Методика аналізу ймовірності банкрутства підприємства

Результати аналізу заносять у зведену форму “Основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти”. Після цього комісія робить висновок щодо доцільності чи недоцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

Щоб запобігти включенню “власного” підприємства до зазначеного Реєстру, його фінансово-аналітичній службі необхідно заздалегідь за наведеною методикою здійснити самоаналіз фінансово-господарської діяльності.

„Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджені наказом Міністерства економіки України від 17 січня 2006р. №14.

Методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної чи надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 156-2 -156-4 Кримінального кодексу України - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств.

Відповідно до Методичних рекомендацій діагностуються зазначені нижче види неплатоспроможності (табл.2.1).

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу в прибутково працюючого підприємства, здатної в перспективі привести до появи ознак поточної, критичної, а потім і зверхкритичної неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства.

Таблиця 2.1

Рівні неплатоспроможності відповідно до методичних

рекомендацій №14

Назва стану	Визначення
1. Поточна неплатоспроможність	Фінансовий стан, при якому сума наявних у підприємства коштів та високоліквідних активів недостатня для погашення поточного боргу (виконання зобов'язань перед кредиторами після терміну їх сплати, у тому числі із заробітної плати, сплати податків і зборів). При наявності на будь-яку дату відповідає законодавчому визначенню «неспроможне підприємство», на початок та кінець кварталу - «боржник»
2. Критична неплатоспроможність	Фінансовий стан підприємства, при якому на початок звітного періоду і в кінці звітного кварталу, що предував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, має місце невиконання нормативних значень коефіцієнта покриття та коефіцієнта забезпечення власними коштами. Відповідає законодавчому визначенню «потенційний банкрут»
3. Надкритична неплатоспроможність	Фінансовий стан підприємства, при якому задоволення визначених судом вимог кредитрів можливо не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства. Такий аналіз відповідно до Методичних рекомендацій проводитися за допомогою коефіцієнта Бівера, що розраховується в такий спосіб:

(2.1)

У Методичних рекомендаціях зазначено, що, якщо значення цього показника протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) не перевищує 0,2, то це свідчить про формування незадовільної структури балансу. Значення коефіцієнта, що рекомендується, Бівера за міжнародними стандартами знаходиться в інтервалі 0,17 - 0,4.

- Наукові (рекомендаційні) методики діагностики ризику банкрутства підприємства розроблюються та пропонуються для практичного використання фахівцями - фінансовими аналітиками, спеціалістами з антикризового управління. Вони використовуються на вибір та за потреби.

Як правило, існують базові (загальновідомі) та авторські (комерційні) методики. Творчо розвиваючи базові методики, комерційні методичні розробки передбачають використання оригінального переліку критеріїв (показників) та стандартів оцінювання (визначення критичних меж), технології отримування експертного висновку тощо.

2) Залежно від напряму дослідження (функціонального спрямування оціночних показників) методичні підходи до проведення діагностики ризику банкрутства можуть бути орієнтовані на дослідження таких сфер діяльності підприємства:

1. фінансово-майновий стан;

2. результати господарської діяльності підприємств з окремих напрямів (операційної, фінансової, інвестиційної);

3. організація управління підприємством;

4. ресурсний потенціал підприємств;

5. комбінований підхід (збалансована система діагностичних показників у розрізі різних аспектів діяльності підприємства, наприклад ресурсна, клієнтська, фінансова, менеджерська складова).

Найбільш коректним та доцільним для використання слід вважати комбінований підхід, який дає можливість узагальнити усі складові виникнення та перебігу кризових явищ. Найменш вдалим варіантом є використання тільки фінансових показників, які обчислюються на підставі балансу підприємства, оскільки вони лише констатують становище, що склалося, і не дають змоги встановити фактори, які його спричинили. Навіть для експрес-діагностики доцільним є сумісне використання фінансових та економічних показників.

3) Залежно від інформаційного забезпечення діагностики ризику банкрутства існуючі методичні підходи до її проведення можуть передбачати використання виключно кількісної, якісної або змішаної інформації (сумісне використання кількісних та якісних показників діяльності підприємства).

Найбільш продуктивним є третій підхід, оскільки окреме застосування тільки кількісної (об'єктивної) або тільки якісної (суб'єктивної) інформації має суттєві недоліки, які можуть бути нівельовані за умов спільного використання.

