Управління фінансами комерційного банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Фінансовий менеджмент діяльності комерційного банку

1.2 Етапи процесу фінансового управління банком

РОЗДІЛ ІІ. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»

2.1 Загальна характеристика ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»

2.2Управління активами і пасивами ПАТ КБ "Правекс-Банку"

2.3 Управління ризиками ПАТ КБ "Правекс-Банку"

2.4 Управління кредитним портфелем ПАТ КБ "Правекс-Банку"

2.5 Аналіз фінансового стану ПАТ КБ "Правекс-Банку"

РОЗДІЛ ІІІ. НЕОБХІДНІСТЬ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ

3.1 Проблеми управління фінансами комерційного банку

3.2 Формування сучасного механізму управління фінансами комерційних банків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність курсової роботи. В умовах формування нових економічних відносин, розвитку підприємництва та конкуренції принципово змінюються підходи до діяльності комерційних банків. Банківська система завжди відіграє важливу роль в економіці, але особливо її значення зростає в період формування ринкової інфраструктури і здійснення структурної перебудови господарства. В цих умовах діяльність комерційних банків повинна сприяти прискоренню роздержавлення власності, перерозподілу коштів, швидкої переорієнтації виробництва й оздоровлення економіки. Без банківського сектора неможливе функціонування економіки будь-якої країни, будь-то країна з високорозвиненою ринковою економікою чи з командно-адміністративною системою.

Запорукою фінансової стійкості банківської системи є ефективне управління фінансами комерційних банків, як в процесі формування ресурсної бази, так і в ході розміщення фінансових ресурсів в активні операції з метою одержання прибутку. Адже погане управління банками вже привело до банкрутства ряду великих банків країни, таких як «ІНКО», «Відродження», «Градобанк», «Слов'янський», «Україна», у зв'язку з чим був нанесений великий удар банківській системі України в цілому.

Загалом, управління фінансами полягає в знаходженні банком оптимальної структури активів, що забезпечувала б високу прибутковість і відповідну ліквідність при допустимому рівні ризиків.

Однією з головних умов успішного функціонування комерційного банку є його спроможність ефективно управляти своїми фінансами, тобто: активами, зобов'язаннями і капіталом у певному економічному середовищі та в межах існуючої нормативно-законодавчої бази. Однак при цьому потрібно враховувати, що активи і пасиви банку тісно пов'язані між собою. Виходячи на ринки кредитування, купуючи і продаючи цінні папери, надаючи клієнтам різноманітні послуги по здійсненню грошових розрахунків, видачі гарантій тощо, банки постійно контролюють стан своїх пасивів, слідкують за наявністю вільних ресурсів, термінами залучення депозитів, вартістю приваблюваних капіталів і заощаджень. Якщо приплив ресурсів у банк сповільнюється і не може бути забезпечений на прийнятних умовах, банк змушений переглянути свою політику в області активних операцій, відмовитися від вигідних пропозицій, погасити частину раніше виданих кредитів, продати цінні папери з власного портфеля.

В останні роки зв'язок активних і пасивних операцій ускладнився. Підвищення попиту на кредит у сполученні з процесом інфляції сприяло росту процентних ставок на грошових ринках і загостренню міжбанківської конкуренції. Через зростання вартості ресурсів банківська маржа скоротилася, прибутки і дивіденди знизилися. Це потребувало більш чіткої координації всіх сторін банківської діяльності і пошуку нових вигідних сфер вкладення капіталу.

Тому, наукова обґрунтованість процесу управління фінансами комерційного банку дає можливість систематизувати потоки фінансів в процесі діяльності та розробити шляхи прийняття оптимальних управлінських рішень з метою отримання найвищого рівня прибутковості здійснюваних операцій.

Актуальність обраної теми «Управління фінансами комерційного банку» полягає в необхідності створення ефективного механізму регулювання фінансів банківських установ, оскільки фінансовий стан банків є індикатором розвитку економіки в цілому та визначає проблеми внутрішнього її фінансування.

Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах пов`язано з проведенням ризикованої кредитної політики.

Основні засади управління і регулювання діяльності комерційних банків є предметом постійної уваги вчених, таких як: Е. Дж. Долан, П. С. Роуз, Дж. Ф. Сінкі, О. Лаврушин; вітчизняних вчених: М. Савлук, А. Мороз, Б. Івасів, В. Стельмах, С. Циганов, Л. Примостка та інші.

Мета курсової роботи - обґрунтування процесу управління фінансами комерційного банку,

Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання:

- розглянути теоретичні основи управління фінансами комерційного банку;

- проаналізувати управління фінансами комерційного банку на прикладі ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»;;

- проаналізувати управління активами і пасивами ПАТ КБ "Правекс-Банку";

- проаналізувати управління ризиками ПАТ КБ "Правекс-Банку";

- проаналізувати управління кредитним портфелем ПАТ КБ "Правекс-Банку";

- проаналізувати фінансовий стан ПАТ КБ "Правекс-Банку";

- розглянути проблеми управління фінансами комерційного банку;

- розглянути формування сучасного механізму управління фінансами комерційних банків.

Об'єктом курсової роботи є фінансовий механізм діяльності комерційного банку ПАТ КБ "Правекс-Банк".

Предметом курсової роботи є організація процесу управління фінансами комерційного банку ПАТ КБ "Правекс-Банк".

Методи дослідження: Для досягнення поставленої мети роботи використано низку методів дослідження: системного підходу, метод порівняння та синтезу, класифікаційно-аналітичний, статистичні методи, графічний, економіко-математичне моделювання, прогнозування.

Інформаційною базою роботи є праці з фінансової науки, монографії і статті вітчизняних авторів, основні положення Законів України, Указів Президента України, Постанов Верховної Ради України, Постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-інструктивні документи Національного банку України, монографії з питань банківської справи та банківської діяльності, статистична інформація по діяльності банківської системи України, публікуєма Національним банком України та Асоціацією українських банків на Інтернет-сайтах, фінансова звітність ПАТ АКБ "Правекс-Банку"; за 2009- 2013 роки, опублікована в поточних та річних звітах на офіційному Інтернет-сайті банку.

