інвестиційними банками чи біржовими фірмами (біржовою фірмою називають брокерську фірму, яка купила місце на біржі) переважно для придбання акцій, облігацій чи інших фондових цінностей.

Згідно Закона України « Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні » учасниками ринку цінних паперів є :

- емітенти;

- інвестори;

- особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів - підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності;

Інвестор на ринку цінних паперів - фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до чинного законодавства;

Емітент цінних паперів (далі - емітент) - держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Емітент повинен виконувати усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів. цінні папери фондовий економіка

Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.

2. Особливості існування ринку цінних паперів в Україні

2.1 Етапи формування фондового ринку в Україні

Спробуємо розглянути умови виникнення фондового ринку в Україні. На мій погляд, його формування відбувалося в кілька етапів.

Перший етап -- це період виходу України зі складу Радянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів. І хоч діяльність цих установ на ринку цінних паперів була стихійною й неорганізованою, а самі цінні папери мали характер штучно підтримуваної вартості, цей етап можна назвати першими кроками фондового ринку в Україні.

Саме через те, що на перших порах розвиток цього сегмента економіки йшов хаотично і безконтрольно, він призвів до значних потрясінь і надовго сформував у масовій свідомості недовіру до фондових інструментів як до об'єктів інвестування. Це, у свою чергу, загальмувало процес розвитку

інституту приватного інвестування в Україні навіть до сьогодні [24]. Адже у більшості розвинутих країн роль і частка приватних інвесторів (фізичних осіб) має величезне значення у функціонуванні фондового ринку країни.

Другий етап розвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних сертифікатів і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів -- ваучерів. Ціна первинного ринку -- 500 грн. за ваучер та 10 і 20 грн. За компенсаційний сертифікат -- виявилася надто умовною. А от вторинні ринки продемонстрували до цього виду державних цінних паперів можливість дієвості ринкового механізму ціноутворення. Такі інструменти, як ПМС, КС, пільгова передплата, знов повернули приватного інвестора до ринку, причому психологічно для пересічного громадянина не було значних ризиків при втраті вартості ПМС чи КС, що давало змогу привернути увагу значної кількості фізичних осіб до процесу приватизації. У цей період створюються псевдо біржі -- центри сертифікатних аукціонів, велика кількість фінансових посередників (довірчих та інвестиційних компаній), формується інформативна база та інші інфраструктурні підрозділи.

Звичайно, сьогодні більшість науковців оцінює масову приватизацію як таку, що не мала економічного сенсу, бо в неї наперед не закладений механізм виявлення реального власника, тобто в результаті масової приватизації контроль над підприємством розпилюється серед великої кількості акціонерів, що, як правило, не дає змоги здійснювати ефективне управління підприємством. Але, з іншого боку, масова приватизація має велике значення для формування інвестиційної свідомості нації та розвитку культури інвестування. Слід також зазначити, що за рахунок розпилення власності на перших кроках розвитку фондового ринку з'являється грунт для розвитку брокерських і дилерських компаній.

Розвиток інституту приватної власності через випуск ПМС, КС та розміщення акцій підприємств через пільгову передплату ознаменував початок реального процесу становлення українського ринку цінних паперів. Саме масова приватизація була тим чинником, що дав поштовх і став реальною базою створення фондового ринку та його інфраструктури в Україні.

Другий етап розвитку фондового ринку в Україні відіграв величезну роль у формуванні інвестиційної свідомості нації та створенні об'єктивних умов для подальшого розвитку фондового ринку. Якщо другий етап характеризувався масовою, тобто народною, приватизацією, то третій етап характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розподілу власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів.

Основною відмінністю третього етапу від другого став акцент на грошову приватизацію, що зумовило розвиток певної інфраструктури для забезпечення цього процесу. Слід зазначити, що масова (ваучерна) приватизація тривала досить довго, але з початком грошової приватизації вона вже не мала того значення.

Третій етап розвитку фондового ринку характеризувався такими факторами:

- активний продаж державою значних пакетів акцій великих підприємств;

- бурхливий розвиток біржових та позабіржових систем обігу акцій;

- поява значної кількості фінансових посередників, що оперували вже не сертифікатами, а реальними грошима;

- концентрація власності шляхом активного скуповування акцій у населення;

- розвиток ринку державних боргових зобов'язань;

- вихід на ринок у ролі покупців великих зовнішніх інституціональних та приватних інвесторів.

Розвиток біржової торгівлі викликав створення значної кількості спеціалізованих брокерських компаній, основним видом діяльності яких стали операції за кошти на ринку цінних паперів. Значний інтерес до брокерського бізнесу був зумовлений такими факторами, як значний рівень прибутковості, поява великої кількості зовнішніх покупців, зацікавлених у портфельних інвестиціях в українські цінні папери, і так званий інвестиційний бум на ринках, що народжуються (зокрема в Росії). У цей період починається процес концентрації власності шляхом придбання стратегічними покупцями цінних паперів на відкритому ринку, причому значна кількість операцій відбувається шляхом купівлі цінних паперів у населення.