4) Залежно від методики визначення оціночних показників можуть бути виділені такі методичні підходи:

1. коефіцієнтний підхід, який передбачає розрахунок та використання різноманітних коефіцієнтів (відносних показників), що обраховуються шляхом порівняння певних абсолютних показників (наприклад, коефіцієнт абсолютної ліквідності, фінансової автономії, прибутковості тощо)

2. індексний підхід, який передбачає розрахунок динамічних показників зміни стану об'єкта дослідження у часі (темп зростання, приросту тощо); у перебігу діагностики предметом дослідження може бути як одиничний індекс, пара індексів , так і динамічний ряд індексів за певний період, вивчення якого дозволить визначити швидкість уповільнення або прискорення відповідних процесів;

3. агрегатний (балансовий) підхід, суть якого полягає в обчисленні оціночних агрегатів - абсолютних оціночних показників, що розраховуються за спеціальними методиками, наприклад нормальні джерела фінансування запасів, нетто-результат експлуатації інвестицій, результат господарсько-фінансової діяльності тощо; у перебігу дослідження провадиться порівняння абсолютних значень певних пар агрегатів або перевірка їхньої позитивності.

Ідентифікація кризового стану та виявлення ризику банкрутства передбачає порівняння між собою певних агрегатів та формулювання діагностичного висновку за визначеними правилами оцінки.

5) Залежно від методики дослідження оціночних показників знайшли розповсюдження такі методичні підходи:

1. динамічний (ретроспективний) аналіз певних показників, який передбачає їх вивчення в динаміці;

2. порівняльний аналіз, підґрунтям якого є зіставлення фактично досягнутого значення показника із середньогалузевим або середнім по групі аналогічних підприємств;

3. еталонний аналіз, проведення якого передбачає порівняння фактично досягнутого значення показника з певним еталоном (стандартом), який визначено як допустима (критична) межа його зміни.

Найбільш простим вважається еталонний аналіз, однак передумовою його проведення є наявність системи еталонних значень оціночних показників. Як свідчить зарубіжна практика, розробка обґрунтованих еталонів є найбільш складним питанням як з методичної, так і з практичної точки зору. Коректне вирішення цього завдання має передбачати, по-перше, застосування репрезентативної бази даних, по-друге, застосування сучасних математичних методів обробки інформації для встановлення коректного висновку відносно критичних меж зміни показників оцінювання.

У нашій країні доцільним є поєднання різних методик дослідження оціночних показників.

6) Залежно від методики формування узагальнюючого висновку

7) стосовно наявності кризи та ризику банкрутства підприємства сучасні методичні підходи можна об'єднати у дві великі групи:

1. які передбачають формування узагальнюючого висновку суб'єктивним шляхом;

2. які передбачають отримання узагальнюючого висновку шляхом певної обробки результатів дослідження з окремих напрямків та на базі застосування різних методик.

У першому випадку узагальнення проводиться особою, що здійснює діагностику самостійно (індивідуально), враховуючи усі особливості конкретного підприємства. У другому випадку використовуються спеціально розроблені методи агрегування індивідуальних результатів дослідження, що суттєво полегшує формування узагальнюючого діагностичного висновку.

8) Залежно від характеру формування та спрямованості діагностичного висновку в міжнародній практиці прийнято виділяти такі види аналізу неплатоспроможності:

9) * дескриптивний -- який представляє результати проведеного дослідження (переважно експрес-аналіз фінансової звітності) в описовій формі;

* нормативний - в перебігу якого діагностичні висновки формуються на основі порівняння фактичних значень показників по досліджуваному підприємству з певним нормативом або плановим показником;

* предикативний - який носить прогностичний характер та використовуємся для прогнозування певних подій, наприклад визначення майбутніх доходів та фінансового становища підприємства.