Структура курсової роботи: вступ, перший розділ теоретичні основи управління фінансами комерційного банку, другий розділ управління фінансами комерційного банку на прикладі ПАТ «Правекс-банк», третій розділ необхідність формування сучасного механізму управління фінансами банківських установ, висновки, список використаної літератури.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Фінансовий менеджмент діяльності комерційного банку

Фінансовий менеджмент діяльності комерційного банку спрямовано на оптимізацію управління банківськими фінансами. Решта ж складових системи управління банком формується з огляду на необхідність забезпечення адекватної підтримки фінансової діяльності.

Згідно із сучасною економічною теорією та практикою максимізація ринкової вартості кожної фірми розглядається як пріоритетне завдання фінансового менеджменту. Найвиразнішим показником роботи компанії, у тому числі й банку, є ринкова ціна її акцій. Якщо вартість акцій не підвищується до очікуваного рівня, то акціонери можуть зажадати позбавитися від них, що неминуче призведе до фінансових ускладнень і негативних наслідків.

Банки не є винятком із цього правила, оскільки більшість комерційних банків належать до акціонерних, і їх власники зацікавлені в зростанні вартості акціонерного капіталу та відповідних доходів. На зміну ринкової вартості акціонерного капіталу впливає два основні чинники -- чистий прибуток і рівень ризику банку. Вартість акцій банку зростатиме, якщо очікується підвищення дивідендних виплат у майбутньому або за сталої прибутковості знижується рівень ризику, який бере на себе банк. Менеджери можуть працювати, маючи на меті збільшити майбутні доходи банку чи знизити ризикованість операцій, аби підвищити вартість акцій банку.

Отже, всі управлінські рішення у сфері фінансової діяльності банку мають оцінюватися за співвідношенням прибутків і ризиків. [15, с. 156]

Мета. Стратегічною метою діяльності банку є максимізація його ринкової вартості (ринкової оцінки власного капіталу). Таких поглядів на мету діяльності банку дотримується більшість зарубіжних учених. П. Роуз наголошує: «Справді, засадничий принцип фінансового менеджменту відповідно до сьогоднішньої практики полягає в тому, що максимізація вартості акціонерного капіталу банку є ключовим завданням, яке повинно мати пріоритет над іншими». Дж. Сінкі пише: «Теоретично метою банку має бути максимізація його власного капіталу».

Мета формалізується через критеріальну функцію, таку, наприклад, як максимізація прибутку (у грошовому вираженні) за допустимого рівня ризику чи мінімізація ризикованості за умови стабілізації прибутків. Крім того, мета діяльності банку може бути сформульована як досягнення певного рівня рентабельності, який оцінюється через конкретні фінансові показники. Отже, мета може передбачати досягнення встановленого рівня показників діяльності або оптимізацію критеріальної функції за наявності певних обмежень, зокрема часового інтервалу. Формулювання стратегічної мети не виключає можливого існування системи короткострокових або проміжних цілей. Усі складові системи управління банком спрямовано на досягнення стратегічної мети.

Місія. Мета формулюється в контексті дещо загальнішого поняття -- місії як безстрокової концепції існування та розвитку організації. Завдання місії полягає у виборі напряму та засобів удосконалення діяльності банку. Формулювання місії банку передбачає визначення його місця і ролі в економіці та суспільстві, що потребує розгляду банку як цілісної системи зі своєю філософією й ідеологією. Наприклад, місія банку може бути визначена як виживання в конкурентному середовищі, що передбачає належність системи до множини заданих наперед можливих станів за будь-яких змін навколишнього середовища. Іноді місія конкретизується через опис основних функцій та завдань банку, таких, наприклад, як кредитування малого бізнесу чи завоювання позицій лідера на конкретному сегменті ринку.

З огляду на вибрану мету формується стратегія діяльності конкретного банку. За системного підходу під стратегією розуміють сукупність засобів для досягнення поставленої мети. Як правило, тієї самої мети можна досягти, вибираючи способом інваріантного аналізу різні стратегії. Отже, увага менеджменту зосереджується на вивченні всіх можливих альтернативних способів досягнення мети діяльності банку.

Стратегії управління фінансами. Оскільки між прибутковістю та ризиком існує пряма залежність, то ринкова оцінка вартості банку підвищується за двох обставин: підвищення прибутків за постійного рівня ризику або зниження ризику за умови стабілізації прибутковості. Тому і вибір стратегій управління фінансами банку незначний -- їх лише дві. Першу спрямовано на максимізацію прибутків, не виключаючи при цьому можливості зазнати збитків, а отже, вона є стратегією підвищеного ризику. Друга -- має на меті мінімізацію ризиків та стабілізацію прибутків. У такий спосіб банки вимушені постійно балансувати між прибутковістю і ризиком, вибираючи одну з цих альтернативних стратегій. Слід підкреслити, що вибір найраціональнішої стратегії управління є індивідуальним і залежить насамперед від настроїв, сподівань і преференцій власників (акціонерів) банку.

Рис. 1.1. Стратегії та методи управління фінансовою діяльністю банку

фінансовий менеджмент комерційний банк

У формалізованому вигляді стратегії можна описати за допомогою моделей (рис. 1.1). У першій моделі цільовою функцією є максимізація прибутку (P) за умови обмеження ризику (R) через установлення максимально допустимого його значення (R'). У другій ѕ мінімізація ризику за утримання показників прибутковості на певному рівні, не нижчому за заданий (P'). [25, с. 95]

Стратегія максимізації прибутку передбачає свідоме прийняття ризику, характеризується спекулятивними тенденціями та реалізується через застосування незбалансованих підходів до управління активами і пасивами банку (які не передбачають вирівнювання окремих статей балансу за обсягами чи строками). До них належать, наприклад, управління гепом, управління дюрацією, утримання відкритої валютної позиції, формування агресивного портфеля цінних паперів, проведення спекулятивних операцій з фінансовими деривативами. Основне завдання управління за такого підходу -- недопущення ситуації переростання допустимого ризику в катастрофічний, який загрожує самому існуванню банку і може призвести до банкрутства.