Цей період характеризується бурхливим розвитком інфраструктури фондового ринку: з'являється велика кількість торговельних майданчиків, розвиваються реєстраторські й депозитарні установи, створюється позабіржова фондова торгова система, розвиваються професійні асоціації та спілки. На жаль, сьогодні можна констатувати: органи влади і контролю не були належним чином підготовлені до такого бурхливого розвитку ринку, що призвело до значної кількості правопорушень та зловживань.

Із розвитком ринку корпоративних цінних паперів отримав значний імпульс до налагодження і сегмент державних боргових зобов'язань -- як внутрішніх (облігації внутрішньої державної позики), так і зовнішніх (євробондз) [18]. Саме бурхливий розвиток корпоративного сегмента фондового ринку в Україні, який утворився в результаті приватизаційних процесів, дав змогу отримати значні суми коштів на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках під боргові зобов'язання держави. Український фондовий ринок стрімкими темпами збільшував свою капіталізацію і залучав дедалі більшу кількість інвесторів.

Оцінюючи цей етап розвитку ринку, слід зауважити, що основними його учасниками стали зовнішні портфельні інвестори, більшість операторів

ринку мала на меті передусім спекулятивні цілі. Даний факт відбивався на обсягах і методах продажу об'єктів державної власності -- як правило, до продажу пропонувалися незначні пакети середніх і великих інвестиційне цікавих підприємств. Основними досягненнями цього етапу розвитку ринку можна назвати:

1) розвиток ринкової інфраструктури (біржові та позабіржові установи, агенції з перереєстрації прав власності -- незалежні реєстратори та депозитарні установи, створення професійних асоціацій);

2) створення галузі професійних учасників фондового ринку (брокерських та фінансових компаній);

3) поява та розвиток спеціальних Державних контролюючих установ (державна комісія з цінних паперів і фондового ринку);

4) активне входження до українського фондового ринку зовнішнього венчурного капіталу.

Основною хибою цього етапу, на мій погляд, є переоцінка можливостей національного фондового ринку, штучне форсування його розвитку та стратегічні помилки у процесі проведення приватизації, посилені світовою фінансовою кризою

Четвертий етап розвитку фондового ринку в Україні, який відраховується від початку фінансової кризи і до сьогодні, ставить більше запитань, аніж дає відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в країні. На сьогодні український ринок має досить добре розвинену систему обігу цінних паперів (національну депозитарну систему, електронні торгові

системи і т. ін.), розвинуті контролюючі органи та органи захисту прав акціонерів, але активність у цьому сегменті економіки дуже незначна. Тому є низка об'єктивних факторів, серед яких основний -- це недостатня глибина приватизації великих підприємств, що призводить до відсутності на українському ринку стратегічних покупців. Держава повинна активізувати продаж контрольних пакетів акцій великих підприємств із залученням висококваліфікованих фахівців у галузі інвестиційного менеджменту та консалтингу. Це зможе дати новий імпульсдля розвитку національного фондового ринку.

2.2 Сучасний стан фондового ринку в Україні

Упродовж усіх років діяльності Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку намагалася сприяти розвитку біржового сектора. Проте досі ні її зусилля, ні органів законодавчої та виконавчої влади не допомагали: темпи зростання торгівлі на біржовому ринку доволі низькі, чого не можна сказати про зростання темпів обігу цінних паперів через позабіржовий сектор. Частка, яка припадає на останній, -- майже 90%, або трильйони гривень, фактично не підконтрольних державі.

Для податківців це справжній головний біль, адже чимало цінних паперів, які використовуються для виведення капіталу, мінімізації податкових зобов'язань тощо, обертаються поза біржею, тобто проходять «повз касу». Навіть запровадження пільгових умов оподаткування діяльності професійних учасників не сприяло зменшенню кількості операцій на неорганізованому ринку і перерозподілу їх на користь організованого.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) підбила підсумки діяльності українського фондового ринку у минулому році, презентувавши Річний звіт за 2012 рік під назвою «Інновації для розвитку ринку».

Відповідно до Звіту регулятора, у 2012 році обсяг торгів на ринку цінних паперів продовжив тенденцію зростання і становив 2 530,87 млрд грн. Цей показник у порівнянні з попереднім роком більше на 359,77 млрд грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку у 2012 році були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази.

За результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами у 2012 році становив 263,67 млрд грн, що більше на 11,99 % у порівнянні з 2011 роком.

На кінець 2012 року найбільша кількість цінних паперів, які перебувають в обігу на фондових біржах, була розміщена на «ПФТС» (43,54 %) та «Українській біржі» (16,13 %).

Показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку за результатами 2012 року становив 67,23 млрд грн..

