Фінансова стабілізація в Україні: сутність, засоби досягнення, проблеми

- забезпечення повного та своєчасного погашення зовнішнього і внутрішнього державного боргу та його обслуговування.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед з формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів і фінансування видатків бюджету. Бюджет, його доходна частина прямо пов'язані з державною програмою соціально-економічного розцінку України на поточний фінансовий рік. Водночас виконання цієї програми залежить від її фінансового забезпечення. Вони нероздільні та взаємозалежні, а тому вимагають комплексного підходу при розробці ефективного механізму в процесі виконання.

Державне регулювання суспільно-економічними процесами має зводитись до того, щоби прискорити обіговість фінансових ресурсів, зокрема шляхом усунення невиправданої практики руху їх зустрічних потоків. Це стосується взаємовідносин між бюджетами різних рівнів і, що дуже важливо, між бюджетами та юридичними особами. Особливого значення набирають відносини підприємств із бюджетом в частині сплати податків і повернення та відшкодування зайво внесених сум податків і зборів до бюджету.

Із прийняттям нової редакції Закону "Про бюджетну систему України" набирає нового змісту, принципів і напрямків розвитку бюджетна політика як підсистема єдиної фінансової політики. Цим законом передбачені фінансово-правові норми, відповідно до яких визначено бюджетний устрій і бюджетну систему держави, повноваження, роль і завдання органів влади й управління у бюджетному процесі. Окреслено також межі функціонування всіх ланок бюджетної системи в частині закріплення доходів і розмежування видатків. Одночасно деякі питання залишаються неврегульованими законодавством. Головне з них - визначення оптимальних меж функціонування бюджетів усіх рівнів і забезпечення їх якісного та ритмічного виконання при збереженні провідної ролі Державного бюджету України[16, c. 54-55].

Відповідно до діючих в Україні законодавчих актів в основу функціонування бюджетної системи закладено два важливих принципи. Перший - це поділ компетенцій між рівнями бюджету, що дає можливість органам державної влади будь-якого рівня маневрувати власними та залученими в дохідну частину бюджету джерелами для проведення соціально-економічних заходів. Другий - це забезпечення єдиної правової бази, єдиної форми бюджетної документації при наданні (отриманні) необхідної статистичної та бюджетної інформації.

Бюджетні доходи є поняттям більш вузьким, ніж доходи держави, що включають, окрім засобів бюджетів усіх рівнів влади, ресурси позабюджетних фондів і всього державного сектора.

Доходи державного бюджету формуються за рахунок податків, акцизних зборів, доходів від зовнішньоекономічної діяльності відповідно до нормативів, що визначаються законодавчими актами. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків і стягнень.

Головним матеріальним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Коли національного доходу не вистачає на покриття фінансових нестатків, держава залучає національне багатство. Одержавлення національного доходу, зокрема перерозподіл його та утворення бюджетних доходів, здійснюється державою різними методами, основними з яких є податки, позики й емісія грошей. Співвідношення між ними різні в країнах і в часі та визначаються економічною ситуацією в державі, ступенем гостроти соціальних й інших протиріч, станом фінансів і фінансової політики влади.

Податки - головний метод перерозподілу національного доходу. Вони забезпечують переважну частку доходів бюджету; в доходах різних держав становлять близько 9/10. Частка податків у доходах місцевих бюджетів значно менше, оскільки останні формуються за рахунок закріплених і регулюючих доходів.

Другим за своїм фінансовим значенням доходом бюджету є державні позики. Вони використовуються державою, коли є бюджетний дефіцит, що передбачаються при складанні бюджету на майбутній рік. Із посиленням фінансової напруженості в країні та збільшенням дефіциту держава все частіше звертається до позик.

Податок на додану вартість і акцизний збір за сумою очікуваних доходів становлять найважливіше джерело бюджетних засобів, а відсотки їхнього виконання - одні з найнижчих.

Дефіцит державного бюджету властивий нині багатьом країнам. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останнє століття тільки один раз (у 1969 р.) у Франції за останні 50 років державний бюджет був дефіцитним 32 рази. Навіть у Німеччині з її економічною і валютною стабільністю перевищення доходів над витратами спостерігаються постійно. В Україні дефіцит державного бюджету за останні роки досяг такого рівня, що наша держава за цим показником є лідером серед країн СНД. Нині фінансування бюджетного дефіциту поглинає 85-95% кредитної емісії і досягає майже 10% валового національного продукту.

Необхідно зазначити, що бюджетний дефіцит і державний борг тісно пов'язані, адже державна позика є важливим джерелом покриття бюджетного дефіциту. Крім цього, з'ясувати, наскільки небезпечним є той або інший обсяг дефіциту, неможливо без аналізу величини державного боргу. Водночас для оцінки цієї величини необхідно визначити фактори росту бюджетного дефіциту[21, c. 78-80].