Стратегію мінімізації ризику вибирають тоді, коли рівень прибутковості банку задовольняє керівництво й акціонерів, а основною метою є стабілізація фінансових результатів. У цьому разі мета досягається за допомогою таких прийомів управління, як приведення у відповідність строків та обсягів активів і зобов'язань, чутливих до змін відсоткової ставки (фіксація спреду); імунізація балансу; утримання закритої валютної позиції; формування збалансованого портфеля цінних паперів (наприклад, індексного портфеля); проведення операцій хеджування та страхування ризиків і т. ін. Зрозуміло, що на практиці досягти повної відповідності активних та пасивних статей балансу неможливо, але ця стратегія потребує насамперед максимально можливого узгодження балансових позицій. Завдання банківського менеджменту полягає в тому, щоб забезпечити ефективну реалізацію вибраної банком стратегії управління фінансами.

Методи реалізації стратегій. У процесі реалізації будь-якої зі стратегій використовуються дві групи методів -- методи управління структурою балансу та методи управління, пов'язані з проведенням позабалансових фінансових операцій (страхування, хеджування, спекулятивні операції з фінансовими деривативами, арбітраж з контрольованим ризиком і т. ін.). Методи управління структурою балансу досить громіздкі, складні для реалізації в практичній діяльності та потребують значних витрат часу і коштів. Натомість методи управління, що передбачають проведення позабалансових операцій, характеризуються як зручні, гнучкі та мобільні й уможливлюють швидке та раціональне проведення реструктуризації позицій банку відповідно до кон'юнктури ринку.

Нині в міжнародній банківській практиці удосконалення інструментарію управління фінансовими потоками банку відбувається досить динамічно, а новітні методики та фінансові конструкції часто поєднують проведення балансових і позабалансових операцій. Проте для вітчизняних банків вибір методів управління досить обмежений, оскільки нерозвиненість окремих сегментів внутрішнього фінансового ринку, зокрема ринку фінансових деривативів, унеможливлює застосування досконалих методик. Для українських банківських установ найдоступнішими залишаються методи управління структурою балансу.

Об'єкти управління. Об'єктом управління фінансовою діяльністю комерційного банку є фінансові потоки, відображені в динамічному банківському балансі. Теоретично реальну економічну систему, якою є банк, можна описати, користуючись численними моделями, котрі відображають різноманітні аспекти її існування та залежать від рівня деталізації управлінських процедур. Однак з погляду доцільності та повноти інформаційного забезпечення за модель фінансової діяльності банку найраціональніше прийняти бухгалтерський баланс.

Отже, в процесі управління фінансами банківський баланс розглядається як структурна модель, котра описує фінансову структуру та стан банку в бухгалтерських оцінках на певний фіксований момент часу. При цьому пріоритетним є вивчення властивостей балансу як генератора доходів і витрат банку. За такого підходу баланс трактується не як звітна форма, а елемент методу бухгалтерського обліку, характерною ознакою якого є динамізм. Таким чином, динамічний баланс банку розглядається як об'єкт управління з параметрами прибутковості та ризику.

Залежно від рівня деталізації управлінських процедур і завдань, що постають у процесі управління фінансовими потоками банку, об'єкти управління можуть бути конкретизовані. Зокрема, на певних етапах управлінського процесу об'єктами можуть стати капітал банку, зобов'язання, портфелі кредитів, цінних паперів або реальних інвестицій. Рівень деталізації об'єктів вибирають залежно від поставленої мети та обсягів доступної інформації. Теоретично найвищий рівень деталізації визначається рівнем балансового рахунка IV-го порядку. За потреби можуть також використовуватися дані аналітичного обліку, що забезпечує можливість формувати кілька об'єктів управління в межах одного балансового рахунка.

1.2 Етапи процесу фінансового управління банком

Зміст управлінського процесу, ідентифікація об'єктів управління, процедури й інструментарій фінансового менеджменту в банку залежать від загальної спрямованості управлінського процесу та часового горизонту прийняття управлінських рішень. За цими ознаками можна виокремити три основні етапи (блоки) процесу фінансового управління банком. На першому здійснюється стратегічне управління фінансами банку, на другому -- тактичне управління банківськими портфелями, на третьому -- оперативне управління фінансовими потоками банку. Ці етапи управління фінансовою діяльністю банку відрізняються за рівнем деталізації, складом і кількістю об'єктів управління та застосовуваними методами управління (рис. 1.2).

На першому етапі у процесі стратегічного управління орієнтуються на ринкову оцінку власного капіталу банку. Результати фінансової діяльності банку оцінюються у координатах «прибутковість--ризик» за допомогою укрупнених показників, таких як співвідношення між власним капіталом, зобов'язаннями та активами банку, конкурентний рівень прибутку на активи (ROA) та прибутку на капітал (ROE).

Рис. 1.2. Структурно-логічна схема поетапного управління фінансами банку

Показники, що характеризують банківські ризики, теж модифікуються залежно від особливостей управлінського процесу. Ризик банку у довгостроковому аспекті характеризується показником мультиплікатора капіталу (МК), який розраховують як відношення активів банку до його капіталу. Що вище значення мультиплікатора капіталу, то ризикованіша фінансова структура банку. Традиційним інструментарієм дослідження є методика декомпозиційного аналізу прибутку на власний капітал, відома в теорії корпоративних фінансів як модель Дюпона. Менеджмент банку може використовувати методику декомпозиційного аналізу в процесі фінансового планування. Цей підхід застосовується для визначення цільового рівня прибутку, необхідного для досягнення наперед заданих параметрів фінансової діяльності банку (ROE і ROA) за фіксованої фінансової структури (МК).