Із прийняттям проекту закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» [32] (реєстраційний № 11285) ситуація може змінитися. У «гру» включилися податківці, які прагнуть, аби фондовий ринок не слугував інструментом для зменшення податкових зобов'язань, а виконував свої функції як джерело прямого фінансування економіки, тобто працював у правовому полі. Незабаром угоди, які укладатимуться поза біржею, оподатковуватимуться акцизним податком за ставкою 3%. Натомість до операцій на фондовому ринку застосовуватиметься нульова ставка податку. Торговцю цінними паперами потрібно буде лише сплатити податок на прибуток підприємств, який для даного ринку зменшили -- з 19 (ставка податку набирає чинності з 01.01. 2013 р.) до 10%. «Ми пропонуємо всім учасникам ринку увійти в прозорий лістинг, не займатися податковим плануванням для суб'єктів господарювання, які є замовниками цього процесу, а перейти на більш діловий та взаємовигідний режим спілкування», -- зазначив директор Департаменту правового контролю ДПС України Сергій Крухмальов під час нещодавнього засідання «круглого столу» на тему «Оподаткування операцій з цінними паперами: як наповнити бюджет і не вбити фондовий ринок?»

Тенденції, що спостерігаються на світовому фондовому ринку, характеризуються кількома напрямами. Це, зокрема, його централізація та глобалізація шляхом зростання капіталізації підприємств, формування інвестиційних портфелів різними видами фінансових інструментів. Не менш важливі чинники -- запровадження нових, похідних, вже відомих цінних паперів (наприклад, непридатних та заставних облігацій, заставних облігацій з подвійним забезпеченням) та деривативів, а також продаж модернізованих підприємств.

Український ринок цінних паперів децентралізований: біржовий та позабіржовий сектори діють відокремлено, причому домінують саме позабіржові асоціації [3]. Крім того, між біржовим і позабіржовим секторами відсутнє порозуміння для злагодженої роботи на консолідацію національного фондового ринку і спостерігається паралельне, в межах своєї системи, застосування комп'ютерних мереж.

Світовий досвід свідчить про протилежний стан справ: у другій половині 80-х pоків XX ст. почало відбуватися злиття обох видів ринків через комплексні заходи щодо формування національних фондових ринків. На сучасні фондові механізми стали впливати, з одного боку, комп'ютеризація та падіння торгівлі на біржах, з іншого -- зростання вимог до лістингу позабіржового ринку. Все це спричинило суттєві зміни на ринку цінних паперів. З перших кроків глобалізації первісними основними гарантами розміщення на ньому були вже континентальні європейські банки, такі як швейцарська «велика трійка» (UBS, Сredit Suisse, Swiss Bank Corp.), Deutsche Bank і Banque Paribas. Пізніше участь у конкуренції взяли деякі фірми США із чималим власним капіталом. Однак в останні роки потужні японські фірми (Nomura, Credit Suisse), що займаються операціями із цінними паперами, націлилися на завоювання ринку для того, щоб частково його контролювати при гарантуванні розміщення єврооблігацій. Відповідно, на сьогодні загальнонаціональні системи фондового ринку створено майже в усіх країнах, де є ринок цінних паперів, і дають можливість інвесторам з будь-якого куточка світу не тільки отримувати інформацію про котирування цінних паперів на біржах та в позабіржових торговельних системах, а й укладати угоди з купівлі-продажу цінних паперів.

Крім наповнення бюджету, непрозорість вітчизняного фондового ринку перешкоджає швидкій інтеграції нашої держави у світове господарство. Залишається сподіватися, що нинішній перебіг подій, а водночас і належне регулювання обігу цінних паперів, змусять Україну розкрити перед світом власні «карти» -- свій економічний потенціал.

Найважливішою нормою, ініційованою ДПС України, є залучення до оподаткування операцій з цінними паперами з метою виключення схемних операцій на фондовому ринку. Голова податкового відомства Олександр Клименко неодноразово наголошував на тому, що ринок цінних паперів практично на 90% перебуває в «тіні» -- при обігу в трильйони гривень на рік податків сплачено лише 152 млн. грн.