ВИСНОВКИ

Головна увага має бути приділена прискоренню структурних, у тому числі банківської, реформ, які забезпечують стале економічне зростання, що нейтралізує таким чином деяке зростання курсу гривні при діючому режимі обов'язкового продажу валюти. Національний банк вбачає перспективним підвищувати свій внесок у розширення доходної бази бюджету не за рахунок інфляційного роздмухування номінальної величини ВВП, а за рахунок забезпечення сталого зростання його реальної величини. Для цього потрібно посилити увагу до:

- подальшого збільшення рівня монетизації економіки;

- підвищення кредитної активності;

- мобілізації платоспроможного попиту через подальше залучення депозитів населення і підприємств;

- збільшення попиту на стабільну гривню.

Минулорічний і цьогорічний досвід свідчить про більшу результативність такого підходу, ніж накачування економіки знеціненою девальвацією гривнею, яка провокує зменшення соціальних результатів економічного зростання.

Економіка все ще перебуває у фазі зростання. Вона поки що успішно поглинає зростаючу грошову пропозицію. Але ми пам'ятаємо, якщо зростання ВВП призупиниться, то грошова хмара проллється на країну інфляційним дощем. Тому антиінфляційна політика буде неухильною, також як і політика "стабільної гривні" при вільному курсоутворенні.

Важливим результатом фінансової політики та впливу на неї законодавства є виконання доходної частини бюджетів усіх рівнів. Центральне місце бюджету у фінансовій системі пояснюється передусім тим, що з його допомогою перерозподіляється значна частина національного доходу. У країнах з розвиненою ринковою економікою, наприклад, через бюджет перерозподіляється майже половина цього доходу.

Список використаної літератури

1. Василик О. Фінансова стабілізація як фактор економічного зростання//Фінанси України. - 2004. - № 12. - C. 5-11

2. Від стабілізації - до економічного поступу: 100 днів діяльності уряду //Урядовий кур'єр. - 2006. - 10 листопада. - C. 9

3. Геєць В. Макроекономічна стабілізація і криза пропозиції у перехідній економіці //Банківська справа. - 2004. - № 6. - C. 7-14

4. Геєць В. Питання теорії і практики макроекономічної стабілізації в аспекті переходу від економічної кризи до зростання //Вісник Національного банку України. - 2004. - № 9. - C. 10-17

5. Іванух Р. Фінансова політика держави на шляху до стабілізації економіки //Фінанси України. - 2003. - № 5. - C. 36-42

6. Корецька В. О. Фінанси: Навчально-методичний посібник/ В. О. Корецька; М-во освіти і науки України, Кіровоградський державний педагогічний університет ім.В.Винниченка. - Кіровоград: КДПУ ім. В.Винниченка, 2006. - 141 с.

7. Косолапов А. Грошово-кредитна політика-гарант стабілізації економіки України //Фінанси України. - 2005. - № 7. - C. 45-47

8. Коваленко В.В. Антикризове управління в забезпеченні фінансової стійкості банківської системи : монографія / В.В. Коваленко, О.В. Крухмаль. - Суми : УАБС НБУ, 2007. - 198 с.

9. Мозер Г. Економічна стабілізація у процесі ринкової трансформації економіки України //Легка промисловість. - 2004. - № 1. - C. 10-11

10. Наумова Л. Бюджетний механізм фінансової стабілізації економіки //Фінанси України. - 2003. - № 4. - С.19-28

11. Опарін В. Фінанси: (Загальна теорія): Навч. посібник/ Валерій Опарін,; М-во освіти України; Київ. нац. економічний ун-т. - 2-е вид., доп. і перероб.. - К.: КНЕУ, 2003. - 238 с.

12. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ Авт. кол.: В'ячеслав Алєксєєв, Ольга Андрусь, Марина Вербицька та ін.; За заг. ред. Петра Круша, Валентини Депутат, Світлани Тульчинської,. - К.: Каравела, 2007. - 447 с.

13. Отрошко О. В. Фіскальна політика як засіб стабілізації економіки//Фінанси України. - 2005. - № 6 . - С.69-75

14. Петровська І. Фінанси : (З елементами статистики фінансів): Навч. посібник/ Ірина Петровська, Дмитро Клиновий,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: ЦУЛ, 2004. - 299 с.

15. Пилипенко, В.В. Вплив іноземного капіталу на фінансову стійкість банківської системи України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VDU_ekon/2011_1/1/278.pdf. .

16. Савлук М. Грошово-кредитна політика як фактор економічної стабілізації в Україні //Вісник Національного банку України. - 2005. - № 8. - C. 50-56

17. Стеців Л. Фінанси: Навчальний посібник/ Леся Стеців, Оксана Копилюк. - К.: Знання , 2007. - 235 с.

18. Тарасович В. Фінансова стабільність України // Економіка України. - 2006. - № 3. - С. 47-54.

19. Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. - К. : «Знання України», 2002. - С. 190

20. Фінанси: Навчальний посібник/ Оксана Близнюк, Людмила Лачкова, Віктор Оспіщев та ін.; За ред. В. І. Оспіщева. - К.: Знання , 2006. - 415 с.

21. Шевченко А. Альтернативні теоретичні концепції стабілізації національної економіки //Економіка України. - 2005. - № 4. - C. 75-85

Размещено на Allbest.ru