На другому етапі об'єктом управління є окремі банківські портфелі, кількість та склад яких визначається необхідним рівнем деталізації (один із можливих варіантів класифікації на рис. 1.2). З погляду інформаційного забезпечення в основу класифікації портфелів найзручніше покласти ті самі ознаки, за якими класифіковано балансові рахунки в Плані рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Але слід пам'ятати, що класифікаційну ознаку вибирають залежно від мети управлінського процесу, а тому не обов'язково пов'язувати її тільки з бухгалтерськими рахунками. Вибір методів управління портфелями не залежить від рівня деталізації управлінських процедур, а визначається специфікою того чи іншого виду портфельних активів (кредити, цінні папери, реальні інвестиції, валютні кошти і т. ін.). [18, с. 174]

Особливість другого етапу полягає у прийнятті управлінських рішень щодо кожного окремого банківського портфеля. В такому разі портфелі розглядаються в координатах «дохідність--ризик» ізольовано, без урахування взаємозв'язків з іншими портфелями. При цьому управлінські рішення спрямовано на пошук оптимальної структури та складу кожного банківського портфеля. Зрозуміло, що за умови формування всіх портфелів за принципом максимізації дохідності та обмеження допустимого ризику вартість капіталу банку за інших однакових умов зростатиме. Проте автономне управління банківськими портфелями не дає змоги оптимізувати загальну структуру балансу та фінансові показники діяльності банку.

Це завдання вирішується на третьому етапі в процесі оперативного управління фінансовими потоками банку. На цьому етапі застосовують методи інтегрованого управління балансом банку, об'єднані назвою «управління активами і пасивами банку» (УАП). Оперативне управління активами і пасивами пов'язане насамперед зі щоденним управлінням банківським балансом, яке здійснюється з позицій оцінювання співвідношення «прибуток--ризик». Цей підхід базується на виявленні інтегральних показників, які характеризують співвідношення активів і пасивів банку. Інтегральні показники дістають через «згортання» окремих показників і розглядають як загальносистемні характеристики.

Прибутковість характеризується традиційними для банківської діяльності показниками (прибуток, маржа, спред) та похідними від них -- чиста процентна маржа, чистий спред, маржа прибутку та ін. Показники прибутковості за своїм економічним змістом інтегральні, оскільки розраховуються «згортанням» доходів і витрат (й у грошовому вимірі, й у відсотках).

У процесі оперативного управління показники ризикованості конкретизуються для кожного виду ризику. До інтегральних показників, які відображають рівень ризикованості фінансової діяльності банку, належать: розрив ліквідності -- невідповідність між строками та сумами активів і зобов'язань (ризик незбалансованої ліквідності); геп -- дисбаланс між активами та зобов'язаннями, чутливими до зміни відсоткової ставки на ринку протягом певного періоду (відсотковий ризик); валютна позиція -- різниця між сумою активів і зобов'язань у тій самій іноземній валюті (валютний ризик); індикатор імунізації балансу -- розрив між дюрацією активів та дюрацією пасивів банку (ринковий та відсотковий ризики). Зв'язки між прибутком і ризиком банку формалізуються в процесі побудови системи аналітичних моделей.

Між показниками прибутковості та ризику існують як функціональні, так і стохастичні залежності, виявлення котрих дає змогу сформувати систему аналітичних моделей. Такі моделі є ефективним інструментом інваріантного аналізу для оцінювання ймовірних наслідків прийняття тих чи інших управлінських рішень за різних сценаріїв зміни кон'юнктури фінансового ринку. З моделей, побудованих на основі детермінованих функціональних залежностей між прибутком і ризиком, можна назвати такі: модель гепу, модель імунізації балансу, модель валютного метчингу.

1.3 Управління фінансовим результатом діяльності банку

В системі управління різними аспектами діяльності банківської установи в сучасних умовах найбільш складною та відповідальною є ділянка управління фінансовим результатом діяльності банку.

Однією з основних цілей фінансового результату діяльності банку є одержання прибутку, який є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку тощо.

Шеремет А.Д., Щербакова Г.Н. визначають, що прибуток - це об'єктивний показник, що характеризує стан життєвого циклу виробничих і фінансових структур в процесі проходження ними кожного етапу їх розвитку: становлення, підйому, та спадку.

Тарасова Г.М. визначає, що прибуток банку формується як різниця між доходами та витратами. Прибуток банку залежить від ряду факторів: особливостей розвитку економічних процесів в країні, ступня ризику здійснюваних операцій, дохідності виконаних операцій.

Мороз А.М. зазначає, що одною із основних цілей банків є отримання прибутку, який є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку. Прибуток банку уявляє собою різницю між його валовим доходом і витратами. [9, с. 34]

Прибуток банку забезпечує фінансову стабільність у діяльності банку. За рахунок прибутку формуються фонди економічного стимулювання, які використовуються на розвиток банківського бізнесу, на заохочення праці службовців банку.

Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності банків, тому використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їх балансів. Правильно визначені рейтинги дозволяють клієнтам вибрати ті банки, які найбільш повно відповідають їх бажанням, в які можна буде з мінімальним ризиком вкладати свої капітали.

На величину прибутку банків можуть впливати безліч факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх (рис. 1.3).

Рисунок 1.3. Фактори, що впливають на прибуток банку

Найбільший вплив на величину прибутку банку роблять наступні фактори: співвідношення доходів і витрат банку; середній рівень процентних ставок по кредитах, наданих клієнтам й іншим банкам; зміна обсягу кредитних і депозитних операцій; середня прибутковість всіх активних операцій; розмір доходу й частка прибутку в ньому; розмір власного капіталу банку; структура кредитного портфеля; витрати по обслуговуванню внесків.

Перші п'ять факторів впливають на розмір балансового прибутку, шостий - на його стабільність, сьомий і восьмий - на якість росту прибутковості банківських операцій з позицій банківських ризиків і ліквідності балансу.

У банківській практиці аналіз поділяється на аналіз активів і пасивів. Аналіз активних операцій і пов'язаних з ними ризиків є провідним напрямком аналітичної роботи банку.

Фінансовий аналіз знаходиться в тісному взаємозв'язку з управлінським аналізом. Поділ аналізу на фінансовий та управлінський викликано існуючим на практиці поділом на публічний фінансовий і внутрішній облік, в основі економічного аналізу лежить фінансовий аналіз, який складається з двох основних блоків (рис.1.4). [13, с. 201]

Рис. 1.4. Схема проведення фінансового аналізу в банку

В основу аналізу фінансового стану банку має бути покладена система взаємопов'язаних показників бухгалтерської та фінансової звітності банку.