Податківці спробували посилити контроль за торговцями, запровадивши обмеження на включення 25% інвестиційних збитків минулих років до звітності першого півріччя. Тобто йшлося про витрати на придбання цінних паперів, а не про від'ємне значення з податку на прибуток. Але вже через місяць відмовилися від нововведення і спільно з учасниками ринку, регулятором -- НКЦПФР, Мінфіном України та Нацбанком України, розпочали пошук оптимальних схем залучення ринку до сплати податків, відмови від мінімізації та виведення коштів з країни [22]. Зокрема, в першому варіанті розробленого законопроекту було запропоновано запровадження тривідсоткового акцизного податку на операції з відчуження цінних паперів та деривативів. Цю ставку планувалося справляти з усіх позабіржових угод з цінними паперами. Крім того, якщо цінні папери включено до біржового реєстру, але операцію здійснено поза біржею, -- 0,1%. І, нарешті, нульовою ставка пропонувалася при проведенні всіх операцій на фондовій біржі. Операції з деривативами на біржі планувалось не оподатковувати, поза біржею -- слід сплатити п'ять неоподатковуваних мінімумів (85 грн.). Розгляд цього законопроекту в сесійній залі Верховної Ради України декілька разів відкладався, і голова Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Віталій Хомутиннік пояснював це тим, що серед членів Комітету досі немає спільної думки щодо законодавчих ініціатив. Пропозиції доопрацьовувалися, і, за інформацією прес-служби ДПС України, на засіданні робочої групи вдалося домовитися про зниження ставки акцизу для торгівців з 3 до 1,5%, що також влаштовує державу.

Відповідно до пункту 13 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»,[5]підпункту 4 пункту 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про депозитарну систему України» [1], з метою забезпечення виконання Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами вимог Закону України «Про депозитарну систему України» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку вирішила:

1. Унести до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 квітня 2013 року № 729 «Про затвердження Порядку передачі інформації, що міститься у системі реєстру власників іменних цінних паперів, до системи депозитарного обліку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 року за № 704/23236, такі зміни:

1) пункт 7 викласти в такій редакції:

«7. Зберігачі цінних паперів, які відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» зареєстровані номінальними утримувачами у реєстрі власників іменних цінних паперів станом на початок операційного дня, що за три робочі дні передує дню набрання чинності Законом України «Про депозитарну систему України» (далі - дата обліку), мають:

- на кінець операційного дня дати обліку здійснити безумовні операції щодо обмеження здійснення операцій з цінними паперами цих випусків на рахунках у цінних паперах своїх депонентів;

- скласти окремо за кожним випуском цінних паперів станом на кінець операційного дня дати обліку 4 примірники облікового реєстру власників іменних цінних паперів (далі - обліковий реєстр) відповідного випуску - 2 примірники в електронному вигляді на знімному машинному носії даних (магнітному, оптичному чи флеш) та 2 примірники в паперовій формі, з яких 2 примірники (у електронному вигляді та в паперовій формі) не пізніше п'яти робочих днів мають бути передані Центральному депозитарію, а інші 2 примірники - залишитися на зберіганні у зберігача у разі наявності у зберігача ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності депозитарної установи (в іншому випадку облікові реєстри складаються по 1 примірнику в електронному вигляді та в паперовій формі). Після складання зберігачем облікового реєстру за певним випуском виконання операцій з цінними паперами цього випуску заборонено;

- сформувати станом на кінець операційного дня дати обліку по 2 примірники виписок про стан рахунку у цінних паперах власників знерухомлених іменних цінних паперів, один з яких має бути не пізніше п'яти робочих днів переданий до Центрального депозитарію разом з відповідним обліковим реєстром;

- протягом тридцяти календарних днів з дати обліку повідомити Комісію про виконання зазначених у цьому пункті дій.

Цінні папери залишаються в обліку у зберігачів на рахунках депонентів у режимі обмеження здійснення операцій з цінними паперами цих випусків.

Депозитарії цінних паперів, які відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» станом на дату обліку зареєстровані номінальними утримувачами у реєстрі власників іменних цінних паперів певних випусків, мають:

- на кінець операційного дня дати обліку здійснити безумовні операції щодо обмеження здійснення операцій з цінними паперами відповідних випусків та надати зберігачам відповідні розпорядження щодо встановлення обмеження на здійснення операцій з усіма цінними паперами цих випусків, наявними в системах депозитарного обліку зберігачів, розпорядження на складання облікових реєстрів за цими випусками та довідки про стан їх рахунків на кінець операційного дня дати обліку щодо обліку на них цінних паперів цих випусків;

- скласти станом на кінець операційного дня дати обліку 2 примірники зведеного облікового реєстру власників іменних цінних паперів відповідних випусків (1 примірник у електронному вигляді та 1 примірник у паперовій формі (крім випадку, коли номінальним утримувачем є Центральний депозитарій)). Зведені облікові реєстри складаються окремо за кожним випуском цінних паперів;

- передати Центральному депозитарію зведені облікові реєстри не пізніше двох робочих днів від дати обліку;

- не пізніше другого робочого дня з дати обліку списати знерухомлені іменні цінні папери з рахунків у цінних паперах клієнтів та здійснити погашення відповідних свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів. Вимоги цього абзацу не поширюються на Центральний депозитарій;

- повідомити Комісію про виконання зазначених у цьому пункті дій.