Серед найбільш поширених методів формування узагальнюючого висновку шляхом певної обробки результатів дослідження з окремих напрямків є наступні методи:

1. індексний метод, при використанні якого окремі оціночні показники переводяться в індекси шляхом порівняння з еталонними значеннями, попередньо досягнутими показниками або показниками інших підприємств, з подальшим розрахунком інтегрального індексу;

2. бальний метод, сутність якого полягає у присвоєнні кожному оціночному показникові певної кількості балів відповідно до його фактичного значення за спеціально розробленою шкалою оцінювання; залежно від суми набраних балів формується загальний висновок відносно глибини кризи;

3. графічний метод, застосування якого передбачає побудову деякого „поля оцінювання", його поділ на певні зони, які відповідають певному рівню ризику банкрутства та знаходження положення конкретного підприємства в межах певних зон;

4. статистичний метод, який для отримання узагальнюючого висновку передбачає використання спеціально розроблених економіко-математичних моделей (Z-рахунку та йому подібних) на основі попередньої математичної обробки (дискримінантного або кластерного аналізу) великого обсягу статистичної інформації стосовно діяльності підприємств, що реально стали банкрутами або запобігли цій ситуації. Розробкою статистичних моделей прогнозування банкрутства займалися такі видатні закордонні вчені: Є. Альтман, Спрингейт, Конан, Гольдер, Тафлер, Тисшоу, Ліс, Чессер та ін.

Застосування цього методу є найбільш поширеним у зарубіжній практиці завдяки його простоті та високій точності результату. Однак в умовах України використання запозичених з іноземних джерел різноманітних моделей діагностування є некоректним у зв'язку зі специфікою діяльності українських підприємств та їх невідповідністю умовам діяльності підприємств, на базі яких побудовано модель . У той же час використання дискримінантного та кластерного аналізу для обробки відповідним чином сформованої статистичної бази українських підприємств дозволяє формувати адекватні статистичні моделі, що мають високу прогностичну якість.

10) За засобом обробки інформації методичні розробки з питань діагностики кризового стану та загрози банкрутства поділяються на ручні та автоматизовані.

Застосування автоматизованих діагностичних систем значно спрощує та прискорює процедуру діагностики, дає можливість використовувати сучасний математичний апарат для обробки інформації, накопичувати інформацію в базах знань та використовувати її для подальших досліджень.

Найбільш поширеним методичним підходом до діагностики стану та ризику банкрутства є коефіцієнтний підхід, який передбачає використання певного переліку спеціальних фінансових коефіцієнтів-індикаторів стану підприємства - відносних показників, що розраховуються шляхом порівняння між собою певних абсолютних показників господарсько-фінансової діяльності підприємств, інформація про які відображується у фінансовій та інших видах звітності.

Діагностика ризику банкрутства на базі використання фінансових коефіцієнтів передбачає: формування системи оціночних показників; розрахунок їх величини, проведення горизонтального, порівняльного та еталонного аналізу.

Коефіцієнти-індикатори кризових явищ класифікують за такими ознаками: залежно від інформаційного забезпечення розрахунку (показники експрес та поглибленої діагностики), залежно від функціонального спрямування (показники, що характеризують платоспроможність, структуру капіталу, ділову активність та прибутковість діяльності), залежно від функціональних можливостей (показники теперішньої та майбутньої загрози банкрутства).

Формування системи показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства повинно базуватися на наступних методологічних принципах.

1. Адекватність системи показників завданням діагностичного дослідження, тобто можливість за їх допомогою забезпечити виявлення й оцінку глибини розвитку кризи та її окремих фаз, здійснення діагностики наявності передумов для її поглиблення або послаблення(переборення).

2. Наявність інформаційного забезпечення для розрахунку значення показників, проведення динамічного та порівняльного аналізу.

3. Можливість чіткого визначення алгоритмів розрахунку показників-індикаторів кризи, що забезпечує тотожність їх економічного розуміння та тлумачення при використанні різними фахівцями-експертами.

4. Можливість накопичення статистичної бази стосовно рівня та динаміки зміни показників, що з часом стане інформаційною передумовою розробки спеціальних критеріальних моделей (рейтингових систем) діагностики кризи та загрози банкрутства.

5. Охоплення показниками усіх найважливіших напрямів (сфер) оцінки фінансового стану підприємств, в яких можуть знаходити віддзеркалення кризові явища, що притаманні їх діяльності, або передумови для їх появи.

6. Оптимальна чисельність показників з кожного напряму дослідження, виключення зі складу системи показників, що дублюють один одного (тобто за цими показниками можна отримати тотожний за економічним змістом аналітичний висновок).

7. Можливість чіткого та однозначного визначення негативного значення (критеріальної межі) або негативної динаміки (напряму зміни), які можуть використовуватись як база для ідентифікації кризового стану або передумов для його появи в майбутньому.