Для цілей фінансового аналізу рекомендується складати аналітичний баланс, до якого входять основні агреговані показники вихідного бухгалтерського балансу. Порівняльний аналітичний баланс дозволить спростити роботу по застосуванню вибраних методів аналізу фінансового стану банку.

Особливе місце приділяється організації управління фінансовим результатом діяльності банку. Це обумовлено тим, що в умовах переходу до ринку ця сфера організації значно розширюється.

У світовій практиці управління фінансовим результатом діяльності банку прийнято розглядати з точки зору системного та процесного підходів (рис. 1.5).



Рисунок 1.5. Система управління фінансовим результатом діяльності банку

Системний підхід розглядає управління фінансовим результатом діяльності банку як управління сукупністю окремих підсистем: організаційної структури, персоналу, виробництва, фінансів та маркетингу, які зорієнтовані на досягнення різних цілей в умовах зовнішнього середовища, що змінюється.

Згідно з системним підходом процес управління фінансовим результатом діяльності банку складається з чотирьох взаємопов'язаних функцій, у кожній із яких аналіз відіграє певну роль.

Даний процес можна представити на рис. 1.6.

У ході формування ефективної системи управління фінансовою діяльністю банку важливого значення набувають методики аналізу його фінансово-господарської діяльності. Провідне місце повинні займати питання поглибленого аналізу таких напрямків, як резерви зростання показників фінансової діяльності, доходи, витрати, фінансовий стан та інші.

Рисунок 1.6. Процес управління фінансовим результатом діяльності банку

Отже, управління фінансовим результатом діяльності банку - це комплекс взаємопов'язаних управлінських рішень щодо процесу формування прибутку, його розподілу та використання. У світовій практиці управління прийнято розглядати з точки зору системного та процесного підходів. Системний підхід розглядає управління як управління сукупністю окремих підсистем: організаційної структури, персоналу, виробництва, фінансів та маркетингу. Управління фінансовим результатом діяльності банку відповідно до процесного підходу визначає процес управління як чотири взаємопов'язані функції: планування, аналіз, регулювання, контроль. Ефективність більшості управлінських рішень може бути оцінена за допомогою фінансових показників, тому аналіз є етапом, операцією та однією з основних умов забезпечення якості та ефективності прийнятих управлінських рішень щодо формування, розподілу та використання прибутку банку.

РОЗДІЛ ІІ. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»

2.1 Загальна характеристика ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»

Публічне Акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» заснований у 1992 році. З 2006 по 2014 рр. був частиною італійської банківської групи "Інтеза Санпаоло".

23 січня 2014 року Group DF придбала у італійської групи Intesa Sanpaolo 100% акцій «Правекс-Банку»

Назва бренду ПРАВЕКС утворена шляхом скорочення слів ПРАво ЕКономіка Соціум.

ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» - універсальна фінансова організація, яка надає весь спектр банківських послуг по всій території України. Завдяки широкій мережі, що складається з 285 відділень, ПРАВЕКС-БАНК представлений практично в усіх куточках нашої країни. У поєднанні з бездоганною 20-річною історією успішної діяльності це дозволило банку стати одним із найвідоміших банківських брендів України.

2008 рік став знаковим для «ПРАВЕКС-БАНКУ» - наприкінці червня була завершена угода з продажу 100% акцій банку одній із провідних банківських груп Європи - італійській групі Intesa Sanpaolo. Міжнародна банківська група Intesa Sanpaolo входить до числа провідних банківських груп Єврозони і є лідером в Італії в усіх сферах бізнесу. Завдяки великій мережі з більш ніж 6 000 відділень, група пропонує широкий діапазон послуг для приблизно 11,1 млн клієнтів в Італії.

Міжнародна діяльність Інтеза Санпаоло сфокусована на центральній і східній Європі та середземноморському басейні, де група діє в 13 країнах через роздрібні й комерційні банки із приблизно 1 900 відділенями й 8,5 млн клієнтів. Більше того, міжнародна мережа представлена в 34 країнах для підтримки корпоративних клієнтів.

ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» має об'єднану мережу банкоматів з Укрсоцбанком, УкрГазБанком, Укрсиббанком та банком Фінанси та Кредит.

У 1998 році ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» першим в Україні почав здійснювати операції з банківськими металами. З 2007 року Правекс-Банк надає послугу - продаж дорогоцінних монет світу. Загальна кількість завезених монет складає більш як 4 000 штук, а асортимент представлений 200 різноманітними видами монет з різноманітних монетних дворів світу.

З березня 1997 року ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» є принциповим членом MasterCard International, а з березня 2001 року -- принциповим членом VISA International.

Банк працює з такими системами грошових переказів:

· Правекс-Телеграф

· Western Union

· MoneyGram

· UNIStream

· SWIFT

· Express to family

· ХАЗРІ

Сьогодні ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» є одним з лідерів автокредитування в Україні, оскільки пропонує клієнтам більш ніж 30 різноманітних кредитних пропозицій.[32]

Також, Правекс пропонує найнижчу відсоткову ставку за споживчими кредитами - всього 33% річних.

ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» є багатофункціональним фінансовим інститутом, який надає повний спектр банківських послуг як роздрібним, так і корпоративним клієнтам. Правекс-Банк пройшов шлях суспільного визнання і на даному етапі має пишатися своїми досягненнями.

Сьогодні Правекс-Банк - це Банк Національного масштабу.

У минулому 2013 році Правекс-Банк успішно продовжував проводити політику підвищення своєї конкурентоспроможності шляхом розширення спектра банківських послуг у всіх регіонах України, де активно працюють його клієнти, а також постійно розширюючи свою мережу відділень та пунктів споживчого кредитування. Впровадження останніх досягнень у сфері банківських технологій дозволило оптимізувати надання банківських послуг.

Правекс-Банк позиціонуючи себе як роздрібний банк національного масштабу, орієнтується переважно на обслуговування фізичних осіб. Отримавши статус ощадного банку, продовжує укріплювати позиції надійного стабільного фінансового інституту, здатного підсилити лідируючі позиції банківської системи України.

Наведені нижче показники діяльності банку за останні 5 років наочно підтверджують лідируючі позиції банку у роздрібному сегменті банківської системи України (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Показники діяльності Правекс-Банку (тис. грн.)

