Власний капітал підприємства, його функції та складові

Формуючи регламентне забезпечення діяльності бухгалтерської служби, слід пам'ятати, що в організації роботи бухгалтерського персоналу виділяється три рівні:

- загальне стратегічне керівництво;

- управління структурними підрозділами, групами, секторами і т.д.

- робота безпосередньо виконавців.

Для кожного рівня повинні бути визначені функціональні обов'язки, повноваження, права і відповідальність. Тому в систему регламентів входять документи також трьох рівнів:

Положення про бухгалтерію підприємства;

Положення про сектор (групу) бухгалтерії;

Посадова інструкція бухгалтера.'

Основним документом, що регламентує діяльність бухгалтерії, є Положення про бухгалтерію, оскільки саме воно визначає порядок створення, права, обов'язки й організацію роботи бухгалтерської служби.

Положення про бухгалтерію повинне передбачити порядок її створення, права, обов'язки, організацію роботи і взаємозв'язок з іншими управлінськими структурними підрозділами підприємства.

Положення про бухгалтерську службу має таку структуру:

1. Загальні положення;

2. Цілі і завдання;

3. Функції;

4. Права;

5. Обов'язки головного бухгалтера і його заступників;

6. Службові зв'язки;

7. Організація роботи.

У першому розділі - надаються дані про:

- вид бухгалтерії, чисельність її апарату згідно з штатним розкладом;

- законодавчі і нормативні документи, що регламентують облік власного капіталу;

- вимоги, що пред'являються до керівників бухгалтерії та її підрозділів. Другий розділ - розкриває цілі та завдання, які висуваються до бухгалтерської служби.

У третьому розділі розкриваються функції окремих підрозділів бухгалтерії з обліку активів, капіталу та зобов'язань і інших господарських операцій.

Четвертий та п'ятий розділи розкривають права і обов'язки керівників бухгалтерії, що витікають на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".

В шостому та сьомому розділах зазначаються служби, з якими бухгалтерія взаємодіє, у т.ч. відділ кадрів, плановий відділ, комерційні служби (відділи матеріально-технічного постачання і збуту продукції, товарів), юридична служба, низові структурні підрозділи (склади, цехи, комори, магазини та ін.), а також зовнішні організації та відомства, адміністративна служба (банк, Державна податкова адміністрація та ін.).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для обліку зміни у власному капіталі, пов'язаних з рухом основних засобів, матеріалів, грошових коштів, використовують первинні документи, затверджені для відповідного виду активів.

Загальні вимоги до первинних документів, облікових реєстрів та бухгалтерської звітності встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операцій, враховуючи розпорядження та дозволи адміністрацій (власника) на їх виконання.

Первині документи складаються на бланках типових форм, затвердженим Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Так, для обліку операцій з основними засобами застосовують документи, передбачені наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку», для обліку операцій з нематеріальними активами розроблено типові форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, аналогічно, для обліку операцій з малоцінними та швидкозношуваними предметами, сировиною і матеріалами розроблено типові форми первинних документів.

Первинні документи для обліку операцій з власним капіталом, відповідно до змін, які причинять господарські операціях у складі активів та пасивів підприємства можна розділити на групи (рис. 2.1.).



Рис. 2.1. Документування операцій з власним капіталом

Розглянемо детальніше зміни, які відбуваєються в складових власного капіталу та їх документування згідно з чинним законодавством. Суть господарських операцій із складовими власного капіталу визначено на підставі П(С)БО5 та Інструкції до Плану рахунків.

Дані свідчать, що для багатьох операцій з обліку власного капіталу немає розробленого стандартизованого первинного документа. З метою дотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого: «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Відповідно до якого: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку, методом їх суцільного і безперервного документування», - виникає потреба для обліку цих операцій застосовувати універсальний документ - бухгалтерську довідку. Однак застосування цього документа передбачено лише наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» для виправлення помилок минулих років та помилок в облікових регістрах за звітний рік, виявлених після записів підсумків облікових регістрів у Головну книгу, способом сторно. Відповідно до цього документа в бухгалтерській довідці наводять зміст помилки. Суму та кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку, якою виправляється помилка. Тобто застосування цього документа для підтвердження будь-якої іншої операції чинними нормативними актами не передбачено.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів, а також виправлення помилок, допущених під час складання фінансових звітів у попередніх роках, здійснюють шляхом коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Величину цих коригувань розраховує бухгалтер, оформлюючи при цьому бухгалтерську довідку. Тому пропонується застосовувати таку табличну форму документу для виправлення помилок та зміни облікових політики, якому передбачено можливі результати виправлень - у разі зменшення прибутку передбачено кореспонденцію рахунків по дебету 44 рахунку, а в разі збільшення прибутку - по кредиту 44 рахунку.

