Україна, на відміну від інших країн Європи, може задіяти альтернативні ресурси для збільшення надходжень до бюджету, а саме кошти від детінізації економіки. Сьогодні близько 60% економіки України перебуває «в тіні», а легалізація цього сектора дозволить повернути близько 720 мільярдів гривень до держбюджету. При вмілому управлінні цими коштами влада зможе збільшити стандарти життя населення, довівши їх до рівня країн Східної Європи з їх мінімальною зарплатою на рівні 450-500 доларів. Таким чином, Україна зможе використати головну слабкість держави - високу тінізацію економіки - як перевагу. Цей шлях є недоступним країнам Європи, бо у них не існує такої масштабної тіньової економіки, яку можна використати у власних цілях держави.

Україна - це не Греція, не Іспанія і не Португалія, тому не можна просто копіювати їх антикризові заходи в економічній та соціальній сферах, бо треба враховувати актуальні проблеми держави. Перш за все, потрібно створити ефективну економіку 21 століття, яка дозволить здійснити необхідні заходи щодо підвищення довіри суспільства до влади, адже ніякі реформи без довіри не будуть прийняті.

Зокрема, виведення з тіні зарплат дозволить істотно збільшити надходження до Пенсійного фонду. Для цього необхідно зменшити ставку оподаткування на зарплату мінімум удвічі - до 20-25%. Тоді у людей на 30-40% зросте зарплата і автоматично збільшаться надходження до Пенсійного фонду. Внаслідок цього Пенсійний фонд зможе додатково отримати близько 40 мільярдів гривень на рік.

Другим кроком до побудови здорової економіки стане подальше спрощення системи оподаткування, що відмінить можливості для великого бізнесу використовувати платників єдиного податку для схем ухилення від оподаткування, дозволить мільйонам людей легально працювати і відчувати себе незалежними від подачок держави, стимулюватиме розвиток підприємництва та формування середнього класу.

Сьогодні бюджет перерозподіляється на користь влади замість того, щоб рівномірно ділити його на пенсії і зарплати вчителів, лікарів та інших працівників бюджетної сфери.

Незбалансованість держбюджету викликає бюджетний дефіцит, який негативно впливає на економіку, зокрема стимулює інфляційні процеси. Він стримує економічне зростання держави, а також має негативні соціальні наслідки.

Бюджетний дефіцит вимагає постійного пошуку шляхів його подолання, тобто збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:

1) вдосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

2) посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну відповідальність, за дотриманням вимог законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

3) залучити до інвестиційної сфери особисті заощадження населення;

4) забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

5) запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

6) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

7) запровадити науково обгрунтовану систему прогнозування значень показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.

Ще одним завданням бюджетного регулювання є згладжування різниці у рівнях соціально-економічного розвитку територій для забезпечення їх громадян державними гарантіями на визначеному законодавством мінімальному рівні, а також стимулювання діяльності місцевих органів влади, спрямованого на підвищення мобілізації доходів до відповідного бюджету.

Саме тому важливим завданням підвищення ефективності системи бюджетного регулювання є створення оптимальної моделі організації міжбюджетних відносин в країні.

Як відомо, у світі існує дві основні моделі організації міжбюджетних відносин: бюджетний федералізм та бюджетний унітаризм.

Бюджетний федералізм - це модель організації міжбюджетних відносин у багаторівневій бюджетній системі, у якій законодавчо визначаються бюджетні права та обов'язки федерації та суб'єктів федерації, правила їх взаємодії на всіх стадіях бюджетного процесу [5, с. 63].

Тобто загальна ідея фіскального федералізму полягає у фінансуванні витрат адміністративно-територіальних одиниць за рахунок власних ресурсів. В цьому випадку необхідно надати можливість на регіональному рівні формувати перелік та розмір місцевих податків, які забезпечать бажаний рівень соціально-економічного розвитку відповідного регіону. Безперечно, неефективна діяльність регіональної влади може привести до збільшення розбіжностей у соціально-економічному розвитку регіонів. Але позитивний досвід регіонів, які зможуть використати надані можливості для забезпечення суттєвих зрушень у якості життя населення, призведе до активізації діяльності влади, бізнесу, громадськості усіх регіонів заради поліпшення умов свого життя. Слід відзначити, що в США саме у період бюджетного дефіциту та економічного спаду акцентували увагу на забезпеченні фінансування місцевих соціальних видатків за рахунок місцевих податків, які тепер складають майже 88,6% доходів місцевих бюджетів [11, с. 40].