Показники	2009	2010	2011	2012	2013
1. Чисті активи	965496	1655874	1640890	2123520	3583028
2. Кредитний портфель клієнтів	538622	871206	983510	1373407	2382895
3. Кошти клієнтів	604162	1072217	1238528	1704006	2601642
4. Регулятивний капітал	127750	128959	178062	203694	307191
5. Доходи	156997	210024	299738	370065	714179

Значне зростання регулятивного капіталу є адекватним зростанню чистих активів з 2009 р. по 2013 р. і свідчить про динамічний розвиток банку. У порівнянні з 2009 р. регулятивний капітал збільшився майже в 2,4 рази і склав у 2013 р. 307,2 млн. грн., а чисті активи - майже в 3,7 рази, складаючи 3583 млн. грн. Результатом успішної діяльності Правекс-Банку є зростання довіри у населення, чиї кошти стали одним із основних джерел збільшення ресурсів для кредитування реального сектора економіки. За п'ять останніх років кошти клієнтів, залучені банком зросли в 4,3 рази, а надані клієнтам банку кредити - в 4,4 рази (рис. 2.1).

Щорічно кількість клієнтів як юридичних осіб так і фізичних осіб Правекс-Банку зростає. Вирішальну роль у вибору банку відіграє менеджмент.

Рисунок 2.1. Динаміка кредитного портфеля та залучених коштів клієнтів (тис. грн.)

Більше 40% клієнтів - юридичних осіб зазначили причину, з якої обрали саме Правекс-Банк, - рекомендації партнерів. Це говорить про довіру та високу оцінку менеджменту банку з боку клієнтів. Створення нової ідеології роботи з клієнтами, яка ґрунтується на впровадженні в банку технології Private banking, а саме закріплення за клієнтом персонального менеджера, забезпечило вихід банку на новий високий рівень обслуговування Банку. Персональний менеджер повністю супроводжує та координує дії клієнта в усіх структурних підрозділах банку, що дозволяє забезпечити комплексність обслуговування при вирішенні різних ділових завдань і в той же час значно прискорити стандартні процедури надання банківських послуг. Практично клієнт отримує можливість мати у банку свого представника, який лобіює його інтереси і є відповідальним за надання всього комплексу банківських послуг.

Правекс-Банк є універсальним банком, який прагне задовольнити потреби всіх клієнтів у широкому спектрі якісних банківських послуг. Фундаментальним принципом роботи банку є комплексний підхід в обслуговуванні клієнтів і поєднання стандартних технологій з індивідуальним підходом до клієнта.

2.2 Управління активами і пасивами ПАТ КБ "Правекс-Банку"

Найважливішим завданням управління для кожного банку є забезпечення оптимальної структури залучених та розміщених коштів.

Сьогодні Правекс-Банк має диверсифіковану ресурсну базу, що дозволяє більш гнучко реагувати на потреби ринку.

У звітному 2013 році в загальних пасивах Правекс-Банку частка власного капіталу склала 9,96% (356664 тис. грн.), а зобов'язання розподілились між фінансовими ресурсами, які залучені з інших банків (7,83% або 280671 тис. грн.), коштами юридичних осіб (9,11% або 326424 тис. грн.) та коштами фізичних осіб (63,5% або 2275218 тис. грн.). Основним джерелом залучення ресурсів від клієнтів є строкові депозити населення, частка яких в загальних пасивах 56,33%, та кошти до запитання юридичних осіб (їх питома вага 8,22%). Протягом 2006 року випереджаючими темпами в ресурсній базі банку зростали кошти фізичних осіб (зростання в 1,68 рази) (рисунок 2.2).



Рисунок 2.2.Динаміка і структура пасивів ПАТ КБ "Правекс-Банку" (тис. грн)

Одним із основних видів банківської діяльності є залучення тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки в банку (національна валюта - 51,78%, долари США - 41,78%, євро - 6,44%).

Правекс-Банк орієнтований на обслуговування різних категорій клієнтів - фізичних осіб, а також малого та середнього бізнесу.

Банк виважено і сумлінно проводить політику встановлення процентних ставок за вкладами, постійно аналізуючи зміни, що виникають на ринку банківських послуг (в тому числі депозитних операцій), на підставі чого визначається ефективна вартість грошових ресурсів у конкретний момент часу у урахуванням політики справедливого збалансування інтересів вкладників і акціонерів банку.

Пропонуючи своїм клієнтам одні із найвигідніших умов розміщення банківських вкладів на ринку депозитних послуг, Правекс-Банк досягнув таких результатів у 2013р. порівняно з 2012р.: збільшення сум залучених грошових коштів на 86,93% у національній валюті та на 39,07% - у доларах США; зростання депозитного портфеля на 134% - в національній валюті, на 56,35% - у доларах США, на 10,32% - у євро; збільшення кількості відкритих рахунків на 24363 - у національній валюті та на 8088 - у доларах США.

Ефективність депозитної діяльності банку також підтверджується високою оцінкою його іміджу та надійності з боку клієнтів. Правекс-Банк входить в першу п`ятірку фінансових установ країни за рівнем довіри населення.

За даними Асоціації українських банків, Правекс-Банк, станом на 01.01.13р. входить до десятки найкращих банків за розміром депозитного портфеля фізичних осіб; а доля строкових депозитів фізичних осіб в сукупному портфелі строкових депозитів фізичних та юридичних осіб за даними Асоціації українських банків складає 89,46% (Правекс-Банк входить в п`ятірку найкращих українських банків).

Доля строкових депозитів фізичних осіб у сукупному портфелі строкових депозитів банку відображає рівень надійності фінансової установи через те, що, як правило, фізичні особи розміщають велику кількість малих сум вкладів, а юридичні особи розміщують великі вклади. Таким чином вплив кожного окремого дрібного вкладника є мінімальним і не може спричинити дестабілізацію роботи банку.

Платоспроможність банку, його ефективна діяльність у значній мірі обумовлена структурою і якістю активів.