Зберігачі цінних паперів мають:

- станом на кінець операційного дня дати обліку здійснити безумовні операції щодо обмеження здійснення операцій з цінними паперами відповідних випусків на рахунках у цінних паперах своїх депонентів, скласти облікові реєстри за цими випусками та до закінчення наступного операційного дня передати їх Депозитарію, а також сформувати для подальшого зберігання (у разі наявності у зберігача ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності депозитарної установи) 2 примірники цих облікових реєстрів - 1 примірник в електронному вигляді на знімному машинному носії даних (магнітному, оптичному чи флеш) та 1 примірник в паперовій формі;

- сформувати станом на кінець операційного дня дати обліку по 2 примірники виписок про стан рахунку у цінних паперах власників знерухомлених іменних цінних паперів, по одному з яких мають бути не пізніше п'яти робочих днів передані до Центрального депозитарію;

- протягом тридцяти календарних днів з дати обліку повідомити Комісію про виконання зазначених у цьому пункті дій.

Цінні папери залишаються в обліку у зберігачів на рахунках депонентів у режимі обмеження здійснення операцій з цінними паперами цих випусків.

Зведені облікові реєстри та облікові реєстри власників знерухомлених іменних цінних паперів, складені станом на кінець операційного дня дати обліку відповідно до вимог цього пункту, знищенню не підлягають.

Центральний депозитарій зобов'язаний забезпечити збереження інформації з реєстрів власників іменних цінних паперів, облікових реєстрів, зведених облікових реєстрів власників цінних паперів та документів, отриманих відповідно до вимог цього рішення та Порядку передачі інформації, що міститься у системі реєстру власників іменних цінних паперів, до системи депозитарного обліку, затвердженого цим рішенням, окремо у розрізі випусків цінних паперів, за якими ця інформація та документи передаються.»;

2) доповнити рішення після пункту 7 новим пунктом такого змісту:

«8. Реєстратори після завершення всіх дій, передбачених цим рішенням та Порядком передачі інформації, що міститься у системі реєстру власників іменних цінних паперів, до системи депозитарного обліку, затвердженим цим рішенням, повинні надіслати до Комісії інформацію про їх виконання.».

У зв'язку з цим пункти 8 - 11 уважати відповідно пунктами 9 - 12.

2. Унести до розділу II Порядку передачі інформації, що міститься у системі реєстру власників іменних цінних паперів, до системи депозитарного обліку, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 квітня 2013 року № 729, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 року за № 704/23236, такі зміни:

1) пункт 2 після абзацу першого доповнити новими абзацами такого змісту:

«До таких реєстрів власників іменних цінних паперів не повинна включатися інформація про власників іменних цінних паперів, які знерухомили належні їм акції у номінального утримувача на дату набрання чинності Законом України «Про депозитарну систему України».

Реєстр власників іменних цінних паперів, складений реєстратором на дату закриття реєстру та переданий до Центрального депозитарію, може бути використаний емітентом виключно з метою забезпечення обліку та обігу цінних паперів відповідного випуску у бездокументарній формі після прийняття ним рішення про переведення цінних паперів цього випуску у бездокументарну форму існування.».

У зв'язку з цим абзац другий уважати відповідно абзацом четвертим;

2) абзац п'ятий пункту 8 виключити.

3. Департаменту регулювання депозитарної та розрахунково-клірингової діяльності (І. Курочкіна) забезпечити подання цього рішення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Управлінню інформаційних технологій, зовнішніх та внутрішніх комунікацій (А. Заїка) забезпечити:

опублікування цього рішення в офіційному друкованому виданні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

оприлюднення цього рішення на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

5. Це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Комісії О. Тарасенка.

2.3 Шляхи поліпшення функціонування фондового ринку України

Фондовий ринок має значні можливості для подальшого розвитку. За роки свого існування в Україні він довів перспективи і масштаби вигод, що їх

можна отримати на регульованому ринку цінних паперів.

Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду можливих шляхів поліпшення функціонування ринку цінних паперів, зазначимо, що він існує в

конкретній економічній системі. І якою б досконалою не була законодавча база, яка регулює ринок цінних паперів, якою розгалуженою не була його інфраструктура, який би не був сприятливий податковий клімат для суб'єктів ринку цінних паперів, без загального розвитку економіки, без підйому виробництва, без зростання загальної заможності населення, він неспроможний розвиватися та вдосконалюватися.

Одним із основних чинників ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні повинно бути формування прогресивної нормативної бази.

Зазначимо, що прийняття Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»[33] позитивно відзначилось на розвитку фондового ринку, він заповнив багато пустощів в законодавстві, сприяючи тим самим формуванню сучасних механізмів його розвитку та разом з тим, шляхи вирішення багатьох проблем цього ринку, притаманних саме Україні, з прийняттям цього Закону не тільки не прояснились, а й стали ще туманнішими. Це відбулося тому, що з формальної точки зору, модель розвитку фондового ринку визначена у відповідних нормативних актах, реалістичність цієї моделі є досить примарною.