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, об'єкт незавершеного будівництва, нематеріальні активи (щодо яких існує активний ринок), якщо залишкова вартість таких об'єктів істотно відрізняється від їх справедливої вартості на дату балансу. Сума дооцінки залишкових вартості таких об'єктів відображається у складі додаткового капіталу, а уцінки - у складі витат. Під час переоцінки цих об'єктів потрібно враховувати дані про попередні дооцінки та уцінки. Сума уцінки об'єкта, що раніше був до оцінений, списується за зменшення суми іншого додаткового капіталу у розмірі, що не перевищує величину попередніх дооцінок, а сума уцінки, що залишилася, - на витрати звітного періоду. Сума дооцінки об'єкта, що раніше був уцінений, відображається в розмірі уцінки як інший дохід звичайної діяльності, а на суму дооцінки, що залишилася - збільшується додатковий капітал. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів записують до інвентарної катки обліку основних засобів списують до інвентарної картки обліку основних засобів, але при цьому не показуючи розрахунку цієї суми. Тому внесеться додатковий розділ до інвентарної картки, в якому передбачити виконання розрахунку переоцінки основних засобів з врахуванням даних про їх попередні дооцінки та уцінки.

У цьому розділі систематизована вся інформація, потрібна для здійснення переоцінки основних засобів, враховуючи дані про минулі переоцінки, допустиму кореспонденцію рахунків залежно від виду переоцінки, показано розрахунок суми, на яку переоцінюється об'єк.

Статутний капітал акціонерного товариства складається з простих і привілейованих акцій і його збільшення може відбуватися через збільшення акцій існуючої номінальної вартості або шляхом збільшення вартості акцій. Таке збільшення статутного капіталу може відбуватись за рахунок індексації основних засобів. Для збільшення статутного капіталу потрібне відповідне рішення зборів учасників та реєстрація змін до статуту в установленому порядку. Підприємство має право викупити в акціонера оплачені ним акції або частку в статутному капіталі господарського товариства, для подальшого їх перепродажу, анулювання. Однак така операція здійснюється за погодженням на зборах засновників. Якщо акції викуповують за готівкові кошти, то первинним документом буде видатковий касовий ордер, якщо за безготівковим розрахунком - виписка банку.

Документальне оформлення перепродажу акцій чи часток буде залежати від виду активу, який надається в оплату, то проводиться аналогічно погашенню заборгованості з капіталу. Якщо вартість перепродажу акцій (часток) є більша, ніж фактична собівартість їх викупу, то виникне емісійний дохід (для перепродажу часток - збільшиться інший укладений капітал), якщо менша, то зменшиться додатковий капітал, а у разі його недостатності - нерозподілений прибуток.

Анулювання викуплених акцій (часток) призводить до зменшення статутного капіталу, здійснюється на підставі рішення засновників. Під час анулювання акцій (часток) складові власного капіталу змінюються залежно від різниці між собівартістю викуплених акцій (часток) та їх номінальною вартістю. Частково така різниця погашається за рахунок додатково вкладеного капіталу. Якщо фактична собівартість викуплених акцій (часток) перевищує їх номінальну вартість понад наявного залишку на рахунку додатково вкладеного капіталу, то вона погашається за рахунок нерозподіленого прибутку.

Як під час анулювання акцій (часток), так і під час їх перепродажу оформляють бухгалтерську довідку. Для обліку цих операцій застосовувати таку табличну форму документа про розрахунок результату від перепродажу акцій (часток) або їх анулювання.

У цьому документі, на відміну від бухгалтерської довідки, систематизовано інформацію про кількість акцій, їх номінальну та реальну вартість, можливу кореспонденцію рахунків внаслідок перепродажу чи анулювання акцій. Також потрібно вказати номер протоколу зборів засновників я якому прийнято рішення про здійснення таких операцій х акціями. У разі виходу учасника х господарського товариства, крім частки в статутному капіталі, йому належить частина майна підприємства, пропорційна його внеску до статутного капіталу. Рішення про вихід учасника з товариства приймається на загальних зборах та закріплюється протоколом, однак розрахунок частки належного йому майна оформлюється бухгалтерською довідкою, тому застосовується.

Для полегшення розрахунку належного майна учаснику, зі складу власного капіталу виділеного окремо статутний капітал, з якого забирається частка учасника, та інший власний капітал, частка в якому належить учаснику та виплачується за рахунок нерозподіленого прибутку (за його наявності) або за рахунок резервного капіталу.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом зменшення номінальної вартості акцій призводить до компенсації такої різниці акціонера або до збільшення додатково вкладеного капіталу. Засновники підприємства можуть прийняти рішення про покриття невідшкодованих збиткова за рахунок пайового капіталу, додаткового чи резервного капіталу. Така операція оформляється рішенням засновників. На суму безкоштовно отриманих не обігових активів підприємство збільшує інший додатковий капітал. У процесі їх експлуатації нараховується знос, на величину якого визнається дохід від безоплатно одержаних активів та відповідно зменшується додатковий капітал. Ця операція оформляється бухгалтерською довідкою.

Під час складання первинних документів для надання їм юридичної сили і доказовості потрібно стежити за їх правильним оформлення, тобто наявністю всіх реквізитів: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

2.2 Оцінка чинної методики формування статутного капіталу та нерозподіленого прибутку

Згідно з П(С)БО 2 показник неоплаченого капіталу відображає суму заборгованості власників (учасників) по внесках в капітал підприємства.

Така заборгованість виникає після фіксації її розміру в установчих документів підприємства (статуті, установчому договорі, меморандумі) і державній реєстрації цього документа (доповнень або змін до нього). Після цього вона погашається відповідно з постановою, встановленим закону і статутом. Ця сума заборгованості приводиться в дужках і відраховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Для нарахованих до здобуття внесків засновників і учасників підприємства Інструкцією про використання плану рахунків передбачений контр пасивний рахунок 46 «Неоплачений капітал».