При цьому модель бюджетного унітаризму є практично протилежною до моделі федерального типу. Бюджетний унітаризм передбачає, що основні принципи організації міжбюджетних відносин визначаються центральною владою, яка здійснює активну політику забезпечення єдиних стандартів громадських послуг на всій території країни, вирівнює фіскальні дисбаланси. В даній моделі місцевій та регіональній владі, як правило, відводиться досить пасивна роль [5, с. 64].

Реформування міжбюджетних відносин в Україні слід здійснювати з урахуванням принципів теорії бюджетного федералізму. Адже основними перевагами даної моделі є те, що вона надає можливість вирішити питання, які функції держави ефективніше виконувати централізовано, а виконання яких функцій можна передати місцевим органам влади.

Але при всіх її перевагах в Україні важливо знайти оптимальний варіант побудови децентралізованої моделі міжбюджетних відносин з використанням певних принципів унітаризму, використовуючи позитивні сторони роботи місцевого самоврядування та розширюючи бюджетну самостійність, що гарантується законом.

І важливу роль у даній моделі відіграватиме дієва система бюджетного регулювання міжбюджетних відносин. При цьому для ефективної роботи системи міжбюджетних відносин необхідно, щоб були чітко визначені усі рівні влади, щоб наявні інституції сприяли прозорому, передбачуваному і відповідальному прийняттю рішень на кожному рівні, а також щоб існувала система підзвітності на кожному рівні.

Висновок

Таким чином, можна підсумувати, що державний бюджет виконує вирішальну роль у фінансовому регулюванні ринкової економіки, оскільки є основним кошторисом держави, в якому зазначаються доходи і видатки бюджету і джерела їх фінансування, за допомогою яких визначаються напрямки функціонування держави, напрямки державної соціально-економічної політики, напрямки залучення коштів для виконання державою поставлених завдань.

Основними складовими держбюджету є доходи й видатки. Проаналізувавши статистичні дані щодо структури державного бюджету та величини надходжень та витрат держбюджету, можна простежити тенденцію щодо збільшення дохідної та видаткової частини, зменшення бюджетного дефіциту, проте це викликано тим, що влада намагається лише «підкоригувати» економічне становище держави на даний час задля співпраці України з міжнародними фінансовими організації для того, щоб отримувати позики для покриття бюджетного дефіциту.

Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зростання. Надходження до державного бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист заселення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

У збалансуванні дохідної та видаткової частин бюджету України виявлено такі проблеми: відсутність розробленої ефективної економічної стратегії країни на декілька років, недосконалість законодавчої бази щодо використання бюджетних доходів, високий рівень тінізації економіки, неефективні з погляду зарубіжної практики напрямки фінансування бюджетного дефіциту.

Державний бюджет істотно впливає на економічний розвиток окремих регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет. Тобто у сфері міжбюджетних відносин негативними є тенденції до неоптимального розподілу міжбюджетних трансфертів. Спостерігається тенденція до значного рівня централізації національних доходів, що призводить до необгрунтованості міжбюджетного вирівнювання територій.

Для підвищення ефективності використання бюджетних коштів Україні слід удосконалювати систему програмного бюджетування шляхом вдосконалення законодавчої бази у цій сфері, обмеженню органів, які розробляють і впроваджують програми, розширенням фінансування цільових програм.

Сьогодні для підвищення ефективності бюджетного процесу необхідно розв'язати проблеми поліпшення прозорості і зрозумілості бюджету для громадськості, поліпшення якості державного фінансування, яке залежить як від обсягу реальних доходів бюджету, так і від того наскільки ефективно розпорядники бюджетних коштів управляють цими фінансовими ресурсами.

На даний час влада намагається проводити ефективну стратегію «економіки терпіння» впродовж 2010-2014 років, яка спрямована на стабілізацію національної економіки, підвищення соціальних стандартів, стабілізація державих фінансів, а також відновлення довіри міжнародних фінансових організацій. Проте головною проблемою економіки України є відсутність розмежування влада-бізнес та маштабна тінізація економіки, а тому першочерговим для країни має бути вирішення цих питань, що допоможе Україні проводити в майбутньому ефективну економічну та соціальну політику.

Список використаної літератури

Бюджетний кодекс України від 05.02.2012/Відомості Верховної Ради (ВВР), 2010, N 50-51, ст. 572.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік». http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2154-17.

Закон України від 23.12.2010 №2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (із змінами та доповненнями).

Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4282-17.