У 2013 році банк продовжував дотримуватися напрямку розміщення фінансових ресурсів на ринку кредитування клієнтів, особливо зосередившись на кредитуванні фізичних осіб. За минулий рік кредити фізичних осіб зросли в 1,86 рази і склали 59,38% (2127760 тис. грн.) всіх активів. Крім цього, значна питома вага належить кредитам, наданим іншим банкам (10,61% або 380277 тис. грн.) та юридичним особам (7,12% або 255135 тис. грн.). Майно банку в структурі активів складає 8,79% (315055 тис. грн.) (рисунок 2.3).



Рисунок 2.3. Динаміка і структура активів Правекс-Банку (тис. грн)

З метою затвердження базових принципів проведення політики управління активами і пасивами Банку, для подальшого удосконалення роботи по управлінню активами і пасивами наказом Голови Правління ПАТ КБ "Правекс-Банк" затверджено "Положення про політику управління активами і пасивами ПАТ КБ "Правекс-Банку".

Основною метою положення про політику управління активами i пасивами ПАТ КБ "Правекс-Банку" є вироблення базових принципів проведення політики управління активами i пасивами ПАТ КБ "Правекс-Банку" з метою зберігання оптимального співвідношення між ризиком i прибутковістю.

Політика управління активами і пасивами ПАТ КБ "Правекс-Банку" ґрунтується на інтегральному методі управління активами і пасивами, що означає використання двох методів: методу об'єднання джерел фінансування та методу поділу джерел фінансування для проведення активних операцій.

Інтегральний метод забезпечує найбільшу гнучкість при управлінні активами та зобов'язаннями Правекс-Банку.

Положення про політику управління активами i пасивами ПАТ КБ "Правекс-Банку" встановлює організаційну форму управління активами i пасивами - Комітет з питань управління активами i пасивами ПАТ КБ "Правекс-Банку", діяльність якого регламентується Положенням про цей Комітет.

Положення про політику управління активами i пасивами ПАТ КБ "Правекс-Банку" встановлює i регулює методологічні засади реалізації стpaтeгiї збалансованого управління активами i пасивами, зокрема, регламент проведення активно-пасивних операції i порядок визначення доходності активно-пасивних операцій.

Метод об'єднання джерел фінансування означає, що всі кошти розглядаються як єдиний ресурсний потенціал Правекс-Банку без урахування особливостей різних видів зобов'язань. В ПАТ КБ "Правекс-Банку" цей метод застосовується при формуванні джерел фінансування всіх активних операцій на міжбанківському ринку.

Метод поділу джерел фінансування полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел та напрямами їx використання. В ПАТ КБ "Правекс-Банку" цей метод застосовується тільки при здійсненні арбітражних операцій на міжбанківському ринку.

При розміщенні ресурсів структурні підрозділи ПАТ КБ "Правекс-Банку", які проводять активні операції, керуються такими принципами: портфель короткострокових і довгострокових кредитів формується за рахунок наявного ресурсного потенціалу, але в першу чергу за рахунок строкових депозитів фізичних і юридичних осіб відповідно до строків їх залучення; ресурси, сформовані за рахунок перевищення капіталу над вкладеннями в основні засоби, і частка коштів до запитання є вторинними джерелами покриття кредитного портфеля; переважна частка коштів до запитання на поточних рахунках клієнтів розміщується у високоліквідні активи; при розрахунку частки коштів до запитання, яка може використовуватися для покриття короткострокових кредитів, враховуються першочергові цілі їх використання (виконання нормативу обов'язкового резервування, високоліквідні резерви для покриття ризику несподіваного відтоку коштів клієнтів, покриття іммобілізації капіталу).

При залученні ресурсів структурні підрозділи ПАТ КБ "Правекс-Банку", які проводять пасивні операції, керуються такими принципами: нарощування ресурсної бази, в першу чергу, здійснюється за рахунок приросту дешевих ресурсів шляхом залучення клієнтів на обслуговування; на основі маркетингових досліджень ринку строкових депозитів повинні оперативно коригуватися процентні умови депозитних вкладів Банку; ресурси на міжбанківському ринку залучаються для виконання нормативу обов'язкового резервування, підтримки на достатньому рівні ліквідності Правекс-Банку, а також для здійснення процентного арбітражу.

При аналізі та плануванні обсягів операцій залучення і розміщення банківських ресурсів ключовим показником є рівень середньозважених процентних ставок, що визначає фінансовий пріоритет операцій в управлінні активами і пасивами.

Доходність активно-пасивних операцій вимірюється процентною маржею, яка розраховується щоденно і є різницею між середньозваженими ставками за процентними активами і зобов'язаннями.

До складу процентних зобов'язань включаються строкові кошти і кошти до запитання юридичних і фізичних осіб, міжбанківські депозити і кредити, субординований борг, кредити Національного банку України і міжнародних фінансових організацій, кошти на кореспондентських рахунках банків.

До складу процентних активів включаються міжбанківські депозити і кредити, депозитні сертифікати НБУ, кредити фізичним і юридичним особам, вкладення в цінні папери, кошти на кореспондентських рахунках в інших банках.

Ставка за коштами до запитання фізичних і юридичних осіб визначається шляхом ділення суми витрат за цими коштами на середньоденні залишки цих коштів за попередній місяць.

Управління активами і пасивами в ПАТ КБ "Правекс-Банк" здійснює Комітет з питань управління активами і пасивами, який має відповідні повноваження щодо координації фінансових потоків всіх структурних підрозділів з метою підвищення прибутковості, зменшення ризикованості та оптимального управління ліквідністю.

Усі статті активно-пасивних операцій оцінюються окремо, при цьому співвідношення окремих балансових статей контролюється системою обов'язкових економічних нормативів і спеціальними показниками оцінки ризиків операцій на міжбанківському та міжнародному ринках, операцій з цінними паперами, кредитних і валютних ризиків.

Спеціальні показники оцінки банківських ризиків розробляє та контролює їх дотримання департамент аналізу та управління ризиками. Систему економічних нормативів встановлює Національний банк України. Контроль за дотриманням економічних нормативів здійснює департамент економічного аналізу та управління економічними нормативами.