Рис. 2.2. Призначення та побудова рахунка 46 "Неоплачений капітал"

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться по видам розміщених неоплачених акцій (для акціонерних суспільств) і по кожному засновникові (учаснику) підприємства.

Бухгалтерський показник статутного капіталу відображає спільну вартість активів, які будуть отримані або вже отримані підприємством як внесок власники (засновників і учасників) в його капітал. Це активи передані у власність підприємства складаючи основу його діяльності. Документальне фіксування і державна реєстрація спільної вартості складових майна, переданого у власність підприємства є обов'язковими для визначення категорії статутного капіталу такого підприємства.

Для обліку і узагальнення інформації о стані і руху статутного капіталу підприємства Інструкцій о застосуванні план рахунків передбачений рахунком 40 «Статутний капітал».



Рис. 2.3. Призначення та побудова рахунка 40 "Статутний капітал"

Пайовий капітал є аналогом статутного капіталу для добровільних об'єднання, заснованих на кооперативних початках. Прикладами таких об'єднанні можуть бути споживчі, виробничі і житлово-будівельні кооперативи, кредитні союзи.

Пайовий капітал -- це сукупність засобів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених в суспільстві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Відповідно, пай -- це доля капіталу добровільного об'єднання, що дає його членові (пайовикові) цілий ряд прав, близьких до корпоративних.

Проте на відміну від статутного капіталу, який спочатку декларується (нараховується) і тільки потім оплачується, пайовий капітал в обліку формується за фактом передачі пайовиками своїх внесків.



Рис. 2.4. Призначення та побудова рахунка 41 "Пайовий капітал"

Отже, по кредиту рахунку 41 «Пайовий капітал» призначеного для обліку і узагальнення інформації про суми пайових внесків, відбиваються суми фактичних отриманих пайових внесків в кореспонденції з рахунками обліку активів.

Аналітичний облік по рахунку 41 «Пайовий капітал» ведеться по видах капіталу.

Вилучений капітал -- це фактичні витрати підприємства на викуп власних акції (якщо це підприємство АТ), частин у власному статутному фонді (якщо це інший вид господарського суспільств) або паїв (якщо йдеться про кооперативній організації).

Такий викуп зменшує валюту баланса, бо пов'язаний з відтоком активів і відповідно з відпливом капіталу підприємства. Останнє і обумовлює правило віддзеркалення суми вилученого капіталу в пасиві Балансу підприємства із знаком «відрахування».

Планом рахунків, що діє залежно від виду підприємства передбачено два основні субрахунки для обліку сум вилученого капіталу.



Рис. 2.5. Призначення та побудова рахунка 45 "Влучений капітал"

Резервний капітал -- це страховий капітал, створений підприємством за рахунок відрахування власного прибутку з метою відшкодування можливих збитків, здійснення виплат інвесторам і кредиторам при браку засобів.

На законодавчому рівні встановлюється обов'язковість і мінімальні розміри формування резервного капіталу для окремих видів підприємств. Наприклад, для господарських суспільств така обов'язковість і мінімальний розмір встановлені ст. 14 Закону про господарську діяльність: в організації створюється резервний (страховий) фонд в розмірі, встановленому засновниками документами, але не менше 25% статутного фонду.

З метою узагальнення інформації про стан і рух резервного капіталу підприємства планом рахунків передбачено рахунок 43 «Резервний капітал.



Рис. 2.6. Призначення та побудова рахунка 43 "Резервний капітал"

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться по його видах.

Додатковий капітал -- це суми, на яких вартість реалізації АТ випущених акцій перевищує їх номінальну вартість; суми, внесені власниками інших господарських організацій понад статутний капітал; сум дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів; вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб; інші види додаткового капіталу.

З метою узагальнення інформації про стан і рух резервного капіталу підприємства планом рахунків передбачено рахунок 42 «Додатковий капітал».



Рис. 2.7. Призначення та побудова рахунка 42 "Додатковий капітал"

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) цей показник власного капіталу підприємства відображає фінансовий результат його діяльності в поточному і минулих роках, а також використання прибутку в поточному році.



Рис. 2.8. Призначення та побудова рахунка 44 "Нерозподілений прибуток" (непокритий збиток)

На субрахунку 441 відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку. На субрахунку 442 відображаються непокриті збитки, їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо. На субрахунку 443 відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1-6.

Отже, джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А - З.

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в НИХ власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.

До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Для обліку власного капіталу передбачені наступні рахунки: 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал".

Рахунки 42, 43, і 44 призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є Статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і направляється на задоволення потреб господарюючого суб'єкту, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.

Рахунки 40, 41, 45 і 46 використовують для формування стартового капіталу підприємства. В залежності від організаційної форми підприємства це може бути статутний або пайовий капітал.

2.3 Перспективи обліку інших видів власного капіталу

Пайовий капітал формується за рахунок внесків членів споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, кредитних спілок. Пайовий капітал, як і статутний капітал, є первісним капіталом для деяких суб'єктів господарської діяльності.