Перш за все слід відзначити загальний недолік всіх офіційних документів, який полягає в тому, що вони не в повній мірі враховують перехідний характер української економіки. А в перехідних економічних системах діють зовсім інші механізми впорядкування суспільного життя, ніж в розвинутих, і тому механічне перенесення схем та моделей, які добре працюють в нормальній економіці, в наших умовах не дають очікуваних результатів.

В Україні фактично не має правової держави -- нормативна база значно відстає від реальних процесів. Особливо це проявилось в перші роки незалежності, коли спостерігались афери з довірчими товариствами. Після завершення «ваучерної» приватизації стало відомо, що значна частина власності держави розділена неправильно, кримінальним чином та попала в руки вузького кола наближених осіб, і держава безсила змінити ситуацію.

Багато питань виникає при розгляді податкового законодавства щодо цінних паперів. Щодо шляхів їх вирішення, то зусиллями Асоціації юристів фондового ринку досягнуто певних зрушень в питанні оподаткування доходів фізичних осіб, які отримані від продажу належних їм цінних паперів, однак нормалізація інвестиційного клімату в Україні потребує зміни підходу до оподаткування операцій на фондовому ринку в цілому.

Настає питання про прийняття комплексного Закону України «Про оподаткування на ринку цінних паперів» [35], який об'єднує взаємоузгодженні норми, стосовно оподаткування на ринку цінних паперів основними видами

податків (податком на прибуток підприємств, подоходним податком, ПДВ, державним митом) або прийняття єдиним пакетом комплексу поправок до існуючих законодавчих актів в частині оподаткування ринку цінних паперів.

Коригування вже існуючих нормативних актів необхідно здійснювати одночасно з прийняттям нових, таких як Закон України «Про регулювання випуску та обігу похідних цінних паперів» [34], який дозволить збільшити кількість видів фондових інструментів на Україні. Випуск та обіг похідних цінних паперів сприятиме розвитку фінансових ринків, охоплюючи такий важливий сегмент як ринок опціонів та ф'ючерсів на валюту, страхування ризиків на ринку сільгосппродуктів в Україні.

Тенденція комп'ютеризації біржової і позабіржової торгівлі пов'язана з тим, що учасники і регулятори зарубіжних ринків цінних паперів усвідомлюють, що комп'ютеризація біржової і позабіржової торгівлі цінними паперами може призвести до значних результатів. Вказані ринки будуть функціонувати швидше, більш упорядковано, дешево й ефективно. Комп'ютерне забезпечення має велике значення, зважаючи на величезну кількість учасників, цінних паперів, які знаходяться в обігу, а також угод, що здійснюються щодня. І хоча обсяги торгів на українському ринку цінних паперів не можна порівняти з обсягами торгів в інших країнах, для України це питання є досить важливим.

А, якщо розглядати організований вторинний ринок цінних паперів, то питома вага ПФТС на ньому складає 99%. Тому розвиток комп'ютерних технологій є дуже важливим для України.

Позитивним кроком буде впровадження в Україні прямого комунікаційного зв'язку з фондовими біржами та торгівельно-інформаційними системами, оскільки конче необхідно отримувати інформацію про хід торгів в режимі реального часу. Всі процеси на ринку цінних паперів будуть сприйматися учасниками у вигляді інформації. У відповідний проміжок часу вони будуть знати, хто продає цінні папери та за якою ціною.

В свій час наявність великої кількості бірж в одній країні розглядалося як фактор сприяння розвитку ринку цінних паперів. З розвитком технологій і засобів комп'ютеризації чітко склалася тенденція комп'ютерно-сітьового об'єднання в єдині національні системи.

Відсутність зваженої стратегії розвитку фондового ринку, яка б враховувала особливості етапу, який зараз переживає Україна, некритичне запозичення досвіду окремих розвинутих країн Заходу, які пройшли свій довгий шлях розвитку, в т.ч. й фондового ринку, призвели до того, що фондова торгівля корпоративними цінними паперами зосередилась в Україні, в основному, на неорганізованому ринку. Тому обсяги та кількість угод, виконаних торговцями на позабіржовому неорганізованому ринку, значно переважають показники для усіх інших ринків і складають відповідно 70 та 97% загального обсягу та кількості угод усіма торговцями на всіх ринках.

В нашій країні окремі кола намагаються монополізувати біржовий ринок цінних паперів під гаслом забезпечення його цілісності[11]. Взявши на озброєння довільно обрану французьку модель централізованого біржового ринку, вони просувають ідею створення в Україні єдиної фондової біржі. Ігноруючи світовий досвід та реалії вітчизняного фондового ринку, вони готові чисто адміністративними заходами замінити складний процесс становлення інститутів фондового ринку.

Безперечно в світі відбуваються процеси концентрації капіталу. Але це не адміністративні, а економічні процеси. Фактом є концентрація ринку цінних паперів на декількох світових фондових біржах, а також їх подальше об'єднання, як наприклад, нещодавно оголосили про об'єднання Лондонська та Франкфуртська біржі. Можливо, що і Україна піде цим шляхом, але тільки після того, як мине криза в економіці та відновиться купівельна спроможність населення.