2.3 Управління ризиками ПАТ КБ "Правекс-Банку"

У своїй діяльності Правекс-Банк приділяє велику увагу банківським ризикам. Основною метою управління ризиками є створення ефективної системи виконання поточних та стратегічних цілей банку із застосуванням відповідних методів управління та контролю за ризиками, що генеруються зовнішнім середовищем, структурою активів і пасивів та іншими бізнес-процесами банку. Управління ризиками розглядається як важлива складова комплексного управління діяльністю банку. Для цього при проведенні кожної значної за обсягом операції досліджується її вплив не тільки на окремі ризики, що виникають у разі проведення, а й на всі сторони діяльності банку, а саме: на структуру активів і пасивів, фінансовий результат, рентабельність роботи банку, якість активів, дотримання вимог НБУ, досвід світової практики.

Правекс-Банк продовжує роботу з вдосконалення власної системи ризик-менеджменту, оскільки вчасне виявлення можливих ризиків - запорука фінансової стабільності та прибутковості діяльності банку.

Для забезпечення досконалого управління ризиками, підтримання належного рівня прибутковості, в банку діють Комітет з управління активами та пасивами та Лімітний комітет.

Основними завданнями Комітету з управління активами та пасивами є: мінімізація ризику ліквідності, що забезпечується за рахунок зменшення розривів ліквідності в розрізі строків і валют; врегулювання дисбалансу у часі між активами і пасивами; прийняття рішень про зміни пріоритетів проведення активних операцій або встановлення зміни лімітів з активних операцій в розрізі напрямків; управління прибутковістю активних та витратами пасивних операцій; контроль за відсотковою політикою банку; контроль за реалізацією стратегії з управління валютними, процентними, кредитними та іншими фінансовими ризиками; розгляд поточного стану ресурсної бази і прогнозованої ресурсної позиції банку; аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на діяльність банку; контроль за залученням коштів банком, визначення найбільш раціональних форм і структури фондування з метою забезпечення стабільних надходжень коштів.

Лімітний комітет здійснює: аналіз діяльності банків-контрагентів та прийняття рішень стосовно співпраці на міжбанківському валютному ринку України з визначеним колом банків-контрагентів в обсязі узгоджених лімітів з метою мінімізації ризиків можливих втрат при проведенні активних операцій на міжбанківському ринку і оптимізації рівня прибутковості даних операцій; розгляд можливості встановлення взаємовигідного партнерства з новими банками та розширення кола операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку.

Найбільш вагомим для банку є кредитний ризик. Метою діяльності Правекс-Банку в сфері управління кредитними ризиками є створення методологій кредитної роботи, максимально сприятливої для клієнтів, що забезпечує банку високий рівень якості кредитного портфеля.

Основними напрямками діяльності банку в цій сфері є: удосконалення діючих стандартів кредитування; моніторинг та контроль кредитних ризиків з метою виявлення потенційних проблем з поверненням кредитів, і прийняття адекватних рішень; зважена політика в сфері заставного забезпечення; удосконалення діючих регламентів прийняття рішень, процедур оцінки і управління ризиками; створення резервів під активні операції.

Для зниження кредитного ризику використовується система видів та умов здійснення кредитних операцій щодо термінів, позичальників, забезпечення, процентних ставок та способів (методів) їх нарахування, лімітування, диверсифікація кредитного портфеля, створення резервів, моніторинг та контроль ризиків.

Моніторинг індивідуальних кредитних ризиків щодо позичальника - юридичної особи передбачає попередню оцінку кредитоспроможності, аналіз фінансового стану, оцінку внутрішнього та зовнішнього середовища, аналіз позиції на ринку, прогноз грошових потоків, оцінку надійності та кредитної історії, а також оцінку ліквідності забезпечення кредитної операції. Банком проводиться оцінка всіх факторів ризику на підставі якісних та кількісних показників, згідно з відповідними внутрішньобанківськими методиками, щодо оцінки кредитного ризику за короткостроковими та довгостроковими кредитами. За результатами аналізу та оцінки визначається категорія кредитної операції, складається карта кредитних ризиків позичальника, що дає повну характеристику всіх можливих ризиків бізнесу позичальника та відображає комплексну оцінку ймовірності невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а також ступінь ризику співпраці з Правекс-Банком.

Отже, з метою зниження кредитних ризиків співробітники банку розглядають документи, надані потенційними позичальниками, здійснюють перевірку відповідності та достовірності документів та інформації, наданої позичальником, здійснюють аналіз основних показників його фінансової діяльності, вивчають ділову репутацію керівників підприємства. Під час вивчення діяльності підприємства особлива увага приділяється дотриманню договірних зобов'язань, фінансово-господарської дисципліни, проведенню аналізу руху грошових коштів на рахунках потенційного позичальника. При оцінці фінансового стану позичальника здійснюється перевірка достовірності балансів підприємства.

Спеціалісти розраховують коефіцієнти, визначають клас позичальника та ступінь ризику кредитної операції, проводять моніторинг застави, бесіди з керівниками підприємств, виїзні перевірки заставного забезпечення та ін.

Під час дії кредитного договору щоквартально здійснюється оцінка фінансового стану позичальника з метою виявлення змін фінансово-економічного стану підприємства та, у випадку необхідності, подальшими змінами умов кредитного договору.

У результаті несприятливого коливання на ринку процентних ставок банк наражається на процентний ризик.

З метою зниження процентного ризику банк використовує комплексну систему управління ризиком, яка базується на: прогнозуванні тенденції зміни процентних ставок; вивченні динаміки зміни спреда між ставками за залученими та розміщеними коштами; визначенні величини GAP-розриву між активами та пасивами, чутливими до змін ставок на різних часових проміжках; визначенні співвідношення активів та пасивів, чутливих до змін процентних ставок і співвідношення GAP-розриву до чистих активів банку; здійсненні контролю за розривами між активами та пасивами, чутливими до змін процентних ставок на щоденній основі; здійсненні контролю за рівнем чистої процентної маржі; співставленні величини процентного ризику з прибутком банку; проведенні зваженої процентної політики банку, яка базується на формуванні процентних ставок по кредитам з обліком собівартості пасивів і рейтингу позичальника, ризику операції; щомісячному перегляді процентних ставок по активним та пасивним операціям з обліку ринкової позиції банків - конкурентів.

...