У відповідності до Закону "Про кооперацію" сільськогосподарські, промислові, споживчі і інші кооперативи мають право об'єднувати фізичних осіб. Сукупність внесків, що добровільно розміщені у товаристві, кооперативі для здійснення його діяльності складають пайовий капітал.

Члени кооперативу не несуть відповідальності за діяльність кооперативу своїм майном. Свій пай член кооперативу, товариства може вносити грошовими коштами, майном, що указується у статуті.

Метою організації обліку пайового капіталу є забезпечення обліку та узагальнення інформації про суми пайових внесків членів товариств, кооперативів.

Облік пайового капіталу ведеться на основі виписок банку, касових документів, накладних, наказів, довідок бухгалтерії.

З отриманого прибутку члени кооперативу, товариства мають право на його частину, яка може бути приєднана до паю.

Облік пайового капіталу ведеться на рахунку 41 «Пайовий капітал». Відображення в обліку операцій з формування і змін пайового капіталу здійснюється аналогічно статутному капіталу.

Збільшення суми пайового капіталу відображається за кредитом рахунку, а зменшення і повернення пайових внесків власникам - за дебетом. Збільшення

розміру пайового капіталу за рахунок прибутку відображається записом: Дт 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" та Кт 41 "Пайовий капітал".

Аналітичний облік пайового капіталу, який складається з внесків членів товариств, кооперативів, спілок, відповідно до інструкції про застосування плану рахунків необхідно організувати за видами капіталу, а також у розрізі членів товариства, кооперативу, спілки. При цьому треба звернути увагу на відповідну побудову регістрів аналітичного обліку.

На відміну від статутного і пайового капіталу, формування додаткового капіталу здійснюється в процесі діяльності підприємства.

Формування додаткового капіталу може здійснюватись шляхом вкладення додаткових коштів (отримання емісійного доходу різниці між вартістю реалізації і номінальною вартістю розміщених акцій, інших вкладень засновників, учасників), а також проведення дооцінки активів підприємства, безоплатного отримання необоротних активів від інших фізичних або юридичних осіб та ін.

Основним завданням організації обліку додаткового капіталу є забезпечення обліку і узагальнення інформації про різні види додаткового капіталу на основі чіткої його класифікації.

Операції з формування додаткового капіталу документуються оформленням:

- виписок банку;

- прибуткових касових ордерів;

- накладних;

- актів приймання-передачі;

- наказів;

- протоколів зборів учасників;

- довідок та розрахунків бухгалтерії.

В процесі діяльності підприємства виникають операції, що призводять до змін додатково внесеного капіталу

Зменшення додаткового капіталу може відбуватись в результаті анулювання акцій, що викуплені за ціною вище номінальної вартості, уцінки раніше дооцінених активів, направлення частини додаткового капіталу на поповнення статутного, резервного капіталу та в інших випадках.

Необхідно контролювати, щоб балансова вартість основних засобів і нематеріальних активів істотно не відрізнялась від їх справедливої вартості, для чого слід регулярно проводити переоцінку активів. Справедливою вартістю основних засобів та нематеріальних активів є їх ринкова вартість, визначена за допомогою експертних оцінок. У випадку незначних змінах ринкової вартості достатньо проводити переоцінку один раз у 3-5 років.

Якщо підприємство отримує безплатно основні засоби або нематеріальні активи, їх оцінку слід здійснювати на підставі документів, за якими вони отримуються, а нри відсутності таких документів - за допомогою експертних оцінок.

Для узагальнення інформації стосовно додаткового капіталу використовується рахунок 42 «Додатковий капітал», де відображаються дані про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також інформація про суми до оцінки необоротних активів та фінансових інструментів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу. До рахунку 42 відкриваються субрахунки.

Резервний капітал - це один з видів капіталу, який не підлягає реєстрації. Створення резервного капіталу відбувається відповідно до чинного законодавства і засновницьких документів підприємства. Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає формування резервного капіталу у розмірі не менш 15 відсотків статутного капіталу і поповнення його за рахунок нерозподіленого прибутку у розмірі не менш 5 відсотків чистого прибутку.

Витрачається резервний капітал на покриття непередбачених витрат, збитків підприємства, погашення боргів кредиторам, виплату дивідендів за привілейованими акціями у випадку відсутності прибутку.

Організація обліку резервного капіталу має забезпечити узагальнення інформації про стан і рух цього виду капіталу, що створюється згідно з чинним законодавством, засновницькими документами. Резервний капітал формується при створенні підприємства і поповнюється в процесі його діяльності.

Основні документи, що фіксують операції формування та руху резервного капіталу та є підставою для ведення його обліку:

- засновницькі документи;

- протоколи зборів учасників;

- накази;

- довідки бухгалтерії та ін.

Інформація про стан і зміни резервного капіталу відображається на рахунку 43 «Резервний капітал». За кредитом рахунку показується створення, збільшення резерву, за дебетом - використання резервного капіталу. Нерозподілений прибуток або непокриті збитки є складовою власного капіталу, характеризують результат діяльності підприємства.

Нерозподілений прибуток є одним з важливих видів капіталу. Отримання прибутку - головна мета діяльності кожного підприємства, тому що прибуток є основним джерелом формування його фінансових ресурсів. Нерозподілений прибуток залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток, виплати дивідендів учасникам, покриття збитків минулих періодів [18, 43, 49].