Враховуючи визначені методологічні принципи, нижче представлена системa показників-індикаторів ризику банкрутства за такими класифікаційними ознаками, як інформаційне забезпечення розрахунку, функціональне спрямування, призначення (сфера застосування).

Виходячи з інформаційного забезпечення розрахунку показників-індикаторів, виокремлюються показники експрес- та фундаментальної діагностики.

Експрес-діагностика банкрутства здійснюється по наступних основних етапах:

1. Визначення об'єктів спостереження „кризового поля", що реалізує загрозу банкрутства підприємства.

2. формування системи індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства.

3. Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваний стандартними методами.

4. Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства. Така оцінка проводиться на основі аналізу окремих сторін кризового розвитку підприємства за ряд попередніх етапів.

У складі показників експрес-діагностики залежно від виду звітності, що використовується, можна відокремити наступні аналітичні підсистеми:

- показники, які розраховуються щоквартально та за підсумками року виключно на базі даних фінансової звітності;

- показники, розрахунок яких базується на спільному використанні форм фінансової та статистичної звітності, зокрема ф.№1-Б „Звіт про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованість" (місячна), яка містить інформацію про обсяг простроченої кредиторської заборгованості підприємства;

- показники, які розраховуються на базі податкової звітності; на відміну від 2-х попередніх підсистем ці показники розраховуються за матеріалами податкового обліку та передбачають використання специфічних показників, перелік та методика розрахунку яких визначена відповідними нормативно-інструктивними матеріалами

2) Фундаментальна діагностика здійснюється спеціалістами самого підприємства або за його згодою відповідними фахівцями.

Фундаментальна діагностика банкрутства здійснюється по наступних основних етапах:

1. Систематизація основних факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства, факторний аналіз і прогнозування складають основу фундаментальної діагностики банкрутства, тому систематизації окремих факторів, намічуваних до дослідження, повинне бути приділена першорядна увага.

2. Проведення комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток підприємства.

У процесі здійснення такого фундаментального аналізу використовуються наступні основні методи :

1. повний комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів.

2. кореляційний аналіз.

3. СВОТ -- аналіз [SWOT-analysis]. Назва цього методу представляє абревіатуру початкових букв термінів, що характеризують об\'єкти цього аналізу: S-- Strength (сильні сторони підприємства); W-- Weakness (слабкі сторони підприємства); О -- Opportunity (можливості розвитку підприємства); Т-- Treat (погрози розвиткові підприємства).

Основним зміст СВОТ-аналізу є дослідження характеру сильних і слабких сторін підприємства в розрізі окремих внутрішніх (ендогенних) факторів, а також позитивного або негативного впливу окремих зовнішніх (екзогенних) факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.

4. Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативним впливом окремих факторів.

5. Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.

6. Остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства.

Критерії характеристик масштабів кризового фінансового стану підприємства, а також найбільш адекватні їм способи реагування (включення відповідних систем захисних фінансових механізмів) приведені y табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Критерії характеристик масштабів кризового стану підприємства та адекватні їм способи реагування

Ризик банкрутства за результатами діагностики	Масштаб кризового стану підприємства	Спосіб реагування
МОЖЛИВИЙ	Легка фінансова криза	Нормалізація поточної фінансової діяльності
ВИСОКИЙ	Глибока фінансова криза	Повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації
ДУЖЕ ВИСОКИЙ	Фінансова катастрофа	Пошук ефективних форм санації (при невдачі -- ліквідація)

Виходячи з функціонального спрямування, показники-індикатори кризи традиційно об'єднуються у 4-ти підгрупи:

- стан ліквідності,

- структура капіталу,

- оборотність,

- рентабельність

Залежно від призначення (сфери застосування) показників виокремлюються показники поточної і майбутньої загрози банкрутства .

1) Розрахунок показників поточної загрози банкрутства дає змогу оцінити загрозу порушення передбачених законодавством про банкрутство термінів виконання фінансових зобов'язань за рахунок наявних високоліквідних активів або наявність передумов для ініціювання судових процедур. До складу цієї групи доцільно включати показники, що мають еталонний мінімум або критичне значення. Якщо рівень цих показників нижчий еталонного (критичного) - поточний стан підприємства діагностується як неблагополучний, а рівень поточної загрози банкрутства - високий.