Податковий кодекс України /Відомості Верховної Ради (ВВР), 2011, N 13-14, №15-16.17, ст. 112.

Азаров М.Я. Управління державним бюджетом України: підручник/ колектив авторів [заг.редакція М.Я. Азарова]. К.: Зовнішня торгівля, 2010. 816 с.

Загорський В.Г. Фінанси: Навч.посіб. 2-ге вид. / За ред. В.Г.Загорський, О.Д.Вовчак, І.Г.Благун, І.Р.Чуй. К.: Знання, 2008. 247 с., с. 113.

Єпіфанов А.О. Книга друга: Виконання бюджету/ А.О. Єпіфанов, І.І. Д'яконова, І.В. Сало. Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. 187 с.

Корягін М.В. Сутність, функції та ознаки бюджету як економічної категорії // Науковий вісник НТЛУ України. Л.: 2010; 205-209 с.

Лопушняк Г. Бюджетні видатки як інструмент державного регулювання соціально-економічного розвитку України // «Науковий вісник». 2011. Вип. 6. «Демократичне врядування».

Шемберко Т.Ю. Бюджетна система // Шемберко Т.Ю., Іванченко М.О. Буковинська державна фінансова академія. 2010.

Оспіщев В.І. Фінанси: Навч.посіб. 2-ге вид., перероб і доп / За ред. В.І. Оспіщев, Л.І. Лачкова, О.П. Близнюк. К.: Знання, 2008. 366 с.

Азаров М.Я. Формування бюджетної політики економічного зростання// Фінанси України. 2006. № 4.

Лютий І., Савич Л. Суперечності планування видаткової частини Державного бюджету України//Формування ринкової економіки в Україні. 009. №19.

Стадницький Ю.І., Лопатовська О.В. Напрямки вдосконалення механізму бюджетного регулювання в Україні // Сталий розвиток економіки. 2011. №8.

Чернадчук В.Д. Сучасний стан і перспективи розвитку правовідносин в Україні // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : збірник тез доповідей ХІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-29 жовтня 2010 р., м. Суми / ДВНЗ "Українська академія банківської справи Національного банку України" : У 2 т. Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2010. Т. 1.

Чугунов І.Я., Лисяк Л.В. Бюджетна система в інституційному середовищі суспільства // Фінанси України. 2009. № 11.

Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2010 рік / [Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Губенко В.В. та ін.], ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. К., 2011. 142 с.

Звіт про виконання Державного бюджету України за 2012 рік.

Основні засади проекту Державного бюджету України на 2012 рік.

Статистичний щорічник України за 2011 рік. К.: ТОВ «Август Трейд», 2011. 560 с.

http://minfin.gov.ua/ (офіційний сайт Міністерства фінансів України).

http://www.treasury.gov.ua (офіційний сайт Державного казначейства України).

http://www.ukrstat.gov.ua (офіційний сайт Держкомстату України).

Додатки

Додатки до розділу 1

Таблиця 1.1

Ключові поняття і терміни

Табл. 1.1

Функції Бюджету

Табл. 1.2

Особливості бюджету

Рис. 1.3 Система державних доходів

Табл. 1.4

Класифікація доходів Державного бюджету

Рис. 1.5 Система державних видатків

Рис. 1.6 Складові бюджетного механізму

Додатки до розділу 2

Показники доходів Державного бюджету України в розрізі податкових та неподаткових надходжень за 2009-2012 роки Таблиця 2.1

Рис. 2.2 Податкові та неподаткові надходження у загальній сумі доходів Державного бюджету України

Рис. 2.3 Податкові та неподаткові надходження у загальній сумі доходів Державного бюджету України

Рис. 2.4 Надходження до Державного бюджету України за 2008-2011 роки

Табл. 2.5

Склад і структура бюджетних видатків за 2009-2012 роки

Рис. 2.6 Співвідношення поточних та капітальних видатків

Рис. 2.7 Частка поточних та капітальних видатків у загальній сумі видатків за останні 5 років

Таблиця 2.8

Таблиця 2.9

Таблиця 2.10

Показники розподілу видатків між загальнодержавним та місцевими бюджетами, млн. грн.

Рис. 2.11 Співвідношення видатків місцевим та державному бюджетам

Табл 2.12

Рис 2.13 Бюджетний дефіцит за 2004-2012 роки

Додатки до розділу 3

Таблиця 3.2

Проблеми бюджетного регулювання фінансових потоків та напрями їх вирішення

Размещено на Allbest.ru