Облік нерозподіленого прибутку або непокритих збитків поточного року і минулих років, а також використаного в поточному році прибутку ведеться на рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» і субрахунках 441-443. За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку підприємства від всіх видів діяльності, за дебетом - збитки та використання прибутку.

По закінченні звітного періоду на підставі розрахунків і довідок бухгалтерії результат діяльності підприємства, що визначено на рахунку 79 «Фінансові результати», списується на рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)»:

П(С)БО передбачають розподіляти прибуток за напрямками майбутнього використання, за якими необхідно вести аналітичний облік на рахунку. Використання прибутку підприємствами відповідно до П(С)БО та Інструкції №291.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» дивіденди це частка прибутку, що підлягає розподілу між учасниками товариства.

За рахунок нерозподіленого прибутку не слід проводити нарахування податку на прибуток підприємства. Згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку податок на прибуток відноситься на витрати звітного періоду, у якому здійснено нарахування цього податку.

У випадку покриття збитків за рахунок статутного, пайового, додаткового або резервного капіталу відповідно дебетуються рахунки 40, 41, 42, 43.

Вилучений капітал - це фактична вартість акцій власної емісії, що викуплені акціонерним товариством у його акціонерів.

Законом про господарчі товариства акціонерним товариствам надано право викупати в акціонерів оплачені ними акції для наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Викуплені акції повинні бути реалізовані або анульовані протягом одного року.

У випадку викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їхнього перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) суми вилученого капіталу відображають на рахунку 45 «Вилучений капітал» і його субрахунках:

Напрямки використання прибутку:

- збільшення розміру статутного, пайового капіталу відображається за дебетом субрахунку 441 і кредитом рахунків 40 „Статутний капітал", 41 „Пайовий капітал";

- формування резервного капіталу відображається за дебетом субрахунку 441 і кредитом рахунку 43 „Резервний капітал";

- виплата премій за облігаціями відображається за дебетом субрахунків 441, 443 і кредитом субрахунку 684 „Розрахунки за нарахованими відсотками"

- виплата дивідендів учасникам відображається за дебетом субрахунків 441, 443 і кредитом субрахунку 671 „Розрахунки за нарахованими дивідендами";

- покриття збитків минулих звітних періодів відображається за дебетом субрахунку 441, рахунків 40, 41, 42, 43 і кредитом субрахунку 442.

За дебетом рахунку показують фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарчим товариством у його учасників. Оплата отриманих акцій може бути зроблена коштами, векселями, а також за рахунок довгострокових або короткострокових кредитів банків.

За кредитом відображають вартість анульованих і перепроданих акцій (часток). Якщо акції анульовані, то на цю суму зменшується статутний капітал, у випадку перепродажу - показують зменшення вилученого капіталу і збільшення відповідних активів.

Підставою для ведення обліку вилученого капіталу є:

- прибуткові та видаткові касові ордери;

- виписки банку;

- розрахунки і довідки бухгалтерії та ін.

Викуп акцій показують за дебетом рахунку 45 «Вилучений капітал» і кредиту рахунків грошових коштів.

У випадку анулювання викуплених акцій здійснюється запис за дебетом рахунку 40 «Статутний капітал» і кредитом рахунку 45 «Вилучений капітал». Різницю між номінальною вартістю і ціною придбання акцій відносять на збільшення або зменшення додаткового капіталу (субрахунок 421 «Емісійний дохід»).

За викупленими акціями, що повторно випускаються у обіг, слід відображати в обліку окремо суму номінальної вартості акцій та суму перевищення ціни реалізації акцій над номінальною вартістю.

Аналітичний облік вилученого капіталу необхідно вести за видами акцій.

Неоплачений капітал це сума заборгованості засновників (учасників) за внесками у статутний капітал.

Відображення операцій з виникітення і погашення заборгованості за внесками у статутний капітал відбувається на підставі первинних документів:

- статуту;

- довідок бухгалтерії;

- прибуткових і видаткових касових ордерів;

- накладних і т.д.

Для узагальнення інформації про зміни в складі неоплаченого капіталу підприємства, обліку розрахунків з учасниками за внесками у статутний капітал призначено рахунок 46 "Неоплачений капітал".

За дебетом рахунку показуються суми статутного капіталу, які заявлені і зареєстровані, але не внесені засновниками, а за кредитом - погашення заборгованості за внесками у статутний капітал.

Подальші внески засновників (учасників) зменшують сальдо рахунку 46. Згідно з Інструкцією про застосування плану рахунків аналітичний облік неоплаченого капіталу необхідно вести за видами капіталу. Але з метою отримання інформації, необхідної для проведення аналізу та прийняття управлінських рішень аналітичний облік доцільно організувати за видами внесків, за кожним засновником, учасником, акціонером.

Організація відображення інформації про власний капітал у фінансовій звітності. Інформація про види власного капіталу, що узагальнена в облікових регістрах, використовується при складанні фінансової звітності. Як вже було відмічено, дані про власний капітал знаходять відображення у Балансі (форма №1) та Звіті про власний капітал (форма №4).

В Балансі відображення власного капіталу підприємства передбачено у першому розділі пасиву. Його розмір на звітну дату визначається шляхом додавання сум статутного, додаткового, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку та вирахування суми неоплаченого, вилученого капіталу та суми непокритих збитків.