2) Оцінка рівня майбутньої загрози банкрутства може здійснюватися за допомогою дослідження динаміки показників структури капіталу, оборотності та прибутковості за ряд періодів. Стабільна тенденція до зниження рівня цих показників свідчить про зростаючу загрозу банкрутства підприємства, що може реалізуватися в майбутньому періоді. Порівняння абсолютних значень показників із середньогалузевим дає можливість встановити, як швидко „відкладений ризик банкрутства" може стати наявним.

Діагностика ризику банкрутства на базі використання фінансових коефіцієнтів передбачає: розрахунок їх величини, проведення горизонтального, порівняльного та еталонного аналізу, підготовку аналітичного висновку.

Найбільш популярним прийомом діагностування є еталонний аналіз, який передбачає порівняння фактичних значень певних оціночних показників з еталонним значенням, яке встановлено у певному нормативному акті або є результатом певних статистичних досліджень.

Необхідно зазначити, що в нормативно-інструктивних матеріалах, прийнятих різними відомствами України (Комісією з цінних паперів та фондової біржі, Національним банком України, Міністерством фінансів України, визначені еталонні (рекомендовані) значення певних фінансових коефіцієнтів, які суттєво різняться між собою. Це ще раз підтверджує, що використовувати цей методичний прийом діагностики слід надзвичайно обережно, оскільки еталонні значення, як правило, не мають відповідного обґрунтування чи статистичного підтвердження.

Для діагностики ризику банкрутства підприємства слід широко використовувати автоматизовані системи діагностики - спеціальні програмні продукти, що використовується для розрахунку окремих показників та інтерпретації на їх основі за спеціальними (вбудованими або налагодженими) методиками стану підприємства та оцінки наявності ризику банкрутства.

Існуюче різноманіття даних систем дозволяє класифікувати їх залежно від автономності (автономні, добудовані), наявності функції формування узагальнюючого висновку (розрахункові, інтелектуальні), участі користувача у формуванні узагальнюючого висновку (закриті, відкриті).

Якість діагностики ризику банкрутства визначається насамперед набором оціночних показників (об'єктів дослідження), що використовуються для отримання експертного висновку. Саме тому розробці переліку таких показників та обґрунтуванню доцільності їх застосування присвячено чимало досліджень іноземних та вітчизняних дослідників.

Оскільки донині не існує єдиного загальновизнаного переліку оціночних коефіцієнтів-індикаторів кризового стану та ризику банкрутства, кожен дослідник-теоретик та суб'єкт діагностування-практик підходять до вирішення цього завдання індивідуально.

ВИСНОВКИ

Як категорія, „банкрутство" з'явилася доволі давно. З часом ця категорія змінювала свою назву, певні критерії відношення її до цивільного чи кримінального права, відбувалися інші зміни. І як свідчить час, незмінним залишається одне -- після своєї появи категорія „банкрутство" не зникне ніколи і нікуди, тому що це невід'ємний інструмент економіки.

У законодавчій і фінансовій практиці існує декілька видів банкрутства підприємств. Банкрутство підприємств обумовлено різноманітними факторами як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Не зважаючи на статистику розвинутих країн в нашій країні значна частина банкрутств пов'язана з зовнішніми факторами.

Наслідки банкрутства для держави є вкрай негативними, оскільки функціонування фінансово нестійких і підприємств призводить до погіршення економічної ситуації в Україні. Окрім цього, зникнення одного підприємства може спричинити порушення технологічних ланцюжків у виробництві, збільшення соціальної напруженості в регіоні тощо.

В період реформування економіки (після ліквідації планового розподілу використання грошових ресурсів) відчутними стали такі економічні явища як нерентабельність, неплатоспроможність підприємств. Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам. Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає. Причому тенденції банкрутства поширюються не лише на окремих суб'єктів господарювання, а й на цілі галузі економіки

Для усунення недоліків законодавства про банкрутство слід опрацювати концепцію його реформування. Логічним було б створити спільну робочу групу з практиків, представників господарських судів, Департаменту агентства з питань банкрутства, вчених, які б розробили якісно новий законопроект про банкрутство.