Необхідно вирішити проблему відсутності на біржах України вторинного ринку цінних паперів. Вся біржова система охоплює 1% торгів на

організованому вторинному ринку. Це відбувається тому, що вони не витримують конкуренції а ні з неорганізованим вторинним ринком, а ні з ПФТС, яка є монополістом на вторинному ринку. В умовах українського ринку цінних паперів у фондових бірж практично єдиним видом діяльності є проведення аукціонів по продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, які належать державі та знаходяться на етапі приватизації. Ця діяльність не тільки не відповідає загальноприйнятій в світі практиці роботи фондових бірж, але й багато в чому є штучною, тому що вона цілком залежить від активності Фонду держмайна України, характеру та кількості об'єктів, що виставляються на продаж, тобто від його політики на фондовому ринку в цілому та по відношенню до окремих фондових бірж.

Необхідно вирішити питання щодо забезпечення більш детального розкриття інформації та попередження можливих некваліфікованих дій інвестиційних керуючих, які здійснюють управління активами інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній.

Багато аналітиків вказують на помилковість в виборі моделі, що спричинила дещо повільні її темпи і навіть гальмувало приватизаційний процес. Але і в країнах Західної та Східної Європи приватизація не проходила без проблем.

На Україні пільги передбачали лише право першочергового придбання акцій за їх номінальну вартість на суму і за рахунок приватизаційного майнового сертифікату і за власні кошти на половину суми приватизаційного сертифікату. В Україні ця проблема стоїть досить гостро, так у приватизації енергетичних компаній брав участь так званий інвестиційний пул офшорних компаній. Інтереси цього пулу представляє Київське представництво «Корт холдінгз ЛТД». Дії цих інвесторів викликали опір деяких професійних об'єднань, які виступили з заявами в пресі та зверненнями до парламенту. В підсумку приватизацію енергетичних компаній було тимчасово припинено. Спеціалісти фондового ринку та енергетики стверджують, що підприємства зазначеної галузі належить продавати надійним стратегічним інвесторам із бездоганною репутацією. Коли ж основним інвестором стане группа маловідомих офшорних компаній, втрата державного контролю над підприємствами енергетики може виявитися небезпечною для всієї економіки. Однак припинення приватизації -- теж не вихід, бо галузь потребує інвестицій.

В цьому відношенні варто запровадити більш жорсткі, аж до адміністративних, але законні, заходи щодо організованості та прозорості ринку корпоративних цінних паперів. Ця проблема постає особливо гостро коли на ринку починають обертатися акції стратегічно важливих підприємств. Завдання полягає в тому, щоб утримати акції цих підприємств в системі біржової торгівлі та в ПФТС, не допустивши їх на неорганізований ринок.

Висновок

Метою моєї роботи було викладення структури ринку цінних паперів на Україні та його основних функцій. Інструментарій сучасного ринку цінних паперів є складним і багатоманітним, тому я дала характеристику основним видам цінних паперів, аналіз структури ринку цінних паперів, описала історичну еволюцію та сучасні характеристики ринку цінних паперів. При написанні роботи я розглянула основні етапи формування фондового ринку.

В роботі була надана характеристика сучасного стану ринку цінних паперів на Україні, виходячи з якої можно зробити висновок, що подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних та суб'єтивних факторів [5].

Найголовнішими серед яких:

- Кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці

- Відставання існуючої законодавчої та нормативно - правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому

- Слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів

- Нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів

Відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку.Відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення.

Аналіз фахової економічної літератури по темі курсової роботи дозволив теоретично обгрунтувати наукові висновки і пропозиції по удосконаленню методології і організації економічного аналізу цінних паперів, що нинівикористовуються:

1. Однією із складових фінансового ринку є ринок цінних паперів, який в Україні знаходиться на стадії формування.

2. В курсовій роботі класифіковані різноманітні фондові цінності, що застосовуються у світовій практиці. Класифікація цінних паперів побудована за такими основними ознаками: економічна природа цінних паперів, порядок підтвердження прав власників, характер емітента і форма випуску. Проведене дослідження довело, що визначення єдиної системи класифікаційних ознак не зовсім коректне через розмаїття учасників ринку, виконуваних ними операцій, застосуванням інструментів, а також через недоліки і прогалини у вітчизняному законодавстві і відсутність визначеності у нормативній базі, яка регулює функціонування фондового ринку.

3. Для потенційного інвестора і для аналітиків фондового ринку, для прийняття важливих рішень і для аналітичних прогнозів недостатньо використовувати дані таблиць, найтиповіших для українських періодичних видань.