На основі інформації регістрів синтетичного та аналітичного обліку формується Звіт про власний капітал (форма №4), який містить дані про залишки сум власного капіталу за видами на початок і на кінець звітного періоду, а також дані про зміни у складі власного капіталу, що відбулися яа^ протязі звітного періоду [17, 30, 43, 49].

Сучасний стан формування власного капіталу ТОВ «» є неадекватним щодо завдань розвитку підприємства, не дає змоги реалізувати проекти, щодо забезпечать прибутковість підприємства.

Українські науковці і практики досліджують проблему формування власного капіталу з позицій застосування певних математичних методів,

зарубіжні автори багато в чому відійшли від питань повної відсутності й недостатності власного капіталу підприємства, що характерно доля українських умов і не дає змоги перейти до збільшення обсягів власного капіталу. Дослідження успішного досвіду з комплексної проблеми - створення та зростання власного капіталу на підприємстві ТОВ «Техметалресурс» практично відсутні. Життєдіяльність підприємства залежить від власних фінансових ресурсів, тобто власного капіталу, тому що банківська система не надає бізнесу достатньої кількості кредитів під невеликі проценти.

Перенесення уваги на формування власного капіталу підприємства, збереження і збільшення цих коштів дасть змогу підприємству відповідати на сучасні економічні відхилення й катаклізми на зразок подорожчання енергоносії.

Розглянемо можливі напрямки розв'язання проблем щодо формування власного капіталу та розвитку підприємства. З початку треба звернути увагу на саму систему формування власного капіталу, на що спрямован власний капітал, за рахунок чого він має зміни і чи є вони на краще для подальшого розвитку підприємство. Це має велике значення для подальшого перспективного формування власного капіталу.

Одним з основних показників, що характеризують фінансове становище, є статутний капітал. Його формування являє собою показник забезпеченості підприємство власними коштами. Тому його рівень повинен заростати разом з терміном здійснення господарської діяльності. Але це практикується у більшості країнах але не у всіх. Наприклад у Японії рівень власного (статутного) капіталу дорівнюється 20% від валюти балансу. Що свідчить про ефективну діяльність підприємства і не капіталізує підприємство.

Отже перспектива на сам перед є у формуванні резервного капіталу розмір якого повинен становити 25% з нерозподіленого прибутку дебет 44 «Нерозподілений прибуток (збиток)» кредит 43 «Резервний капітл», і формування якого передбачено чинним законодавством. Формування даного виду капіталу є своєрідним резервом коштів на непередбачені витрати, що у свою чергу може захистити підприємство від зниження рівня рентабельності та банкрутства. Формування резервного капіталу є найважливіший спосіб захисту підприємства у майбутньому.

2.4 Складання звітності власного капіталу

Інформація, відображена в першому розділі пасиву балансу «Власний капітал», показує загальну картину стану власного капіталу та його окремих позицій на початок та кінець звітного періоду. На основі цієї інформації можна провести поверховий аналіз показників, в основі розрахунку яких є власний капітал. Розшифрування першого розділу пасиву балансу, яке дає змогу фінансовому аналітику дійти висновків щодо змін, які відбулися в складі власного капіталу підприємства, причини цих змін та існуючі тенденції, міститься у звіті про власний капітал. Порядок складання звіту регламентується П(С)БО 5.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття і аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з'ясувати основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення чи зменшення) у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема.

Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни [Додаток Е]. Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі -- основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.

Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал. Суми, що зменшують статті власного капіталу, наводяться в дужках.

Побудуємо звіт про власний капітал з урахуванням інформації, наведеної в балансі та звіті про фінансові результати умовного підприємства.

Показники залишку за окремими статтями власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи балансу підприємства. Далі по вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу.

Якщо на підприємстві мали місце зміни в обліковій політиці, виправлення помилок, допущених при складанні звітів у попередніх періодах чи інші зміни, то на відповідну величину здійснюється, як правило, коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Скоригований залишок на початок року у звіті містить інформацію про позиції власного капіталу з урахуванням можливих коригувань.

Власний капітал підприємства може змінитися в результаті переоцінки необоротних активів, зокрема уцінки чи дооцінки нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва. Сума дооцінки збільшує інший додатковий капітал, якщо така дооцінка є першою переоцінкою необоротних активів, тобто до дооцінки не провадилася уцінка необоротних активів, суму якої було списано на інші витрати. Сума уцінки необоротних активів зменшує інший додатковий капітал у разі, якщо до уцінки вже було проведено дооцінку таких необоротних активів (сума якої збільшила додатковий капітал). Суми переоцінок необоротних активів, що проводяться протягом звітного року, відображаються у Звіті про власний капітал розгорнуто. Якщо стосовно одного з видів необоротних активів протягом року провадилися дооцінка та уцінка, суми яких вплинули на величину додаткового капіталу, у Звіті така переоцінка відображається розгорнуто -- окремо дооцінка та окремо уцінка по відповідному рядку.

Наступний блок операцій, пов'язаних зі зміною власного капіталу, -- це операції, результатом яких є вилучення капіталу. Вилучення капіталу може здійснюватися з допомогою таких операцій:

-вилучення частки в капіталі;

-викуп акцій;

-анулювання викуплених акцій;

-перепродаж раніше викуплених акцій;

-зменшення номінальної вартості акції.