Вирішення перерахованих вище проблем вимагає певних зусиль як держави, так і окремих суб'єктів господарювання. З боку держави необхідна розробка та впровадження гнучких заходів запобігання банкрутства і створення сприятливого економічного клімату, а з боку підприємств -- впровадження принципів антикризового управління, що спрямоване на запобігання й усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємствах спеціальних антикризових програм.

Для ефективного функціонування підприємств у сучасних умовах необхідно постійно відстежувати показники фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, аналізувати структуру активів та пасивів, проводити оцінку ймовірності банкрутства на короткострокову перспективу та здійснювати заходи для стабілізації фінансового стану підприємства.

Ринкова економіка виробила обширну систему фінансових методів попередньої діагностики ризику банкрутства і можливого захисту підприємства від кризових явищ, яка одержала назву «система антикризового управління». Суть цієї фінансово системи управління полягає в тому, що ризик банкрутства діагностується ще на початкових стадіях його виникнення.

Основна роль в системі антикризового управління відводиться широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Це пов'язано з тим, що успішне використання цих механізмів дозволяє не тільки зняти фінансовий стрес загрози банкрутства, а й значною мірою позбавити підприємство залежності використання позикового капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку.

На основі аналізу досліджуваного підприємства можна зробити висновок про застосування оперативного механізму стабілізації фінансового стану, так як на підприємстві спостерігається несприятлива тенденція зниження платоспроможності. Але, за результатами аналізу говорити про підприємство як про потенційного банкрута не можна, оскільки розраховані показники знаходяться в межах норм, хоча і мають тенденцію до зниження.

Оперативний механізм заснований на принципі "відсікання зайвого", є захисною реакцією підприємства на несприятливий фінансовий розвиток і позбавлений будь-яких наступальних управлінських рішень. Він передбачає з одного боку, зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства, а з іншого, -- збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов'язання з метою підвищення платоспроможності підприємства.

Ефективність аналізу і діагностики ризику банкрутства забезпечується належним рівнем організаційно-інформаційного забезпечення підприємства.

Під інформаційним забезпеченням діагностики ризику банкрутства підприємства розуміється сукупність інформації внутрішнього та зовнішнього характеру стосовно результатів та перспектив діяльності підприємства. Можливість формування та якісні ознаки інформаційної бази дослідження є вагомими чинниками, оскільки доступ до певних джерел інформації обумовлює повноту та достовірність інформації, вибір методів дослідження, коректність діагностичного висновку.

Поняття «інформаційне забезпечення» виникло у зв'язку з розвитком автоматизованих систем управління. Це динамічна система одержання, оцінки, зберігання та переробки даних, створена з метою вироблення управлінських рішень.

Для того, щоб інформаційне забезпечення було своєчасним та ефективним, необхідно розробити комп'ютерну інформаційну систему. При цьому вчені зазначають, що ефективну інформаційну систему доцільно формувати з можливістю використання прогнозних моделей та підходів моделювання ситуацій.

Аналітична система аналізу та діагностики ризику банкрутства підприємства повинна вимагати від підприємства не тільки зберігання і виводу даних, але й формування трендів та прогнозів на майбутнє.

Для полегшення аналізу та діагностики ризику банкрутства та зменшення при цьому впливу "людського фактору", швидкого доступу до будь-якої інформації, оперативного фіксування змін та результатів діяльності базовому підприємству необхідно застосовувати в процесі обліку, аналізу, діагностики сучасні інформаційні технології, які полегшують, покращують та пришвидшують управління підприємством.

Таким чином, для забезпечення можливості значною мірою прогнозувати можливі негативні ситуації, пов'язані зі змінами в зовнішньому оточенні, законодавчій базі, потоках коштів, вчасно виробляти відповідні заходи протидії їм і тим самим домагатися фінансової стабільності підприємства необхідно здійснювати регулярний комплексний і системний аналіз діяльності підприємства на основі використання сучасних інформаційних технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) Господарським кодекс України від 16.01.2003 № 436-ІУ.

2) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від16.07.1999 р. за № 996 --XIV зі змінами та доповненнями.

3) Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. за № 3125 -XII зі змінами та доповненнями.

4) Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

5) Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р., зі змінами та доповненнями.

6) Закон України. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 р зі змінами і доповненнями.

7) Закон України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000р. № 2181-ІП//Відомості Верховної Ради України. 2001 № 10 с. 194 - 224.

8) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджений наказом МФУ від 31.03.1999 р. за № 87.

9) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджений наказом МФУ від 31.03.1999 р. за №87."

10) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом МФУ від 31.03.1999 р. за № 87.

11) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджений наказом МФУ від 31.03.1999 р. за № 87.

12) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал», затвердженим наказом МФУ від 31.03.1999 р. за № 87.

13) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Примітки до річної фінансової звітності», затверджений наказом МФУ від 31.03.1999 р. за № 87.

14) Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. за № 279.

15) Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.1998 р. за № 22.

16) Методика проведення поглибленого аналізу фінансово господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27.06.1997 р. за № 81.

17) Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені Мінекономіки України від 17.01.2001 р. за №10.

18) Дєєва Н.М. Фінансовий аналіз: Навч посібник. -К.: Центр учбової літератури, 007. - 323с.

19) Єлецьких С.Я Фінансова санація і банкрутство підприємства: Навч. посібник для студентів вузів. - К.: Центр учбової літератури, 2007.-175с.

20) Завгородній В. П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и аудита. - К.: А.С.К., 2005. - 768с.

21) Клебанова Т.С. банкрутство і санація підприємства: теорія і практика. -- К.: КНЕУ. 2004.

22) Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: навч. посіб.-- 2-ге вид., стереотип. -- К.: МАУП. 2001.

23) Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз і планування. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.

24) Карпунцов М.В. Управління ризикостійкістю вітчизняних підприємств // Економіка і держава. -2008. - №9. -с. 72

25) Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2004.

26) Мних Є. В., Буряк П. Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Львів: Світ, 1998.

27) Панасенко Моделі оцінки і аналізу схильності підприємства до банкрутства: Автореферат. Дис.канд. ек. наук / 08.00 11 - математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці. - 15. 11. 07. - Х.: ХНЕУ, 2007. - 20.

28) Тарасейко И. Я. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. -- 2-ге вид., стер. -- К.: Алеута, 2003.

29) Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ. 2000.

30) Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві. К.. КНЕУ. 2004, 268 с.

31) Череп А.В. Фінансова санація та банкрутство суб'єктів господарювання. - К.: Центр учбової літератури, 2006

33) Шеремет О. О. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. -- К.: Міленіум, 2003.

34) Андрущак Є.М.Діагностика банкрутства українських підприємств // Фінанси України. 2004. - №9. - с. 118-124

35) Благун І. Проблеми неплатоспроможності та банкрутства в економіці України // Економіст.-2004.-№4.-с.46-48

36) Братищенко Ю. Підстави банкрутства //Економіка. Фінанси, право. - К., 2002. - №1. - с.3-7

37) Давыдова Г.В. Методика количественной оценки риска банкротства предприятий / Управление риском . - № 3.- 1999.- с. 13-20.

38) Коваленко М.А Оцінка ефективності санації підприємства // Фінанси України, 2005.- №3. - с.147 - 151

39) Кукурудза Л. Банкрутство та причини, наслідки, організація протидії // Вісник КДТЕУ.-1998.-№1.-с.91-100

40) Матвійчук А Діагностика банкрутства // Економіка України. -К., - 2007. - №4.-с. 20-28

41) Мержа Н,В, Аналіз ймовірності банкрутства // Актуальні проблеми економіки. -2005. - №9(51).-с.65-69

42) О с т р о в с ь к а О. А. Застосування інтегрованих показників у вітчизняній аналітичній практиці // Фінанси, облік і аудит/ Випуск 6- 2005- с. -106-113.

43) Поляков Б.М. Правове регулювання штрафних санкцій у відносинах неспроможності. // Вісник господарського судочинства. - К. 2004.- №2.- С. 47- 52.

44) Поляков Б. Понятие неплатежеспособности и банкоротства // Підприємництво, господарство і право. -К., 2002.-№4.-с.47-51

45) Терещенко С.І. Моделі оцінки платоспроможності // Фінанси України. 2001.-№7.-с.69

46) ukrlibrary narod.ru

47) http://library.lta.lviv. ua /

48) www.bankrupt.co m ua

49) www.bankrt.com.ua

50) www.komitet.bankrut.net

51) www.bankrut.net

52) www.bankr.ru

53) www.bankrotstvo.ru

Размещено на Allbest.ru

...