В умовах становлення національного фондового ринку великого значення

набуває необхідність безумовного підтримання його фінансової безпеки. При цьому слід наголосити, що безпека фондового ринку безпосередньо пов'язана з бюджетною, борговою та інвестиційною безпекою держави, особливо з огляду на недостатньо контрольований розвиток сегмента державних цінних паперів, а також із фінансовою безпекою численних юридичних і фізичних осіб. Необхідним кроком має бути переорієнтація державних облігацій на фінансування окупних інвестиційних проектів у пріоритетних напрямках, які підпримуються державою. Мається на увазі, по-перше, встановлення меж для розподілу залучених ресурсів на фінансування дефіциту державного бюджету.

Але поки не будуть врегульовані хиби ринку цінних паперів законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і конкуренції (що ми бачимо в розвинутих країнах), з іншого боку, то залишається лише сподіватися на поліпшення ситуації в даному питанні[12]. А це можливо лише при одночасному налагодженні економіки України у всіх її сферах без винятку. І лише після цього ринок цінних паперів зможе адекватно й органічно влитися в налагоджену економіку. В першу чергу ринкові перетворення повинні відбутися в інвестиційній сфері, яка грає ключову роль в економіці. Комплекс галузей і виробництв, які утворюють інвестиційну сферу повинен забезпечити стабілізацію економіки. Суттєво на процес відтворення повинен вплинути інвестиційний ринок, який в Україні тільки-тільки починає формуватися та розвиватися. Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливо без структурно-інвестиційної політики перетворення економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату

Ринок цiнних паперiв має базуватися на довiрi й взаємоповазi усiх його учасникiв, використовувати єдинi правила професiйної та етичної поведiнки на ньому, користуватись єдиною термiнологiєю.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про депозитарну систему України (Відомості Верховної Ради (ВВР)», 2013

2. Закон України "Про акціонерні товариства" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., )

3. Закон україни про « Про цінні папери і фондову біржу» ВВР 2013р

4. Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2011

5. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292 із наступними змінами)

6. Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р

7. Гальчинський A.C., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 2006.

8. Національна економіка: Підручник //За ред. проф. к.е.н. П.В. Круша. - К.: Каравела, 2008.

9. Зайцев ЮЖ. Соціологія економіки України та системна трансформація суспільства. Методологія і практика. Монографія. - К.: КНЕУ, 2002.

10. Економічна теорія: Підручник //За ред. В.М. Тарасовича. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

11. Положення про функціонування фондових бірж: Затв. рішен-ням Держ. комісії з цінних паперів і фондового ринку від 19 груд. 2006 р,№ 1542.

12. Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку: Указ Президента України // Уряд. кур'єр. -- 1995. -- 20 черв.

13. Крамаренко В.І. Біржова діяльність: Навч. посіб. -- К: ЦУЛ, 2003.

14. Маслова CO., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посіб. -- 2-е вид., випр. -- К.: Каравела, 2003.

15. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. -- 3-тє вид., випр. і доп. -- К.: Знання-Прес, 2008.

16. Вексельний обіг в Україні: Законодавство, коментарі, роз'я-снення, практика судів, зразки документів / Упоряд., коментарі О.М. Єфімова. -- 2003.

17. Гаршина O.K. Цінні папери: Навч. посіб. -- К: Видавн. дім «Слово», 2004.

18. Еш CM. Фінансовий ринок. Курс лекцій. -- К.: НУХТ, 2007.

19. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Ринок цінних паперів: Навч. по-сіб. -- К.: Центр навч. літ., 2005.

20. Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23 лют. 2006 р. -- № 3480-IV. Підручники (посібники)

21. В.Я. Бояров «Основи ринкової економіки» 2000р

22.Положення про державну комісію з регулювання ринків фі- нансових послуг України: Затв. Указом Президента України від 4 квіт. 2003 р, № 292/2003.

23. Базилевич В. Д., Базилевич К. С, Баластрик Л. О. -К.: Знання, 2008.

24. Длугопольський О. В. Теорія економіки державного сектора. -Тернопіль: Наукова думка, 2007.

25. Шевчук В. О. Міжнародна економіка: теорія і практика. - Л.: Каменяр, 2003.

26. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України // Голос України. -- 2000. -- 5 трав.

27. Бутук А. І.кономічна теорія . -- К.: Вікар, 2000р.

28. Бюджетний кодекс України, ВВР, 2001р.

29. Політична економія. Рибалкін В. О., Бодров В. Г - К.: Академвидав.,2007

30. Політекономія:Ред. Ю.В. Ніколенко.К.: Центр навчальної літератури2003

31. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривов'язюк І.В. Цінні папери в Україні: Навч. посіб. -- 2-е вид., доп. -- К.: Кондор, 2004.

32. Проект закону «Про внесення змін до Податкового кодексу Украъни щодо подальшого удосконалення адмыныстрування податків і зборів»

33. Закон України «про національну депозитну систему та особливості електронного обігу цінних паперів»

...