При виході учасника з товариства йому повертається його частка (внесок). Якщо в результаті повернення учаснику його частки на величину такої частки зменшився статутний капітал, то таку операцію буде відображено в графі перетину рядка «Вилучення частки в капіталі» та стовпця «Статутний капітал» у сумі, що дорівнює зменшенню статутного капіталу.

Як уже зазначалося, підприємство може викупити корпоративні права власної емісії з метою їх анулювання чи перепродажу. Операція викупу акцій (часток) не змінює статутного капіталу підприємства, однак сума власного капіталу зменшується на фактичну величину викуплених корпоративних прав. Факт зменшення активів підприємства в результаті здійснення вказаної операції призводить до зменшення пасивів за позицією «Вилучений капітал».

Залежно від прийнятого рішення щодо викуплених корпоративних прав у звіті про власний капітал будуть зафіксовані такі зміни:

-якщо протягом звітного року здійснювались операції з анулювання викуплених акцій (часток), то за статтею «Статутний капітал» відображається номінальна вартість анульованих корпоративних прав, а за позиціями додаткового, резервного капіталу чи нерозподіленого прибутку -- перевищення ціни викупу корпоративних прав над їх номіналом;

-якщо протягом звітного року викуплені акції (частки) перепродавалися, то за відповідними позиціями відображається зменшення вилученого капіталу,

статутного капіталу чи капітальних резервів (залежно від ціни продажу корпоративних прав).

До інших змін у капіталі можна віднести:

-зменшення статутного, пайового, додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку у зв'язку зі списанням невідшкодованих збитків;

збільшення додаткового капіталу внаслідок безоплатного отримання необоротних активів (відображається з урахуванням зменшення додаткового капіталу на суму амортизації таких активів).

Загальна сума змін власного капіталу, що відбулися протягом звітного року, визначається підсумовуванням і відніманням річних оборотів за всіма позиціями власного капіталу. Залишок власного капіталу в цілому та в розрізі його складових на кінець року визначається таким чином:

залишок капіталу на початок року:

(+) збільшення капіталу протягом звітного періоду;

(-) зменшення капіталу протягом звітного періоду;

(=) залишок капіталу на кінець року.

Якщо залишки власного капіталу на початок року, що відображаються в балансі підприємства, скоригувати на приріст (чи зменшення) власного капіталу за даними звіту про власний капітал, то ми отримаємо балансовий залишок власного капіталу на кінець періоду. Якщо залишки, які містяться в балансі, збігаються з даними, наведеними у звіті про власний капітал, то звітність складена правильно.

Також формуваня власного капталу і складання здітності здійснюється згідно законодавчим та нормативним базам Господарський Кодекс України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про господарські товариств», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» тощо.

На підставі даного законодавства та нормативних положень ТОВ «» здійснює облік господарської діяльності та формує фінансову звітність підприємства. Де більш детально можна розглянути складові та розмір власного капіталу товариства.

В основі побудови Звіту про власний капітал лежить балансовий метод, тобто для кожного елемента підрахунок здійснюється наступним чином: сальдо на початок звітного періоду плюс (мінус) зміни за звітний період дорівнює сальдо на кінець звітного періоду..

У статтях "Розподіл прибутку" наводиться сума нарахованих дивідендів, дані про інший розподіл прибутку між засновниками (учасниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервний капітал і інший.

У статтях розділу "Внески учасників" наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства з змінами неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебетової заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства. На ТОВ «» таких заборгованостей немає, тому такі дані не наводяться.

У статті «Всього змін у капіталі» наводиться підсумок змін у складі власного капіталу за звітний період, визначається як сума всіх змін, відображених у термінах 060 - 280. Залишок власного капіталу на кінець року визначається виходячи з його скоригованого залишку на початок року (рядок 050) і підсумку змін у капіталі (рядок 290). На ТОВ «» зміни відбулися тільки за рахунок отримання прибутку від діяльності, який був віднесений на нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

У рядку 300 «Залишок на кінець року» Звіту про власний капітал підводиться підсумок змін за рік. У даному випадку збільшення лише «Нерозподілений прибуток (Непокритий збиток)».

З наведеного переліку статей Звіту про власний капітал та їх характеристики видно, що для їх заповнення є вся необхідна інформація на рахунках бухгалтерського обліку класу 4 «Власний капітал».



3. Постановка задач та формування інформації з власного капіталу

Постановка задач, що до формування власного капіталу полягає в певній обробці інформації для одержання необхідного аналітичного висновку або для підготування окремого управлінського рішення.

Метою доцільності вирішення задачі полягає у правільністі внесених даних до програмного забезпечення. Це на сам перед заповненя констант які містять всю інформацію про підприємство з фредичного адресу, валових виртат, та валового прибутку і т.д.

У сучасних умовах за наявністю великої кількості операції що до змін у розмірі власного капіталу та шляхів його формування, настає необхідність автоматизувати облік даних операцій. Це також надає можливість дізнаватися швидко та точну інформації що до стана власного капіталу.

Задача обліку власного капіталу це контроль за правильністю та своєчасним відображення операцій з власного капіталу.

Формування власного капіталу як усіх операцій починається з документального підтвердження для здійснення операції, що надає даної операції юридичної сили. Тільки після цього вона заноситься до інформаційної бази підприємства.

У більшості випадків для створення документа у інформаційної базі існує вилика кількість шаблонів таких як вхідний рахунок, прибуткова накладна, видаткова накладна та інше, де вже є створені поля які просто треба заповнити. Але щодо операцій з власним капіталом таких шаблонів нема, і треба самостійно їх створити. Деякі треба зробити як окрему операцію, а деякі створюються при внесені засновниками вкладів до власного капіталу.

Так наприклад коли капітал підприємства тільки створюється перший запис робиться окремо у журналі операцій де по дебіту зазначається рахунок 46 «Неоплачений капітал» а по кредиту рахунок 40 «Статутний капітал», що у свою чергу показую, розмір заборгованості засновників по вкладам та вартість статутного капіталу. Реєстрація вкладів засновників у програмі 1С залежить від виду вкладу, тобто якщо влад робиться грошима то відображення що до формування статутного капіталу зазначено у банківській виписки, як що основними засобами то відображення можне знайти у записі вод до експлуатації і так далі.

При створені пайового капітулу діє такий самий прийом, тобто залежно від виду пайового внеску створюється пайовий капітал. Наприклад як що пайовий внесок робиться ТМЦ, то при записі даних ТМЦ робиться помітка що дані ТМЦ є пайовим внеском.

Резервний капіталу у більшості випадків створюється за рахунок прибутку підприємства, що має своє відображення у окремій операції де зазначено формування власного капіталу.

Прибуток підприємства (збиток) створюється при розрахунку фінансових результатів підприємства, які робляться у от станій день місяця.

Додатковий капітал створюється при дооцінки необоротних засобів окремою операцією на суму дооцінки. Вилучений капітал зазначається у окремій операції або у картки вилучених об'єктів обліку.

Інформаційною базою для кожного об'єкту обліку є свій, наприклад для обліку статутного капіталу є статут підприємства де зазначено його розмір та об'єкт вкладу. Для пайового капіталу інформаційною базою є договір пайового внеску де зазначено розмір та об'єкт вкладу. Для додаткового капіталу інформаційною базою є акт дооцінки активів підприємства де зазначеного якого саме і на яку суму. Резервний капітал також має інформаційну базу у вигляді наказу директора підприємства на створення резерву, у якому зазначено за рахунок чого та суму резерву [41].

Інформаційною базою для нерозподіленого прибутку (збитку) є фінансовий результат який зазначено на рахунку 79 «Фінансовий результат», і на прикінці кожного місяця він розраховується і списується окремою операцією на рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (збиток).

Неоплачений капітал розраховується самостійно програмою, інформаційною базою є картки активів які були внесені як засновки вклади.



Висновки

Отже економічна сутність власного капіталу має велику кількість видів та джерел для формування. Дослідів праці Беляева О.О., Кривенко К.Т., Башнянин Г.І., Малиш Н.А. і тд., які зазначають, що капітал це загальна вартість засобів підприємства, яка належить йому на правах власності і використовується ним для формування його активів. Визнано, що власний капітал це джерело коштів для діяльності підприємства і подальшого його розвитку. Але треба зазначити, що велика кількість способів використання власних коштів ставить під загрозу економічну доцільність даних операцій. Насамперед треба зробити чіткі межи на що саме можна витрачати певний вид капіталу. Для цього треба ще більш детально розглянути суть кожного виду капіталу і джерел його формування.

Формування та реєстрування капіталу супроводжується нормативним регулюванням та законодавчими постановами. Це підтверджено законодавчою базою України, Податковим Кодексом України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БУ 5 і тд. Ми маємо великий перелік законів які на практиці є недієвими і потребують доопрацювання. Дослідив такі закони можна зробити висновок, що кожен із них має велику кількість недоліків, таким наприклад є П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал» який містить тільки пояснення для формування фінансової звітності Ф4, але він не містить положень про облік та формування власного капіталу, так як це мають основні засоби, грошові кошти і тд., ми не маємо жодного положення у якому чітко характеризуються шляхи формування, чи використання власного капіталу. Що свідчить про недосконалість законів, і потребує у створенні положення яке чітко розкривало усі питання з власного капіталу.

З вище зазначеного зрозуміло, що для організації бухгалтерського обліку власного капіталу на підприємстві треба зробити вилий перелік регламентуючих документів. Кожен з яких розроблена на підставі законодавчої бази України, та містять усі норми та регламенти для організації та обліку власного капіталу підприємства.

В другому розділі курсової роботи розкрито методики формування власного капіталу. Документування чинної методики формування власного капіталу показала, що на підприємстві ТОВ «Техметалресурс» облік власного капіталу здійснюється згідно регламентуючих документів таких, як статут підприємства, облікової політиці підприємства, посадова інструкція бухгалтера тощо.

Товариством з обмеженою відповідальністю визначається товариство, що має правовий статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. На відміну від інших товариств установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, загальних для всіх видів товариств повинні містити відомості про розмір часток кожного із учасників, розмір, склад та порядок внесення ним вкладів, дані про формування власного капіталу і тд.

...